Вивчення Біблії: Проповідь “Вибери життя” (Повторення Закону 27:1-30:30)

Ключовий вірш 30:19,20 : “Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.”

Сьогоднішні слова — це останні промови Мойсея перед народом. Після них він лише поставить Ісуса Навина лідером замість себе, заспіває пісню Богові, поблагословить синів Ізраїльських та помре на полях Маовітських. Тому це — як останній заповіт, найголовніше, що ізраїльтяни мусять пам’ятати в Краю. Ці слова спрямовані в майбутнє, вони говорять про фундаментальні поняття віри, вірності Богу, про благословення та прокляття, життя та смерть. Ці слова Мойсей казав не тільки тогочасним євреям, але й майбутнім поколінням, всьому вибраному народу. Тож ці слова безпосередньо відносяться й до нас.

Перше. Закарбуй в серці слово Бога (27:1-8).

Подивіться на 27 розділ. Мойсей знову розпочинає свою промову з наказу для вибраного народу додержуватися всіх заповідей, що Бог дав їм. Подивіться вірші з 2 по 8: “І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном. І понаписуєш на них усі слова цього Закону, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе. І станеться, коли ви перейдете Йордан, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном. І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, не піднесеш над ними заліза. З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму. І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого. І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно.” Тут Мойсей говорить про одне дуже конкретне служіння, яке мають здійснити ізраїльтяни, коли оволодіють землею обітниці. Вони мають піти на гору Евал, спорудити там жертовник, щоб приносити жертви, також принести на ньому цілопалення, мирні жертви, радіти й тішитися Богом. Це дуже зрозуміло. Бог виконав Свою обіцянку, дав їм землю, що обіцяв, і тепер вони мають дякувати та радіти в Бозі. Це — нормальні, здорові стосунки з Богом. Але тут є одна дуже важлива деталь. На тому самому місці, де має бути встановлений жертовник, навіть ще раніше, ізраїльтяни мають встановити великі камені, побілити їх вапном та дуже виразно написати на них всі слова Закону Бога. Для чого це? Для того, щоб кожен, хто приходить на поклоніння до Бога прочитав закон, перевірив своє життя, чи живе він за законом Бога, чи ні, якщо ні — розкаявся і виправив своє життя. Неможливо приходити до Бога, приносити мирні жертви, радіти перед Ним, співати гімни хвали, і, в той самий час, нехтувати законом Бога. Суть поклоніння — це не тільки принести цілопалення (для нас, в наш час, це присвятити себе Богу) і не тільки принести мирні жертви (в наш час це дякувати Богові і мати добре спілкування в церкві) і не тільки співати гарні пісні Богу. Суть поклоніння — це знати слово Бога та виконувати його в своєму житті. Слово Бога — це те, що має спрямовувати й керувати життям віруючого.

Зверніть увагу, що Бог наказав зробити великі камені, зробити напис дуже виразним і поставити його на місці, куди приходять всі віруючи. Це значить слово Бога — для всіх. Навіть той, хто погано бачить повинен прочитати великий та чіткий напис на великому камені. Навіть той, хто не дуже вміє читати, мав розуміти. В багатьох поганських релігіях слова їхніх богів — не для всіх. Лише наближений може читати й розуміти. А частіше взагалі не читати, а слухати якійсь голос, що йому говорить. Тому зараз, коли якийсь чаклун або ворожка хоче звернути на себе увагу, то дає оголошення в газету і пише щось таке: “таємне знання єгипетських жреців” чи “таємна ведична практика”. Вони підкреслюють, що знають щось таке, чого не знають і не повинні знати “прості люди”. Але наш Бог не такий. Він хоче, щоб Його волю знали всі. Його слово відкрите для всіх, Він не ховає його, навпаки закликає знати його, робить доступним і хоче, щоб Його слово виконувалось віруючими.

Також, Бог наказав записати закон і в книгу, і зробити копію для Ісуса Навина, і потім для царя, і на камені для всього народу. Це щоб слово Бога не було спотворено. Коли через рік, або через 10 років, чи навіть через 1000 років, навіть якщо всі забудуть, про що Бог казав, можна відкрити Біблію і знайти точне й неушкоджене слово Бога. Так було декілька раз в історії. І в Ізраїлі, наприклад в часи Йосії, коли в храмі знайшли Біблію, і в середньовічній Європі під час реформації, і в будь-якому іншому місці, де віруючи повертаються до вивчення й виконання слова Бога, там завжди було духовне пробудження.

Подивіться вірші 9,10: “І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: Уважай та слухай, Ізраїлю, ти цього дня став народом Господа, Бога свого. І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні.” Мойсей ще раз наголошує, що вибраний народ має виконувати заповіді й постанови Господа, та слухатися Його голосу. Слухатися голосу Бога та виконувати Його волю — це суть Заповіту. “А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим.” (Вих. 19:5,6)

Більшість людей слухаються не голосу Бога, але голосу диявола. Звичайно, диявол не приходить в вигляді чорта з рогами, хвостом та копитами, з запахом сірки, і не каже: така моя воля. Ні, звичайно він працює через рекламу: “тобі для щастя потрібно це. Посвяти своє життя задоволенням”. Або через світську культуру: “фі, це так глупо й несучасно жити по Біблії”, або через гордість: “що таке Бог? Тільки лузери шукають допомоги в якогось Бога, а ти сильний, ти сам розумієш краще, Він тобі не потрібний”, або ж через хіть: “це твоя суть, це твої природні бажання, не треба їх обмежувати”. Але життя вибраного народу — не за своєю волею, не за грішними бажаннями, але за волею Бога, що записана в Книзі.

Але, що робити тим, хто не вміє читати? Вірші з 11 по 26 говорять про те, що далі, коли буде створений жертовник та на каменях написана Біблія, всі коліна синів Ізраїля повинні зібратися на це місце, на гори Ґарізім та Евал, щоб благословити й проклясти Ізраїль. Тоді Левити стануть і проголосять прокляття (вірші з 15 по 26):

“Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь!

Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь!

Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!”.

Це — найрозповсюдженіші гріхи того часу. Мабуть, багато людей навіть не думало, що це гріх. Наприклад, це ж смішно, якщо сліпий йде в Єрусалим, а ти його направляєш в зворотній бік, або підкладеш камінь, щоб перечепився. Зараз нам це здається зовсім не смішно, але це нічого не значить. Декілька днів тому на ютубі з’явилося відео, де одна й та сама дівчинка стоїть на площі одягнена гарно, здається що загубила батьків. А потім вона ж стоїть одягнена в грязний светер, замурзана як жебрачка. Як ви вважаєте, чи реакція перехожих була однакова? І як би ми поводилися? І чи це не підпадає під слова: “Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови”? Тобто, це відноситься також і до нас. Тож ці слова сказані для того, щоб навіть неписьменні люди могли взнати слово Бога і виконувати його. Навіть неписьменна людина може почути і вирішити для себе: “я не буду робити ідолів, а буду поклонятися лише Богові”, “я буду поважати батька й матір і піклуватися про них”, “я не буду брати й давати хабарів”, “я не буду розпусником” і сказати: “амінь”.

Закінчуючи цей розділ, хочу сказати, що Бог зробив Своє слово відкритим для всіх, Він хоче, щоб ми вивчали Його слово, виконували його, закарбували його в своєму серці, щоб воно керувало нашим життям. Також Він хоче, щоб Його слово направляло все наше суспільство і наш народ. Коли слово Бога буде виконуватися нами й в нашому народі, то тут буде здорове суспільство, а ми будемо Його царством священиків та святим народом.

Друге. Благословення та прокляття. (28:1-69)

Розділ 28 говорить про благословення та прокляття. Саме ці слова мали проголошувати дванадцять колін ізраїльських з гори Ґарізім та з гори Евал. Ми не будемо їх всіх читати, але звернемо увагу на декілька речей.

По-перше, головне благословіння — бути вибраним народом. Подивіться на вірш 1. “І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи”. Яке тут благословення? “То поставить тебе… найвищим над усі народи”. Це те саме, що Господь сказав при Синаї: “то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя”. Найбільше благословення — бути особистою, улюбленою та вибраною власністю Бога. Це постійно викликало заздрість і ненависть у всіх народів. Але цей привілей не можна було заслужити, тільки кого Бог вибрав. Славимо Бога, що Він нас вибрав в Ісусі Христі вірити в Нього й бути Його вибраним народом.

По-друге, благословення та прокляття залежить тільки від того, слухаємося ми Бога чи ні. Перший, другий вірші кажуть: “І станеться, якщо будеш дійсно слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержуватися виконання всіх Його заповідей,… то поставить тебе Господь… найвищим над усі народи землі, і прийдуть на тебе всі оці благословення…, коли ти слухатимешся голосу Господа…” Також 15 вірш каже: “Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе” Тут ми бачимо: благословенне життя — це слухатися голосу Господа, прокляте — жити як сам хочеш. В Біблії є багато прикладів, коли проклята людина послухалася голосу Господа й ставала благословенною. Авраам а Урі халдейському мав прокляте життя: без дітей, без надії, без мети, але коли послухався Господа піти й пішов, його життя стало не тільки благословенним, але й джерелом благословення для інших. Рахав, блудниця, була з проклятого народу, тільки що Бог дав повеління, щоб винищити їх народ, але вона повірила в Бога, так що її віра не тільки спасла її саму, але й її родину, і вона ввійшла в вибраний народ, так що навіть стала праматір’ю Ісуса Христа. Є і протилежні приклади, коли через непослух люди втрачали благословення й отримували прокляття. Приклади: Соломон чи Єровоам — перший цар Ізраїля, двоє синів Аарона, що знехтували постановами Бога про служіння в скінії і там, на місці померли.

Наші люди, українці, досить забобонні. Часто можна почути, що хтось прокляв, зглазив, наслав порчу. Тому ходять до якихось бабок, ворожок, щоб зняла закляття, щоб приворожити чоловіка до дочки, щоб чоловік, або син, або зять кинув пити. Це — страшна практика, це прокляте, це є мерзота перед Господом і це явно заборонено в Законі. Але всім нам треба знати, що єдине джерело прокляття — непослух Богу, єдине джерело благословення — Бог, коли ми віримо в Нього і слухаємося Його.

Коли ми уважно читаємо цей розділ, нам стає страшно. Прокляття, що проголошені на вибраний народ Божий дійсно жахливі. Вони навіть страшніші, ніж те прокляття, що проголошено на хананеїв. І, дивлячись на історію, ми бачимо, що воно здійснилося для ізраїльського народу. Але якщо уважно подивитися, то ми теж маємо підпадати під ці прокляття. Особливо жахливо для мене звучать слова з 47,48 вірша: “За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе”. Я знаю за собою багато разів, коли не служив Господові в радості, навпаки з похмурим лицем, у роздратуванні в жалобі, хоча Бог давав мені дуже багато, все необхідне, то це слово про мене. Мені страшно служити моєму ворогові, так що він вигубить мене.

Також, ми не так давно вивчали послання до Римлян, де було сказано, що Ісус став за нас клятвою і поніс на собі прокляття гріха. Прокляття гріха — це саме цей розділ. Чи нема тут протиріччя? Може Новий Заповіт скасував цей розділ Біблії, та ми даремно вивчаємо його? Ні, тут нема протиріччя і ми не даремно його вивчаємо. Ми були прокляті. Все що написано в цьому розділі, мало справдитися на нас: і голод, і нагота, і переслідування ворогів, і пусте й беззмістовне життя, і робота, на якій працюєш, але нема результату, і дім, що збудував, але не живеш, і навіть щоб їсти в голоді своїх дітей. Це мало справдитися на нас, тому що ми не слухалися Бога і не вважали за потрібне дотримуватися Його волі. Хвала Ісусу, що помер за нас, та Богу, що дав нам ввірувати в Ісуса Христа. Він визволив нас від цієї долі, з’єднав нас вірою з джерелом благословення — Богом, щоб тепер ми вже жили не як невіруючи, а як вибраний народ, тримаючись за Ісуса Христа. Цей розділ — це нагадування нам, в якому стані ми були, а також це застереження, що якщо ми підемо від Бога, знехтуємо Його милістю до нас в Ісусі Христі, то все це повернеться.

Третє. Вибери життя. (29:1-30:20)

В 29 та 30 розділі Мойсей проголошує свою останню проповідь перед народом. Він знову нагадує, як Бог вивів їх з Єгипту, як водив по пустелі і як давав перемогу. Висновок — тож слухайтеся Господа і виконуйте Його слово. Тоді Бог справдить Свою обіцянку, що буде їх Богом, як і обіцяв їхнім батькам. Також, у 13,14 віршах Бог підкреслює, що ця обітниця складена не лише з тими, хто зараз стоїть перед Господом, а з всім вибраним народом. В віршах з 17 по 28 Господь застерігає ізраїльтян від того, щоб вони не стали гордими перед Богом, щоб жоден чоловік, почувши слова прокляття не знехтував їх і не погорджував ними, кажучи в серці своєму: “а, вони кажуть якусь дурницю, все одно буду робити що хочу, і мені буде гарно”. Бог каже, що не пробачить такій людині і неодмінно вигубить її з синів Ізраїльських, і зробить його притчею для майбутніх поколінь.

В 30 розділі Мойсей пророкує, що за свою непокірність і неслухняність ізраїльтяни підуть у розсіяння та полон. Але Бог обіцяє, що коли вони в полоні навернуться до Господа, будуть слухатися голоса Господа, то Він змилосердиться, знову поверне їх в землю обітниці знову розмножить їх і буде радіти, благословляючи їх. Єдине що треба — упокоритися під руку Господа і виконувати Його закони й постанови.

В віршах з десятого по чотирнадцятий Мойсей каже, що навернутися до Господа легко — тільки всім серцем виконувати заповіді й постанови Бога, тому що ці заповіді не далекі, Господь написав їх в їхньому серці та вклав в уста, щоб виконувати її.

Останні слова, що каже Мойсей народу — він пропонує їм вибір: життя чи смерть, благословіння чи прокляття. Життя й благословення — це жити перед Богом, слухатися Його, виконувати Його волю. Смерть та прокляття — це не зважати Бога, жити по своїм бажанням. Мойсей закликає їх вибрати життя і жити самим, а також їхнім нащадкам.

Давайте разом прочитаємо вірші 19,20: “Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.” Життя людини — це постійний вибір. Ми обираємо, що приготувати на сніданок, що одіти сьогодні, брати чи не брати парасольку. Це — зовсім незначні вибори. Насправді наше життя не зміниться від того, будемо їсти зранку салат чи яєчню. У крайньому випадку, назавтра можна зробити інший вибір. Є вибори більш важливі, наприклад, вибір професії, чи вибір дружини (або чоловіка). Цей вибір більш суттєво відбивається на житті. Але, якщо ми уважно подивимося, то вони теж не сильно впливають. Той, хто любить працювати, для кого робота — це свято, на будь-якій роботі досягне успіху, а ледащо, куди б не пішов, завжди буде тягарем для інших. Також і ті, хто одружуються, не мають великого вибору: якщо чоловік не поважає свою дружину, він так само не поважав би й іншу, якщо чоловік любить свою дружину, він так само любив би й іншу жінку. Але є один дуже важливий вибір, той, що справді впливає на все життя: це вибір дороги життя й благословення чи вибір дороги смерті та прокляття. Наслідки тяжко переоцінити. Якщо людина вибирає життя, то де б вона не була, там буде благословення. І при її вході, і при виході. Яку б роботу не обрав, там буде благословення. Це не значить, що завжди буде успіх, це значить що буде благословення. Це як в першому псалмі: “і він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його, – і все, що він чинить, щаститься йому!” (Пс. 1:3) Більш того, якщо людина обирає дорогу життя, то кінець її — вічне життя, як написано: “що кожному віддасть за його вчинками: тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, – життя вічне” (Рим. 2:6,7) Навпаки, якщо людина обирає дорогу смерті, не може бути благословенним. Щоб він не робив, не буде з того користі, з ким би не одружився — не буде щастя. І кінець життя — вічна погибель. “А сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, – лютість та гнів.” (Рим 2:8) Про це Мойсей багато говорив в сьогоднішньому слові в 28-му розділі.

Тоді як нам взнати, що таке дорога життя та дорога смерті, як не помилитися в виборі?Це дуже просто. Вірш 16а: “Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, щоб ти жив…” Це дорога життя. А дорога смерті в вірші 17: “А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити…” Жити — це любити Господа, слухатися Його, линути до Нього, бо Він — наше життя. Вмирати — це протилежно: нехтувати Богом, жити за своїми пожадливостями та грішними бажаннями, вклонятися багатьом ідолам цього світу, тобто жити так, як живуть безбожники цього світу. Бог єдине джерело життя, тож щоб жити, нам треба з’єднатися з Ним в Ісусі Христі й перебувати в Ньому. Якщо ні, якщо своїм непослухом та гріхами ми відокремлюємось від Бога — то смерть і прокляття.

У нас теж, як у євреїв на полях Моавітських, зараз є вибір: обрати життя чи смерть. Але за більш як 3000 років чи не змінилися дороги життя та смерті? Чи Ісус не змінив це? Ні, не змінилося. Для нас дорога життя — це прийняти Ісуса Христа, приліплюватися до Нього, посвятити Йому своє життя і жити як вибраний народ Божий. Дорога життя — це вірити в слово Ісуса і виконувати Його слово. Це те само, про що зараз казав Мойсей. Навпаки, дорога смерті — це не зважати на Бога та на його милість, що Він дав нам в Ісусі Христа, жити так, якби Бога немає, як живуть всі інші люди. Так, здається, простіше, але це дорога в погибель та в прокляття. Тож виберіть життя, аби жили ви та ваші потомки.

Вивчення Біблії

• -Пасхальні проповіді- (15)
• -Попередні цикли- (222)
• -Різдвяні проповіді- (81)
• -Спеціальні- (126)
• 1-е коринтян 2022р. (5)
• 1-е послание Иоанна (2004 г.) (11)
• 1-е послание Петра (2001 г.) (6)
• 1-е Тимофею (2014г.) (13)
• 1-я Царств (2012г.) (29)
• 2-е послание Иоанна (2004 г.) (1)
• 2-е Тимофею (2014г.) (8)
• 2-я Царств (2012г.) (18)
• 2009р.: Поклик (11)
• 3-е послание Иоанна (2004 г.) (2)
• 8 шагов для начинающих (18)
• Амос (2018р.) (5)
• Бытие (2009 г.) (69)
• Вихід (2016-17рр.) (68)
• Вихід 2022р. (7)
• Від Івана 2023р. (69)
• Від Матвія (2018р.) (163)
• Галатам (2009 г.) (16)
• Даниїл 2021 (24)
• Деяния (2007г.) (58)
• Дії 2020р. (79)
• До ефесян (2017р.) (35)
• До колосян (2017р.) (26)
• До Римлян (2015р.) (44)
• Евреям (2006-7 гг.) (30)
• Иеремия (2014г.) (26)
• Иона (2014г.) (8)
• К Титу (2012г.) (6)
• К Филимону (2014г.) (4)
• Книга Иисуса Навина (2004 г.) (12)
• Малахії 2020р. (16)
• Неемия (2011г.) (8)
• от Иоанна (2013г.) (66)
• от Луки (2010г.) (123)
• от Марка (2014 г.) (55)
• от Матфея (2005-2006 гг.) (75)
• Откровение (2012г.) (44)
• Повторення Закону (2016р.) (8)
• Послание Ефесянам (2001 г.) (11)
• Послание Филиппийцам (2000 г.) (4)
• Псалми 2022р. (44)
• Рут 2020р. (7)
• Якова 2020р. (20)

Півень у світогляді українців

Півень – символ сонця, світла, вогню, войовничості, пильності. За повір’ям, крик півня, що віщує наближення дня, відганяє .від хати нечисту силу і злих духів. Особливо небезпечний для нечисті почакун, або півень-царик, про якого кажуть, що він пищить іще в яйці. Навіть лев, цар звірів, боїться цього птаха. До такого півня ставляться з великою шаною, і різати його вважається справою нерозсудливою і грішною. Чумаки, вирушаючи в далеку дорогу, брали його з собою як найкращий, найнадійніший оберіг від усього лихого.

У численних оповідях про відьом, чортів та упирів людина, яка протистоїть потойбічному, має протриматися всю ніч, поки не заспіває півень. Тоді нечиста сила змушена відступити. Якщо ж півень обходив навколо хати, а потім злітав на тин і співав, знали: треба чекати гостей, і саме з того боку, з якого боку хати півень співає. Йому примовляли: «Якщо дорогий гість, нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо поганий гість, то нехай відпаде і той хвіст». Якщо півень співає ввечері, буде весела і тепла ніч; якщо вночі – нічого не бійся; якщо вранці та вдень – буде добра погода; якщо на покуті й на порозі – будуть гості; якщо часто співає біля вікна – на нещастя, або ж хтось помре з родини. Доброю прикметою вважалося саджати півня в новозбудовану хату, перш ніж там оселяться люди.

Чорного півня не слід тримати у дворі, тому що там, де він є, ніколи не живуть у мирі й злагоді чоловік із дружиною. Якщо чорному півню більше ніж сім років, його також не можна тримати в хаті, тому що він знесе яйце, з якого народиться вогненний змій. Аби нишком зчинити в якійсь сім’ї сварку між господарями, досить лише принести їм у подарунок чорну курку.

За повір’ям, коли півня позбавити хвоста, він стає слабший за курку, тому це пір’я за всяку ціну намагаються виривати відьми. Якщо в господі півня не мати, то сатана заведеться. Злякану дитину кропили водою, у якій був викупаний півень.