Без паспорта РФ – депортація. Що насправді загрожує мешканцям окупованих територій

В окупованих регіонах України продовжується хаотична паспортизація – мешканців непідконтрольних частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей змушують отримувати російські паспорти. Інакше – звільнення з роботи чи відмова у прийомі, задушевні бесіди у «МДБ» на тему «А чому ні?», неможливість отримати соціальні послуги.

Книжки з двоголовим птахом штампуються тисячами, залякані донеччани стоять у чергах у міграційні служби, а їхні нові «співвітчизники» в Росії гидливо крутять у руках «паспорти» з пропискою в Донецьку та Луганську – мовляв, що це?

Цими днями президент Росії видав черговий указ. Ні, не про посилення покарань, як завжди, а про… депортацію незгодних з «нових територій». Чим ще раз підтвердив, що важко шукати логіку там, де її немає.

Мільйони охочих.

Отже, про що йдеться. Паспортизація мешканців «Л/ДНР» розпочалась у квітні 2019 року, і за російськими паспортами побігли, насамперед, ждуни «руського міра», за ними – співробітники окупаційних міністерств, у третю чергу – пенсіонери, які жадали російських пенсій. Як і належить, у таких установах все відбувалося дуже довго, максимально забюрократизовано, своєї черги чекали місяцями, але вийшов знатний back in USSR.

Після початку повномасштабної агресії у лютому 2022 року паспортизацію прискорили. Ні, паспортні столи не почали працювати швидше – погрози на адресу тих, хто ще не отримав, стали більш витонченими. Путіну і Ко потрібна була масовка для вересневого акту «приєднання волею трудящих», мовляв, ого-го скільки охочих! А ви казали.

Скільки людей в окупованих регіонах насправді стали володарями паспортів РФ, ми навряд чи дізнаємось. Вірити адміністраціям цих регіонів про мільйони «ощасливлених» – не поважати себе. Так, таких людей багато, але далеко не всі (підозрюємо, що одиниці) щасливі від цього володіння.

Ти громадянин РФ або пішов геть!

Навіщо злиденній Росії стільки нових «громадян», яких вона не в змозі прогодувати? Зрозуміло, що не тільки для поповнення свого генофонду, який згинув на нікому не зрозумілій «СВО», який удобрив українську землю. Путіну та Ко потрібні нові солдати-«мобіки» (призовну комісію з мобілізації громадян РФ створили днями) і трошки виборців – наступного року в Росії спробують обрати собі нового президента, але після обнулення власних законів Путін, швидше за все, і залишиться. А проголосувати комусь треба! Нехай хоч «нові» зроблять картинку загальної радості та тріумфу.

Але це потім, зараз про сумне. У середу, 27 квітня, побачив світ дуже дивний указ Путіна. У ньому сказано буквально таке: «Громадяни України, особи, які перебували у громадянстві Л/ДНР, та особи без громадянства визнаються з 30 вересня 2022 року постійно проживаючими в РФ іноземними громадянами та особами без громадянства, якщо… вони зголосилися зберегти наявне у них громадянство або залишитися особами без громадянства, не склали присягу громадянина РФ» і т. п. і т. д.

І ці мешканці можуть бути видворені за межі «нових регіонів», якщо не погоджуються із політикою керівництва Росії. Якщо до 1 липня 2024 року вони не перейшли в громадянство РФ, то їх можуть депортувати. Куди саме – не уточнюється, тому можна припустити будь-який найгірший варіант – хорошого від РФ давно вже чекати не доводиться.

Перекладаємо зрозумілою мовою: донеччанин у другому-третьому поколінні, який все життя прожив у Донецьку і не бажає отримувати громадянство країни-агресора, позбавляється свого будинку і відвозиться в невідомому напрямку. Або, якщо він усвідомив і побажав бути громадянином РФ, то. отримує посвідку на проживання. У своєму власному місті, де він народився, жив, закінчив школу, одружився та завів онуків!

Але зачекайте! Чи не той самий Путін заявляв 30 вересня 2022 року, підписуючи якісь папери про включення до складу РФ «нових територій», що ті, хто «живе на цих територіях на момент їхнього прийняття до складу РФ, автоматично отримають російське громадянство»?

У Донецьку/Луганську ще не усвідомили до кінця, про що цей єзуїтський указ, а ось в Україні вже зрозуміли: 1 липня 2024 року – це крайня точка звільнення Донбасу, бо старий диктатор уже перейшов усі можливі червоні лінії і взяв цілий регіон у заручники своїх шизофренічних амбіцій.

Що робити?

Поки ж тим українцям, які живуть на окупованих територіях і не знають, як їм діяти у світлі нових диктаторських указів, за словами українського омбудсмена Дмитра Лубинця, турбуватися нема про що. Головне завдання для них – вижити.

– Цей указ спрямований на те, щоб узаконити примусову паспортизацію на цих територіях. Цілком імовірно, що тих українців, які відмовляться брати російський паспорт, можуть заарештувати. І це буде окрема категорія цивільних заручників, яких Росія триматиме у полоні. Ми, звичайно, привернемо увагу європейської спільноти до цього беззаконня, щоб наслідком цього була додаткова санкційна політика до РФ, – наголосив Лубинець в ефірі національного телемарафону. – Я порадив би тим, хто залишився в окупації, прийняти рішення вижити – і взяти російський паспорт. Зрозуміло, що це відбувається під фізичним і моральним тиском. Тому треба взяти паспорт, вижити, дочекатися, коли ми звільнимо територію, потім офіційно відмовитись від цього паспорта та повернутися до нормального життя. Це питання виживання. І я як омбудсмен України на повний голос кажу: Україна не визнає російський паспорт у наших громадян як елемент скоєння злочину. Інша річ – якщо хтось свідомо бере участь у цьому процесі. Це вже колаборантство, і судитимуть їх не за російський паспорт, а за зраду батьківщині.

Тим часом

Ірина Верещук: «Паспорти не брати, якщо можна – виїхати, чекати ЗСУ»

1 травня Ірина Верещук у своєму телеграмі опублікувала пост, який суперечить заявам Лубинця.

Віцепрем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук має іншу думку щодо примусової паспортизації в окупації. Вона справедливо зазначила, що «перетворити українців на росіян неможливо, примусова паспортизація чи репресії не допоможуть… І хто сказав, що росіяни довго житимуть на тимчасово окупованих територіях?»

Однак алгоритм поведінки для мешканців тимчасово окупованих територій Ірина Верещук бачить іншим.

– Сьогодні Мінреінтеграції вкотре звернулося до російської сторони та Міжнародного комітету Червоного Хреста з вимогою відкрити гуманітарні коридори, щоб українці з тимчасово окупованих територій могли виїхати на підконтрольну уряду територію, – повідомила Верещук на своєму телеграм-каналі. – Мої рекомендації українцям на тимчасово окупованих територіях залишаються незмінними: російські паспорти не брати, з окупантами не співпрацювати, якщо можна – виїхати, чекати ЗСУ.

Що загрожує за неявку у військкомат після вручення повістки: детальне роз’яснення

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

В Україні під час дії режимів загальної мобілізації та воєнного стану передбачено покарання за неявку до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній військкомат) після отримання повістки. Воно може бути адміністративним чи навіть кримінальним.

Це залежить від того, який вид повістки ви проігнорували без поважних причин. Правила нагадав OBOZ.UA.

Насамперед, повістка вважатиметься врученою законно, якщо її віддали людині особисто в руки – і вона завірила це своїм підписом.

Відповідно до ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо неявка до військкомату сталася за повістками для уточнення даних або для проходження військово-лікарської комісії, то покарання за це – адміністративний штраф.

Його розмір для військовозобов’язаного – від 1700 до 3400 гривень; для посадових осіб – від 3400 до 5100 гривень. Якщо особа отримала повістку вдруге протягом року і знову не прийшла до ТЦК та СП, штраф буде від 3400 гривень до 5100 гривень; для посадових осіб – від 5100 до 8500 гривень.

За ігнорування повістки третього чи четвертого типу – призов до ЗСУ та мобілізаційне розпорядження – загрожує кримінальна відповідальність.

Стаття 336 Кримінального кодексу говорить про те, що ухилення від призову на службу в період воєнного часу карається позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Як раніше писав OBOZ.UA:

– Під час мобілізації в Україні призвати на службу можуть усіх військовозобов’язаних членів однієї родини. Жодних уточнень, які б забороняли мобілізувати більше ніж одну особу із сім’ї, чинне законодавство не містить.

– Громадяни, які ухиляються від мобілізації та військового обліку, зазнають адміністративної і кримінальної відповідальності. Однак навіть у цьому випадку ухилянтів можуть призвати до ЗСУ.

– Під час дії воєнного стану мобілізації підлягають громадяни до 27 років, які є резервістами та військовозобов’язаними у запасі й не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!