Чим займається Івлєв

Море, печери та найменша столиця: загадковий острів, на якому мені пощастило побувати

Острови Піткерн – цікаве і незвичне місце у північній частині Тихого океану. Тут часом за вечерею можна побачити відразу всіх мешканців країни, а населення острова й сьогодні все ще розмовляє старовинною мовою XVIII століття.

Піткерн – це єдина заморська територія Великої Британії у Тихому океані, до складу якої входять п’ять островів. З них заселений лише один. Острови були відкриті у 1767 році. Першими поселенцями були заколотники з британського корабля “Баунті”, а також таїтянки, яких вони взяли з собою на острів.

Сьогодні це найменш населена країна у світі. Коли український мандрівник Вадим Івлєв побував там у 2018 році, на Піткерні мешкало всього 40 людей. Про захоплюючу мандрівку на острів, до якого ще й непросто дістатися, Вадим Івлєв розповів у своїй авторській колонці для РБК-Україна.

“Країна, де час ніби зупинився”

Дикі безлюдні острови, вулкани та полярні льоди. Усі ці місця, безумовно, є небезпечними. Навіть думку про те, щоб вирушити туди, можна вважати безглуздою. Тому постає питання: чому людина прагне туди потрапити й заради чого готова так ризикувати? Щоб прославитися? Але невже воно варте того? Адже дика природа безжалісна.

Фото: Острів Піткерн. Щоб туди дістатися, потрібно докласти неабияких зусиль (Вадим Івлєв)

Кожна експедиція — хоч в океанські простори, хоч у крижані гори — чудовий спосіб більше дізнатися про себе та навколишній світ. Потрібно повертатися туди за свіжим повітрям і відкриттями. Сподіваюся, що в кращому разі ця стаття спонукає вас частіше вибиратися з дому. У гіршому ж — це буде чергова розповідь про чиюсь відпустку.

А тепер скажіть, в якій країні весь час потрібно йти або згори, або вгору? Де можна за вечерею побачити всіх жителів країни? Де населення все ще розмовляє старовинною мовою XVIII століття, неначе час зупинився? Хіба це не схоже на Дивокрай, в який можна потрапити лише через кролячу нору? Йдеться про острів Піткерн. Щоб туди дістатися, потрібно справді докласти неабияких зусиль.

Фото: Мені пощастило побувати на цьому загадковому острові 3 листопада 2018 року (Вадим Івлєв)

Посеред Тихого океану розташований архіпелаг Туамоту, що в перекладі з полінезійської означає “далекі острови”. Є в нього й інша назва — “небезпечний”. Цей архіпелаг має свій далекий та глухий кут — острови Гамб’є, атол Мангарева. Звідти потрібно проплисти на південний захід ще пів тисячі кілометрів.

Саме тут розміщений острів Піткерн. Далі, на відстань дві тисячі кілометрів, немає нічого, крім трьох непридатних для життя клаптиків суші — островів Гендерсон, Дюсі та Оено. До речі, саме вони утворюють групу островів Піткерн.

Через значну віддаленість і особливість рельєфу острів Піткерн дуже складний для відвідування. На острові немає місця не лише для аеродрому, а й навіть для вертолітного майданчика. А через відсутність гавані тут не можуть причалювати кораблі та вітрильники.

Фото: Рівно о 8 ранку за нами з’явився довгий і широкий моторний баркас — “лонгбот” (Вадим Івлєв)

“Іноді ніс баркаса заривався у хвилю, і тоді нас з ніг до голови обливала холодна вода”

Мені пощастило побувати на цьому загадковому острові 3 листопада 2018 року. Наш 36-метровий корабель під прапором Нової Зеландії прибув до острова напередодні. На його борту було 14 членів міжнародної експедиції та 5 членів екіпажу. У цей день був сильний західний вітер і йшов дощ. Тож капітан обрав якірну стоянку на схід від острова, щоб сховати корабель від величезних океанських хвиль.

Ми кинули якір і стали чекати ранку, аби дати острів’янам час підготуватися до зустрічі гостей. Жителі острова прокинулися ще до світанку. Спочатку вони встановили столи для торгівлі, а потім спустилися до причалу й вивели з елінгу “лонгбот” — на ньому чоловіки вирушили за нами. Рівно о 8 ранку ми побачили, як з-за гори з’явився довгий і широкий моторний баркас.

Фото: Стерновий повернув його носом до хвиль і дав повний хід (Вадим Івлєв)

Він з усіх боків був обшитий залізом і мав низький фальшборт з невеликим планширом. Нам нічого не залишалося, як сісти просто на палубу. Баркас відчалив від корабля, стерновий повернув його носом до хвиль і дав повний хід. Човен стрибав з хвилі на хвилю.

Ми летіли, чіпляючись за палубу, а мій сусід, блідий, як крейда, всім своїм виглядом підтверджував наявність у нього морської хвороби. Іноді ніс баркаса заривався у хвилю, і тоді нас з ніг до голови обливала холодна вода.

Фото: Наздоганяючи величезні пінні хвилі, баркас влетів у бухту Баунті (Вадим Івлєв)

Нарешті човен повернув за високу скелю, і ми побачили пристань — наздоганяючи величезні пінні хвилі, баркас влетів у бухту Баунті. На березі нас зустріли гостинні місцеві жителі, надівши нам намисто з насіння.

Шлях від пристані до площі пролягав по дуже крутому “пагорбу труднощів”. Тож нам запропонували вибрати: або піти в селище пішки, або поїхати на квадроциклах. Усі миттєво погодилися проїхатися вгору на квадроциклах.

Фото: Елінги з “лонгботами” на причалі в бухті Баунті (Вадим Івлєв)

Через кілька хвилин ми прибули в найменшу столицю світу — місто Адамстаун. Під час нашого візиту на острові Піткерн мешкало 40 осіб — 33 місцевих і 7 приїжджих, серед яких були чиновники з Нової Зеландії та члени їхніх сімей.

До місцевих також належала і Місіс Т — 50-річна гігантська галапагоська черепаха, улюблениця туристів. Між іншим, на острові все по-справжньому: є своя конституція, своя Рада із 7 членів на чолі з мером.

Фото: Найменша столиця світу — місто Адамстаун (Вадим Івлєв)

Поштовий корабель заходить на острів чотири рази на рік

Є тут чинна церква, музей, поштове відділення, скарбниця, склад, медична клініка та універсальний магазин. Колись була тут і в’язниця, але тепер це маленька крамниця. Зв’язок із зовнішнім світом підтримується за допомогою поштового корабля, який заходить сюди чотири рази на рік.

Джерелом доходу острів’ян є збори за відвідування острова туристами, продаж сувенірів, поштових марок, інтернет-доменів “pn” і смачного бджолиного меду.

Фото: Місто Адамстаун (Вадим Івлєв)

Серед визначних пам’яток острова — якір і гармата з корабля “Баунті”, про який мова піде далі. Щойно з’явилася можливість, я з двома іншими членами експедиції — французом Жаком і німцем Хайє — вирушили на екскурсію.

Ми хотіли відвідати місцеву пам’ятку — печеру Крістіана. Слід зауважити, що це не справжня печера, а просто глибока виїмка в скелі. У ній навряд чи можна сховатися від негоди. У цьому місці під високою скелею проводив багато часу найзнаменитіший заколотник всіх часів — Крістіан Флетчер (1764–1793), молодший лейтенант з британського корабля “Баунті”.

Фото: Якір з корабля “Баунті” (Вадим Івлєв)

Можна тільки здогадуватися, які думки виникали в нього в ті самотні дні. Шкодував він чи ні про заколот, який виник через його небажання повертатися до суворого морського життя? І це після розваг і любовних утіх, які йому так сподобалися під час стоянки корабля на Таїті.

Разом з 8 моряками, 6 таїтянами та 11 таїтянками він сховався тут, на острові. Втікачі забрали з корабля все, що змогли, перш ніж його спалити й затопити. Що стосується Крістіана Флетчера, кажуть, що він був убитий або збожеволів і покінчив життя самогубством.

Фото: Серед визначних пам’яток острова — могила преподобного Джона Адамса (Вадим Івлєв)

“Ми буквально хапалися за повітря руками, щоб не впасти”

Незадовго перед нашим походом у печеру пройшла сильна злива. Скеля була дуже слизькою, тож місцеві жителі радили не ризикувати. Адже якщо ви не вмієте лазити, як гірські козли, то через найменшу помилку з найвищого рівня можна швидко опинитися на найнижчому.

Простіше кажучи, впасти з висоти в сотні метрів. Я добре пам’ятаю, як ми підіймалися по слизькій скелі вгору. Ми буквально хапалися за повітря руками, щоб не впасти. Тоді ветеран пригод Жак сказав: “Вадиме, ми просто з глузду з’їхали”. При цьому, незважаючи ні на що, він усміхався й продовжував лізти далі.

Фото: Печера Крістіана (Вадим Івлєв)

Але, слава богу, все закінчилося добре. Нам вдалося за якийсь час дістатися до печери та спуститися зі скелі неушкодженими. Велика кількість місцевих географічних назв містять слова “прірва”, “обрив”, “розлом”, “провал”, “спуск”, “скеля”, “гряда” і “вершина”.

До того ж, зі 100 географічних назв на острові багато навівають сумні думки. Наприклад: “Тут я зламав стегно”, “Тут впав Дік”, “Обрив Джонні, Мартіна Ларс, Дена, Неллі, Роберта, Фредді”, “Головний біль”, “Боже мій”, “Щуряча нора”, “Тут билися люди з кам’яного віку”. І нарешті — “Спуск у нору”. Пам’ятаєте кролячу нору в Дивокраї?

Фото: Джерелом доходу острів’ян є продаж смачного бджолиного меду (Вадим Івлєв)

Після повернення ми ще довго змивали із себе прилиплу коричневу глину. На жаль, бурхливе море й стрімкі скелясті береги острова не дозволили нам скупатися в морі. Єдине місце, де можна викупатися на Піткерні, — це природний кам’яний басейн Сент-Полс, розташований зі східного боку.

Настав час обіду, і нас запросили в кафе, де нагодували смаженою куркою і салатом, а також шматочком риби в кокосовому молоці в стилі Піткерн.

Фото: Освітлена сонцем пристань та вид на синє море, що сяє (Вадим Івлєв)

Ми насолоджувались приємною компанією, відмінною їжею й прекрасним видом на синє море, що сяяло під нами. Після цього була приємна прогулянка вниз з гори до освітленої сонцем пристані та повернення на корабель на двох залізних баркасах, що летіли по хвилях і обливали нас з ніг до голови холодною водою.

Нумо запитайте, а що ж на завершення? Так от, може здатися, що потрапити на Піткерн не так легко і просто. Але якщо у вас справді є величезне бажання побачити цей дивовижний острів — уперед! У вас все вийде!

Також мандрівник розповідав, як побував на безлюдному кораловому атолі посеред океану.

Як потрапити з України в Антарктиду і скільки це коштує

Потрапити туди, на один з небагатьох куточків Землі, де немає цивілізації і майже не буває людей, – мрія багатьох мандрівників, сучасних “амундсенів”, “нансенів”, “скоттів” і “палмерів”.

Вадиму це вдасться – причому не по туристичному маршруту, який коштує кілька тисяч євро, і не через офіційну експедицію, організовану за державні гроші.

Як це можливо, він розповів BBC News Україна.

“Радіоекспедиція”

Вадим Івлєв все життя працює радіоінженером, як саме каже, має справу з навігаційними системами та автомобільним радіо.

Окрім цього, у нього є два захоплення: мандри (побував у кількох десятках країн) та радіолюбительство (перемагав на міжнародних змаганнях серед радіоаматорів).

І саме завдяки останньому він і потрапить в Антарктику.

Автор фото, voyagemakers.org

Вадим все життя займається радіосправою

Вадима Івлєва запросили у міжнародну некомерційну експедицію, яку фінансують недержавні клуби радіолюбителів з різних країн та волонтери.

Ця “радіоекспедиція” має на меті встановити зв’язок між віддаленим антарктичним островом Сігні та радіолюбителями з усього світу.

Окрім того, вона матиме і наукові задачі.

Острів Сігні

Сігні (Signy Island) входить до архіпелагу Південних Оркнейських островів, названих так, тому що географічно вони “віддзеркалюють” Оркнейські острови на північ від Британії.

Острів лежить південніше від 60-ї широти, а значить вже вважається Антарктикою – це умовний Південний океан.

Острів розташований за 600 км від Антарктичного півострова та у 60-х широтах, які вже вважаються Антарктикою

Його відкрили китобої у 1823 році, а пізніше назвали на честь дружини норвезького капітана Петтера Сьорле – Сігні Терези.

Острів не належить жодній країні й на нього поширюється дія Договору про Антарктику.

Автор фото, Voyagemakers.org / Nodir Tursun-Zade

Це невеликий шматок суші завдовжки 6,5 км та завширшки 5 км, частину якого вкриває льодовик.

Постійних мешканців там немає, однак є сезонна британська станція “Сігні”, куди іноді навідуються біологи.

Але зимівель там не було ще з 1990-х.

Автор фото, British Antarctic Survey

Натомість острів населяють кілька видів пінгвінів, антарктичні поморники, тюлені, морські слони та леопарди.

А також нелетючі комарі Eretmoptera murphyi, яких сюди випадково завезли у 1960-х і які через відсутність природних ворогів масово розплодилися – їхні личинки можуть виживати тут, харчуючись рештками місцевих рослин.

Автор фото, British Antarctic Survey / P. Bucktrout

Ці комарі потрапили на острів випадково під час експерименту з тваринами й прижилися там без хижаків

Шлях до острова

Острів лежить за 600 км від власне Антарктиди та за 1440 км від Вогняної Землі, що біля Південної Америки.

“Щоб досягти Сігні, треба п’ять днів плисти Південним антарктичним океаном. 16 лютого ми вийдемо з чилійського порту Пунта-Аренас у Магеллановій протоці, а далі – на південь через протоку Дрейка”, – розповідає Вадим Івлєв.

Він додає, що маршрут через ці води до 60-х широт не буде простим.

“Кажуть, що 40-і широти “ревуть”, 50-і – “шаленіють”, а 60-і – “верещать”, – додає Вадим.

Шторми на шляху в Антарктику – звична річ

І пояснює: “У цих широтах домінує західний вітер, який виникає внаслідок обертання Землі. Оскільки на шляху в нього немає гір, то його нічого не зупиняє і дме він постійно. Й утворює величезні хвилі, іноді – розміром з шестиповерховий будинок”.

Тож і на самому острові сильний вітер, а шторми сукупно тривають два місяці на рік.

“Радіоекспедицію” на острів доставить новозеландське судно Braveheart.

Автор фото, Voyagemakers.org

Проте до самого суходолу воно підійти не зможе, й людям доведеться пересаджуватися на гумові човни й таким чином перевозити кілька тонн вантажів.

Що робитимуть на острові?

До складу експедиції входять 14 людей: дев’ятеро американців, німець, австралієць, швейцарець, угорець та українець.

Частина з них житиме у наметах на острові, частина – на судні.

Автор фото, Voyagemakers.org

На острові Сігні “радіоекспедиція” житиме у схожих наметах

Головна мета – встановити і випробувати радіозв’язок між віддаленим островом та радіолюбителями з різних частин світу.

Вадим Івлєв везе на острів антену висотою 24 метри (їде вона у розібраному стані) для діапазону 160 метрів.

Він сам її вдосконалював і тепер спробує встановити два рекорди – з найбільшої дистанції в цьому діапазоні та з найбільшої кількості радіозв’язків.

Якщо все піде за планом, то він планує зв’язатися з радіолюбителями в Японії, що за 17 тис. км від Сігні. Однак все залежатиме від умов на острові.

Інші радіолюбителі на Сігні працюватимуть в інших діапазонах.

Автор фото, Voyagemakers.org

Так виглядають антени, якими займається Вадим

Крім того, “радіоекспедиція” планує через супутниковий інтернет поспілкуватися з кількома школами в Україні та США – це її освітня частина.

Водночас, є і наукові цілі – науковці експедиції збиратимуть і вивчатимуть залишки форамініфер – невеликих морських організмів з екзоскелетом, які накопичилися тут за мільйони років.

Працюватиме на острові експедиція кілька тижнів – до 14 березня.

Біобезпека

Щоб отримати дозвіл на висадку і роботу на острові, “радіоекспедиція” має дотримуватися багатьох правил біобезпеки.

Чи не головне з них – заборона привозити на острів будь-яких тварин, рослин, насіння.

А також комах – щоб не повторилася історія з комарами.

Крім того, експедиція забере з собою всі свої відходи.

За всім слідкуватиме член експедиції з біобезпеки, а також інспекцію можуть провести науковці з сезонної британської станції, якщо вони будуть на острові у цей період.

“Штрафи за порушення величезні – по 20 тис. грн за кожен випадок”, – попереджає Вадим Івлєв.

Як потрапити в Антарктиду

Антарктика хоч і залишається найвіддаленішим та найбезлюднішим регіоном, однак туризм розвивається і там.

Потрапити туди можна на туристичних яхтах чи лайнерах спеціального льодового класу.

Автор фото, abercrombiekent.co.uk

Антарктичний туризм – досить популярний, але і недешевий

Ціна таких турів починається орієнтовно від 10 тис. євро і може сягати кількох десятків тисяч за найкращі каюти на вищих палубах або й “суперлюкс власника судна”.

Щоправда, у ціну не входить вартість перельоту до Південної Америки – зазвичай тури починаються зі столиці Аргентини Буенос-Айреса (звідки ще треба летіти чартером) або з порту Ушуайя на самому півдні континенту.

Ці перельоти коштуватимуть до 2 тис. євро в обидва боки.

Також доведеться ще витратити 70 євро на страховку.

Інший шлях в Антарктиду – через офіційні наукові експедиції.

Для цього треба бути науковцем з програмою досліджень в Антарктиді або ж технічним фахівцем, які забезпечують життєдіяльність станцій.

Наприклад, у 25-у українську експедицію на станцію “Академік Вернадський” у березні відправляться 12 учасників, серед яких біологи, геофізики, гідрометеорологи та океанографи, науковець, який проводитиме геокосмічні дослідження, а також кухар, лікар, системний механік, дизеліст-електрик та сисадмін.

Крім того, будуть ще науковці, які не залишатимуться на зимівлю, а проводитимуть сезонні дослідження, які триватимуть кілька тижнів.

Інший шлях

Але у Вадима Івлєва дорога до Антарктиди виявилася іншою.

“Перш за все, я радіолюбитель, брав участь у багатьох міжнародних змаганнях”, – розповідає він.

На них його і помітили, почали з’являтися міжнародні знайомства, й одного разу товариш з Нової Зеландії запросив у команду радіоаматорів, яка готувала експедицію, – щоправда, тоді ще не в Антарктику.

Згодом Вадим влився у міжнародний колектив і став його частиною.

Автор фото, Voyagemakers.org

Допомогло і те, що його улюблений 160-метровий діапазон не надто популярний серед радіолюбителів, тож конкурентів менше.

“Я займаюся величезними антенами, кажуть, що це важко і нецікаво, тріск і шум, ніхто не отримує насолоди. А я отримую. Тож і кажуть – хай буде українець цим займатися”, – сміється Вадим Івлєв.

У 2016 році він вирушив у свою першу “радіоекспедицію” на важкодоступний австралійський острів Херд на півдні Індійського океану – у “шалених” 50-х широтах.

А у 2018 відправився з цією ж командою на британський острів Дюсі в Тихому океані.

Тож нинішня “радіоекспедиція” буде для нього вже третьою, але першою – в Антарктику.

Свій шлях він описує так: “Треба мати якийсь рейтинг на змаганнях, перемагати, щоб вас бачили. Після цього запрошують в умовний другий-третій ешелон експедиціонерів, які їздять в Африку чи Атлантику. А далі ви вже як команда підіймаєтесь і переходите у найвищий клас”.

Саме топкоманди радіолюбителів можуть розраховувати на те, що зберуть достатньо коштів на свою експедицію.

Наприклад, майбутня поїздка на Сігні коштує близько 375 тис. доларів. Це за все: фрахт судна, пальне, консерви та інші матеріали, необхідні в експедиції.

Збирали гроші американські організатори “радіоекспедиції” від різних спонсорів, якими переважно є великі клуби радіолюбителів.

Автор фото, Voyagemakers.org

Вадим Івлєв з товаришем по “радіоекспедиції”

Світова радіоспільнота зацікавлена у тому, щоб на віддаленому острові діяли радіоаматори, з якими можна зв’язатися.

Водночас, квиток до Південної Америки Вадим купував сам – це обійшлося у понад 40 тис. грн.

“Спочатку треба шукати кошти. Але коли експедиція висаджується на острів і починається робота, все йде добре, то починають допомагати все більше і більше. Так кошти повертаються”, – говорить він.

Поради

Вадим Івлєв каже, що потрапити у таку експедицію складно: “Запрошують лише самі, й тих, кого вже знають. Бо ніхто не хоче несподіванок – якихось психологічних чи інших проблем”.

Водночас він радить займатися своєю улюбленою справою: “Треба виходити на міжнародний рівень, спілкуватися з іноземцями: американцями, австралійцями, новозеландцями. Вивчати, як правильно листуватися”.

Автор фото, Voyagemakers.org

Вадим Івлєв під час попередньої “радіоекспедиції” на острів Херд в Індійському океані. На задньому плані – антени для радіозв’язку

Зрозуміло, що для цього треба знати англійську.

“Щоб вас вважали нормальним співрозмовником, адже бувають ситуації, коли немає часу щось пояснювати і діяти треба дуже швидко. Якщо вам ще треба буде щось перекладати, то це вже буде бар’єр”, – пояснює він.

“І потрібні досвід, характер та наполегливість”, – резюмує він.

Вадим Івлєв додає, що поїздкою на Сігні в Антарктиці його мрії не обмежуються:

“Хотілося б потрапити на найбільш важкодоступні острови. Наприклад, острів Петра І, який майже повністю покритий льодом, чи острів Буве (Один з найбільш віддалених від будь-якої суші островів з крутими берегами на півдні Атлантики. – Ред.). Це – мрія кожного мандрівника. Але я ще не зустрічав капітана, який би погодився доставити туди експедицію”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Related Post

Як правильно вводити аплікатор у піхвуЯк правильно вводити аплікатор у піхву

натиснути на тубу до повного заповнення аплікатору; відкрутіть аплікатор від туби, ввести його у піхву і натиснути на поршень до кінця ходу; вийняти аплікатор і поршень. Таблетки вагінальні слід вводити

Буксус самшит описБуксус самшит опис

Зміст:1 Буксус догляд, фото, хвороби, опис1.1 Загальні відомості про рослину Буксус1.2 різновиди Буксус1.2.1 Самшит колхидський (Buxus colchica)1.2.2 Самшит (Buxus harlandii)1.2.3 Самшит гірканський (Buxus hyrcana)1.2.4 Самшит вічнозелений (Вuxus sempervirens)1.2.5 Самшит вічнозелений

Де приземляються космонавтиДе приземляються космонавти

Американські астронавти повертаються на Землю у капсулі SpaceX Crew Dragon. Двоє астронавтів НАСА, які прибули на Міжнародну космічну станцію (МКС) на ракеті SpaceX у травні, повертаються на Землю. Космонавти повертаються