§ 20. Природа та населення Давньої Греції

Витоки давньогрецької цивілізації сягають межі III—II тис. до н. е. Назви Греція та греки вживали римляни. Греки за давнини йменували себе за назвами племен (данайцями, ахейцями), згодом почали називати свою країну Елладою, а себе – еллінами. Південна частина Балканського півострова, острови Егейського та Іонічного морів й узбережжя півострова Мала Азія – землі, які населяв цей народ.

Терени Давньої Греції, розташовані на півдні Балканського півострова, поділяються на три частини: Північну, Середню та Південну (півострів Пелопоннес). Це переважно гориста місцевість. Північна частина, відділена горами й гірським хребтом, охоплює дві області: Епір на заході та Фессалію на сході. Землями Фессалії протікає ріка Пеней – найбільш повновода в Греції. Родючі ґрунти долини сприяли землеробству. Найвища гора Греції – Олімп (2917 м), розташована на північно-східному кордоні.

Потрапити з Фессалії до Середньої Греції можна було лише через вузький Фермопільський прохід між горами та узбережжям Егейського моря. Середня Греція поділялася на 8 областей. Найрозвиненішими з них були Беотія та Аттика. Аттика вкрита горами й пагорбами. У ній переважають кам’янисті ґрунти й тільки зрідка трапляються родючі долини. Беотія має більш сприятливий для землеробства клімат.

У Південній Греції розташовані області зі сприятливими умовами для землеробства – Мессенія та Лаконія. В Егейському морі розкидано багато невеликих островів, які славилися садами й виноградниками: Лесбос, Хіос, Самос, Родос. На островах Делос, Наксос, Парос було відкрито поклади рідкісного мармуру. Є в Егейському морі й великі острови – Крит, Фасос, Евбея. Дуже давно греки заселили узбережжя Малої Азії. Найвідомішими містами тут були Мілет, Ефес, Пергам. Клімат у Греції м’який, з дуже спекотним літом і теплою дощовою зимою.

Коли почала формуватися давньогрецька цивілізація? Як давні греки називали себе та свої землі? З якими територіями пов’язане становлення Давньої Греції? У чому своєрідність природних умов Балканського півострова?

Обговорюємо

Поділіться міркуваннями про те, чи маємо підстави вважати Балканський півострів та острови Егейського моря містком, що сполучав Європейський континент із державами Давнього Сходу. Чи можна з огляду на це твердити, що виникнення держави в Давній Греції стало закономірним етапом цивілізаційного поступу людства? Чому давніх греків називали морським народом?

Досліджуємо

Попрацюйте з історичною картою. Знайдіть на ній Балканський півострів, Егейське та Іонічне моря. У якій частині Європи розташовані ці географічні об’єкти? Покажіть історичні області Греції: Епір та Фессалію, Беотію та Аттику, Мессенію та Лаконію. Які острови Егейського моря належали до території поширення грецької цивілізації?

Давня Греція. Мінойська та ахейська цивілізації

2. Яким заняттям населення сприяла природа Греції?

Гористий рельєф Греції мало придатний для землеробства. Проте природні умови спонукали ощадливо ставитися до землі, обробляти кожен її клаптик з винятковою старанністю. Грецькі угіддя не мали іригаційних споруд: каналів, гребель, дамб. Греки вирощували пшеницю, жито, оливки, виноград. Особливу роль у сільському господарстві відігравало маслинництво. Маслинову (оливкову) олію використовували і як харчовий продукт, і як лікарський засіб, і як горючу речовину для освітлювальних приладів тощо.

Надра Греції багаті на поклади залізної руди, міді, срібла, високоякісної глини, мармуру. Наявність таких корисних копалин зумовила розвиток ремесла, тож греки могли обмінювати ремісничі вироби на продукти харчування.

Кам’янисті схили гір, вкриті травами, кущами та низькорослими деревами, придатні для пасовиськ. На рівнинах тримали велику рогату худобу, коней, мулів, овець, кіз і свиней. У північних та західних районах Балканської Греції, а також на більшій частині Пелопоннесу розпросторилися ліси з дуба, дикого горіха, кипариса, піхти та ялин. У лісових нетрях водилися кабани, ведмеді, вовки, косулі, навіть леви.

Балканська Греція з усіх боків оточена морем. У багатьох місцях узбережжя створює зручні бухти. Усе це сприяло розвиткові судноплавства. Греки досконало знали море, а у VIII ст. до н. е. почали колонізувати інші райони Європи – Італію, Фракію (сучасна Болгарія), Причорномор’я. Вони багато подорожували, шукаючи незаселені землі, придатні для землеробства. Вивчивши все узбережжя Середземного моря, дісталися через протоки Геллеспонт і Боспор Фракійський до Понту Евксинського (у перекладі «гостинне море») – так греки називали Чорне море.

Про походження найдавніших жителів Балканського півострова майже нічого не відомо. Наприкінці III тис. до н. е. сюди прийшли племена ахейців, які підкорили місцеві племена й розселилися на всьому півострові. А в кінці II тис. до н. е. з’явилися нові переселенці – племена дорійців. Тепер уже ахейцям довелося розчинитися в середовищі нових племен або піти в гори на менш родючі землі. Унаслідок переселень на землях Еллади сформувалася грецька народність, що складалася із чотирьох великих племінних об’єднань: ахейців, іонійців, дорійців та еолійців. Усі грецькі племена говорили однією мовою, проте різними говірками. Це сприяло господарським і культурним зв’язкам між племенами, визначало подібність їхнього світогляду та релігійних поглядів.

Роздивіться зображення на давньогрецькому посуді. Доберіть до кожного короткий коментар з тексту.

Пізнайкам

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/68h0qHR або кодом, перегляньте відео та поділіться в загальному колі враженнями про нього. Які деталі у відео допомогли вам краще уявити життя в Давній Греції? Що найбільше вразило? Як дозвілля сприяло розвиткові давньогрецького суспільства?

Поділіться міркуваннями про вплив географічного положення та природних умов на становлення давньогрецької цивілізації, продовживши речення: Вплив географічного положення та природних умов на розвиток давньогрецької цивілізації позначився на.

• 1. Дайте відповіді на запитання, винесені як назви пунктів.
• 2. Витлумачте назви: Еллада, елліни, ахейці, дорійці.
• 3. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/oVgl0b5 або кодом та виконайте завдання онлайн.

У невеликому есе розкажіть про буденне життя давніх греків, підтвердивши свої висновки рядками з поданих нижче уривків з поем «Іліада» та «Одіссея». За бажанням доповніть твір малюнками.

З опису майстерні Гефеста з «Іліади»

Міді незламної й олова досить він в полум’я кинув,

Цінного злота та срібла додавши. Ковадло велике

Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю

Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.

З опису зображеного на щиті Ахілла з «Іліади»

Далі лани змалював владареві. Достигле колосся

Скрізь по тих нивах женці гостролезими жали серпами.

Падали густо на землю колосся важкі оберемки.

Їх снопов’язи тоді перевеслами туго в’язали.

Ниву іще показав – соковиту ділянку родючу:

Тричі зорали її, орачі там ідуть за плугами,

В ярмах тримають воли, у всі напрямки їх направляють.

Із «Одіссеї»

. Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина –

Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні,

Ані смоківниця – тут без твого не росте піклування.

§ 34. ГОСПОДАРСТВО ТА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ В ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

• Роздивіться зображення на виробах давньогрецьких ремісників. Про які заняття давніх греків повідомляють розписи?

1. Яким було господарське життя Греції за класичної доби?

Через несприятливі для хліборобства природні умови в 5-4 ст. до н. е. зернові культури були витіснені виноградом, оливками, овочами та фруктами. Виноград та плоди оливкового дерева висушували та маринували, але продавали за межі Греції здебільшого вино та олію. На ринках продавали смокву (інжир), цибулю, часник, капусту та зелень. Щодня вживали також м’ясо та молоко. Сільське господарство було основним заняттям мешканців Спарти, Беотії, Фессалії. Проте в Давній Греції існували поліси, які надавали перевагу ремеслу та торгівлі, – це Коринф, Аттика, Мегари.

Надзвичайно вправними були грецькі ковалі та гончарі. Греки вдосконалили виробництво заліза, знали кілька видів сталі, виробляли бронзові та мідні вироби. Грецькі амфори та піфоси для збереження й перевезення вина, олії, зерна, святковий столовий посуд, теракотові статуетки й світильники славилися в усьому Середземномор’ї. Від 6 ст. до н. е. греки використовували монети.

У 5-4 ст. до н. е. виникла нова форма рабства, яку вчені називають класичним рабством. Історики припускають, що в Афінах раби становили третину всього населення. Завдяки рабській праці процвітали маєтки землевласників, ремісничі майстерні, працювали шахти й копальні, велося будівництво, розвивалася торгівля. Раби працювали і в домашніх господарствах: мололи зерно, готували їжу, прибирали житло. Раби доглядали за дітьми, працювали секретарями, писарями, кур’єрами, катами та поліцейськими. Греки вважали, що поділ людей на рабів і вільних закладено в самій природі людини, а тому рабство має існувати завжди. Основними джерелами поповнення рабів були війни, работоргівля та піратство. Діти рабів також були рабами.

Роздивіться зображення на коринфській керамічній дошці 630-610 рр. до н. е. Якому заняттю присвячено зображення?

2. Якими були звичаї та побут давніх греків?

У будинку заможного грека. Реконструкція.

Від самого початку грецька цивілізація формувалася як суспільство дозвілля. Погляди греків влучно висловив Аристотель: «Людина створена для щастя, а поліс – для того, щоб вона могла жити щасливо». Рабська праця дала змогу більшості громадян не перейматися клопотами про пошук засобів до існування. Навесні та влітку греки працювали не більше ніж шість годин на добу. Решту часу вони присвячували атлетичним заняттям, відвідуванню центральної площі – агори, де виступали політики, філософи, поети, письменники.

Місця, де греки проводили дозвілля, називалися палестри та гімнасії – спеціально обладнані спортивні майданчики. Тут були всі умови для занять спортом, відпочинку, а також лазні, де спортсмени могли помитися після вправ та змагань. Елліни влаштовували урочисті вечері, на які запрошували поетів, танцюристок. На таких вечерях люди спілкувалися, вели розмови на філософські, літературні та буденні теми.

Заходячи до будинку, гості знімали взуття, а раби омивали їм руки. Ця процедура повторювалася часто, оскільки їли без ножів, виделок і навіть ложок. Після того як гості почастувалися першими стравами, починалася розмова. Раби приносили десерт і вино, яке на дві третини розбавляли холодною водою.

Грецькі будинки поділялися на чоловічу та жіночу половини. Своє приватне життя греки не виставляли напоказ. Будинки виходили на вулицю глухим муром. Стіни будівель були потиньковані, а в багатих людей іноді оздоблені мозаїкою. Меблі греки мали надзвичайно прості: ложа для спання та їжі, низенькі столи, скрині, лави, крісла. Для освітлення використовували бронзові лампи, у які заливали оливкову олію. Посуд – чаші, горщики, амфори – здебільшого виготовляли з глини.

1. Фрагмент вазопису із зображенням давньогрецького ложа.

2. Ліворуч – жінка в хітоні, у центрі та праворуч – у хітоні з гіматієм.

Чоловіки вдягали довгу, до колін, сорочку без рукавів – хітон — та плащ, який обгортали навколо тіла, — гіматій. У жінок хітони були довшими – сягали землі. Краєм плаща жінки вкривали голову. Чоловіки ходили з непокритою головою, і лише ремісники та мандрівники одягали шапки. Взуттям слугували сандалії.

3. Як давні греки вшановували своїх богів?

Опановуючи матеріал з історії Давньої Греції, ви вже дізналися, що невід’ємною частиною світогляду та буденного життя греків була релігія. Утім, упродовж століть боги змінювалися так само, як і ті, хто вірив у них. Від часів утворення грецьких полісів зростає роль богів – покровителів ремесла й торгівлі (Гермеса), ковальства (Гефеста). Здебільшого покровителями ремесел у кожному місті ставали боги, що їх вважали оборонцями самого міста: наприклад, в Афінах – Афіна, у Дельфах – Аполлон тощо. У кожному полісі поступово складається культ головного бога – охоронця й покровителя держави та її громадян.

Греки вірили і в те, що боги знають, як можна уникнути неприємностей у житті. Свої поради та веління (оракули) боги передавали людям через пророків і ясновидців. Так, у храмі Аполлона в Дельфах була піфія – жінка-віщунка, яка могла дати відповідь на будь-яке запитання про майбутнє. До неї та до жерців храму час від часу зверталися правителі Греції та інших країн і народів. Збереглася легенда про Кассандру, дочку троянського царя Пріама, яку боги нагородили здатністю передбачати майбутнє, але вона відкинула залицяння Аполлона, і той зробив так, що люди ніколи не прислухалися до ії правдивих пророцтв.

Оракул – 1) місце в святилищі, де отримували відповідь божества на поставлене питання; 2) віщування-пророцтва, що їх виголошувала піфія.

Фрагмент моделі святилища в Дельфах.

Греки, як і інші давні народи, споруджували своїм богам храми. Усередині давньогрецького храму стояла статуя бога, якому було присвячено споруду, проте всі обряди та святкування відбувалися на площі, біля будівлі. Віруючі не були учасниками релігійних церемоній, а спостерігали за ними ззовні. Обов’язки жерців виконували вибрані жеребкуванням службові особи. Грецький жрець не вчився спеціально й нічим не відрізнявся від решти громадян.

1. Піфія та цар Егей. Розпис на посуді.

2. Реконструкція статуї Зевса Олімпійського (скульптор Фідій), установленої в храмі Зевса в Олімпії, – одне з чудес світу давнини.

Роздивіться ілюстрації. Усі зображені на давньогрецькому посуді спортивні змагання передбачені програмою Олімпійських ігор. Визначте їх.

4. Що святкували давні греки? Яку роль відігравали Олімпійські ігри в житті греків?

Релігійні свята посідали особливе місце в житті грецьких полісів, їх присвячували богові – покровителю поліса. Під час свят відбувалися спортивні змагання; художники, поети, скульптори представляли свої нові роботи. Так, наприклад, у жителів Афін найважливішим святом були Панафінеї.

Деякі з таких свят стали загальногрецькими. Чи не найурочистішими з-поміж них були Олімпійські ігри на честь Зевса Олімпійського. Від 776 р. до н. е. вони відбувалися в Олімпії кожних чотири роки. На час проведення ігор припинялися війни та збройні сутички, а в Олімпію з усіх куточків Еллади сходилися учасники змагань та глядачі.

Програма ігор передбачала парад учасників, спортивні змагання в п’ятиборстві (біг, стрибки в довжину, метання списа й диска та боротьба), кулачні бої, перегони колісниць (пізніше додався панкратіон – боротьба без правил і змагання на кулаках) та жертвоприношення Зевсу. Переможці ігор називались олімпіоніками, в останній день свята вони одержували вінки з гілок оливкового дерева. Імена переможців та назви їхніх міст урочисто оголошували, влаштовуючи на їхню честь бенкет. Олімпіонік повертався до рідного поліса в пурпуровому плащі й на колісниці. Його зустрічало все місто. На честь олімпіоніка співали гімни та влаштовували гуляння.

Всенародне значення мали свята на честь бога Діоніса, що відбувалися в Афінах щорічно в березні-квітні впродовж 6 днів. Відбувалися свята й на честь богині родючості Деметри, які проходили восени, збігаючись зі святом урожаю. Важливе місце посідали також Піфійські свята в Дельфах на честь Аполлона, Істмійські свята на честь Посейдона. Крім культових, існували загальнодержавні свята, присвячені історичним подіям на честь перемоги під Платеями та Марафоном.

Роздивіться ілюстрацію-реконструкцію. Як ви уявляєте змагання на Олімпійських іграх у Давній Греції?

Оцініть себе

1. Витлумачте поняття: піфія, оракул, олімпіоніки, класичне рабство.

2. Що визначало господарське життя греків за доби розквіту?

3. Якими були будні давніх греків?

4. Що таке Олімпійські ігри? Як вони відбувалися? Які ще свята вшановували греки?

Що вразило б афінянина в господарстві та побуті однієї з країн Стародавнього Сходу, якби він до неї потрапив?