Як роблять напівпричепи

Які основні фактори, на які варто звернути увагу, вибираючи напівпричіп для потреб свого бізнесу? Насправді питання досить важливе і актуальне для сотень і тисяч власників підприємств, автопарків та виробництв.
Що важливіше: гранична вантажопідйомність або обмеження на застосування в складних умовах? Можна не сумніватися важливість такого параметра, як надійність рамної платформи, наприклад, а також підвищена функціональність і універсальність.
Крім того, якщо ви збираєтеся активно експлуатувати низькорамні напівпричепи, варто приділяти пильну увагу таким параметрам, як, наприклад, загальна кількість осей і мінімальна (максимальна) висота навантаження).

Основні конструктивні елементи

Що впливає на довговічність і максимальну безпеку експлуатації напівпричепів? Перш за все, міцність, надійність, довговічність сталевих елементів. Рама і її компоненти повинні володіти максимальним запасом стійкості до впливу будь-яких зовнішніх факторів.
Для з’єднання деталей використовується як болтові з’єднання, так і зварювання. Від якості зварювання також багато що залежить – найкраще, коли процедура проводиться в аргоновому середовищі.
Ми прекрасно розуміємо, що яким би важким ні вантаж, що перевозиться, ситуація ускладнюється ще й вагою самої платформи напівпричепа. У них виробник застосовує особливі надміцні сталі, а також з високою точністю розраховує максимально допустиме навантаження на кожну з основних осей, кількість яких може становити від 3 до 9. Це дозволяє досягати граничного показника вантажопідйомності при досить малому власній вазі платформи.
Не можна не згадати і про підвіску, вибір якої критично важливий. Ще кілька років тому вважалося, що для максимально складних дорожніх умов при суворих погодних умовах найкраще використовувати механічний тип підвіски.
У той же час з кожного правила бувають винятки: власний досвід показує, що пневматична підвіска не гірше, а в багатьох ситуаціях і краще справляється з подібними негараздами. Управляти напівпричепом з такою підвіскою набагато простіше і комфортніше, особливо, якщо ми говоримо про платформах, що володіють високим кліренсом і використовуються на бездоріжжі.

Устаткування спеціального використання

Вибираючи тип напівпричепа, ми, в першу чергу, орієнтуємося на різновиди вантажів, які збираємося перевозити, а також на стан дорожнього покриття в зоні роботи. Важливими стають і кліматичні особливості місцевості. Як правило, для сільських і асфальтованих ділянок клієнти вибирають універсальний напівпричіп.
Коли належить транспортування великогабаритних вантажів великої ваги, варто використовувати напівпричіп-низкорамник. У нього максимально занижений центр ваги, що дозволяє уникнути перекидання і інших проблем при перевезенні негабаритних вантажів (бурильних установок, сталевих конструкцій, дорожньої і будівельної техніки).
Важливо пам’ятати, що напівпричепи з низькою рамою можуть використовуватися виключно на асфальтованому або бетонному покритті. Польові дороги і розмиті дощем грунтові траси просто не для них. Для ускладнених дорожніх умов можна використовувати трал з високою рамою підвищеної «всюдихідності». На додаток до збільшеному кліренсу ви отримуєте посилені гальма і колеса високої прохідності.
Якщо ви займаєтеся сільським господарством, промисловістю, будівництвом, якщо керуєте великим транспортним парком, питання вибору «правильного» напівпричепа надзвичайно важливі. Як правило, якісна продукція зарубіжних заводів обходиться вкрай дорого, при цьому говорити про нормальну адаптації техніки до вітчизняних доріг в більшості випадків не доводиться.
Вибираючи напівпричепи Транс-Авто-Д, ви отримуєте найкраще співвідношення вартості і технічних характеристик. При цьому така техніка спеціально створюється з урахуванням наших дорожніх, кліматичних і погодних реалій.

Переваги напівпричепів компанії «Транс-Авто-Д»

Чому вам варто вибрати пропозицію від надійною і перевіреною часом компанії «Транс-Авто-Д»? Виробник ретельно підходить до кожного аспекту, забезпечуючи:
• підбір кращого сировини і витратних матеріалів (тільки високоміцні сталі і стійкі до морозів сальник, прокладки);
• кращі методики металообробки на найсучаснішому обладнанні;
• жорсткий контроль кожного етапу зборки, технологічна дисципліна;
• використання якісної фарби порошкового типу;
• застосування елементів з нержавіючої сталі і оцинкованого металу;
• тестування якості металу дефектоскопами, перевірка на міцність на випробувальних стендах.
Замовте доступні напівпричепи у надійного постачальника – і ви отримаєте універсальний транспортний засіб, який повністю адаптовано до українських реалій.

Як правильно заготовити живці для прищепи та зберегти їх

Щеплення плодових дерев і чагарників – це, як не крути, операція. А до операції треба готуватися завчасно: вибрати і підготувати «пацієнта» – підщепу; зібрати потрібні інструменти і матеріали; заготовити ті найважливіші «органи», які, будучи «пришиті», повинні облагородити скромну безпородну підщепу. Ці «важливі органи» – живці. Або, іншими словами, – відрізки однорічних пагонів з тих дерев, які ви задумали поселити в своєму саду.

Все, начебто, легко й зрозуміло: зрізав найкрасивіший на вид пагін з потрібного дерева – ось і готовий черешок для щеплення. Ан ні – не все так просто . Ось про «живцеві» тонкощі і буде ця стаття.

ВЕЛИКІ СЕКРЕТИ МАЛЕНЬКОГО ЧЕРЕШКА

Здавалося б, що таке шматочок гілочки? Але ми ж знаємо, що в крихітний відрізок пагону з 2-3 бруньками Природа вклала дивовижну здатність народити нове повноцінне дерево, передавши йому всі властивості материнської рослини.

І якщо вже ми вирішили докласти свої руки до створення нових сортів у своєму саду, то до заготівлі цього відрізка – черешка треба підійти з усією відповідальністю і з повагою. Давайте подивимося, що підказують нам Природа і багаторічний досвід садівників.

• Живці нарізають з перевірених на сортність і врожайність стійко плодоносних дерев і чагарників. У такому випадку садівник точно знає, що він буде прищеплювати на базову рослину.
• Для живців вибираються добре визрілі однорічні пагони.
• Найкраще вибирати пагони із зовнішніх частин крони дерев, добре освітлюваних сонцем.
• Краща сторона дерева, звідки будуть нарізати живці – південна. Пагони, що ростуть на південній стороні, мають короткі міжвузля і добре розвинені вічка в пазухах листків.
• Найякісніші живці – з пагонів середнього ярусу. Верхні пагони надто товсті і потужні для щепи, а нижні характеризуються маленьким приростом.
• Заготовлюючи живці вишні, треба мати на увазі: на однорічних вишневих пагонах багато квіткових бруньок, тому треба вибирати пагони з молодих дерев, де квіткових бруньок поменше, і робити живці достовірніше – близько 65-70 см.

КРАЩИЙ ПАГІН-ЗАГОТОВКА ДЛЯ ПРИЩЕПИ ВИГЛЯДАЄ ТАК:

• його довжина 30-40 см
• товщина – як у простого олівця (близько 7 мм)
• у нього короткі міжвузля
• ростові бруньки яскраво виражені
• кількість розвинених бруньок – не менше 4-5
• він узятий з молодого плодоносного дерева (3-10 років)

• Живці найкраще нарізати з дерев, які регулярно обрізають. Такі дерева дають міцні прирости, з добре сформованими верхівковими і бічними бруньками.
• Пагони на черешки постарайтеся брати з відрізком дворічної деревини, хоча б невеликим (1-2 см) – такі живці чудово зберігаються і добре приживаються.
• Якщо живці нарізають з молодих дерев, де ще не повністю сформувалася крона, треба зрізати їх з гілок, які намічено навесні видалити (щоб не нашкодити самому деревцю).
• Для щеплення не підходять тоненькі, пагони, які недостатньо сформувалися, з недорозвиненими ростовими бруньками. В обставинах, коли вибору немає, краще скористатися живцями з приросту попереднього року, де є хороші ростові бруньки.
• Живці краще збережуться, якщо зрізи обробити садовим варом.
• Кількість живців постарайтеся зробити трохи більше, ніж вам потрібно за задумом (раптом не вдасться їх усіх зберегти).

КОЛИ І ЯК ЗАГОТОВЛЯЮТЬ ЖИВЦІ

Як правило, живці для щепи з наступним зберіганням заготовляють протягом року двічі: в кінці осені (початку зими) і в кінці зими (ранньою весною).

Восени (на початку зими)

Багато садівників віддають перевагу осінній заготовці. Її проводять після того, як закінчився листопад, коли вже «вдарили» перші значні морози (близько -15 °С). Рослини до цього часу вже перейшли в стан повного спокою, пагони загартувалися, а попутно відбулося певне знезараження (грибки і мікроби від морозу гинуть).

Сенс осінньої заготівлі живців:

• однорічні пагони, які беруться для щеплення, у сильні зимові морози вже не вимерзнуть, і садівник тим самим заздалегідь убезпечив себе від ризику залишитися без прищепного матеріалу.
• черешок зберігається в тому стані спокою, який настав восени, до самого моменту щеплення. Тому як для щеплення потрібен саме «сплячий» черешок!

Як заготовити живці взимку, чим це зробити, і на що звернути увагу, розповідає в відеоролику садівник Олексій Миколайович Малишев

Взимку (на початку весни)

Якщо восени живці заготовити не вийшло (а для початківців садівників справа ця вельми поширена, зрозуміла і з’ясовна;), їх можна нарізати і зараз – в кінці зими, і ранньою весною. Багато для цього не потрібно: секатор, трохи садового вару або фарби і гарний настрій від того, що зважилися-таки і почали!

У місцевості, де зими не надто морозні, і температура не опускається нижче -20 ° С, проблем з прищеплювальним матеріалом взагалі не повинно бути. У цих краях живці можна нарізати в будь-який зимовий день.

Якщо ж зима супроводжувалася сильними морозами, треба буде обов’язково перевірити, чи не вимерзли пагони.

А ось для літніх щеплень живці нарізають безпосередньо в момент проведення процедури. Тут не тільки зберігання, а й кожна хвилина зволікання небажана.

Основні завдання зберігання живців

О, це теж ціла історія) Для чого взагалі треба нарізати живці за кілька місяців до щеплення, а потім так довго зберігати їх? Для того, щоб «зловити» найвдаліший час для майбутньої прищепи: бруньки на пагоні повинні спати. І спати до того дня, як нам це буде потрібно – ми самі «розбудимо» їх до моменту щеплення. Тому дуже важливо до дня щеплення тримати живці в стані спокою.

Давайте розглянемо весь процес зберігання наших живців поетапно, з початку і до кінця.
Почнемо з постановки перед собою мети і завдань.

Які завдання ми ставимо перед собою, укладаючи живці на зберігання

• Не допустити підмерзання живців
• Виключити можливість висушування
• Зберегти стан повного спокою
• Запобігти доступ гризунів
• Не допустити псування живців
• Ну і не забути/не переплутати, де які живці

Наприклад, можна використовувати дерев’яні етикетки або ж картонні таблички, підписані маркером/пастою і обклеєні прозорим канцелярським скотчем. Чому дві? Більше гарантії, що збережеться)

Як варіант, такий спосіб: мій сусід-дідусь робить одну етикетку з написом сорту, а другу – з номером пучка. А в своєму блокноті відзначає 1 – Джонатан, 2 – Кальвіль сніговий .

А щоб дізнатися, як виконати всі інші завдання, переходимо до наступного розділу – про правила зберігання живців.

ДЕ І ЯК ЗБЕРІГАТИ ЖИВЦІ

Способів довготривалого зберігання підщепного матеріалу немало – на вулиці, в снігу, в приміщенні (підвалі, погребі, в неопалюваному приміщенні, на веранді), в холодильнику. Кожен садівник вибирає той, який йому найбільш доступний і зручний.

На вулиці (в снігу)

У тих регіонах Росії, де всю зиму зберігається сніговий покрив, краще місце для зберігання живців – в снігу, в снігових буртах.

Можна зробити так: викопати в сухому місці, що не затоплюється, невелику траншею на глибину до 30-35 см, викласти її хвойними гілками, розмістити живці, укрити знову хвойним лапником і засипати землею, тирсою, соломою або листям. Товщина сніжного покриву над освіченим сховищем протягом зими повинна бути не менше півметра.

Можна й не вкопуватися у землю, а зберігати упаковані живці прямо в снігу, також під шаром не менше 50 см. Щоб сніг не танув, на нього насипають тирсу або кладуть солому. Так під шаром снігу живці і будуть зимувати.

При правильному укритті бурту температура всередині нього буде близько 0°. Якщо укриття щільне, то температура стійка, незважаючи на заморозки і відлиги. Місце для зберігання живців краще всього вибрати з північної сторони будинку (сараю) – там сніговий покрив протримається довше.

Від гризунів живці можна убезпечити, обернувши шаром скловолокна, пластиковою чи металевою дрібнопористою сіткою або старими капроновими панчохами/колготками.

На вулиці (в тирсі)

У західних і південно-західних районах, де взимку нерідкі сильні й тривалі відлиги, коли сніг довго залишається мокрим, можна зберігати живці в замороженій тирсі.

Це робиться так: з північної сторони будинку (підсобних приміщень) заготовлені пучки живців треба укласти на мокру тирсу, зверху теж засипати мокрою тирсою – і залишити на морозі. Після того, як наморозили 15-20 сантиметровий шар, зверху цього кома ще насипати суху тирсу шаром до 40 сантиметрів.

Все це спорудження потрібно покрити поліетиленовою плівкою, яка захистить заготовки від намокання. У такому стані живці залишаться в замороженому стані до весни. А за пару днів до щеплення пакунок з живцями можна буде внести в приміщення, де він поступово відтане.

Від гризунів при цьому способі зберігання можна убезпечитися, змочивши тирсу не чистою водою, а розчином карболки або ж креоліну (з розрахунку 50-60 г на відро води). Як стверджують садівники, гризуни обходять такий парфум стороною)

Щоб кора живця не вимокла при таненні снігу, можна помістити живці в об’ємні пластикові пляшки з кришками, в тубуси, в поліпропіленові труби або навіть просто обернути пучки багатошарово харчовою плівкою, залишивши повітряну порожнину.

Підготовлені живці можна зберігати в холодному погребі. Старий дідівський метод .
Тут кілька варіантів зберігання: в мішковині, в тирсі або в піску, в торфі, лишайнику (сфагнумі) або в іншому субстраті, за необхідністю його зволожуючи.

У новачків-садівників часто виникає питання: як визначити, чи достатньо зволожений субстрат, в якому зберігаються живці, чи він не занадто сухий або мокрий. Є такий простий народний тест: ви набираєте рукою субстрат (пісок, тирсу і так далі), стискаєте його в кулаці і, якщо волога відчувається, але вода не капає – значить, вологість «підходяща», нормальна.

Для зберігання живців в погребі бажано підтримувати температуру від – 2 ° С до 0 . + 1 ° С. Краще, звичайно, щоб температура постійно була 0 ° С і трохи нижче, але в погребі, крім живців, зберігаються ще й овочі-фрукти, тому навряд чи доцільно переводити все приміщення на мінусовий режим. Температура 0 . + 2 °С – прийнятний для всіх режим.

Але для живців винограду температурний режим зберігання трохи інший: оптимальна температура для них – завжди трохи вище 0 °С. Наприклад, при температурі + 0,4 °С чубуки легко зберігаються до середини березня.

Бажано помістити в підвал термометр, щоб контролювати і своєчасно регулювати температуру, не допускаючи ні перегріву, ні переохолодження живців. При підвищенні температури вище + 3 °С може початися набухання бруньок, і живці стануть непридатними для щеплення.

Вологість повітря в льосі повинна бути на рівні 65-70%. Якщо вологість потрібно підвищити, досить поставити на підлогу відро з водою.

Зверніть увагу! Досвідчені садівники відзначають, що зберігання в погребі підходить для живців зерняткових культур та винограду, але, буває, дає погані результати на кісточкових культурах.

У домашньому холодильнику

Підготовлені живці (пов’язані і підписані) потрібно помістити в чистий поліетиленовий пакет (а то і в два) і укласти в холодильник. Якщо є можливість встановлювати температуру, добре виставити її не вище + 2 °С. Цей варіант зберігання підійде, якщо живців небагато.

У всіх холодильники різні, тому місце зберігання у кожного буде своє: у когось прямо під морозилкою, у когось – у відділенні для овочів і зелені. Головне – запам’ятати: холодильник та морозильна камера – це речі різні. А сенс зберігання живців – не заморозити їх, а зберігати охолодженими!

Деякі садівники радять покласти в пакет вологу чисту тканину або взагалі спочатку загорнути живці у вологу тканину або папір, а потім упакувати в пакети. Це допоможе підтримувати необхідну вологість повітря.

Інший варіант – живці запарафінувати повністю або тільки з кінців, потім обернути в зволожену тканину або папір і в такому вигляді помістити в поліетиленовий пакет, який зав’язати нещільно, залишивши невеликий отвір для повітрообміну.

Як правило, в нижньому відсіку холодильника температура тримається в районі +2 . + 4° C. Тому приблизно до кінця лютого зберігати живці в таких умовах можна. Але в березні бруньки вже починають рушати в ріст, особливо у кісточкових порід (слива, алича, абрикос та інші), так що їх зберегти в холодильнику складно.

Інші «народні» способи зберігання

Садівники – народ винахідливий і креативний. Заготовлені живці вони примудряються зберегти і підвішеними на балконі (веранді), і за вікном міської квартири в сітці, і підвішеними на дереві. Само собою, живці зберігаються утепленими і загорнутими в обов’язково чистий пакет.

А деякі садівники для «більшої вірності» зберігають особливо цінні живці у великих картоплинах. Просто встромляють живці в неї, поміщають в пакет – і на холод!
Ось, так що кмітливість і холодний розрахунок («холодний розрахунок» – це просто двічі в тему!) можуть істотно розширити межі наших садівничих можливостей))

Як уникнути псування живців під час зберігання

Що може статися з прищеплювальним матеріалом за довгі місяці зберігання? Та що завгодно: живці можуть запліснявіти, підіпріти, вимокнути або висохнути. У будь-якому з цих випадків вони стануть непридатними для щеплення.

У будь-якому випадку, якщо черешки зберігаються в приміщенні – погребі чи холодильнику, на веранді або балконі, – періодично (не рідше одного разу на 3-4 тижні) потрібно перевіряти їх стан. Якщо потрібно – зволожити тканину, пісок або тирсу, прибрати цвіль і провести дезінфекцію, скорегувати температуру і так далі.

КОЛИ НАСТАНЕ ЧАС ЩЕПЛЕННЯ

До щеплення плодових дерев зазвичай приступають у квітні (травні), коли в підщепі почнеться активний сокорух. Для успішного зрощення живців з підщепою дуже важливо, щоб щепа ще перебувала у спокої, а підщепа – уже в активному стані.

Тому живці до останнього моменту тримають в холодному сховищі! І діставати їх з такого укриття потрібно не раніше, ніж за добу перед щепленням. Виняток становитимуть ті живці, які зберігалися в замерзлій тирсі – вони «дістаються на світ божий» всією замороженою грудкою за двоє, а то й три доби, тому що природне відтавання проходить досить довго.

Для довідки. Спочатку прищеплюють кісточкові культури (сливу, вишню, черешню), а вже потім – зерняткові (яблуні, груші). Це пов’язано з тим, що у кісточкових культур сокорух починається раніше.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЦІЛІСНІСТЬ ЖИВЦІВ

• Кора черешка на вигляд повинна бути свіжою і гладкою. Якщо вона зморщена або виглядає сухою – можливо, черешок загинув
• При згинанні черешок повинен бути пружним і досить еластичним. Якщо при спробі згинання черешок хруснув і надламався – він зиму не пережив
• При поперечному зрізі оголена деревина повинна бути світло-зеленою і свіжою. Якщо вона коричнева і млява – держак для щеплення не годиться
• Бруньки повинні щільно сидіти на черешку (пагоні)
• Лусочки бруньок на вигляд повинні бути гладкими, на дотик – еластичними
• При розрізі бруньки уздовж зріз повинен бути зеленим (світло-зеленим), без жодних коричневих включень

Щоб визначити, чи не підмерзли живці, потрібно провести тест: зробити свіжі зрізи внизу і помістити в ємність з чистою водою. Якщо живці здорові і добре збереглися, вода залишиться прозорою, а якщо вони підмерзли – вода придбає жовтувато-коричневе забарвлення.

Ось ми і пробіглися по темі заготівлі та зберігання живців для наших майбутніх щеплень.

Як виявилося, не боги горщики обпалюють, все в наших силах і можливостях. Було б бажання. А воно обов’язково з’явиться, варто тільки подумати про чудесні перспективи збирати багатий урожай з дивовижних яблонегруш і сливоабрикосів на своїй дачній ділянці!

Популярні статті цієї рубрики:

Ландшафтний дизайн – це розробка та впровадження заходів щодо перетворення та оформлення земельної ділянки. Існує безліч рішень облаштування території земельної ділянки.

Кожна країна має свою національну рослину і свою національну квітку. Вона частково відображає культуру і розповідає про історію держави, представляючи її навколишньому світу. Ось кілька “національних квіток”.

«Про те, коли краще садити дерева – восени або навесні, питання остаточно далеко ще не вирішене». З цих слів починається стаття столітньої давності. А чи вирішено питання зараз?

Червона камелія росте тільки в двох місцях на землі, а квітка шоколадний космос – пахне шоколадом. Наводимо топ-10 неймовірно рідкісних квітів світу.

Рекомендуємо компанії цього напряму:

Щоб Ваша компанія була тут розміщена, замовте пакет послуг “Бізнес”