Вітольд Фокін у 30-річчя Біловезької угоди: я запропонував зібратися без Горбачова

30 років тому було поставлено крапку в існуванні СРСР. 8 грудня 1991 року керівники трьох тодішніх радянських республік – України, Білорусі та Росії – підписали Біловезьку угоду. Один із її підписантів – перший прем’єр незалежної України Вітольд Фокін – розповів Радіо Свобода про деталі історичної події. Місце зустрічі – мисливську садибу Вискулі в центрі Біловезької пущі – запропонував тодішній голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич. А зустрічатися без президента СРСР Михайла Горбачова запропонував саме Фокін. Про це він сказав в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.

«У ті часи Горбачов був страшенно роздратований, розлючений. Усе виходило не так, як він хотів. І наприкінці листопада 1991 року – на самісінькому початку грудня – перших осіб союзних республік, на той час вони всі по суті здобули суверенітет, запросили до Ново-Огарьова (заміська резиденція керівника СРСР, заміський будинок прийомів ЦК КПРС – ред.) …Після серйозних розмов і перепалки з Горбачовим ми (керівники союзних республік – ред.) не змінили своєї думки. І ми коли виїжджали, розмову завів Шушкевич із Єльциним (перший президент Росії Борис Єльцин – ред.). Шушкевич став запрошувати у Вискулі. Каже: «така зима красива, полювання буде прекрасне». А під цю розмову в мене промайнула думка: «А що якщо зібратися без Горбачова. і обговорити ті самі питання». Я висловив свої думки вголос і був почутий. Приблизно так воно і було. Адже я теж люблю полювання, я теж люблю сніг, я теж люблю ліс. І по суті я вирішив приєднатися до цієї компанії», – сказав Вітольд Фокін в інтерв’ю Радіо Свобода.

Біловезьку угоду підписали через тиждень після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, на якому 90 відсотків учасників проголосували за незалежність України. Біловезька угода констатувала розпад СРСР. Тоді було також оголошено про створення Співдружності незалежних держав. Юридично Україна ніколи не була членом СНД, але мала статус засновниці й учасниці. А з 2011 року брала участь у зоні вільної торгівлі в рамках співдружності, де ключову роль відіграє Росія.

У травні 2018 року тодішній президент Петро Порошенко підписав указ про остаточне припинення участі у статутних органах СНД. У відповідь виконком СНД заявив, що не отримував від України офіційних документів про вихід, тому вона нібито залишається в складі організації. Проте Київ продовжує денонсувати договори у рамках СНД, з одного із них – про узгоджену монопольну політику – вивів торік президент Володимир Зеленський.

Повністю інтерв’ю з Вітольдом Фокіним читайте на сайті Радіо Свобода та дивіться на YouTube-сторінці Радіо Свобода.

Біловезькі угоди: як розпустили СРСР

8 грудня 1991 року у резиденції Віскулі в Біловезький пущі лідери Росії, України та Білорусі Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич поставили свої підписи під документом, у першому абзаці якого написано:

“Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали Союзну угоду 1922 року, констатуємо, що Союз РСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування”.

Як свідчить один iз тих, хто поставив крапку СРСР, Станіслав Шушкевич, ідея зустрічі в Біловезький пущі народилася в нього 20 жовтня 1991 року на зустрічі в Ново-Огарьово, коли президенти союзних республік відмовилися прийняти варіант союзного договору, запропонований Михайлом Горбачовим.

Історична випадковість?

Парадоксальний факт полягає в тому, що 7-8 грудня лідери Білорусі, України та Росії зовсім не планували розпускати Радянський Союз.

Білоруські керівники Станіслав Шушкевич (голова Верховної Ради) та В’ячеслав Кебіч (голова уряду) мали намір на цій зустрічі вирішити одне важливе питання – хотіли умовити російське керівництво без перебоїв постачати нафту і газ.

Для цього Єльцина й запросили на полювання в Біловезьку пущу. Той був добрим мисливцем і погодився. Пізніше Кебіч порадив запросити ще й главу Україні Кравчука. Єльцин не був проти цього.

Але на полювання у самій пущі пізніше піде лише Кравчук, і то досить невдало – на двох з Вітольдом Фокіним (голова українського уряду) вони вполюють лише порося.

Як усе відбувалося

Єльцин і Кравчук летіли в Біловезьку пущу через Мінськ. У аеропорті їх зустрічав Шушкевич. Білоруський лідер пізніше згадував, що він напросився в літак Кравчука і у резиденцію Віскулі вони полетіли разом. У літаку говорили про нафту і газ, а не про розвал Радянського Союзу.

На зустрічі в Біловезький пущі Білорусь, Росія та Україна були представлені великими делегаціями, тому переговори були представницькими.

Станіслав Шушкевич в інтерв’ю інтернет-газеті “Салідарнасць” згадує:

“Ми зібралися в перший вечір перед вечерею і почали говорити, як бути з поставками нафти і газу. Але все зводилося до того, що потрібно просити Горбачова – він же президент СРСР. Але це нісенітниця виходила – чого ми тоді зібралися?! Було вже зрозуміло, що Горбачов Союзом не керує. І ось Бурбуліс каже: слухайте, а що, коли б підписати таку фразу: “СРСР як геополітична реальність і суб’єкт міжнародного права припиняє своє існування”? Я кажу: я таку фразу від імені Білорусі підпишу. Кравчук каже: і я підпишу. І Єльцин: а чого ж не підписати? Тоді ми зрозуміли, що ця фраза все визначає”.

За ніч делегації підготували текст угоди про Співдружність Незалежних Держав. Як запевняє пан Шушкевич, потім він багато разів розмовляв на цю тему з держсекретарем Росії Геннадієм Бурбулісом і впевнився, що ця його пропозиція не була спектаклем: “Ця фраза в його голові була як прозріння. Рішення про розпад СРСР тоді висіло в повітрі”.

Правда, в колишнього президента України є інше трактування цього історичного моменту:

“Перший рядок написав я. А от формулювання про те, що «Союз РСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування», запропонував Бурбуліс”, — так Леонід Кравчук сказав в інтерв’ю часопису “Итоги”.

СНД – плід однієї ночі

У 2005 році Леонід Кравчук заявив, що якби він знав, що буде відбуватися в Україні після 1991 року, то скоріше дав би відрубати собі руку, ніж підписати Біловезьку угоду. Але це скоріше можна назвати його політичною риторикою, а не історичною оцінкою тої події.

Текст угоди про створення Співдружності Незалежних Держав був підготовлений протягом однієї ночі.

На наступний день від 11 до 16 години проходило його обговорення, після чого у 16.00 договір було підписано. Потім про це повідомили президента СРСР Михайла Горбачова і президента США Джорджа Буша. При чому Буш почув новину раніше. Подзвонити Горбачову доручили Шушкевичу як господарю саміту.

“І ось я першим дзвоню Горбачову – з суперсекретного телефону на суперсекретний. А в мене починають питати, хто я такий . Загалом, відчувалося, що Горбачов не відразу зі мною розмовляє, бо хоче показати, що він великий начальник. Але поки йому доповідали про мій дзвінок, інші вирішили, що я вже з Михайлом Сергійовичем розмовляю, і подзвонили Бушу. Тому коли я тільки почав розмову з Горбачовим, то вже чув, що в іншому кутку Єльцин говорить з американським президентом (Єльцин говорив дуже голосно, його синхронно перекладав на англійську міністр закордонних справ Козирєв). Горбачов повчальним тоном, наче ми діти і утворили щось несерйозне, сказав: а ви уявляєте собі, як до цього поставиться міжнародна спільнота? Я відповів: знаєте, уявляю: Борис Миколайович говорить зараз з Бушем, і в мене враження, що йому новини подобаються”,– згадує той момент пан Шушкевич.

Віскулі: історичне місце

Урядова резиденція Віскулі зараз належить управлінню справами президента Білорусі Олександра Лукашенка, який багато разів стверджував, що у 1991 році у Верховній Раді голосував проти ратифікації Біловезьких угод. Насправді ж Лукашенко не брав участі у тому голосуванні.

Пан Лукашенко буває у Віскулях дуже рідко: у 1996 році він там зустрічався з президентом Польщі.

Жодного меморіального знаку про те, що тут було підписано угоду про розпад СРСР, на території резиденції немає. За 20 років сама резиденція не дуже змінилася, там залишилися ті самі будинки та меблі, у екскурсійному бюро Біловезької пущі можна замовити туди екскурсію.

Станіслав Шушкевич, який до 1994 року був головою незалежної Білорусі, за рішенням президента Лукашенка, отримує пенсію у 3000 білоруських рублів – за офіційним курсом Нацбанку Білорусі на грудень 2011 року це становить менше одного долара США – коло 30 центів.

На життя Шушкевич заробляє лекціями, які він дає по всьому світі, в тому числі і про розпад СРСР.

Пан Шушкевич ніколи не висловлював жалю з приводу того, що він зробив у грудні 1991 року.

Два історичні дні 1991 року у Біловезькій пущі: міфи і реальність

8 грудня 1991 року президент Росії Борис Єльцин, глава України Леонід Кравчук і спікер білоруського парламенту Станіслав Шушкевич підписали Біловезьку угоду. Так вони припинили існування Радянського Союзу та створили Співдружність Незалежних Держав.

Історичну угоду підписали неподалік кордону із Польщею, у Брестській області, у резиденції Віскулі.

За 25 років, що минули, навколо тієї історичної події з’явилося багато міфів.

ВВС Україна зібрала їх, а також цікаві подробиці, вивчаючи розповіді очевидців, які опубліковані у ЗМІ та книгах.

“Угоду про ліквідацію СРСР ніхто не планував”

Такої думки дотримуються не лише експерти та історики, але й деякі учасники подій у Біловезькій пущі.

Тодішній голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич в інтерв’ю інтернет-виданню “Салідарнасць” розповів, що насправді із Борисом Єльциним він, а також голова уряду В’ячеслав Кебіч планували обговорити умови постачання нафти і газу за пільговими цінами, оскільки економіка Білорусі перебувала у вкрай складному становищі. І що президента України Леоніда Кравчука запросили, аби не досягати таких домовленостей за спиною України і за її рахунок.

Станіслав Шушкевич також каже, що Борису Єльцину обіцяли гарний відпочинок і передусім полювання.

Як твердить колишній керівник білоруського парламенту, Борис Єльцин і члени його делегації не привезли з собою ніяких письмових пропозицій до угоди про ліквідацію СРСР, що може бути одним з доказів того, що Росія підписання такого документа не планувала.

“Ми зібралися у перший вечір, перед вечерею, (7 грудня. – Ред.), почали говорити про постачання нафти і газу. Але все зводилося до того, що треба просити Горбачова – він же президент СРСР. Але виходила нісенітниця, оскільки на той час Горбачов вже Союзом не керував”, – розповів екс-голова білоруського парламенту.

Громадяни України були противниками нових утворень в межах СРСР

Екс-президент України Леонід Кравчук наполягає на тому, що їхав до Білорусі з єдиною метою – говорити про майбутнє СРСР і що про тему нафти і газу нічого не знав.

За його словами, на той час було зрозуміло, що Ново-Огарьовський процес, започаткований Горбачовим задля підготовки нового Союзного договору, зайшов у глухий кут. Обговорювалися різні варіанти майбутнього СРСР – створення федерації, конфедерації чи іншого утворення.

Історики кажуть, що у Кравчука були міцні позиції: відбувся всенародний референдум про незалежність, він склав присягу президента, Верховна Рада України ухвалила “Послання до парламентів і народів усіх країн”, у якому заявила, що “договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим”.

Отже, обговорюючи господарські питання, лідери перейшли до теми майбутнього республік.

Так народилася ідея утворення Співдружності незалежних держав – СНД.

“І ось Бурбуліс (Геннадій Бурбуліс – державний секретар Росії. – Ред.) каже: слухайте, а що як написати таку фразу: СРСР як геополітична реальність і суб’єкт міжнародного права припиняє своє існування. Я сказав, що під цим підпишуся. Кравчук теж сказав, і Єльцин, і тоді ми зрозуміли, що ця фраза є основоположною”, – розповідав Станіслав Шушкевич.

За його словами, після цього експертам доручили за ніч підготувати угоду про створення СНД.

“Не було друкарської машинки”

Ще одним можливим підтвердженням того, що у Віскулях планувалася лише неформальна зустріч учасники переговорів називають те, що за протоколом не передбачили друкарку та технічні засоби для підготовки документів. Друкарську машинку і друкарку знайшли у сусідньому селі Каменка.

“Я не лукавлю, коли кажу, що заздалегідь нічого не готувалося. Ну судіть самі: на наступний день, 8 грудня, виявилося, що немає навіть ксероксів, щоб скопіювати папери. І варіанти угоди розмножувалися через факсимільний аппарат”, – розповідав колишній радник Бориса Єльцина Сергій Шахрай, який у 1991-му також входив до російської делегації, в інтерв’ю російському виданню “MK.ru”.

“З алкоголем, в лазні і на полюванні”

Критики підписання Біловезьких угод і досі продовжують твердити, що переговори супроводжувалися великою кількістю спиртних напоїв, відпочинком у лазні і полюванням.

До певної міри це так, кажуть Леонід Кравчук і Станіслав Шукшевич, але масштаби перебільшені.

Останній пояснює, що на той час саме так організовувалися неформальні зустрічі лідерів країн. За словами Станіслава Шушкевича, за побутову сторону зустрічі відповідав керівник уряду Білорусі В’ячеслав Кебіч. Він забезпечив прийняття делегацій на найвищому рівні. Наїдків і напоїв було багато, але, запевняє пан Шушкевич, пити не було часу.

“Була лазня, так. Журналісти-любителі сенсацій писали, що там була безпросвітна п’янка, але так по-різному її описували, що, зрештою, всі зрозуміли, що нічого такого не було. Від норм і правил ніяких відхилень не було”, – розповів Станіслав Шушкевич виданню “Салідарнасць”.

“Повірте, добрих запальних тостів з нагоди дружньої спільної роботи було куди більше, ніж вихилених чарок. Їх тільки підносили і, злегка пригубивши знамениту “Біловезьку”, ставили на місце”, – переконував повноважний представник України в Російській Федерації Володимир Крижанівський в інтерв’ю газеті “Хрещатик”.

Станіслав Шушкевич розповідає про інші деталі двох днів у Віскулах: окрім походу до лазні, були запрошені професійні масажисти.

“Взагалі зауважу, що спільний похід у лазню на той час був для керівників звичайною практикою”, – сказав Станіслав Шушкевич.

На полювання пішли лише Леонід Кравчук і прем’єр-міністр України Вітольд Фокін, вже після того, як керівники держав досягли домовленостей про зміст угоди. Колишній голова уряду підстрелив кабана, для Леоніда Кравчука полювання виявилося невдалим.

Через два тижні після підписання Біловезької угоди в Алмати до неї приєдналися інші колишні республіки СРСР. На фото: Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин, Станіслав Шушкевич

“Горбачов дізнався про угоду пізніше, ніж Джордж Буш”

Це не зовсім так. Насправді вони дізналися приблизно одночасно, кажуть учасники переговорів.

Вони домовилися, що президенту СРСР телефонуватиме Станіслав Шушкевич, а Джорджу Бушу – Борис Єльцин.

Однак із Горбачовим Шушкевича довго з’єднували через спецзв’язок, до Буша додзвонилися швидше.

“Поки Горбачову доповідали про мій дзвінок, решта вирішили, що я вже з Михайлом Сергійовичем розмовляю, і зателефонували Бушу. Тому коли я тільки почав розмову з Горбачовим, то вже чув, що в іншому кутку Єльцин спілкується із американським президентом. Горбачов повчальним тоном, ніби ми діти і утворили щось несерйозне, сказав: а ви уявляєте собі, як до цього поставиться міжнародна спільнота? Я відповів: уявляю, Борис Миколайович говорить зараз з Бушем, і в мене враження, що йому подобаються новини”, – розповідав Станіслав Шушкевич.