Доповідь на тему “Стрибки у довжину з місця”

Стрибок в довжину з місця – це одна з дисциплін легкої атлетики, яка на початку 19 століття входила в програму Олімпійських ігор, а зараз є вправою при заняттях фізкультурою і здачі нормативів.

Змагалися в таких стрибках ще античні атлети, правда, техніка виконання в ті часи відрізнялася від звичної нам – в руках спортсмени тримали вантаж на зразок гантелі, і перед самим приземленням відкидали його назад, намагаючись таким чином збільшити довжину свого стрибка.

Суть елемента полягає в наступному: необхідно стрибнути вперед, одноразово відірвавши від поверхні обидві стопи, і постаратися подолати максимально можливу дистанцію в польоті. Критерієм оцінки є відстань між стартовою лінією і точкою приземлення, для якої в розрахунок беруть не стопи, а будь-яку частину тіла стрибуна.

Існують наступні норми ГТО для школярів:

• Від 8 до 10 років – 115-160 см для хлопчиків і 110-165 см для дівчаток;
• Від 11 до 15 років – 150-200 см для хлопчиків і 140-175 см для дівчаток.

Техніка виконання стрибка складається з чотирьох етапів:

Підготовка до стрибка. Спортсмен займає вихідне положення перед стартовою лінією: ставить ноги на ширині плечей, піднімає руки, піднімаючи при цьому на шкарпетки. Потім він опускає руки, відводячи при це лікті при цьому і злегка згинаючи їх. Ноги в цей час ставляться на всю стопу, коліна згинаються.

Відштовхування. Починається відразу ж після останньої стадії попереднього етапу: тіло стрибуна за інерцією ще рухається вниз, а тазостегнові суглоби вже починають розгинатися. При цьому слід швидко викинути руки вперед, стопи поштовхових рухом відірвати від поверхні.

Політ. В повітрі тіло необхідно випрямити в лінію, а потім підтягти коліна до грудей. Руки ж відводяться вниз.

Приземлення. Руки виводяться вперед, коліна зігнуті. Після зупинки спортсмен випрямляється і залишає майданчик.

До основних помилок, які ведуть до незалік стрибка, відносяться:

• Заступ за лінію;
• Вчинення підскоку перед основним стрибком;
• Чи не одночасний відрив стоп при відштовхуванні.

До речі, світовий рекорд зі стрибків у довжину з місця належить американцеві Рею Юрі. На Олімпійських Іграх 1904 року в Сент-Луїсі результат тридцятирічного атлета склав 3 м і 48 см!

Стрибок у довжину: техніка виконання. Світовий рекорд зі стрибків у довжину

Прочитавши цю статтю, ви дізнаєтеся, як правильно виконувати стрибок у довжину з розбігу і з місця, а також які рекорди на сьогоднішній день встановлені в цих видах спорту і які нормативи для старшокласників і норми ГТО. Почнемо з опису стрибка з розбігу, так як він сьогодні є більш популярним.

• Стрибок з розбігу: що необхідно, щоб досягти хорошого результату?
• Складові частини стрибка
• Виконання розбігу
• Відштовхування
• Приземлення стрибуна
• Три способи приземлення
• Три способи стрибка
• Сектор стрибків
• Кількість спроб і вимірювання результату
• Заняття, що передують навчанню техніці стрибка
• Стрибок з місця і його складові частини
• Техніка стрибка з місця
• Виконуваний з місця потрійний стрибок
• Світовий рекорд зі стрибків у довжину
• Шкільні нормативи та нормативи ГПО зі стрибків у довжину

Стрибок з розбігу: що необхідно, щоб досягти хорошого результату?

Незважаючи на видиму простоту рухів, стрибок з розбігу в довжину пред ‘являє ряд серйозних вимог. Без них неможливо буде досягти потрібного результату. Визначальним у досягненні в даному вигляді легкої атлетики хороших результатів є високий рівень розвитку спритності, стрибучості, сили і швидкості. Перед стрибуном стоїть завдання не тільки максимально розігнатися до моменту постановки ноги, але також і більш складна вимога – трансформувати в процесі відштовхування у вертикальну швидкість частину горизонтальної. Для цього необхідний високий рівень розвитку сили і швидкості. Завдяки швидкості досягається можливість просування в горизонтальній площині якомога швидше, а стрибучість висловлює здатність викинути тіло спортсмена у вертикальній площині.

Складові частини стрибка

Стрибок у довжину складається з наступних чотирьох частин: розбіг, відштовхування, фаза польоту і приземлення. Рівнем бігової підготовленості, а також умінням спортсмена набирати максимальну швидкість визначається довжина розбігу. Стрибки в довжину чоловіки повинні здійснювати з розбігу не більше 40-45 м, а жінки – 30-35 м. Швидкість і довжина його з підвищенням тренованості збільшується. Довжина розбігу у дітей істотно скорочується. Вона дорівнює у молодших школярів 15-20 метрів, якщо говорити про такий вид легкої атлетики, як стрибки в довжину. Нормативи для учнів старших класів сильно відрізняються, як і довжина розбігу, яка становить 25-30 метрів.

Виконання розбігу

Два вихідні положення використовуються на початку розбігу: 1) коли на контрольній позначці одна нога спортсмена стоїть попереду іншою; 2) з попереднього руху (легкого бігу або ходьби). З поступовою або швидкістю, що швидко збільшується, виконується розбіг. Техніка стрибка в довжину передбачає, що швидкість повинна бути максимальною до моменту відштовхування, тулуб виконуючого стрибок має перебувати у вертикальному положенні і існує можливість перейти до відштовхування без зайвої напруги.

Основними помилками, що спостерігаються в техніці розбігу, можна вважати такі: біг “” сидячи “” або з сильним нахилом вперед тулуба, що призводить до відведення назад тазу. Це, в свою чергу, знижує якість відштовхування: спостерігається недостатнє виштовхування тіла, зайва напруженість м ‘язів і мале винесення вперед ніг спортсмена. У процесі вивчення техніки ритмічного і швидкого розбігу слід домагатися сталості довжини і кількості кроків розбігу, при цьому швидкість бігу повинна залишатися постійною і не сповільнюватися перед відштовхуванням. Не повинно спостерігатися надмірне збільшення або зменшення довжини останніх кроків. Тому в процесі занять доцільно буде використовувати на доріжці розбігу контрольні позначки.

Відштовхування

Нога при відштовхуванні ставиться на брусок. Це здійснюється загрібним швидким рухом у напрямку зверху вниз, а також назад по відношенню до тулуба. Стопа ставиться по відношенню до грунту завжди вниз і вперед практично прямий, при цьому м ‘язи-розгиначі повинні бути напружені. Потім відбувається під впливом інерції маси тіла згинання ноги в суглобах, а потім – випрямлення її. Махова нога разом з випрямленням поштовхної виноситься рухом від стегна вперед-вгору. Стрибок у довжину триває тим, що виноситься в бік і трохи назад однойменна рука, інша ж – вперед-вгору і дещо всередину. Трохи розгинається в коліні махова рука. Тулуб відразу ж після вильоту знаходиться приблизно в тому ж положенні, в якому воно знаходилося після відштовхування. Руки повинні бути трохи опущені. Вони підтримують рівновагу всього тулуба. Це положення отримало назву “” виліт за крок “”. Воно триває протягом понад чверті від усієї довжини стрибка. Махова рука після “” вильоту в кроці “” опускається вниз, потім поштовхова підтягується до неї, а коліна стрибуна наближаються до грудей.

Під час відштовхування типовими помилками є такі: неправильний напрямок зусиль спортсмена, який викликається неправильним нахилом голови (назад або вперед) і тулуба в момент, коли відбувається відштовхування; передчасне підтягування стрибуном поштовхної ноги; невелике амплітуда рухів, що здійснюються вільними кінцівками, а також раннє перегрупування спортсмена в польоті, яке викликане зайвою напругою його рухів.

Приземлення стрибуна

Стрибун, приземляючись, руки посилає вниз і назад. Спортсмен розгинає в колінних суглобах ноги і виносить їх вперед якомога далі. Стрибок у довжину завершується приземленням: згинанням ніг в суглобах, нахилом вперед тулуба і, нарешті, виходом з ями або падінням спортсмена в сторону.

Важливу роль у досягненні кращих результатів відіграє, крім інших елементів, і правильне приземлення стрибуна. Вдосконаленню та засвоєнню даного елемента необхідно приділити в технічній підготовці значну увагу. Слід розуміти під правильним приземленням таке завершення польоту, при якому спортсмен торкнувся ногами землі якомога далі попереду центру тяжкості його тіла, однак без падіння назад і втрати рівноваги. При цьому швидкість польоту гаситься без різких поштовхів і струсів. Слід звертати увагу на глибоке і м ‘яке приземлення в ямі з піском.

Три способи приземлення

Можна виділити 3 основні способи приземлення. Найпоширенішим є спосіб через глибоке присідання. Ще один – з прогином з глибокого присіда, який здійснюється з перекатом через шкарпетки шляхом виведення вперед тазу. Третій спосіб вважається досить вигідним – це приземлення з використанням кидка вперед – убік.

Три способи стрибка

Стрибки в довжину з розбігу можуть здійснюватися наступними способами залежно від виробленого в польоті стрибуном характеру рухів: “” прогнувшись “”, зігнувши ноги “”, “ножиці” “. “” Зігнувши ноги “” – це техніка, при якій тулуб спортсмена приймає практично вертикальне положення, його ноги зігнуті, а руки стрибуна витягнуті вперед і трохи вниз або вгору. У польоті спортсмен фіксує своє становище з зігнутими ногами. “” Прогнувшись “” – це спосіб, при якому стрибки в довжину з розбігу здійснюються зі вчиненням руху, що нагадує біг по повітрю. Пружиня, тулуб знаходиться при цьому у вертикальному положенні. Круговими різнобічними рухами руки підтримують рівновагу всього тіла, а також сприяють ритмічній роботі, що здійснюється в повітрі ногами. Здійснюючи стрибок способом “” ножиці “”, спортсмен в положенні кроку після зльоту змінює положення ніг, після чого підтягує кінцівку, яка виявилася ззаду після зміни, з подальшим витісненням вперед обох ніг для приземлення, або він здійснює 2 повних кроки (положення нижніх кінцівок двічі змінюється) і 1 приставний, при цьому підтягуючи знаходиться

Головним завданням при виконанні всіх цих способів є збереження рівноваги в польоті, а також забезпечення максимально вигідних для приземлення умов. Здійснюючи вибір способу стрибка, слід звертати увагу на спортивну підготовленість стрибуна, особливості фізичного розвитку, а також координацію рухів і силові якості. Провідні спортсмени в даний час стрибають з розбігу в довжину способом “” ножиці “”. Пояснюється це тим, що такий спосіб являє собою як би природне продовження розбігу. Його використання сприяє більш злитному переходу тіла в політ. Однак для освоєння даного способу потрібна велика робота з оволодіння ритмічним і стрімким бігом, що поєднується з відштовхуванням вгору.

У процесі навчання рекомендується опанувати всі ці способи руху тіла в польоті. Пояснюється це тим, що знання основних варіантів стрибка сприяє поліпшенню орієнтування в просторі і координації. Слід починати вивчення цих способів з відштовхування від ґрунту і лише при здійсненні стрибків з повного розбігу можна відштовхуватися від бруська. Необхідно дотримуватися загального правила, що полягає в тому, що слід йти від простого до складного. Тому рекомендується спочатку познайомитися з найпростішим способом стрибка – “” зігнувши ноги “”.

Сектор стрибків

Слід сказати, що сектор для стрибків звичайно обладнаний ямою (довжина її повинна бути не менше 10 метрів, ширина – не менше 2,75 метра, а глибина – як мінімум 0,5 метра). У ямі знаходиться пісок для приземлення, а також дерев ‘яний брусок, призначений для відштовхування (довжина його становить 1,21-1,22 см, ширина – 19,8-20,2 см, а товщина – 0,1 м). Цей брусок встановлюється на одному рівні з доріжкою для розбігу (ширина – 1,22 м, довжина – мінімум 40 м) і піском.

Кількість спроб і вимірювання результату

Кожну спробу спортсмени виконують по черзі (всього 6 спроб). Не більше півтори хвилини відводиться на виконання кожного стрибка. Переможець визначається за найкращим результатом, показаним ним з усіх шести спроб. Рулеткою проводиться вимірювання результату. Нульова позначка при цьому встановлюється в точці, найближчій до бруська, яка була залишена будь-якою частиною тіла спортсмена в ямі з піском. Результат вважається в цілих сантиметрах, при цьому округлення відбувається в бік зменшення.

Виділимо випадки, при яких стрибок не зараховується:

1) якщо учасник пробіг збоку від бруска або через нього;

2) якщо він наступив ногою на лінію виміру;

3) у разі якщо спортсмен відштовхнувся двома ногами;

4) якщо він торкнувся під час стрибка землі до ями;

5) якщо стрибун застосував сальто в стрибку.

Заняття, що передують навчанню техніці стрибка

Навчання стрибків у довжину слід починати з наступних занять: стрибки з розбігу у висоту, біг на короткі дистанції, штовхання ядра. Це дозволить поліпшити загальну фізичну форму спортсмена, а також підвищити рівень силової та швидкісної підготовленості займаються. Вміння швидко бігати необхідно для оволодіння розбігом. Разом з тим слід розвивати силу, необхідну для потужного відштовхування. Бажано також для досягнення максимальної щільності занять виконувати окремі стрибки та спеціальні стрибкові вправи.

Стрибок з місця і його складові частини

Стрибки в довжину з місця в основному застосовуються в якості тренувань. Проте проводяться змагання з них, а також з потрійного стрибка, що виконується з місця (про нього ми теж розповімо). Стрибки в довжину, у висоту з місця також проводять як контрольне випробування, що допомагає визначити силу і стрибучість ніг.

Техніка стрибка, що виконується з місця, ділиться на наступні складові частини:

– підготовка до відштовхування;

– завершальна стадія – приземлення.

Техніка стрибка з місця

Спортсмен, здійснюючи підготовку до відштовхування, підходить до лінії, з якої воно проводиться. Він ставить стопи на ширину, або кілька вже її, після чого піднімає руки вгору і трохи назад, прогинаючись одночасно в попереку, а також піднімаючись на шкарпетки. Потім плавно, але разом з тим досить швидко стрибун опускає руки по напрямку вниз-назад, опускаючись одночасно на всю стопу, згинаючи в тазостегнових і колінних суглобах ноги, нахиляючись вперед так, щоб попереду стоп були його плечі, а над шкарпетками знаходився тазостегновий суглоб.

Відведені назад руки повинні бути трохи зігнутими в ліктьових суглобах. Спортсмен, не затримуючись в даному положенні, переходить безпосередньо до відштовхування. Його важливо починати в той момент, коли тіло виконуючого стрибок все ще опускається вниз за інерцією, тобто саме воно ще рухається вниз, але вже відбувається розгинання ніг в тазостегнових суглобах. Руки при цьому швидко і активно виносяться вперед і трохи вгору в напрямку стрибка. Після цього ноги в колінних суглобах розгинаються, відбувається згинання їх у суглобах гомілковостопних. Відштовхування завершується в момент, коли стопи відриваються від ґрунту.

Після цього стрибун розпрямляє все своє тіло. Він витягується, як струна, і згинає потім в тазостегнових і колінних суглобах ноги, після чого підтягує їх до грудей. При цьому руки відводяться в напрямку назад-вниз, а потім спортсмен випрямляє свої ноги в колінних суглобах для того, щоб вивести стопи вперед для здійснення приземлення. Стрибун у момент торкання місця приземлення ногами активно виводить вперед руки, згинає одночасно в колінних суглобах ноги і підтягує до місця приземлення таз. Так завершується фаза польоту. Повинно бути упругим згинання ніг, виконуватися з опором. Стрибун після зупинки випрямляється. Він здійснює два кроки вперед, після чого виходить з місця свого приземлення. Так завершуються стрибки в довжину з місця.

Виконуваний з місця потрійний стрибок

Техніка його виконання ділиться на наступні етапи:

– 1-е відштовхування спортсмена з двох ніг;

– і, нарешті, приземлення на обидві ноги.

У потрійному стрибку чергування ніг здійснюється по черзі, тобто з обох ніг – на ліву, потім – на праву, знову на ліву і після цього на дві. Так само, як і в стрибку з місця, виконується відштовхування з 2 ніг. Після цього спортсмен, згинаючи ногу в колінному суглобі, виносить її вперед, гомілка повинна бути спрямована трохи вперед або вниз. Друга нога спортсмена затримується ззаду, трохи зігнута при цьому в колінному суглобі (так званий політ за крок). Потім стрибун ставить на грунт ногу, що знаходиться попереду, “” загрібаючою “” постановкою. Друга нога одночасно виводиться вперед маховим рухом, допомагаючи здійснити відштовхування однією ногою.

Потім повторюється політ за крок, але з іншої ноги. Подібним чином відбувається і 3-е відштовхування. Стрибун у третьому польоті підтягує до махової ноги поштовхну, згинаючи її в колінному суглобі, а потім виконує приземлення, наближаючи до грудей коліна (саме приземлення аналогічно виконуваному в стрибках з місця).

Світовий рекорд зі стрибків у довжину

Стрибки в довжину, як відомо, – це олімпійський вид спорту. Спортсмени довгий час не могли встановити новий світовий рекорд зі стрибків у довжину. Ще в 1991 році Майк Пауелл став рекордсменом, стрибнувши в Токіо з розбігу в довжину на 8,95 м. Серед жінок новий світовий рекорд не з ‘являвся ще довше. Галина Чистякова з СРСР стрибнула 11 червня 1988 року на 7,52 м. Досі найкращими є обидва ці результати, нікому з тих часів не вдалося поставити новий рекорд світової.

Стрибок у довжину з місця теж має своїх рекордсменів. Сучасний рекорд стрибка в довжину з місця належить Чень Хсі Піну, китайському легкоатлету. Він стрибнув у Пекіні в січні 2010 року на 4 м 8 см. Вправа це входила колись у програму Олімпійських ігор. Поза конкуренцією був тоді Рей Юрі, американець. Він встановив світовий рекорд стрибка в довжину з місця, стрибнувши на 3,47 метра. Також йому вдалося стрибнути у висоту на 1,65 м. Цей спортсмен здобув перемогу на трьох Олімпіадах, що пройшли в 1900, 1904 і 1908 рр.

Шкільні нормативи та нормативи ГПО зі стрибків у довжину

Для учнів старших класів шкіл встановлені наступні нормативи зі стрибків з розбігу. Для дівчаток:

– 10 клас: 360 см на п ‘ятірку, 340 – на четвірку і 300 – на трійку;

– 11 клас: 380 – на п ‘ятірку, 340 – на четвірку і 310 – на трійку.

– 10 клас: 440 – на п ‘ятірку, 400 – на четвірку і 340 – на трійку;

– 11 клас: 460 – на п ‘ятірку, 420 – на четвірку і 370 – на трійку.

Нормами ГТО передбачені стрибки в довжину з місця. Нормативи для чоловіків віком від 18 до 24 років становлять 215 (бронзовий значок), 230 (срібний), 240 (золотий). У віковій категорії від 25 до 29 років, для порівняння, 225 – бронзовий, 230 – срібний і 240 – золотий. Для дівчат від 18 до 24 років – відповідно 170, 180 та 195, віком від 25 до 29 років – 165, 175 та 190. На таку відстань повинні здійснюватися стрибки в довжину з місця. Нормативи дані були лише для формування деякого уявлення про те, на яку відстань необхідно вміти стрибати. Норми ГТО передбачають і інші вікові категорії.