10 цікавих фактів про футбол, які зацікавлять не тільки фанатів, але і будь-кого

10 футбольних питань, про які замислювалися навіть ті, хто не є завзятими вболівальниками.

Футбол — найпопулярніша гра у світі! І з цим не можуть посперечатися ні фанати, ні самі гравці, ні навіть ті, хто залишаються від нього осторонь, інформує Ukr.Media.

Якщо хтось із ваших домашніх великий любитель футболу і не випускає з рук пульт під час матчу, то у вас є два варіанти: постраждати і змиритися з цим, або полюбити гру!

І, по секрету, для цього вам навіть не доведеться в ній розбиратися.

Ми зібрали 10 футбольних питань, про які замислювалися навіть ті, хто не є завзятими вболівальниками.

Хто ці діти, що виходять на поле з футболістами?

Всі ми хоч раз бачили, як перед початком матчу гравці виходять на поле з дітьми. Так от, хлопці, які виводять на поле футболістів, — найчастіше вихованці футбольних академій стадіонів, на яких проводиться гра. Іноді правом вийти на поле з футболістом нагороджують переможців конкурсів і змагань. Така традиція мотивує молодих хлопців на перемогу і символізує спадкоємність поколінь.

Як воно гравцеві, який забив автогол?

Звичайно, автогол — найнеприємніше, що може трапитися на матчі. Розчаровуються і команда, і вболівальники, а найбільше страждає сам гравець! Така помилка може змінити результат гри. Але помиляються всі. І команда про це знає, тому намагається підтримати гравця. Так що не варто переживати, його команда не образить. А ось за тренерів ручатися складно, вони хлопці грізні.

Навіщо гравці обмінюються футболками після матчу?

Обмін футболками — традиція, яка не зустрічається ні в одному виді спорту, крім футболу! Після матчу гравці обмінюються футболками зі своїми суперниками на знак взаємної поваги.

На Чемпіонаті світу 1970 року збірна Бразилії обіграла збірну Англії з рахунком 1:0, після чого два популярних гравці Пеле і Бобі Мур обмінялися футболками на пам’ять про гру і на знак визнання. Так дві зірки футболу започаткували цю традиції.

Чому на пенальті воротар стрибає не в ту сторону, куди летить м’яч?

Сидячи на дивані, ми дуже любимо дорікати футболістам. У момент невдачі здається, що одним лише могутнім зусиллям волі ми б змінили результат гри. Тому спостерігати за пенальті глядачеві дається дуже непросто. «Ну чого ти вправо стрибаєш, він же в лівий кут б’є»! Друзі, не треба так. Зараз все пояснимо.

Воротар повинен стрибати за м’ячем ДО того, як суперник завдасть удар, тому що швидкість м’яча вище швидкості воротаря. Найчастіше гравець, що виконує пенальті, пробиває той кут, який для нього натуральний (для правші — лівий, для лівші — праворуч). Для воротаря оптимально стрибати у той самий натуральний кут, але рішення про те, в який кут бити, приймається випадковим чином. Так що не сваріть воротаря, його рішення мало стратегію. Просто сьогодні не пощастило.

Кого називають 12 гравцем у команді?

У футбольній команді 11 гравців. Але команду можна поповнити, і ким же? 12 гравцем у команді заведено називати вболівальника. Футбольні фанати вважаються найбільш відданими шанувальниками, тому їх можна не вважати частиною команди. Вони їздять на ігри своїх команд, навіть якщо вони проводяться в інших містах і країнах, радіють перемогам гравців і плачуть, якщо ті зазнають поразки. Футбол — заразна гра!

Чому у футболі не використовують тактику з мультику про козаків?

Кожен, хто хоч раз дивився мультфільм «Як козаки у футбол грали», нехай в жарт, але неодмінно задавався цим питанням. І правда, чому?

Нагадаємо: у мультфільмі проти козаків грали німці і, звичайно, використовували свою улюблену тактику побудови — свиня. Виграти в них не вийшло, але ж варіант здається надійним! Оточити м’яч і спокійно, в щільному кільці, увійти у ворота суперника.

Як виявилося, у відповідь на подібний наступ суперник має право постати перед групою футболістів, яка рухається і при зіткненні впасти на газон. У цьому разі, з боку атакуючої команди фіксується порушення — поштовх. Але такий гарний був план.

Звідки пішла традиція робити хвилю на трибунах?

Раз ми заговорили про вболівальників, не можна не згадати про видовищне явище з допомогою кого вболівальники проявляють свої емоції. Звичайно, мова про хвилю!

Як і багато інших традицій, хвиля з’явилася випадково. Її батьківщиною вважаються стадіони американських університетів, але закріпилася хвиля в якості розваги вболівальників під час футбольного матчу в Мексиці.

Після перерви гравці довго не виходили на поле, і організатори почали передавати на трибуни призові м’ячі, щоб якось зайняти вболівальників. Глядачі підтримували свої команди, хаотично підіймалися з місць, і таким чином виникла «Ла-Ола» (хвиля).

Весь світ вперше побачив хвилю на Чемпіонаті Світу з футболу в Мексиці в 1986 році. І звичайно вона полюбилася всім!

Якщо зловити м’яч, спрямований на трибуни неточним ударом футболіста, чи можна його забрати?

Нам дуже хочеться вірити у свою удачу, тому всім необхідно знати відповідь на це питання. Адже про такі речі варто подумати наперед!

Відповідаємо: звичайно вас можуть попросити повернути трофей, адже він є власністю команди або стадіону. Але якщо цього не відбудеться, і на полі просто замінять м’яч, то звичайно забирайте.

Цікава історія по темі! Девід Бекхем на Чемпіонаті Європи у чвертьфінальному матчі Англія — Португалія відправив м’яч на трибуни під час пенальті. Іспанець Пабло Корраль, що зловив м’яч, не розгубився і забрав його собі, а після виставив на інтернет-аукціоні. Його продали за 28 тисяч євро.

Скільки коштувала найдорожча реклама в історії футболу?

Футбол — це видовищна гра, за якою стежать мільйони глядачів. Бренди, чий дохід залежить від реклами, звичайно не можуть упустити таку велику аудиторію. Тому реклама є важливим джерелом доходу іменитих гравців, а іноді і цілих команд.

У січні 2016 року компанія Adidas уклала найдорожчу угоду в історії футболу з Королівським клубом Реал Мадрид. Сума контракту склала 1,4 мільярда євро терміном на 10 років.

Що таке камера поцілунків і як вона з’явилася?

Завершальним пунктом стане традиція, яку нам подарував спорт. Kiss Cam (камера поцілунків) з’явилася з початку використання табло на бейсбольних іграх. На екрані показували не лише моменти матчу, але і вболівальників. Спіймані об’єктивом пари часто цілувалися, чим дуже радували публіку.

В подальшому це стало обов’язковим заняттям. Камера поцілунків ловить пару і виводить її на табло. Якщо пара відмовляється цілуватися, її освистує весь стадіон. Такі правила. Смішно те, що іноді люди, що потрапили на екран, доводилися один одному родичами або зовсім не були знайомі. Так що для першого побачення стадіон навряд чи згодиться.

Феномен гри полягає у тому, що навіть ті, кого не назвеш любителем футболу, неодмінно дивилися гру хоча б раз. Фінали Чемпіонатів світу дивиться половина населення Землі — це 3,5 мільярда людей! А друга половина почне дивитися футбол після цієї статті.

Лунін пересварив президента та тренера Реала: чому українець став “жертвою” конфлікту у Мадриді

Все після розмови президента Реала Флорентіно Переса та головного тренера команди Карло Анчелотті, які обговорили трансферну політику клубу. Тут їх погляди розділились.

У них різні трансферні погляди

Перес заявив Анчелотті, що клуб більше не буде витрачати коштів на купівлю нових футболістів. Оренда Хоселу із Еспаньйола стала останнім трансфером Реала у літнє міжсезоння-2023.

Натомість такий розклад не влаштовує Анчелотті. Наставник “вершкових” хоче придбати ще резервного голкіпера для Реала, яким наразі є українець Андрій Лунін. Анчелотті хоче бачити у своїй команді воротаря Хетафе Давіда Сорію, який буде заміною Луніну та бути на підстрахуванні на випадок травми Тібо Куртуа.

Наставник Реала перестав бачити у Луніну перспективу та розвиток як футболіста, тому хоче придбати ще одного голкіпера. Тим паче, що ЗМІ активно повідомляли, що український воротар влітку покине Мадрид.

Президент мадридського клубу ж запевнив, що Лунін допрацює контракт із Реалом до його логічного закінчення. Нагадаємо, що угода Андрія з “Королівським клубом” спливає 30 червня 2024 року.

Наступній трансферні придбання команди влітку 2023-го будуть лише у випадку форс-мажорів.

Кар’єру Андрія Луніна у Реалі: головне

• Трансфер Андрія Луніна у Реал, який відбувся в липні 2018-го, спричинив футбольний БУМ в українському футболі. Молодий голкіпер перейшов із Зорі одразу в один із найкращих клубів світу.
• Спершу “вершкові” вирішили відправити українця по орендах, де б він набрався досвіду та звик до іспанського футболу.
• Однак навіть це не допомогло Луніну виграти конкуренцію у Куртуа. Андрій продовжує залишатись другим номером Реала.
• Загалом від моменту переїзду у Мадрид провів за “вершкових” лише 17 матчів, у яких пропустив 19 голів та 4 поєдинки відіграв на нуль.
• Минулий сезон-2022/2023 став найкращим для українця у Реалі, зігравши 12 матчів.
• Із мадридським клубом здобув 6 трофеїв.

Почему реал королевский клуб?

Именно в этот день, 26-го мая, исполняется ровно два года с момента последнего матча Криштиану Роналду за мадридский «Реал». Поединок состоялся в Киеве на НСК «Олимпийский» в рамках финала Лиги чемпионов. «Реал» победил, но победа была омрачена расставанием с игроком-легендой. Ведь с уходом Роналду в небытие ушла целая эпоха мадридской команды.

До того, как мир накрыла коронавирусная пандемия, на трибунах «Сантьяго Бернабеу» можно было увидеть немало болельщиков, одетых в футболку с номером «7» и фамилией «Роналду» на спине. Помнят, любят, не забывают – просто так таких игроков не отпускают. 450 голов, четыре трофея Лиги чемпионов, два трофея Ла Лиги, три клубных чемпионата мира, два Кубка Испании, два Суперкубка Испании в течение девяти сезонов – этими наградами можно заполнить целый музей.

Решение было принято еще до киевского финала. Та игра просто стала лебединой песней Роналду в Мадриде. Президент клуба уже строил планы развития «Реала» без Роналду, а Зидан боролся с внутренними сомнениями – стоит или не стоит продолжать работу, зная, что в его команде уже не будет «голевого убийцы». Но с этими тонкостями не были ознакомлены болельщики «сливочных», поэтому их праздник, обусловленный победой 3:1 с голом Бензема и дублем Бейла, был омрачен грустью, когда Роналду произнес эти слова: «Было очень приятно быть частью команды из Мадрида. Сейчас просто надо насладиться моментом»… Вот это «было» бомбой разорвалось в сознании болельщиков. Понемногу разговоры о 13-м в истории клуба кубке Лиги чемпионов изменились разговорами о будущем.

На следующий день, на вечеринке, посвященной победе, Роналду официально попрощался с болельщиками: «Я горжусь тем, что играл за самый большой клуб мира». Его партнеры пытались остановить португальца: «Криштиану, оставайся», но пути назад уже не было. Между игроком и президентом клуба возник конфликт, который тогда не мог быть заглажен. Это сейчас, через два года, они могут снова обниматься и говорить друг другу теплые слова, это сейчас Роналду может покинуть Турин и приехать в Мадрид, чтобы из вип-зоны стадиона просмотреть Эль-Класико. Тогда же все было иначе.

• Финал как история. «Реал» — «Ливерпуль» 3:1. ФОТОРЕПОРТАЖ UA-ФУТБОЛ

И пострадали не только болельщики. Как показывает статистика, уход Роналду не пошел на пользу ни одной из сторон. Португалец больше не выигрывал Лигу чемпионов и даже до финал не доходил, а самой большой радостью в турнире для него был хет-трик в ворота «Атлетико» – острого раздражителя на уровне инстинктов. Он больше не выигрывал «Золотой мяч», хотя в течение мадридской каденции получал его четыре раза. Потерял и «Реал»: без Роналду он не выигрывал ни Лигу чемпионов, ни Ла Лигу, только клубный чемпионат мира и Суперкубок Испании.

Наконец, в эпоху Криштиану Роналду «Реал» в среднем забивал 2,66 гола за матч, а в прошлом сезоне этот показатель опустился до 1,77. Раскрылся Бензема, забив свои 30 голов в течение сезона, однако это не компенсирует потери Роналду. Без него «Реал» – это уже другая команда.

По материалам AS

«Соккер.ру» вспоминает бывшего президента мадридского «Реала».

В Мадриде в возрасте семидесяти шести лет скончался Лоренсо Санс. Бывший президент «Реала» и владелец «Малаги». Причиной смерти стала пневмония. Ранее у Санса был выявлен вирус COVID-19. Наверное, бывший президент «Реала» — одна из самых именитых жертв коронавируса.

Лоренсо Санс — был человеком сложным, противоречивым. И на посту президента «Реала» пробыл недолго. Четыре с половиной года. В этот временной отрезок уместились две победы в Лиге чемпионов — в 1998 и 2000, чемпионский титул и Межконтинентальный кубок. И провалы «королевского клуба», которых тоже было немало в годы правления Санса, в том числе вызванные действиями самого президента, забудутся или отойдут на второй план. А два Кубка чемпионов уже вписаны в историю и перевесят всё. Особенно первый, он же седьмой в истории. Ведь между шестым и седьмым пролегла дистанция в тридцать два года. Триумфу «Реала» Юппа Хайнкеса будет посвящён отдельный материал.

Лоренсо Санс родился в бедной многодетной семье, где был старшим из десяти братьев. Рано пошёл работать на фабрику по производству обоев, где сумел проделать путь от подсобного рабочего до директора, а потом и владельца. Играл в футбол — был вратарём любительской команды «Пуэрта Бонита». Но состоялся как успешный бизнесмен. Сначала занимался производством обоев, а потом возглавил одну рекламную компанию.

В 1985 году Лоренсо Санс вошёл в совет директоров «Реала». Через десять лет, когда Рамон Мендонса решил не идти на четвёртый срок, Санс, отвечавший в правлении клуба за социальные вопросы, решил участвовать в выборах президента. Даже в отечественной прессе был опубликован материал о предвыборной кампании, в котором содержался перевод анкет трёх претендентов на высший пост в клубе. Кандидаты отвечали на не самые сложные вопросы на разные темы, связанные с «Реалом» в частности и футболом вообще. Два кандидата, не помню их имён, «плавали» как двоечники на экзамене. Ответы Лоренсо Санса были грамотными. Чувствовалось, что претендент знает, куда и за чем идёт. Неслучайно, что в ноябре 1995 года именно Лоренсо Санс стал президентом изрядно побледневшего «Реала».

В Испании вовсю правила «Барселона». В еврокубках «Реал» напоминал скорее бумажного тигра, нежели самый титулованный клуб Европы. Кубок чемпионов не давался в руки с 1966 года. А ведь когда-то «сливочные» едва ли приватизировали «ушастый сосуд». А потом — как отрезало. В 1984 и 1985 году были выиграны два Кубка УЕФА, на которые иные болельщики смотрели со снобизмом, граничащим с пренебрежением. А потом и этого не стало — ни Кубка УЕФА, ни ещё живого Кубка Кубков. Да и внутри страны дела шли не лучшим образом — в 1993 году «Реал» был рад Кубку. А как же был счастлив Мадрид чемпионству команды Хорхе Вальдано. «Барселона» Йохана Кройфа постепенно угасала. Чтобы вернуть себе утраченные позиции, причём надолго, а заодно и совершить прорыв в Европе, «Реалу» нужно было измениться самому.

Лоренсо Санс решил доверить команду Фабио Капелло, который уже заработал себе славу в «Милане». Были куплены новые футболисты — Роберто Карлос, Давор Шукер, Предраг Миятович, Бодо Иллгнер, Кларенс Зеедорф, Кристиан Пануччи. В короткий срок итальянский тренер создал новую крепкую команду с зубами и кулаками, которая стала чемпионом. Заложив приличный фундамент, Капелло ушёл. Во многом из-за разногласий с президентом Сансом, который вдруг присоединился к хору, обвинявших дона Фабио в постановке скучного футбола.

Санс позвал тренировать «Реал» Юппа Хайнкеса, послав куда следует многочисленных доброхотов, призывавших не связываться с немцем. И Хайнкес совершил то, о чём давно мечтали тысячи болельщиков. Привёз на «Сантьяго Бернабеу» Кубок чемпионов, добытый в тяжёлой борьбе с «Ювентусом». Ради европейской кампании германский тренер принёс в жертву внутренние соревнования. Его судьба была решена ещё до финала. И увольнение Хайнкеса стало самой большой ошибкой Санса на посту президента «Реала».

Приглашения Гуса Хиддинка и Джона Тошака были просчётами, банальными, рутинными. Усатый тогда ещё голландец просто попал не в свою команду. Бывает. Хиддинк потом не раз и не два доказывал, что является тренером высокого уровня. Валлиец больше веселил испанских журналистов и особенно журналисток разными шуточками про козлов, к которым относил и себя. «Реал» же стал быстро приходить в негодность. Санс понимал, что был неправ с поспешным увольнением Хайнкеса, но идти на попятную не стал.

Назначение Висенте Дель Боске осенью девяносто девятого выглядело актом отчаяния. Авторитет футболиста Дель Боске был высок, но как тренер обладатель пышных усов был известен только игрокам молодёжного состава «Реала» и их родителям. Но попав в яблочко не целясь, Лоренсо Санс не только спас клуб от падения, но и помог ему выиграть вторую Лигу чемпионов. А заодно подарил миру великого тренера. Возможно, Дель Боске пробился бы и сам, без помощи президента. Только где и когда?

Выиграв вторую Лигу чемпионов, а без президента этот успех не был возможен, Лоренсо Санс проиграл выборы Флорентино Пересу. Потом в жизни бывшего босса «королевского клуба» было много чего, в основном со знаком минус. Но писать об этом не хочется. Особенно в такой день. Своё имя в историю «Реала» Лоренсо Санс вписал. А остальное неважно.

Все три сына Лоренсо Санса стали профессиональными спортсменами. Старший Лоренсо играл за баскетбольный «Реал», а Франсиско (Пако) и Фернандо посвятили себя футболу. Надо сказать, что были они не самыми одарёнными игроками. Но папиной протекцией не пользовались и знали своё место в команде. Пако даже не вышел ни разу за основу. Потом оба ушли. Фернандо играл за «Малагу», завершив карьеру, стал президентом клуба. Куда больше прославился зять покойного Лоренсо Санса Мичел Сальгадо. Пришедший из «Сельты» светловолосый защитник был видной фигурой в «Реале» начала века. Две победы в Лиге чемпионов, четыре титула чемпиона Испании, полсотни с лишним матчей за сборную страны. Причём Мичел женился на Малуле Санс, когда её папа уже лишился президентского поста.

Источник: Soccer.Ru | Олег Лыткин | Фото: ФК «Реал»