Суть її в тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь ознаки, характеристики, особливості, їй притаманні. Тобто, коли ми говоримо про інвалідність, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо “людина з інвалідністю”, а не “інвалід” чи ще гірше – “каліка”.
Найперше – потрібно забути слово “інвалід”. Два роки тому його прибрали з усіх законів України і замінили на “людина з інвалідністю”. Акцентувати потрібно насамперед на людині, а не на її інвалідності. Тому правильно казати “людина/дитина з…”.
Єдиним коректним терміном сьогодні є «людина (особа) з інвалідністю».
Про це йдеться на офіційному сайті президента. Згідно з документом відтепер замість слова "інвалід" у всіх законодавчих актах буде "людина з інвалідністю". Окрім того, терміни "дитина-інвалід" та "інвалід війни" відповідно замінено на "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю внаслідок війни".
До речі, коли ми вже не говоримо інвалід, то виходить що інвалідний візок це теж не правильно – треба казати крісло колісне. Ще одна поширена форма звертання – людина з особливими потребами.
Головне правило – насамперед говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров'я: наприклад, “людина з інвалідністю”, а не “інвалід”, “дитина з аутизмом”, а не аутист.
Попри численну кількість роз’яснень у ЗМІ слово "інвалід" досі продовжують використовувати не тільки пересічні українці, а й посадовці. Хоча коректне словосполучення – людина з інвалідністю. Так, певні характеристики стану здоров’я не мають ставати характеристикою …