Кто такие чеченцы и почему они наши братья, которые помогут победить Россию

“Коли зійде сонце України – ляже російська імперія”, – це пророчі слова Джохара Дудаєва, першого президента Чеченської Республіки Ічкерія, які він виголосив у 1994 році.

Зараз в Україні на війні, розпочатій Російською Федерацією ще 2014 року, вирішується питання не лише майбутнього нашої держави. Тут вирішується доля усіх пострадянських республік, зокрема, відновлення незалежності Ічкерії.

Справжні чистокровні чеченці ведуть свою війну з Росією вже 400 років.

Після розпаду СРСР Чеченська республіка Ічкерія відновила свою незалежність. Російська Федерація не захотіла, щоб чеченський народ був вільним, тому розпочала війну проти Ічкерії.

Російсько-чеченська війна тривала з 1994 по 1996 рік і завершилася перемогою чеченців над Росією. Для розуміння масштабів: вся Ічкерія менша за Луганську область.

Проте Росія не зупинилася і почала війну в Ічкерії вдруге, яка тривала з 1999 по 2009 рік. Друга війна завершился катастрофічними жертвами, в тому числі серед мирного населення, і окупацією Ічкерії.

За різними оцінками, російсько-чеченські війни забрали життя від від 50 до 80 тисяч людей, переважно цивільних.

Всі війни Росії, як і її історія і вся діяльність, показують, що Росія — держава-секондхенд. У якої немає нічого власного.

Держава, яка довго підтримувала ілюзію величної, сильної, могутньої та непереможної, – і ця ілюзія луснула, вдарившись об героїчний супротив гордої і вільної України.

Рамзан Кадиров, якого поставила РФ керувати окупованою Чечнею, ставленник Путіна. Сам Кадиров до чеченських війн був ніким.

Кадирівці, яких відправляє сюди Володимир Путін, не є справжніми чеченцями, вони є зрадниками та росіянами за своєю сутністю. Вони навіть самі себе називають”піхотинці Путіна”.

Справжні чеченці натерпілися від Росії і знають її істинну загарбницьку та терористичну суть. Вони – наші брати, які готові підтримувати Україну і воювати за нас.

Чеченці вже воюють за нас. Адже з 2014 року було створено два чеченські батальйони: імені Джохара Дудаєва та імені Шейха Мансура, які воюють за Україну на Донбасі.

Ще більше чеченців зараз готові приєднатися до боротьби проти РФ.

Голова уряду Чеченської республіки Ічкерія (в екзилі) Ахмед Закаєв уже зробив звернення до України. Ічкерія готова відправити до нас чеченських добровольців з Європи, які воюватимуть проти Росії. Командир чеченського батальйону імені Шейха Мансура вже готовий виконувати бойові задачі.

Тобто, Україна може отримати реальну допомогу від чеченців. Для цього Україні потрібно визнати незалежність Чеченської республіки Ічкерії та воювати разом з тими, хто готовий покласти кінець Російській Федерації.

Українці століттями вважали братнім народом – росіян. А виявилося, що братами можуть бути чеченці в боротьбі проти росіян…

Андрій Шараськін

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Чеченці

Чече́нці (самоназва нохчій, чеч. noxçiy) — нахський народ на Північному Кавказі.

Територія проживання, чисельність і віросповідання

Чеченці живуть у республіці Ічкерія, республіка на Північному Кавказі. Живуть також у прилеглих російських адміністративних одиницях — республіка Інгушетія, Дагестан тощо; також у Грузії (субетнічна група Панкіської долини — кістинці), невеликі групи в Йорданії, Туреччині здавна, у Саудівській Аравії, країнах Західної Європи віднедавна.

Загальну чисельність чеченців вирахувати складно, за оцінкою — приблизно 1,5 мільйона осіб, з них понад 1,2 млн осіб у Чечні.

За віросповіданням чеченці — мусульмани-суніти.

Дагестан

Основні райони проживання чеченців у Дагестані за даними перепису 2010 р. [1]

Історія

Історично є автохтонами своєї землі (про пращурів сучасних чеченців та інгушів згадують ще вірменські джерела VII століття). Чеченці, завдяки своїй твердій національній самосвідомості, розвивались практично автономно аж до 1859 року, коли Чечня була приєднана до Російської імперії. Втім і надалі чеченці не раз повставали проти національного гніту.

У 1922 році у складі РФ була утворена Чеченська АО, з 1934 року об’єднана разом з Інгуською АО в Чечено-Інгуську АО. Під час Другої світової війни чеченці стали жертвами національної політики СРСР і були звинувачені в пособництві німецьким загарбникам, внаслідок чого у 1944 році автономію скасовано, а тисячі представників чеченської нації депортовані з рідних земель. Реабілітація чеченців відбулась після смерті Сталіна; у 1957 році поновлено Чечено-Інгуську АРСР, чеченці почали вертатися додому.

З розпадом СРСР у Чечні активізувався національно-визвольний рух за відновлення незалежності, жорстоко придушений російськими військами. В результаті розв’язаних двох чеченських війн, у республіці відновлено тривкий мир, проте чимало чеченців, незгодних з кремлівською позицією щодо майбутнього рідної країни, вимушені були емігрувати з батьківщини.

Фольклор

У чеченців дуже оригінальний фольклор. За СРСР його зразки публікувалися як у Москві (в тому числі класичне видання у серії СМНВ ), так і «на місці» — в Чечено-Інгуській РСР. Українською маємо українське видання «Чечено-інгуські народні казки», Київ, 1985 (переклади з російської Станіслава Тельнюка)

Традиції та звичаї чеченського народу. Чеченці – народ Росії чеченці северокавказский народ, що проживає на Північному Кавказі, основне населення Чечні. Історично також проживають в Хасавюртовском, – презентація Чеченці традиції і звичаї презентація

Чеченський народ: культура, традиції і звичаї Найдавнішим народом світу, жителями Кавказу, вважаються
чеченці. На думку археологів, на світанку людської
цивілізації Кавказ був осередком, в якому зароджувалася
культура людини.
Ті, кого ми звикли називати чеченцями, з’явилися в XVIII
столітті на Північному Кавказі через відділення декількох стародавніх
пологів. Вони пройшли через Аргунську ущелині по Головному хребту
Кавказу і оселилися на гористій частині сучасної
республіки.
Чеченський народ має багатовікові традиції, національний
мова, найдавнішу і самобутню культуру. Історія цього
народу може послужити прикладом побудови взаємозв’язків і
співпраці з різними народностями і своїми сусідами.

Культура і побут чеченського народу

З III століття Кавказ був місцем, де перетиналися шляхи цивілізацій
хліборобів і кочівників, стикалися культури різних
древніх цивілізацій Європи, Азії і Середземномор’я. це
відбилося в міфології, усній народній творчості та
культурі.
На жаль, запис народного епосу чеченців почалася
досить пізно. Виною тому збройні конфлікти,
які потрясали цю країну. В результаті величезні пласти
народної творчості – язичницької міфології, нартського епосу були безповоротно втрачені. Творчу енергію народу
поглинула війна.

Сумну лепту внесла політика, що проводиться
предводителем кавказьких горців – імамом
Шамілем. Він побачив в демократичній, народної
культурі загрозу своєму правлінню. За більш ніж 25летнее його перебування при владі в Чечні були
заборонені: народна музика і танці, мистецтво,
міфологія, дотримання національних обрядів,
традицій. Дозволені були лише релігійні
піснеспіви. Все це негативно позначилося на
творчості та культурі народу. але чеченську
самобутність не можна вбити.

Традиції та звичаї чеченського народу

Частиною повсякденного життя чеченців
є дотримання традицій, які
передані попередніми поколіннями. вони
складалися століттями. Деякі записані в
кодексі, але залишилися і неписані правила,
які, тим не менш, залишаються важливими
для кожного, в кому тече чеченська кров.

Правила гостинності

Коріння цієї доброї традиції беруть свій початок в глибині століть.
Більшість сімей жили в складних, важко прохідних місцях. вони
завжди надавали подорожньому притулок і їжу. Потребує чоловік,
знайомий чи ні – він отримував це без зайвих розпитувань. це
заведено в усіх сім’ях. Тема гостинності проходить червоною
лінією у всьому народному епосі.
Звичай, пов’язаний з гостем. Якщо йому сподобалася річ в
приймаючому його житло, то цю річ йому повинні подарувати.
І ще про гостинність. При гостях господар займає положення ближче
до дверей, кажучи, що важливим тут є гість.
Господар за столом сидить до останнього гостя. Першим переривати прийом
їжі непристойно.
Якщо зайшов сусід або родич, нехай і дальній, то обслуговувати
їх будуть юнаки і молодші члени сім’ї. Жінки не повинні
показуватися гостям.

Чоловік і жінка

У багатьох може скластися думка, що в Чечні ущемлені
права жінок. Але це не так – мати, яка виростила достойного
сина, володіє рівним голосом в прийнятті рішень.
Коли жінка заходить в приміщення – чоловіки, що знаходяться
там, встають.
Особливі церемонії і пристойності повинні виконуватися до
яка приїхала гості.
Коли йдуть поруч чоловік і жінка, жінка повинна
відставати на крок. Чоловік зобов’язаний прийняти першим небезпека.
Дружина молодого чоловіка спочатку годує його батьків, а вже потім
чоловіка.
Якщо між хлопцем і дівчиною є спорідненість, нехай навіть
дуже далеке, зв’язок між ними не схвалюється, але і грубим
порушенням традиції це не є.

родина

Якщо син потягнувся до сигарети і батько дізнається про це, він повинен
через матір зробити навіювання про шкоду і неприпустимість цього, і
сам повинен негайно розлучитися з цією звичкою.
При сварці чи бійці між дітьми батьки спочатку повинні
насварити свою дитину, а вже потім розбиратися, хто правий, хто
винен.
Тяжка образа для чоловіка, якщо хтось доторкнеться до його
папасі. Це рівносильно прилюдно отриманої ляпас.
Молодший завжди повинен пропустити старшого, дати йому пройти
першого. При цьому він зобов’язаний чемно і шанобливо
привітатися.
Вкрай нетактовно перебивати старшого або затівати без його
прохання або дозволу розмову.

Найдавнішим народом світу, жителями Кавказу, вважаються чеченці. На думку археологів, на світанку людської цивілізації Кавказ був осередком, в якому зароджувалася культура людини.

Ті, кого ми звикли називати чеченцями, з’явилися в XVIII столітті на Північному Кавказі через відділення декількох стародавніх родів. Вони пройшли через Аргунську ущелині по Головному хребту Кавказу і оселилися на гористій частині сучасної республіки.

Чеченський народ має багатовікові традиції, національну мову, найдавнішу і самобутню культуру. Історія цього народу може послужити прикладом побудови взаємозв’язків і співпраці з різними народностями і своїми сусідами.

Культура і побут чеченського народу

З III століття Кавказ був місцем, де перетиналися шляхи цивілізацій хліборобів і кочівників, стикалися культури різних древніх цивілізацій Європи, Азії і Середземномор’я. Це відбилося в міфології, усній народній творчості та культурі.

На жаль, запис народного епосу чеченців почалася досить пізно. Виною тому збройні конфлікти, які потрясали цю країну. В результаті величезні пласти народної творчості – язичницької міфології, нартського епосу – були безповоротно втрачені. Творчу енергію народу поглинула війна.

Сумну лепту внесла політика, що проводиться ватажком кавказьких горців – імамом Шамілем. Він побачив в демократичній, народній культурі загрозу своєму правлінню. За більш ніж 25-річне його перебування при владі в Чечні були заборонені: народна музика і танці, мистецтво, міфологія, дотримання національних обрядів, традицій. Дозволені були лише релігійні піснеспіви. Все це негативно позначилося на творчості і культури народу. Але чеченську самобутність не можна вбити.

Традиції та звичаї чеченського народу

Частиною повсякденного життя чеченців є дотримання традицій, які передані попередніми поколіннями. Вони складалися століттями. Деякі записані в кодексі, але залишилися і неписані правила, які, тим не менш, залишаються важливими для кожного, в кому тече чеченська кров.

Правила гостинності

Коріння цієї доброї традиції беруть свій початок в глибині століть. Більшість сімей жили в складних, важко прохідних місцях. Вони завжди надавали подорожньому притулок і їжу. Потребує чоловік, знайомий чи ні – він отримував це без зайвих розпитувань. Це заведено в усіх сім’ях. Тема гостинності проходить червоною лінією у всьому народному епосі.

Звичай, пов’язаний з гостем. Якщо йому сподобалася річ в приймаючому його житло, то цю річ йому повинні подарувати.

І ще про гостинність. При гостях господар займає положення ближче до дверей, кажучи, що важливим тут є гість.

Господар за столом сидить до останнього гостя. Першим переривати прийом їжі непристойно.

Якщо зайшов сусід або родич, нехай і дальній, то обслуговувати їх будуть юнаки і молодші члени сім’ї. Жінки не повинні показуватися гостям.

Чоловік і жінка

У багатьох може скластися думка, що в Чечні ущемлені права жінок. Але це не так – мати, яка виростила достойного сина, володіє рівним голосом в прийнятті рішень.

Коли жінка заходить в приміщення – чоловіки, що знаходяться там, встають.

Особливі церемонії і пристойності повинні виконуватися до приїхала гості.

Коли йдуть поруч чоловік і жінка, жінка повинна відставати на крок. Чоловік зобов’язаний прийняти першим небезпека.

Дружина молодого чоловіка спочатку годує його батьків, а вже потім чоловіка.

Якщо між хлопцем і дівчиною є спорідненість, нехай навіть дуже далеке, зв’язок між ними не схвалюється, але і грубим порушенням традиції це не є.

родина

Якщо син потягнувся до сигарети і батько дізнається про це, він повинен через матір зробити навіювання про шкоду і неприпустимість цього, і сам повинен негайно розлучитися з цією звичкою.

При сварці чи бійці між дітьми батьки спочатку повинні насварити свою дитину, а вже потім розбиратися, хто правий, хто винен.

Тяжка образа для чоловіка, якщо хтось доторкнеться до його папасі. Це рівносильно прилюдно отриманої ляпас.

Молодший завжди повинен пропустити старшого, дати йому пройти першому. При цьому він зобов’язаний чемно і шанобливо привітатися.

Вкрай нетактовно перебивати старшого або затівати без його прохання або дозволу розмову.

На Південній околиці Росії, в горах північного Кавказу, з усім своїм природним пишнотою розташувалася Чеченська республіка. Чечня – це річки і озера, гори, долини і стародавні міста, зі своїми історичними пам’ятками культури, старовинні поселення, що розташувалися вище хмар. Чеченський народ, який пережив роки негараздів, розруху і війну не занепав духом, зберігши при цьому свою історичну спадщину, звичаї і традиції, що передаються з покоління в покоління.

Сім’я, як основа Чеченських традицій

Народ Чечні величезну роль відводить сім’ї та сімейним обрядів, які шанують повсюдно. Отже, що ж являють собою чеченські традиції.

батько

Главою сімейства завжди вважався батько. Господарською частиною займалася жіноча половина. Образливим і принизливим для чоловіка вважалося, якщо він втручався в жіночі справи або намагався допомогти.

Жінки в будинку

Коли в будинку з’являлася невістка, основні обов’язки з ведення домашнього господарства лягали на неї. Дівчина вставала раніше за всіх, робила прибирання і укладалася спати пізніше за всіх. Якщо якась із жінок не хотіла дотримуватися усталені в сім’ї традиції, вона підлягала жорсткого покарання, аж до вигнання. Вихованням невісток займалася «нана» – мама. Новоявлені дружини не мали права вільно вести розмови зі свекрухою, показуватися перед нею в неохайному вигляді або з непокритою головою. Частину своїх обов’язків «нана» могла перекласти тільки на старшу невістку. У свекрухи крім домашніх турбот була обов’язок дотримуватися всі сімейні обряди і традиції, а найстаршу жінку по праву називали берегинею домашнього вогнища.

У чеченській родині існує особливий культ вогню і вогнища, прийшов він з давніх часів, коли велика сім’я носила назву «люди одного вогню». Збереглася у чеченців традиція клятви і прокляття вогнем.

Заборона, або, так званий звичай «уникнення», нетиповий для слов’янських народів, є табу на спілкування або прояв почуттів на людях. Таке правило поведінки поширюється на всіх членів родини: чоловіка, дружину, зятя, невістку і численних родичів.

Весілля і діти

Багато ритуалів пов’язано з весіллям і періодом до неї. Наречений не міг бачити свою наречену до одруження, та й після нього деякий час юнак відвідував свою улюблену таємно. При сварці між дітьми першочерговим дією батька і матері було покарати обох, не розбираючись в їх винності.

Пам’ятайте, честь для чеченки – це головний скарб. Не варто намагатися заговорити з нею на вулиці або проявити знаки уваги, так як це буде розцінено родичами дівчини як образу.

войовничий народ

Чеченці здавна відомі своїм войовничим характером і велике число ритуалів і обрядів пов’язано у них з війною і зброєю. Ганебним і легкодухим вважалося дістати шпагу з піхов на свого кривдника і не скористатися ним, тому клинок діставали тільки при необхідності. При досягненні 63 років у чоловіків наступав «вік розв’язання пояса», і він могсвободно виходити на вулицю неозброєним. До сих пір допустимо такої чеченський звичай, як кровна помста, в якій братимуть участь брати і друзі побратими. При викраденні дівчини навіть неповнолітнім для захисту честі і гідності дозволяється застосовувати зброю.

Чеченські звичаї і традиції

Це слово не піддається перекладу. Але його можна пояснити. “Нохчи” означає – чеченець. Поняття “нохчалла” – це все особливості чеченського характеру в одному слові. «Нохчалла» – чеченський характер План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9. “Нохчалла» – не звід рекомендацій. Це те, чого слід чеченець добровільно і свідомо. У цьому понятті – формула того, яким повинен бути справжній чеченець. Сюди включено весь спектр моральних, етичних і етичних норм життя чеченця.

У національному одязі чеченців відбилася і склад життя нації, і естетичні принципи. Чеченська національний одяг Основними деталями чоловічого костюма були бешмет і штани. Бешмет – тип полукафтана – туго обтягав фігуру, застібаючись до пояса на зроблені з шнурка гудзики-вузлики і петлі. Святковий чоловічий костюм включав в себе черкеску, яка одягалася поверх бешмет і шилася з кращих сортів сукна. Крій черкески збігався з бешмет, але вона застібалася тільки у талії і не мала коміра. Характерна чеченська одяг – бурка. Це – накидка з вузькими плечима, дзвоном розширюється донизу. План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

Жіночий одяг зазвичай підкреслювала вікові та соціальні відмінності. Всі чеченські жінки носили сорочку типу туніки з розрізом на грудях і маленьким стоячим комірцем, застібається на гудзик. Парадні сукні шили з оксамиту або важкого шовку. Під плаття поверх сорочки носили короткий туго облягаючий кафтанчік з вузькими рукавами. Він застібався спереду до пояса, іноді був стоячий комірець. Найкрасивішими і цінними були пояса з срібла. Їх разом з нагрудними застібками передавали у спадок з покоління в покоління. Головний убір чеченки – хустку. Дівчата складали його кутом, кінці проводили під підборіддям і заколювали ззаду. Заміжня чеченка носила на голові «чухта» – мішечок, куди вкладалися коси. При виході з дому і при сторонніх «чухта», який закривав косу, прикривали хусткою. План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

Папаха – символ честі Шапка у чеченця – символ честі і гідності – є частиною костюма. «Якщо голова ціла, на ній повинна бути папаха»; «Якщо тобі не з ким порадитися, порадься з папахою» – ці та подібні прислів’я і приказки підкреслюють важливість і обов’язковість папахи для чоловіка. За винятком башлика, головні убори не знімали і в приміщенні. У чеченців здавна існував культ головного убору – як жіночого, так і чоловічого. План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

З гостинністю в прямому зв’язку чеченське вітання. Вітаючись, вони розкривають обійми, тобто відкривають серце, висловлюючи так чистоту помислів і щирість у ставленні до людини. Особливо яскраво проявляється гостинність в сільському побуті. Для прийому гостей в кожному будинку є «кімната гостя», вона завжди напоготові – чиста, зі свіжою постіллю. Ніхто нею не користується, навіть дітям забороняється грати або займатися в цій кімнаті. Господар повинен бути завжди готовий нагодувати гостя, тому в будь-які часи в чеченської сім’ї спеціально відкладали на цей випадок продукти. Гостинність чеченського народу План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

Чеченське слово «весілля» в перекладі означає – «гра». Сам по собі весільний обряд – це низка подань, в які входять спів, танець, музика, пантоміма. Музика звучить, коли за нареченою відправляються і привозять її в будинок нареченого односельці, родичі, друзі. На цьому етапі весілля відбуваються і інші уявлення. Так, наприклад, родичі нареченої затримують весільний поїзд, перегороджуючи шлях буркою або простягнутою через вулицю мотузкою – потрібно заплатити викуп, щоб проїхати. Весільний обряд План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

Чеченці, подібно до інших горянам, вельми помірковані в їжі і пиття. Чуреки або кукурудзяний хліб, намазаний баранячим жиром, а також пшеничне юшка з тим же жиром – ось їх повсякчасна їжа; вода – освіжаючий напій. Такі спостереження над їжею чеченців залишив нам 19-е століття. Тим часом, з кінця 19 століття на гірських городах Чечні вже вирощувалися багато європейських городні культури – помідори, капуста, редис. Зі століття в століття: всі продукти харчування за винятком прянощів і солодощів чеченці виробляли в своєму господарстві. І хоча зараз жінки Чечні освоїли безліч страв з кухні різних народів, вони дбайливо зберігають неповторну своєрідність традиційної кухні. Чеченська кухня План 1.Слайд 3. 2.Слайд 4. 3.Слайд 5. 4.Слайд 6. 5.Слайд 7. 6.Слайд 8. 7.Слайд 9.

Північний Кавказ славиться своїм етнічним різноманіттям і багатими традиціями в культурі гірських народів Росії. Безумовно, існують кавказькі звичаї, характерні для мешканців цілого регіону, але, між тим, кожен народ Північного Кавказу неповторний і має свої особливі традиції і культуру. На жаль, після війни в Чечні багато хто має хибне уявлення про чеченську культурі, а то і зовсім не знайомі з нею.

Чеченці – народ, чисельністю близько півтора мільйонів чоловік, в більшості своїй проживає на Північному Кавказі. Прийнято вважати, що основу чеченського народу становлять 156 Тайпеї, які поступово розширювалися, крім того, з них виділялися нові. І сьогодні на питання молодій людині «звідки він?», Чеченці завжди називають аул, з якого відбувається рід його сім’ї. Так, в Грозному неможливо зустріти чеченця, який на таке питання дасть відповідь «я з Грозного».

На ранніх развитиях чеченського суспільства велику роль грала ієрархія. Так, тільки вищі Тайпеї мали право будувати вежу, нижчі ж, як правило прийшлі, такого дозволу не мали. Різні чеченські племена відрізняють різні традиції, але існують обряди, які об’єднують весь чеченський народ і його непросту історію.

Трагічні сторінки історії цього народу датуються не тільки чеченськими війнами двадцятого століття і Кавказької війною другої половини дев’ятнадцятого століття. У лютому 1944 року понад півмільйона чеченців були повністю депортовані з місць свого постійного проживання в Середню Азію. Переломним моментом для народу став 1957 рік, коли Радянський уряд дозволив чеченцям після тринадцятирічної посилання повернутися до своїх домівок. В рамках політики уряду СРСР, народу перешкоджали повертатися в гори, прагнучи тим самим спонукати чеченців відійти від своїх обрядів і звичаїв.

Однак чеченському народу багато в чому вдалося зберегти свої традиції і культуру, передавши її молодому поколінню. Так, і сьогодні однією з головних традицій чеченського суспільства є збереження сімейного етикету і почесне повагу до гостей.

Так, навіть у бідних сім’ях, господарі обов’язково зберігають коржики з маслом і сиром для гостя, який може раптово прийти до них в будинок. Примітно, що для чеченського народу характерно прояв гостинності до будь-якого добрій людині, незалежно від його національної, релігійної та ідейної приналежності. Безліч приказок, легенд, притч присвячено у чеченців святому обов’язку гостинності. Чеченці кажуть: «Хоч куди приходить гість, туди не приходить і благодать», «Гість в домі – радість» . Одне з основних правил чеченського гостинності – захист життя, честі і майна гостя, навіть якщо це пов’язано з ризиком для життя. Гість не повинен пропонувати плати за прийом, але він може зробити подарунки дітям.

Звичаєм гостинності чеченці йшли завжди, не забувають про нього і сьогодні. Так, в сучасних сім’ях і раніше гостям завжди пропонують спеціальну гостьову їжу – відварне м’ясо з галушками – жіжіг галниш.

Джерело фотографії: сайт “Смачні замітки”

Історично галуші готувалися з кукурудзяної муки з додаванням склянки гарячої води, в сучасний час господині все частіше готують страву з пшеничного тіста, для утворення якого вже слід додавати склянку холодної води. Особливу увагу приділяють якості бульйону, в якому готується м’ясо – саме в ньому потім варяться виліплені з тіста галушки. Чеченські господині кажуть, що саме від бульйону залежить смак галушок. Варити галушки слід мовчки, «щоб вони не розійшлися». Окремо для страви готується спеціальних соус – з цибулі або часнику. Так, сьогодні в місті господині цибулю ріжуть кільцями і обсмажують на топленому або соняшниковій олії, в залежності від смакових пристрастей.

Відповідно до чеченських традицій, готувати щодня і на свята повинна виключно жінка. Лише на похоронах в основному готують чоловіки, що пов’язано з відсутністю чеченок в основній частині церемонії. У традиційних чеченських сім’ях жінка завжди приймає їжу після глави сім’ї, в сучасних – нерідко все обідають за одним столом, проте данина поваги главі сімейства незмінно присутня.

Збереглися в чеченських сім’ях і весільні традиції, а також ставлення до дружини сина в новій сім’ї. Так, невістка і раніше висловлює велику повагу до батьків чоловіка, називаючи їх не інакше, як «дада» і «нана» – батько і мати.

Незважаючи на те, що Рамзан Кадиров скасував історично зжив себе закон «крадіжки нареченої», роль у весільній церемонії нареченого і раніше незначна. У кодексі чеченців навіть написано, що «наречений ніколи не повинен бути присутнім на своєму весіллі». Як правило, він завжди знаходиться поряд, отсіжіваясь в сусідній кімнаті.

Цікавий чеченський звичай, що дійшов до наших днів, називається «розв’язання мови нареченої». Згідно чеченської традиції, наречена не мала права розмовляти в будинку чоловіка, не отримавши на це особливу обрядове дозвіл. В сучасних чеченських сім’ях цей обряд, як правило, проходить вже в день весілля. Так, на початку обряду свекор запитує наречену про погоду, намагаючись її розговорити, потім, зазнавши невдачі, він просить принести її склянку води. Коли дівчина виконує доручення батька чоловіка і повертається до гостей зі склянкою в руках, свекор починає здивовано допитуватися, навіщо вона принесла йому склянку. Після мовчання звуженої сина, гості по старшинству відпивають з кухля, викладаючи на піднос з кухлем гроші і «розмовляючи» наречену. Тільки після цієї церемонії наречена отримує повне право розмовляти в сім’ї чоловіка.

Однак, ця традиція зовсім не означає приниження положення жінки в чеченських сім’ях. Навпаки, згідно чеченським звичаям настійно рекомендується не укладати шлюб між чоловіком і жінкою без обопільної згоди, так як це може позначитися на психічному і фізичному розвитку їхніх дітей. На думку ряду істориків, саме тому крадіжка наречених не є, і ніколи не була, істинно чеченським звичаєм.

Красиво ілюструє дотримання даних заповідей старовинна чеченська легенда. «Коли привели в будинок жениха дівчину, яка погодилася на шлюб, щоб виконати волю свого батька і братів, хоча любила іншого, молодий чоловік вловив в очах дівчини смуток, почав допитуватися, поки не дізнався причини. А коли дівчина розповіла про свою велику, як зоряне небо, любові, не зачепив її і пальцем. Вивів її з дому, а разом з нею і любов зі свого серця, і темної ночі привів в будинок сумує коханого. І стали з тих пір юнаки друзями, готовими віддати життя один за одного. Оскільки, життя в наших руках, а любов від Бога . »

Раніше, за традицією, юнак і дівчина зустрічалися біля джерела, оскільки в уявленні чеченського народу джерело дан людям від творця. Зустрічаючись у джерела, закохані проголошували прагнення, щоб їх відносини були чистими як його води. Відповідно до чеченських звичаїв, дівчина і молода людина не могли бути на побаченні удвох. Чоловіка, зграя на дистанції від коханої, супроводжував друг, дівчину – подруга. Зустріч завжди відбувалася завидна, але в в другу половину дня, коли дівчина, показавши себе слухняною і працьовитої, отримувала дозвіл у матері піти до криниці. Дівчата завжди приходили на місце зустрічі після юнаків. Не прийнято серед чеченського народу у дівчат і сьогодні бути на побачення першими.

Варто зазначити, що сьогодні, як і двісті років тому, чеченець дуже гостро реагує на нецензурну лайку на адресу жінки, сприймаючи це як образу. Це пов’язано з тим, що найбільша ганьба, якщо жінка з родини дозволила собі будь-які відносини з стороннім чоловіком. У Чеченській Республіці та сьогодні є рідкісні випадки самосуду над жінками за вільну поведінку. Втратили свою честь жінок вбивали і вбивають. Однак причина такого жорсткого покарання насамперед криється в тому, що чеченці надають особливого значення спадковості по жіночій лінії. Чеченець вправі взяти собі дружину будь-якої національності, хоч і засуджується родичами і односелець, але велика рідкість вихід чеченки заміж за чужинця.

Відзначимо також, що в числі збережених до наших днів чеченських традицій, є обов’язкове вміння жінки шити. Так, на весілля молоді чеченки неминуче отримують в придане швейну машину.

Серед інших традицій, віками шанованих чеченським народом, слід зазначити особливу увагу до хворого. Хвору людину завжди відвідують всі друзі і знайомі, підтримуючи його матеріально і морально, незалежно від віку хворого. Непристойно приходити до хворого з порожніми руками. Поруч з хворим чеченці не говорять про недугах, навпаки, намагаються його розсмішити. У період хвороби чеченця, його родичі і друзі ведуть його справи, а в сільській місцевості – збирають урожай і колють дрова.

Відповідно до чеченських звичаїв, чоловік повинен володіти такими якостями, як: небагатослівність, неквапливість, витриманість, обережність у висловлюваннях і в оцінках людей. Саме стриманість – основна риса чеченського чоловіка. За звичаєм, він не буде навіть посміхатися дружині при сторонніх і не візьме при знайомих дитини на руки.

Ще однією відмінною рисою чеченців є уважність при зустрічі. Насамперед кожен чеченець запитає: «Як вдома? Чи всі здорові? » При розставанні і сьогодні вважається правилом хорошого тону запитати: «Чи потрібна моя допомога?» Особливо важливо запропонувати допомогу людині літньому і просто старшому за віком.

Безумовно, величезний вплив на культуру сучасного чеченця надали війни кінця двадцятого століття. Так, в Чечні виросло ціле покоління молодих людей, іграшками для яких служили справжні боєприпаси, а трагедії військового часу породжували безглузду браваду. Багато дітей так і не змогли отримати закінченої шкільної освіти. Важко варто і проблема міграції з сіл до великих міст.

Вирішити ці проблеми сьогодні показало себе здатним чеченський уряд. Воно не тільки отсроіло міста і аули, організувало робочі місця і спортивні секції, відкрило додаткові школи, але також підтримує передачі про культуру чеченського народу і вивчення рідної мови чеченців. Так, в жовтні цього року вийшов у світ новий чеченської-російський словник, автором якого є доктор філологічних наук професор Зулай Хамідова. Крім того, що в книзі міститься понад 20 тисяч чисто чеченських слів, словник містить дуже багато корисного матеріалу і транскрипції слів. Це особливо важливо, оскільки в чеченською мовою одне і теж слово має кілька значень і читається з різною інтонацією. Вартість словника становить близько півтори тисячі рублів (1 500 руб).

Дбайливо зберігають чеченці і пам’ять про своїх музикантів. Широко відома серед чеченців пісня у виконанні Белухаджі Дідігова, присвячена легендарному абреків Зелімханом з селища Харачой.

Найкращим чином традиції чеченського народу відображає слово «нохчалла», що в приблизному перекладі на російську означає «бути чеченкойчеченцем» або «чеченственность». Це слово включає в себе звід правил етики, звичаїв, традицій, прийнятих в чеченському суспільстві, є своєрідним кодексом честі. Так, нохчалла – це вміння будувати свої відносини з людьми, ні в якій мірі не демонструючи своєї переваги, навіть будучи в привілейованому становищі. Нохчалла – це особливе шанування жінки і неприйняття будь-якого примусу. Чеченець з малих років виховувався захисником, воїном. Найдавніший вид чеченського вітання, що зберігся і сьогодні, – «Приходь вільним!»

Таким чином, незважаючи на важку історію, чеченському народу вдалося зберегти свої традиції і культуру. Безумовно, хід часу вніс свої корективи, але звичаї виховання в сім’ї, гостинності, поваги жінок як і раніше домінують серед чеченців. І значить, час змінює все на краще, перевіряючи народ на міцність моральних принципів і підтверджуючи чеченське прислів’я: «той, хто не йде в ногу з часом, той ризикує потрапити під його колесо».

Стаття підготовлена \u200b\u200bв рамках проекту Наукового товариства кавказоведов «Етнокультурна різноманітність Росії як фактор формування загальногромадянської ідентичності», що здійснюється за підтримки Загальноросійської громадської організації Товариство «Знання»