Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

§ 100. Категорія особи

У сучасній лінгвістиці поняття «особа» насамперед пов’язу-
ють з логічною класифікацією субстанціальності (предметності)
на осіб/неосіб, що втілює зміст поняттєвої категорії персональ-
ності/імперсональності як складового компонента категорії
істот/неістот. По-друге, поняття «особа» є стрижневим компо-
нентом семантико-синтаксичної категорії особовості/без-
особовості, яка в єдності з категорією референції бере участь у
структуруванні семантики речення. По-третє, логічне поняття
«особа» транспонується до змісту морфологічної категорії осо-
би дієслова, яка реалізується у предикативному зв’язку його з
іменником, займенником, субстантивованим словом у позиції
суб’єкта, мовця й адресата мовлення.
Дієслівна категорія особи виражає відношення дії до суб’єк-
та дії з погляду того, хто говорить.
241О. О. Потебня, з’ясовуючи відмінність між дієсловом та іменни-
ком у первісних словах, вбачав її у здатності свідомості розкладати
сприйняте на дві його основні частини: відокремити носія дії від
самої дії. Додієслівне і доіменне слово, на думку вченого, означало
не дію, взяту абстраговано, і не конкретно виділений предмет, а
цілісне сприйняття. Тільки пізніше первісні слова почали відрізня-
тися способом позначення сприймань: «Дієслово виражає ознаку
під час її виникнення від діючої особи», тому особові закінчення
утворилися, вважає О. О. Потебня, з вказівних слів, що мали в
давнину речовинне значення
1
. Іменник же на ранніх етапах по-
значав ознаку, але не ту, що виникла від діючої особи, а як згаду-
вання раніше пізнаного — ознаку, представлену в ньому самому
2
.
У сучасній українській мові категорія особи в іменнику вико-
нує сигніфікативну (позначення особи в класі власних і загаль-
них назв людей) і синтагматичну функції (визначає особові
форми дієслова, координовані з іменниками, особовими й особо-
во-вказівними та іншими займенниками у ролі підмета). Водно-
час дієслово координує свої форми з ними за родом та числом.
Категорія особи іменника реалізує свій зміст у реченні спо-
собом конкретно-мовленнєвого перетворення лексичної оди-
ниці (семантеми) у синтаксему, яка виражає відношення суб-
стантива до інших слів у реченні. В актах комунікації катего-
рія особи іменника яскраво виявляє свій статус як функціо-
нально-семантична категорія, значення якої реалізуються у
відмінкових формах та анафорично у займенниках і варіюють-
ся в структурних моделях двоскладних та односкладних ре-
чень, ускладнених другорядно-предикативним значенням (від-
окремленою прикладкою), компонентом з апелятивною функ-
цією (звертанням до адресата).
Найпростішими моделями вираження семантики 3-ї особи, яка
не бере участі у мовленні, є речення, в яких позицію суб’єкта
займає іменник у називному відмінку, а позицію предиката —
особове дієслово, закінчення якого є маркером особи.
Система особових займенників адекватна актові комунікації,
вони співвіднесені з моментом мовлення, тоді як займенники
3-ї особи (він, вона, воно) можуть позначати суб’єкт поза ак-
1
Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — Т. МІ. — М.,
1985. — С. 91.
2
Там само. — С 93—94.
242туальним часом, або суб’єкт, який був учасником діалогу в
минулому чи буде в майбутньому. Ідентифікація 3-ї особи, на
яку вказує займенник, здійснюється на основі денотатної
співвіднесеності з особою, названою іменником.
Особові займенники в актах комунікації адекватно виража-
ють зміст опозиції: відправник мовлення, або мовець, — 1-ша
особа (я); співрозмовник, або адресат мовлення, — 2-га особа
(ти) й особа, яка не бере участі у мовленні, або об’єкт комуні-
кації, — 3-тя особа (він, вона). Діалогічні я і ти виражають
свою семантику у природному параметрі просторової орієн-
тації в актуальному часі («тут», «за обставин, у яких відбу-
вається мовлення», «у цей час, зараз»), а отже, мовець і адресат
ситуативно означені. На відміну від них суб’єкт повідомлення
(3-тя особа), виражений займенником він, вона, потребує іден-
тифікації засобом денотатної віднесеності до імені особи, відо-
мої чи невідомої адресатові (або засобом контекстної коорди-
нації номінативної функції іменника та вказівної займенника).
Особові форми дієслова ідентифікують значення особи водно-
час зі значеннями роду і числа на основі предметно-поняттєво-
го компонента змісту іменника і на рівні синтагматичних
зв’язків з особовими та особово-вказівними займенниками.
Особовість є однією з істотних ознак предикативності. Дієсло-
во-присудок, вступаючи в предикативні відношення з підметом,
вираженим іменником або особовим займенником, координує
свою форму способом дублювання вказівки на особу (чи осіб).
В іменниках і займенниках позначення особи або узагальне-
на вказівка на особу є номінативною ознакою їх, у дієслові
особове значення є граматичним показником відношення до
особи. Залежно від морфологічного вираження підмета діє-
слівний присудок виступає у формах усіх трьох осіб однини і
множини (при підметі, вираженому займенником) чи тільки
3-ї особи (при іменниковому підметі). Пор.: я читаю, ти чи-
таєш, ми читаємо, ви читаєте, вони читають; студент
читає, студенти читають.
Дієслівні форми поділяються на особові і неособові. До о с о –
б о в и х належать форми дієслів теперішнього і майбутнього
часів дійсного способу та форми наказового способу, в яких
граматичне значення особи виражається за допомогою флексій, і
минулого часу та умовного способу, в яких особа виражається
синтаксично (особовими й особово-вказівними займенниками).
243Особові форми утворюють три парадигми дієвідмінювання:
1) теперішнього — майбутнього часів дійсного способу; 2) на-
казового способу і 3) минулого часу та умовного способу.
Парадигма т е п е р і ш н ь о г о — м а й б у т н ь о г о
часів будується на основі протиставлень 1-ї, 2-ї і 3-ї особи в
однині та множині.
I д і є в і д м і н а
О д н и н а М н о ж и н а
1-шаос. вед-у віднес-у вед-емо віднес-емо
2-га ос. вед-еш віднес-еш вед-ете віднес-ете
3-тя ос. вед-е віднес-е вед-уть віднес-уть
I I д і є в і д м і н а
О д н и н а М н о ж и н а
1-ша ос. друж-у забіж-у друж-имо забіж-имо
2-га ос. друж-иш забіж-иш друж-ите забіж-ите
3-тя ос. друж-ить забіж-ить друж-ать забіж-ать
Уваги до особових закінчень:
1. У дієсловах з кінцевим приголосним основи й (/”) флексії
виступають у графічних варіантах: -ю, -єш, -є, -ємо, -єте,
-ють (І дієвідміна); -ю, -їш, -їгпь, -їмо, -їте, -ять (II дієвід-
міна. Наприклад: співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте,
співають; стою, стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.
2. Творення форм дієслів 1-ї особової парадигми зумовлює
зміни приголосних в основі перед закінченням:
а) у дієсловах V класу чергуються з — ж, к — ч, с — ш, т —
ч, х — ш. Наприклад: казати — кажу, кажеш, каже, каже-
мо, кажете, кажуть; ткати — тчу, тчеш, тче, тчемо,
тчете, тчуть; писати — пишу, пишеш, пише, пишемо,
пишете, пишуть; гуркотіти — гуркочу, гуркочеш, гурко-
че, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; колихати — колишу,
колишеш, колише, колишемо, колишете, колишуть;
б) у дієсловах IX класу з кінцевим губним приголосним
основи у 1-й особі однини і 3-й особі множини після цього
губного з’являється вставний звук [л]. Наприклад: ловити —
ловлю, ловлять; топити — топлю, топлять; губити —
гублю, гублять;
244в) у дієсловах IX класу в 1-й особі однини відбувається
чергування приголосних: д — дж, з — ж, с — ш, т — ч, зд —
ждж, ст — щ(шч). Наприклад: водити — воджу, лазити —
лажу, носити — ношу, вертіти — верчу, їздити — їжджу,
мостити — мощу;
г) у дієслові хотіти (VI клас) кінцевий приголосний осно-
ви [т] чергується з [ч]: хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете,
хочуть;
д) у дієсловах VIII класу приголосний основи \г\ змінюється
на [ж], а [к] на [ч]. Наприклад: стерегти — стережу, стере-
жеш, стереже, стережете, стережуть; текти — течу,
течеш, тече, течемо, течете, течуть;
є) у дієслові бігти (XII клас) кінцевий приголосний основи
[г] змінюється на [ж]: біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите,
біжать.
За зразком 1-ї особової парадигми творяться складна і скла-
дена форми майбутнього часу, в складеній формі змінюється
лише допоміжне дієслово. Наприклад: буду їхати, будеш їха-
ти, буде їхати, будемо їхати, будете їхати, будуть їхати
(про утворення форм майбутнього часу див. § 98).
Особова парадигма н а к а з о в о г о с п о с о б у будуєть-
ся також на протиставленні трьох осіб в однині і множині, але
спеціальні особові флексії виступають тільки в трьох формах
2-ї особи однини, 1-ї і 2-ї особи множини. Наприклад:
1-ша ос. — — пиш-імо читай-мо
2-га ос. пиш-и читай пиш-іть читай-те
(або пиш-іте)
Форми 3-ї особи творяться аналітично — за допомогою частки
хай (нехай).
У складеній формі 3-ї особи однини і множини значення
особи виражається флексіями, що виступають у формах тепе-
рішнього — майбутнього часу. Наприклад:
О д н и н а
3-тя ос. хай пиш-е (напиш-е) хай радить (порад-ить)
М н о ж и н а
3-тя ос. хай пиш-уть (напиш-уть) хай рад-ять (порад-ять)
245Дієслівна парадигма м и н у л о г о ч а с у д і й с н о г о
с п о с о б у т а у м о в н о г о с п о с о б у н е має морфоло-
гічного показника особи. Ці форми належать до системи
дієвідмінювання поряд із особовими, але в основі парадигми ле-
жить розрізнення за родами і числом. У дієслові-присудку, вира-
женому формою минулого часу або умовного способу, відношен-
ня до особи виражається синтаксично — через зв’язок із за-
йменником або через підстановку займенника замість іменника.
Наприклад: я працював, ти працював, учень <він) працював.
З р а з о к :
О д н и н а М н о ж и н а
чол. рід ходив, приніс
жін. рід ходила, принесла ходили, принесли
середи, рід ходило, принесло
Отже, видозміна дієслова за відношенням до особи і числа
або до роду і числа органічно пов’язана з граматичними кате-
горіями часу і способу.
До н е о с о б о в и х форм дієслів належать інфінітив,
дієприкметник і дієприслівник. Синтаксичні відношення дієслова
в цих формах з іншими словами виключають потребу вказівки
на особу (інфінітив, дієприслівник) або особовість як предика-
тивна ознака виражається номінативно-синтаксично (пор.: я
стомлений, ти стомлений, він стомлений).

МЕНЮ

Нові записи

Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!

Яка особа у слова нам

2. у знач. ім. н а ше, шого, с., розм. Те, що належить нам або стос. до нас. – Гуляймо, хлопці, поки час, поки наше (Фр., IV, 1950, 8); Наше з бою вмієм брати, Ми в труді і в битві дужі (Дор., Тобі, народе. 1959, 28).

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Яка особа у слова нам

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

особа

ОСО́БА, и, ж.

1. Окрема людина, індивід. В залі була ще одна особа, власне вона звернула на себе увагу Софії (Л. Укр., III, 1952, 526); Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (Сенч., Опов., 1959, 41); Поруч з героями-особами виступають, — і це дуже характерне для нашої доби, герої-колективи (Рильський, III, 1956, 157); Особа невіддільна від суспільства, від колективу, а її сутність являє собою сукупність усіх суспільних відносин (Ком. Укр., 6, 1961, 52); // перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. Дзвінчук Штефан став великою особою. Сам гетьман довідався про його учинок (Хотк., Довбуш, 1965, 417); — В Оренбурзі мені казали, що за нього вже клопочуться дуже впливові і дуже високопоставлені особи (Тулуб, В степу. 1964, 109); Простягнута рука міністра зустріла руку комісара, яка перед цим віддала особі міністра честь по-військовому (Ю. Янов., II, 1958, 110); Першим заговорив зам, тому що він оцінить Дорошеве мовчання не як якусь тактику, а як повагу до службової особи (Тют., Вир, 1964, 147); // Уживається замість імені якої-небудь людини, яке з певних причин не називається. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (Коцюб., І, 1955, 164); // Жінка, дівчина. Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Ю. Янов., II, 1954, 205); Схопила [Ліна] собаку за нашийник, відкинула вбік. — Заходь, заходь, він не займе, — каже вона до тієї добре знайомої пружинистої, смаглявої особи, що з’являється на подвір’ї.. Тоня Горпищенко завітала (Гончар, Тронка, 1963, 166); // з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Проти мене сиділа якась товстуля, .. така широка, що займала своєю особою два номери (Н.-Лев., II, 1956, 390); Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (Коцюб., І, 1955, 260); Стефаник не любить ліричних акордів та поетичних прикрас, він зовсім ховає свою авторську особу (Л. Укр., VIII, 1965, 260); Володимир Ілліч вражав не тільки своєю величчю і геніальністю, а й простотою і скромністю. Він не терпів ніяких звеличень своєї особи (Укр. іст. ж., 2, 1960, 152).

В одні́й осо́бі — в одній, тій самій людині (про поєднання чого-небудь). Вони говорили про Вашу “універсальність” і раділи, що у нас є такий талант — белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Л. Укр., V, 1956, 433); В осо́бі кого — в кому-небудь (про конкретну людину, установу і т. ін.). В його [М. Павлика] особі всі ми втратили Талановитого робітника, живу, Чуткую силу, сівача зере́н плодючих (Фр., XIII, 1954, 385); У Конституції СРСР записано, що вся влада в СРСР належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих (Рад. Укр., 5.XII 1953, 2); Дійова́ осо́ба див. дійови́й; Культ осо́би див. культ; По́свідка про осо́бу див. по́свідка; Розповіда́ти (зобра́жувати і т. ін.) в осо́бах — яскраво, образно передавати яку-небудь розмову, відтворювати подію і т. ін. Ящірка розповідає про все це з охотою, довго, детально. Часто схоплюється з місця, говорить в особах (Збан., Малин. дзвін, 1958, 347).

2. Людська індивідуальність, особистість; людина як втілення індивідуального начала в суспільстві. Перехід до комунізму висуває і ряд інших соціальних і духовних проблем, без розв’язання яких неможливо побудувати нове суспільство, забезпечити всебічний гармонійний розвиток особи (Ком. Укр., 8, 1965, 36).

3. жарт. Постать, тіло. О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (Н.-Лев., IV, 1956, 48).

4. Граматична категорія дієслів, що виражається їх формами та особовими займенниками. Категорія особи виражає взаємозв’язок між суб’єктом дії та дією з погляду участі суб’єкта в мовному спілкуванні (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 72).

Особа, би, ж.