1. Прислівник як частина мови
Прислівник — самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета й відповідає на запитання як ? де ? куди ? звідки ? чому ? з якою метою ? тощо.
Прислівник — це єдина з шести самостійних частин мови, що не змінюється ні за числами , ні за відмінками , не має ознак роду .
Прислівники — це слова без закінчень, які мають властиві лише прислівникам словотворчі суфікси -о, -е, -и, -у, -ому, -єму : лячно, добре, залюбки, згарячу, по-нашому, по-твоєму.
ПОРІВНЯЙ:
ПРИКМЕТНИК ПРИСЛІВНИК
Тих[ ий ] Тих ô
горішн[ ій ] згор û
сумирн[ ий ] сумирн ô
У реченні прислівники переважно виступають обставинами. Інколи вони виконують роль присудка чи означення.
Частини мови: таблиця
Частини мови – велика тема, яку варто вивчати грунтовно. Насамперед, знання з цієї теми знадобляться випускникам для успішного складання ЗНО. Матеріал також корисний для учнів при підготовці домашнього завдання. Таблиця допоможе систематизувати основну інформацію про частини мови. Більш вичерпну інформацію шукайте внизу матеріалу.
В українські мові вирізняються десять частин мови – 6 самостійних, 3 – службових і вигук
- самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини)
- службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними
- окремою частиною є вигук.
П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів.
Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник.
| № | Частина мови | Лексичне значення | Питання | Синтаксична роль | Приклади |
| Самостійні | |||||
| 1. | Іменник | назва предмета | хто? що? | всіма членами речення | мама, син, Україна, земля |
| 2. | Прикметник | ознака предмета | який? чий? | означення, присудок,іноді підмет | рідний, безмежний, батьків |
| 3. | Числівник | число, кількість предметів, порядок при лічбі | скільки? котрий? | всіма членами речення | десять, шостий |
| 4. | Займенник | вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх | хто? що?який?чий? котрий? скільки? | всіма членами речення | ми, ніщо, будь-який,весь, той |
| 5. | Дієслово | дія, стан предмета | що робити? щозробити? | всіма членами речення | милуватися, замислюватися |
| 6. | Прислівник | ознаки дії,предмета, іншоїознаки | як? де?коли?навіщо? | обставина | весело, тут,вчора,на щастя |
| Службові | |||||
| 7. | Прийменник | служить для зв’язку слів у словосполученні і реченні | перед, над, поза | ||
| 8. | Сполучник | з’єднує однорідні члени речення, прості речення у складному | і, але, бо, як | ||
| 9. | Частка | надає додаткові відтінки, утворює окремі граматичні форми | атож, ні, хіба, якраз, тільки | ||
| Вигук | |||||
| 10. | Вигук | виражає почуття, емоції, волевиявлення | підмет,додаток | ах, ох, алло, ура, бух | |
Читайте також:
- Іменник як частина мови
- Прикметник як частина мови
- Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль
- Займенник
- Числівник як частина мови
- Прислівник як частина мови
- Прийменник
- Сполучник як частина мови
- Частка як службова частина мови
- Вигук як частина мови. Правопис вигуків