Аналіз «Кайдашева сім’я» Іван Нечуй-Левицький

Рід літератури «Кайдашева сім’я»: епос.

Жанр «Кайдашева сім’я»: реалістична соціально-побутова гумористично-сатирична повість-хроніка (жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний»).

Тема «Кайдашева сім’я»: зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та психології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.

Ідея «Кайдашева сім’я»: критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егоїзму, жорстокості і дріб’язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної самокритики, що переходить у мотив сорому й уболівання за український світ.

Художній напрям «Кайдашева сім’я»: реалізм.

Герої «Кайдашева сім’я»: Родина Кайдашів: Омелько, його дружина Маруся, їхні сини Карпо і Лаврін, їхні невістки Мотря і Мелашка; родини Балашів, Довбишів; баба Палажка.

Композиція: повість складається з дев’яти розділів.

Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм дрібних власників. Основу сюжету твору складають епізоди родинного життя Кайдашів — сім’ї, в якій іде боротьба за приватну власність. Основним у «Кайдашевій сім’ї» є соціальний конфлікт, породжений приватновласницькими законами тогочасної дійсності, майновою нерівністю між людьми, їх прагненням до власності. Соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформувалися в умовах кріпосницького ладу. Крізь увесь твір проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Це помітно ще з експозиції твору.

Експозиція — епізоди, що знайомлять читача з місцем дії (опис села Семи- гори), персонажами твору; розмова Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

Зав’язка — одруження Карпа з Мотрею, поява молодої сім’ї, побутові суперечки в родині.

Розвиток дії— напружені моменти родинного побуту, послідовний виклад подій, що відбувалися в селянській родині: сутички між Кайдашихою та Мотрею, Карпом і батьком, одруження Лавріна, пригоди Мелашки, пияцтво і смерть Кайдаша, розподіл спадщини.

Кульмінація — дехто з літературознавців вважає, що кульмінації в повісті немає. Дехто схиляється до думки, що кульмінацією є історія з кухлем, де найрізкіше підкреслено ідіотизм дрібновласницького індивідуалізму: через копійчаного глечика людині викололи око.

Розв’язка — несподівана. Груша всохла, і всі помирилися.

Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони «рухають» сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані (сутички Кайдашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслідки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі).

Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір. Це є особливістю індивідуального стилю письменника. Важливими в композиції твору є описи — портрети, пейзажі, інтер’єри. Потворність дрібновласницького селянського побуту письменник викриває засобами гумору й сатири.

Отже, композиція «Кайдашевої сім’ї» повністю підпорядкована темі та ідеї твору. Повість майстерно зіткана з реалістичних епізодів, які викривають і засуджують жорстокість та дріб’язковість у стосунках з людьми й розкривають причини їхнього духовного занепаду.

Проблематика «Кайдашева сім’я»:

• добра і зла;
• батьків і дітей;
• кохання і сімейних стосунків;
• людської гідності та свободи;
• злиденного життя селян, їх темноти, неосвіченості;
• руйнування патріархального укладу;
• виховання й народної моралі;
• авторитету в громаді та самореалізації.

«Кайдашева сім’я» хоч і весело читається, але це сумна повість про долю українського села другої половини XIX ст.; це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про найгірші сторони нашого національного характеру, написана з метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас у цьому творі прочитується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою; веселою, життєрадісною, поетичною душею людей; мелодійною, багатющою мовою; неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили популярність повісті.

Які російські бренди продаються на території України

Опубліковано список відомих російських брендів, які можна знайти на території України

Попри напружені стосунки та взаємні економічні санкції, Україна і Росія підтримують торговельні зв’язки. Які магазини російських брендів функціонують у нашій країні і які товари з РФ можна знайти на полицях магазинів?

Російські бренди / фото: Depositphotos

Одяг

Gloria Jeans — російська компанія, яка спеціалізується на виробництві та торгівлі одягом, взуттям та аксесуарами. Магазини компанії відкриті у всіх федеральних округах Росії, а також в Україні.

Основним власником і головою ради директорів Gloria Jeans є Володимир Мельников — 73-річний російський підприємець, який належить до найбагатших бізнесменів Російської Федерації.

O’stin — російський бренд повсякденного одягу, який належить компанії ГК “Спортмастер”. Станом на 2016 рік здійснює свою діяльність у Росії, Білорусії, Казахстані, Китаї та в Україні.

Oodji — широко відомий на весь світ російський бренд молодіжного одягу, який заснували у 1998 році петербурзькі підприємці Дмитро Гарбузов і Дмитро Єрмаков. У Росії, Україні й у різних країнах Європи функціонує понад 300 магазинів Oodji.

Henderson — російський бренд класичного чоловічого одягу та взуття. Торгова марка була заснована в 1993 році у партнерстві з польським виробником LPP SA Президент і власник компанії — бізнесмен з Єревану Рубен Арутюнян, у минулому — дистриб’ютор великих міжнародних компаній.

Respect — російська торгова марка, мультибрендова мережа магазинів чоловічого та жіночого взуття й аксесуарів. Компанія реалізує взуттєву продукцію під власною маркою й іншими відомими брендами. Її засновником став російський підприємець Сергій Порутчик.

Банки

Сбербанк — найбільший банк у Росії та СНД з найширшою мережею підрозділів. Дочірні банки “Ощадбанку” працюють у Казахстані, Україні, Білорусії та в Центральній Європі.

Альфабанк — найбільший російський універсальний приватний банк, який спеціалізується на обслуговуванні приватних і корпоративних клієнтів. У банківську групу “Альфа-банк” також входять Альфа-банк Україна, Альфа-банк Білорусь, Альфа-банк (Казахстан).

Косметика

Чорна перлина — торгова марка, заснована в 1996 році на зорі зародження сучасного російського косметичного ринку. Бренд належить компанії “Unilever” і пропонує продукцію для кожного віку.

Чиста лінія — російська компанія-виробник beauty-продуктів на основі фітотерапії, створена у 1996 році. Бренд випускає косметику по власній розробленій рецептурі. “Чиста лінія” належить компанії Unilever.

Рецепти Бабусі Агафії — російський косметичний бренд, який завоював свою популярність завдяки продукції, розробленій на основі старовинних рецептів і перш за все досвіду сибірської травниці Агафії Тихонівни Єрмакової.

Заснував бренд російський бізнесмен Андрій Трубніков, який вивів на ринок бренди Natura Siberica, Organic Kitchen, Planeta Organica й інші.

Бархатные ручки – одна з торгових марок великого російського концерну, яка існує на ринку вже 20 років. Власник бренду — величезний косметичний гігант Unilever.

Ушастий Нянь – продукт російської компанії “Невська косметика”, яка існує з 1839 року. “Ушастий нянь” — це лінія гіпоалергенної косметики по догляду за дитиною з перших днів її життя.

Faberlic — російська компанія прямих продажів, виробник косметики, одягу, аксесуарів та взуття. Була заснована в 1997 році Олександром Нечаєвим — російським підприємцем, політичним діячем, творцем партії “Нові люди” (2020 рік).

Продукти

Дитяче харчування під брендом “Агуша” багато років виготовляється на території Ліанозівського молочного комбінату. Бренд належить компанії “Вімм-Білль-Данн” і забезпечує малюків широким асортиментом корисних продуктів.

Простоквашино — один із найбільших російських брендів молочної продукції. Історія “Простоквашино” почалася у 2002 році, коли було укладено угоду між компанією “ЮНІМІЛК” і письменником Едуардом Успенським, який придумав персонажів. З 2010 року брендом володіє компанія Danone.

Макфа — лідер ринку макаронних виробів та борошна в Росії, великий виробник круп і зернових пластівців. Компанія володіє власними сільськогосподарськими угіддями. Основним власником “Макфи є російський підприємець Валерій Юревич.

Greenfield — досить відомий у Росії бренд чаю. Заснований він петербурзькою компанією “Орімі Трейд”, а зареєстрований на спеціально створену британську компанію Greenfield Tea Ltd.

Tess — торгова марка, яка з 2007 року пропонує класичні сорти чорного і зеленого чаю. Бренд був заснований російською компанією “Орімі трейд” як оригінальне доповнення до вже запущеної марки Greenfield.

Бесіда — російська торгова марка чаю, заснована в 1998 році. Належить транснаціональній компанії Uniliver.

Балтика — марка пива, яка випускається російською пивоварною компанією “Балтика” (що належить скандинавському пивоварному холдингу Baltic Beverages Holding).

Старий мельник — російська марка пива, яка виробляється пивоварною компанією АТ “Пивоварня Москва-Ефес” з 1999 року.

Побутова хімія

Sarma — це синтетичні засоби для прання та видалення плям. Виробник відомого бренду — російська компанія “Невська косметика”. За короткий час продукти “САРМА” заслужили бездоганну репутацію.

Losk — нині бренд належить компанії Henkel — німецькій хімічній компанії зі 120-річною історією, а почали виробляти його за німецькою технологією на фабриці в Тосно Ленінградської області у 1994 році.

Заклади

Волконський — це перша в Росії та Україні мережа традиційних кафе-пекарень. Власник кафе “Волконський” — Олександр Рене Гарез — російсько-французький діяч, адвокат, засновник юридичної бюро Garese Associates.

Євразія – російська мережа ресторанів і суші-барів, заснована у 2001 році. Велика частина ресторанів “Євразія” знаходиться в Санкт-Петербурзі. Власник Олексій Фурсов — російський підприємець, продюсер, керівник мережі спортивних клубів “Fitness House”.

Кофе Хауз – російську мережу в 1999 році заснував бізнесмен, підприємець Тимур Хайрутдинов. У 2014 році його бізнес купив конкурент — “Шоколадниця”, але через складну структуру власності український актив в угоду не увійшов.

За даними Державного реєстру юридичних осіб, “Кофе Хауз Україна” належить офшору ТРК Холдинг Лтд (кінцевий бенефіціар — Тимур Хайрутдинов) і українці Світлані Шікуловій.

Зазначимо, що на території України ці бренди представлені компаніями-резидентами, зареєстрованими відповідно до законодавства нашої держави.

Кто на самом деле владеет всеми брендами

Есть ли на самом деле у бренда хозяин? Что такое бренд на самом деле? Кому принадлежат бренды на самом деле? Хотя про бренд рассказано не просто много, а очень много, однако до сих пор еще не каждый специалист, связанный с маркетингом, рекламой, сбытом и брендингом может ответить на эти вопросы, не говоря уже о неспециалистах. Соответственно не каждый специалист точно понимает, как на самом деле создается бренд, как он выглядит и как работает.

При этом им самим работать то надо, хоть как-то идентифицировать бренд то надо. В этом случае обычно идут самым простым путем и под брендом имеют в виду не бренд, а торговую марку. Торговая марка – это совсем не бренд, торговая марка – это просто название, находящееся под защитой и не более того. Использование торговой марки не приносит такой прибыли, которую можно получить от бренда.

Торговая марка по своим свойствам не позволяет получать бонусы, которые позволяет получать бренд, а бонусы тут очень большие, иногда даже от наличия бренда вообще зависит, выживет ли компания или нет. Чтобы получить эти бонусы нужно четко понимать, что такое бренд. Без четкого понимания сути бренда, его нельзя создать, его нельзя использовать и нельзя получить причитающиеся бонусы.

Если хочется получать бонусы, связанные с брендом, придется разобраться в том, что он такое. Бренд – это не торговая марка, бренд — это образ, который возникает в сознании человека относительно какого-то объекта в момент, когда он взаимодействует с ним. Объектом может быть товар, услуга, человек, город, страна. Либо может быть не сам объект, а некий его представитель, например торговая марка этого объекта или логотип.

Механизм возникновения бренда прост…

Механизм возникновения бренда прост: происходит контакт двух идей данного объекта. Одна идея внедрена в человека, а вторая находится непосредственно в самом объекте, воплощена в нем. В результате этого контакта в сознании человека генерируется суть этой идеи, которую человек и видит в качестве образа. По похожему механизму мы видим фильм в кинотеатре, где копия фильма транслируется на экран.

Наши глаза смотрят на экран, и мы видим этот фильм. Получается, что все, в том числе бренд, берет свое начало от идей. Создание сильного бренда — это фактически создание сильной идеи. Соответственно ответ на вопрос о том, кому принадлежат бренды надо искать в этой плоскости. Сделать это нам поможет ноомаркетинг.

Итак, если Вас все еще волнует вопрос о том, кому принадлежат бренды, то идем дальше, а дальше мы плавно переходим на ноомаркетинг. С точки зрения ноомаркетинга бренд это идеальная сущность, которая генерируется в сознании человека. Хочу напомнить, что бренд – это не торговая марка, которая создается и продвигается компанией, а образ, который генерируется в сознании человека, конкретного человека.

Как узнать кому принадлежат бренды

Именно сознание человека создает бренд, а не кто-то другой. На этом в частности построен маркетинг Coca-Cola. Когда нет взаимодействия идей, нет бренда. Когда нет человека, который представляет и ощущает, то нет бренда. В свою очередь торговая марка есть всегда. Торговая марка ни имеет прямого отношения к бренду, она просто один из элементов который может использоваться для генерации бренда в сознании человека.

Торговая марка одна для всех, имеет одинаковый для всех вид и независима от конкретного человека. Бренд зависим от сознания конкретного человека, потому что бренд это результат взаимодействия двух идей, а еще точнее, это отражение взаимодействия двух идей в сознании человека. Отражается результат этого взаимодействия в виде представления, возникающего в сознании человека. Представление это сопровождается разными ощущениями, приятными или не неприятными или вообще нейтральными.

К чему было все сказанное выше? Да к тому, что бренд на самом деле принадлежит человеку, в сознании которого он сгенерирован, он его собственность. Торговая марка или товар, относительно которой возник бренд, принадлежат компании, а вот сам бренд принадлежит исключительно человеку. Неожиданный ответ на вопрос о том, кому принадлежат бренды, не правда ли? Неожиданный, но единственно верный, такова уж новая мировая экономика.

Все бренды, которые генерируются в сознании каждого конкретного человека, принадлежат исключительно этому человеку и некому больше. Компании участвуют в создании брендов, но не владеют ими. Участие компаний заключается в том, что они генерируют идеи и распространяют их, внедряя в конкретных людей. Создают под эти идеи товары, организовывают взаимодействие людей и товаров, провоцируя генерацию брендов в моменты этого взаимодействия.

Не одной компании в мире не принадлежит ни один бренд

Не одной компании в мире не принадлежит ни один бренд. Им принадлежат только торговые марки, которые являются своего рода пультами к управлению брендами, а через них и пультами к управлению потребителями. Даже лидеры мирового рынка не имеют бренды, а всего лишь владеют торговыми марками.

При этом надо отметить, что не всегда компании целенаправленно внедряют идеи в людей и целенаправленно создают бренды, иногда это происходит стихийно. В этом случае вопрос о том, кому принадлежат бренды, вообще отпадает сам собой, потому что в таком случае бренда просто нет. Это связано с тем, что очень часто потребители сами по себе на основании своего личного опыта взаимодействия с товаром, услугой, человеком, городом или страной выделяют их идею и сами в себя ее внедряют.

При этом выделяют идею в таком виде, в каком они ее представляют. Выделяют они именно те элементы для построения идеи, которые считают нужными, а те, которые для них не важны они игнорируют. В результате идея, которую выделяют и воплощают в своем товаре компании, не соответствует той идее, которую потребители внедрили в себя самими. Фактически получается, что в потребителя внедрена одна идея, а в товар другая, т.е. они разные.

При взаимодействии разных идей бренд не создается, он создается только тогда, когда идет взаимодействие двух идентичных идей. Торговая марка есть, а бренда нет. Соответственно, если компания хочет иметь бренд, эффективно им управлять и получать бонусы от его использования, то она должна целенаправленно всем этим заниматься, а не ожидать, что все получится само по себе. Чтобы целенаправленно заниматься брендом, нужно читать статьи по брендингу и получать соответствующие консультации по брендингу.

Хотите научиться зарабатывать больше? Переходите в наш телеграм-канал о креативной экономике — Креономика.

Есть вопрос?