Зміст:

Дерматофітози

Гриби, що викликають дерматофітози – дерматофіти, належать до 3 родів: Trichophyton, Microsporum і Epidermophyton . З огляду на їх резервуар ці гриби діляться на антропофільні, зоофільні і геофільні.

Антропофільні дерматофіти (напр. Trichophyton rubrum , Trichophyton interdigitale , Trichophyton tonsurans , Microsporum audouinii ) добре пристосовані до існування в організмі людини і викликають хронічні слабосимптоматичні інфекції. Інфікування може відбуватися через прямий (мікоз шкіри голови у дітей) або непрямий контакт (мікоз стоп – інфікування в басейні).

Спори та фрагменти міцелію дерматофітів можуть зберігатися у зовнішньому середовищі дуже довго, аж до 18 місяців і бути джерелом інфекції.

Зоофільні дерматофіти (напр. Microsporum canis , Trichophyton mentagrophytes , Trichophyton verrucosum ) викликають інфекції у людей, найчастіше з інтенсивною запальною реакцією. Інфікування відбувається через контакт з домашніми (часто у дітей) або свійськими тваринами (інфекція у фермерів та ветеринарів).

Геофільні дерматофіти (напр. Microsporum gypseum ) зберігаються у ґрунті і рідко викликають інфекції людини.

Дерматофітна інфекція уражає ороговілі структури: епідерміс, волосся та нігті. За локалізацію інфекції виділяють такі клінічні форми.

1. Мікоз стоп та оніхомікоз (лат. tinea pudum et unguium )

Факторами, що сприяють виникненню оніхомікозу є: травми нігтів, збільшена кривизна нігтьової пластини, підвищена пітливість, імуносупресія, погіршення кровопостачання стопи внаслідок атеросклерозу, цукрового діабету, похилий вік.

Клінічні форми мікозу стоп:

1) інтертригінозна форма – спочатку зміни локалізуються в III і IV міжпальцевому проміжку стоп. Почервоніння і лущення з часом поступаються місцем мацерації і розтріскуванню епідермісу (рис. XI.F.2-1). Якщо інфекції триває довго зміни поширюються периферично за межі міжпальцевих проміжків і уражають навколишню шкіру на тильній і підошовній поверхні стопи. Висипання супроводжуються свербінням.

2) сквамозна форма – ураження охоплюють підошовну і бічні поверхні стоп (тому цей мікоз називається мокасиновим). Спостерігається почервоніння, гіперкератоз і лущення. При значно потовщеному роговому шарі епідермісу під впливом тиску при ходьбі можуть виникати болючі тріщини.

3) дисгідротична форма – характерними ураженнями є пухирці та міхурі, які спочатку локалізуються в ділянці склепіння стопи, потім на всій підошовній поверхні. Пухирці підсихають або при порушенні їх цілісності виникають мокнучі ерозії.

Клінічні форми оніхомікозу стоп:

1) дистальний та латеральний підпластинковий оніхомікоз – найпоширеніша форма дерматофітного оніхомікозу. Інфекція розпочинається від вільного краю нігтьової пластинки і поступово поширюється через нігтьове ложе у напрямку до нігтьового валу. Наявність грибів викликає ороговіння нігтьового ложа, відділення пластини від ложа та накопичення крихких рогових мас під нігтьовою пластинкою. Цей процес призводить до зміни кольору нігтя, найчастіше на молочний колір (т. зв. змолочування або побіління нігтя) – рис. XI.F.2-2. Простір між зміненою захворюванням нігтьовою пластинкою і нігтьовим ложем може бути додатково інфікований бактеріями та пліснявими (цвілевими) грибами. У такому випадку відбувається зміна забарвлення на жовтий або коричневий.

2) проксимальний підпластинковий оніхомікоз – виникає, якщо інфекція розпочинається зі сторони нігтьового валу. Клінічно спостерігається побіління частини нігтя, прилеглої до валу.

3) білий поверхневий оніхомікоз – це результат інфікування поверхневих шарів нігтьової пластинки. Проявляється білими плямами на поверхні нігтя.

4) мікоз, що поширюється всередині самої нігтьової пластинки ( endonyx оніхомікоз) – рідкісна форма, при якій дерматофітний міцелій проростає нігтьову пластинку, але не проникає в нігтьове ложе. Не утворюються крихкі рогові маси, які є наслідком інфікування нігтьового ложа. Сама пластинка змінює колір, стає тьмяною і крихкою.

5) дистрофічний оніхомікоз – запущена форма оніхомікозу, при якій відбувається повне руйнування пластинки.

Будь-яка з описаних вище форм оніхомікозу може призвести до дистрофії нігтів.

2. Мікоз рук і нігтів (оніхомікоз) рук (лат. tinea manuum )

Дерматофітна інфекція рук і нігтів на руках дуже рідкісна. У більшості випадків уражається одна рука, найчастіше супроводжується мікозом стоп, а інфекція передається зі стопи на руки (рис. XI.F.2-1). Проявляється гіперкератозом і злущуванням долонних поверхонь рук. При поширенні інфекції на тильну поверхню спостерігаються еритематозні зміни, добре відмежовані від здорової шкіри, з більш вираженим запаленням по периферії. Нігті потовщенні, ламкі, з нерівною поверхнею, зміненого забарвлення (побіління або пожовтіння).

3. Мікоз гладкої шкіри (лат. tinea cutis glabrae )

У дорослих найчастіше викликається Т. rubrum , шкірні зміни можуть бути обширними та мають хронічний характер. Зазвичай первинна інфекція вражає стопи і нігті стоп, потім поширюється на пахвинну ділянку і далі поширюються на тулуб і кінцівки (рис. XI.F.2-3). У дітей патогенним агентом є зоофільні дерматофіти (інфекція зазвичай походить від домашніх тварин), а ураження характеризуються більш вираженим запаленням в порівняні із зараженням антропофільними грибами (рис. XI.F.2-4).

Симптомами інфекції є добре відмежовані еритематозні вогнища з відлущуванням. У периферичній частині екзантеми запалення більш виражене, іноді з наявністю пухирців і пустул. У результаті проникнення грибів у волосяні фолікули може виникнути гранулематозна реакція з утворення папульозних змін (гранульома Майоккі).

4. Мікоз шкіри обличчя (лат. tinea faciei )

Найчастіше виникає у дітей. Типові висипання характеризуються характерним для дерматофітних інфекцій посиленням запалення на периферії і зникненням в центрі, а також відлущуванням на поверхні. У багатьох випадках картина менш характерна, а еритематозні зміни без відлущування можуть нагадувати інші дерматози, такі як себорейний дерматит, атопічний дерматит, системний червоний вовчак.

5. Мікоз пахвинної ділянки (лат. tinea inguinalis )

Дерматофітні інфекції в цій області частіше зустрічаються у дорослих. Сприяючими факторами є: ожиріння, надмірна пітливість, тісний одяг, що погано провітрюється. Ураження розташовані в паху і верхній частині внутрішньої поверхні стегна, рідше на калитці та промежині. Спостерігаються вогнища еритематозного відлущування з більшою інтенсивністю запального процесу на периферії.

6. Мікоз шкіри волосиситої частини голови (лат. tinea capitis )

Частіше виникає у дітей. Інфікування Microsporum характеризується наявністю спор на зовнішній стороні волосся ( ectotrix ). Волосся ламається на різній висоті.

У разі інфікування грибом роду Trichophyton спори розташовуються як зовні, так і всередині волоска. Наявність спор всередині волоска призводить до пошкодження волосяного стержня і його ламання на рівні поверхні шкіри (виникають чорні точки). Ураження шкіри мають еритематозний характер, з більшим вираженим запаленням по периферії, ніж всередині ураження, і чітко відмежовані від здорової шкіри. При інфікуванні зоофільними грибами ( M. canis ) запалення зазвичай дуже виражене – виникає пухлина з гнійними пустулами на поверхні ( kerion Celsi – рис. XI.F.2-5).

У разі інфікування антропофільними грибами ( M. audouini , T. tonsurans ) на поверхні шкіри волосиситої частини голови спостерігаються вогнища делікатного відлущування, що поширюються по периферії. Антропофільні гриби викликають епідемії мікозу голови у школах та дитячих садках.

Стригучий лишай характеризується іншим перебігом. У даний момент ця форма дерматофітозу не зустрічається в Польщі, але все ще діагностується на Близькому Сході та в Африці. Інфекція, спричинена Т. schoenleinii . Спостерігається утворення дисків, що складаються з міцелію та відлущеного епідермісу, які щільно прилягають до поверхні шкіри та викликають утворення рубців. Якщо стригучий лишай не лікувати це може призвести до обширної та незворотної алопеції.

Діагноз дерматофітного мікозу базується на позитивному результаті мікологічного дослідження. Дерматофіти відсутні на шкірі здорових людей. Матеріалом для діагностичного дослідження є зішкріб з поверхні вогнищ ураження. У разі мікозу гладкої шкіри для дослідження беруть лусочки, розташовані в периферичній частині екзантеми. При нігтьовій інфекції беруть зішкріб з-під нігтьової пластинки, з місця, найближчого до нігтьового валу; завдяки цьому отримують живі нитки міцелію, які ростуть на живильному середовищі.

Із забраного матеріалу виконується дослідження нативного препарату під мікроскопом із використанням 10 % KOH і культивування на середовищі Сабуро. Результат культивування отримується через ≈3 тижні.

Також можна виявити наявність дерматофітів за допомогою ПЛР. У даний час рекомендується, щоб мікологічні лабораторії застосовували обидва методи, класичний (нативне (мікроскопічне) дослідження + культивування) і молекулярний, в якості додаткового.

1. Мікоз ніг і рук: контактна екзема, дисгідротична екзема, псоріаз.

2. Оніхомікоз: псоріаз нігтів, плоский лишай, кандидоз нігтів.

3. Мікоз гладкої шкіри: нуммулярна (монетоподібна) екзема, псоріаз.

4. Мікоз пахвинної ділянки: дріжджові та бактеріальні попрілості, еритразма, псоріаз.

1. Місцеве лікування: як правило, достатньо. Впродовж 6-ти тижнів застосовуються креми або мазі, що містять протигрибковий ЛЗ:

1) похідні азолів – клотримазол, міконазол, ізоконазол, еконазол, біфоназол, флутримазол

2) аліламіни – тербінафін, нафтифін

У разі сильного запалення лікування можна розпочати з 2-3-денного застосування місцевого препарату, що містить протигрибковий ЛЗ та глюкокортикостероїд.

2. Системне лікування: рекомендується, якщо місцеве лікування не призвело до поліпшення:

1) тербінафін 250 мг/добу впродовж 2-6 тиж.

2) ітраконазол 200 мг 2 × день впродовж 7 днів або 100 мг × день впродовж 30 днів (при мікозі з гіперкератозом)

3) флуконазол 150 мг 1 × тиж. впродовж 4-6 тиж.

1) циклопірокс (лак для нігтів) – впродовж 6-12 міс.

2) аморолфін (лак для нігтів) – впродовж 6-12 міс.

3) комбінований препарат, що містить 40 % сечовину та біфоназол у кремі – перший етап лікування (7-14 днів) полягає у видаленні ураженої хворобою частини нігтьової пластинки, розм’якшеної під впливом сечовини; на 2-му етапі пацієнт продовжує лікування кремом з біфоназолом до моменту відростання здорової нігтьової пластинки.

2. Системне лікування: рекомендується при ураженні більшої кількості нігтів і при ураженні всієї нігтьової пластини

1) тербінафін – при оніхомікозі рук 250 мг/добу впродовж 8 тиж., при оніхомікозі ніг – 250 мг/добу впродовж 12 тиж.

2) ітраконазол – пульсова терапія 200 мг 2 × день впродовж 7 днів, оніхомікоз рук – 2 цикли, оніхомікоз ніг – 3 цикли; інтервал між циклами – 3 тиж.

3) флуконазол 150 мг 1 × тиж. до відростання здорового нігтя (нігті рук 3-6 міс., нігті на ногах 6-12 міс.)

Рекомендується комбіноване лікування – пероральне і місцеве. У разі неефективності – повне лікування іншим пероральним ЛЗ після 6 міс., а при повторній відсутності ефекту і все ще позитивному мікологічному дослідженні – лікування тербінафіном впродовж місяця або додатково 1 цикл ітраконазолу.

3. Хірургічне лікування: у разі повної неефективності системного та місцевого лікування можна розглянути доцільність хімічної абляції або хірургічного видалення нігтьової пластинки (при одночасній терапії тербінафіном 250 мг/добу або ітраконазолом 200 мг/добу впродовж одного місяця). Хірургічне лікування асоціюється з ризиком пошкодження матриксу та нігтьового ложа.

4. Профілактика рецидиву мікозу : після закінчення лікування пацієнта слід поінформувати про необхідність знезаражування взуття та шкарпеток, напр. 10 % розчином формаліну або 1 % розчином хіноксізолу.

Лікування мікозу гладкої шкіри, шкіри обличчя, пахвинної ділянки

1. Місцеве лікування: схоже, як при мікозі стоп. Зазвичай триває 2-3 тиж.; показано продовжувати терапію впродовж 1-2 тиж. після зникнення симптомів.

1) флуконазол – 150 мг 1 × тиж. або 50 мг/добу впродовж 2-4 тиж.

2) ітраконазол 200 мг/добу впродовж 7 днів або 100 мг/добу впродовж 15 днів

3) тербінафін 250 мг/добу впродовж 2-4 тиж.

Лікування мікозу волосистої частини голови

1) гризеофульвін (недоступний в Польщі) – ефективний, особливо при лікуванні інфекцій, викликаних грибами роду Microsporum (напр. M. canis ); 20-25 мг/кг/добу впродовж 6-8 тиж.

2) тербінафін – ефективний при інфекціях, викликаних грибами роду Trichophyton (напр. T. tonsurans ); рекомендований час лікування при інфікуванні Trichophyton – 2-4 тижні, Microsporum – довше. У дорослих і дітей віком >2-ох років дозування залежить від маси тіла: 40 кг – 250 мг/добу.

3) ітраконазол – використовується в осіб віком >16 років, у дозі 2-5 мг/кг маси тіла/добу впродовж 4-6 тиж.

4) флуконазол в дозі 3-6 мг/кг маси тіла/добу, у дорослих 50 мг/добу впродовж 6-8 тиж. При відсутності ефекту терапію можна продовжити до 12-16 тиж.

2. Місцеве лікування: має допоміжне значення. Застосовують протигрибкові ЛЗ у вигляді розчинів, гелів або шампунів.

Хвороби кроликів: симптоми і лікування

Кролики – милі вухаті створіння. Цих тваринок вирощують заради їх пухнастого хутра та дієтичного м’яса. Однак, при їх розведенні кролівники часто стикаються з різними труднощами. Одна з основних і найсерйозніших проблем – це поширені захворювання серед кроликів. Щоб уникнути таких неприємностей, необхідно вміти не тільки вчасно розпізнавати та починати лікувати хвороби кроликів, але й правильно захищатися від них.

Захворювання у кроликів можуть бути спричинені різними факторами, включаючи віруси, бактерії, паразити та неправильний догляд. Нездорові кролики можуть проявляти різні симптоми, включаючи втрату апетиту, летаргію, діарею, кашель, нежить та зміни у поведінці. Якщо ви помічаєте будь-які з цих ознак у свого кролика, важливо негайно звернутися до ветеринарного лікаря для діагностики та лікування.

Щоб зменшити ризик захворювання у кроликів, слід дотримуватися деяких основних принципів догляду за ними. Регулярно очищуйте та дезінфікуйте клітки, утримуйте їх у чистоті та сухості. Забезпечуйте кроликам збалансоване харчування, що включає свіжу сінажну траву, овочі та спеціальні крольчі корми. Дотримуйтесь гігієнічних правил, мийте руки перед та після контакту з кроликами. Крім того, регулярно проводьте медичні огляди і вакцинацію своїх кроликів за рекомендаціями ветеринарного фахівця.

Пам’ятайте, що правильний догляд, профілактика та вчасне лікування можуть допомогти попередити багато хвороб у кроликів. Якщо у вас виникають сумніви або питання щодо здоров’я вашого кролика, найкраще звернутися до кваліфікованого ветеринарного лікаря для консультації та допомоги. Здоров’я та добробут ваших кроликів – це головна мета будь-якого кролівника.

Як відрізнити здорових кроликів від хворих

Варто пам’ятати, що багато хвороб кроликів спочатку можуть протікати без симптомів, що ускладнює їх своєчасну діагностику. Проте постійне спостереження є важливим. Рекомендується регулярно оглядати кроликів, спостерігати за їх поведінкою та вчасно вживати профілактичні заходи для запобігання поширенню захворювань.

Головне, щоби пам’ятати, що більшість хвороб легше вилікувати на початкових стадіях, ніж у запущених станах.

Активність та хороший апетит.
Рівний, блискучий шерстяний покрив без ознак лущення.
Відсутність виділень з очей і вух.
Нормальна частота дихання – приблизно 60 разів на хвилину.
Нормальна температура тіла – від 38,5 до 39,5 градусів Цельсія.
Пульс у межах 120-160 ударів на хвилину.
Нормальні випорожнення – кал повинен мати темно-коричневий або чорний колір, бобовидну форму, а сеча повинна бути темного кольору.

Якщо ви помічаєте будь-які відхилення від цих ознак у вашого кролика, такі як втрата апетиту, летаргія, випадання шерсті, незвична виливація з очей або вух, або будь-які зміни у поведінці, рекомендується негайно звернутися до ветеринарного лікаря для професійної консультації та діагностики.

Основні ознаки хворого кролика

Якщо під час огляду кролика ви помічаєте навіть найменшу зміну в його поведінці або зовнішньому вигляді, негайно зверніться до ветеринарного лікаря. Кожна хвороба може мати свої власні характерні симптоми.

Проте є деякі загальні ознаки, що свідчать про захворювання кролика:

Аномальна активність або надмірна пасивність, яка незвична для нього.
Втрата апетиту або повна відмова від їжі.
Виражена спрага.
Часте та нерівномірне дихання.
Випадання шерсті.
Виділення з носа, очей або статевих органів.
Наявність гульок, виразок або ущільнень на шкірі.
Судоми, параліч або тремтіння кінцівок.
Діарея або запор.
Опущені вуха (за винятком випадків, коли ця ознака є характерною для конкретної породи).

Якщо ви спостерігаєте будь-які з цих ознак у свого кролика, негайно зверніться до ветеринарного лікаря. Тільки кваліфікований фахівець зможе зробити точну діагнозу та призначити відповідне лікування, щоб повернути вашого кролика до здоров’я.

Типи хвороб кроликів

Хвороби кроликів можуть бути розділені на незаразні та заразні (які швидко передаються від одного звіра до іншого, іноді навіть до людини).

Незаразні або неінфекційні захворювання не загрожують життю тварини, але можуть завдати певної шкоди їхньому здоров’ю. Сюди відносяться, наприклад, порушення харчування, хвороби органів травлення, алергічні реакції та інші подібні стани.

Інфекційні хвороби виникають при вірусному або бактеріальному зараженні, вони поширюються швидко і можуть призвести до масового захворювання та загибелі всього кролячого поголів’я. До цієї групи відносяться хвороби, такі як міксоматоз, кальцивіроз, пастирелоз, паразитарний геморагічний захворювання кроликів (VHD) та інші.

Окремою групою хвороб є інвазійні захворювання, які виникають при вторгненні паразитів в організм кроликів, таких як глисти, пухирці, кліщі та інші.

Кожен кролівник повинен вміти розпізнавати симптоми різних патологічних станів, щоб забезпечити своїм тваринам вчасну допомогу до приїзду лікаря, запобігти поширенню захворювань у стаді та зберегти здоров’я своїх вихованців у майбутньому. Важливо бути пильними, спостерігати за змінами у поведінці, апетиті, зовнішньому вигляді кроликів та негайно реагувати на будь-які підозрілі ознаки захворювання.

Незаразні хвороби

Більшість незаразних захворювань у кроликів можна успішно лікувати, проте відсутність своєчасної діагностики та лікування може призвести до серйозних та непоправних наслідків. До цієї групи належать такі патологічні стани:

Причиною можуть бути “волосяні кулі” в шлунку, неправильне харчування або вживання низькоякісної їжі. Симптоми включають діарею або запор, присутність слизу або крові у випорожненні, відмову від їжі, здуття, млявість та підвищену салівацію. Лікування включає обмеження їжі протягом першої доби, застосування сорбентів, а також пропоювання рисового або вівсяного розчину. У разі важкої інтоксикації та тривалого запору можуть бути необхідні проносні засоби. Для профілактики рекомендується контроль якості продуктів харчування та додавання пробіотиків для нормалізації мікрофлори шлунка та кишечника.

Причиною є тривале перебування тварин на холоді. Симптоми включають опухлість та опущення вух, дерматит, некрози шкіри та можливе запалення легень. Лікування передбачає дезінфекцію обморожених ділянок шкіри антисептиками, застосування заживлюючих мазей на основі декспантенолу, а в разі ускладнень може знадобитися антибіотикотерапія. Для профілактики рекомендується своєчасне утеплення місць утримання на зиму та заміна металевих підлог на дерев’яні.

Причиною є перебування тварин на прямому сонячному світлі або в недостатньо провітрюваному приміщенні. Симптоми включають часте дихання, апатію, порушення рухової активності, а важких випадках можуть виникнути судоми та смерть. Лікування полягає у негайному переміщенні кролика в тінь або на свіже повітря, застосуванні охолоджувальних примочок. Для профілактики важливо контролювати температуру в приміщенні, де тримаються тварини, і розміщувати клітки в затінених місцях.

Причиною можуть бути вологість у клітці, нагромадження бруду і пилу, недостатня вентиляція та недостаток світла. Симптоми включають підвищення температури тіла кролика, зміну кольору слизових оболонок, виділення з очей та носа, часті чхання та часте дихання. Лікування включає негайну зміну умов проживання тварини, застосування антигістамінних засобів та сорбентів. Для профілактики рекомендується створення комфортних умов для росту кроликів.

Причиною може бути утримання тварин на гратчастих підлогах. Симптоми включають випадання шерсті, огрубіння, тріщини та нагноєння на лапках. Лікування передбачає обробку шкіри лап антисептиками та мазями з антибіотиком. Для профілактики рекомендується укласти в клітках дно без рейок або взагалі відмовитися від використання такого типу підлоги (це рекомендується особливо для крупних порід кроликів).

Причиною можуть бути тісні клітки, перенаселеність тварин та порушення правил спарювання. Симптоми включають подряпини, опухлості, синці та численні гематоми на тілі. Лікування включає охолодження місць ударів, обробку ушкоджень шкірного покриву антисептиками та, у разі нагноєння, використання антибактеріальних мазей. Для профілактики важливо контролювати кількість тварин у клітці та стежити за їхнім станом під час спарювання.

Причиною може бути недостатнє постачання необхідних вітамінів та мікроелементів. Симптоми включають рахіт (у кроленят), випадання шерсті, уповільнення росту та прояви млявості або, навпаки, гіперактивності. Наприклад, недостаток кальцію може призвести до відмови в ногах кролика. Лікування включає додавання в раціон вітамінних преміксів та комплексних біодобавок. Для профілактики важливо контролювати раціон та забезпечувати його різноманітність.

Інвазивні (паразитарні) хвороби

Захворіти кролики можуть при ураженні різноманітними паразитами, які також називаються інвазивними захворюваннями. Паразити заважають нормальній життєдіяльності кролів та виснажують їхні організми.

Найпоширенішим видом інвазивного захворювання є глистна інвазія. Визначити, які саме глисти оселилися в кролика, може тільки фахівець на підставі проведених аналізів.

Основні типи інвазивних хвороб у кроликів:

Причина – собачі паразити, цестоди. Симптоми включають утворення бульбашок з паразитами на печінці кролика, в мозкових оболонках, а також в грудній і черевній порожнинах (виявляються при розтині). Лікування цього захворювання часто буває важким. Застосовуються препарати на основі бензімідазолу. Для профілактики рекомендується обмежувати або не допускати собак на територію кролеферми.

Причини – кокцидії. Симптоми нагадують отруєння (пронос, відсутність апетиту, здуття). При розтині спостерігається руйнування стінок кишечника одноклітинними паразитами. Для лікування застосовуються кокцидіостатики, антибіотики та пробіотики. Для профілактики рекомендується поїті кроликів водою з йодом, дотримуватися чистоти в приміщеннях, де утримуються кролики, та використовувати харчові корми, які містять кокцидіостатики.

Причина – болотний молюск-трематода. Симптоми включають підвищення температури, припухлість повік, жовтяницю, судоми та сильну линьку. Для лікування використовують чотирихлористий вуглець для дегельмінтизації. Для профілактики рекомендується дезінфекція, не допускати на територію ферми сторонніх осіб і тварин.

Причина – блохи, воші. Симптоми включають розчеси, облисіння та худорлявість. Лікування включає обробку спеціальними протипедикульозними засобами в домашніх умовах. Для профілактики рекомендується постійно перевіряти хутро кроликів на наявність паразитів та їхніх личинок, а також проводити профілактичну дезінсекцію.

Причина – коростяві кліщі. Хворі кролики відчувають дискомфорт у вухах, тому трясуть головою та розчісують вуха. На поверхні вушних раковин утворюються лусочки. Лікування включає видалення лусочок і корок з вух, а потім обробку уражених ділянок акарацидними засобами та антисептиками. Для профілактики рекомендується поміщати заражених кроликів в карантин до повного одужання. Клітки слід обпалювати та обробляти креоліном.

Інфекційні захворювання

Інфекційні хвороби є найнебезпечнішими для поголів’я кроликів. Деякі з них можуть викликати масовий падіж через швидке поширення збудника при контакті або повітряно-крапельним шляхом.

Найбільш незахищеними вважаються кроленята після 1 місяця, ослаблені дорослі тварини, у яких поганий імунітет. Для профілактики інфекційного ураження кролям рекомендовано давати імуностимулятори.

Зараз розглянемо окремі хвороби та їх характеристики:

Причина: стафілокок. Симптоми: гнійні утворення на шкірі і слизових, підвищення температури до 42С; в лактуючих кролиць – набрякання сосків, гній у молоці. Лікування не існує, м’ясо хворих тварин небезпечно для споживання людьми. Профілактика: періодичний огляд тварин, дезінфекція приміщень.

Причина: грибок. На шкірі з’являються різні за розміром округлі плями, що покриваються лусочками, корочками. Тварина сильно свербить. Лікування: обробка уражених ділянок протигрибковими мазями, антисептиками. Профілактика: ізоляція, карантин, дезінфекція, вакцинація.

Причина: бактерії. Симптоми: набряк статевих органів, з’являються виділення слизу, гною з них, виразки, нарости. Може випадати шерсть. Назначається антибактеріальна терапія. Профілактика: контроль за станом здоров’я тварин, які піддаються спаровуванню.

Причина: різні види грибків. Симптоми: свербіж, лущення шкіри, випадання шерсті. На хворих місцях наносять протигрибкові мазі. Профілактика: утримання тварин в чистоті, дезінфекція.

Причина: кишкова паличка. Тварини мало рухаються, стають апатичними, неспокійними, пропадає апетит, спостерігають діарею (в калі багато слизу, бульбашок газу), вагітні самки абортуються, можливі кома і судоми. Перша доба – голодна дієта, а далі (до одужання) – тільки їжа, що легко засвоюється. Також призначають антибіотики, нітрофуран. Профілактика: ізоляція хворих особин, дезінфекція обладнання, приміщень.

Причина: вірус. Симптоми: кон’юнктивіт, почервоніла шкіра, набряк, вузлики на тілі, припухлість і опущеність вух, худоба, виділення (іноді з гноєм) з очей, підвищення температури, вузлики на шкірі. Гостра форма – невиліковна, закінчується загибеллю. При хронічній (вузликової) формі призначають антибіотики, а очі і вузлики промивають антисептиками. Профілактика: вакцинація.

При гострому перебігу проявляється кон’юнктивіт, чхання, кроляча гарячка, діарея, носові виділення, а за пару днів кролик гине. При атипової формі з’являються гнійники. Лікуванню піддається тільки атипова (гнійничкові) форма хвороби. Призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати. Тривалий карантин для перехворілих кроликів, дезінфекція кліток, інвентарю, спалювання загиблих звірків, вакцинація.

Причини: вірус, травми, порушення обміну речовин. Схильні кролики до 3 місяців. Симптоми: білий наліт на язику, поява виразок у роті і носі, почервоніння губ і підборіддя, виснаженість, іноді-діарея. Лікування: обробка ураженої шкіри і слизових розчином мідного купоросу (2%), розчином Люголя, порошками на основі антибіотиків і ністатину. Профілактика: дезінфекція, періодичний огляд звірків.

Симптомі: кашель, ускладнене дихання, при сукрольності кролиця абортується. Іноді спостерігається параліч. По тілу виступають гнійники, збільшуються лімфатичні вузли. Лікування: призначаються антибіотики і сульфаніламідні препарати. Нажаль, ризик загибелі хворих особин – до 90%, навіть при лікуванні. Тварини, що перехворіли виробляють довічний імунітет до захворювання. Для профілактики варто проводити постійну дезінфекцію, десінсекцію, дератизацію.

Симптоми: ніс свербить, з нього йдуть постійно виділення, часте чхання, дакріоцистит (запалення слізного мішка в оці). Слід налагодити температурний режим в приміщенні, поліпшити харчування. Рекомендується давати імуномодулюючі препарати, а в ніс капати 1% розчин фурациліну. При ускладненні перебігу – антибіотики. Профілактика: зміцнення імунітету тварин, проведення дезінфекції, підбір вітамінізованого харчування.

Визивають патогенні лістерії (частіше хворіють вагітні кролиці). Симптоми: параліч задніх лап, судоми, збільшуються печінка і селезінка. Лікування не існує. Тварин спалюють, місця проживання хворих кроликів ретельно дезінфікують, обпалюють, проводять періодичну дератизацію.

Безсимптомний перебіг. Іноді відзначають лихоманку, млявість у тварин, перед смертю-кровотеча з носа, помираючи може голосно фирчала. Лікування немає. Перехворівши особини, що вижили, стають несприйнятливі до хвороби довічно. Загиблих тварин спалюють, клітки дезінфікують, тару і гній від хворих особин закопують на глибину 3м. Основна профілактика хвороб – вакцинація кролів.

Поширені хвороби кроленят

Кроленята в перші 30 днів після народження мають дуже високий імунітет і не схильні до інфекційного ураження. Але загибель молодняку в перший місяць все одно часто трапляється. Серед причин можна виділити:

Низьку температуру в маточнику, яка може призводити до гіпотермії кроленят.
Недостатню кількість молока в кролиці, що може викликати недоїння або недолік харчування молодняку.
Недотримання санітарних норм у місці утримання, що сприяє поширенню інфекційних агентів.

Кролики, які перебувають у віці старше 1 місяця, можуть хворіти тими ж хворобами, що і дорослі особини. Проте, на жаль, молодняк більш схильний до захворювань і часто відбувається масова загибель саме серед молодого потомства. Важливо вживати заходи для збереження здоров’я та профілактики хвороб у кроленят, забезпечуючи їм належний догляд, тепло, відповідне харчування та гігієну.

На що хворіють декоративні і карликові кролики

Хвороби декоративних кроликів можуть бути подібні до захворювань їх більших родичів. Особливо часто вони страждають від шкірних захворювань, особливо при утриманні у сітчастих клітках, а також можуть бути схильними до паразитарних заражень, особливо якщо вони перебувають у домашньому середовищі з собаками, кішками або іншими тваринами. Крім того, існує кілька патологічних станів, яким часто піддаються саме карликові пухнасті створіння.

Основні хвороби, з якими можуть стикатися декоративні і карликові кролики, включають:

Малоклюзія: Генетична схильність. Симптоми включають неправильний прикус, переростання різців, неправильний ріст зубів та поява гачків на них. Лікування може включати механічне виправлення зубів стоматологом, а також постійний огляд тварини.
Цистити (включаючи цистити в поєднанні з сечокам’яною хворобою): Причинами можуть бути бактеріальні інфекції, відкладення солей та наявність каменів у нирках (часто спостерігається у кастрованих кроликів). Симптоми включають часте сечовиділення, підвищену температуру, знижений апетит та червону сечу. Лікування включає застосування сечогінних препаратів, протизапальних засобів та, у важких випадках, антибіотиків. Рекомендується дотримуватися правильного раціону харчування та використовувати спеціальну дієту.
Онкологічні хвороби: Симптоми залежать від місця розташування пухлини, але можуть включати зміну кольору сечі (особливо часто у кролиць). Хірургічне видалення патологічної новоутворення є можливим методом лікування.

Захворювання очей, з якими можуть зіштовхуватися декоративні і карликові кролики, включають:

Екзофтальм: Випинання очей, яке може бути спричинене запальними процесами у зубах. Лікування включає видалення зуба або ока, щоб полегшити хворобу. Рекомендується контролювати прикус і зростання зубів для профілактики.
Механічні пошкодження очей: Можуть бути спричинені склепінням, тісним утриманням у клітках, бійками між тваринами або потраплянням землі в очі. Симптоми включають почервоніння склери, опухлість вік, сльозотечу, виділення гною, закисання та запалення судин ока (увеїт). Лікування може включати застосування ізотонічного розчину NaCl для промивання очного яблука та курсу антибактеріальних крапель.
Хімічні очні пошкодження: Можуть виникати внаслідок контакту з побілкою або випарів аміаку з сечі. Симптоми включають набряк віка та почервоніння. Очі слід промивати фізіологічним розчином і застосовувати протизапальні краплі.
Епіфора: Виникає внаслідок закупорки слізного каналу. Симптомом є постійна сльозотеча. Лікування може включати промивання очей фізіологічним розчином і фурациліном, а при наявності гною – застосування крапель з антибіотиком.
Кон’юнктивіт: Причинами можуть бути недостатність вітаміну А, інфекції вірусами або бактеріями, травми або алергічні реакції. Симптоми включають запалення рогівки ока (кератит), набряклість, сльозотечу, почервоніння та іноді гноєння очей при бактеріальній інфекції. Лікування може включати промивання очей антисептиками і застосування крапель з антибіотиками.
Катаракта і глаукома: Причини цих захворювань невідомі, але вони можуть бути пов’язані з цукровим діабетом, енцефалітом або старінням. Глаукома виникає внаслідок підвищеного очного тиску. Симптоми включають помутніння очей, виділення та набряк повік, а також утворення вузликів на рогівці. Катаракта і глаукома можуть бути лікувані хірургічним шляхом тільки в стаціонарних умовах.

Це лише деякі з хвороб, з якими можуть зіткнутися декоративні і карликові кролики. Важливо пам’ятати, що при ознаках хвороби у кролика потрібно звернутися до ветеринарного лікаря для діагностики та належного лікування.

Профілактика захворювань і вакцинація

Будь-які хвороби кроликів набагато простіше запобігти, ніж лікувати. Для цього рекомендується дотримуватися наступних профілактичних заходів:

Забезпечення правильних умов утримання: Кролики повинні мати чисту та суху клітку або вольєр, достатньо простору для руху, належну вентиляцію і захист від екстремальних температур.
Харчування якісною і свіжою їжею: Кролики потребують раціону, багатого на свіжі овочі, сіно, підстилку та достатню кількість води. Варто уникати неконтрольованого вживання промислових годівниць або харчування, яке може бути забрудненим або просроченим.
Щоденне прибирання в клітках: Регулярне видалення відходів, забруднень та вологи з кліток допомагає уникнути розмноження бактерій та паразитів.

Періодична дезінфекція кролячих жител: Клітки, посуд, поїлки та інше обладнання повинні регулярно піддаватися дезінфекції, щоб знищити мікроорганізми та запобігти інфекціям.
Вакцинація згідно календаря щеплень: Рекомендується дотримуватися ветеринарних рекомендацій щодо вакцинації проти вірусних хвороб, таких як міксоматоз і вірусний геморагічний захворювання кроликів. Вакцинація допомагає попередити важкі захворювання та знизити ризик зараження.
Карантин на фермі при хворобі деяких кроликів: У разі виявлення ознак хвороби у кроликів рекомендується встановити карантинні заходи, щоб уникнути поширення інфекції на інших тварин.
Поточна дезінсекція та дератизація: Регулярне проведення профілактичних заходів щодо боротьби з комахами, кліщами та гризунами важливе для запобігання захворювань, які вони можуть передавати.

Важливо пам’ятати, що самолікування кроликів є неприпустимим. Для постановки чіткого діагнозу і підбору відповідної схеми лікування необхідно звернутися до ветеринара, який має необхідний досвід та знання про лікування кроликів.

Хвороби кроликів небезпечні для людини

Деякі хвороби кроликів можуть бути небезпечними, оскільки вони можуть передаватися людині. Ризик зараження від кроликів до людини є високим, особливо при безпосередньому контакті.

До таких хвороб належать короста, гельмінтози, пастереллез, туляремія і лістеріоз. Щоб уникнути зараження, кролівникам варто дбати про мінімізацію контакту з хворими кролями, використовувати захисні засоби та спеціалізований одяг, а також періодично дезінфікувати використовуваний інвентар і тару. М’ясо кроликів, яке підозрюється на наявність хвороби, рекомендується утилізувати, а не вживати в їжу.

Зрозуміло, що повністю уникнути патогенного впливу на кроликів неможливо. Але зменшити ризик захворювання можливо для кожного кролівника. Для цього варто лише дбати про належні умови утримання, правильне харчування та своєчасну вакцинацію. Знання симптомів і лікування серйозних патологій дозволяє вчасно впізнати їх і запобігти поширенню хвороби.

Как лечить пододерматит у кроликов?

Пододерматит у кроликов — распространенное кожное заболевание подошвенной поверхности лап, в основном, задних, но иногда поражаются также и передние конечности. Проявляется это в появлении натоптышей, ранок и изъявлений на оголенных местах лапок кролика.

Чтобы уберечь питомцев от этого неприятного заболевания, заводчикам следует обратить свое внимание на некоторые важные моменты в содержании животного и следить за состоянием его лап. Если болезнь все же развилась, то кролику потребуется ветеринарная помощь и правильный уход за больными конечностями, чтобы полностью выздороветь.

Пододерматит у кроликов: причины развития

Кожа подошв у кролика довольно нежная и уязвимая, особенно, если слабо покрыта шерстным покровом. Идеальное покрытие для кролика — это мягкая зеленая травка, но в условиях искусственного содержания возникают проблемы, которые приводят к поражению кожного покрова лап.

Кошки весьма подвержены вирусным инфекциям, которых в настоящий момент известно достаточно много. Следует иметь в виду, что люб.

Пододерматит у кроликов: симптомы

Пододерматит у кроликов в своем течении имеет две стадии:начальную и тяжелую.

На первой стадии на лапах кролика можно заметить сильное шелушение, сухость, натоптыши, мозоли и гематомы. Далее появляются язвочки, возникает кровоточивость кожи. Через раны внутрь проникает инфекция, бактериальная или грибковая, что сильно осложняет течение болезни. Кролик становится малоподвижным, вялым, теряет аппетит и вес, погибает от общего истощения организма.

Если вы заметили данные симптомы, следует немедленно приступить к терапии, чтобы предупредить проникновение воспалительного процесса в костные ткани и сухожилия.

Для многих владельцев собак день, когда их любимая собака рожает, наполнен радостью и массой переживаний. Мы опишем в статье, к.

Пододерматит у кроликов: лечение

Как видно из рассмотрения стадий болезни, запускать ее ни в коем случае нельзя, лечить пододерматит у кроликов следует без промедления. Чем раньше вы обратитесь к ветеринару и начнете лечебные процедуры, тем быстрее ваш питомец выздоровеет и вернется к нормальной жизни.

Поэтому осмотрев лапы и увидев первые тревожные «звоночки», обратитесь за консультацией в наш ветеринарный центр «Я-ВЕТ», чтобы получить всю нужную питомцу помощь.

Обычно ветеринар назначает курс антибиотиков в инъекциях и местного действия, обязательна ежедневная обработка и перевязка лап.

Для большего эффекта лечения используют также настойку лекарственной календулы. Столовую ложку настойки разбавляют в стакане кипяченой воды, смачивают в жидкости кусочки чистой ткани и прикладывают к язвам на 2-3 минуты несколько раз в день. Такая процедура прекрасно подсушивает и заживляет кожу.

Если процесс запущенный, на лапах есть гнойники, вызванные стафилококковой инфекцией, то потребуется помощь хирурга. Он вскроет и очистит нарывы от гноя, продезинфицирует пораженные ткани.

Во время болезни постарайтесь кормить кроликов витаминными кормами и целебными травками: молодыми листьями крапивы, пастушьей сумки, земляники, подорожника.

Профилактика, — пододерматит у кроликов

Чтобы не подвергать своих ушастиков таким болезненным манипуляциям, лучше озаботиться соблюдением мер, призванных предупредить пододерматит у кроликов.

Профилактика

В ветеринарном центре » Я — ВЕТ» работают квалифицированные специалисты по лечению кожных болезней у животных, в том числе и домашних кроликов. Как только вы обнаружили признаки неблагополучия вашего питомца, сразу же звоните нам, так как кролики — уязвимые и нежные зверьки, у которых быстро развиваются осложнения. Самолечение и отсутствие контроля ветеринара могут привести к печальным последствиям для маленького пушистика.

Помните, что если вы постоянно заняты и не можете найти время для посещения ветеринара, в нашем центре существует возможность вызвать врача на дом в подходящий для вас период времени. Цена на эту и другие услуги вас приятно порадует, а качественные ветеринарные препараты вы можете приобрести в нашем центре по выгодной стоимости, так как мы сотрудничаем с заводами — производителями напрямую, без фирм — посредников. Оцените опыт и профессионализм наших ветеринаров, качество и своевременность нашей помощи!