Тонзиліт – як лікувати запалення в домашніх умовах травами

Запалення мигдалин, або тонзиліт, є одним із найпоширеніших захворювань. Це пов’язано з функціями мигдалин та їхнім розташуванням – вони є своєрідним бар’єром, який зупиняє безліч бактерій, що викликають хвороби і запальні процеси. Через це мигдалини дуже схильні до тонзиліту і для нормальної роботи захисної системи організму їх треба акуратно лікувати.

Одним з найоптимальніших рішень є лікування тонзиліту травами або домашніми засобами, оскільки саме захворювання легко піддається лікуванню. Які трави для цього треба використовувати та як найкраще лікувати тонзиліт народними засобами?

Тонзиліт – симптоми і прояви запалення

Тонзиліт – це захворювання, при якому гланди уражаються різними хвороботворними бактеріями. Це можуть бути стрептококи, стафілококи або різні види грибків. Сама поверхня мигдалин і знижений імунітет дозволяють бактеріям швидко “освоїтися”, що й викликає запалення гланд.

Щоб дізнатися, чи є запалення, досить при появі перших симптомів заглянути в ротову порожнину і побачити горло. Якщо мигдалини почервоніли і збільшилися в розмірі, то це є першим симптомом тонзиліту.

Зазвичай тонзиліт проявляється максимум раз на рік і залежить від безлічі факторів, але у деяких він виникає з певною регулярністю по кілька разів на рік. У першому випадку можна говорити, що у пацієнта ангіна, але якщо запалення триває тривалий час, погано піддається лікуванню або часто повторюється, то мова вже йде про хронічний тонзиліт.

При хронічному запаленні симптоми видно набагато менше, ніж при ангіні, хоча поступово стан буде погіршуватися і велика тривалість захворювання буде приносити все більше незручностей. Крім того, запалення може з часом викликати інші негативні процеси в організмі, адже бактерії на поверхні гланд продовжують розмножуватися і можуть “перейти” на інші поверхні.

Основними симптомами тонзиліту є:

• набряклі гланди, які в деяких випадках при хронічному тонзиліті можуть настільки збільшитися, що перекривають дихальні шляхи і не дають нормально харчуватися;
• біль і першіння в горлі, особливо при ковтанні;
• частий ниючий головний біль;
• неприємний запах із рота, що є наслідком гнійного нальоту на поверхні мигдалин;
• лімфовузли збільшуються;
• підвищена температура тіла, хоча зазвичай при запаленні гланд цей симптом відсутній.

Часто захворювання стає частиною загального запального процесу в організмі, може виникати при ГРВІ або після застуди.

Рецепти народної медицини для лікування тонзиліту

Полоскання календулою

Невелику кількість сухих квіток залити склянкою окропу і залишити на кілька годин настоюватися. Після того як засіб охолоне до кімнатної температури, його треба процідити. Полоскати горло два-три рази на день.

Препарат Тонзилгон: его аналоги и инструкция по применению

Это лекарственное средство относится к фитопрепаратам на основе растительных компонентов и предназначается для облегчения симптомов заболевания и скорейшего выздоровления при простуде верхней дыхательной системы.

При вирусных заболеваниях, таких как бронхит, ларингит, фарингит, тонзилгон рекомендуется применять как самостоятельный препарат для лечения воспалительного процесса без гнойных проявлений в дыхательной системе, начавшегося от переохлаждения или в результате заражения вирусной инфекцией. Тонзилгон применяют комплексно при гнойничковых воспалениях горла, бронхов, гортани или другого органа верхнего дыхательного пути.

Формы выпуска Тонзилгона-н и состав

Правильно лекарственный препарат именуется – Тонзилгон Н, но в просторечии его называют «Тонзилгон», без буквы Н, следовательно нужно запомнить, что это одно и то же средство.

Название этого лекарственного препарата более известно без добавления буквы, поэтому в статье мы тоже не будем употреблять дополнительный символ.

В современной фармакологии препарат тонзилгона выпускают в виде двух лекарственных форм:

• таблетки для внутреннего приёма, их могут называть драже;
• жидкий раствор для приёма препарата внутрь по каплям.

В составе драже или капель тонзилгона содержатся аналогичные активные вещества разных лекарственных растений. Содержащиеся вытяжки травы в жидком препарате и таблетках подобрали так, чтобы количественное соотношение было равным в одинаковой дозировке в каждой из лекарственных форм.

Это значит, что в одном драже находится столько же лекарственных трав, сколько и в двадцати пяти каплях жидкого препарата тонзилгона. В качестве активных компонентов препарата выступают:

• Кора дуба.
• Корень алтея.
• Ромашковый цвет.
• Травы хвоща, одуванчика и тысячелистника.
• Листья грецкого ореха.

Действие Тонзилгона-н

Тонзилгон применяют при лечении воспалительного заболевания верхнего дыхательного пути, такого как ларингит, бронхит, тонзиллит, фарингит, ринит и других инфекционных и простудных заболеваний у взрослых или детей.

Терапевтический эффект тонзилгона обеспечивается экстрактом лекарственных растений, которые входят в его рецептуру. Такие травы, как ромашка, алтей, хвощ повышают местный иммунитет слизистой оболочки органов дыхания, благодаря чему микробы быстрее и эффективнее уничтожаются.

Дубовая кора имеет противовирусный элемент, который ускоряет процесс выздоровления от гриппа и ОРВИ. Грецкий орех содержит много полезных микроэлементов, а его листья имеют антибактериальное действие, которое уничтожает патогенные бактерии, имеющие свойство осложнять или удлинять течение респираторных инфекций.

Цветки ромашка, одуванчика и алтея применяются для противовоспалительного эффекта и помогают уменьшить отёчность слизистой оболочки горла, носовых пазух и бронхов. Благодаря наличию в своём составе экстрактов лекарственных трав, капли и драже препарата Тонзилгон оказывают благотворное действие на человеческий организм.

Применять тонзилгон можно с самого первого дня респираторного заболевания или гриппа, он оказывает противовоспалительное, антисептическое действие, повышает иммунитет, благодаря чему организм легче справляется с инфекциями и человек болеет не так часто.

Тонзилгон снижает развитие бактерицидного осложнения верхнего дыхательного пути, а если осложнение уже наступило, то приём тонзилгона в комплексе с антибиотиком поможет ускорить выздоровление организма.

При хронических заболеваниях препарат применяют для уменьшения отёчности и профилактики обострения болезни в комплексе с другими лекарственными средствами. Соответственно можно сделать вывод, что любое инфекционное или простудное заболевание легче перенести, если принимать тонзилгон.

Инструкция по применению Тонзилгона-н

Жидкую форму препарата следует принимать не разбавляя, несколько секунд подержав во рту перед тем, как проглотить. Ребёнок не сможет подержать капли во рту из-за не очень приятного вкуса, лучше разбавить их в равном количестве негазированной воды.

Капли можно принимать в любое время, не зависящее от приёма пищи, то есть до или после еды. Для разового приёма нужно накапать необходимую дозу в ложку или другую маленькую ёмкость, если нет под рукой ничего подходящего, то можно накапать капли в рот.

Флакон с каплями имеет специальную капельницу, которая позволяет отмерить точное количество капель. Необходимо хорошо встряхнуть флакон перед приёмом, чтобы возможный осадок перемешался равномерно со всей жидкостью. Осадок в препаратах растительного происхождения является нормой и свойства препарата не изменяются от этого.

Встряхнув раствор, снимите крышку, переверните флакон вниз, и удерживайте его вертикально, пока не накапаете нужное количество снадобья, а затем резко переверните флакон. Возьмите капли в рот и подержите их несколько секунд не проглатывая, а затем проглотите, если капли не задержать в ротовой полости, то это немного уменьшает эффективность лекарства.

Тонзилгон интенсивно принимают во время острых симптомов болезни (боли в горле, першения, кашля и т. д.). После прохождения острых симптомов рекомендуется продолжать приём тонзилгона в такой же дозировке, но уменьшив количество приёмов до 3 раз в сутки, до исчезновения симптомов заболевания.

Такой приём тонзилгона должен применяться как в качестве основного препарата для лечения, так и в комплексе с другими лекарствами. В целях профилактики заболеваний дыхательных путей рекомендуется приём тонзилгона в течение двух недель в такой же дозировке до трёх раз в день.

Но поскольку препарат имеет хорошую переносимость и не даёт побочных эффектов, при необходимости капли тонзилгона можно принимать длительное время, по 2–3 раза в сутки.

Драже нужно проглотить целым, не разжёвывая, и запивая несколькими глотками чистой воды. Таблетки тонзилгона также можно принять в любое время, независимо от еды, потому что пища не влияет на усвояемость и эффективность препарата.

Дозировка препарата

Длительность приёма и дозировка капель тонзилгона-н зависит от характера заболевания, возраста и состояния пациента.

Во время обострения заболеваний верхних дыхательных путей, или простуды и гриппа, тонзилгон-н необходимо принимать в следующей дозировке: взрослые и подростки после 12 лет принимают 5–6 раз в течение суток по 25 капель.

Для детей 6–11 лет назначают разовый приём 15 капель по 5–6 раз в сутки. Детям от 1 до 6 лет уменьшают дозировку до 10 капель с интервалом в 4 часа.

Дозировку таблеток тонзилгона определяют по возрасту человека и ей можно дать следующую классификацию:

• подростки от 12 лет и взрослые – за один приём принимают по 2 таблетки;
• дети от 6 до 12 лет – по одному драже.

Особенности лечения Тонзилгоном

Детям младше 6 лет инструкция по применению рекомендует давать препарат тонзилгона только в виде капель, потому что таблетки предназначены только для детей старшего возраста.

Маленьким детям рекомендуется применение ингаляций с тонзилгоном в пропорции 1:3, и хотя в инструкции по применению нет описания такого использования капель, практика показывает, что такое применение очень эффективно, и всегда даёт положительный результат.

Таблетки назначают детям и взрослым при заболевании верхнего дыхательного пути с разной степенью тяжести, но в зависимости от тяжести заболевания приём тонзилгона происходит в указанной дозировке, но количество приёмов в сутки меняется.

В острый период любого заболевания верхнего дыхательного пути, когда есть ярко выраженная симптоматика простудного или инфекционного заболевания, тонзилгон принимают по возрастной дозировке, указанной в инструкции по применению.

Когда острота заболевания проходит, следует продолжать приём тонзилгона в том количестве, но снизив частоту приёма до трёх раз в сутки до полного выздоровления. Такая схема приёма тонзилгона применяется в любом случае заболевания как в качестве комплексного лечения с другими препаратами, так и как основное лечение.

Для профилактики заболеваний тонзилгон-н инструкция по применению рекомендует приём в обычной дозировке в соответствии с возрастом до трёх раз в сутки.

Противопоказания и побочные эффекты

Драже и капли тонзилгона могут вызвать при применении аллергическую реакцию при непереносимости какого-либо компонента, тошноту, рвоту, понос.

Поэтому приём препарата при некоторых заболеваниях печени, головного мозга, алкогольной зависимости следует применять под строгим контролем лечащего врача.

Если развивается аллергическая реакция, то применение препарата стоит прекратить и посетить врача, что и рекомендует инструкция по применению.

Аналоги Тонзилгона-н

Практически у каждого лекарственного препарата есть аналоги, которые содержат одинаковые или различные активные вещества, но обладают сильно сходным терапевтическим действием.

У тонзилгона нет аналогов по составу препарата, но имеются аналогичные по свойству облегчать протекание болезни верхнего дыхательного тракта.

Аналогами являются такие лекарственные препараты:

• Аджисепт в таблетках для рассасывания.
• Ангин-Хеель в таблетках для рассасывания.
• Астрасепт в пастилках.
• Вокара в каплях.
• Гивалекс спрей или раствор.
• Граммидин Нео и Граммидин для детей в таблетках для рассасывания.
• Каметон аэрозоль или спрей и многое другое.

Есть и более дешёвые в сравнении с тонзилгоном аналоги, оказывающие аналогичное терапевтическое действие. У препарата Тонзилгон аналоги дешевле такие:

Большое количество людей дают положительный отзыв о препарате тонзилгон-н, в которых отмечают, что при применении быстрее уходит першение в горле, боль, кашель, препарат значительно облегчает течение болезни и выздоровление наступает гораздо быстрее.

Отрицательные отзывы про препарат тонзилгон-н обуславливаются тем, что были получены от пациентов, склонных к аллергиям

Частые вопросы

Какие аналоги препарата Тонзилгон существуют?

Аналогами препарата Тонзилгон могут быть следующие препараты: Ангин-Хель, Ангинед, Ангин-Малыш, Ангин-Гель, Ангин-Гель-Малыш, Ангин-Гель-Форте, Ангин-Хель-Форте, Ангин-Хель-Малыш, Ангин-Хель-Форте-Малыш. Однако, перед использованием любого аналога рекомендуется проконсультироваться с врачом.

Как правильно применять препарат Тонзилгон?

Согласно инструкции, препарат Тонзилгон принимается внутрь после еды. Для взрослых и детей старше 12 лет рекомендуется принимать по 1-2 таблетки 3-4 раза в день. Детям от 6 до 12 лет рекомендуется принимать по 1 таблетке 3 раза в день. Детям от 1 до 6 лет препарат принимается в виде суспензии по 1 чайной ложке 3 раза в день. Продолжительность курса лечения определяется врачом в зависимости от состояния пациента.

Полезные советы

СОВЕТ №1

При выборе аналогов препарата Тонзилгон обратите внимание на состав и дозировку. Убедитесь, что аналог содержит те же активные ингредиенты и имеет схожую дозировку, чтобы достичь максимального эффекта.

СОВЕТ №2

Перед началом применения препарата Тонзилгон или его аналогов обязательно прочитайте инструкцию по применению. Следуйте указаниям по дозировке, частоте приема и продолжительности курса лечения.

СОВЕТ №3

Перед применением препарата Тонзилгон или его аналогов проконсультируйтесь с врачом. Он сможет оценить ваше состояние, поставить правильный диагноз и подобрать наиболее эффективное лечение.

Чим лікувати хронічний тонзиліт: діагностика та методи лікування

Хронічний тонзиліт – це аутоімунне захворювання. Лікувати його дуже складно, так як захворювання постійно повертається з неприємними симптомами.

Варто трохи переохолодитися в жаркий день або з’їсти холодне морозиво, відразу виникає біль в горлі і в організмі починається слабкість і нездужання. Їм хворіють дорослі люди і діти старше п’яти років. Потрібно не запускати, а обов’язково лікувати це захворювання.

Як вилікувати хронічний тонзиліт?

Спочатку з’ясовуються етіологія і причини захворювання. Хронічний тонзиліт – це інфекційно-алергічне захворювання, яке вражає піднебінні мигдалини. А вони вважаються сильним захистом всього організму, в них виробляються антитіла, що знищують всі шкідливі бактерії, які потрапляють в організм людини.

Мигдалини запалюються зазвичай від хвороботворних мікроорганізмів – це можуть бути: грибки, стафілокок, ентерокок, стрептокок, аденовірус. А також з’явитися тонзиліт, може, від деяких захворювань: ангіна, гайморит, карієс, синусит.

Віруси і бактерії активно починають розмножуватися в холодну пору, тому пік цього захворювання припадає на ранню весну, осінь і зиму. При цьому захворюванні потрібно берегтися від переохолоджень і різких перепід температури (коли з тепла виходиш в холод).

Симптоми тонзиліту

При гострому тонзиліті (ангіні) – починаються сильні болі в горлі, дихання утруднюється і з’являється відчуття здавлювання.

Стан хворого погіршується, з’являються слабкість і нездужання , ломить суглоби і болить голова, підвищується температура (може піднятися до 39 °).

При хронічному тонзиліті симптоми такі ж, але менш виражені: біль відсутній, може іноді з’явитися тільки при ковтанні, є першіння в горлі, з рота йде неприємний запах, температура не підвищується. Стан організму страждає, але легше, ніж при гострій формі.

Діти хворіють на це захворювання складніше, ніж дорослі. В горлі у них з’являються сильні болі і вони відмовляються від їжі і пиття. При високій температурі у них розвивається діарея, нудота і блювота.

При тонзиліті будь-якої форми основний симптом, видно, неозброєним оком, сильно збільшуються піднебінні мигдалини. При гострій формі вони бувають яскраво-червоного кольору, при хронічній формі – застійно-червоного відтінку. Мигдалини можуть покриватися виразками, плівкою, нальотом, гнойничками.

Ускладнення тонзиліту

Досить часто після тонзиліту бувають ускладнення: ендокардит і гломерулонефрит постстрептококовий; лихоманка гостра ревматична. Ускладнення, пов’язані з хронічною формою тонзиліту:

• захворювання шкіри (псоріаз, екзема);
• геморагічний васкуліт;
• колагенози (дерматоміозит, червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартрит);
• тиреотоксикоз;
• тромбоцитопенічна пурпура.

Діагностика тонзиліту

Гостра форма тонзиліту ставиться лікарем за скаргами пацієнта, протіканню захворювання. Він проводить огляд ротоглотки і якщо вважає за потрібне, то призначає інші обстеження.

Залежно від того, якою формою тонзиліту ви хворі, уражається слизова оболонка. Вона може наповнитися гноєм, на ній можуть бути нальоти брудно-зеленого або сірого кольору, крововиливи.

Загальний аналіз крові здається для того, щоб визначити в організмі наявність бактеріальних інфекцій. Якщо інфекція присутня, то збільшується кількість лейкоцитів і ШОЕ. Щоб визначити різновид збудника хворий здає мазок із зіву .

Два і більше ознаки підтверджують наявність хронічного тонзиліту:

• У мигдалинах є рідкий гній або скупчення гнійної маси.
• Краї у піднебінних душек гіпереміровані.
• Між миндалинами і дужками присутні рубцеві спайки.
• Піднебінні мигдалини збільшених розмірів, ущільнені, мають рубцеві зміни.
• Збільшено щелепні і шийні лімфовузли.

Лікування тонзиліту

При гострій формі тонзиліту хворому пропонують госпіталізацію. Не рекомендується займатися самолікуванням, тому що це повинен проводити фахівець. Як лікувати тонзиліт:

1. Хворий ізолюється від оточуючих і поміщається в інфекційне відділення стаціонару для лікування тонзиліту, якщо він знаходиться вдома, тоді в окрему кімнату, захворювання дуже заразне.
2. Якщо симптоми виражені, призначається постільний режим.
3. Призначається щадна дієта і рясне пиття.
4. Лікування тонзиліту проводиться антибіотиками. При нормалізації температури тіла препарат відміняють (це може статися на п’ятий день). Лікується захворювання антибіотиками широкого спектра дії: «Азитроміцин», «Амосіклав», «Флемоклав», «Цефікс», «Цефодокс», «Еритроміцин».
5. Проводиться антибактеріальна терапія, найефективніший препарат «Біопарокс».
6. Знеболюючі засоби (анальгетики), протизапальні льодяники: «Декатилен», «Нео-ангін», «Трахісан» та спреї: «Інгаліпт», «Тантум верде», «Терафлю».
7. Полоскати горло антисептичними розчинами: «Спиртовий», «Фурацилін», «Хлоргексидин», «Хлорофіліпт».
8. Антисептична обробка мигдалин – розчин «Люголя» або масляний розчин «Хлорофіліпту».
9. Призначаються жарознижуючі засоби: «Ібупрофен», «Парацетамол» і антигістамінні: «Лоратадин», «Цитрин». Їх приймають тільки при підвищеній температурі тіла і набряклості мигдалин.
10. У разі лімфаденіту робляться компреси з «Димексидом» і накладаються на зону лімфатичних вузлів.

Захворювання без ускладнень лікується консервативно медикаментами і фізіотерапевтичними процедурами. Лікування тонзиліту проводять курсами по 10 днів, курс лікування повинен повторюватися до трьох разів на рік. Якщо таке лікування не дає ніяких результатів, тоді хворому пропонується оперативне втручання, для видалення мигдалин.

Токсико – алергічний формат хронічного тонзиліту лікується на першій стадії теж консервативним методом . Без отримання очікуваного результату, якщо за два курси не з’явилося ефекту, рекомендується видалення мигдаликів.

На другій стадії консервативного лікування не проводять, відразу призначають оперативне втручання. Основний момент в лікуванні цього хронічного захворювання – своєчасно і правильно лікувати вогнища інфекції та інші захворювання (якщо вони є), від яких осередки загострюються.

Методи лікування хронічного тонзиліту

У лікуванні хронічного тонзиліту важливу роль відіграють фізіотерапевтичні процедури:

1. УФ-опромінення проводиться на зоні лімфовузлів і мигдалин.
2. УВЧ, наводиться лазер на підщелепну зону.
3. УЗ-аерозолі застосовують з розчином «діоксидина», суспензії «гідрокартизона», «Лізоциму».
4. Проводяться лікувальні грязі та озокерит (накладається на зону лімфовузлів у вигляді аплікацій).

Необхідно пройти всі процедури, курс лікування становить від 10 до 15 сеансів. Якщо консервативне лікування не дає належного ефекту, призначається операція. Її проводять якщо до неї немає протипоказань, в період стійкої ремісії.

Існують наступні способи лікування хронічного тонзиліту:

• приймаються природні ліки для поліпшення захисних сил організму;
• імунолог призначає коректори імунітету і вакцини: «Бронхомунал», «ІРС-19», «Левамізол»;
• вітаміни С, Е, К і групи В;
• антигістамінні препарати і кальцій.

Санацію мигдаликів проводять промиванням антисептичними розчинами «Диоксидин», «Фурацилін», призначаються ферменти «Лідаза», антибіотики «Цефтріаксон», імунностимулюючі і антигістамінні препарати.

Протипоказання до операції при хронічному тонзиліті

• Цукровий діабет у важкій формі.
• Легеневий туберкульоз у відкритій формі.
• Порок серця з хронічною недостатністю 2-3 ступеня.
• Ниркова недостатність на високому рівні.
• Захворювання кровотворної системи, з супроводом діатезу.

• карієс;
• менструальний період;
• запальні захворювання в гострому періоді;
• на пізніх термінах вагітності.

Після проведення операції хворий знаходиться в стаціонарі п’ять діб . Потім йому дається звільнення від фізичних навантажень на два тижні.

Профілактика хронічного тонзиліту

Медикаментозне лікування, слід проходити лікувальні курси в поліклініці один раз на півроку.

Один раз в три місяці приймається «Тонзилотрен», курс прийому 15 днів. Разом з цим проводять інстиляції 0, 01% -м розчином «мірамістину» 4 рази на добу по 4 натискання, його курс становить 14 днів.

Відпочинок на морських курортах : сонячні ванни і вологе морське повітря, плавання і випадкове заковтування морської води.

Дотримання правил праці та відпочинку. Хронічна форма тонзиліту і гаймориту відноситься до соціальних захворювань. Чим більше у людини стресів і завантаженості на роботі, тим очевидніше загострення захворювання.

Правильне харчування. Виключити: гірку, смажену, кислу, перчену і солону їжу. Вона подразнює слизову оболонку піднебінних мигдалин і задню стінку глотки. Забороняється вживати цитрусові, спиртні напої, вживати тверду їжу і приймати гарячу або холодну ванну.