Перевірені досвідом рекомендації Українцям Що таке художні засоби приклади

Що таке художні засоби приклади

Художні засоби

Як визначити художні засоби у творах? Що таке епітет, метафора, алегорія, гіпербола та порівняння? Правильно визначити художні засоби у поетичному та прозовому творі допоможуть приклади знаходження їх у текстах та доступні пояснення їх визначень. Художня мова образна і поетична, насичена художніми означеннями, порівняннями, перебільшенням, інакомовленням тощо. Образність мови письменники створюють, вдаючись до різних мовних зворотів, використовують переносні значення слів чи виразів. Часто для більшого контрасту зображуваного вдаються до різних протиставлень.

Що таке епітет

Епітетце художнє означення.

У тексті потрібно знайти образне означення (відповідає на питання означення який? яка? яке? і образно характеризує предмет чи явище)

Наприклад: весна (яка?) запашна (епітет запашна)

світ (який?) широкий (епітет широкий)

Як визначити епітет у вірші

У тексті поетичного твору знаходимо епітети, виділивши художні означення, що образно характеризують явища

Гетьте, думи, ви хмари осінні! (хмари які? осінні – розуміємо як ті, що створюють сумний настрій)
То ж тепера весна золота! ( весна яка? золота – розуміємо як прекрасна пора)
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа? (літа які? молодії – розуміємо як чудовий вік)

Отже, у тексті вірша знаходимо епітети: осінні, золота, молодії.

Що таке порівняння

Порівняння – це зіставлення двох схожих предметів або явищ із метою порівняння їх.

Як знайти порівняння в тексті

Алегорія або іносказання, інакомовлення – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.

Приклади алегоричних образів: коник-стрибунець, вовк та ягня, каменярі – борці за свободу України.

Гіпербола – це художнє надмірне перебільшення дійсних фактів. Наприклад, як в цих прикладах:

Я це вже тисячу разів казав!

Літота – надмірне применшення явищ у художній літературі. Літота виступає антиподом гіперболи, але зустрічається значно рідше за надмірне перебільшення.

Приклади: курці по коліна; малесенька, ледве од землі видно.

Метафора (або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається навмисне вживання слів у їхньому непрямому значенні. З одного боку метафора дуже схожа на порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі немає слів «немов», «начебто», «як» та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того, щоб правильно визначати метафору, треба добре розбиратися в семантиці та лексиці художніх виразів.

а) стерті – ці метафори вже втратили свою образність;

б) образні загальномовні метафори;

тепла атмосфера, час біжить

в) індивідуально-авторські образні метафори;

факіл неба цвіте глечиками хмар

Метонімія – це такий тип зіставлення понять у художній літературі, коли одне поняття використовується з властивостями іншого; відбувається заміна назви одного предмета чи явища на інше через суміжність деяких їхніх характеристик, проте подібність між цими поняттями не спостерігається.

Різновидом метонімії є синекдоха – це засіб кількісної заміни понять, в якому одиничне явище замінюється кількісним або навпаки.

Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми. Головною ознакою застосування іронії є те, що автор прагне показати істинну протилежність значення, яка є прихованою. Для виокремлення іронії вам треба відчути подвійний сенс виразу.

Рефрени – це засоби літератури, в яких використовується неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості.

До рефренів належать такі літературні засоби як анафора, епіфора та тавтологія.

Анафора – це засіб художньої літератури, що виражає єдинопочаток. Тобто це лексичний повтор одного й того самого виразу, наприклад, на початку кожного рядку вірша або періодичне повторення якогось виразу протягом всього твору.

Епіфора – це художній засіб, подібній анафорі та протилежний їй. Адже використання епіфори визначається повторенням кінцівок у художніх творах. Епіфори вживаються як у поезії, так і в прозі та драмі.

Тавтологія – це повторення близького за змістом та звучанням слова.

Наприклад, масло масляне, рано-вранці.

Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які посилюють увагу читача до певного виразу. Риторичні фігури поділяються на 4 типи:

а) риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є абстрактними;

б) риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді;

в) риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не існувало;

г) риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття;

д) риторичне ствердження – це засіб літератури, що показує неможливість заперечення слів, сказаних автором.

Приклади риторичних фігур:

«Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!»

«Так! Я буду крізь сльози сміятись!»

Антитеза – це засіб зіставлення об’єктів. Але на відміну від порівняння ці об’єкти мають бути протилежні за своїм лексичним значенням.

Найчастіше можна зустріти антитезу в афоризмах, прислів’ях та приказках.

«Ситий голодного не розуміє».

Проте немало прикладів антитези в художній літературі: «Тотожним бути й відрізнятися — вцьому життя живого суть».

Алітерація – це прийом у стилістиці твору, в якому застосовується повторення окремих приголосних з метою емоційного поглиблення.

Асонанс – це стилістичний прийом, дуже схожий на алітерацію, в якому зустрічається повторення голосних звуків. Цей засіб підсилює музичність віршованих строк. Наприклад, як тут:

“Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти.” (Микола Вінграновський)

Інверсія – це зміна порядку слів, до якого ми так звикли. Зазвичай в українській мові прямий порядок слів – це рух від вже відомого до невідомого, в той час, як інверсований порядок слів руйнує звичну нам конструкцію.

Дуже часто інверсію в своїй творчості застосовували шістдесятники:

«Гойдається вечора зламана віть, мов косту сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді». (Василь Стус)

“Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив?”

Градація – це засіб літератури, в якому спостерігається поступове нарощення або навпаки пригнічення емоційного значення.

Градація стає ще більш вираженою в поєднанні з анафорою. Наприклад, давайте згадаємо найпопулярніший вираз Юлія Цезаря «Прийшов, побачив, переміг.

Інвектива – це давній засіб літератури, що полягає в гострому сатиричному звинуваченні певних явищ або осіб. На відміну від іронії інвектива відкрито висміює деякі об’єкти. Це можуть бути різкі виступи, які супроводжуються гострою критикою.

Панегірик або урочиста промова – це різке звеличення людини або явища в літературі. Частіше за все панегірик застосовується там, де необхідно показати уславлення якоїсь визначної події або подвигів неймовірної людини. Цей термін бере начало ще в творах стародавньої Греції та Риму. Цей термін літератури неважко виокремити, якщо бачити урочисте вихвалення людини або навіть усього народу.

Символзаміна незрозумілого абстрактного поняття конкретним символічним образом. Символ розкриває сутність поняття, явища чи предмету тим самим поширюючи загальноприйняте значення слів.

Прикладів символізму багато не тільки в літературі, але й у повсякденному житті:

Квітка – символ краси, голуб – символ миру.

Оксиморон – це цікавий засіб літератури, в якому поєднані слова, кожне з яких виражає протилежне значення. Читачів дуже часто приваблює парадоксальність словосполучення.

Прикладів оксиморона дуже багато в сучасній літературі: дзвінка тиша, крижаний вогонь, квадратура круга.

Паралелізм – це такий засіб художньої літератури, в якому відбувається зображення подібних один до одного предметів паралельно. В паралелізмі застосовується уподібнення цих предметів та можна спостерігати чітку аналогію однакових явищ у різних сферах життя.

Що таке художні засоби та яку роль вони відіграють у літературі?

Напевно, вам хоч раз доводилося працювати над ідейно-художнім аналізом віршів. Або ж ви хочете допомогти своїй дитині опанувати цей матеріал, але не знаєте, з чого почати. У статті ви знайдете всю необхідну інформацію про основні художні засоби у літературі. Більше того ви зможете ознайомитися з прикладами та дізнатися корисні поради щодо практичної роботи над творами.

Що таке художні засоби?

Інша відома назва – художні тропи. Це прийоми та вирази, за допомогою яких у літературі передається поетична виразність та почуття. Художні засоби допомагають письменнику висловлювати своє ставлення до описуваних подій. Вони присутні в поезії та прозі.

Метафора, порівняння (містять сполучники як, мов, немов, наче), епітети – найбільш уживані у творах та розмовному мовленні. Доволі часто трапляються:

  • інверсія (непрямий порядок слів);
  • гіпербола;
  • метонімія;
  • паралелізм (зіставлення подібного);
  • іронія (завуальована насмішка);
  • символ (певний образ – втілення абстрактних понять);
  • антитеза (протиставлення);
  • риторичні (не потребують відповіді, не мають конкретного адресата) звертання, запитання, вигуки.

Автори поетичних творів нерідко віддають перевагу евфонічним засобам, таким як:

  • алітерація (повторювані приголосні);
  • асонанс (повторювані голосні);
  • тавтологія (повторювані у тексті слова чи фрази);
  • анафора (повторювані слова чи фрази на початку рядка);
  • епіфора (повторювані слова чи фрази в кінці рядка).

Зрідка можна натрапити у тексті твору на оксиморон (поєднання протилежних понять), літоту, парафраз (образне формулювання назв), градацію (нарощення епітетів, дієслів тощо для підсилювального ефекту).

Звісно, зрозуміти усі ці терміни досить складно. Звертайтеся до сайту BUKI – надійної репетиторської платформи, де завжди можна знайти досвідченого викладача, який вам допоможе.

Що таке метафора?

Якщо ми хочемо показати красу чи огиду, розкрити внутрішню суть, це найлегше зробити за допомогою цього тропу. Адже в його основі лежить непряме значення, тобто перенесення якостей одного предмета на інший за схожістю або суміжністю. На відміну від прямого, це переносне, образне значення.

Використовується метафора в усіх жанрах художніх творів та в повсякденному мовленні. Порівняйте: золотий ключ (пряме значення) і золота душа (переносне), кипить вода (пряме) і кипить робота (переносне), гостро підтесати (пряме) і гостро глянути (переносне). Виділяють також і так звані стерті метафори – вирази, які стали стійкими через загальноприйняте вживання: ручка дверей, ходять чутки, вушко голки, проходять дні тощо.

Приклади метафор у мовленні:

  • Радісна зимавпевненоступала сніжними крокамипо землі.
  • Оратор промовляв кожне словопо-вогненному палко.
  • У твоєї матерізолоте серцейзолоті руки.

Різновидами цього тропу можна вважати метонімію та персоніфікацію, про які йтиметься далі.

Приклади з літератури: у Л.Костенко – «цвітіння людських облич», «сині іриси втоми» (поезія «Посмішки»).

Читайте також: Що таке цитата, та як правильно її оформити в тексті

Що таке епітет?

Розглянемо основний художній прийом, без якого важко уявити жоден літературний твір. Отже, епітет – це означення (виражене прикметником або прикметниковим зворотом, рідше – прикладкою або дієприкметником), яке прямо або переносно описує властивості й характеристики особи, предмета, явища. Досить часто епітети у віршах мають метафоричне значення: золоте серце, щедрий врожай, холодна посмішка.

Приклади використання цього тропу у звичайному мовленні:

  • Перед нами розкинувсяпривітнийгай.
  • Втомлена, але щаслива, Марина вирішила повідомити новину друзям.
  • Сумнесонце зійшло цьогопохмурогоранку.

Епітети допомагають найбільш чітко передати описуваний пейзаж, емоції чи події.

Існує ще один підвид – так звані фольклорні (або сталі) епітети, які використовуються у народних піснях, думах, баладах, казках, приказках та прислів’ях. Наприклад: добрий молодець, білий день, гостра шабля, чорні брови, руса коса, красна дівчина, проклята журба, гірка доля тощо. Від твору до твору вони майже не змінюються, а тому й отримали назву «постійні».

Приклади епітетів у поетичних текстах: у П.Тичини – «бій вогневий», «весна запашна», «плач перламутровий» («Арфами, арфами»).

Що таке гіпербола?

За допомогою цього засобу автор наголошує на надмірності. Отож гіпербола – це перебільшення певних якостей, фактів, кількості тощо. Вона слугує для відображення як позитивних, так і негативних явищ.

Приклади гіперболи у мовленні:

  • Я тобі вжемільйон разівнаголошував, що це безглузде рішення!
  • Він готовий податисяна край світу, аби здійснилася його заповітна мрія.
  • Незабаром відбудеться змагання, якене зможе пропустити жоден студент.
  • Усе золото світупокладу до твоїх ніг!

Протилежним до гіперболи художнім засобом є літота – навмисне применшення ознак, кількості, фактів. Наприклад: з’їсти пів зернини, грошей як кіт наплакав, зростом з мізинець.

Приклади цього прийому в поезії: у Л.Костенко – «Така любов буває раз в ніколи» (твір «Спини мене»).

Читайте також: Пишемо казку: найкращі поради та приклади

Що таке персоніфікація?

Йдеться про оживлення неістот – предметів, рослин, явищ природи тощо. Персоніфікація – це надання неживим предметам та частинам природи рис живих істот. Насамперед мається на увазі здатність мислити, відчувати, переживати емоції. Друга назва цього прийому – уособлення.

Дуже часто цей троп використовується у думах, баладах, билинах, де наявний романтичний і фантастичний підтекст. А також у легендах, казках, оповідках та інших фольклорних творах.

  • Ліс стоїть засмученийчерез настання холодів.
  • Сонцесьогодні привітнопосміхається.
  • Цікаво: про щомовчить те каміння.

Приклад персоніфікації в художніх творах: у М.Коцюбинського – «вмивається сльозами убога земля», «плачуть голі дерева» («Fata Morgana»).

Що таке метонімія?

Цей троп є різновидом метафори. Власне, метонімія – це образне перенесення ознак та властивостей одного предмета/явища на інший. Водночас між предметами або явищами має бути хоча б асоціативний зв’язок. Найчастіше це вживання прізвища автора замість назви твору, назви міста – замість назви його мешканців, назви країни – замість назви народу або окремих представників влади, назви бренду – замість назви конкретної речі тощо.

  • Увесь Київвирішив вийти на вулиці.
  • Читати Голоту, Іздрика, Шевчукадля мене – те саме, щочитати Кобилянську, Франка, Шевченка.
  • Франція візьме участьу саміті в липні.

Особливим підвидом цього художнього засобу є синекдоха, яка базується на перенесенні кількості. Зокрема, замість однини вживається множина, замість цілого – частина і навпаки. Також сюди належить заміна видового слова родовим, визначеної кількості невизначеною.

  • Козака впізнаютьне по шаблі.
  • Задвигтіла земля –посипалисяз небаблискавиці!
  • Бідна мояголовонько! Дети тільки не бувала, чого лиш не бачила!

Зразки метонімії у віршах: у Л.Костенко – «лишались тут і модерн, і готика» («Екзотика»).

Що таке алегорія?

Інший відомий термін – «іносказання» – походить з давньогрецької мови, де він означав приховування дійсності. Відтак алегорія – це втілення певних (найчастіше негативних) суспільних рис та явищ у конкретному образі, який допомагає найбільш влучно ці риси чи явища висвітлити. Так автор може приховано осуджувати негативні тенденції, панівні думки, риси характеру, владу тощо.

Найбільш яскраво алегорія присутня у байках. Взяти до прикладу байки Л.Глібова. Лисиця є алегорією хитрості та людей, які прагнуть отримати вигоду («Лисиця й Виноград», «Лисиця і Осел»), бджола – образ працелюбства й прагнення до прекрасного, муха – алегорія людей, які в усьому шукають негатив («Бджола і Муха»).

У байці Є.Гребінки «Ведмежий суд» представлена алегорія як несправедливого суду в цілому, так і нечесності суддів, які у творі виступають в образі ведмедя та вовків. Віл же є узагальненим образом простої беззахисної людини (на той час – безправних селян) перед свавіллям влади.

На відміну від такого художнього засобу, як символ, алегоричні асоціації:

  • не бувають багатозначними;
  • розтлумачуються відокремлено від образу;
  • мають зв’язок з тим чи іншим образом за подібністю;
  • відображають досить абстрактні явища (переважно спрямовані на норми поведінки й моралі).

Ще кілька прикладів цього тропу в художніх творах: каменярі – алегоричний образ борців за волю, Прометей – алегорія незламності української нації.

Щоб навчитися швидко впізнавати й розрізняти художні засоби, потрібно не лише знати теорію, а й практично опрацювати не один поетичний чи прозовий текст. Надійніше практикуватися з репетитором. Адже тоді учень не матиме зайвого клопоту, намагаючись розібратися у визначеннях і творах самостійно. Натомість буде працювати цілеспрямовано та ефективно.

Related Post

Як обробляти плодові дерева навесніЯк обробляти плодові дерева навесні

Зміст:1 Врожай буде рекордним: чим обробити сад навесні, щоб захистити від хвороб та шкідників1.1 Як підготувати плодові культури до нового сезону1.2 Коли найкраще обробляти плодові дерева весною1.3 Чим обробити плодові

Де у Києві послухати класичну музикуДе у Києві послухати класичну музику

Адреса: Володимирський узвіз, 2. Національна філармонія України Володимирський узвіз, 2, Київ Костел Св. Миколая … Національна Музична Академія України вулиця Архітектора Городецького, 1-3/11, Київ Будинок кіно … Концертна зала «Дім