Перевірені досвідом рекомендації Українцям Хто створив Собор Покрови на рові

Хто створив Собор Покрови на рові

ПОКРОВСКИЙ СОБОР, ЧТО НА РВУ

ПОКРОВСКИЙ СОБОР, ЧТО НА РВУ (собор Василия Блаженного) в Москве, памятник русской архитектуры эпохи Ивана Грозного, возведенный в память покорения Казанского ханства. Вернувшись из победоносного похода в 1553, царь приказал поставить в Москве деревянный храм на посаде, на Красной площади, которая к тому времени стала центральной площадью столицы (см. КРАСНАЯ ПЛОЩАДЬ). В 1555–1561 зодчими Бармой и Постником на месте деревянного строения был возведен каменный храм. Новый собор на площади уравновесил комплекс построек Кремля с его соборами и колокольней Ивана Великого и приобрел значение главного городского храма.

Архитектурная композиция Покровского собора складывается из девяти самостоятельных церквей, утвержденных на едином основании, предоставлявшем возможность переходить из храма в храм. Каждая церковь получила освящение в связи церковными праздниками, на дни которых приходились важные события Казанского похода. Центральный столпообразный храм, увенчанный шатром, назван в честь Покрова Пресвятой Богородицы (высота 47,9 м). Восемь храмов-приделов, окружающих центральный столп, были освящены в честь Св. Троицы, Входа Господня в Иерусалим, Николы Великорецкого, свв. Киприана и Устиньи, Трех патриархов Александрийских, святителя Григория Армянского, преподобных Варлаама Хутынского и Александра Свирского.

Первоначальная композиция Покровского собора была уникальна для древнерусского зодчества. Наружный объем собора был составлен из четырех больших восьмигранных столпов, ориентированных по сторонам света, четырех квадратных в плане церковок, расположенных между столпами, и центральной башни, перекрытой шатром. Основным композиционным элементом являлся столпообразный храм, прототипом для которого послужила колокольня Ивана Великого в Московском Кремле. В целом здание собора выглядело группой башен, симметрично расставленных вокруг средней, играющей роль центральной оси всей композиции. Композиционная роль западной башни была подчеркнута при помощи направленных к ней лестничных всходов. Этот прием превращал западную часть здания в его переднюю лицевую сторону, выявляя главное значение оси запад-восток, по которой расположены храмы-приделы Входа в Иерусалим, Покрова и Троицы. Целью направленного движения становился восточный Троицкий столп, который, таким образом, принимал на себя роль алтаря всего собора, тогда как западный придел Входа в Иерусалим служил «преддверием» Покровского собора. Восьмигранные храмы-столпы были поставлены прямо на землю, тогда как малые кубические приделы покоились на открытом гульбище, стоящем на арках. Благодаря этому приему создавалось впечатление, будто они парили в воздухе. Перед малыми приделами были образованы более широкие площадки галереи. Широкие части галереи, поставленные на арки, сменялись узкими отрезками, расположенными над компактными частями нижних ярусов столпов. Лестничные марши вели к порталам столпообразных храмов, каждый из которых имел четырехъярусную структуру. Все столпы уменьшались снизу вверх четырьмя небольшими уступами. Нижний ярус был глухой, цокольный. Стены второго яруса были прорезаны дверными проемами, ведущими внутрь приделов. Третий ярус был выделен остроконечными фронтонами, в полях которых размещены крупные окна. Четвертый ярус был образован восьмигранным барабаном под куполом и отделен от третьего яруса зоной декоративных кокошников. Несмотря на обилие декоративных деталей, первоначальный облик собора был строгим. Его стены были расписаны «под кирпич», а главы покрыты белой жестью.

Новаторские по своей природе архитектурные формы собора были призваны отразить сложные теологические концепции, рожденные эпохой. Исследователи архитектуры Покровского собора не раз подчеркивали, что это был не просто обетный храм, а его замысел не исчерпывался благодарением за казанскую победу. Современники свидетельствуют о том, что Покровский собор, с одной стороны, осмыслялся как символ небесного града – Горнего Иерусалима, который был воплощен в нем через образы жизнерадостной, праздничной, «райской» архитектуры, а с другой стороны, как образ земного Иерусалима, соединявшегося с образом и реалиями Храма Гроба Господня. Именно Иерусалимом называют собор иностранцы, посетившие в 16 в. Московию и оставившие записки о своих путешествиях. В 16–17 вв. в праздник Входа Господня в Иерусалим к собору Покрова на рву, как к Иерусалиму, из Кремля направлялась торжественная процессия, возглавляемая патриархом, восседавшим на осляти, которого вел в поводу сам государь.

Уже в конце 16 в. первоначальный облик собора претерпел первые изменения. Строгие шлемы церквей-башен были заменены вычурными фигурными главками. В 1588 в северо-восточном углу собора возвели церковь над могилой погребенного там знаменитого московского юродивого Василия Блаженного (название этого придела впоследствии перешло на весь собор). В 1672 симметрично ему построили церковь в честь другого юродивого по прозванию Иоанн Большой Колпак. В 1680-е годы трехпролетная звонница собора приобрела вид обычной для 17 в. шатровой колокольни. Открытое гульбище покрыли сводами, а лестницы и крыльца – рундуками. К 17 в. относится и полихромная раскраска стен собора. Последняя в сильной степени ослабила строгую структуру форм первоначального храма.

В 1918 Покровский собор одним из первых был взят под государственную охрану. В 1920 храм был передан обновленческой церкви. В 1923 он получил статус музея, несмотря на то, что до 1929 в нем еще совершались службы. В 1928 Покровский собор стал одним из филиалов Государственного Исторического музея.

Ильин М.А. Русское шатровое зодчество. Памятники середины 16 в. М., 1980
Брунов Н.И. Покровский собор. М., 1988
Баталов А.Л., Вятчанина Т.Н. Об идейном значении и интерпретации иерусалимского образа в русской архитектуре 16–17 вв. – Архитектурное наследство. Вып. 36. М., 1988

5 речей, які українці мали зробити на Покрову

Покрову в Україні відзначають як військове й громадське свято. На думку дослідників, Покрова замінила давнє дохристиянське божество – Велику Матір-покровительку людей і всього живого на землі. Таким чином церковні традиції поєдналися зі стародавніми аграрними обрядами і з ушануванням захисників рідної землі.

За церковними переказами, цього дня 910 року Богородиця своїм омофором-покривалом у вигляді широкого шарфа накрила оточений сарацинами Константинополь-Цареград і вороги відступили від міста.

У Київській Русі свято Покрови відзначали приблизно з 1165 року. Покрова Пресвятої Богородиці не входить до числа дванадцяти великих християнських свят, але з часом вона стала шанованим загальноукраїнським святом.

Що, за традиціями, кожен українець мав зробити на Покрову?

1.Сходити до церкви

Вважається, що Покрова покриває добром, щастям і здоров’ям всіх, хто її шанує.

В молитвах до Покрови звертаються із проханням захистити від ворогів, пошестей, хвороб, зурочень і проклять.

Матері звертаються до Божої Матері з молитвою про покровительство своїм і малим, і дорослим дітям, моляться за захисників Вітчизни.

2.Приготувати на обід козацький куліш

Покрову запорізькі козаки вважали своєю покровителькою. На її честь на кожній із семи Січей обов’язково була Покровська церква, в якій над царськими воротами був напис: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас от всякого зла”.

На свято на Січі щорічно обирали нового отамана. За легендою, під час руйнування Січі козаки зайшли до січової Покровської церкви попрощатися зі своєю духовною святинею.

Автор фото, Unian

Церква Покрови на острові Хортиця

Помолившись, забрали вони із собою січову ікону “Покров Богородиці”, тричі обнесли її навколо церкви й з нею рушили за Дунай. Переказують, що під час руйнування Січі козацька Покровська церква не далася до рук московських солдатів: вона пішла під землю “вся як була – з дзвіницею і хрестом, так і пірнула у безодню”.

Матір Божу вважають заступницею України і українського війська. З 1999 року цього дня відзначають День українського козацтва, а з 2015 року – державне свято День захисника України.

Зберігся звичай готувати цього дня на обід козацькій куліш. Секрет його приготування полягає в довгому варінні на слабкому вогні пшона, м’яса й овочів, доки складники повністю не розваряться.

Тоді куліш заправляють “затиркою” — смаженою на салі цибулею. Зверху посипають зеленню петрушки й кропом. Страва має постояти в теплому місці, щоб всі інгредієнти між собою “подружилися”.

3. Відвідати хворих та немічних

Автор фото, Unian

В Україні існувала давня традиція загальних громадських обідів: у давнину така обрядова трапеза була пов’язана із землеробськими культами і жертвопринесеннями вегетативним божествам. Восени її готували на знак вдалого закінчення аграрного року.

На Покрову заможні люди готували обіди, на які запрошували бідних і старців. Хворим та немічним, хто не міг на них прийти, годилося куліш і почастунки рознести по хатах. Це сприймалося не тільки як вияв християнського милосердя, а й як турбота про кожного члена громади.

4. “Загнати” в хату тепло

Щоб тепло трималося в оселі протягом усієї зими, господині вдавалися до магічних дій та замовлянь. У ніч перед Покровою хазяйка тричі вставала й топила в хаті, щоб зимою було тепло. На Полтавщині до того ще й примовляли: “Покрова-коханко, ходи до нас в хатку, будеш ти співати та нас звеселяти”.

На Херсонщині й досі деякі жінки встають вдосвіта, щоб “хоча б плиту запалити, аби теплий дух пішов по хаті”.

Ще й сьогодні коли будують нове житло, господарі намагаються вправитися з цим до 14 жовтня. Вірять, що тоді Покрова покриє всю сім’ю добром, злагодою та статками.

В українському народному календарі свято Покрови позначає закінчення сезону тепла й початок холодної половини року. За народним прислів’ям “Покрова покриє землю якщо не листом, то снігом”.

За погодою цього дня намагалися передбачити характер майбутньої зими: погожий день і сонце віщувало теплу зиму, дощ – з частими зливами, північний холодний вітер – чекай сувору зиму з великими снігами.

5. Дівчатам на виданні – попросити собі гарну пару

Автор фото, Unian

Дівчата, які мріяли вийти заміж, зверталися до Покрови з молитвою: “Святая Покрівонька, покрий мою голівоньку, покрий землю листочком, покрий мені голівоньку платочком!”.

На Слобожанщині ранком, поки не подзвонили до церкви, дівчата знімали з ікони рушника, покривали ним плечі, “щоб заміж гарний був”. Хлопці ж намагалися заслати сватів до Покрови, щоб встигнути зіграти весілля до пилипівського посту.

На Звенигородщині говорили: “Свята Покрова в церкві у бані стояла та хороших людей скільки пар парувала”.

Вважалося, що шлюб, взятий на Покрову, неодмінно буде щасливим і багатодітним, бо перебуває “під покровом Божої Матері”.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Related Post

Скільки в середньому варто забити рукавСкільки в середньому варто забити рукав

Зміст:1 Як вимірюється довжина рукава. Якої довжини має бути рукав? Як правильно зняти мірки для замовлення одягу за своїми розмірами1.1 Як ми вимірюємо параметри речей1.2 Як знімати мірки з жінки1.2.1

Скільки часу займає розшифрування ДНКСкільки часу займає розшифрування ДНК

Зміст:1 Тест на національність. Чим ми ризикуємо, коли здаємо аналіз ДНК з цікавості2 Как долго делается анализ ДНК?2.1 Як довго робиться експертиза ДНК2.2 Скільки необхідно часу, щоб взяти аналіз2.2.1 Чому