Автоно́мна респу́бліка — різновид автономних адміністративно-територіальних утворень з республіканським устроєм у складі держав. Перші автономні республіки було створено 1918 у складі РСФРР (тепер РФ) без слова «автономна» у назві. 1919 слово «автономна» вперше вжито в назві «Автономна Башкирська Радянська Республіка».
Існуючий або діючий незалежно від чого- чи кого-небудь (напр., автономний політ).
Україна хоча і є унітарною державою, проте вона має складний територіальний устрій, оскільки до її складу входить територіальна автономія – Автономна Республіка Крим. У 1954 році Крим (Кримська область) було передано до складу УРСР.
Автономія означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і іноді призводить до наступної незалежності.
Автономність — незалежність від чого-небудь; володіння автономією, незалежність від центральних органів управління. Автономність (самоуправління) — стан, при якому суб'єкт і об'єкт управління збігаються.
26 лютого 1992 перейменована на Республіку Крим, із 21 вересня 1994 — Автономна Республіка Крим. Автономію так і не було відновлено.
У правовому розумінні, автономія — це право, що надається об’єднанням, станам, корпораціям, керуватися власними нормами та правилами в певних межах. Теорією державного управління виділяється самоврядування — реалізація децентралізації державної влади в формі …