Прованські трави: склад, користь та в які страви додавати

Якщо потрібно надати чарівний аромат із французькими нотками смаженому м’ясу, юшці, рибі або рагу, використайте прованські трави!

Що таке прованські трави

Прованські трави, або ж, як їх називають на батьківщині, herbes de Provence — це суміш подрібнених трав і спецій, які використовують у традиційній кухні Провансу — регіону на південному сході Франції. Частіше вони сушені, а в сезон — свіжі.

З прованськими травами можна запекти ароматну картоплю по-селянськи чи приготувати соковитий рататуй. Додайте прованські трави в рибну юшку буябес, і вони підкреслять смак морепродуктів. А французький салат нісуаз з консервованим тунцем прованські трави зроблять особливо ароматним.

Свіжий чебрець (тим’ян) / © Unsplash

Зазвичай прованські трави включають:

У деяких версіях прованські трави також містять базилік, фенхель, шавлію, естрагон, лавровий лист або навіть лаванду. Готові суміші прованських трав можуть включати ще й сушену цибулю та часник, сіль і перець — усе залежить від виробника.

Оздоровчі властивості прованських трав

Як показали дослідження, прованські трави мають високий вміст антиоксидантів. Дія антиоксидантів заснована на нейтралізації вільних радикалів, тобто структур, що утворюються як побічні продукти процесу перетворення їжі в енергію, а також в результаті фізичної активності, куріння, впливу токсичних речовин або сонячної радіації.

Вільні радикали мають здатність руйнувати клітини та генетичний матеріал. Надлишок цих сполук в організмі призводить до появи т. зв. окислювального стресу, який може бути пов’язаний з більшим ризиком розвитку багатьох хронічних захворювань, у т. ч. серцево-судинних захворювань, раку або проблем із зором.

Споживання трав, включаючи прованські трави, є одним зі способів зменшення шкоди вільних радикалів. Така зелень за вмістом антиоксидантних речовин значно перевершує фрукти та овочі, включаючи ягоди, відомі своїм високим антиоксидантним потенціалом.

Вживання прованських трав також має інші підтверджені переваги для здоров’я. Серед них варто відзначити:

• антибактеріальну та противірусну активність;
• високу поживну щільність: невелика порція прованських трав містить відносно велику кількість поживних речовин, важливих для функціонування організму. Особливо слід звернути увагу на харчові волокна й залізо — близько 6% добової потреби для дорослої жінки в одній ложці продукту).

Прованські трави — протипоказання до вживання

Якщо вживати прованські трави як звичайну присмаку, то жодних протипоказань немає, адже порції цієї приправи невеличкі. Єдиний виняток — рідкісна алергія на білки, що входять до складу суміші.

Свіжий розмарин / © Pixabay

Ці прянощі можна їсти жінкам у період вагітності та годування грудьми. Малюкам на етапі розширення меню вони теж не нашкодять.

Людям, які приймають антикоагулянти, слід бути обережними при споживанні трав’яних сумішей, особливо свіжих. Хоча вживання прованських трав у помірних кількостях вважається безпечним, значне перевищення дози може уповільнити згортання крові та збільшити ризик кровотечі.

Як використовувати на кухні

Ось кілька правил, про які варто памятати, щоб прованські трави в їжі принесли максимум задоволення:

• сухі прованські трави додавайте на початку термічної обробки інгредієнтів — їм потрібно трохи часу, щоб почалася кулінарна «магія». Свіжі прованські трави слід додавати вкінці;
• на 1 порцію зазвичай додають ¼ чайної ложки сушених прованських трав або 1 чайну ложку свіжих;
• щоб прованські трави залишалися свіжими, зберігайте їх у прохолодному темному місці, подалі від світла, тепла та вологи. Сушені трави можна зберігати в герметичному контейнері до шести місяців, тоді як свіжі трави можна тримати в поліетиленовому пакеті в холодильнику до тижня.

Що готувати з прованськими травами:

Вишуканий смак і розкішна подача: буженина з апельсином

Буженина з апельсином — класичний рецепт ніжної та делікатної запеченої свинини з родзинкою, що робить його ідеальним і для повсякденного, і для святкового меню.

Дари літа: смажені цукіні із часником

Славнозвісна страва, яку можна зустріти влітку на кожній кухні.

Основа вечірнього столу — м’ясо з картоплею у рукаві

Чим почастувати рідних чи гостей, коли зовсім немає часу? Можна зробити закуски, але чи можна ними насититись? Є й інший варіант — м’ясо з картоплею в рукаві нашвидкуруч!

Геть дієти! Запечені курячі стегенця

Здається, сьогодні весь світ божеволіє від курячих грудок без кісток та шкіри. І це зрозуміло: грудки — дешеві, смачні та швидко готуються. Але вони не витримують конкуренції з іншою стравою з курятини: зі смаженими стегенцями у шкірі!

Солона закуска: спіральки з листкового тіста

Ці спіральки з листкового тіста підійдуть на всі випадки життя — від перекуски під серіал до закуски для неочікуваних гостей. Як їх приготувати?

Альтернатива піці «Маргарита»: томатні коржики

Ці пікантні томатні коржики — лаконічна закуска, яка є гарним фоном для будь-яких кулінарних експериментів.

Поради на кухні: як приготувати класичну баранячу ногу

Приготувати смачну запечену баранячу ногу — це теж мистецтво. І якщо ви ще не заходили на цю територію, варто почати з порад від шеф-кухарів.

Пиріг з кускусу з сиром і цибулею

Пікантний пиріг з кускусу з сиром і цибулею — ситна та смачна вегетаріанська страва, яку можна їсти не тільки вдома, а й на свіжому повітрі.

І дорослим, і малим: індичка з гарбузовим пюре

Індичка з гарбузовим пюре — це страва, що поєднує у собі м’ясо та гарнір, тому єдине, чим ви можете її доповнити — це салат.

Паста з куркою та сиром

Паста з куркою — безпрограшна ідея для вечері. По-перше, це класичне поєднання, від якого можна не боятися сюрпризів і бути впевненим, що все вийде. По-друге, готується швидко та просто.

Для будь-якої пори року: кіш із пепероні, овочами і сиром

Солоні пироги — це завжди попадання в яблучко, адже їх легко готувати, можна їсти як гарячими, так і холодними, подавати як закуску, так і як основну страву.

Запечена цвітна капуста в сирному соусі

Хочете легкої та теплої вечері? Приготуйте простий дієтичний рецепт запеченої цвітної капусти з брокколі в сирному соусі.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не є закликом до дії чи основою для встановлення медичного діагнозу. По медичну консультацію зверніться, будь ласка, до лікаря.

Прованські трави — вирощування на грядках

Кухарі всього світу використовують прованські трави, додаючи їх до м‘яса, риби та перших страв. Суміш прованських трав підходить також до овочевих салатів, соусів, її часто кладуть у випічку. Всі ми звикли купувати суміш прованських трав в магазині. Але в самому Провансі для приготування їжі використовують не висушені, а виключно свіжі ароматичні трави. А чим ми гірші за французів? Нехай в Україні не такий м’який клімат, як в прибережних районах Франції, та виростити будь-яку складову суміші на своїй грядці зможе кожен. Тим більше, що деякі з цих трав нам давно відомі, хоча й під іншими назвами.

Прованські трави — вирощування на грядках

Незважаючи на чітко визначений склад суміші, співвідношення може бути довільним. Все залежить від смаку того, хто готує страву.

До класичного набору прованських трав входять:

• розмарин;
• майоран;
• чебрець;
• чабер;
• орегано;
• м’ята;
• базилік;
• шавлія.

Як виростити прованські трави на грядці

Розмарин – спеція з доволі сильним смаком і ароматом, тому її треба правильно дозувати. Трава розмарин в середземноморському кліматі може виростати до 2 м у висоту. Але, звичайно, в наших умовах рослини мають більш скромні розміри. Розмарин любить сонце, легкий ґрунт з домішкою вапна. Можна вирощувати молоді кущики з розсади, можна також розмножувати живцями. На зиму рослини потрібно укривати, але для перестраховки краще пересадити кущ розмарину в горщик, а потім з настанням тепла висадити в відкритий ґрунт.

Чебрець (він же тим’ян, чепчик) давно відомий в Україні. Росте на сухих схилах та лісових галявинах, здавна застосовується як лікарський засіб та входить до складу різноманітних трав’яних чаїв. Рослина легко розмножується зеленими живцями, які заготовляють ще до початку цвітіння. Крім того, чебрець можна виростити з насіння, висіявши його в розсадні горщики в середині березня. Слід пам’ятати, що чебрець звик до аскетичного способу життя, він зовсім не терпить перезволоження та занадто удобреного ґрунту.

Можна висадити цю рослину до альпінарію, розмістити на передньому плані в міксбордері, або ж прикрасити ним куточок саду в середземноморському стилі. Навіть в щілинах між плитами садової доріжки чебрець буде почуватися прекрасно, головне, щоб місце гарно освітлювалося сонцем.

Майоран, на відміну від чебрецю, не здатен тривалий час зберігати аромат, тому його краще використовувати в свіжому вигляді. Це багаторічна рослина, але в нас вирощується, як однорічна, з розсади. Майоран любить достатньо удобрений ґрунт, гарно росте на сонячних ділянках, захищених від вітру та протягів.

Орегано – близький родич майорану, у Франції цю траву іноді називають диким майораном. На перший погляд, начебто трава заморська, та насправді це всім відома материнка. Материнка – трава невибаглива і морозостійка, може рости в будь-якому місці саду. Але в стеблах, що виросли на сонці, накопичується більше ефірних олій та інших корисних речовин. Материнку можна вирощувати з розсади або сіяти прямо на грядку, а також розмножувати живцями, відводками та поділом кореневища.

Чабер садовий і чебрець звичайний – не близнюки, хоча обоє належать до родини губоцвітих. Чабер-приправа вирізняється більш сильним перцевим ароматом, ніж у чебрецю (цей аромат ще більш підсилюється вкупі з майораном). Чабер — однорічна рослина, вирощується з розсади або посівом у відкритий ґрунт, також її можна висівати на грядки під зиму. Любить сонце і легкі поживні ґрунти.

М’ята перцева – наша давня знайома. Приписалася в садках ще кілька століть тому, найчастіше використовується для приготування ароматних напоїв та чаю. Розмножувати м’яту неважко. Навесні, в період відростання наземної частини, кореневища ділять і розсаджують на відстані 45-50 см одне від одного. М’ята добре росте на родючих ґрунтах, любить напівтінь, дуже вимоглива до вологості. Найкраще вирощувати її на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод.

Базилік. Без цієї приправи неможливо уявити страви середземноморської чи кавказької кухні. У нас же васильки (українська назва базиліку) з давніх-давен використовуються в різних народних обрядах. Базилік – однорічна рослина, вирощується з розсади або посівом безпосередньо на грядку. Рослина надає перевагу легким, поживним ґрунтам, любить сонце. Сорти з листям різного кольору можна використовувати як декоративний елемент ландшафтного дизайну.

Шавлія – багаторічна рослина, на одному місці може рости до 8 років. Любить родючі, добре освітлені сонцем ділянки, легко переносить засуху. Але для того, щоб листя було соковитим та ніжним, кущики шавлії потрібно поливати частіше. Вирощують прямим посівом в ґрунт рано навесні або ж під зиму.

Прованські трави про запас

Звичайно ж, всі ці пряні рослини заготовлюють на зиму. Можна трохи проекспериментувати з пропорціями, можливо, відмовитися від трав, які не подобаються. Але в основі суміші обов’язково повинні бути три класичні інгредієнти – розмарин, майоран та чебрець.

Пучечки трав потрібно добре підсушити в затінку, а потім подрібнити. Змішати все в бажаній пропорції, додати трохи солі, далі викласти суміш в чисті сухі баночки і закрити кришками. В такому вигляді прованські трави можуть зберігатися до 6 місяців, не втрачаючи своїх ароматичних якостей. Щоб «оживити» аромат сушених прянощів, можна прогріти їх протягом кількох секунд на сухій пательні чи деку.

А якщо вам дуже хочеться продовжити чудове літо в стилі Провансу, спробуйте виростити ароматні трави в горщиках. Адже більшість прованських трав непогано почуваються взимку на підвіконні. То чому не подружитися з контейнерним садівництвом? Ще один плюс не тільки прованських, а й будь-яких пряних трав – вони сприяють покращенню якості грунту, коли ростуть поряд з овочевими культурами.

ЗЕЛЕНА САДИБА.