Сходження на Говерлу. Одноденний похід на найвищу гору України

Коли запитати гуцула скільки раз він бував на Говерлі, той і не пригадає – для місцевих то звичне діло. Гуцул, бува, і 80 разів на рік на Говерлу зійде. А от городські мусять бодай раз у житті потрапити на найвищу точку України.

Сходження на Говерлу – похід не з найлегших. Тут буде і ліс, і каміння, і підйом через стежку з жерепом. Проте подолати цей шлях під силу кожному. Рухаючись у комфортному темпі, на гору можна вийти вже за кілька годин і сказати собі – «Я це зробив! Я піднявся на Говерлу!»

Долучившись до пригоди «тур на Говерлу 2021», Ви:

• Здійсните сходження на найвищу гору України за 1 день;
• Підніметесь аж на 2061 метр над рівнем моря!
• Прогуляєтесь гарним лісом, а опісля – стежкою з краєвидами на Чорногірський хребет;
• Не понесете ніяких важких наплечників, лише перекус, вода та необхідні речі;
• Підберете собі пам’ятний сувенір та поласуєте гуцульскими стравами.

Похід на Говерлу – програма мандрівки:

Зі стародавніх легенд до підніжжя казкової гори

Починаємо наш маршрут від садиби Хата Різьбяра. Сідаємо у автівку та з 2 години їдемо до спортивної бази Заросляк.

Хто знає легенду про Говерлу? Кажуть, що давним-давно вирішив на неї зійти мадярський барон, який вирушив сюди у літню експедицію. Яке було здивування учасників, коли на вершині їх накрило сніговою хмарою! Тож, коли мадяри знесилені спустилися вниз, вони то й вигукували «Говирла!», що означає «Гора в снігу».

І нічого дивного тут немає. На Говерлі можна зустріти сніг і в травні-червні, а вітри часом вражають своєю силою. Тому, збираючись сюди на екскурсію, не забудьте подбати про верхній одяг. Візьміть із собою рекомендоване спорядження, адже в горах погода дуже мінлива.

А тим часом ми вже майже на місці. Реєструємось на КПП, слухаємо вказівки нашого гіда-водія, беремо перекус та воду, і вйо до пригод!

Варто додати, що то не буде класична екскурсія на Говерлу. Водій залишається чекати внизу, тому надалі весь шлях долаємо самостійно.

Заблукати тут складно – усюди є вказівники і часто трапляються інші туристи. Сам підйом буде нелегким, однак усе компенсують Карпатські краєвиди і кінцева мета – найвища гора України, гора Говерла.

Через праліси до найвищої точки України

Заросляк залишається позаду, а нас вітає прохолодний ліс, де коріння дерев сплелось у свої візерунки. Обабіч ще біжить прудка річка з маленькими каскадами водоспадів, а підйом все додає градусів.

Виходимо з лісу і підіймаємось далі по стежці повз численні кущі жерепу. Вже тут можемо спостерігати перші краєвиди на інші вершини Чорногірського заповідного масиву, до якого, власне, і входить Говерла.

На стежці з’являється каміння, яке утворює такі собі природні сходинки. Ніде не потрібно дертись, однак набір висоти бере своє.

Виходимо на плато, де за відсутності сильного вітру, можна посидіти-перепочити, щоб зробити останній ривок і піднятися на Говерлу.

Досягнути мети і вийти на 2061 м

Збираємось з духом, минаємо останні метри і ось вона, вершина! Робимо пам’ятні знимки, розглядаємо меморіал, за бажання, купуємо чай, каву і навіть медальку! Ще б пак, вийти на найвищу гору України – то ціле досягнення!

Набуваємось, милуємось краєвидами і вертаємо тим самим шляхом назад.

Вже в лісі біля Заросляка можемо покататися собі на міні-тролей – канаті натягнутому поміж дерев.

Дійшовши до спортивної бази, також є змога перепочити – замовити гуцульських наїдків, придбати сувеніри або ж підняти чарку за здійснене сходження. Будьмо, бо ми того варті!

Чарівність гір та шум водоспадів: де шукати найкрасивіші маршрути в Карпатах

Всі ми часто бачимо в соцмережах фото, де радісні туристи позують на фоні прапору України на вершинах наших гір. Дуже часто – на вершині Говерли, найвищої точки Українських Карпат.

Але як багато зусиль насправді потребує сходження на гору? Чи потрібна для цього спеціальна підготовка? Як дізнатись, чи точно ви готові до сходження на гірську вершину? Де шукати найцікавіші маршрути?

Про це ми запитали у Сергія Прокопа – досвідченого гіда-екскурсовода, який вже багато років поспіль організовує походи в Карпати. Та, здається, знає про ці гори практично все.

“Чи здатна людина піднятися в гори – це залежить від багатьох факторів. Насамперед – від психологічного стану. Часто дізнаюсь від своїх туристів, що йдуть вперше, як їм важко і як вони переживають, погано сплять вночі перед походом. Збуджені та трохи перелякані. У таких випадках дуже важливо не нервувати, і тоді все пройде гладко та без проблем”, – розповідає Сергій Прокоп.

Перевірити свої сили

Нерідко буває, що підніматися в гори заважає зовсім не фізична підготовка, а настрій та емоції, зазначає гід.

“Якось дівчата пішли в гори вперше, і відразу потрапили у негоду: спершу пішов сильний дощ, а далі – снігопад. Була вже глибока осінь, а у високогір’ї випав перший сніг. Ця ситуація їх настільки зачепила, що вони більше не хочуть іти в гори. Важливо розуміти, що коли вас один раз спіткала непогода, це зовсім не значить, що ви потрапите в таку ж ситуацію і вдруге”, – каже він.

Фото: Гід-екскурсовод Сергій Прокоп щодня водить туристів у гори (facebook.com/Сергій Прокоп)

Дуже важливо також не мати у поході зайвих та непотрібних речей. Не треба забувати про зручне взуття, палки для нордичної ходи, про головний убір, тощо.

Перевірити свої можливості можна спочатку на “легшій” горі, а вже потім підніматися на “складнішу” гору.

Як знайти “легкі” маршрути для початківців?

Прості маршрути позначені як екостежки на території природоохоронних установ. Ви можете знайти їх в інтернеті, задавши в пошуку “екостежки Карпат”.

Якщо ви вже перебуваєте в Карпатах і бачите напис “екологічна стежка”, це ті ж прості маршрути. Наприклад, таким простим є маршрут до Кастрового мосту на території Карпатського біосферного заповідника або екологічна стежка до Дикого озера на території Національного природнього парку Синевир. Такі маршрути є навіть на територіях лісгоспів. Або екостежка від КПП до Синевирського озера довжиною у трохи більше кілометра.

Почати варто того дня, коли гарна погода – коли не жарко і не дуже холодно. Таким чином ви перевірите свої можливості щодо сходження на більш високі гори.

Варто не плутати маршрути різної складності й заздалегідь планувати, куди саме ви підете. Екологічну стежку, як правило, можна пройти за годину або за кілька годин. А ось вже науково-пізнавальні стежки можуть бути довшими.

Ще є науково-дослідні стежки. Треба обов’язково перевіряти, чи можна ними рухатися без супроводу. Як правило, це заборонено. Такими стежками зазвичай ходять студенти під час практичних занять, науковці під час досліджень, або делегації по обміну досвідом.

Фото: Один з легких маршрутів проходить неподалік від озера Синевир (uk.wikipedia.org)

У заповідних зонах треба йти особливо обережно, бо там ростуть унікальні рідкісні рослини та живуть рідкісні птахи. Інформацію про це краще запитати у екскурсоводів та супроводжувачів.

Як успішно піднятися на гірську вершину, коли ви вже в поході?

В поході в гори завжди треба орієнтуватися на того, хто менш витривалий. Не треба людину критикувати, якщо йде повільно. Не треба казати, що вона затримує всю групу, казати, що взагалі не треба було сюди записуватися. Навпаки – треба всіляко підтримувати туриста й казати: “Ви молодець, ви добре йдете”.

Коли піднімаєтесь в гори, не треба йти попереду керівника. Треба щоб він бачив всіх туристів, які за ним ідуть.

Навіть якщо до вершини залишилося небагато – 100 метрів чи 50, але у вас при цьому погане самопочуття, треба відмовитися від сходження на вершину. Адже вам ще знадобляться сили на спуск.

Також сходження варто припинити, якщо ви бачите, що наближається гроза або сильний вітер. Тоді треба спускатися чи в табір, чи у населений пункт, або до транспортного засобу. Були ситуації, коли ми змінювали маршрут саме через ці обставини.

Фото: Не можна йти в гори групою із двох людей. Туристів має бути як мінімум троє-четверо, підкреслює гід (pixabay.com)

Небезпечно вилазити на урвища. Керівник групи не має допускати туристів до небезпечних виходів. Звісно, всім хочеться яскравого фото в горах. Але яскраве фото зробити можна й не підходячи на край гори, тримаючись на відстані. Особисто я також фотографувався таким чином, але жодного разу не підходив до краю. Насолоджуватися горами можна безпечно.

Не забуваємо про погоду, одяг і аптечку

Перед походом у гори треба ознайомитися із прогнозом погоди. Є програми, які показують погоду в точності до годин. Якщо вас застав дощ вже в горах, не треба зриватись з місця і йти далі з табору, не треба знімати намети. Бажано перечекати непогоду, не піднімаючись і не спускаючись.

Також треба заздалегідь виписати номери телефонів рятувальних служб. Приміром, номери телефонів відділень рятувальників у Рахові, у Ворохті, Верховині, Ясині, Лазещині.

Не забудьте підготувати і взяти з собою аптечку з медикаментами. В ній мають бути мазі від укусів комах, таблетки від алергії, бинти, лейкопластир, джгути для накладання шин, знеболюючі засоби. Одяг в горах треба мати такий, щоб міг швидко висохнути, якщо вимок від дощу. Взуття має бути міцне та здатне витримати навантаження.

Фото: Гора Берлебашка, Мармароський массив (karpaty.life)

Якщо учасників походу – близько 12-15 людей, то серед них обов’язково має бути хоча би дві досвідчених витривалих туристи. У гори бажано йти групою від трьох і більше осіб. Це потрібно з міркувань безпеки. Якщо комусь стане погано, хтось має лишитися з цим туристом, а ще мінімум двоє людей йдуть просити про допомогу.

Скільки коштує рекреаційній збір

На території заповідних установ і у природоохоронних зонах є контрольно-пропускні пункти, які фіксують туристів, що заходять на ці території. Серед правил працівників КПП є такі, які не дозволяють їм пропускати одного відвідувача. Тому у групі має кілька людей, навіть якщо це коротка екостежка – найлегший піший маршрут.

Працівники контрольно-пропускних пунктів збирають з туристів рекреаційній збір. Його сума – невелика, і становить в середньому 20-30 гривень з людини.

Наприклад, такий збір беруть на вході у Карпатський біосферний заповідник або в Карпатський національний парк. Не можна не платити збір. Це порушення. Сума збору не така висока, щоб ухилятися від його сплати.

А якщо маршрут проходить по межі з сусідніми країнами?

Пересування мандрівників контролюється додатково, якщо маршрут пролягає уздовж кордону з іншими державами. На Закарпатті є багато таких маршрутів. Ні для кого не секрет, що область межує з чотирма країнами Євросоюзу – Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Польщею.

Є дуже цікаві маршрути, які межують з цими країнами. Це, наприклад, Піп Іван Мармароський, Мармароський масив.

Фото: Манявський водоспад – один з найкрасивіших гірських водоспадів України (vidviday.ua)

Перед тим, як вирушати у такий маршрут, треба заздалегідь пройти реєстрацію у природоохоронній службі приблизно за тиждень або хоча би за декілька днів до походу у тому прикордонному загоні, на території якого проходить маршрут. Якщо група не зареєструвалася у прикордонників і пішла в похід уздовж кордону самостійно, це вважається порушенням.

Гори – це унікальні місця природи. Ними можна захоплюватись, їх варто досліджувати. Хай походи в гори принесуть вам масу позитивних емоцій та задоволення!