Життєвий і творчий шлях

Микола Вороний (псевдоніми – Арлекін, Віщий Олег, Микольчик, Sirius, Кіндратович, Ноmо та ін.) народився 24 листопада (6 грудня) 1871 р. на Катеринославщині, але батьки переїхали у передмістя Харкова, і саме тут на знаменитій іще з часів Григорія Квітки-Основяненка Гончарівці минули його дитячі роки. Батько, що походив із кріпаків, був ремісником і заробляв дрібною торгівлею. Мати вела свою лінію предків із шляхетного роду Колачинських, один із яких був ректором Києво-Могилянської академії в 1697-1702 рр.

Михайло Жук. Портрет Миколи Вороного (1917)

Микола здобував освіту спочатку в Харківському реальному училищі, а після переїзду до Ростова-на-Дону продовжив навчання в гімназії. Юнак захоплювався творчістю Тараса Шевченка, а також творами зарубіжної літератури, які пропагували загальнолюдські ідеали. Національну свідомість Миколи Вороного пробудив театр Марка Кропивницького, постановки якого дали поштовх творчості. М. Вороний починає писати вірші, мріє зустрітися з Михайлом Драгомановим, щоб попросити його: «Будь ласка, батьку, зробіть з мене людину». У 7-му класі гімназії юнак поринає у революційну діяльність. Результат – кілька обшуків і заборона вступати до університетів, проживати в столиці та великих містах. Однак утиски не злякали письменника. Разом із друзями він організував «Українську громаду», долучився до «Братства тарасівців» у Харкові.

Молоді роки поета були періодом творчих шукань. М. Вороний мріяв поїхати до Болгарії, вступити до Софійського університету, стати соратником М. Драгоманова. Проте коли він прибув до Львова, сподіваючись на швидку зустріч із «властителем дум», то довідався, що Михайло Драгоманов помер. Микола Вороний різко змінив свої плани і вступив до Віденського університету, а через якийсь час перевівся до Львівського. Тут він познайомився з Іваном Франком, став членом редколегії журналу «Житє і слово», працював режисером театру «Руська бесіда».

«Перший правдивий модерніст української поезії. Увірвався до літературного буття з лагідними інтенціями реформувати поетичну мову. Майстер гармонійних дисонансів, піонер формальних пошуків, мрійливий лицар захмарного князівства. Мав сміливість понад усе цінувати красу. Прагнув облагороджувати марудну дійсність».

У Львові М. Вороний написав перші свої поетичні твори – «Не журись, дівчино», «Євшан-зілля», «Мандрівні елегії». Як режисер галицького театру листувався з Марком Кропивницьким, а згодом став членом його трупи, з якою гастролював протягом 1897-1901 рр. Третину свого життя митець віддав театрові. Особисто знав усіх тогочасних театральних зірок, намагався дати фахову оцінку українській драматургії, сценічному мистецтву. Як театральний критик відомий публікаціями: «Наші артисти в сценах», «Театральне мистецтво і український театр», «В путах брехні» (про п’єсу «Брехня» Володимира Винниченка), «Михайло Щепкін», «Режисер (Театральний підручник)», «Драматична примадонна (До характеристики сценічної творчості Любові Ліницької)». У статті «Марко Кропивницький» автор високо оцінив виховну роль сценічного мистецтва: «Скільки чесних думок, благородних почувань порушилось в душах глядачів під час українських вистав». М. Вороний дивувався великому особистому внеску Марка Лукича в театральну справу: «Не минуло ще й 15 літ, як М. Кропивницький уже успів на міцних, суто народних підвалинах збудувати український театр, утворити спеціально українську школу артистичну, виробити цілий ряд талановитих закінчених артистів!»

Як поет Микола Вороний дотримувався гасла «чистого мистецтва», чим здобув авторитет серед «молодомузівців». Проте заявлена позиція жодним чином не обмежувала його творчості. 1903 р. він видав альманах «З-над хмар і долин» – першу ластівку українського модернізму. До цього видання надіслали свої твори Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Михайло Старицький, Борис Грінченко.

Навесні 1903 р. на з’їзді «громадівців» у Києві М. Вороний познайомився з Вірою Вербицькою, донькою патріотично налаштованого поета, педагога та громадського діяча. Згодом одружився з нею; молоде подружжя мешкало в Одесі, потім – у Чернігові, у будинку Віриних батьків. М. Коцюбинський допоміг М. Вороному влаштуватися на роботу до Чернігівського статистичного бюро. Теплі стосунки між цими митцями засвідчують дарчі написи на їхніх книгах.

Михайло Коцюбинський і Микола Вороний

На жаль, після народження сина подружжя розлучилося, проте вони періодично бачилися. М. Вороний був однолюбом і більше сім’ї не створив. У вірші «Палімпсест» митець писав, що як на старих пергаментах крізь новий текст завжди проступає колись написане, так давнє кохання завжди цвіте в душі.

У 1910 р. Микола Вороний переїхав до Києва, працював у театрі Миколи Садовського, викладав у театральній школі.

Будівля Троїцького народного дому, в якому діяв театр Миколи Садовського (нині Київський національний академічний театр оперети)

М. Вороний рано почав друкуватися, проте його поетичні збірки «Ліричні поезії» (1911) та «В сяйві мрій» (1913) вийшли у київський період його життя і творчості. У 1913 р. побачила світ його книга науково-критичних статей «Театр і драма».

М. Вороний заявив себе як вдумливий літературознавець, що яскраво засвідчують такі його статті, як «Не щебечи, соловейку. (Голос українця з приводу статті в “Правді”)», «Згадка про Т. Шевченка», «На могилі генія», «Твори Павла Граба (Грабовського)», «Пантелеймон Куліш», «Перші зустрічі з Іваном Франком». Микола Вороний допоміг повірити у власні творчі сили таким молодим талантам, як Богдан Лепкий, Христина Алчевська-дочка. Не боявся висловлювати своїх думок навіть тоді, коли вони не збігалися із загальноприйнятими. Наприклад, став на захист покійного Пантелеймона Куліша: «З таким чоловіком треба було поводитись обережно, вирозуміло і, оминаючи його особисті вади, шанувати його за ті заслуги, що зробив він для України. Все ж до останнього передсмертного віддиху він зостався вірним національній ідеї, жив і вмер українцем». Також М. Вороний високо оцінив наукові здобутки Михайла Грушевського, а про його «Історію України-Руси» писав: «Цю висококоштовну працю, що дає громадянству наш шановний учений як свій ювілейний подарунок, ми повинні прийняти з великою подякою і зі свого боку подбати про якнайширше її розповсюдження».

Збірка Миколи Вороного з дарчим написом Михайлові Коцюбинському

Як палкий прихильник європейської літератури, Микола Вороний активно перекладав її зразки українською мовою. Найчисленнішими є його переклади з французької (поезії Поля Верлена, Моріса Метерлінка), німецької (вірші Генріха Гайне, «Ткачі» Гергарта Гауптмана), польської («Мазепа» Юліуша Словацького), російської («Скупий рицар», «Кам’яний гість», «Моцарт і Сальєрі» Олександра Пушкіна) літератур. У перекладацькому доробку митця – староіндійська, перська та японська поезії. Надзвичайно вдало він переклав пролог до «Ромео і Джульєтти» Вільяма Шекспіра, драми «Моцарт і Сальєрі» та «Кам’яний гість» О. Пушкіна.

Микола Вороний є одним із засновників Української Центральної Ради. Про цей період свого життя він згадував: «Були перспективи вступити до уряду, я поздержався, захоплений театральним хаосом. Далі: голод, морози, пайки і ускладнення моєї хвороби кишок».

Усі свої надії на незалежність України поет виклав у вірші «За Україну» (1917), який став піснею (музика Ярослава Ярославенка):

Восени 1917 р. Микола Вороний став директором і режисером Національного театру, першою постановкою якого були «Пригвождені» Володимира Винниченка. Категорично не сприйнявши більшовицької наруги над Україною, у 1920 р. митець, за його ж висловом, «з неохотою, з мусу» емігрував до Варшави, де працював «старшим аташе з правами радника» при уряді УНР, налагоджував зв’язки з культурними діячами Польщі, видав поетичну збірку «За Україну» (1921). Згодом М. Вороний переїхав до Львова, викладав у драматичній школі при Музичному інституті ім. Миколи Лисенка, видав свої вагомі праці: «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером».

Цікаво знати!

Коли Микола Вороний працював викладачем риторики на юридичному факультеті Українського університету у Львові, то вимагав від студентів абсолютної грамотності. Коли ж хтось зауважив, що ці студенти навряд чи зможуть знайти посади адвокатів, відповів: «Це не моє діло. Навіть коли ніде не будуть працювати – повинні вміти висловити свої думки грамотно!»

Митець прагнув реалізувати себе на рідній землі, а не за кордоном. Свідченням цього є слова з його «Євшан-зілля»: «Краще в ріднім краї милім / Полягти кістьми, сконати, / Ніж в землі чужій, ворожій / В славі й шані пробувати!» Тож 1926 р. М. Вороний радо відгукнувся на пропозицію радянського уряду й повернувся до України. Із великими творчими планами він прибув до Харкова, де керував літчастиною оперного театру.

Громадськість гучно святкувала 35-річний ювілей творчої діяльності митця: з’явилися вірші-привітання від найвідоміших поетів, стотисячним накладом вийшла книга вибраних творів «Поезія» (1929). М. Вороний працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ), в Укртеатрокіновидаві, писав кіносценарії, перекладав.

Хоча М. Вороний не був політиком, вже у 1934 р. проти нього порушили справу за «контрреволюційну діяльність». 31 березня 1934 р. письменникові винесли вирок – заслання у Казахстан. Дізнавшись про долю батька, син Марко, який у той час працював у московському журналі «Наши достижения», приїхав до Києва, оббивав пороги впливових інстанцій у Києві та Харкові, вимагав перегляду справи і зняття з Миколи Вороного ярликів «білоемігрант», «націоналіст». Марко добився, щоб трирічне заслання батькові замінили висилкою. Тривалий час побутувала версія, що М. Вороний виїхав «до Воронежа». Проте всі припущення розвіялися після того, як у Кіровоградському обласному державному архіві знайшли особову справу митця і стало зрозуміло, що митарства М. Вороного відбувалися в Україні. Він переїхав до Новоукраїнки, але не міг знайти роботи, щоб себе прогодувати. Живучи у злиднях, письменник намагався передавати посилки синові, який опинився в ГУЛАГу. НКВС 1 сфабрикував справу про терористичну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і заарештувало Марка, який не витримав допитів і підтвердив сфальшоване обвинувачення. У першому листі із заслання син просив маму помиритися з батьком і разом приїхати на побачення, а ще – вислати зошити й блокноти для віршів, сімейні фото, довідатися, в яких інститутах він міг би навчатися заочно.

1 НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ; дещо пізніше КДБ – Комітет державної безпеки.

Марко Вороний (1920)

Навесні 1938 р. заарештували й Миколу Вороного. Звинувачення були традиційні для того часу: «Участь у контрреволюційній націоналістичній організації з метою створення самостійної Української держави та відриву її від СРСР». Ніхто із заарештованих у цій сфабрикованій справі навіть не знав М. Вороного, проте 29 квітня 1938 р. їм усім винесли смертний вирок і розстріляли 7 червня 1938 р. Місце розстрілу невідоме, припускають, що це відбулося у Кіровоградській тюрмі.

Діалог із текстом

1. Що ви довідалися про родину, в якій народився М. Вороний?

2. Де саме М. Вороний здобував вищу освіту?

3. Розкажіть про внесок М. Вороного у розвиток українського театру. Яким чином він виявив свій талант літературного й театрального критика?

4. Коли М. Вороний дебютував як поет?

5. Як складалися взаємини М. Вороного й М. Коцюбинського?

6. Розкажіть про життя М. Вороного в радянський час. Що ви знаєте про трагічну долю батька й сина Вороних?

Мистецькі діалоги

Розгляньте фото поета й портрет М. Вороного пензля М. Жука. Чим відмінні ці зображення?

Папороть

Па́пороть, -ті, 1. (Аsріdіит fіlіtтаs). Спорова безквіткова трав’яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях. Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м’ята], любисток, терлич, папороть (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Вона брела по траві, пальцями ніг зриваючи зубчате листя папороті (Чорн., Визвол. земля, 1959,63).

Цвіт (квіт, кві́тка) па́пороті — чародійна квітка, яка, за легендою, нібито розцвітає в ніч на Івана Купала. Шукачі щастя [на Івана Купала] підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (Рильський, III, 1956, 392); [Перелесник:] Ми тобі знайдемо з папороті квітку, зірвем з неба зірку, золоту лелітку (Л. Укр., III, 1952, 206).

2. тільки мн. (Fіlісаlеs). Клас вищих спорових трав’янистих, рідше дерев’янистих рослин з дуже розсіченим або складним листям. На неосяжних просторах земної поверхні шуміли колись буйні ліси, що складалися з гігантських дивних рослин: плаунових, папоротей, хвощів (Наука. 3, 1956, 34).

Зміст

Сучасні словники

1. (Aspidium filitmas). Спорова безквіткова трав’яниста рослина з великим, дуже розсіченим листям, що росте в тінистих сирих місцях. Під полом лежали усякі трави і коріння: мнята [м’ята], любисток, терлич, папороть (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 189); Вона брела по траві, пальцями ніг зриваючи зубчате листя папороті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 63). Цвіт (квіт, квітка) папороті — чародійна квітка, яка, за легендою, ніби-то розцвітає в ніч на Івана Купала. Шукачі щастя [на Івана Купала] підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі (Максим Рильський, III, 1956, 392); [Перелесник:] Ми тобі знайдемо з папороті квітку, зірвем з кеба зірку, золоту лелітку (Леся Українка, III, 1952, 206).

2. тільки мн. (Filicales). Клас вищих спорових трав’янистих, рідше дерев’янистих рослин з дуже розсіченим або складним листям. На неосяжних просторах земної поверхні шуміли колись буйні ліси, що складалися з гігантських дивних рослин: плаунових, папоротей, хвощів (Наука і життя, 3, 1956, 34).

Основна інформація

У папоротей з нижнього боку листків в особливих мішечках ( спорангіях) утворюються спори. Зрілі спори розносяться вітром. На вологій землі з них виростають невелички( завбільшки з монету) зелені пластинки – заростки. На заростку в спеціальних органах утворюються чоловічі та жіночі статеві клітини. Зливаючись в одну клітину, вони дають початок майбутній дорослій рослині – спорофіту. Спочатку спорофіт існує за рахунок заростка, але потім у нього використовують власні корені, і він починає самостійне існування.

Тропічні деревоподібні папороті можуть сягати 24 м заввишки. У них потужний деревний стовбур без гілок із віялом пір’ястого листя (вайїв) угорі.

Ілюстрації

Медіа

Коли цвіте папороть. Львівська Опера

Growing ferns indoors

Іншими мовами

Русский: Папоротникови́дные, или па́поротники, (лат. Polypodióphyta) — отдел сосудистых растений, в который входят как современные папоротники, так и одни из древнейших высших растений, появившихся около 405 млн лет назад в девонском периоде палеозойской эры. Гигантские растения из группы древовидных папоротников во многом определяли облик планеты в конце палеозойской — начале мезозойской эры.

Современные папоротники — одни из немногих древнейших растений, сохранивших значительное разнообразие, сопоставимое с тем, что было в прошлом. Папоротники сильно различаются по размерам, жизненным формам, жизненным циклам, особенностям строения и другим особенностям. Внешний облик их настолько характерен, что люди обычно называют всех их одинаково — «папоротники», не подозревая, что это самая большая группа споровых растений: существует около 300 родов и более 10 000 видов папоротников. Разнообразие форм листьев, удивительная экологическая пластичность, устойчивость к переувлажнению, громадное количество производимых спор обусловили широкое распространение папоротников по земному шару. Папоротники встречаются в лесах — в нижнем и верхнем ярусах, на ветвях и стволах крупных деревьев — как эпифиты, в расщелинах скал, на болотах, в реках и озёрах, на стенах городских домов, на сельскохозяйственных землях как сорняки, по обочинам дорог. Папоротники — вездесущи, хотя и не всегда привлекают внимание. Самое большое их разнообразие — там, где тепло и сыро: тропики и субтропики.

У папоротников ещё нет настоящих листьев, но они сделали в их направлении первые шаги. То, что у папоротника напоминает лист — вовсе не лист, а по своей природе — целая система ветвей, да ещё расположенных в одной плоскости. Так это и называется — плосковетка, или вайя, или, ещё одно название, — предпобег. Несмотря на отсутствие листа, у папоротников есть листовая пластинка. Этот парадокс объясняется просто: их плосковетки, предпобеги претерпели уплощение, в результате которого появилась пластинка будущего листа — почти не отличимая от такой же пластинки настоящего листа, однако папоротники эволюционно ещё не успели разделить свои вайи на стебель и лист. Глядя на вайю, трудно понять, где — на каком уровне ветвления — заканчивается «стебель», и где начинается «лист», но листовая пластинка уже есть. Не появились лишь те контуры, в пределах которых листовые пластинки объединились так, что их можно было бы назвать листом. Первыми растениями, сделавшими этот шаг, являются голосеменные.

Папороть в міфології

Папороть, згідно з повір’ям, цвіте лише раз на рік — у купальську ніч. Причому розкривається її чарівна осяйна квітка на єдину мить. Це стається рівно опівночі, вона тріскоче й займається водночас блакитним полум’ям.

Хто зірве квітку папороті — той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів, стане ясновидцем. Особливо щастить тому, хто, зірвавши цвіт папороті, зможе “зашити” його у шкіру долоні. Для цього слід зробити розріз у лівій руці, й запхати в нього квітку. Легенди про цвітіння папороті перегукуються з оповідками про таємничу “розрив-траву”, за допомогою якої можна відімкнути будь-який замок, а також віднайти скарби.

Квітку папороті стереже нечиста сила. Тому кожен, хто хоче отримати чарівну квітку, повинен насамперед перемогти самого чорта. Кущик папороті сміливець знаходить напередодні. А надвечір іде до нього, креслить довкола себе й папороті освяченим дванадцять разів ножем захисне коло, стелить скатертину, теж освячену, кропить папороть святою водою і починає молитися. Вже після дев’ятої вечора починаються страхіття. Чорт кидає деревами й камінням, стріляє, намагається наїхати на сміливця. Проте він має силу тільки поза колом. Рівно о дванадцятій папороть розцвітає, і квітка миттю летить на простелену скатертину. Її слід швиденько згорнути й заховати за пазуху. І чимдуж тікати, не озираючись.

Проте буває так, що люди за чортячими насланнями навіть не встигають побачити цвіту. Одна з легенд розповідає, як чоловік надибав папороть, що росла навіть не в лісі, а в нього на подвір’ї, під самим ґанком. І той чоловік вирішив сісти вночі й, коли вона зацвіте, — схопити. Та ось і дванадцяту пробило, а він не побачив, як розквітла ота папороть, і йому “щось таке зробилося”, що ішов, ішов не знати куди. Аж на третій день додому втрапив.

Буває, люди володіють цвітом папороті, але не відразу це помічають. Так, легенда розповідає, про одного селянина, який із доброго дива загубив волів. Коли ж пішов до лісу їх шукати, то йому до личака потрапив цвіт папороті. Завдяки йому селянин не тільки дізнався, де його воли, а й довідався, в яких місцях заховані скарби. От він уже йшов лісом і розмірковував про багатства, які бачив своїми. Раптом до нього наблизився розкішно вбраний пан і запропонував обміняти старі личаки на його чоботи. Селянин погодився, взув чоботи, а панок тим часом зник. І як тільки не стало в селянина його личаків, він позбувся своїх незвичайних знань, навіть дурнішим став, ніж доти був.

Цвіт папороті вказує на заховані в землі скарби. Згідно з українськими повір’ями, квітку папороті легко знаходить змій. Існує легенда про те, що чорт зриває в лісі справжній цвіт папороті, щоб подарувати його своїй коханій дружині-відьмі. Натомість він залишає на кущі відбиток своєї руки, який цілу ніч світиться синім вогником. Саме цей чортів знак указує на закопаний поблизу скарб. Вважали, що схованими скарбами чорт віддячує землі за подарунок. Ось чому про щедру подяку говорять: “Заплатив як чорт за папороть”.

З легендами про добування цвіту папороті до наших днів дійшло відлуння міфу про поєдинок героя-громовержця зі змієм — володарем потойбіччя, власником величезних підземних багатств і скарбів.

Із сяючим цвітом папороті порівнюють весільний вінок молодої, про який іще кажуть:

Не вогонь то горить, полум’я палає, на нашій Марійці злотний вінок сяє.

То ж не папороть цвіте, Матінка вінок кладе. Злотнимн рученьками, Добрими гадочками.

Як росте чорниця: у лісі, фото, як виглядає, коли дозріває, як швидко збирати ягоди

Дикі ягоди – щедрі дари природи – різноманітність ароматів, смаків та кольору! У наш час будь-які ягоди можна купити в магазині будь-якої пори року, проте смак і аромат у них зовсім не той, що у щойно зірваної лісової ягоди.

Відрізняються й корисні властивості таких ягід, у лісових – більше вітамінів! Не пропустіть літній сезон дозрівання диких ягід, візьміть на замітку календар цвітіння та дозрівання ягід, і ви завжди знатимете, коли збирати ягоди влітку.

Корисні властивості ягід

Нижче наведена коротка характеристика ягід та описані корисні властивості ягід. Ягоди мають важливе значення у харчуванні людини.

Особливу цінність представляють ягоди як джерело вітамінів та органічних кислот, які відіграють велику роль у життєдіяльності людини, підвищуючи життєвий тонус організму, його фізичну та розумову працездатність та опірність до різних хвороб.

Як використовувати корисні властивості ягід для покращення здоров’я.

Правила збирання ягід

Щоб зберегти високу якість та корисні властивості ягід, треба дотримуватися нескладних правил збирання ягід.

• Здійснюючи збір ягід, забороняється застосовувати різні механічні пристосування (совки, гребінки тощо), які завдають пошкодження зарості ягідників та знижують урожай ягід у наступні роки.
• Зібрані ягоди не дозрівають після збору, тому зривайте лише зрілі.
• Ягоди, які ви хочете з’їсти відразу, збирайте при місяць, що росте, тоді вони будуть ароматнішими.
• Ягоди для консервування збирайте при спадному місяці, тоді вони довше збережуться.
• Збирати ягоди в прохолодні години (вранці та ввечері) через день, а у разі сухої, спекотної погоди та щодня, не допускаючи перезрівання.
• Зібрані ягоди слід негайно прибирати в захищене від сонця, прохолодне місце, оскільки прогріті на сонці дуже швидко втрачають свій вигляд, смак та корисні властивості ягід.
• При перенесенні ягоди слід прикривати від сонячних променів.

Ягідний календар

Календар середніх термінів цвітіння та дозрівання трав’яних та чагарникових лісових ягід. У календарі збору ягід показані середні терміни цвітіння та дозрівання більшості диких ягід та плодів, що виростають на території нашої країни.

Як правило, сезон збору брусниці настає у серпні вересні. Смак у брусниці кислуватий з гіркуватістю, яка йде лише після заморозків, збирають брусницю аж до листопада. Корисні властивості ягід брусниці відомі всім, тому коли дозріває брусниця, беріть козуби і в ліс.

Брусниця – цінний вітаміноносій, ягоди брусниці містять у собі цілий набір біологічно активних речовин, органічних кислот, цукрів. Після збирання брусниці зберігатися у свіжому вигляді протягом місяця, оскільки містить бензойну кислоту. Ягоди брусниці та сік з них приймаються при підвищеному кров’яному тиску, є хорошим утолювачем спраги, проносним та жарознижувальним засобом. Брусничний морс має протизапальну та сечогінну дію, антимікробну та детоксикаційну дію, допомагає при грипах та гострих респіраторних захворюваннях.

Брусниця, боровика, брусниця

Вороника (вона ж шикша, вона водяника) – рослина тундри і півночі. Встигає вороника у серпні, а збирають вороніку восени, аж до заморозків. Листя вороники, схожі на хвою, залишаються на рослині навіть взимку, тільки стають фіолетово-чорними. Корисні властивості ягід вороники дуже різноманітні. Вороніка добре виводить із організму радіонукліди, сприяє підвищенню імунітету. Гіпертонію, мігрень, бісер, порушення обміну речовин і судоми також можна лікувати соком ягід вороники. У тундрі ягодами вороники втамовують спрагу замість води. Має вороніка протизапальними, антисептичними, ранозагоювальними, в’яжучими, протисудомними, спазмолітичними та антиоксидантними властивостями. Для тривалого зберігання достатньо засипати в банку, залити водою та поставити у підвал. Зберігається вороника у такому вигляді до року і більше. Також лійку можна заморозити.

Вороника, водяника, шикша, ведмежа ягода, багнівка

Сезон збору лохини лісової або гонобобелю настає у липні, серпні і навіть вересні. Корисні властивості ягід лохини допоможуть усім, хто збере плоди лохини – синювато-чорні ягоди з сильним блакитно-сизим нальотом із зеленуватою м’якоттю. Ягоди лохини мають ряд унікальних властивостей: виводять радіонукліди, зміцнюють стінки кровоносних судин, нормалізують роботу серця, уповільнюють старіння нервових клітин та головного мозку. Чорниця має протисклеротичну, кардіотонічну, гіпотензивну та протизапальну дію. Ефективна при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, капіляротоксикозах та інших захворюваннях, пов’язаних із недостатністю кровоносних капілярів. Ягоди лохини рекомендується вживати діабетикам, тому що вони сприяють відновленню тканин, посилюють дію препаратів, що знижують рівень цукру в крові, та посилюють обмін речовин.
Голубика, гонобобілі, синіка, п’яника

Суниця лісова встигає у червні-липні, у північних регіонах збір суниці можна здійснювати навіть у серпні. Про корисні властивості суниці складають легенди. Суниця – ягода, що стоїть першому місці з усіх за вмістом заліза, вітаміну Е, фолієвої кислоти і кальцію.

Ягоди суниці корисні оскільки містять мікроелементи, цукру, пектини, кислоти, клітчакту, вітаміни та ефірні олії. Вони не лише покращують апетит, а й сприяють нормалізації травлення.

Ягоди суниці допомагають відновити сили, виліковують проноси у дітей і допомагають при недокрів’ї. Суниця має вітамінну, протиалергенну, жовчогінну та сечогінну властивості, нормалізує обмін речовин.

Завдяки властивостям суниці з організму виводяться токсини та холестерин. Заготовляють суницю про запас висушуючи, заморожуючи або протираючи з цукром.

Суниця лісова, земляниця, поземка, ягідник

Журавлина цвіте в червні, а збирають ягоди, починаючи з вересня протягом усієї осені. Медики віднесли цю ягоду до найкорисніших для людини продуктів харчування.

Журавлина – чудовий антиоксидант. Завдяки високому вмісту солей калію та вітаміну С, журавлина дуже корисна для організму в період інфекційних та застудних захворювань. Журавлина вважається природним антибіотиком через її антибактеріальні та протизапальні властивості. У журавлини містяться речовини, що перешкоджають утворенню в судинах бляшок та утворенню тромбів. Багата лікувальними властивостями журавлина показана при варикозному розширенні вен, оскільки сприяє підвищенню міцності та еластичності стінок кровоносних судин та капілярів. Найбільше журавлина корисна у свіжому вигляді, в якому зберігається досить довго завдяки вмісту бензойної кислоти.
Журавлина, веснянка, журавиха, підсніжниця

Ягоди князівники дозрівають у липні — серпні. Княженика має дуже приємний смак – вона солодка, але з кислуватим присмаком і з сильним ароматом, що нагадує одночасно ананас і персик.

Крім того, що княженика смачніша за звичайну малину, вона ще й корисна як малина. Настої та відвари князівники у народній медицині рекомендують як жарознижувальний засіб, для полоскання горла при кашлі, при катарах верхніх дихальних шляхів та бронхіальній астмі. Ягоди князівники втамовують спрагу і діють як жарознижувальний засіб, настої ягід дають хворим як питво. З молодого листя князівники готують смачний фруктовий чай. Настої листя застосовують як полоскання при запаленні горла та кашлі і як в’яжучий засіб при проносах. Свіже листя прикладають до ран для зняття запалення і швидше загоєння.

Княженика, поляника, мамура

Костяника встигає у липні — серпні. Збирають кістянику до кінця вересня, щоб насолодитися смаком ягоди та її цілющими властивостями.

Завдяки високому вмісту вітаміну С (порядку 150 мг %), дубильним та пектиновим речовинам, органічним кислотам, сік із плодів кістяники застосовують як антицинготний та протистоцидний препарат. Рекомендовані соки з кістяники при анеміях, недокрів’ї. Сік з ягід кістяники сприяє покращенню обміну речовин, зміцненню стінок судин та виведенню токсинів та холестерину з організму. Рятують настої з кістяники та від болю у серці. Ефективні при циститах та застуді. Ягоди кістяники мають виражений жарознижувальний засіб, тому рекомендовані як включення в комплексну терапію при захворюваннях, що супроводжуються «сильним жаром».
Костяник, багаття, кам’яниця

Красник росте на Сахаліні, півдні Камчатки та деяких інших місцях. Збирають краснику у серпні – вересні. Смак ягід красники своєрідний: спочатку вони здаються солодкими, потім — кислуватими, а коли зовсім розжуєш, гіркувато-солонуватими.

Свіжі ягоди та сік із червониці ефективно знижують тиск при гіпертонії. Встановлено, що ягоди барвники багаті на Р-активні речовини, які розширюють кровоносні судини та зміцнюють їх стінки. Ягоди червоні містять вітамін С, бензойну та інші органічні кислоти, клітковину, 7 незамінних амінокислот, мікроелементи (мідь, кобальт, марганець, цинк і хром). Корисна червонця при застуді, при головному болі проявляється знеболювальна дія червоні. Сік ягід красники та рідкий екстракт застосовують і як проносне. Крім ягід у красники їстівне молоде листя, що за смаком нагадує щавель.
Красника, клопівка

Цвіте морошка у травні – червні, а збирати морошку можна у липні, серпні. Споконвіку на Русі свіжу і мочену морошку подавали до царського столу як найціннішу ягоду Півночі. На Півночі її й зараз називають Царською ягодою.

Вітаміну С у морошку міститься втричі більше, ніж у апельсині. Морошка перевершує моркву за вмістом провітаміну А, який омолоджує клітинні популяції. Чудо-ягода-морошка – багате джерело токоферолів, що прискорюють регенерацію пошкоджених клітин та беруть участь у найважливіших процесах тканинного метаболізму. Оскільки в морошку багато калію, вона сприяє захисту від онкологічних та серцево-судинних захворювань. Плоди разом із медом добре давати для зміцнення ослабленим хворим. Однією з останніх прохань А. З. Пушкіна було бажання поїсти моченої морошки.
Збирають чорницю з липня по вересень. Чорниця – цілюща ягода, в ній міститься безліч вітамінів та мінералів. Вона тонізує і стимулює обмінні процеси, має кровоспинну, протизапальну, протиспазматичну, болезаспокійливу, сечогінну дію. Чорниця здатна сильно протидіяти старінню і навіть омолоджувати організм. Вживання чорниці покращує кровопостачання сітківки ока, як наслідок, прискорюється регенерація тканини сітківки. Чорниця – найбагатше джерело так званих антоціанідинів – це найсильніші з усіх природних антиоксидантів. Флавоноїди, знайдені у чорниці, здатні піднімати рівень глютатіону (потужний захисник нервової тканини). Передбачається, що всього півсклянки чорниці на день можуть запобігати хворобі Паркінсона, Альцгеймера. Екстракт чорниці показав здатність зміцнювати стінки судин. Чорниця може знижувати холестерин крові не гірше за деякі ліки і бути потужною зброєю у боротьбі з хворобами серця. Чорниця, чорниця

Літо – прекрасний час для відпочинку та збирання ягід. Щоб корисні властивості ягід залишилися цілющими, нагадаємо ще одне просте правило збору ягід: збирайте ягоди далеко від автомобільних трас, промислових підприємств, звалищ та інших небезпечних місць. Сподіваюся, наш ягідний календар розбудив у вас бажання негайно вирушити до лісу на збирання ягід.

Щоб отримати літр морсу, вам знадобиться 800 мл окропу, 125 г журавлини та 3 ст. ложки меду чи цукрового піску. Промийте ягоди та розімніть їх дерев’яною товкачем. Потім покладіть журавлинну масу в марлю, складену кілька шарів, і з її допомогою відіжміть сік.

Макуха залийте гарячою водою, прокип’ятіть протягом 5-10 хвилин і процідіть через ситечко або марлю. Відвар, що вийшов, змішайте з готовим соком, додайте мед або цукор і охолодіть його. Ось і все – смачний напій готовий! Тільки не забудьте, що посуд для журавлинного морсу повинен бути емальованим, скляним або з нержавіючої сталі.

Алюмінієві каструлі можуть окислитись і зроблять корисний напій шкідливим.

Андрій Шалигін PhD, DBA, Головний редактор National Explorer

Де і як росте чорниця? Цінна інформація про користь чорниці та збирання ягід

На сьогоднішній день природа подарувала нам безліч різноманітних корисних рослин. Вони використовуються як у народній медицині, так і в традиційній і є незамінними засобами при хворобах. Одним з таких корисних та лікувальних рослин є чорниця, а точніше її ягоди. Виростає вона в лісах, а може бути вирощена і в домашніх умовах у саду.

Тому в цій статті ми розглянемо, як і де росте чорниця, як виростити її в домашніх умовах, а також, якими корисними властивостями вона має.

Опис чорниці

Чорниця – це досить низький кущ з розлогими гілками, є представником сімейства вересових. Ягода чагарника невеликих розмірів, приблизно 6-13 мм у діаметрі. Має чорний або темно-синій колір. У деяких випадках на її гладкій поверхні може бути виявлений сизий наліт. Ягода має кулясту форму, всередині неї розташовується насіння.

Характеристика чорниці

Дізнатися чорницю з багатьох інших ягід може майже кожен житель України або України, адже це досить поширені в цих країнах ласощі. Чагарник сам по собі невеликий, виростає до 20-40 см. Його ягоди є не лише смачними, а й корисними плодами.

Щоб напевно не переплутати цю лісову рослину з іншими, нижче наведені характерні ознаки чорничного куща:

• стебло – здебільшого пряме або висхідне;
• забарвлення стебла – коричнево-зелений;
• листя – яйцеподібної форми, зі злегка загостреним кінчиком, кріпляться на короткі черешки, мають насичений зелений колір. Їх довжина становить приблизно 1-2 см. До зими майже все листя опадає.

Де росте чорниця в Україні

Росте вона практично у всіх областях та регіонах України, за що й одержала свою назву «народної ягоди». Вважає за краще рости в тіні, дуже любить вологу, найчастіше зустрічається в болотистій місцевості. При проростанні під прямими сонячними променями і при надмірній спеці ягоди починають швидко висихати (що робить вирощування чорниці досить важким заняттям).

Виходячи з переваг цього чагарника, можна відповісти на питання, в яких лісах росте чорниця: найчастіше вона зустрічається у хвойних та змішаних лісах. Сусідство з хвойними деревами зовсім не випадкове: також як, наприклад, сосна, чорниця віддає перевагу кислому грунту, в якому близько залягають грунтові води. До того ж хвойні дерева створюють кущі таку необхідну тінь.

Нижче представлені регіони України, в яких лісові ласощі зустрічаються найчастіше:

• Челябінський;
• Тюменський;
• Ленінградський;
• Новоскандинавський;
• Нижегородський;
• Хабаровський.

Хороший «урожай» чорниці можна отримати і в Скандинавії, ​​Карелії, Заураллі. Ласуватися смачною ягодою можуть і жителі столиці, адже Київ та Київська область чудово підходять для вирощування кущів чорниці.

У велика кількість чорниці спостерігається у таких місцях:

• майже у всьому Шаховському та Лотошинському районах;
• у Наро-Фомінському районі: передмістя міста Варе;
• на березі річки Дубна;
• у лісовій зоні між Талдомським та Дмитрівським районом;
• у парку «Лосиний острів», у північній його частині.

Багато чорниць та у Володимирській області.

Як росте чорниця

У більшості випадків помітити чорничний кущ можна за його світлим листям. Зростають кущі тісно, ​​поруч один з одним. Тривалість їхнього життя становить близько 40 років.

Перші плоди з’являться на рослині, якій більше 4-х років. Найбільша кількість ягід дозріває після 10 років життя і так продовжується ще 5-7 років.

Як росте чорниця у лісі, можна спостерігати на фото.

Як цвіте

Цвітіння чагарника починається останніми днями травня і триває до початку червня. Віночок має світло-зелене забарвлення. Сама квітка як би поникла, має форму витонченого глека. Нектар червоного кольору має дуже приємний, солодкуватий аромат. Квітки куща є чудовим медоносом.

Коли дозріває чорниця у лісі

Це перше, про що запитують любителі цих ласощів. Відповісти однозначно на це питання не можна, оскільки час дозрівання залежить від погодних умов у певному регіоні.

Але здебільшого плоди з’являються у липні. Тепер стає зрозуміло і коли збирати чорницю: з кінця липня, а продовжується збір ягід до вересня.

Дозрівають вони нерівномірно, тому врожай можна збирати кілька разів на сезон.

Правила збору

1. 1. Перед початком збору слід надіти гумові рукавички, це правило пояснюється тим, що ягода може сильно пофарбувати шкіру. Цікаво, що на промислових підприємствах для збирання чорниці застосовуються спеціальні вакуумні пристрої, що втягують у себе, як пилосос, кожну ягоду.
   2. Деякі умільці використовують власний пристрій: міні-комбайн, який подібний до перевернутих граблів із зубцями, він дозволяє збирати ягоди в тих місцях, де неможливо або складно дістати рукою.
   1. Зривати можна тільки дозрілі ягоди, решту краще залишити до повного дозрівання.
   2. Найкраще вирушати на «полювання» в ранковий або вечірній час (коли стоїть прохолодна температура).

   Зверніть увагу! Для перенесення ягід краще використовувати пластикову або скляну ємність.

   Фото лісової чорниці можна спостерігати вище.

   Посадка чорничного куща у саду

   Перед тим як висадити чорницю, необхідно для неї заздалегідь підготувати ділянку. У більшості випадків земля в саду не має достатнього рівня кислотності, тому посадка куща в непідготовлений ґрунт призводить до пожовтіння листя, зупинки розвитку, а іноді й повної загибелі рослини.

   Щоб результат вирощування був позитивним, під кожен саджанець викопують посадкову яму розміром 1,5х1,5 м і глибиною 60 см. Грунт, викопаний з ям, слід змішати з торф’яною крихтою (співвідношення 2:1). Для того, щоб підвищити кислотність ґрунту, слід додати порошкоподібну сірку.

   Проводити підготовку слід заздалегідь, щоб ґрунт перед посадкою встиг осісти. Наприклад, якщо посадка чагарників була запланована на жовтень, готувати грунт слід пізніше вересня.

   Здійснювати посадку слід навесні або восени, проте найкраще кущі приживуться, якщо їх висадити восени: у жовтні-листопаді. Оптимальний варіант для посадки – це дворічні або трирічні кущі, з грудкою землі на корінні. Земельна грудка обов’язково повинна бути вологою, якщо ж висаджувати кущі з сухою грудкою, вони, швидше за все, не приживуться і загинуть.

   Під час посадки земляний ком варто розпушити, а коріння ретельно розпрямити. Після засипати яму землею, ущільнити ногами ґрунт навколо чагарника і рясно полити. Якщо є можливість, земля довкола куща мульчується. Мульчів можуть виступати торф, тирса або опале листя.

   Важливо! Якщо Ви здійснюєте пересадку вже старих чагарників (віком більше 3-х років), після їх висадки рекомендується провести обрізку гілок до висоти 20 см – це допоможе кущі краще прижитися.

   Особливості догляду

   1. Обрізка. Проводити регулярне обрізання слід з 3-4 річного віку. Насамперед потрібно видалити висохлі, пошкоджені та хворі гілки. Ідеально, якщо у куща буде 6-8 здорових гілок, що складають його скелет. Для проростання сильних і здорових пагонів старі гілки (вік яких більше 4-х років) необхідно обрізати на висоту 20 см. їх необхідно повністю зрізати: ягоди на таких гілках будуть дрібними і пізно дозріють.

   Зверніть увагу! Найкращий час для обрізки – початок весни, важливо, щоб більше не було заморозків. Незважаючи на те, що обрізка може проводитись протягом усього вегетаційного періоду, пізня обрізка (особливо під час цвітіння чорниці) може призвести до погіршення врожаю.

   1. Полив. Здійснювати полив необхідно регулярно, проте надто рясно поливати кущ не слід. Найголовніше, щоб грунт завжди був вологим. Надлишок вологи може призвести до того, що рослина захворіє (наприклад, кореневою гниллю).
   2. Підживлення. Для кращого врожаю кущів чорниці слід давати і органічне, і мінеральне підживлення. Як органічні добрива можна взяти гній, компост, торф’яну крихту, їх вносять один раз на три тижні по 3-4 кг на 1 м². З мінеральних добрив застосовують суперфосфат амонію, калімагнезію та суперфосфат. Якщо рівень кислотності ґрунту недостатній, то, як говорилося вище, слід додати порошкову сірку (під кожен кущ по 50-60г). Однак якщо мульчування ґрунту було якісним, то підвищувати кислотність ґрунту не потрібно, мульча сама регулюватиме реакцію ґрунту.

   Корисні властивості

   До корисних властивостей чорниці можна віднести такі:

   • зниження рівня цукру в крові та підвищення кислотності шлункового соку;
   • поліпшення травлення та обміну речовин;
   • покращення кровопостачання сітківки ока, що сприяє посиленню гостроти зору;
   • профілактика ракових захворювань;
   • протимікробні, протигнильні та в’яжучі властивості;
   • поліпшення нічного зору та функції зорового аналізатора;
   • регуляція процесів, які у організмі, цим відбувається забезпечення оптимізації показників рівня глюкози у крові;
   • зниження згортання крові;
   • профілактика інфаркту міокарда та тромбозів;

   Здебільшого ще з давніх-давен чорниці застосовують для поліпшення гостроти зору, для бачення в темряві, напівтемряві. Найбільш корисна ягода тим людям, яким доводиться постійно напружувати зір.

   Науково доведено, що ягоди чорниці прискорюють оновлення сітківки ока та покращують кровообіг. Крім вживання свіжої ягоди, для поліпшення зору допоможуть і вітаміни, що продаються в аптечних пунктах.

   Щоб відновити зір, рекомендується з’їдати натще кожного ранку за 30 хвилин до їди 1 ст. л. сухі чорниці, які попередньо ввечері заливають холодною водою так, щоб рідина покривала ягоду вище на 2 см.

   Людям, які страждають на постійне запалення кишечника або шлунка, буде корисна сама чорниця і її сік, а особливо тим, у кого знижена кислотність.

   Кошти, виготовлені на основі чорниці, застосовують при боротьбі з кишковими інфекціями, проносами, з гепатитом, дизентерією, захворюваннями шлунка та колітами. Також дані кошти будуть корисними при:

   • хвороби Паркінсона;
   • артрит;
   • ревматизм;
   • підвищений холестерин;
   • нервових захворюваннях

   Як зовнішнє застосування ягідний сік використовується при стоматитах, ангінах, хронічному кашлі, фарингіті, вірусних і застудних захворюваннях.

   Крім всього перерахованого, цей плід є справжнім скарбом для людей, у яких виявлено цукровий діабет. Чорниця забезпечує нормалізацію метаболізму, зменшує рівень непотрібної глюкози, а також зміцнює роботу серцево-судинної системи.

   Де росте чорниця?

   Чорниця є дуже популярною ягодою, тому що її використовують і як їжу, і як цілющий засіб. Можливе вирощування цієї рослини в штучних умовах, хоча для більшості людей єдиним джерелом є плоди з дикої природи.

   Ареал проживання рослини досить великий, тому спробувати її в наших краях не так вже й складно. У складі ягід присутня безліч корисних вітамінів, макро- та мікроелементів. З них роблять варення, настоянки та багато іншого.

   Чорниця – це невеликий кущ, висота якого рідко може перевищувати 30 см, залежно від сорту. Належить до сімейства брусничних. Ягода чорного або фіолетового кольору має невеликий розмір та відрізняється соковитими смаковими характеристиками – кисло-солодка. При поїданні плоду дрібні зернятка практично не відчуваються та не впливають на смакові відчуття людини.

   Цвіте рослина у період із травня по червень. Але все це залежить від сорту, кліматичних та погодних умов. У липні місяці дозріває рання чорниця, яку починають збирати десь під кінець місяця.

   Смакові якості вона набуває пізніше, до серпня, коли насичується всіма корисними речовинами. Період збирання врожаю також залежить від погоди протягом сезону та кількості вологи у ґрунті.

   Час життя одного чорничного куща може досягати 40 років. Але плодоносити вони починають лише на 4-5 рік після проростання. На старих кущах ягоди не так вбирають у себе корисні мікроелементи.

   Найякіснішим продуктом вважається чорниця, яка зібрана з кущів віком 10-15 років. Визначити вік рослини можна за кількістю гілок – чим більше, тим старше кущ.

   Чорниця це унікальна рослина, росте тільки на болотах або в хвойних лісах, де є велика кількість вологи і тіні. Іноді знайти її можна і у змішаних насадженнях. Тому вирощувати у домашніх умовах рослину дуже складно. Ягода росте лише у північній півкулі нашої планети. Найчастіше сюди можна віднести і помірний пояс, де зустрічаються ліси.

   Знайти її у теплому кліматі, на відкритому просторі або у степу неможливо.

   • Україна (Карелія, Скандинавія, північні території Уралу та Зауралля, Тюменська область);
   • Північна Америка;
   • Східна Азія;
   • Північна Європа тощо.

   Зростання рослини можливе тільки на ґрунтах, де є помірна і висока вологість. У таких умовах ареол чорниці може бути дуже великим. Існують території, де її зустрічають протягом кількох десятків кілометрів.

   З початку минулого століття рослину почали вирощувати в розплідниках. З’явилося безліч одомашнених сортів цілющої ягоди. Зараз лише у налічується близько двох десятків різновидів.

   Щоб збільшити обсяг урожаю, вивели два особливо ефективні види, що відрізняються один від одного розмірами кущів. Середній – від 60 до 120 см і великий – до 2 метрів заввишки. Усі сорти адаптовані для вирощування у своїй кліматичній зоні, стійкі до мінусових температур. Єдиним обмеженням їхнього розведення на дачних ділянках є високий рівень грунтових вод.

   Чорниці люблять їсти багато хто, але при цьому про склад продукту рідко хтось замислюється. Після того, як плоди дозріють, вони насичуються багатьма корисними компонентами:

   • органічні кислоти – лимонна, молочна, яблучна тощо;
   • макро- та мікроелементи – залізо, калій, мідь, сірка, хром та багато ін.;
   • вітаміни – А, В, С, РР;
   • флавоноїди;
   • Антоціаніди – потужні антиоксиданти.

   Цілющі властивості рослини мають безліч застосувань. Популярним компонентом відварів та настоїв є листя, яке потрібно збирати в період цвітіння рослини. Настої є жовчогінними, а також допомагають при кровотечах. Знайти рецепти для профілактики певних захворювань можна на спеціалізованих сайтах.

   Плоди чорниці також дуже корисні та використовуються активно в народній медицині.

   1. Для нормалізації травлення та лікування різних захворювань органів шлунково-кишкового тракту.
   2. Для зниження запальних процесів сечостатевої системи. Досягається це бактерицидним впливом чорниці на багато видів мікроорганізмів.
   3. Для зменшення цукру у крові. Тому багато лікарів рекомендують вживати свіжі ягоди при діабеті. Чорниця також якісно бореться з холестерином у крові, зміцнює стінки кровоносних судин.
   4. Як тонізуючий засіб. Продукт відновлює нестачу організму людини у багатьох поживних речовинах.
   5. Для покращення зору. Корисні речовини, що входять до складу ягід, добре впливають на стабілізацію кровообігу в ділянці очей, насичує клітини потрібними мікроелементами. Це призводить до швидшої регенерації сітківки. Використовується чорниця і як профілактичний засіб.
   6. Для профілактики хвороб Паркінсона та Альцгеймера. Для цього лікарі рекомендують вживати близько півсклянки ягід на день.

   Цвітіння чорниці дуже приваблює бджіл. Тому багато пасічників, які живуть поблизу лісів, вивозять вулики спеціально в цей період у місця проростання рослини. Комахи збирають корисний та смачний нектар, переробляючи його на унікальний за складом мед. Зовні він відрізняється червоним відтінком.

   Встигають плоди в середині або наприкінці літа. Але за оптимальних умов вони не обсипаються ще й на початку осені. У цей період рекомендовано активно проводити збір. Плоди рослини мають невеликі розміри, що ускладнює їхнє збирання в лісі. Ще одним недоліком є ​​невисока висота куща, що змушує людину постійно нагинатися.

   Щоб спростити збирання ягід, слід дотримуватися кількох простих рекомендацій.

   1. Використовуйте пластикові ємності замість відер або скляних банок. Для цього варто обрізати 5-літрову пластмасову пляшку і прикріпити до неї своєрідні петлі. Прикріпивши її до боку або повісивши собі на шию (тільки невеликі ємності), це спростить доступ до ємності та дозволить використовувати для збирання обидві руки.
   2. Віддавайте перевагу лише круглим плодам, на яких немає видимих ​​ушкоджень. У майбутньому така вибірковість позбавить зайвих зусиль перебирання великої маси ягід при заготівлі.
   3. Чорницю вирощують і у промислових обсягах. Для збирання використовують спеціальні комбайни. Вони мають невеликі миски з ручками. На одному з торців елемента є своєрідні гребінки, які дозволяють «счісувати» ягоди і накопичувати їх усередині ємності. Такий підхід дозволяє прискорити збір у кілька разів, але ушкоджуючи при цьому листя.

   Сушіння листя здійснюють тільки в темному і провітрюваному місці, періодично перемішуючи матеріал. Коли все висохне, листя відокремлюють від стебла і подрібнюють.

   Заготовити плоди на зимовий період можна кількома основними способами.

   • Вишневе. Один із найстародавніших способів зберегти всі корисні речовини всередині ягоди. Перед сушінням всі плоди слід ретельно перебрати, щоб виключити наявність гілок, листя або зіпсованих плодів. Потім чорниці розподіляють тонким шаром на деку і виставляють на сонці. Важливо при цьому лише періодично перемішувати, щоб не допустити появи цвілі та передчасного гниття.

   Зберігати висушені плоди слід у тканинному мішечку, який повинен пропускати повітря. Деякі використовують для цього паперові пакети.

   • Заморожування. Використовувати її можна, якщо у вас достатньо місця у морозильній камері. Таким чином, плоди зберігають набагато більше вітамінів і є такими ж корисними, як і свіжі ягоди. Перед відправкою в холод їх слід ретельно вимити та просушити, щоб вони не надто злипалися. Деякі господині рекомендують одразу перетирати продукт, який узимку вже буде одразу готовий до застосування. Зверніть увагу, що після кількох повторних циклів розморожування та заморозки чорниця втратить свої корисні властивості. Тому бажано спочатку формувати ягоди в посуд невеликими одноразовими порціями.
   • Варення. Прекрасно підходить для любителів смачненького. Чорничне варення зробить ваші млинці або оладки ще смачнішими і приємнішими. Існує безліч рецептів приготування такого продукту, який кожен зможе підібрати собі до смаку.

   Чорниця – це унікальна ягода, що проростає лише у помірних кліматичних широтах. Її смакові та лікувальні характеристики дозволяють тонізувати організм та зменшити ризик виникнення різних хвороб.

   Про те, як заготувати чорницю на зиму, дивіться наступне відео.

   Коли в України дозріває чорниця?

   Чорниця – одна з найкорисніших лісових ягід, її лікувальні властивості відзначав ще Пліній. Росте вона в соснових та ялинових лісах, біля боліт та на схилах пагорбів невеликими кущами-острівцями. Вони є одна рослина, з’єднана під землею загальною кореневою системою. Дозріває чорниця в Україні зазвичай у середині літа.

   Лісова ягода чорниця

   В одному із сіл Закарпаття цій ягоді навіть поставили пам’ятник. Там розташована гора Великий лох, біля підніжжя якої є найбільша чорнична галявина в цій місцевості. Тутешні мешканці щорічно влаштовують свято на честь цієї ягоди та називають її королевою лісу.

   Проте росте чорниця не лише у Карпатах. Багато її й у лісах Білорусії, соціальній та середній смузі України. Втім, можна зустріти її і в тундрі, і Далекому Сході. Улюблені житла: вологий слабокислий грунт, що прогрівається непрямими променями сонця.

   Зазвичай чорниця – чагарник висотою 10-30 см. Але є особливий вид цієї ягоди – чорниця кавказька, вона може зрости до 3 м. Збирати її доводиться мало не приставних сходів, а не нагинаючись. Проте ягоди у цієї велетні практично такі самі, як і в лісовій.

   Особливості ягід чорниці такі:

   • вони невеликого розміру, мають круглу форму. У лісах також зустрічається рослина, яку часто називають чорницями довгастою. Його ягоди витягнуті у довжину. Але це не чорниця, а звичайна жимолість;
   • колір у ягід, попри назву, сизий, з характерним нальотом. Чорний відтінок набувають, якщо їх помити;
   • смак у плодів, зібраних у сезон, солодкий;
   • ростуть ягоди поодиноко, зазвичай ближче до кінця гілки;
   • у соснових лісах чорниця дуже солодка, а в ялинових – водяниста;
   • вік куща може сягати 40 років. Але пік рясної врожайності починається у 7 років;
   • поле 20 років чорниця плодоносить рідше, але саме ягоди дорослого куща вважаються найкориснішими.

   Смачніше і найкорисніше чорниця в сезон, у свіжому вигляді. Але прекрасна вона і в компотах, вареннях, пирогах та настойках.

   Цікаво! Під землею її коренева система переплетена особливою грибницею, яка забезпечує кущі перегноєм. А ягода, своєю чергою, передає грибниці поживні речовини.

   У родичах у чорниці журавлина та брусниця, вони належать до одного сімейства. І навіть часто ростуть поряд. Але, на відміну від брусниці та журавлини, чорниця на зимовий період скидає листя.

   Коли чорниця може дозріти?

   Щойно сходить сніг, на лісових проталинах, що утворилися, можна побачити голі кущики абсолютно без ознак листя – це і є чорниця. Щоправда, таке сирітство триває дуже недовго.

   Вже на початку квітня за сприятливої ​​температури на кущах починають дозрівати і набухати нирки. А потім прокльовуються і листочки. Вони мають характерний довгастий вигляд.

   В середині лісу, точніше, в рідкісному лісі, листя на кущах росте ближче до вершинки, а на узліссях листя густіше і помітніше.

   Сезон цвітіння

   Наприкінці травня починається цвітіння чорниці – дуже гарне видовище. Воно відрізняється такими особливостями:

   • спочатку утворюються невеликі зеленувато-рожеві бутони;
   • потім вони перетворюються на біло-рожеві квіти із зубчиками, що нагадують краплі;
   • аромат їх теж по-своєму ніжний і привабливий;

   Час цвітіння у різних кліматичних зонах різний, воно залежить від температурного режиму. Але у більшості регіонів України цей процес завершується другого тижня червня.

   Важливо! Визначити чорничні галявини можна за скупченням бджіл, ці комахи дуже люблять квіти чорниці. Причому пролітати при цьому вони можуть на дуже значні відстані.

   З цієї причини збирання чорниці часто скрутне не тільки через вологий грунт. Місцеві жителі, вирушаючи за чорницями в ліс, воліють одягатися так, щоб відкритих ділянок тіла було якнайменше.

   Дозрівання починається у червні

   Наприкінці червня можна вже зустріти перші ягоди, але їх небагато. Зазвичай календар збирання врожаю чорниці виглядає так:

   • наприкінці червня її можна збирати на проталинах і на узліссях лісових масивів у південних регіонах;
   • у середній смузі України ягоди дозрівають на початку липня, але пік плодоношення припадає на кінець липня – першу половину серпня;
   • на Уралі та в Башкирії збір починають у середині літа;
   • у Скандинавії дозрівання активізується наприкінці липня;
   • збір триває зазвичай до вересня, а Скандинавії навіть до першого снігу.

   Цього року встигне раніше?

   Нинішнього літа у багатьох регіонах України видалося особливо спекотним. А значить, і ягоди почали заспівати трохи раніше. Першою пішла суниця, за нею – чорниця.

   Щоправда, на цінах таке раннє дозрівання ніяк не вплинуло і ягода на ринках коштувала дуже дорого. Свіжа чорниця пропонується від 100 руб за 100 г.

   У Білорусії цього року ще в березні вийшла інструкція Міністерства лісового господарства, яка забороняє збирання чорниці до 29 червня. За порушення ухвали виписували солідний штраф. Цим самим рішенням було дозволено збирати чорницю спеціальними комбайнами. Раніше подібні механічні пристрої для збирання ягід були під забороною.

   У яких лісах росії зростає?

   Теоретично чорниці можна вирощувати і на садовій ділянці. Але справа ця клопітка, що вимагає особливих умов вирощування: підготовки ґрунту, його вологості та освітлення. Як правило, штучно вирощена культура за смаком все-таки відрізняється від лісової і має менші цілющі властивості. Зате за розміром вона більша.

   Важливо! Щороку в європейській частині України дозріває до 420 000 тонн чорниці. Але збирають її не всю, є важкодоступні місця, куди людині важко дістатися.

   Однак і такого врожаю вистачає, щоби забезпечити певний попит. Не дарма чорниці називають українською ягодою. Імпортна заморожена продукція у магазинах теж є. Але за смаком вона значно поступається нашій лісовій королеві.

   Де може цвісти та заспівати?

   Є ряд українських регіонів, у яких рясно росте лісова чорниця:

   • Північний та Північно-західний;
   • Волго-В’ятський;
   • Центральний;
   • Уральський;
   • Скандинавія;
   • Карелія та Ленінградська області.

   Саме тут – найсприятливіші умови для цвітіння та виростання чорниці. Щороку за нею у ці регіони спеціально приїжджають туристи-збирачі. За 3-4 години вони вмудряються набирати по відру стиглих плодів.

   Коли починає дозрівати?

   Вже говорилося, що період дозрівання зазвичай починається у липні. Чим північніше регіон, тим пізніше виспівує чорниця. Але зелені ягоди з’являються на кущах вже першого літнього місяця. Щоправда, цілющими властивостями вона практично не має. Вони накопичуються у період остаточної стиглості. Та й смак у зеленої чорниці не зовсім приємний.

   Як довго назріває врожай?

   У більшості регіонів чорниці у певних кількостях можна збирати до кінця вересня. Щоправда, ближче до осені врожайність поступово знижується. Зате встигає ягода не вся одразу, а поступово. Зазвичай обізнані збирачі ходять за врожаєм раз на тиждень або в 10 днів. Одна й та сама галявина може плодоносити кілька тижнів.

   Де збирати у ?

   Коли з’являється і встигає?

   У чорниця вважається чи не найпоширенішим дикорослим ягідником. Зазвичай збирання чорниці в Київській області починається з середини липня. Пік урожайності припадає на першу половину серпня.

   Особливо багаті на ліси таких районів:

   Трапляються привабливі галявини і в знаменитій Мещерській низовині, про це писав ще Паустовський. Тутешня чорниця відрізняється особливим блискучим кольором.

   Який ліс можна піти?

   Традиційно чорниця у росте на болотах та у хвойних масивах. Однак саме в цій галузі ягоду можна зібрати і у березових лісах. Є безліч чагарників чорниці та у заплаві річки Дубни. Ця ягода, особливо соковита і багата на вітаміни. Менш урожайні кущі можна зустріти у просто у низинах.

   Як швидко зібрати?

   Умільці, як згадувалося вище, можуть зібрати відро чорниці за 3 години і навіть швидше. У Пермському краї є цілі бригади, здатні протягом дня продаж набрати до 150 л (якщо міряти ємностями) ягоди. Використовуються всілякі пристрої. Деякі оригінали успішно ведуть збір за допомогою спеціально обрізаних пластикових пляшок.

   Чи дозволити дітям?

   Дітям чорниці як пюре дозволяється давати вже з 7-місячного віку. А з 3-річного дозволяється вживати по 1-1,5 ст. свіжі ягоди.

   Важливо! На жаль, на чорниці у маленьких дітей нерідко виникає алергія. Тому слід не тільки з обережністю вводити ягоду в раціон, але і намагатися не ходити на збір разом з дітьми хоча б до 4-5 років.

   В цілому ж чорниця дітям дуже корисна через високий вміст мінералів та вітамінів. Можна додавати ягоду дитині в каші, виходить корисно та смачно.

   Комбайн для збору

   Це оригінальне пристосування для збирання ягід можна зробити самому або вільно купити в садівничому та господарському магазині. Виглядає та діє цей комбайн так:

   • основа – паралелепіпед-контейнер, куди падають ягоди при складанні;
   • нижня частина конструкції оснащена спеціальними зубцями, схожими на граблі;
   • своєрідне вичісування куща від ягід проводиться рухами знизу нагору.

   Комбайн значно полегшує процес збирання. Тільки бажано не чіпати зубами мох, ягоди в нижній частині куща все одно не ростуть. Конструкція недорога, за бажання такий комбайн можна зробити і своїми руками. Матеріалом для ящика може бути пластик, дерево або метал. Зубці роблять із вигнутого дроту.

   Загалом, збирання чорниці, звичайно, потребує певних фізичних зусиль. Але користь цієї ягоди, особливо свіжої, з лишком окупає всі труднощі пошуку та збирання чорниці. Багато хто не дарма називають її омолоджуючою ягодою. Вважається, що чорниця активно перешкоджає онкологічним процесам. Та й взагалі, похід лісом у чорничні місця – це теж по-своєму цікаво.