Шовковиця: вирощування, догляд, посадка та обрізування

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 вересня 2016 🕒 18 хвилин 👀 63658 разів 💬 2 коментарі

• Прослушать статью
• Посадка й догляд за шовковицею
• Дерево шовковиця – опис
• Посадка шовковиці
  • Коли садити шовковицю
  • Посадка шовковиці восени
  • Як посадити шовковицю навесні
  • Як виростити шовковицю
  • Обробка шовковиці
  • Полив шовковиці
  • Підживлення шовковиці
  • Шовковиця в Підмосков’ї і в Москві
  • Шовковиця в Сибіру
  • Коли обрізати шовковицю
  • Як обрізати шовковицю
  • Обрізування шовковиці навесні
  • Обрізування шовковиці восени
  • Як розмножувати шовковицю
  • Насіннєве розмноження шовковиці
  • Розмноження шовковиці пагонами
  • Розмноження шовковиці живцями
  • Щеплення шовковиці
  • Червона шовковиця (Morus rubra)
  • Чорна шовковиця (Morus nigra)
  • Біла шовковиця (Morus alba)
  • Великі сорти шовковиці
  • Сорти шовковиці для Підмосков’я
  • Корисні властивості шовковиці
  • Шовковиця – протипокази
  • Коментарі

  Шовковиця (лат. Morus), або тутове дерево, або шовкун – листопадне дерево, яке належить до роду родини Тутові і за даними з різних джерел налічує від 17 до 24 видів . Поширені представники цього роду в субтропічному та помірному поясі Північної Америки, Африки й Азії. Листя шовковиці білої – одного з найпопулярніших видів роду – є джерелом харчування личинок тутового шовкопряда, лялечки яких використовують для виробництва натурального шовку.

  У Росії шовковиця була відома вже при Івані Грозному – спеціально створена шовкоткацька мануфактура виробляла ніжну тканину для царського двору, а Петро I через високі цінності дерева заборонив його вирубування на території держави. Вельми цінною вважається пружна, щільна і важка деревина тутового дерева – в Середній Азії з неї виготовляють музичні інструменти, вироби, бочки.

  Прослушать статью

  Посадка й догляд за шовковицею

  • Посадка: у квітні або в вересні-жовтні.
  • Цвітіння: у середині травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: будь-який, окрім болотистого чи сухого піщаного.
  • Полив: у дуже суху погоду з весни до липня, потім поливання припиняють. Якщо весна буде з дощами, поливання не потрібні.
  • Підживлення: вносять теж тільки з весни до липня: навесні – азотні, влітку – калійно-фосфорні добрива.
  • Обрізування: з квітня до початку травня – формувальне і санітарне, у жовтні – санітарне.
  • Розмноження: зеленими та здеревілими живцями, відсадками, щепленням, пагонами, рідше – насінням.
  • Шкідники: павутинний кліщ, американські метелики, шовковиці п’ядуна та червці Комстока.
  • Хвороби: гриб трутовик, борошниста роса, циліндроспоріоз, або бура плямистість листя, бактеріоз і кучерява дрібнолистість.
  • Властивості: є лікарською рослиною.

  Дерево шовковиця – опис

  Дерево шовковиці в молодості росте дуже швидко, але поступово зростання сповільнюється, і сформована рослина сягає у висоту не більше 15 м. Листя шовковиці просте, часто лопатеве, зубчасте по краях, чергове. Дрібні, зібрані в колосся квітки шовковиці можуть бути чоловічими або жіночими (дводомними), але на деяких (однодомних) рослинах можуть водночас розкриватися і ті, й інші. М’ясисті плоди шовковиці завдовжки 2-3 см є несправжніми ягодами, з’єднаними воєдино кістянками різних кольорів – від білого до темно-фіолетового або майже чорного. Шовковиця абсолютно невибаглива й може рости без будь-якого догляду. У плодоношення дерево вступає на п’ятий рік життя. Живе шовковиця до 200 років, але існують шовковиці, яким вже п’ять століть.

  У культурі вирощують переважно два види шовковиці – білу і чорну, причому їх розрізняють не за кольором плодів, а за кольором кори: гілки шовковиці білої мають світлий відтінок кори – жовтуватий, кремовий або білий, а у гілок чорної шовковиці кора набагато темніша. Сьогодні шовковиця така сама популярна серед садівників, як і перевірені часом яблуня, вишня, черешня, слива та інші плодові дерева, що давно прижилися в наших садах, тому ми й пропонуємо вам інформацію про те, як здійснюється посадка та догляд за шовковицею, розмноження шовковиці живцями й іншими способами, вирощування і догляд за шовковицею в Підмосков’ї, захист тутового дерева від хвороб і шкідників, а також розповімо вам, чим корисна шовковиця і які її сорти найбільш популярні в аматорському садівництві.

  Посадка шовковиці

  Коли садити шовковицю

  Вирощування шовковиці починається з її посадки, яку найкраще здійснити в квітні, до початку сокоруху, або у вересні-жовтні, до початку сезону дощів. Досвідчені садівники воліють осінню посадку: якщо рослина переживе зиму, значить, їй належить довге життя.

  Аби правильно визначити місце під шовковицю, потрібно знати її переваги. Вона світлолюбна й вимагає захисту від холодного вітру, не любить сухий піщаний ґрунт, як і засолений або заболочений, а залягання ґрунтових вод має бути не вище ніж 1,5 м. Дерева з чоловічими квітками самі собою не плодоносять, але дізнатися, якої статі ваш саджанець, ви зможете тільки через 4-5 років. Тому, щоб уникнути неприємних сюрпризів, придбайте трирічні саджанці шовковиці, які вже дали перший приплід.

  Посадка шовковиці восени

  Розмір посадкового котловану, який потрібно приготувати хоча б за пару тижнів до посадки, залежить від кореневої системи саджанця: вона має розташовуватися в ямі вільно. Середні розміри котловану 50х50х50 см. Якщо ґрунт на ділянці мізерний, глибина ями має бути більша, тому що на її дно поміщають 5-7 кг перепрілого гною або компосту, змішаного з 100 г суперфосфату, який укривають шаром ґрунту, щоб уникнути стикання добрива з корінням саджанця. Через два тижні здійснюється посадка шовковиці: коріння саджанця опускають у яму, розправляють і прикопують, злегка струшуючи стовбур, щоб у ґрунті не залишалося порожнин. Після посадки поверхню в пристовбурних колах ущільнюють, поливають двома відрами води, а коли вона вбереться, пристовбурні кола мульчують. Якщо ваш саджанець дуже тонкий і крихкий, вбийте перед його висадкою в дно ями опору, до якої після завершення посадки прив’яжіть деревце, а якщо ви садите шовковицю у важкий глинистий ґрунт, насамперед помістіть на дно котловану биту цеглу в ролі дренажного шару.

  Як посадити шовковицю навесні

  Весняна посадка шовковиці нічим не відрізняється від осінньої, за винятком того, що ями копають ще з осені, закладають у них родючу суміш і залишають до весни, а в квітні закінчують посадку.

  Вирощування шовковиці в саду

  Як виростити шовковицю

  Вирощування шовковиці та догляд за нею вимагає виконання звичних для садівника процедур – поливу, розпушування ґрунту в пристовбурних колах, видалення бур’яну, підживлення, обрізування та захисту від хвороб і шкідників.

  Обробка шовковиці

  Щоб мінімізувати ризик захворювання шовковиці або ураження шкідниками, проводять профілактичні обробки дерева й пристовбурного кола фунгіцидами та інсектицидами. Найкращий час для таких заходів – початок квітня, коли бруньки ще сплять, і жовтень, коли рослина вже припинила вегетацію. Як засіб від хвороб і шкідників можна використовувати тривідсотковий розчин бордоської рідини або Нітрафену. Найкращим препаратом для весняної обробки є семивідсотковий розчин сечовини, який не тільки знищить хвороботворні мікроелементи й личинки комах, що перезимували в корі дерева і в ґрунті під ним, а й підживить рослину азотним добривом, таким необхідним шовковиці в цю пору року.

  Полив шовковиці

  Для підвищення морозостійкості шовковиці її поливають із весни до липня, але тільки в дуже суху погоду, а потім полив припиняють. Якщо весна дощова, шовковицю можна взагалі не поливати.

  Підживлення шовковиці

  У цей же часовий проміжок – із ранньої весни до липня – шовковицю підживлюють. Навесні в підживленні має переважати азотна складова, а влітку – фосфати і калійні добрива.

  Шовковиця в Підмосков’ї і в Москві

  Не зважаючи на те, що підмосковний клімат не дуже підходить для культивування південних рослин, у Московській області давно з успіхом вирощують і виноград, і навіть абрикоси, тому шовковиця в середній смузі вже не дивина, адже під снігом вона може витримувати морози до -30 ºC. Замерзнути дерево може тільки в безсніжну зиму при температурі -7-10 ºC. Ось чому при посадці шовковиці в цій місцевості кореневу шийку потрібно трохи заглибити в ґрунт.

  Оскільки тривалість світлового дня в Підмосков’ї не відповідає вимогам культури, у підмосковній шовковиці два періоди вегетації на рік – весна й осінь. Її дивовижна здатність утворювати коркову тканину між зрілою і незрілою частиною пагона дає дереву змогу восени скинути нежиттєздатні відрізки пагонів і нормально перезимувати. Тому восени в Москві й Московській області можна спостерігати не тільки опадання листя шовковиці, а й опадання пагонів. У всьому іншому вирощування шовковиці в Підмосков’ї нічим не відрізняється від вирощування її в більш південних районах.

  Шовковиця в Сибіру

  Щоби виростити шовковицю в Сибіру, потрібно підвищити її зимостійкість. Справа ця непроста, але завзятість і цілеспрямованість долає будь-які перешкоди. Тим, хто не боїться труднощів, допоможуть статті садівників-дослідників В. Шаламова і Г. Казанина.

  Обрізування шовковиці

  Коли обрізати шовковицю

  Як і будь-яку іншу рослину, обрізати шовковицю краще в період часткового або повного спокою. Найменш болісно рослина зносить обрізування навесні, до початку сокоруху – саме з кінця квітня до початку травня, поки не розпустилися бруньки на деревах, проводять формуюче і змолоджуюче обрізування шовковиці. Санітарне обрізування краще проводити восени, після падолисту, при температурі повітря не нижче -10 ºC.

  Як обрізати шовковицю

  Кожен вид шовковиці вимагає свого підходу до обрізування. Обрізування плакучої шовковиці полягає переважно в проріджуванні крони і вкорочуванні пагонів і гілок, причому можна абсолютно не переживати, що перестаралися з обрізуванням – цей вид шовковиці напрочуд швидко відновлюється.

  Обрізування штамбованої шовковиці спрямоване на формування крони – на довгому стовбурі без гілок формують густу кулясту шапку або спадаючий каскад гілок.

  Найскладніше формувати декоративну шовковицю й надалі регулярно підтримувати оригінальну форму рослини.

  Обрізування шовковиці навесні

  У молодого дерева стовбур на висоті до 1,5 м очищають від гілок, щоб у зрілому віці гілки не опускалися до землі. Можна зберегти центральний провідник і дозволити йому вирости до 5-6 м, видаляючи конкуруючі пагони. А можна дозволити кроні розвиватися природним порядком. Якщо ви хочете для власної зручності виростити невисоке дерево, обріжте верхівковий пагін на висоті 135-170 см і сформуйте скелет, як у карликової яблуні, з 8-10 гілок, після чого підтримуйте форму крони, вищипуючи й вистригаючи непотрібні пагони. Пониклі гілки обрізати не варто, просто підіпріть їх.

  Обрізування шовковиці восени

  Після падолисту настає час підготовки шовковиці до зими, й однією з необхідних процедур є санітарне обрізування, під час якої видаляють усі хворі, надламані, засохлі, обморожені, занадто тонкі та зростаючі всередину крони пагони й гілки. І, найпевніше, вам не доведеться проводити санітарне обрізування щороку.

  Розмноження шовковиці

  Як розмножувати шовковицю

  Розмноження шовковиці відбувається насінням і вегетативно – зеленими й здеревілими живцями, щепленням, відсадками та пагонами.

  Насіннєве розмноження шовковиці

  Насіння шовковиці врожаю поточного року в середині або наприкінці жовтня очищають від м’якоті і, витримавши 1-2 години в розчині стимулятора росту – Епіну або Циркону, сіють у ґрунт. Якщо ви вирішили перенести посів на ранню весну, вам доведеться попередньо піддати насіння стратифікації упродовж 1-2 місяців. Замінити стратифікацію можна передпосівною підготовкою – навесні перед посівом потримати насіння добу в холодній воді, а потім добу у воді температурою 50-53 ºC.

  На незатіненій сонячній грядці зробіть борозенки й пролийте їх водою, додавши в неї добрива для плодово-ягідних культур. Сійте дрібне насіння шовковиці настільки рідко, наскільки у вас це вийде, на глибину 3-5 см, а після закладення насіння в ґрунт рясно полийте і замульчуйте грядку. При осінньому посіві шар мульчі має бути товщим, ніж при весняному, щоб насіння не загинуло взимку. Догляд за сходами полягає в регулярних поливанні, підживленні та прополюванні грядки. До осені сіянці стануть досить великими й розвиненими, щоб їх можна було розсадити на відстань від 3 до 5 м залежно від сорту шовковиці. Через 5-6 років шовковиця з насіння вступить у плодоношення. Недолік насіннєвого розмноження в тому, що сіянці можуть не успадкувати або не повністю успадкувати ознаки материнської рослини, тому їх найчастіше використовують у якості підщеп для окулірування.

  Розмноження шовковиці пагонами

  У випадку обмерзання шовковиці холодною зимою замінити загиблу рослину може добре розвинений кореневий пагін рослини, на якому згодом можна сформувати крону. Зайві відростки вирізають або, викопавши з корінням і вкоротивши пагін на одну третину, використовують як саджанці. Нащадки зберігають ознаки материнської рослини повністю.

  Розмноження шовковиці живцями

  Кореневласні шовковиці можна розмножувати зеленими живцями, але здійснити розмноження цим способом можна тільки за допомогою установки, що утворює в теплиці дрібну водяну суспензію у вигляді туману. У червні або липні, коли у шовковиці починається інтенсивний ріст, потрібно нарізати з пагонів живці завдовжки 15-20 см із двома-трьома бруньками й висадити їх у теплицю під кутом 45º, заглибивши нижній зріз у пухкий ґрунт на 3 см. Залиште на живці 1-2 верхні листки, вкоротивши листову пластину наполовину, і створіть у теплиці середовище підвищеної вологості. До осені живці вже пустять нові пагони і набудуть сильну кореневу систему, але висаджувати їх у ґрунт можна буде тільки наступної весни.

  Окрім зелених живців, для вкорінення використовують і напівздеревілі, зрізуючи їх у ті самі терміни. Порядок вирощування шовковиці з дерев’янистих живців точно такий же, як і з зелених, різниця тільки в тому, що вкорінюються вони повільніше. Шовковиця з живців теж повністю успадковує ознаки материнської рослини.

  Щеплення шовковиці

  Шовковицю прищеплюють усіма можливими способами, але найбільш простим та успішним є копулірування – щеплення на зріз живцем. При простому копуліруванні зрощують підщепу й щепу однакової товщини: на підщепі й прищепному живці роблять між двома бруньками косі зрізи довжиною, яка дорівнює чотирьом діаметрам зрощуваних рослин (наприклад, зрізи шестисантиметрової довжини при діаметрі прищепного живця й підщепи 1,5 см). Зрізи поєднують і обв’язують місце з’єднання окулірувальною стрічкою або будь-яким іншим еластичним матеріалом.

  Покращене копулірування з язичком виконується так: зрізи прищепного живця й підщепи, які роблять так, як описано вище, доповнюють заріз-язичками. Відступіть від кінця зрізу одну третину і зробіть заріз до середини зрізу на підщепі вниз, а на щепі вгору. Прикладіть зрізи і заведіть язички так, щоб вийшло більш тісне поєднання, після чого оберніть місце зрощування стрічкою.

  Хвороби шовковиці

  Шовковиця загалом досить стійка до різних хвороб, але іноді хворіє і вона. Найчастіше садівникам доводиться мати справу з такими хворобами, як борошниста роса, циліндроспоріоз, або бура плямистість листя, бактеріоз і кучерява дрібнолистість. Пошкоджує шовковицю і гриб-трутовик.

  Борошниста роса викликається грибком і проявляється білястим нальотом на листі та пагонах шовковиці. Прогресує захворювання в суху погоду, особливо швидко розвивається хвороба в загущеній кроні. При виникненні перших ознак захворювання шовковицю обробляють Фундазолом, бордоською рідиною або суспензією колоїдної сірки. Як превентивний захід можна розглядати збір і спалювання восени опалого листя.

  Циліндроспоріоз, або бура плямистість листя – теж грибкове захворювання, симптомами якого є лілово-червоні плями з кільцевою облямівкою, що з’являються на листках. Із розвитком хвороби тканина листя всередині плями висипається, листя жовтіє й опадає. При появі перших ознак хвороби, а потім через два тижні рослину обприскують одновідсотковим розчином Сіліту, витрачаючи до 3 л розчину на одне дерево.

  Бактеріоз уражає здебільшого молоде листя й пагони шовковиці, спотворюючи їх плямами неправильних обрисів, які з розвитком захворювання чорніють. Листя шовковиці скручується й опадає, пагони деформуються і вкриваються камедеподібними згустками. Проти бактеріозу застосовують обробку шовковиці препаратами Фітофлавін або Гамаїр, але, на жаль, це не завжди допомагає, тому найкращий спосіб захисту рослини від бактеріозу – профілактичні заходи.

  Кучерявість дрібнолиста – вірусне ураження, переноситься комахами. Проявляється захворювання зморщуванням листової пластини між прожилками, слідом за яким на них з’являється зерниста вузлуватість. У результаті листя згортається, брижиться, пагони стають шорсткими та ламкими, хоча кількість його анормально збільшується. На жаль, ця хвороба невиліковна, але в ролі профілактики рекомендується боротьба з комахами-переносниками вірусних інфекцій, до яких насамперед належать сисні шкідники – попелиця, трипси, кліщі та їм подібні.

  Трутовик – гриб, що поселяється на деревах і руйнує їхню деревину. Спори трутовика проникають у тріщини й пошкодження в корі та паразитують на дереві, руйнуючи стовбур. Гриб необхідно вирізати разом із частиною деревини і спалити, а рану обробити п’ятивідсотковим розчином мідного купоросу, після чого замазати спеціально приготованою сумішшю, що складається з глини, вапна та коров’ячого гною у співвідношенні 1:1:2. Якщо ви виявили на дереві механічне пошкодження, з якого сочиться камедь, то, щоб уникнути подальших проблем, зачистіть цю ділянку, продезінфікуйте одновідсотковим розчином мідного купоросу й обробіть сумішшю Нігролу (7 частин) і просіяної деревної золи (3 частини).

  Шкідники шовковиці

  Не занадто часто, але час від часу вражають шовковичні дерева комахи-шкідники, до яких передусім належать павутинні кліщі, американські метелики, тутовий п’ядак і червці Комстока.

  Білий американський метелик – найнебезпечніший шкідник. Його зеленувато-коричнева гусінь із чорними бородавками й жовто-помаранчевими смугами з боків може об’їсти все листя на дереві. Павутинні гнізда необхідно зрізати і спалювати, на стовбурах дерев слід встановити ловчі пояси, а крону шовковиці обробити Хлорофосом.

  Шовковичний п’ядун, точніше, його гусінь, також харчується листям шовковиці. Щоб захистити від них дерево, його навесні, в момент набубнявіння бруньок, оббризкують Хлорофосом – саме в цю пору і з’являється гусінь п’ядуна.

  Павутинні кліщі, оселяючись на шовковиці, виробляють найтоншу павутину, яка і є ознакою присутності цих найдрібніших, невидимих оку, але дуже небезпечних шкідників. Кліщі живляться клітинним соком листя шовковиці, проколюючи його, від чого листя через деякий час буріє й опадає. Але найгірше, що павутинні кліщі переносять невиліковні вірусні хвороби. Проти кліща, який є павукоподібною комахою, інсектициди не ефективні – його знищують акарицидними препаратами: Кліщовитом, Актелліком і подібними до них.

  Червець Комстока – теж сисна комаха, поселяється в корі дерева, на його листі та гілках і харчується їхнім соком, послаблюючи рослину. В результаті його життєдіяльності на шовковиці утворюються рани та пухлини, гілки деформуються й сохнуть, а листя жовтіє й опадає. Знищують червців обробкою пошкоджених рослин пестицидами.

  Види і сорти шовковиці

  Класифікація шовковиці дуже заплутана – за різними джерелами рід налічує від 17 до 200 видів . Це пов’язано з тим, що існує багато природних гібридів рослини, що виділяються деякими науковцями в самостійні види. У культурі найчастіше вирощують три види шовковиці, з якими ми вас і познайомимо.

  Червона шовковиця (Morus rubra)

  родом із Північної Америки. Вона витривала, посухостійка, холодостійка й невибаглива до умов зростання. У висоту рослини цього виду сягають 10-20 м, крона у них у вигляді шатра, а кора буро-коричневого відтінку. Листя завдовжки до 12 см, довгозагострене, округле або яйцеподібне, шорстке згори пластини й повстяне зі споду. На молодих пагонах листя глибоколопатеве. Плоди шовковиці червоної – соковиті, завдовжки до 3 см, кисло-солодкого смаку, темно-червоного, майже чорного кольору – дуже схожі на плоди ожини. Дозрівають плоди в кінці липня. Шовковиця червона представлена зазвичай дводомними рослинами, які вимагають для плодоношення пару протилежної статі, хоча іноді зустрічаються й однодомні екземпляри. Червона шовковиця має декоративну форму – повстяну, з листям, нижня сторона якого вкрита густим білим опушенням.

  Чорна шовковиця (Morus nigra)

  родом з Ірану й Афганістану. Це дерево заввишки до 15 м із розлогою кроною, великим широкояйцеподібним несиметричним листям завдовжки до 20 і завширшки до 15 см, верхня сторона якого шорстка, а нижня повстяна. Чорні, солодкувато-кислі лискучі плоди сягають у довжину 3 см. Цей вид посухостійкий, але більш теплолюбний, ніж шовковиця червона й шовковиця біла. На основі базового виду виведено нові форми:

  • Ремонтантна – карликова компактна форма шовковиці, яку можна вирощувати в контейнері;
  • Шеллі №150 – великоплідна урожайна шовковиця, соковиті й солодкі ягоди якої сягають у довжину 5,5 см, а дуже велике, завдовжки до півметра листя використовується з декоративною метою.

  Популярними сортами чорної шовковиці є Королівська, Чорний принц, Чорна перлина, Плодова-4 і Надія.

  Біла шовковиця (Morus alba)

  родом із широколистяних лісів Китаю. Це дерево заввишки до 20 м із бурою тріщинуватою корою й густою кулястою кроною. Колір кори молодих гілок від сіро-зеленого до червонувато-бурого. Листя відрізняється різноманітністю конфігурацій: на одному дереві воно може бути не тільки різного розміру, а й різної форми. Улітку листя темно-зелене, а восени стає солом’яно-жовтим. Солодкі супліддя різноманітного забарвлення нагадують за формою ожину або малину. Цей вид витривалий у міських умовах, морозостійкий і невибагливий. Існує безліч декоративних форм білої шовковиці:

  • шовковиця плакуча – дерево висотою до 5 м зі спадаючими тонкими гілками;
  • пірамідальна – ці дерева можуть сягати у висоту 8 м. У них вузькопірамідальна крона і лопатеве листя;
  • куляста – деревце з густою кулястою кроною;
  • ложкоподібна – багатостовбурова рослина заввишки до 5 м із рано дозріваючими плодами й складчастим увігнутим листям;
  • великолиста – листя у дерев цієї форми може сягати в довжину 22 см;
  • звичайна вузьколиста – кущувата форма шовковиці з дрібним, дуже шорстким виїмчастим листям;
  • розсіченолиста – витончена рослина, листя якої розділено на правильні вузькі лопаті, а верхівкові й дві бічні лопаті сильно витягнуті;
  • золотиста – у рослин цієї форми листя й молоді пагони золотисто-жовтого кольору:
  • татарська – повільнозростаюча низькоросла шовковиця з підвищеною зимостійкістю і багатолопатевими дрібними листочками.

  Тим, кого більшою мірою цікавлять не декоративні якості, а врожай плодів, пропонуємо високопродуктивні сорти шовковиці білої:

  • Біла медова – високоросле дерево з білими солодкими плодами завдовжки до 3 см;
  • Смуглянка – урожайний морозостійкий сорт із кисло-солодкими чорними плодами завдовжки до 3,5 см;
  • Біла ніжність – високоврожайний сорт із білими ніжними супліддями завдовжки до 5 см;
  • Луганочка – високопродуктивний сорт із кремовими солодкими плодами завдовжки до 5,5 см;
  • Чорна баронеса – ранній морозостійкий сорт з ароматними солодкими плодами завдовжки до 3,5 см;
  • Старомосковська – морозостійка шовковиця з кулястою формою крони й майже чорними солодкими ягодами до 3 см завдовжки;
  • Українська-6 – урожайний ранній сорт із чорними плодами завдовжки до 4 і більше сантиметрів.

  Окрім описаних, затребувані в садівництві сорти білої шовковиці Діана, Біла ніжність, Білосніжка та Машенька.

  Великі сорти шовковиці

  Тих, хто прагне до досконалості, напевно зацікавлять сорти шовковиці з найбільшими супліддями – Біла ніжність, Шеллі №150, Чорна перлина і Чорний принц.

  Сорти шовковиці для Підмосков’я

  У середній смузі безглуздо вирощувати чорну шовковицю, а ось серед сортів білої шовковиці є ті, що давно й успішно культивуються в умовах середньої смуги. Серед них Володимирська, Королівська, Біла медова і Старомосковська.

  Властивості шовковиці – користь і шкода

  Корисні властивості шовковиці

  Лікувальні властивості шовковиці зумовлені речовинами, що входять до її складу – вітамінами A, K, E і С, мікроелементами селеном, залізом, марганцем, цинком і міддю, макроелементами фосфором, магнієм, кальцієм, калієм і натрієм. У зрілих плодах шовковиці міститься рибофлавін, пантотенова і фолієва кислоти, токоферол, піридоксин і холін.

  У народній медицині ягода шовковиця використовується для лікування безлічі захворювань: зрілими ягодами, які чинять на організм послаблюючу дію, лікують закрепи, а зелені, навпаки, застосовують при діареї, а також при печії. Розведений кип’яченою водою сік ягід шовковиці застосовують як полоскання при захворюваннях горла. А настій кори і ягід ефективний при ГРЗ, бронхітах і бронхіальній астмі.

  Сечогінна властивість відвару коренів і кори шовковиці використовують при гіпертонії, а настій із листя застосовують як жарознижуючий засіб при лихоманці. Людям із вадою серця і міокардіодистрофією рекомендовано вживання ягід шовковиці в великих кількостях – по 300 г 4 рази на добу впродовж місяця.

  При стресах і безсонні показано вживання відвару сухих ягід шовковиці, оскільки в них високий уміст вітамінів групи B, які впливають на білковий і вуглеводний обмін та підтримують роботу нервової системи.

  Рекомендовано вживання шовковиці при фізичних перевантаженнях та у відновлювальний період після перенесеного хірургічного втручання, оскільки магній, калій і кверцитин, що входять до складу її ягід, благотворно впливають на кровотворення.

  У В’єтнамі з листя шовковиці виробляють препарат Фомідол, застосовуваний для лікування ревматизму й шкірних хвороб.

  Порошок із кори шовковиці, змішаний із маслом, сприяє швидкому загоєнню забоїв, порізів, виразок і ран, а змащуваний кілька разів на день соком свіжих ягід шовковиці стригучий лишай зникне без сліду. Але головна користь шовковиці в тому, що вона займає одне з перших місць за вмістом калію, тому застосовується при гіпокаліємії – нестачі в організмі цього найважливішого елемента.

  Шовковиця – протипокази

  Шкода шовковиці може проявитися в разі її індивідуальної незносності. Іноді відбуваються розлади травлення через переїдання або вживання недозрілих ягід шовковиці. Окрім того, слід знати, що ягоди й сік шовковиці погано поєднуються з іншими фруктами й соками, викликаючи бродіння в кишечнику, тому їх, як і диню, потрібно вживати окремо – за дві години до або через дві години після іншої їжі.

  Паслін (Solanum) – догляд у домашніх умовах

  Паслін (Solanum) – рід вічнозелених дерев, чагарників, напівчагарників, багаторічних й однорічних трав належить до родини Пасльонові. Роду соланум належить понад півтори тисячі видів рослин, поширених на теплих територіях помірного клімату по всьому світу. Тому й має багато народних назв рослина з маленькими помаранчевими плодами. Можна почути: соланум, картопляне дерево, єрусалимська вишня, кубинська вишня, кімнатна вишня.

  Південно-Африканський континент і деякі країни Південно-східної Азії вважаються батьківщиною рослин роду пасльонових.

  Що таке паслін? Зовнішні дані пасльону зовсім не схожі один з одним, якщо, наприклад, порівнювати з картоплею, помідором, баклажаном той же паслін темно-плодовий, або цінну лікарську квітку – паслін чорний. У природних умовах-це невеликі чагарники круглий рік покриті зеленню. Листочки мають форму довгастого овалу. Паслін має біленькі, жовтенькі, фіолетові або рожеві квіточки, які збираються в суцвіття волоть. Яскраво-помаранчеві плоди, що нагадують вишню, роблять рослину особливу чарівною.

  Кімнатна рослина з червоними ягодами назва її паслін (Соланум) стала дуже частою прикрасою й доповненням до інтер’єру квартир, офісів, балконів. Щоб кімнатна вишня відчувала себе добре, їй потрібно створювати умови, наближені до природних. А саме, вологість повітря повинна бути високою, не забувати про обприскуванні та прохолоду взимку.

  Види пасльону

  Паслін горечавковидний (Solanum rantonnetii)

  Ще має назву картопляне дерево. Батьківщина – Південна Америка.

  Картопляне дерево опис: в природних умовах висота цього багаторічного розлогого чагарнику може досягти триметрової позначки. Неповторність і красу рослині надають синьо-фіолетові квіточки з жовтенькими вічками, якими густо вкритий кущик. Картопляне дерево плоди на ньому й ще зелененькі, помаранчеві та вже червоні – апогей його вирощування. Адже це невимовне видовище. І ця краса чудово прижилася і в наших широтах. Ось тільки питання, як зимує картопляне дерево? Морозів рослина не переносе, тому в холодну пору року її потрібно занести в будинок, зимовий сад або в підвал.

  Паслін неправдивоперечний (Solanum pseudocapsicum)

  Посланець острова Мадейра, ще його називають «єрусалимська вишня» за схожість ягід. Представлений цей вид півметровим вічнозеленим напівчагарником з розгалуженими пагонами. На них густо розташоване листя насиченого зеленого кольору. Дуже красива рослина, яка цвіте невеликими білими одиночними або в гроноподібних суцвіттях квіточками. Після цвітіння рослина покривається, в міру дозрівання, кругленькими зеленими, жовтими, червоними двох сантиметровими ягідками. Квітникарі любителі віддають перевагу карликовій формі цієї рослини, адже домашній догляд за «кімнатною ягодою» зовсім не складний.

  Паслін перцевий (Solanum capricastrum)

  Росте цей вид пасльону в лісових масивах Уругваю та Південної Бразилії. У літній період рослина покривається білими квітами, а ближче до зими – яскраво-червоними вишеньками, які не тільки красиві, але й лікувальні. Настоєм з них лікують ангіну та тонзиліт. Сіра опушка на молодих пагонах і посріблені опушені короткі листочки на них роблять кущик особливо гарним і привабливим.

  Паслін сосочковий (Solanum mammosum)

  Незвичайна форма плодів цього солануму закріпила за ним й інші імена – содомове яблуко, коров’яче вим’я.

  Ця рідкісна декоративна рослина, може досягти метрової позначки. На колючих товстих гілочках розташовуються ніжні зелененькі листочки. Біленькі або блідо-бузкові квіточки перетворюються в жовтенькі ягідки витягнутої форми з цікавими наростами.

  Незвичайна декоративність екзотичних плодів використовується флористами для прикраси букетів. Гомеопати використовують протизапальні та відхаркувальні властивості для лікування захворювань.

  Паслін кімнатний догляд в домашніх умовах

  Паслін кімнатний витривалий, доглядати за ним зовсім не важко. І якщо Ви бажаєте бачити свого екзота життєрадісним створюйте йому приємні й відповідні умови для зростання.

  Вибір місця та температурний режим

  Пасльонові дуже люблять багато яскравого розсіяного освітлення круглий рік. Найбільш придатними територія для кімнатної вишні будуть східні та західні вікна. На підвіконні з південної сторони, для комфорту рослини, яскраві пекучі сонячні промені обов’язково притіняти. Дуже любить картопляне дерево свіже повітря. Влітку йому буде приємно на балконі або на вулиці, але потрібно оберігати від протягів й опадів.

  Спека для рослини з маленькими помаранчевими плодами не бажана. Прийнятною літньою температурою вважається 18-25˚С, зимовою – 12-15˚С.

  Вологість повітря та полив

  Домашній рослині необхідно створити сприятливий клімат з високою вологістю повітря близько 70% за допомогою регулярних обприскувань двічі на добу, або побутового зволожувача повітря.

  Кімнатна вишня – велика любителька води. Її потрібно поливати відстояною, м’якою, кімнатної температури водою без домішок солі та хлору, кожні два дні в міру висихання верхнього шару грунту, в спекотні дні ще частіше. Не допускати сильного перезволоження, щоб виключити загнивання кореневої системи. Взимку рослина відпочиває, полив скорочують до трьох разів на місяць, спостерігаючи за станом ґрунту.

  Грунт та його підживлення

  Вимоги до складу ґрунту у пасльону невисокі. Головне, щоб він був пухкий та поживний. Для цього потрібно взяти в рівних частках:

  • листову землю,
  • дернову землю,
  • перегній,
  • торф,
  • пісок або перліт.

  Універсальний ґрунт для кімнатних або садових рослин буде ідеальним варіантом для рослини. Обов’язковим атрибутом є горщик з отвором, на його дні за допомогою керамзиту та гальки потрібно створити хороший дренаж для захисту коренів від небажаного застою водички.

  Паслін декоративний буде цвісти та плодоносити протягом року при регулярному підживленні, не рідше два рази на місяць, рідкими комплексними добривами для квітучих.

  Пересадка

  Пересадку молоденьких соланумів виконують кожну весну. Більш дорослу кубинську вишню пересаджують один раз в три роки з обов’язковим укорочуванням пагонів на половину.

  Картопляне дерево розмноження

  Насіннєвий спосіб розмноження можна використовувати протягом усього року. Сіють насіння на поверхню земляної суміші. Прикривають тоненьким шаром піску. Створюють умови міні-теплички та ставлять в затемнене місце. Після проростання саджанців їх потрібно перенести на світлу територію. Саджанці, які підросли пікірують і пересаджують на постійне місце.

  Верхівкові черешки є матеріалом для розмноження. Їх укорінюють при температурі 22-25˚С в суміші піску з торфом.

  Картопляне дерево шкідники

  Непрошеними шкідниками можуть бути:

  1. тля,
  2. павутинний кліщ,
  3. білокрилка,
  4. щитівка.

  При їх виявленні терміново обробляємо рослину інсектицидами.

  Головні та важливі фактори вирощування кімнатного пасльону розглянуті. Результат сумлінного та якісного їх виконання – чудовий екзотичний зелений кущик з мальовничими плодами, який на протязі всього року буде приносити задоволення та радувати око своєю красою й неповторністю.