Запашний горошок: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 14 лютого 2019 Перша редакція: 14 травня 2017 🕒 12 хвилин 👀 23052 рази 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за запашним горошком
• Запашний горошок – опис
• Вирощування запашного горошку з насіння
  • Посів запашного горошку
  • Догляд за розсадою горошку запашного
  • Коли садити запашний горошок
  • Як садити запашний горошок у саду
  • Як доглядати за запашним горошком
  • Шкідники і хвороби запашного горошку
  • Дуплекс
  • Галаксі
  • Біжу
  • Група Спенсер
  • Ерлі Спенсер
  • Купідо
  • Катбертсон-Флорібунда
  • Роял Фемілі
  • Мультифлора Гігантеа
  • Руфлед
  • Інтерген
  • Лель
  • Коментарі

  Рослина запашний горошок (лат. Lathyrus odoratus) належить до роду Чина родини Бобові. Наукова назва рослини складається з двох слів, перше з яких перекладається як «дуже привабливий», а друге як «запашний». Деякі ботаніки стверджують, що ця квіткова трав’яниста рослина родом зі Східного Середземномор’я – її ареал поширюється від Сицилії на схід до острова Крит. Інші науковці вважають, що на Сицилію запашний горошок завезли конкістадори з Еквадору й Перу.

  У культурі рослина вирощується з XVIII століття: в 1699 році, прогулюючись під стінами монастиря, сицилійський монах Франциско Купані виявив квітку з незвичайно приємним запахом, зібрав з неї насіння і відправив його до Англії своєму другу, шкільному вчителеві. А в Англії, завдяки роботі селекціонерів, запашний горошок з часом став королем ампелів. Перші п’ять сортів рослини з’явились у 1800 році.

  Сьогодні налічується понад 1000 сортів запашного горошку. Приваблюють садівників яскраві квіти та приємний запах, через який рослина й отримала свою назву. Запашний горошок найчастіше використовують для вертикального озеленення альтанок, балконів і терас. Багаторічний запашний горошок у середній смузі вирощується зазвичай в однорічній культурі.

  Посадка й догляд за запашним горошком

  • Цвітіння: із липня до заморозків.
  • Посадка: посів насіння на розсаду – у середині березня, висадка сіянців у ґрунт – у кінці травня.
  • Освітлення: яскраве світло.
  • Ґрунт: вологий, добре дренований, удобрений, із pH 7,0-7,5.
  • Полив: регулярний, у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 30-35 л води.
  • Підживлення: не обов’язкові, але не завадять: на початку росту – розчином 1 столової ложки Нітрофоски й 1 столової ложки сечовини в 10 л води, на початку цвітіння – розчином 1 столової ложки Агріколи й 1 столової ложки сульфату калію в 10 л води, у розпал цвітіння – розчин 1 столової ложки Агріколи для квітучих рослин й 1 столової ложки Росси в 10 л води.
  • Підв’язування: високорослі сорти горошку потребують підв’язування до опори.
  • Підгортання: проводиться регулярно на висоту 5-7 см із підсипанням до основи стебла родючого ґрунту – це стимулює у рослини розвиток додаткових коренів.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: бульбочкові довгоносики та різні види попелиці.
  • Хвороби: аскохітоз, борошниста роса, пероноспороз, фузаріоз, коренева гниль, чорна ніжка, вірусна мозаїка та деформуюча вірусна мозаїка гороху.

  Детально про вирощування запашного горошка читайте нижче

  Запашний горошок – опис

  Квітка запашний горошок, або чина запашна була описана Карлом Ліннеєм у 1753 році. Коренева система у рослини сильнорозгалужена, стрижнева, проникає в ґрунт на глибину півтора метра. Як і більшість бобових рослин, запашний горошок вступає в симбіоз з бульбочковими бактеріями, що засвоюють азот із повітря. Стебла у чини лазячі, слабкогіллясті, вони підіймаються по опорі, чіпляючись за неї видозміненими листям – розгалуженими вусиками. Квітки запашного горошку нагадують метеликів, але англійцям здається, що вони подібні до човна під вітрилом: віночок складається з великої пелюстки, схожої на широкоовальне вітрило, двох бічних пелюсток («весла») і двох зрощених нижніх пелюсток, що утворюють «човник». Цвітіння у запашного горошку рясне. Починається воно в липні і при правильному догляді триває до заморозків. Плоди запашного горошку – маленькі двостулкові боби з 5-8 кулястими, здавленими з боків насінинами жовтого, зеленого або чорно-коричневого кольору, що зберігають прорісність від 6 до 8 років.

  Вирощування запашного горошку з насіння

  Посів запашного горошку

  Вирощування запашного горошку починається з його посіву на розсаду в середині березня. Перед посівом тугопрорісне насіння запашного горошку потрібно замочити у воді на 10-12 годин або потримати в п’ятдесятиградусному розчині препарату Бутон (1-2 г на 1 л води). Потім упродовж 2-4 днів його пророщують у марлі, вологому піску або тирсі при температурі 20-24 ºC. Тільки-но насіння запашного горошку наклюнеться, його потрібно відразу сіяти.

  Як субстрат найкраще підійдуть магазинні ґрунти Сенполія, Роза або суміш перегною, торфу і дернової землі в співвідношенні 2:2:2:1. Будь-який із цих субстратів необхідно знезаразити міцним розчином марганцівки, а в ролі посуду для вирощування розсади краще використовувати скляночки або горщики. Посів здійснюють у вологий субстрат на глибину не більше 2-3 см, розкладаючи по 2-3 насінини в кожну скляночку. Якщо ви сієте горошок у загальний ящик, то відстань між насінням має бути близько 8 см. Після посіву субстрат поливають, посуд накривають плівкою й утримують на сонячному підвіконні при температурі 18-22 ºC.

  Догляд за розсадою горошку запашного

  Коли почнеться масове проростання насіння (а це може статися як за тиждень, так і за два), потрібно зняти з посівів плівку й знизити температуру до 15-16 ºC – цей захід сприяє формуванню на коренях сіянців бульбочок, які фіксують азот. Увесь час підтримуйте субстрат у злегка вологому стані та забезпечте сіянцям гарне освітлення: якщо у вас немає можливості тримати розсаду на південному вікні, організуйте їй штучне освітлення впродовж 2-3 годин щодня. Для цього можна використовувати фітолампи або лампу денного світла, закріпивши їх на висоті 25 см над розсадою і вмикаючи, наприклад, з 7 до 10 або з 17 до 20.

  У фазі розвитку 2-3 справжніх листків розсаду прищипують, щоб стимулювати розвиток бічних пагонів. Після прищипування сіянці підживлюють розчином 2 г Кеміри в 1 л води.

  Посадка запашного горошку в ґрунт

  Коли садити запашний горошок

  У відкритий ґрунт запашний горошок із насіння висаджують ближче до кінця травня, коли прогріється ґрунт і мине загроза поворотних заморозків. Якщо на той час на сіянцях вже сформуються бутони або квіти, обірвіть їх, щоб уся енергія рослин була спрямована на формування кореневої системи. Днів за 10 до висадки розсади необхідно провести з нею гартівні процедури. Для цього посуд із сіянцями щодня виносять на відкрите повітря, поступово збільшуючи тривалість перебування доти, доки розсада запашного горошку не зможе перебувати на вулиці цілу добу.

  Як садити запашний горошок у саду

  Запашний горошок любить світлі ділянки, що прогріваються, і вологий, добре дренований, збагачений добривами ґрунт із кислотністю pH 7,0-7,5. Перед висадкою розсади перекопайте ділянку на глибину штиха лопати з компостом або перегноєм, фосфорними та калійними добривами. Не використовуйте в ролі добрива свіжий гній, оскільки він провокує фузаріозне в’янення, і не вносьте азотні добрива: вони запашному горошку не потрібні.

  Зробіть у ряду ямки на відстані 20-25 см одна від одної і висадіть у кожну по 2-3 рослини. Для високорослих сортів запашного горошку потрібно відразу встановити опори. Майте на увазі, що однорічний запашний горошок восени підлягає утилізації, і повторно садити на цій ділянці рослину можна буде тільки через 4-5 років.

  Догляд за запашним горошком

  Як доглядати за запашним горошком

  Посадка і догляд за запашним горошком не відрізняються трудомісткістю. Як виростити запашний горошок? Йому необхідні поливання, прополювання, розпушування ґрунту, опори, підживлення і захист від хвороб та шкідників. Поливання мають бути регулярними і достатніми, оскільки через брак вологи з рослини можуть спасти бутони й квітки, а тривалість цвітіння – сильно скоротитися. Якщо літо без дощів, запашний горошок потрібно поливати щотижня, витрачаючи по 30-35 л води на м² посадки. Продовжити ж цвітіння можна, вчасно видаляючи зів’ялі квіти.

  Високорослі сорти запашного горошку потребують підв’язування до опор, в ролі яких використовують шпагат або сітку. У міру зростання горошку його стебла направляють у потрібну сторону і підв’язують.

  Аби стимулювати розвиток додаткових коренів, потрібно проводити підгортання рослин на висоту 5-7 см із підсипанням до основи стебла родючого субстрату.

  Що стосується підживлень, то вони не обов’язкові, але бажані. На початку росту запашний горошок удобрюють розчином 1 столової ложки Нітрофоски й 1 столової ложки сечовини в 10 л води. На початку цвітіння для підживлення використовують розчин столової ложки Агріколи і такої ж кількості сульфату калію в 10 л води, а в розпал цвітіння запашний горошок удобрюють Агріколою для квітучих рослин і Россою, розчинивши по одній столовій ложці добрив у відрі води.

  Обрізувань запашний горошок не потребує.

  Шкідники і хвороби запашного горошку

  Зі шкідників для запашного горошку становлять небезпеку бульбочковий довгоносик і різні види попелиці. Довгоносик на початку вегетації вигризає по краях листя півкола, а його личинки об’їдають коріння рослини. У ролі профілактики від шкідника потрібно при висадці розсади вилити в кожну ямку по 100 мл 0,1%-ного розчину Хлорофосу. Таким же розчином потрібно обприскати й рослини.

  З усіх видів попелиці на запашний горошок може зазіхнути бобова, чинна і горохова. Ці найдрібніші шкідники висмоктують із рослин соки, деформуючи їхні органи, і заражають їх вірусними хворобами. З метою знищення попелиці, а також для профілактики запашний горошок упродовж вегетації 2-3 рази обробляють препаратами Цинеб або Цірам із перервою між сеансами 2-3 тижні.

  Із хвороб запашний горошок можуть вразити аскохітоз, борошниста роса, пероноспороз, фузаріоз, коренева гниль, чорна ніжка, вірусна мозаїка і деформуюча вірусна мозаїка гороху.

  При аскохітозі на листках, бобах і стеблах горошку з’являються коричневі плями з чіткими кордонами. Боротися з інфекцією можна двома-трьома обробками чини з інтервалом 2-3 тижні розчином препарату Рогор.

  Борошниста роса і пероноспороз (несправжня борошниста роса) проявляються в другій половині літа пухким білястим нальотом на листі і стеблах рослин. Згодом листя жовтіє, буріє й опадає. Знищують збудників захворювання п’ятивідсотковим розчином колоїдної сірки, омиваючи ним листя.

  Ознаками фузаріозу є жовтіння і в’янення листя горошку. Хворі рослини лікуванню не піддаються, їх потрібно видаляти, а здорові необхідно обробити розчином препарату ТМДТ. У ролі профілактики слід дотримуватися на ділянці чергування культур.

  Від чорної ніжки та кореневої гнилі у запашного горошку темніє коренева шийка й коріння, і рослина гине. Заражені екземпляри не вдасться врятувати, їх потрібно видаляти, а здорові пересаджувати на інше місце, знезаразивши перед цим ґрунт і коріння рослин.

  Вірусна мозаїка проявляється штриховим малюнком на листі, а верхівки хворих пагонів закручуються і деформуються. Рослини, які захворіли на будь-яку з вірусних хвороб, потрібно видаляти та спалювати, оскільки вилікувати їх неможливо.

  Види і сорти запашного горошку

  Сортів запашного горошку налічується понад 1000. Усі вони поділяються на 10 садових груп, з яких найчастіше вирощують такі:

  Дуплекс

  – рослини з міцними стеблами й квітками з подвійним вітрилом, зібраними в суцвіття по 4-5 штук. Один із найкращих сортів групи:

  • Кремовий – рослина заввишки до 90 см з ароматними квітками діаметром до 4,5 см світло-кремового кольору зі складчастим або подвійним вітрилом. Суцвіття, розташовані на прямих квітконосах заввишки до 20 см, складаються з 3-4 квіток;

  Галаксі

  – створена в 1959 році група пізньоквітучих сортів заввишки більше 2 м із міцними суцвіттями завдовжки від 30 до 50 см із 5-8 гофрованими, часто махровими квітками діаметром до 5 см. Ці рослини рекомендовані для озеленення і на зріз. Найкращі сорти:

  • Нептун – гіллястий сорт заввишки до півтора метра із міцними прямими квітконосами заввишки до 30 см, на яких розташовуються зібрані в суцвіття по 5-7 штук сині квітки діаметром до 5 см із білою основою і часто з подвійним вітрилом;
  • Мілкі Вей – гіллястий запашний горошок заввишки до 145 см із дуже духмяними ніжно-кремовими квітками діаметром до 5 см із подвійним вітрилом, яких в одному суцвітті може бути 5-6 штук;

  Біжу

  – створена американцями в 1963 році група напівкарликових пізніх сортів заввишки до 45 см із міцними суцвіттями завдовжки до 30 см, що складаються з 4-5 гофрованих квіток діаметром до 4 см. Ці рослини можна вирощувати без опор, вони рекомендовані для бордюрів і рабаток;

  Група Спенсер

  до якої належать багатостеблові потужні рослини заввишки до 2 м із гроноподібними суцвіттями, що складаються з 3-4 простих або махрових гофрованих квіток діаметром до 5 см із хвилястими пелюстками. Група представлена сортами середнього терміну цвітіння й рекомендована для озеленення і вирощування на зріз. Найкращі сорти групи:

  • Ворріер – рослина з темно-фіолетовими квітками з білими мазками біля основи човника, розташованими на прямих квітконосах. Діаметр квіток близько 4 см, вітрило хвилясте, а весла відігнуті;
  • Джамбо – сорт заввишки до 100 см із лососево-рожевими квітками, білим човником, злегка хвилястим вітрилом і слабо відігнутими веслами. Аромат у квіток діаметром близько 4 см слабкий, квітконоси прямі, міцні;
  • Шарлотта – стебла у цього сорту заввишки до 150 см, квітки яскраво-малинові, діаметром до 4,5 см, вітрило хвилясте, весла широко розставлені. Суцвіття з 2-4 ароматних квіток розташовуються на міцних квітконосах заввишки до 25 см;
  • Крим Джігентік – рослина заввишки до 175 см із великими кремовими запашними квітами діаметром до 4,5 см, хвилястим вітрилом і широко розставленими, слабко відігнутими веслами. Суцвіття, що складаються з 3-4 квіток, розташовуються на квітконосах заввишки до 30 см.

  Окрім описаних, популярністю користуються сорти групи Спенсер Монті, Махагоні, Флегшіп, Кінг Лавендер, Аєр Ворден, Гранат і інші;

  Ерлі Спенсер

  – створена американцями в 1910 році група ранніх сортів заввишки 120-150 см із суцвіттями завдовжки до 35 см, що складаються з 3-4 гофрованих квіток діаметром до 4,5 см. Сорти рекомендовані для озеленення і на зріз;

  Купідо

  – створена ще в 1895 році група низькорослих сортів заввишки до 30 см із суцвіттями завдовжки до 7 см, що складаються з 2-3 дрібних квіток різних забарвлень. Рекомендовані ці сорти для озеленення;

  Катбертсон-Флорібунда

  – група сортів, створена в 1952 році в Америці. Це рослі сорти заввишки до 2 м із міцними суцвіттями завдовжки до 40 см, що складаються з 5-6 великих гофрованих квіток діаметром до 5 см. Рекомендовані ці сорти раннього терміну дозрівання для зрізання. До найкращих із них належать:

  • Девід – сорт заввишки до 140 см із великими запашними темно-малиновими квітками з білим мазком біля основи човника й хвилястим вітрилом. Суцвіття, що складаються з 5-6 квіток діаметром до 5 см, вінчають жорсткі квітконоси завдовжки до 30 см;
  • Кеннет – сорт заввишки до 1 м із великими темно-червоними квітками, зібраними в суцвіття по 5-6 штук. Діаметр квіток близько 4 см, вітрило у них слабко гофроване, весла злегка відігнуті, квітконоси завдовжки до 16 см;
  • Вайт перл – запашний горошок білий із квітками діаметром близько 4,5 см, зібраними в суцвіття по 5-6 штук і розташованими на квітконосах завдовжки до 30 см.

  Окрім описаних, широко відомі й такі сорти групи, як Жаданий, Пеггі, Роберт Блен, Вільям і інші;

  Роял Фемілі

  – ця група жаростійких сортів була створена в 1964 році. Вони є поліпшеним варіантом сортів групи Катбертсон Флорібунда. Суцвіття завдовжки до 30 см складаються з великих махрових квіток різного забарвлення залежно від сорту. Недоліком цих рослин є підвищена чутливість до тривалості світлового дня, тому взимку їх не вирощують. Рекомендовані сорти цієї групи для озеленення і на зріз;

  Мультифлора Гігантеа

  – ця група ранніх сортів заввишки до 2,5 м створена в 1960 році американськими селекціонерами. У рослин міцні суцвіття завдовжки від 35 до 50 см, що складаються з 5-12 гофрованих квіток діаметром близько 5 см. Сорти рекомендуються для озеленення і на зріз;

  Руфлед

  – група потужних рослин із 6-10 великими квітками в одному суцвітті. Квітконоси довгі й міцні, вітрило хвилясте. Найкращі сорти групи:

  • Грейс – гілляста рослина заввишки до 155 см із суцвіттями, що складаються з 5-7 запашних ніжно-бузкових квіток діаметром близько 5 см із темними прожилками і хвилястим вітрилом. Висота жорстких квітконосів до 35 см;
  • Рамона – сорт заввишки до 130 см із яскраво-карміновими квітками з білим язичком біля основи човника й хвилястим вітрилом. В одному суцвітті, розташованому на жорсткому квітконосі завдовжки до 30 см, 5-6 квіток діаметром до 5 см;

  Інтерген

  – виведена в 1991 році російськими селекціонерами група ранніх низькорослих сортів, які заповнили нішу між сортами груп Купідо та Біжу. У висоту рослини цієї групи від 35 до 65 см, тому їх можна вирощувати без опор. Суцвіття завдовжки до 20 см складаються з 3-4 простих квіток діаметром до 3 см. Найкращий сорт:

  • Геніана – рослина заввишки від 30 до 50 см із дуже запашними біло-бузковими квітками;

  Лель

  – виведена в тому ж році проміжна між Біжу й Мультифлора Гігантеа група сортів заввишки від 65 до 100 см із міцними суцвіттями завдовжки до 30 см, кожне з яких складається з 7-12 гофрованих квіток діаметром до 4,5 см. Популярні сорти групи:

  • Люсьєна – дуже запашна рослина заввишки 40-60 см зі світло-рожевими квітками;
  • Лізетта – дуже запашний горошок заввишки від 40 до 60 см з яскраво-червоними квітками.

  У 70-х роках XX століття були створені групи англійських сортів Джет Сет і німецьких Лайзерс Кенінгшпіль. Наразі селекційна робота над запашним горошком триває.

  Вирощування гороху на дачі – як і коли садити горох?

  Влаштування городу на дачі передбачає вирощування численних овочів, свіжої зелені, ягідних культур.

  Оптимальне використання площі – це вміння, яке є не у кожного.

  Наприклад, посадка гороху не тільки дозволить урізноманітнити асортимент, але і в силу своїх біологічних особливостей горошок не займе багато місця.

  Тому не варто відмовляти собі в можливості виростити знайомі всім зелені стручки.

  Виконуючи всі вимоги по агротехніці, ви отримаєте чудове овочева рослина, з якого можна приготувати безліч смачних і корисних страв.

  Біологічні особливості, популярні сорти

  Горошок – виходець з родини Бобових. Це трав’яниста однорічна рослина з порожнистим стеблом, що розгалужується і чіпляється вусиками за вертикальні опори. Висота рослини залежно від сорту коливається від 15 см до 2,5 м. Квітки в основному білі або фіолетові, метеликові.

  Плоди бувають двох видів:

  • лущильного типу – мають неїстівні стулки з-за наявності жорсткого пергаментного шару (сорти Ранній грибовський 11, Кубанець 1126, Ранній 301. Овочевий 76, Альфа, Чудовий 240, Віола, Ювілейний 1512, Пізньостиглий мозговий, Беладона 136 та інші)-
  • цукрового типу – відсутній пергаментний шар, тому в їжу вживають весь стручок (сорти Жегалова 112, Невичерпний 195).

  Перший тип підходить для консервування, другий використовують при приготуванні салатів, супів.

  Це рослина стійка до холоду, проте температурний оптимум становить 16-20′ Пн. Відмінна риса овочевого горошку – здатність засвоювати атмосферний азот.

  Також горох вимогливий до вологості грунту і може витримувати тільки короткочасну посуху. Завдяки розвиненій стрижневою кореневою системою він може видобувати воду з глибоких шарів грунту.

  Горошок містить білок, клітковину, цукри, крохмаль. Також багатий лізином (амінокислота), вітаміни В, РР, А, аскорбінової кислотою. Однак людям, що страждають від метеоризму, цей овоч треба вживати з особливою обережністю.

  Крім утилітарного призначення горошок стане прикрасою вашого декоративного городу, адже його зелені стебла з закручуються вусиками і красивими квітками схожі на клубок декоративної дроту, що виглядає досить оригінально.

  Як садити горох?

  Сівозміни у городі – обов’язкова умова для отримання хорошого врожаю протягом багатьох років. Тому горох краще всього росте на місці огірків, капусти, томатів, картоплі, багаторічних трав. Через 4 роки його можна повернути на вибране місце.

  Грунт повинна бути окультуреної, добре удобреному, легкої суглинному або супіщаному. На іншому типі грунтів рослина також буде рости, але воно буде пригнобленим, урожай буде мізерним. Кислий грунт з великим вмістом солей і високими ґрунтовими водами непридатний.

  Місце для вирощування гороху на дачі краще підібрати сонячне, відкрите або злегка затінене. Перед посадкою треба обов’язково провести обробку грунту. Грядку перекопують, розпушують і вирівнюють.

  Рослина не виносить багато поживних речовин з ґрунту, тому якщо ґрунти родючі, то не варто вносити добрива. На бідних грунтах треба додати органіку (на 1 кв. м до 3 кг перегною або компосту), мінеральні добрива (восени – фосфорно-калійні, навесні – азотні). Для зменшення кислотності можна додати фосфоритного борошна.

  Також не варто недооцінювати роль мікроелементів, які також важливі для гороху. Це бор, мідь, молібден, які вносять безпосередньо перед посівом. Ними ж можна обробити насіння. Для всіх бобових при бажанні також використовують такі добрива, як нітрагін, азотобактерин та інші.

  Коли садити горох? Терміни посіву повинні бути найпершими, але грунт має вже відтанути. Причому висіяти насіння треба не пізніше, ніж через 6 годин після весняної підготовки землі.

  Це треба для того, щоб з перекопаному грядки не випарувалася волога, яка потрібна для проростання. Спочатку садять ранні сорти, потім середні і, нарешті, пізні. Попередньо протруєне насіння зашпаровують на глибину 5 см на відстані 2 див.

  Основи догляду

  Важливо не тільки правильно посадити горох, але і правильно за ним доглядати, що полягає в поливах, прополках, боротьбі з шкідниками і хворобами, розпушуванні. Зазвичай поливи проводять у посуху. Щоб захистити рослини від птахів, натягують сітку над посадками.

  З бур’янами, крім прополки, можна боротися за допомогою гербіцидів (тропотокс, прометрин). Проти грибних хвороб необхідно застосовувати 1%-ну бордоську рідину. Від попелиці – фосфамід, карбофос.

  Також для того, щоб виростити горох треба зробити для нього опори. Якщо він висаджений біля паркану, то досить натягнути мотузку. На грядці можна поставити дуги з дроту і натягнути волосінь або тонку мотузку. Застосування опор дозволить підвищити врожай.

  Для дозрівання горошку потрібно 12-16 тижнів в залежності від сорту. Прибирають вручну, рано вранці.

  Горох

  Трав’яниста рослина горох (Pisum) є представником сімейства Бобові. Родом вона з Південно-Західної Азії, де його почали культивувати ще в стародавні часи. До складу зеленого гороху входить каротин (провітамін А), вітамін C, PP, вітаміни групи B, а також солі марганцю, фосфору, калію і заліза. Ще в горосі міститься протеїн, який входить в число найбільш рідко зустрічаються амінокислот. На сьогоднішній день культивується 3 різновиди цієї рослини, а саме: горох зерновий, кормової та овочевий ― цей однорічник є самоопыляющимся і відрізняється швидким розвитком. Дана культура популярна не тільки тому що вона є джерелом рослинного білка і містить в собі безліч корисних речовин для людського організму, але і тому що це прекрасний сидерат. Горох є відмінним попередником для всіх без винятку культур, вирощуваних у городі.

  • 1 Особливості гороху
  • 2 Посадка гороху у відкритий грунт
    • 2.1 В який час садити
    • 2.2 Відповідна земля
    • 2.3 Правила посадки
    • 3.1 Як поливати
    • 3.2 Добриво
    • 3.3 Підв’язка
    • 4.1 Шкідники
    • 4.2 Захворювання
    • 4.3 Обробка гороху
    • 6.1 Лущильні (Pisum sativum convar. sativum)
    • 6.2 Мозкові (Pisum sativum convar. medullare)
    • 6.3 Цукрові (Pisum sativum convar. axiphium)

    Особливості гороху

    Горох має глибокої системою коренів. Висота ветвящегося порожнистого стебла може доходити до 250 см, що безпосередньо залежить від сорту (штамбової або звичайний). У складних непарноперистых листових пластин є черешки, що закінчуються вусиками. Рослина ними чіпляється до опори, що допомагає утриматися кущика у вертикальному положенні. Двостатеві самозапильні квітки, як правило, пофарбовані в білий колір, але зустрічаються і фіолетові. Цвітіння гороху починається через 30-55 діб після висіву насіння. У кущика раннього сорту прокльовування першого квітконосу спостерігається з пазухи 6-8 листової пластини, при цьому у пізньостиглих сортів ― з пазух 12-24 листочка. 1 раз в 1 або 2 дні виростає новий квітконіс. Плід представляє собою боб, який може мати різний колір, форму та величину в залежності від сорту. Всередині бобів знаходиться 4-10 насіння, які можуть бути зморшкуватими або гладкими. Слід знати, що шкірка стручка і насіння всередині нього володіють однаковим забарвленням.

    Горох, як і всі інші рослини, що відносяться до сімейства Бобові, сприяє збагачення ґрунту азотом. Під час росту кущиків на їх кореневій системі спостерігається розвиток корисних мікроорганізмів. Даний бактерії фіксують азот, який вони засвоюють з повітря.

    Посадка гороху у відкритий грунт

    В який час садити

    Горох є досить вимогливою у догляді культурою. Однак якщо дотримуватися всіх агротехнічних правил даної культури, виростити горох буде досить просто. Висів насіння у відкритий ґрунт слід проводити в останні дні квітня (приблизно з двадцятого числа), після того як повністю зійде сніговий покрив, ґрунт злегка просохне. З’явилися сіянці добре ростуть і не гинуть навіть при не дуже великому заморожуванню. Якщо сорт скоростиглий, то висів насіння можна буде проводити з весни і до кінця першої декади липня. Досвідчені городники рекомендують висівати насіння даної культури у відкритий ґрунт кілька разів з останніх днів квітня за перші ― липня, при цьому між посівами слід витримувати дистанцію в 1,5 тижні.

    Насіння потребують передпосівної підготовки. Для цього їх протягом 5 хвилин потрібно прогрівати в гарячому (приблизно 40 градусів) розчині борної кислоти, для його приготування потрібно змішати 1 відро води з 2 грамами кислоти. Внаслідок цього рослина стає більш стійким до шкідливих комах і хвороб, наприклад, личинок клубенькового довгоносика. Коли насіння в розчині кислоти набухнуть, їх потрібно буде гарненько просушити. Якщо вам раптом перед висівом не вдалося намочити насіння, то їх можна буде посіяти у відкритий грунт сухими, вже через кілька годин вони набухнуть прямо в грунті.

    Відповідна земля

    Щоб вирощування даної культури у відкритому грунті виявилося успішним, для цього потрібно ознайомитися з декількома правилами і дотримуватися їх:

    1. Ділянка має бути добре освітленим.
    2. Грунтові води повинні залягати досить глибоко, в іншому випадку коренева система кущиків, що йде вглиб грунту на 100 сантиметрів, може значно постраждати.
    3. Для гороху ідеально підходить легкий ґрунт, насичений поживними речовинами, при цьому рН повинно бути одно 6-7. При вирощуванні в кислому ґрунті кущики будуть ослабленими та хворими.

    Для вирощування подібної культури не підійде грунт бідна, а ще та, в якій знаходиться велика кількість легкодоступного азоту. Є садівники, які горох висівають безпосередньо в пристовбурне коло молодого яблуневого дерева. Крона молоденького деревця тільки починає розвиватися, тому сонця гороху цілком вистачає. Сам же горох сприяє збагачення грунту азотом, що дуже добре позначається на рості і розвитку яблуні. Якщо ви захочете вдатися до такого способу вирощування гороху, то в пристовбурне коло деревця треба обов’язково насипати шар поживного грунту товщиною від 10 до 12 сантиметрів.

    Грунт під посів такої культури фахівці радять підготувати завчасно. Для цього в осінній час ділянку потрібно піддати перекопуванні при цьому в грунт слід внести від 50 до 60 грам суперфосфату і від 20 до 30 грамів калійної солі з розрахунку на 1 квадратний метр. Якщо грунт на ділянці кислий, то виправити це можна внесенням до нього деревної золи, при цьому на 1 квадратний метр ділянки береться від 0,2 до 0,4 кг, кінцева кількість золи залежить від величини кислотного показника. З настанням наступного весняного періоду в грунт слід внести селітру (на 1 квадратний метр ділянки по 10 грам). Потрібно пам’ятати, що дана культура вкрай негативно реагує на внесення в грунт свіжого гною, проте вона чудово росте на тій землі, яка унавоживалась, коли на ній вирощувалися інші рослини. Кращими попередниками такої культури є картопля, огірок, помідори, капуста, а також гарбуз. А висівати її не рекомендується на тих ділянках, де до неї вирощувалися боби, сочевиця, горох, квасоля, соя і арахіс.

    Правила посадки

    Насіння висівають в борозенки глибиною від 50 до 70 мм і шириною від 15 до 20 сантиметрів, які попередньо треба зробити на грядці. Дистанція між борозенками повинна бути дорівнює 0,5–0,6 м. Змішайте компост з деревною золою і всипте суміш в борозенки, що утворився шар зверху слід присипати городньої землею. Після цього глибина борозенок на грядці з важкої грунтом повинна залишитися близько 30 мм, а з легкої грунтом ― приблизно 50 мм. Під час висіву на 1 м борозенки повинно йти від 15 до 17 насіння. Для цього між насінням слід дотримуватися дистанцію приблизно в 60 мм. Після того як борозенки будуть засипані грунтом, поверхню грядки треба гарненько утрамбувати, що допоможе зберегти в ній вологу. Грядку потрібно захистити від птахів, які можуть витягнути горошинки із землі. Для цього їх слід накрити зверху рибальської мережею або светопроницаемой плівкою. Перші сіянці повинні будуть здатися через 7-10 днів. Між рядами на грядці з горохом можна посіяти салат або редис.

    Догляд за горохом

    Проростання насіння гороху починається вже при температурі повітря від 4 до 7 градусів, однак найкраще цей процес проходить при 10 градусах. Слід врахувати, що така культура вкрай негативно реагує на спеку, і якщо її посіяти в спекотний день, то велика ймовірність того, що виросли рослин буде відсутня цвітіння.

    Горох необхідно правильно поливати, після чого слід розпушувати поверхню грунту на грядці, а також видаляти бур’янисту траву. Перший раз розпушити поверхню грядки потрібно через півмісяця після того, як здадуться сіянці, при цьому рослинки потрібно буде зробити. Після того, як висота кущиків буде дорівнює 0,2–0,25 м, по ряду слід встановити опори, за яким рослинки стануть підніматися вгору.

    Щоб урожай був більш рясним, слід провести прищіпку верхівок пагонів і зробити це потрібно якомога раніше, після чого у кущиків почнеться зростання кількох бічних пагонів. Через якийсь час можна провести і їх прищіпку. Прищипувати кущики рекомендується рано вранці в погожий день, в цьому випадку ранки зможуть до вечора добре підсохнути. Є ймовірність того, що на кущиках можуть оселитися шкідливі комахи або їх може вразити хвороба, тому потрібно бути готовим до того, щоб негайно приступити до лікування рослин.

    Як поливати

    Дана культура вкрай негативно реагує на високу температуру повітря, саме тому під час тривалої посухи частоту і інтенсивність поливів необхідно збільшити. Особливу увагу поливу слід приділити в той час, коли на кущах розпустяться квіти. До цвітіння поливати грядку треба приблизно 1 раз в 7 днів. Коли ж горох буде цвісти, а також під час формування плодів збільшують частоту поливів та двох раз в 7 днів. У спекотні дні поливати горох слід так само пару раз в тиждень, при цьому на 1 квадратний метр ділянки беруть від 9 до 10 літрів води. Коли кущики будуть политі, поверхня ґрунту необхідно розпушити, при цьому видаливши всю бур’янисту траву.

    Добриво

    Горох рекомендується підгодовувати разом з поливами. Перш ніж приступити до поливу, в 1 відро води потрібно всипати 1 ст. л. нітроамофоски і все гарненько перемішати, даний розчин треба використовувати для поливу 1 квадратного метра посадки. Замінити нітроамофоску можна розчином коров’яку. Гній і компост, а також фосфорно-калійні добрива слід внести в грунт спочатку перед тим, як кущики зацвітуть, а потім після того, як цвітіння закінчиться, а останній раз це роблять в осінній час під час обробки ділянки. Внесення азотовмісних добрив у грунт проводиться у весняний час.

    Підв’язка

    У кущиків гороху пагони досить слабкі, і тому в процесі формування плодів спостерігається їх вилягання під вагою стручків, у зв’язку з цим їм просто необхідна підв’язка до опори. Дану опору можна зробити з металевих прутів або кілочків, які слід встановити, встромивши в землю уздовж ряду, при цьому між ними треба дотримуватися дистанції в 50 см. На них необхідно натягнути мотузку або дріт, при цьому вона повинна розташовуватися горизонтально. Стебла рослин, на яких є вусики, необхідно направляти по даній опорі, в цьому випадку вони будуть отримувати достатню кількість сонячного світла і охолоджуватися вітром. Якщо ж опору не встановити, то кущики поляжуть і почнуть гнити від сирості і нестачі світла.

    Шкідники та хвороби гороху

    Шкідники

    На кущах гороху можуть оселитися такі шкідливі комахи як листовійка, горохова плодожерка або городня і капустяна совки. Листовійки і совки на листових пластинках рослини роблять яйцекладки. Личинки листовійки поїдають листя, при цьому закутываясь в неї, а гусениці совки обгризають частини куща, розташовані над землею. При цьому метелики-плодожерки влаштовують свої яйцекладки на поверхні листя, плодів і квіток, і вже через 7 днів з’являються личинки, які починають активно пожирати горох.

    Захворювання

    Найбільшу небезпеку для гороху представляють такі захворювання як борошниста роса та мозаїка. Мозаїка ― це вірусна хвороба, що на сьогоднішній день ефективного препарату для лікування немає. В цілях профілактики потрібно не забувати про правила сівозміни та агротехніки цієї культури, а ще обов’язково проводити передпосівну підготовку насіння. У уражених кущиків спочатку сповільнюється зростання і з’являється курчавість листя, а ще на їх краях утворюються зубчики. Через якийсь час на листових пластинках з’являються некротичні плями, при цьому жилки втрачають свій колір.

    Сферотека (борошниста роса) є грибковою хворобою. На поверхні надземної частини зараженої рослини утворюється рыхловатый наліт білого забарвлення, спочатку він з’являється на нижній частині куща, а потім покриває його повністю. У міру розвитку хвороби спостерігається розтріскування і загибель плодів, при цьому заражені стебла і листя стають чорними і відмирають.

    Обробка гороху

    Якщо горох вражений мозаїкою, то всі хворі кущики витягують з ґрунту і знищують. Сам же ділянку треба пролити досить міцним розчином марганцевого калію. На даній ділянці заборонено щось вирощувати мінімум протягом 1 року. Для боротьби з борошнистою росою використовують різні фунгіцидні препарати, наприклад: Топаз, Фундазол, Квадріс, Топсин або Скор. При бажанні можна використовувати в боротьбі з цією хворобою і народні засоби, наприклад:

    1. Одне відро води змішують із 40 грамами подрібненого на тертці господарського мила і такою ж кількістю кальцинованої соди. Таким розчином треба буде обробити уражені кущики 2 рази з перервою в 7 днів.
    2. 10 л води треба з’єднати з 0,3 кг листя польового осоту. Складу треба дати настоятися одну ніч. Процідженим настоєм треба обробити кущики 2 рази з перервою в тиждень.
    3. Треба заповнити відро наполовину бур’янистою травою, після чого його до верху наповнюють гарячою водою. Настій буде готовий через кілька діб. Проціджене засіб розбавляють водою (1:10), після чого їм обробляють уражені кущики.

    Обприскувати листя необхідно у вечірній час, інакше на місці утворилися крапельок можуть з’явитися сонячні опіки. Щоб позбутися від гусениць листовійок, совок і плодожерок, необхідно обприскати рослини настоєм часнику або бадилля томатів. Щоб зробити помідорний настій, необхідно 3 кг дрібно порізаної бадилля змішати з відром води, засіб буде готове через 1-2 доби. Процідженим настоєм потрібно буде обприскати листя гороху. 20 грам часнику, подрібненого за допомогою чеснокодавилки, з’єднують з 1 відром води. Засіб буде готове через 24 год, після чого його проціджують і використовують для обробки рослин. Дані настої допоможуть позбутися від попелиці.

    Прибирання і зберігання гороху

    Приблизно через 30 днів після того, як рослина відцвіте, можна приступати до збору врожаю. Тривалість плодоношення даної культури від 35 до 40 діб. Така рослина є многосборовым, тому збірку його плодів проводять кожні 2-3 дні. Плоди, розташовані в нижній частині кущика, дозрівають першими. Протягом одного сезону з 1 м 2 грядки можна зняти близько 4 кг плодів, але це тільки при сприятливих умовах.

    Найчастіше городники культивують лущильні і цукрові сорти цієї рослини. Важлива відмінність цукрового гороху від лущильного полягає в тому, що у нього в стручках немає пергаментного шару, у зв’язку з цим молоденькі плоди при бажанні можна з’їдати разом зі стручком. Прибирання ніжних стручків рослин даного сорту проводять по мірі досягнення технічної стиглості, починаючи з другої половини червня. Щоб у серпні у кущиків почалося повторне цвітіння, і вони дали другий урожай, необхідно систематично зривати з рослин всі стручки до одного. Збір урожаю проводять дуже обережно, щоб не травмувати ніжні пагони.

    Збір плодів лущильних сортів проводять з останніх днів червня і до осені в міру їх дозрівання. Так як цей сорт вирощують для отримання зеленого горошку, то плоди потрібно встигнути прибрати поки вони ще гладкі і мають однотонним забарвленням. Стручки з прорисовавшейся сіткою можна використовувати лише на зерно.

    Зелений горошок, по суті, є недостиглі, а фахівці кажуть, що плоди знаходяться у стадії технічної зрілості. Він не може в свіжому вигляді зберігатися тривалий час, тому його або заморожують, або консервують. Існує ще один спосіб, що дозволяє зберегти зібраний врожай. Для цього горошок висипають в гарячу воду і дають йому покипіти протягом 2 хв. Потім його відкидають на друшляк і обполіскують дуже холодною водою. Після цього його потрібно закласти в сушильну шафу, нагріту до 45 градусів, де він повинен пробути 10 хв. Витягнений горох потрібно остудити при кімнатній температурі протягом 1,5 год, після чого його знову прибирають в сушарку нагріту до 60 градусів. Горошок при бажанні можна висушити в духовій шафі на деку, але в цьому випадку треба буде додати цукор. Коли горошок буде готовий, він набуде темно-зелене забарвлення, а його поверхня стане зморшкуватою. Він зможе зберігатися досить тривалий час. Горох в стадії біологічної зрілості може зберігатися протягом кількох років, якщо все зробити правильно:

    • плоди повинні бути повністю визрілими;
    • перш ніж прибрати на зберігання, горох добре просушують;
    • на зберігання його поміщають в таке місце, де немає доступу комах.

    Перш ніж прибрати горох на зберігання, його слід вилущити і просушити в добре провітрюваній кімнаті протягом 2-3 діб, при цьому розсипають його на чисті паперові листи. Для зберігання готового гороху не підходять тканинні, паперові або поліетиленові мішечки, так як в них комахи проникають з легкістю. Фахівці рекомендують для зберігання гороху використовувати банки зі скла з металевими кришками «твіст». Справа в тому що кришки, виготовлені з капрону не зможуть надійно захистити його від шкідників.

    Види і сорти гороху

    Існує вид гороху овочевий, або посівної (Pistum sativus), він відрізняється генетичною різноманітністю. Підвиди у нього відрізняються один від одного квітками, листям, насінням і плодами. Однак дана класифікація представляє інтерес лише для фахівців. Для городників важливим поділом сортів гороху є по термінах дозрівання: ранній, середній і ранньостиглий. Також сорти ділять за цільовим призначенням, нижче буде дано їх опис.

    Лущильні (Pisum sativum convar. sativum)

    Насіння таких рослин гладкі, до їх складу входить велика кількість крохмалю, але порівняно небагато вільних цукрів. До кращих сортів цього виду відносяться наступні:

    1. Дакота. Ранньостиглий сорт відрізняється стійкістю до захворювань і врожайністю. Горошини володіють великим розміром.
    2. Овочеве диво. Сорт середнього терміну дозрівання, володіє стійкістю до хвороб. Довжина стручків близько 10-11 сантиметрів, горошини володіють прекрасними смаковими якостями, їх можна консервувати і є свіжими.
    3. Динга. Цей скоростиглий сорт створений німецькими селекціонерами. Довжина трохи вигнутих стручків від 10 до 11 сантиметрів, в них знаходиться 9-11 горошин темно-зеленого забарвлення. Їх можна консервувати або є свіжими.
    4. Сомервуд. Цей середньопізній грубозернистий сорт відрізняється врожайністю та стійкістю до хвороб. Довжина стручка від 8 до 10 сантиметрів, в них знаходиться 6-10 насіння.
    5. Джоф. Даний середньопізній сорт характеризується стійкістю до захворювань. Довжина стручків від 8 до 9 сантиметрів, в них знаходяться солодкі горошини.
    6. Бінго. Цей пізній сорт характеризується високою врожайністю і стійкістю до захворювань. В бобах в середньому налічується по 8 горошин, які відрізняються високими смаковими якостями.

    Мозкові (Pisum sativum convar. medullare)

    В стадії біологічної стиглості горошини у таких сортів стають зморщеними, але їх рекомендується використовувати в стадії технічної стиглості. До складу горошин входить велика кількість цукру, у зв’язку з цим їх консервують і використовують для заморожування. Сорти, які користуються найбільшою популярністю:

    1. Альфа. Цей самий ранньостиглий сорт є кущовим (не полегающим). Тривалість періоду вегетації близько 55 діб. Боби мають саблевидную трохи вигнуту форму з гострою верхівкою. Довжина стручків близько 9 сантиметрів, в них знаходиться 5-9 горошин, вони володіють високими смаковими якостями.
    2. Телефон. Цей аматорський пізньостиглий сорт відрізняється високою врожайністю і дуже довгими пагонами (висота близько 300 см). Довжина стручків 11 сантиметрів, в них знаходиться від 7 до 9 солодких великих горошин зеленого забарвлення.
    3. Адагумський. Це середньостиглий сорт. Стиглі горошини пофарбовані в зелено-жовтий колір, і вони володіють відмінними смаковими якостями.
    4. Віра. Даний ранньостиглий сорт відрізняється високою врожайністю. Довжина бобів 6-9 сантиметрів, в них знаходиться від 6 до 10 насінин.

    Цукрові (Pisum sativum convar. axiphium)

    У даних сортів горошини дуже зморщені і маленькі. В стручках немає пергаментного шару, завдяки чому горошини можна їсти разом зі стручком. Популярні сорти:

    1. Амброзія. Даний сорт скоростиглий. Кущам необхідна опора.
    2. Жегалова 112. Даний середньостиглий сорт відрізняється високою врожайністю. Довжина трохи вигнутих або прямих стручків 10-15 сантиметрів, верхівка тупа. Всередині них знаходиться від 5 до 7 ніжних і солодких горошин.
    3. Цукровий Орегон. Сорт середньоранній. Довжина бобів близько 10 сантиметрів, в них перебуває від 5 до 7 горошин.
    4. Диво Кельведона. Цей ранньостиглий сорт відрізняється високою врожайністю. Довжина бобів від 6 до 8 сантиметрів, в них знаходиться 7 або 8 гладких великих насіння темно-зеленого забарвлення.