Виведення ліків з організму
Основними шляхами екскреції (виведення) лікарських препаратів є виведення з сечею і калом. Поряд з цим препарати можуть виводитись з організму з повітрям, що видихається, з секретом молочних, потових і слинних залоз.
Основні шляхи виведення Л3 з організму
Більшість ЛЗ у вільному стані
Дигітоксин, пеніциліни, тетрацикліни, стрептоміцин, стрихнін, четвертинні амонієві сполуки
3. Через кишківник
Доксициклін, іонізовані органічні кислоти
Інгаляційні анестетики, йодиди, камфора, етанол, ефірні олії
Деякі сульфаніламіди, тіамін
Пеніциліни, сульфаніламіди, саліцилати, тіамін, бен- зодіазепіни, етанол
Антикоагулянти, антибіотики, тиреостатики, літій, карба- мазепін
Для оцінки швидкості виведення ліків з сечею застосовують спеціальний параметр – нирковий кліренс (С1нир).
Кліренс ліків визначає кількість плазми (сироватки), яка очищається від ліків за одиницю часу.
Так, якщо нирковий кліренс препарату дорівнює 100 мл/хв, то це означає, що весь препарат, який міститься в 100 мл сироватки, переходить у сечу за 1 хв.
На швидкість фільтрації лікарських засобів нирками, як і на об’єм розподілу ліків в організмі, великий вплив справляє процес зв’язування з білками плазми крові. Оскільки мембрани ниркових клубочків непроникні для білка, в клубочках фільтрується лише вільна частина препарату.
Встановлено, що лужна реакція сечі підвищує виведення саліцилатів, сульфаніламідів, кисла – хініну, фенаміну, кофеїну, папаверину.
У зв’язку з високою пористістю мембран клітин печінки багато ліків легко проникають у жовч шляхом простої дифузії і містяться в жовчі в концентрації, близькій до плазматичної. З жовчі речовини виділяються за допомогою активного транспорту.
З фекаліями виділяються лікарські засоби, які не всмоктались у кишечнику. Деякі ліпофільні лікарські засоби після всмоктування у кишечнику частково секретуються з жовчю, утворюючи таким чином ентерогепатичний кругообіг (морфіну гідрохлорид, фенолфталеїн та ін.).
Ліки можуть також виділятися з секретом підшлункової залози з плазми крові в просвіт кишечника. Виведення летких рідин і газів з повітрям, що видихається, слиною, потом, статевими секретами складають порівняно невеликий процент від загального об’єму виведення ліків.
З слиною і потом виводиться йод, броміди, барбітурати, саліцилати, сульфаніламіди.
Ліки, які виводяться з молоком
Виведення з організму речовин
Основна частина ліків після перетворення (біотрансформації) або в незміненому вигляді виводиться з організму нирками.
За добу через нирки проходить до 1700-1800 л циркулюючої крові. При цьому утворюється до 150-180 л так званої первинної сечі, що представляє собою “профільтровану” крізь мембрану клубочків нефрону плазму крові без білків. Після процесу зворотного всмоктування (реабсорбції) утворюється 1,5 л вторинної сечі, яка і виводиться з організму.
Виведення речовин в цьому випадку залежить від їх розчинності в воді і реакції сечі. Наприклад, при лужної реакції сечі швидше виводяться кислотні сполуки, а при кислому – лужні.
Виведення речовин залежить від їх розчинності в воді і реакції сечі.
Ці відмінності використовують і при отруєнні (інтоксикації) ліками, коли, змінюючи реакцію сечі прийомом відповідних речовин, домагаються прискореного виведення з організму цих ліків (наприклад, барбітуратів або алкалоїдів). Прискорити виведення ліків з організму можна і за допомогою сечогінних засобів при одночасному споживанні великої кількості рідини.
Крім сечовидільної, у виведенні беруть участь і інші системи. Деякі лікарські речовини (наприклад тетрациклін, пеніцилін, дифенін, колхіцин і інші), а також продукти їх біотрансформації (метаболіти) виводяться з жовчю в кишечник, звідки частково видаляються з фекаліями або повторно всмоктуються в кров (кишково-печінкова рециркуляція).
Через шлунково-кишковий тракт видаляється і частина речовини, яка при пероральному прийомі препарату не всмокталася.
Газоподібні і багато летючі речовини (наприклад, кошти для інгаляційного наркозу, невелика частина прийнятої дози алкоголю) виводяться в основному легкими. Деякі препарати виводяться слинними (йодиди), потовими, слізними (рифампіцин) залозами, а також залозами шлунка (морфін, хінін, нікотин) і кишечника (слабкі органічні кислоти).
Дія ліків і отрути багато в чому залежить від швидкості виведення і можливості її регулювання. Утримуючи ліки в організмі, можна збільшити ефективність лікування, а, прискорюючи виведення отрути, зменшити наслідки отруєння.
Медики використовують також здатність деяких ліків накопичуватися в тканинах і органах на шляху виведення і призначають саме ті ліки, які створює в потрібному місці найбільшу концентрацію. Наприклад, при інфекційних захворюваннях сечовидільної системи застосовують речовини, досить швидко виводяться нирками і створюють в них лікувальну концентрацію, наприклад, похідні нітрофурану (фуразидин, нитрофурантоин і інші). Недоцільно при запаленні сечового міхура (циститі) лікувати пацієнта тетрацикліном або сульфадиметоксином, так як ці кошти нирками виводяться повільно. У той же час вони накопичуються в жовчі і можуть допомогти при запальних захворюваннях жовчного міхура і жовчних проток.
З іншого боку, здатність ліків концентруватися на шляху виведення обумовлює в ряді випадків і ускладнення при лікарської терапії. Наприклад, коли в медицині почали використовувати сульфаніламіди – речовини з дуже низькою токсичністю, то вважали, що ніяких ускладнень від їх застосування бути не може. Однак з’явилися повідомлення про шкідливу дію сульфаніламідних препаратів на сечовивідні шляхи. У нирках утворювалися камені, відомі стали навіть випадки смерті від ниркової недостатності. У чому ж справа? Виявилося, що більшість сульфаніламідів, концентруючись в сечовидільної системи, утворюють камені в мисках, сечоводах, сечовому міхурі. Цей процес виражений більшою мірою при кислій реакції сечі (наприклад, при дієті, багатої білком). Утворилися камені перешкоджають відтоку сечі – звідси і больовий синдром, і загибель ниркової тканини.
Оскільки багато ліків виводяться нирками, стає ясно, чому лікарі зменшують дози хворим з нирковою недостатністю. У таких пацієнтів ліки довше затримуються в організмі і, отже, призначення за звичайними схемами може привести до передозування.