Перевірені досвідом рекомендації Українцям Коли і в якому виданні вперше було опубліковано котлован

Коли і в якому виданні вперше було опубліковано котлован

Перше видання «Кобзаря»

Останнє прижиттєве видання «Кобзаря» містило вже 43 вірші і було першим, надрукованим за українським фонетичним правописом.

Писати вірші Тарас Шевченко почав ще кріпаком, за його свідченням, у 1837 році і через рік, коли він вже став вільною людиною та був зарахований студентом до Петербурзької академії мистецтв, про його пристрасть до поезії стало відомо поету Євгену Гребінці, з яким Шевченко був знайомий з 1835 року, — під враженням від звістки про смерть у Полтаві Івана Котляревського Шевченко написав йому посвяту «На вічну пам’ять Котляревському, яку разом з чотирма іншими поезіями передав Гребінці для публікації в його альманасі «Ластівка».

В кінці 1839 року Гребінка познайомив Шевченка зі своїм приятелем по Ніжинській гімназії відставним штаб-ротмістром, полтавським поміщиком Петром Івановичем Мартосом, небайдужою до літератури людиною, гімназійним товаришем Миколи Гоголя і дописувачем у літературні альманахи. За рекомендацією Гребінки він замовив у Шевченка свій акварельний портрет і під час одного із сеансів, коли йому довелось позувати у квартирі художника, Мартос побачив рукописи з його віршами. Вражений прочитаним, він, отримавши схвальний відгук про них Гребінки, вирішив видати вірші Шевченка окремою книжкою.

Перше видання «Кобзаря» (внизу)

12 (25) лютого 1840 року Євген Гребінка отримав схвальний вердикт Петербурзького цензурного комітету і 26 квітня 1840 року накладом 1 000 примірників вийшла перша збірка поезій Тараса Шевченка, видана коштом Петра Мартоса, до якої увійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч».

Виданий на хорошому папері з офортом на початку книги за малюнком Василя Штернберга, «Кобзар», надрукований «ярижкою», незважаючи на високу ціну в 1 карбованець сріблом, досить швидко був проданий у магазинах Петербурга. Він отримав схвальні відгуки, а автором першої друкованої рецензії, опублікованої в журналі «Маяк», став цензор «Кобзаря» Петро Корсаков. Через чотири роки збірка Шевченка була доповнена поемою «Гайдамаки» і перевидана під назвою «Чигиринський Кобзар».

Після повернення Шевченка із заслання в 1858 році він розсварився з Мартосом (згідно із спогадами останнього, опублікованими у 1863 році на сторінках київського журналу «Вестник Юго-Западной и Западной России», нібито за дорікання за «розгульне життя» поета) і з третього видання «Кобзаря» 1860 року, яке містило вже 17 творів і було надруковане за кошти черкаського цукрозаводчика Платона Симиренка, посвята Петру Мартосу була знята.

Останнє прижиттєве видання «Кобзаря» почало публікуватись у 1861 році в петербурзькому науково-літературному щомісячнику «Основа» (останній номер вийшов уже по смерті поета) — до нього увійшло 43 поетичних твори і воно стало першим, надрукованим українським фонетичним правописом «кулішівкою», а не російською транслітерацією.

Кобзар Все про збірку

«Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простою і поетичною грацією вислову»

Місце створення: Санкт-Петербург
Мова: українська (використовувалась ярижка (жартівливо-зневажлива назва російської абетки)

Видання цієї збірки – було одним із головних завдань в житті великого поета. Скільки раз він страждав та скільки раз доля не давала виконати цю мрію. Більшість життя у неволі, як “дуже небезпечний злочинець”, знущання царської влади та принизливі скорочення цензорів майбутньої головної книги України, не зламали Шевченка. Кобзар був, є і буде.

Історія створення

Виданню першої збірки сприяли Євген Гребінка, Петро Мартос та Василь Штернберг. Останній виступив ролі художника. Він створив гравюру, на якій зображені співак – кобзар та хлопець – поводир.

За однією із версій головним ініціатором в створенні Кобзаря вважаються Є. Гребінка. Він познайомив Шевченка зі своїм другом П. Мартосом, що товаришував з цензором і міг би виділити кошти на цю ідею.

В другій версії П. Мартос вважає, що саме він став першовідкривачем Шевченківського хисту до писання.

П. Мартос шукав художника, який зміг би намалювати його портрет і Є. Гребінка зарекомендовав Тараса Григоровича як талановитого портретиста.

Одного вечора, після чергового сеансу малювання П. Мартос знайшов шматок паперу, на якому було написано 4 рядки:
“Червоною гадюкою

— Та се, добродію, не вам кажучи, як іноді нападуть злидні, то я пачкаю папірець, — отвечал он. — Так що ж? Се ваше сочинение? — Еге ж! — А багато у вас такого? — Та б чималенько. — А де ж воно? — Та отам, під ліжком у коробці. — А покажіть!

Шевченко вытащил из-под кровати лубочный ящик, наполненный бумагами в кусках, и подал мне. Я сел на кровать и начал разбирать их, но никак не мог добиться толку.

— Дайте мені оці бумаги додому, — сказал я, — я їх прочитаю. — Цур йому, добродію! Воно не варто праці. — Ні, варто — тут є щось дуже добре. — Йо? Чи ви ж не смієтесь із мене? — Та кажу ж, ні. — Сількось, візьміть, коли хочете; тільки, будьте ласкаві, нікому не показуйте й не говоріть. — Та добре ж, добре!

Взявши бумаги, я тотчас же отправился к Гребенке, и мы с большим трудом кое-как привели их в порядок и, что могли, прочитали.

При следующем сеансе я ничего не говорил Шевченку об его стихах, ожидая, не спросит ли он сам о них, но он упорно молчал; наконец я сказал:

Много труда стоило мне уговорить Шевченка; наконец он согласился, и я в 1840 году напечатал «Кобзаря» .

Перше видання

8 творів на цигарковому папері, 115 сторінок, 1000 примірників та гравюра на початку – таким був перший збірник Кобзаря, який увірвався в історію української літератури.

Після того, як в видання втрутився цензор, наступні примірники вже мали 114 сторінок. До сьогоднішнього часу оригінал Козаря зі 115 сторінками, який вилучили, безпосередньо, у самого Шевченка при арешті, зберігся. За не підтвердженою інформацією, він знаходився у науковій бібліотеці Ленінградського університету, але наразі доля цього примірника невідома.


Критика

Деякі газети писали, що “у віршах Шевченка багато вогню, багато почуття глибокого, скрізь дихає в них гаряча любов до вітчизни”, але не всі прийняли вихід книги позитивно.
Реакція російських критиків, здебільшого, була агресивна:

Рецензент з газети “Северная пчела”, з ініціалами Л. Л. писав, що “особливої української мови немає”, хтось не міг прийняти українську мову, тому, казав, що книга написана гібридським діалектом, а хтось був впевнений, що українська мова не має шансів на існування.

Ніхто тоді не міг припустити, що ця книга стане скарбницею віршів про рідну неньку Україну, адже сьогодні від старого до малого знають, що таке Кобзар.

Друге видання

Через 3 роки після першого видання Шевченко вирішив відредагувати початкову версію Кобзаря, тож в 1844 р. світ зустрічає “Чигиринський Кобзар і Гайдамаки”.
До збірки входили тіж самі, 8 творів, що були в першій книзі, а також поема “Гайдамаки”.

Повна і оригінальна назва другого видання була такою “Чигиринскій Кобзарь и Гайдамакы и дв? поэмы на малороссійскомъ язык? Т. Г. Шевченка”

Виданню сприяв книготорговець із Петербурга, І.Т. Лисенков. Не встиг І. Т. Лисенков надрукувати другий Кобзар, як від керівництва вийшов наказ на заборону продажу цієї книги. Тоді ж Шевченка заарештували і заслали в Оренбург.

Третє видання

Під час другого заслання (1850-1857 рр), мрією Шевченка було повернення в Україну та перевидання Кобзаря.
Повернувшись додому, сама доля звела Тараса Григоровича з меценатом Платоном Федоровичем Симиренком. Знайомство для них обох стало за честь і вже через декілька годин, поет став для родини Симиренків як рідний.

Одного разу за обідом, актуальною стала тема про книгу Кобзар, якої ніде не було в продажу. Тоді ж Шевченко відповів, що не має коштів на видання. Симиренко відразу запропонував виділити кошти на таку важливу справу, чим самим, на крок приблизив поета до виконання його другої мрії.

Платон Симиренко виступив не тільки “спонсором”, а й “маркетологом”, адже після того, як було випущено 5800 примірників, він безкоштовно розповсюдив книгу серед селян України та своїх робочих.

Коли Симиренко отримав перший примірник і побачив своє прізвище та ім’я на першій сторінці, то обурився і сказав “Нікому не може бути ніякого діла до того, як я витрачаю свої гроші”.

Це цікаво: в тому ж, 1860 р., Кобзар був переведений російською мовою та виданий російськими поетам, під редакцією М. Гербеля.

Третє видання стало останнім для Тараса Шевченка, адже через рік, у 1861 р. великий український поет помер.

Інші видання

Четверте видання готувалось до публікації ще за життя Шевченка, але вийшло воно вже після його смерті, в 1861 р. Це не була повноцінна книга, це було декілька сторінок в журналі “Основа”.

В 1961 р., тобто після 100 років з останнього друкування, Кобзар вийшов книгою, нарешті сучасною українською мовою. Кошти на цю книгу (мабуть, про яку справді мріяв Шевченко) було виділено українським підприємцем, який проживав в Канаді Степаном Дурбаком.

Цікаві факти про Кобзар

В 1860 р., коли в виданні Кобзаря приймав участь П. Симиренко, справжнє число примірників було не 5800, а 6050. 250 примірників були нецензурованої версії. Своїми руками Шевченко вклеював заборонені цензурою рядки віршів, які були надруковані на маленьких шматочках паперу.

В 1861 р. вийшов “Буквар” Тараса Шевченка. Взагалі, Симиренко разом з Шевченком готували підручники для шкільної програми, але смерть поета, а через декілька років і його вірного друга Симиренка, не дали втілити в життя цю задумку.

В 1861 р., коли Кобзар був виданий в журналі “Основа”, вірші були написані по системі Кушіла, тобто кулішовкою. На кожному слові, яке складалось з декількох складів, стояв наголос, крім української букви “і”, адже за технічних причин типографія не могла поставити на ній наголос.

В Черкасах існує музей, який має назву “Музей Однієї книги”. Він містить велику кількість раритетних видань Кобзаря.

В Києві існує музей мікромініатюри, в ньому зберігається сама маленька книга Кобзаря. Вона має 12 сторінок, а обкладинка зроблена з листя безсмертника, площею 0, 6 мм². В ній містяться 6 творів, портрет поета, а також зображення його хати в Моринцях. Товщина букв складає 3 мікрона. Автор цієї дивовижної роботи українець Микола Сядристий.

Автор статті Коломоєць Катерина

Related Post

Скільки часу розширюється монтажна пінаСкільки часу розширюється монтажна піна

Зміст:1 Скільки сохне монтажна піна? час застигання при установці дверей і вікон в квартирі, період затвердіння зимової піни1.1 опис1.2 характеристики матеріалу1.3 вимоги1.4 Час на полімеризацію2 Скільки сохне монтажна піна?2.1 Опис2.2

Яка робота у неврологаЯка робота у невролога

Невролог лікує розлади центральної і периферичної нервової системи, куди входять головний та спинний мозок, черепно-мозкові нерви, периферичні нерви, нервові корінці, вегетативна нервова система, нервово-м'язові з'єднання та м'язи. На прийомі лікар

Чи можна садити моркву поруч із цибулеюЧи можна садити моркву поруч із цибулею

Зміст:1 Ідеальне сусідство: чому потрібно посадити цибулю поруч з морквою1.1 Чи можна садити цибулю і моркву разом – відповідь городників1.2 На якій відстані садити моркву і цибулю – безпрограшний варіант2