Йозеф Гайдн Біографія, твори та цікавість

Йозеф Гайдн був австрійським музичним композитором, який жив у класичний період. Він був одним з провідних розробників камерної музики. Його внесок у світ музики змусив його увійти в історію і бути визнаним “батьком симфонії”..

Гайдн працював більшу частину свого життя як приватний композитор для багатої сім’ї того часу. Це змусило його відійти від композицій інших сучасних художників, що змусило його створити власний музичний стиль. Однак його стиль був настільки знаменитим, що поширювався по всій Європі.

• 1 Біографія
  • 1.1 Початки в музиці
  • 1.2 Професійна робота
  • 1.3 Лондон
  • 1.4 Відень

  Біографія

  Франц Йозеф Гайдн народився в 1732 році в маленькому селі в Австрії, біля кордону Угорщини. Його сім’я не була дуже багата економічно, але з раннього віку вони помітили музичний талант Гайдна.

  Початок у музиці

  Знаючи, що в його маленькому рідному селі не було можливості використовувати його талант, його батьки відправили його до резиденції Йохана Франка, родича, який керував музичною школою в декількох кілометрах..

  Маючи лише 6 років, Гайдн покинув будинок своїх батьків, щоб прослухати музику з Франком.

  Хоча його музична підготовка була на правильному шляху, життя не стало легким для молодого Гайдна. Він постійно принижувався брудним станом свого одягу і не раз був голодним, тому що йому не давали достатньо їсти.

  Однак музичний директор собору Сан-Естебан почув, як він співав і набирав його як члена хору. Дев’ять років він провів як собор у соборі, де значно покращив свої музичні здібності.

  Після деяких особистих проблем, він був виключений з хору собору і присвячений роботі самостійно. Не отримавши формальної підготовки до музичної композиції, він багато часу займався вивченням цього мистецтва. Його головним впливом була музика Баха.

  Професійна робота

  У 1761 році відомий композитор Нікола Порпора запропонував дати йому уроки композиції в обмін на те, щоб Гайдн став його помічником.

  Ця подія закінчилася, щоб сформуватися до Гайдна, як композитора, і незабаром після цього була названа музичним вчителем палацу родини Естерхазі..

  Працював приватним композитором майже 30 років. Він мав багато обов’язків і повинен був рухатися з королівською сім’єю, куди б вони не пішли. Безперечно, позиція була неперевершеною музичною можливістю для Гайдна.

  Князь сім’ї мав великий інтерес у навчанні грати в баритон, струнний інструмент не дуже поширений в той час. Протягом 10 років Гайдн написав більше 190 спеціалізованих музичних творів для цього інструменту і навчав принца в його музичному навчанні.

  У 1779 році родина Естерхазі переглянула його контракт, що дозволило Гайдну опублікувати свої роботи з іншими музичними будинками. Внаслідок цього він припинив складати опери і присвятив себе в основному виробництву квартетів і симфоній.

  Лондон

  Його тривале перебування з родиною Естерхазі змусило його почуватися неймовірно самотньо. У мене не було можливості подорожувати дуже часто.

  Через це, коли його найманий закінчив, він прийняв запрошення в 1791 році переїхати до Лондона і працювати з бізнесменом Йоханом Пітером Саломоном.

  Його роботи в Лондоні були часті, тому що в 1794 році він повернувся до Англії, щоб дати серію концертів, які змусили його отримати значну суму грошей. Його творчість була широко визнана і оцінена в Англії.

  Це призвело до того, що його концерти перенесли велику кількість публіки. В Англії Гайдн створив кілька своїх найважливіших творів.

  Відень

  У 1795 році він повернувся до Відня, де повернувся працювати з родиною Естерхазі, але тільки як композитор, що працює за сумісництвом..

  Оскільки він вже був визнаним громадським діячем, коли Гайдн не працював, він кілька разів відвідував громадські місця. Його здоров’я не було в хорошому стані, і він помер у 77-річному віці в Австрії.

  Працює

  Йозеф Гайдн був одним з найбільш плідних композиторів в історії. За свою музичну кар’єру він створив 108 унікальних симфоній, 68 струнних квартетів, 32 диверсії для маленьких оркестрів, 126 баритонних тріо (в основному для родини Естерхазі), а також безліч творів для фортепіано, скрипки та віолончелі..

  З іншого боку, Гайдн визнаний першим композитором, який винайшов струнний квартет, створив стиль класичної музики і вплинув на Моцарта і його студента Бетховена, щоб створити твори, які сьогодні вважаються найважливішими з класичної музики..

  Цікавість

  Хайдн мав особливий характер, що зробило його унікальним на той час: він був неймовірно жартома людиною зі щасливою особистістю.

  Це, як правило, радувало оточуючих, але його ставлення викликало кілька проблем, коли він був молодим. Хайдн мав особливий смак до важких жартів.

  Причиною того, що Гайдна вигнали з хору собору Святого Стефана, був жарт, який зіграв ще одну танцівницю. Під час однієї з його співочих сесій він вирізав хвіст волосся, який зробив один з хористів. Його вчитель негайно вигнав його з хору.

  Однак він був побожним католиком, який поважав Бога. Коли йому було важко скласти музичні твори, він шукав своєї вервиці, щоб попросити Бога про допомогу.

  Це зазвичай добре працювало для нього. Більшість його рукописів почалося з фрази “В ім’я Бога” і закінчувалося “Хвала Богові”.

  Незважаючи на те, що він був дуже чесним і правильним, Гайдн був дуже амбітним. У багатьох випадках він кілька разів продавав свої роботи, що вважалося шахрайством. Крім того, він був важким переговірником і завжди прагнув отримати якомога більше грошей для своєї роботи.

  Цікаво, що Гайдна сказала своєму біографу: «Я не розумію, як я приваблював у своєму житті стільки красивих жінок. Це не могло бути через мою красу. На думку тих, хто його знав, Гайдн не був фізично привабливою людиною.

  Список літератури

  1. Йозеф Гайдн, Енциклопедія Британіка, 2018. Взяті з britannica.com
  2. Франц Йозеф Гайдн, Біографія, (n.d.). Взяті з biography.com
  3. Франц Йозеф Гайдн, Naxos Records, (n.d.). Взяті з naxos.com
  4. Йозеф Гайдн, Classic FM, (n.d.). Взяті з classicfm.com
  5. Джозеф Гайдн, Вікіпедія англійською мовою, 2018 рік. Взяті з wikipedia.org

  Біографія Ф. Й. Гайдна

  Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. Початки цього стилю лежать ще в епосі бароко, а пізній його період, виражений у творчості Гайдна, Моцарта та Бетховена, підводить безпосередньо до епохи романтизму.

  Франц Йозеф Гайдн (з нім. Joseph Haydn) народився 31 березня або 1 квітня 1732 року в селянській родині в Рорау (область Бургенланд, Нижня Австрія). Його батько, Матіас Гайдн, був каретним майстром, мати, Марія Коллер, служила куховаркою в сім’ї графа Харраха, власника маєтку в Рорау.

  Згадуючи про своє дитинство, Гайдн у 1776 році писав: “Мій батько … був великим прихильником музики та грав на арфі, зовсім не знаючи нот. У п’ять років я безпомилково міг заспівати його прості мелодії, що підштовхнуло батька доручити мене турботам нашого родича , ректора школи в Гайнбурзі, щоб я вивчив основи нотної грамоти та інші необхідні для юнацтва науки … Коли мені виповнилося сім років … капельмейстер фон Ройтер (1708-1772 роки), проїжджаючи через Гайнбург, випадково почув мій слабкий, але гарний голос. Він забрав мене з собою і визначив у капелу (собору cв. Стефана у Відні), де, продовжуючи освіту, я вчився співати, грати на клавесині та скрипці, до того ж у дуже хороших вчителів. До вісімнадцяти років я з великим успіхом виконував сопранові партії, і не лише у соборі, але і при дворі. Коли у мене пропав голос, мені довелося аж вісім років бідувати … Я писав переважно ночами, не знаючи, чи маю я який-небудь дар до композиції чи ні, і записував свою музику старанно, але не зовсім правильно. Так тривало доти, доки мені не пощастило вивчати справжні основи мистецтва у пана Порпори (1685-1766 роки), який тоді жив у Відні”.

  У 1759 р. Гайдн отримав місце капельмейстера у графа І. Морцина. Для його придворної капели були написані перші інструментальні твори (симфонії, квартети, клавірні сонати).

  Коли в 1761 р. Морцін розпустив капелу, Гайдн уклав контракт з П. Естергазі, багатим угорським магнатом, покровителем мистецтв. В обов’язки віце-капельмейстера, а через 5 років княжого обер-капельмейстера, входило не тільки написання музики. Гайдн мав проводити репетиції, стежити за порядком в капелі, відповідати за збереження нот і інструментів і т. інш.

  Всі твори Гайдна були власністю Естергазі; композитор не мав права писати музику на замовлення інших осіб, не міг вільно залишати володіння князя. (Гайдн жив у маєтках Естергазі – Ейзенштадт і Естергазі, часом виїжджаючи до Відня.) Однак багато переваг і, перш за все, можливість розпоряджатися прекрасним оркестром, що виконував всі твори композитора, а також відносна матеріальна і побутова забезпеченість схилили Гайдна прийняти пропозицію Естергазі.

  Майже 30 років залишався Гайдн на придворній службі. У принизливому становищі княжого слуги він зберіг гідність, внутрішню незалежність і прагнення до безперервного творчого вдосконалення. Живучи далеко від світу, майже не стикаючись з широким музичним світом, він став за час служби у Естергазі найбільшим майстром європейського масштабу. Твори Гайдна з успіхом виконувалися в найбільших музичних столицях.

  Поступово слава про Гайдна поширюється по Європі, чому великою мірою сприяла діяльність віденських фірм, що займалися видавництвом нот і продавали свою продукцію на території всієї Австро-Угорської імперії. Багато зробили для поширення музики Гайдна і австрійські монастирі; копії різних його творів зберігаються у деяких монастирських бібліотеках у Австрії та Чехії. А паризькі видавці друкували твори Гайдна взагалі без його згоди. Сам Гайдн у більшості випадків зовсім не знав про ці видання і, звичайно, не отримував від них ніякого прибутку.

  У 1770-х роках оперні вистави в Естерхазі поступово переростають в постійні оперні сезони; їх репертуар, що складався в основному з опер італійських авторів, розучувався та виконувався під керівництвом Гайдна. У цей період з’являються опери Гайдна. Зокрема, у 1777 році виходить його опера “Місячний світ” по п’єсі К.Гольдоні.

  В середині 1780-х років виходять його шість симфоній, що отримують назву «Паризьких».

  Зимові місяці Гайдн проводив у Відні, де у 1781 році познайомився і подружився з Моцартом. Ця дружба трималась на глибокій внутрішній спорідненості, розумінні і взаємній повазі, та найкращим чином позначилася на творчому розвитку обох композиторів.

  У 1785 році Моцарт присвятив Гайдну шість своїх чудових струнних квартетів.

  У 1790 році Антон Естергазі, спадкоємець померлого князя П. Естергазі, не відчуваючи особливої любові до музики, розпустив капелу. Гайдн, повністю звільнившись від служби, зберігши звання капельмейстера, став отримувати згідно заповіту старого князя пожиттєву пенсію.

  І.П.Заломон, німець за походженням, працював в Англії і добився там великого успіху в організації концертів, поспішив прибути до Відня укласти з Гайдном контракт.

  У 1790-х роках Гайдн зробив дві гастрольні поїздки в Лондон (1791-92 роки, 1794-95 роки). Написані з цієї нагоди 12 «Лондонських» симфоній завершили розвиток цього жанру в творчості Гайдна, затвердили зрілість віденського класичного симфонізму (дещо раніше, в кінці 1780-х роках з’явилися 3 останні симфонії Моцарта) і залишилися вершинними явищами в історії симфонічної музики.

  Однією з них була знаменита симфонія Сюрприз N104 “Сюрприз”, “симфонія з ударом литавр”: в її повільній частині ніжна лірична мелодія несподівано переривається оглушливим ударом литавр. Також для Англії композитор склав чудовий хор “Буря” (“The Storm”) на англійський текст та “Концертну симфонію” (“Sinfonia concertante”).

  Дорогою додому влітку 1792 року Гайдн, проїжджаючи через Бонн, знайомиться з Л. ван Бетховеном і бере його в учні; старіючий майстер відразу розпізнає масштаби дарування юнака і в 1793 передрікає, що “він буде визнаний коли-небудь одним з найкращих музикантів Європи, а я буду з гордістю називати себе його вчителем”.

  Під враженням почутих в Лондоні ораторій Г. Ф. Генделя були створені 2 світські ораторії – «Створення світу» (1798 рік) і «Пори року» (1801 рік).

  Після повернення з Англії у 1795 році Гайдн ще якийсь час працює капельмейстером при дворі Естерхазі, де у той час керує князь Міклош II. Тоді з’являються шість останніх його мес, в тому числі Нельсонівска, яка завжди і скрізь користувалася особливою симпатією публіки.

  Останні роки життя Гайдна пройшли у Відні та її передмісті Гумпендорфі. Помирає видатний композитор 31 травня 1809 року у Відні.

  Творча спадщина композитора – величезна. Це близько 1000 творів у всіх жанрах і формах, що існували в музиці того часу (симфонії, сонати, камерні ансамблі, концерти, опери, ораторії, меси, пісні і ін.).

  Великі циклічні форми – 104 симфонії, 83 квартети, 52 клавірні сонати – складають основну, найдорогоціннішу частину творчості композитора, визначаючи його історичне місце.

  Стиль Гайдна органічно пов’язаний з грунтом, на якому він виріс, – з Віднем, великою австрійською столицею, яка була для Старого Світу своєрідним “плавильним казаном”: італійська, південно-німецька та інші традиції сплавлялися тут в єдиний стиль.

  Віденські композитори середини 18 ст. мали у своєму розпорядженні кілька різних стилів: один – “суворий”, що призначався для мес і іншої церковної музики: у ньому головна роль належала поліфонічному письму; інший – оперний: у ньому італійський вплив зберігався аж до часів Моцарта.

  Виходячи з цих умов Гайдн швидко створив власний стиль, притому єдиний для всіх жанрів, чи то меса або кантата, вулична серенада або клавірна соната, квартет або симфонія. Сам Гайдн розказував, що найбільший вплив на нього мав Карл Філіп Еммануель Бах, син Йоганна Себастьяна. Стосовно ж гайднівських симфоній, то вони безпосередньо пов’язані з австрійською традицією.

  Категорії

  • Композитори
  • Композитори 2
  • Музичні інструменти
  • Фонотека
  • Цікаво знати
  • Загадки
  • Цитати про музику
  • Анекдоти
  • Музичні анекдоти
  • Музичні ігри онлайн

  Йозеф Гайдн: до 200-річчя від дня смерті

  200 років тому він був одним з найпопулярніших і найбагатших композиторів світу. Його музику грали в усій Європі, а кожен новий твір сприймали як визначну подію. 31 травня 1809 року Йозеф Гайдн помер у Відні.

  Йозеф Гайдн народився поблизу австрійського-угорського кордону 31 березня 1732 року, в дуже неспокійний для Австрії час. Плюндрування, бідність, війна з турками й угорські повстання характеризували ту епоху. Він був одним з 12 дітей каретника й кухарки, зростав у бідності. Утім, попри складні обставини, в його родині дуже цінувався спів. Саме завдяки співу семирічного Йозефа Гайдна помітив Йоганн Ґеорґ Ройттер, композитор при дворі й капельмейстер хору відомого віденського собору Святого Штефана. Так доля занесла його до Відня.

  Хор, Відень, вільні хліби

  Щоправда, коли Йозефу Гайдну виповнилося 17, він більше не міг співати високим голосом у хорі, і був звільнений з нього. В цей час починається, певно, найважчий період його життя. Гайдн упродовж десяти років живе у Відні життям вільного музиканта: викладає спів, гру на фортепіано, але й починає писати музику. Взагалі, як зазначають дослідники його творчості, Гайдн був визначним автодидактом. У дитинстві, коли ще хлопчиком співав у хорі собору Святого Штефана, Гайдну вдалося назбирати багато вражень про музичне життя Відня того часу, але справжню музичну освіту він там отримати не міг.

  Утім, талант молодого музиканта дався взнаки. У 27 років він отримує посаду музичного директора й композитора у графа Морціна, який взимку жив у Відні, а влітку в Богемії, неподалік від Пільзня. Перша зарплатня Гайдна – 200 гульденів плюс безкоштовне проживання і їжа – умови, ідеальні для початку кар’єри композитора в ті часи.

  Кар’єра при дворі Естергазі

  Два роки по тому, коли графові Морціну довелося через фінансові проблеми розпустити свою капелу, Гайдн вже був визнаним композитором. Він написав на той момент вже кілька комічних опер, багато камерної музики й перші симфонії. Звільнення не стало для нього трагедією, навпаки, з нього почався найважливіший кар’єрний стрибок Гайдна. 1761 року він потрапляє на службу до найбагатшого й найвпливовішого австро-угорського дворянина, князя Пауля Антона Естергазі. Він залишився працювати в родині відомого мецената й шанувальника музики 30 років.

  Оскільки сам князь Пауль Антон був палким прихильником італійської опери, Йозефу Гайдну довелося працювати багато саме на цій ниві. Утім, його наступник, князь Ніколаус, був просто закоханий у музику й сліпо довіряв смакам Гайдна. Фактично, у цей час Гайдн міг писати ту музику, яку йому хотілося, й експериментувати з різними музичними течіями. Гайдн був, висловлюючись на сучасний манер, справжнім «роботоголіком». Композитор практично не відпочивав, про що неодноразово писав своїм друзям і близьким. Крім того, його приватне життя склалося не найкращим чином. Ще до початку кар’єри при дворі Естергазі він одружився з донькою віденського перукаря, яку не кохав, і яка не розуміла його як митця. Дітей у них не було.

  Гайдн і Моцарт

  Гайдна пов’язувала довга й міцна дружба з Моцартом. Моцарт називав його «татом Гайдном», а Гайдн вважав Моцарта «найвизначнішим композитором». Коли Гайдн уперше почув оперу Моцарта «Весілля Фігаро», то вирішив раз і назавжди припинити писати опери, бо кращого композитора опер, ніж Моцарт, він не міг собі уявити.

  І справді, як зазначають фахівці, у творчому спадку Йозефа Гайдна є дуже багато видатної музики, але йому не вистачає справжніх «хітів». Його заслуга полягає передусім у тому, що він створив у різних класичних музичних жанрах канони, які залишаються донині. Його вважають «батьком» класичної симфонії і струнних квартетів.

  Автори: Дітер Давід Шольц, Леся Юрченко

  Редактор: Захар Бутирський