ТВАРИНИ ВЗИМКУ. ЯК ЗИМУЮТЬ ПТАХИ

Узимку мало корму для птахів. Синиці, повзики збираються у зграйки і перелітають з місця на місце в пошуках насіння різних рослин. У такій зграйці зустрічається й дятел. Він гострим дзьобом дістає личинки комах з-під кори дерев. Буває, що личинки падають у сніг. Синиці спритно підхоплюють їх. Так і мандрує табунець пташок від одного дерева до іншого.

З далекої півночі прилітають до нас зимувати сіренькі чечітки. У них груди малинові й червона

шапочка на голові. Птахи літають табунами, спритно лазять по деревах. Причепиться пташка на тонесеньку гілочку берези вниз головою і смакує насіння! Чит-чит! Чит-чит! – перемовляються чечітки.

З’являються омелюхи. У них чудові великі чубчики на голові, кінчик хвоста жовтий із червоною облямівкою, і на крилах серед жовтих пі Р’їнок червона смужка. Омелюхи прилітають до нас з північних ялинових лісів. Кожен омелюх з’їдає за день більше ягід, ніж важить сам. Зате і користь цим приносить. Бо насіння, що в плоді, не перетравлюється в шлунку омелюха, і пташка розсіває насіння по лісу

З першим снігом з’являються в наших краях снігурі. їх можна впізнати по яскраво червоних грудках. Птахи ласують плодами горобини. При цьому викльовують насіння, а плоди викидають. Знайдеш під деревом покльовані плоди – це сліди снігурів.

Деякі осілі птахи – сороки, галки, сірі ворони, які можуть поїдати найрізноманітнішу їжу, прилітають ближче до людських осель, де знаходять поживу на смітниках, у дворах. Ночують ці птахи в захищених від вітру місцях, під дахами будинків, у кущах, на деревах.

1. Яких птахів взимку можна зустріти в наших лісах? Чим вони живляться?

2. Які птахи прилітають до нас з півночі? Чому?

3. Як узимку живуть осілі птахи?

За якими птахами ти спостерігав узимку? Розкажи про свої спостереження.

Пограйте в гру “Хто більше”. Назвіть птахів, яких можна зустріти в лісі, у парку взимку. Виграє той, хто назве більше.

Чи правильне таке твердження?

Сороки, галки, сірі ворони залишаються зимувати, бо в них не вистачає сил для перельоту в теплі краї.

Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.

Горобці ховаються в затишок – на мороз і заметіль.

Лютої зими багато птахів потерпає від голоду. Тому найпростіша годівничка може врятувати пташине життя. На балконі, в саду, в парку, в лісі можна влаштувати пташину їдальню.

Разом з дорослим зробіть кормовий столик. Це дощечка з низенькими бортиками, яку прилаштовують на високій ніжці або підвішують на гілку. Складнішою конструкцією є кормовий столик під дашком або годівничка-будиночок.

До поручнів балкона можна боком прив’язати звичайну літрову банку. Вийде непогана їдальня. Шматочки несолоного сала можна наколоти на годівничку-голку. Її роблять з дроту й підвішують на мотузці. Ще синиці полюбляють гарбузове й соняшникове насіння, насіння динь, кавунів. Омелюхи – прив’ялі плоди горобини, калини, бузини. Снігурі – ще й насіння клена, ясена, бузку, лободи.

Кормовий столик під дашком

Домовтеся, як взимку допомагатимете птахам, що – прилітають на шкільне подвір’я, у сад.

Узимку життя птахів залежить від того, чи знайдуть вони корм. Кожен з нас може допомогти птахам пережити голодні часи.

Які птахи збираються у зграйки

Середовище існування

Золотомушка жовточуба поширена на більшій частині Євразії, а також на Канарських і Азорських островах. Ареал цього птаха знаходиться у проміжку між липневими ізотермами в 14 ° C і 23 ° C, і майже повністю збігається з областю поширення ялини звичайної. На більшій частині території основним гніздовим біотопом золотомушки жовточубої є високостовбурні ялинники, іноді з домішкою сосни гірської (Pinus mugo) та ялиці білої. Рідше гніздиться у змішаних ялино-широколистяних лісах і високогірних кедрівниках; лісів з присутністю модрини та сосни звичайної уникає в будь-яку пору року. В Україні гніздиться на Поліссі, Карпатах та Кримських горах, мігрує й зимує на всій території країни.

Довжина тіла — 9-10 см
Розмах крил — 15-17 см
Вага — 4-8 г
Тривалість життя — в середньому 2 роки, максимальна зафіксована – 5 років

Золотомушки — найменші пташки України. Своєю кулястою тілобудовою вона схожа на вівчариків. В золотомушок дуже короткий хвіст, коротка шия і велика голова. Верх зеленувато-оливковий, низ сіруватий, на крилі виділяються дві поперечні білі смужки. Уздовж тім’ячка проходить жовта з чорними облямівками смуга, більш широка і з помаранчевим відтінком у самця, і з лимонним відтінком у самки. Коли птах чимось стурбований, жовте пір’я піднімається і утворює невеликий чубчик. Навколо очей тонке кільце коротких білих пір’їнок. Дзьоб тонкий і загострений. Молоді птахи схожі на дорослих, до першої осені відрізняючись від них відсутністю жовтої смуги на голові.

Молодий птах

Спосіб життя

Золотомушка жовточуба — птах дуже рухливий. Вона постійно перепурхує з однієї гілки на іншу, приймаючи різні пози на тонких гілочках, в тому числі і вниз головою. Зазвичай золотомушки тримаються у верхній частині крони дерев і є малопомітними з землі. Гніздяться ці пташки у хвойних і мішаних лісах, в тому числі у глухій темнохвойній тайзі, а також у великих садах і парках, де ростуть старі ялинові дерева. Взимку згуртовуються у змішані зграйки з дрібними синицями, і кочують за межами гніздових біотопів, трапляючись у листяних лісах і в чагарниках. У гніздовий період золотомушка потайливий птах, в решту пір року дуже довірливий, підпускає людину на близьку відстань. Живиться переважно дрібними безхребетними і їх личинками. Чималу частку в раціоні складають попелиця, ногохвістки й гусениці метеликів, особливо в період розмноження. Вживають в їжу павуків, дрібних жуків, цикад, перетинчастокрилих, двокрилих, веснянок, волохокрильців, комарів-довгоніжок, короїдів, сіноїдів, тощо. У невеликій кількості живляться насінням хвойних дерев. Їжу добувають у верхньому ярусі лісу — кроні хвойних дерев, в щілинах кори, під шарами лишайника. Зрідка опускаються і підбирають поживу з землі. Унаслідок малого розміру і високої швидкості обміну речовин золотомушки змушені постійно перебувати у пошуку корму, навіть під час демонстративного співу або будівництва гнізда. Всього за 12 хвилин голодування золотомушка жовточуба може скинути до третини своєї ваги, а менше ніж за годину померти з голоду.

Розмноження

Сезон розмноження в залежності від природніх умов місцевості починається в квітні або на початку травня, коли змішані зграйки золотомушок розпадаються і птахи розділяються на пари. Здебільшого для побудови гнізда обирається високе дерево, зазвичай стара ялина з густими розлогими лапами. Гніздо майже кулясте (дещо сплюснуте з боків), підвісне, добре замасковане на звисаючих гілках. Збоку у верхній частині гнізда розміщений поперечно-округлий льотний отвір. Будують гніздо обидва птахи протягом трьох тижнів, хоча велику частину роботи виконує самець. Зовнішні стінки виготовляються з різноманітного рослинного матеріалу — шматочків зеленого моху, лишайника, стеблинок трав, папороті, гілочок ялини, верби та осики. Весь цей матеріал склеюється докупи великою кількістю павутини. Зсередини, крім перерахованого вище, гніздо викладено шерстю, пір’ям, рослинним пухом і дрібними шматочками берести. Внутрішній простір гнізда дуже тісний — пташенята сидять в ньому, притиснувшись один до одного і при цьому іноді на двох ярусах.

За рік золотомушка жовточуба відкладає дві кладки, кожна з яких складається з 6-12 (зазвичай 8-10) яєць білого кольору, з легким жовтуватим або кремовим нальотом і дуже дрібними світло-коричневими або іржастими цятками. Насиджує тільки самка протягом 16-19 днів, починаючи з середини кладки. У пташенят, які щойно з’явилися на світ пухове вбрання майже повністю відсутнє, за винятком рідкого темно-сірого пушку на голові. Після вилуплення пташенят самка ще протягом тижня безперервно знаходиться у гнізді, обігріваючи нащадків. У цей період, як і під час насиджування, поживу в гніздо приносить тільки самець, а пізніше до справи беруться обидва батьків. У віці 17-22 днів пташенята залишають гніздо і сидять рядочком на гілці, а через кілька днів починають потихеньку перепурхувати. Протягом тижня дорослі птахи підгодовують їх, поки ті не стають повністю самостійними. Нелітні пташенята, які випали з гнізда, намагаються по стовбуру видертись нагору, чіпляючись за нерівності кори і видаючи голосний писк – батьки годують їх на місці. Після звершення гніздового періоду молоді і дорослі птахи збираються у зграйки, часто змішані з синицями блакитними, гаїчками, підкоришниками, вівчариками та іншими дрібними птахами, й кочують у пошуках поживи.

Загрозливими чинниками для золотомушок є вирубка лісів та антропогенне знищення комах внаслідок застосування хімікатів. Для збереження цього виду необхідне природовідповідне ведення лісового господарства, збереження лісів від туристичного та господарського навантаження. Золотомушка жовточуба охороняється Бернською та Бонською конвенціями.