Сучасна технологія вирощування картоплі

Картопля (Solanum tuberosum) – це однорічна трав’яниста рослина до 100 см заввишки, яка формує бульби, настільки багаті крохмалем, що вона є четвертою за важливістю продовольчою культурою у світі після кукурудзи, пшениці та рису.

Вимоги картоплі до ґрунтів

Картопля може успішно рости й давати гарні врожаї на будь-яких ґрунтах із хорошою повітро- й вологопроникністю, крім занадто кислих або занадто лужних. Погано картопля витримує важкі перезволожені ґрунти та ґрунти солонцюваті. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі та середні суглинки (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові), які легко розпушуються, досить гарно насичуються повітрям, швидко прогріваються навесні.

Щільні ґрунти з поганою повітропроникністю негативно впливають на якість бульб. Дефіцит повітря у ґрунті перешкоджає нормальному розвитку підземної частини рослини, призводить до деформації бульб. Застійна волога, що є у ґрунті, сприяє поширенню бактеріальних і грибних захворювань картоплі.

Вимоги картоплі до вологи

Картопля ставить високі вимоги до вологості ґрунту та повітря. Вона також дуже чутлива до різких змін температури та вологості. Існує два критичних періоди споживання вологи (коли дефіцит вологи викликає незворотні процеси в розвитку рослин):

Перший критичний період збігається з фазою бутонізації й триває до початку цвітіння. Нестача вологи в цей час зовні по рослині мало помітна, але призводить до того, що органічні речовини, які утворюються в листках, практично не переходять у бульби й використовуються на ріст бадилля. Посуха на початку бульбоутворення призводить до зменшення кількості бульб і до затримки їх формування. Врожай через це знижується майже вдвічі.

Другий критичний період починається з кінця фази цвітіння і триває до початку відмирання бадилля. У цей час потреба рослин картоплі у воді дещо менша, ніж у перший критичний період. Дефіцит вологи під час або відразу після утворення бульб уповільнює їхній ріст і підсилює ураження звичайною паршею.

Якщо у ґрунті недостатньо вологи, то формування нових бруньок на бульбах призупиняється. Таким чином, знижуються продуктивні якості насіннєвої картоплі.

Для виробництва 5 ц бульб/сотки необхідно приблизно 30 т води (300–400 мм опадів). Як при нестачі вологи, так і при перезволоженні ґрунту сповільнюється утворення та зростання бульб. Для проростання картоплі достатньо вологи з материнської бульби. У цій фазі картопля не залежить від ґрунтової вологи й потребує тільки тепла та кисню. Тому суха весна зі швидким прогріванням ґрунту й можливість ранньої посадки для картоплі є сприятливими чинниками. Сухий ґрунт швидше прогрівається, краще провітрюється, сприяє зростанню коренів і появі сходів через 20–25 днів. Надмірно висока температура пересушених ґрунтів, навпаки, негативно впливає на сходи.

Занадто прохолодна та волога погода уповільнює проростання і сходи, сприяє підвищенню чутливості картоплі до збудників ризоктонії, чорної ніжки та іншої гнилі. Бульбоутворення збігається з початком цвітіння. У цей час тепла погода позитивно впливає на кількість столонів і відповідно бульб. Потім до кінця цвітіння необхідне достатнє забезпечення вологою. Тривалі температури понад 20 0 С у період росту та недостатнє забезпечення вологою знижують урожайність і прискорюють фізіологічне старіння дочірніх бульб, викликають аномалії у проростків, чим погіршується придатність бульб до використання як насіннєвого матеріалу. Наприкінці росту та розвитку потреба картоплі у воді знову знижується.

Нерівномірні опади також негативно позначаються на картоплі. Коли ріст бульб затримується протягом кількох днів, вони ніби «застигають». Після відновлення нормального водного режиму ріст бульб поновлюється, призводячи до утворення бульб із неправильною формою (грушоподібні, гантелеподібні та інші) та діткування. Тривала посуха в період раннього бульбоутворення призводить до виснаження запасів крохмалю в базальному кінці бульби. Через руйнування крохмалю та накопичення редукуючих цукрів столонна частина бульби стає напівпрозорою й сильно темніє під час варіння. Більш того, швидкий ріст бульб, який починається після закінчення посухи, може призвести до утворення ростових тріщин на бульбах і порожнеч усередині.

Існує загальноприйнята думка, що сорти картоплі відрізняються один від одного за сприйнятливістю до посухи. Водночас усі без винятку сорти значною мірою схильні до негативного впливу нестачі вологи.

Високий вміст вологи в цей час іще сприяє приросту бульб, але вони формуються з низьким вмістом сухої речовини, мають слабку шкірку та пов’язані з цим низьку якість і погану лежкість. Крім того, тривале перезволоження може спричинити задуху бульб та їх подальше загнивання.

Залежно від групи стиглості, різні сорти картоплі вимагають максимуму вологи в різний час. Так, для ранньої картоплі з коротким періодом вегетації потреба в максимумі вологи триває із середини травня до кінця червня, у середньоранніх сортів цей термін – із червня до липня, а в більш пізніх – із липня й до першої половини вересня. Тому ризик під час вирощування картоплі частково можна зменшити, використовуючи сорти різних груп стиглості.

Температура повітря та ґрунту

Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту в різні фази розвитку рослин неоднакові. Інтенсивне проростання бульб починається за температури ґрунту 7…8 0 С на глибині садіння (6–12 см). Чим вища температура ґрунту, тим швидше з’являються сходи. Так, якщо бульби висадити в помірно вологий ґрунт за температури 11…12 0 С, то сходи з’являться на 23-й день, при 14…15 0 С – на 17-й і при 18…25 0 С – на 12-й день.

Найкраще картопля себе почуває при середньодобовій температурі повітря на рівні 10…15 0 С з порівняно низькою нічною температурою. До появи сходів більший вплив на рослини чинять нічні температури, після їх появи – денні.

Бульби картоплі досить холодостійкі та після періоду спокою починають проростати вже при 3…5 0 С, але повільно. Однак, щоб уникнути розвитку захворювань бульб, їх пророщують за температури повітря 12…15 0 С. Підвищення температури до 25 0 С уповільнює ріст бульб, а при 30 0 С і більше він зовсім припиняється.

Надземна вегетативна маса картоплі менш холодостійка, ніж бульби. Для неї найбільш сприятливою температурою повітря є 17…21 0 С. Мінусова температура згубна для бадилля картоплі. Пошкодження відбувається вже при –1,5…2 0 С, а заморозки до –3…4 0 С знищують бадилля на 60-100 %, знижуючи врожай бульб на 25–65 % залежно від фази розвитку рослин. Ранні осінні заморозки теж можуть негативно позначитися на врожаї: якщо бульби не встигли визріти, то погіршуються їхні якість і лежкість.

Температура ґрунту впливає на засвоєння поживних речовин. Найбільш сприятливі умови для кореневого живлення складаються за температури ґрунту 18 0 С. При тривалому дефіциті вологи й високій температурі внесення добрив навіть може дати негативний ефект і стати причиною зниження врожаю. Ці фактори потрібно враховувати, вирішуючи питання про доцільність підживлення картоплі.

Картопля починає ріст, коли температура ґрунту досягає 8 0 С, а висаджена пророслими бульбами при 4…6 0 С. У фазі росту та утворення бульб оптимальною середньодобовою температурою ґрунту є 17 0 С (денна 20 0 С і нічна 12…14 0 С) при 50 % повної польової вологоємності (ППВ). Ріст і розвиток рослин картоплі стримується, якщо температура підвищується до 29…30 0 С. Бульби при цьому не утворюються або стають м’якими, їхній м’якуш чорніє від викликаних спекою некрозів і при їх проростанні виникають ниткоподібні паростки.

Повітряний режим

Картопля більше від інших культур потребує достатньої кількості повітря у ґрунті. Нею поглинається велика кількість кисню з ґрунтового повітря при диханні материнської бульби, коріння, столонів і бульб, що утворилися. Щоб кисню у ґрунті було достатньо, потрібно створювати умови для газообміну між ґрунтовим і атмосферним повітрям, тобто правильно розпушувати ґрунт.

За надмірної вологості ґрунту коріння та бульби відчувають нестачу повітря. Це призводить до формування дрібних бульб, зниження вмісту сухої речовини в них і погіршення смаку, а також сприяє розвитку потемніння м’якушу під час зберігання. Тривале перезволоження ґрунту, особливо наприкінці вегетації, коли бадилля в’яне, може викликати задуху бульб. Сигналом кисневого голодування служить розростання продихів на поверхні бульб. Вони стають пухкими й білими, добре помітними. Якщо в цей час не розпушити ґрунт або не викопати бульби, то вони почнуть загнивати.

Світловий режим для картоплі

Картопля – світлолюбна рослина. При нестачі світла (затіненні) рослини витягуються, інтенсивність їх забарвлення слабшає, бульби формуються дрібними, врожайність знижується. Тому для нормального фотосинтезу важлива правильна густота посадки картоплі. Для ранніх сортів при середній родючості ґрунтів на сотку висаджують 600 рослин, а пізніх – 500–550.

При напрямку рядів із північного заходу на південний схід рослини рівномірно просвітлюються протягом дня, в результаті їхня врожайність на 10–15 %, а крохмалистість – на 1–2 % вищі, ніж при іншому напрямку рядів.

Оптимальними для хорошого розвитку бадилля є довгі теплі дні з помірною сонячною погодою; для утворення бульб – короткі дні з помірною температурою.

Бульби, що лежать на поверхні ґрунту або викопані з землі й залишені на світлі, через кілька днів зеленіють, у них утворюється хлорофіл і отруйна речовина – соланін. Вміст соланіну в бульбах збільшується до 30–40 мг на 100 г бульби, замість 2–10 мг у звичайній картоплі. Для насіннєвих бульб озеленення корисне, оскільки соланін є одним із чинників імунітету рослини. Озеленені бульби надійно захищені від хвороб і гризунів під час зберігання, оскільки з-за соланіну вони набувають неприємного гірко-терпкого смаку і стають отруйними.

Найкращі попередники для картоплі

Вважається, що для картоплі найкращими попередниками є зернові культури та трави. Загалом, вони сприяють формуванню гарної структури ґрунту і не провокують розвитку картопляних шкідників та хвороб. Цукровий буряк є гіршим попередником, оскільки він зменшує врожай картоплі майже на 10 %. Багаторічні трави та цілина як попередники можуть нести деяку небезпеку. При цьому існує значний ризик ураження картоплі дротяником чи паршею звичайною.

За наявності у ґрунті збудника стеблової нематоди, як попередники рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі зернові, а для насіннєвих насаджень – чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових культур, а також після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак та ін.).

Недоцільно висаджувати картоплю після гречки, кукурудзи, конюшини, овочевих культур, оскільки вони сприяють накопиченню в ґрунті стеблової нематоди. Слід уникати таких попередників, як буряк, морква і капуста – вони посилюють ураження бульб паршею звичайною і ризоктоніозом.

Для зниження чисельності та шкідливості золотистої картопляної нематоди доцільно вирощування нематодостійких сортів у спеціальних сівозмінах із додаванням у них багаторічних злакових і бобових трав, зернобобових культур.

Найбільшу фунгіцидну дію на збудників різних хвороб мають ріпак, олійна редька, люпин і горох. Вони знижують кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу та гнилей.

Добрива для картоплі

Картопля належить до культур, які мають неглибоку і не сильно розвинену кореневу систему, що обмежує її здатність поглинати поживні речовини. Тому вона повинна бути забезпечена достатньою кількістю легко засвоюваних поживних речовин. При визначенні поняття «необхідна кількість» потрібно враховувати ряд факторів: тип ґрунту, його родючість, призначення картоплі, яка буде вирощуватися – насіннєва чи продовольча.

Органічні добрива. Ефект можливий лише при якісному розподілі добрива на полі. При проведенні аналізу ґрунту на вміст азоту навесні можна не враховувати процес повільного звільнення азоту з органічних добрив, якщо вони внесені в попередньому році. Добрива будуть повністю перероблені.

Насіннєва картопля: органічні добрива не рекомендується вносити під насіннєву картоплю, тому що вивільнення азоту йде повільно – азот звільняється в період бульбоутворення і в період дозрівання. Дозрівання сповільнюється і підвищується ймовірність зараження вірусною інфекцією. Велика кількість азоту сприяє появі нових молодих листків, які пошкоджуються попелицею й отримують вірусне перезараження.

Столова картопля: при вирощуванні ранньої столової картоплі (збирання врожаю приблизно в першій – третій декаді липня) на ґрунтах із вмістом органічних речовин вище 2,5–3 % застосування органічних добрив не рекомендується.

Азотні добрива

Азот є важливим елементом живлення картоплі. Його нестача веде до зниження врожаю; при надлишку азоту врожай також може бути гіршим, ніж при оптимальній кількості.

Враховуючи попередника та родючість ґрунту, внесення 1–1,1 кг/сотка чистого азоту буде достатньо під насіннєву і ранню столову картоплю. Азот вноситься у формі азотно-фосфорних добрив (з низьким вмістом хлору), вапняно-аміачної або кальцієвої селітри.

Під продовольчу картоплю, залежно від попередника і сорту, норми внесення коливаються від 1,2 до 1,7 кг/га азоту. Якщо не проводиться аналіз ґрунту, то ця норма може бути вихідною при визначенні доз добрива. Після вологої зими добрива вноситься більше, після сухої – менше.

Азотні добрива розкидаються за кілька тижнів до посадки, потім проводиться передпосадковий обробіток ґрунту. Азот дуже рухливий у ґрунті, тому внесення в цей час зменшує можливість його вимивання.

Фосфорні добрива

Фосфор необхідний рослині для утворення білків та інших органічних сполук. Він відіграє важливу роль у таких процесах, як дихання, асиміляція і транспорт у рослині вуглеводів, також має велике значення для розвитку кореневої системи і визрівання рослини.

Фосфор дифузійно вбирається корінням, він повинен міститися близько до коренів, у розчиненій формі. У сухому ґрунті вбирання не відбувається. Тому фосфорні добрива бажано завжди розкидати навесні, до обробітку ґрунту. Фосфорні добрива в простій формі можуть бути розкидані восени по зораному полю після легких нічних заморозків.

Фосфор є у складі суперфосфату, подвійного суперфосфату й фосфату амонію, розчинний у воді. Розчинному у воді фосфору надається перевага, якщо підживлення фосфором проводиться незадовго до посіву або посадки.

Картопля дуже добре відгукується на щедре підживлення фосфором. Щоб рослини не відчували його нестачі (особливо в посушливі роки), під насіннєву картоплю рекомендується вносити 1,6–1,8 кг/сотка Р₂0₅, під продовольчу картоплю –1,3–1,5 кг/сотка. У цих рекомендаціях враховано норму фосфору і для зернових культур, які, можливо, будуть вирощуватися після картоплі. Картопля отримує подвійну дозу фосфору, а зернові – тільки азот.

При нестачі фосфору сповільнюється ріст рослин і вони набувають блідо-зеленого забарвлення. Якщо це відбувається на початку розвитку рослини, то це веде до зниження врожаю. Тому оптимальним є внесення розчинних у воді фосфорних добрив навесні, за кілька тижнів до посадки. У картоплі збільшується врожайність і поліпшується якість.

Якщо підживлення проводиться восени – наприклад, вноситься суперфосфат або гній, – то навесні необхідно додатково внести 0,5 кг/сотка Р₂0₅, як під насіннєву, так і під продовольчу картоплю, щоб прискорити початковий ріст. При внесенні навесні під насіннєву картоплю нітроамофоски (23% N – 23% Р₂0₅) рекомендується додатково внести 0,5 кг/сотка Р₂0₅, особливо на ґрунтах із низьким вмістом фосфору.

Калійні добрива

Калій відіграє важливу роль в утворенні й транспорті вуглеводів у рослині. Він сприяє вбиранню корінням вологи, уповільнює випаровування вологи листками. Калій регулює водний обмін у рослині та зміцнює її стійкість до захворювань. При нестачі калію спостерігається темно-зелене забарвлення листя, поглиблення жилок, з’являються бронзові плями, спочатку по краях, потім по всьому листу. Далі листки засихають, отримуючи буре забарвлення.

Під насіннєву картоплю рекомендується вносити на 0,2 кг/сотка добрив К₂О більше, ніж під продовольчу. Підвищується посухостійкість, що особливо важливо при короткому вегетаційному періоді, за який бульби повинні досягнути потрібного розміру. Знижується ймовірність механічного пошкодження бульб при сортуванні взимку. Підвищення стійкості продовольчої картоплі до посиніння можна вирішити за допомогою калійних добрив, їх норму внесення збільшують. Практично це означає, що при добрій забезпеченості ґрунту калієм під продовольчу картоплю вноситься 3 кг/сотка, а під насіннєву – 2,5.

Калій у складі всіх калійних добрив повністю розчинний у воді. Для росту тканин рослині необхідно багато води. Разом з водою рослина вбирає розчинені в ній поживні елементи, калій і азот. На відміну від них, фосфор вбирається рослиною дифузійно.

Хлор чинить негативний вплив на врожайність і вміст сухої речовини в картоплі. Тому під картоплю рекомендується вносити калійні добрива з малим вмістом хлору, а при весняному внесенні – безхлорні добрива. При надлишку хлору знижується врожайність, листки набувають світло-зеленого забарвлення, їхні краї закручуються вгору.

Негативний вплив хлору знижується, якщо хлорвмісні калійні добрива розкидати восени – велика частина хлору вимиється. На ґрунтах, де мулиста фракція

Система підживлення картоплі

Розробка системи підживлення здійснюється з урахуванням об’ємів майбутнього врожаю, спираючись на результати агрохімічного аналізу ґрунтів. Найпоширенішим органічним добривом є гній, який рекомендується застосовувати восени під оранку. При цьому варто пам’ятати, що чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб. Як органічні добрива ефективно також застосовувати сидерати – люпин, ріпак, жито озиме, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту.

Фосфорні та калійні добрива вносять восени під оранку, азотні – під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще використовувати добрива, які містять амонійну форму азоту, наприклад карбамід. Під картоплю рекомендовано вносити також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.

Варто пам’ятати, що внесення кожного 1 кг/сотку аміачної селітри продовжує період вегетації на 5–7 днів, а кожні 100 кг/сотку гною – на 1 день. Такі особливості необхідно враховувати при вирощуванні ранньостиглих сортів.

Олексій Орлов,

кандидат с.-г. наук, PhD

Картопля: вирощування на городі, зберігання, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 16 хвилин 👀 46542 рази 💬 16 коментарів

• Посадка й догляд за картоплею
• Овоч картопля – опис
• Посадка картоплі у відкритий ґрунт
  • Коли садити картоплю в ґрунт
  • Ґрунт для картоплі
  • Після чого можна садити картоплю
  • Як садити картоплю у відкритий ґрунт
  • Як виростити картоплю
  • Полив картоплі
  • Підгортання картоплі
  • Підживлення картоплі
  • Обробка картоплі
  • Надранні сорти
  • Ранні сорти картоплі
  • Середньоранні сорти картоплі
  • Середньостиглі сорти картоплі
  • Середньопізні сорти картоплі на зиму
  • Пізні сорти картоплі
  • Коментарі

  Рослина картопля (лат. Solanum tuberosum), або паслін бульбоносний – вид бульбоносних трав’янистих багаторічників роду Паслін родини Пасльонові. Сучасну наукову назву рослині присвоїв у 1596 році швейцарський ботанік і анатом, систематик рослинного світу Каспар Баугін, і Карл Лінней при складанні своєї класифікації рослин вніс до неї саме цю назву. Слово «картопля» – похідне від італійського tartufo, що в перекладі означає «трюфель». Родом овоч картопля з Південної Америки, де він досі зустрічається в дикому вигляді.

  Культивувати рослину стали як мінімум 9-7 тисяч років тому на території сучасної держави Болівія, причому індіанські племена не тільки харчувалися картоплею, а й обожнювали її. Інки за допомогою картоплі вимірювали час: на варіння бульб рослини йшла приблизно година. Найпевніше, появі картоплі в Європі ми зобов’язані Педро Сьєса де Леону, іспанському історику, першому хронікерові Конкісти, котрий повернувся з Перу у 1551 році. З Іспанії картопля поширилася в Німеччину, Італію, Бельгію, Голландію, Францію й Англію, а потім і в інші країни Європи.

  Однак картоплю в Європі вирощували лише як отруйний декоративний екзотик, доки французький агроном Антуан-Огюст Пармантьє не довів, що бульби рослини мають високі поживні і смакові якості, і це ще за життя науковця допомогло перемогти голод і цингу у французьких провінціях. У Росії картопля з’явилася за часів Петра I, а в XIX ст. сільськогосподарська політика Російської імперії сприяла збільшенню посівів нової культури, і до початку XX ст. картопля стала одним з основних продуктів харчування. І не дивно, що в 1995 році саме картопля стала першим овочем, вирощеним у космосі.

  Посадка й догляд за картоплею

  • Посадка: посадка бульб у відкритий ґрунт – у кінці квітня або на початку травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: оптимальний – чорноземний, суглинний або піщаний, із pH 5,0-5,5.
  • Полив: до того, як почнуть формуватися бутони, полив не потрібен, потім полив здійснюють, коли ґрунт просохне на глибину 6-8 см. Зволоження ґрунту проводять у вечірній час. Витрата води – 2-3 л на кожен кущ. У посушливий сезон потрібно здійснювати від 3 до 5 поливань із подальшим розпушуванням ґрунту.
  • Підживлення: ґрунт з осені удобрюють під перекопування на глибину 30 см перегноєм (3 кг) і золою (100 г) із розрахунку на 1 м². У вегетаційний період при вирощуванні картоплі в бідному ґрунті проводять підживлення гноївкою, розчином курячого посліду або мінеральними добривами.
  • Підгортання: двічі за сезон після поливання або дощу: при досягненні кущами висоти 14-16 см і перед початком цвітіння.
  • Розмноження: вегетативне – бульбами або їх частинами.
  • Шкідники: дротяники, несправжньодротяники, стеблові та картопляні нематоди, колорадські жуки, капустянки.
  • Хвороби: фітоспороз, стеблова гниль, ризоктоніоз, макроспоріоз, пархи, фомоз, коричнева плямистість, рак, бронзовість листя й інші.

  Овоч картопля – опис

  Картопля досягає у висоту 1 м, стебло у неї ребристе, голе, а та його частина, що занурена в землю, дає столони завдовжки до 50 см, на кінцях яких утворюються бульби – видозмінені бруньки, що складаються з клітин крохмалю у тонкій оболонці з коркової тканини. Листя у картоплі темно-зелене, непарне, перисторозсічене. Рожеві, білі або фіолетові квітки зібрані в щитковидні суцвіття на верхівці стебла. Плід – отруйна темно-зелена багатосім’янка діаметром до 2 см, зовні нагадує помідорчик. Зелені тканини картоплі містять алкалоїд соланін, що захищає картоплю від бактерій і деяких комах. За певних умов соланін починає вироблятися і в коренеплодах, тому бульби з прозеленню вживати в їжу небезпечно.

  Заради їжі і на продаж картоплю розмножують вегетативно – бульбами або їхніми частинами. Вирощування картоплі з насіння виправдане у випадку селекційного експерименту і якщо ви вирішили заощадити, адже насіння картоплі коштує набагато дешевше, ніж бульби, та й зберігати його простіше: насінню не потрібен льох. Досвідчені городники, вирощуючи сортову картоплю з насіння, оновлюють таким чином посадковий матеріал вирощуваних сортів, який, на відміну від старого, не зазнає ні бактеріальних, ні вірусних атак. Але насіннєве розмноження картоплі – велетрудний процес, і не в усіх він закінчується успішно, тому ми пропонуємо вам піти випробуваним і надійним шляхом та виростити картоплю з бульб.

  Посадка картоплі у відкритий ґрунт

  Коли садити картоплю в ґрунт

  Посадка картоплі в ґрунт проводиться в гарну погоду в кінці квітня або на початку травня, коли листя берези досягне розміру дрібної монетки. Ґрунт на момент посадки має прогрітися на глибині 10 см приблизно до 10 ºC. Перед тим, як садити картоплю, слід провести обробку посадкового матеріалу і привести ґрунт на ділянці у відповідність із агротехнічними умовами виду. Відбирати бульби на посадку краще ще з осені, при зборі врожаю. Найкращий посадковий матеріал – бульби вагою 70-100 г зі здорових кущів. Не відбирайте на посадку дрібну картоплю – цим ви ставите під загрозу майбутній урожай і сприяєте виродженню сорту. Відібрану для посадки картоплю витримують на світлі, щоб бульби позеленіли: така картопля довше і краще зберігається, їй не страшні навіть гризуни.

  До кінця зими перевірте посівну картоплю і видаліть паростки, що з’явилися на ній у темряві (можете з них, якщо хочете, виростити розсаду), а за місяць-півтора до посадки потрібно дістати посівний матеріал і помістити його в світле місце для пророщування при температурі не вище 12-15 ºC. Ви можете розсипати його в один шар на підлозі чи скласти в ящики, пересипавши вологими тирсою або торфом. Картопля готова до посадки, якщо на бульбах утворилися товсті паростки по 1-1,5 см завдовжки. Якщо паростки досягли потрібного розміру раніше, ніж можна висаджувати картоплю, перенесіть їх до моменту посадки знову в темне місце. Перед самою посадкою бульби для стимуляції росту обробляють розчином Циркону або Епіну.

  Якщо ви купували бульби для посадки і не впевнені в їхній якості, обробіть їх про всяк випадок від інфекції, помістивши на 20 хвилин в одновідсотковий розчин борної кислоти, або опустіть на такий же час у воду температурою 40-43 ºC.

  Ґрунт для картоплі

  Картоплю висаджують на світлій ділянці з півночі на південь. Оптимальний водневий показник ґрунту для картоплі 5-5,5 одиниць, хоча вона може рости і в кислому ґрунті. Картопля любить ґрунти середні і легкі – суглинні, піщані, супіщані і чорноземні. На важких глинистих ґрунтах бульби розвиваються погано через високу щільність і нестачу повітря, а якщо має місце ще й підвищена вологість, рослини уражує гниль.

  Ґрунт для картоплі готують з осені: перекопують на глибину 30 см із перевертанням пласта, очищенням від бур’янів і внесенням на кожен м² по 3 кг перегною і по 100 г деревної золи.

  Після чого можна садити картоплю

  Найкращими попередниками для картоплі вважаються буряк, огірок, капуста, зелень і сидерати. Не саджайте картоплю там, де торік росли пасльонові – помідори, солодкий перець, баклажани і картопля.

  Як садити картоплю у відкритий ґрунт

  Картоплю садять у вологий ґрунт. Глибина посадки залежить від складу ґрунту: що щільніший і важчий ґрунт, то дрібнішою має бути ямка. Наприклад, у глинистому ґрунті глибина посадки повинна бути не більше 4-5 см, а в супіщаному або піщаному – 10-12 см. Спосіб посадки також залежить від складу ґрунту: на легких ґрунтах (піску, супіску, суглинку або чорноземі) бульби садять у ямки або борозни, а на щільних, вогких ґрунтах, що погано прогріваються, використовують гребеневу посадку.

  При гладкій посадці бульби розкладають у ямки або борозни, кинувши в них попередньо найкраще добриво картоплі – жменю деревної золи. Відстань між ямками або бульбами в борозні близько 35 см, а між рядами – не менше 70 см, щоб було де брати землю для підгортання.

  На важкому ґрунті культиватором нарізають гребені заввишки не більше 12 см, а шириною близько 65 см. Бульби на супіщаних ґрунтах закладають на глибину 8-10 см, а на суглинистих – на 6-8 см від вершини гребеня.

  Останнім часом став набувати популярності спосіб вирощування картоплі під соломою: бульби просто розкладають по поверхні ділянки і засипають товстим шаром соломи. У міру зростання кущів солому додають. Перевага цього методу в тому, що картопля виростає чудова, чиста, і її легко копати, але є й недоліки: в соломі занадто сухо, до того ж у ній швидко заводяться миші.

  Догляд за картоплею

  Як виростити картоплю

  Вирощування картоплі у відкритому ґрунті вимагає ретельного догляду за культурою, і починається він ще до появи сходів. Щоб бульби в землі достатньо забезпечувалися повітрям, ділянку потрібно розпушувати й очищати від бур’яну. Поки не з’явилися сходи, це можна робити граблями, потім, коли картопля зійде, міжряддя розпушують після поливання або дощу, не допускаючи утворення на поверхні кірки. Крім розпушування, поливу і прополювання, до переліку заходів щодо догляду за картоплею входять її підгортання, підживлення та обробка від хвороб і шкідників.

  Полив картоплі

  До початку бутоноутворення картоплю не поливають, але з початку фази бутонізації ґрунт потрібно весь час тримати вологим. Перед тим, як поливати картоплю, переконайтеся, що ґрунт на ділянці просох на глибину 6-8 см. Зволожують картопляне поле ввечері, виливаючи під кожен кущ 2-3 л води. У посушливе літо доводиться поливати картоплю від 3 до 5 разів за вегетаційний період. Після поливання ґрунт розпушують.

  Підгортання картоплі

  У міру зростання картоплю треба підгортати, нагортаючи під основу кущів ґрунт із міжрядь. У результаті навіть при гладкому способі посадки картопляне поле виглядає гребенистим. Підгортання не дозволяє розвалитися кущеві і сприяє утворенню рослиною столонів, які і формують урожай. Проводять підгортання як мінімум двічі за сезон: уперше, коли кущі виростуть до 14-16 см висоти, наступного разу – через 2-3 тижні, перед початком цвітіння. Зручніше проводити цю процедуру після дощу або поливання.

  Підживлення картоплі

  Чим удобрювати картоплю? Удобрення картоплі найкраще проводити гноївкою або розчином курячого посліду. Якщо є необхідність, то вносять у вигляді розчину і мінеральні добрива. Однак перш ніж удобрювати картоплю, проаналізуйте склад ґрунту, прорахуйте кількість уже внесених вами в ґрунт до посадки картоплі добрив і постарайтеся не порушити живильний баланс, дотримуючись помірності у підживленні, оскільки надлишок добрив майже напевно погіршить якість урожаю.

  Обробка картоплі

  Вирощуючи картоплю, будьте готові до того, що вам доведеться зіткнутися з такою проблемою, як колорадський жук на картоплі, і ви маєте знати, чим обробити картоплю в цьому разі. З народних засобів боротьби з незваним американським гостем найнадійніші такі заходи, як обробка ділянки просіяною деревною золою або вирощування картоплі упереміж із календулою. Від жука картоплю захищають боби або квасоля, посаджені по периметру картопляного поля. Існує такий дотепний спосіб обдурити колорадського жука: на полі за кілька тижнів до посадки картоплі висаджують кілька бульб, і до того моменту, коли з’являться перші картопляні сходи, висаджені раніше бульби вже утворюють кущі, на які, як на приманки, злетяться жуки. Ці кущі видаляють із ділянки разом із колорадськими жуками. Якщо всі ці заходи не змогли запобігти навалі шкідників, обробіть картоплю Престижем, Актарою або Конфідором.

  Шкідники і хвороби картоплі

  Чим хворіє картопля? Іноді її уражає фітофтороз, ризоктоніоз, макроспоріоз, парх (парша), рак, стеблова гниль, фомоз, коричнева плямистість і бронзовість листя. Пропонуємо вам опис перших ознак цих захворювань, щоб ви могли своєчасно їх діагностувати.

  Різоктоніоз пошкоджує судинну систему стебел і коріння картоплі, через що бульби починають формуватися в пазухах на бадиллі. Сходи слабшають, рідшають і набувають червонуватого кольору.

  Фітоспороз. При фітоспорозі на стеблах і листках картоплі з’являються бурі плями різних обрисів із салатовою облямівкою, на споді пластини утворюється світлий наліт зі спорами гриба-збудника хвороби.

  Стеблову гниль можна визначити за в’яненням листя і пагонів картоплі, на нижній частині стебла з’являються темні плями, а з подальшим розвитком хвороби на наземних частинах утворюються некротичні плями з жовтим обідком.

  При захворюванні коричневою плямистістю на нижніх листках з’являються концентричні темні плями, які з часом укриваються чорним нальотом зі спорами гриба. Активніше хвороба розвивається в дощові спекотні дні.

  Парх вражає підземну частину картоплі, на поверхні бульб утворюються виразки, що збільшуються і корковіють із розвитком хвороби.

  Макроспоріоз визначається за бурими концентричними плямами на листках і гнильними утвореннями з чорним нальотом на бульбах.

  При фомозі на стеблах з’являються розпливчасті плями подовженої форми з пікнідами, які з часом знебарвлюються. На бульбах після збирання утворюється суха гниль, що вкриває поверхню плямами від 2 до 5 см у діаметрі. Іноді в бульбах утворюються порожнини з міцелієм сірого кольору.

  Рак картоплі вражає всі частини рослини, крім коренів, і проявляється розростанням тканин і утворенням наростів, що нагадують цвітну капусту.

  Калійне голодування викликає бронзовість листя. Її симптоми – дуже темна зелень листя, яке згодом укривається некрозними цятками і набуває бронзового відтінку. Найчастіше хвороба вражає картоплю, що зростає на піщаних і торф’яних ґрунтах.

  Розвиток бронзовості листя можна призупинити, провівши підживлення картоплі калійними добривами, а решту описаних нами хвороб викликають різні гриби, для боротьби з якими найпростіше використовувати фунгіциди Максим, Скор, Топаз, хлорокис міді та інші препарати, що продаються в спеціалізованих магазинах. Однак перед тим, як обробити картоплю хімпрепаратом, подумайте про те, що цієї неприємності можна було б уникнути, якби ви правильно і сумлінно провели передпосівну обробку посадкового матеріалу, виконували агротехнічні умови, дотримувалися сівозміни, вчасно і сумлінно проводили заходи з догляду.

  Зі шкідників, крім горезвісного колорадського жука, небезпечні для картоплі дротяники – личинки жука-лускуна, які живуть у ґрунті кілька років. Для того, щоб їх позбутися, викопайте на ділянці кілька ям завглибшки до 50 см, залиште в них солодкі коренеплоди (різану моркву чи буряк) і накрийте листами металу, дерев’яними або фанерними щитами. За кілька днів перевірте пастки, і якщо виявите там скупчення дротяників, знищте їх.

  Збирання та зберігання картоплі

  Коли викопувати картоплю? Основна ознака того, що можна збирати картоплю – пожовтіння і всихання бадилля. Зазвичай це відбувається через 70-100 днів після посадки. Якщо ви сумніваєтеся, варто збирати картоплю чи краще трохи почекати, викопайте кілька кущів і подивіться, чи дозріли бульби. Не слід затягувати зі збором, оскільки від тривалого перебування в ґрунті після в’янення бадилля вага бульб зменшується, і погіршується їхня здатність до зберігання.

  Якщо маєте можливість, то за кілька тижнів до збирання скосіть бадилля на висоті 10 см від землі і видаліть його з ділянки, аби шкідники і збудники хвороб, що накопичилися за літо в бадиллі, не проникли в бульби. Збір урожаю картоплі здійснюють у погожий день. Викопувати картоплю можна лопатою, вилами з тупими зубами або мотоблоком. Витягнуті з землі бульби залишають на полі для просушування до кінця збору, після чого збирають у мішки і переносять у темне місце (сухий сарай) на два тижні. За цей час картопляна шкірка стане щільнішою, а хвороби, якщо вони є, встигнуть проявитися. Ви можете весь цей час так і тримати картоплю в мішках, але якщо є можливість, розсипте її по підлозі шаром не більше 50 см.

  Через два тижні картоплю сортують, відбраковуючи пошкоджені та хворі коренеплоди, а також бульби сортів, які довго не лежать, після чого картоплю закладають на зберігання, а відібраний посівний матеріал для майбутнього року залишають на світлі, поки він не набуде зеленого відтінку, після чого його теж опускають у сховище. Найкраще зберігати картоплю в темному, сухому і прохолодному підвалі або льосі з гарною вентиляцією, надійно захищеному від морозів і дощів. Для зберігання картоплі можна використовувати ґратчасті дерев’яні піддони, з яких споруджують великі засіки – в них насипають картоплю шаром не більше 1,5 м, але ґратчасте дно і стіни не перекривають доступу повітря до бульб. Можна зберігати картоплю в дрібних дерев’яних ящиках для яблук, поставивши їх один на інший. Краще зберігається картопля, перекладена листям горобини. Оптимальна температура зберігання для картоплі 2-3 ºC при вологості повітря 85-90 %. При вищій температурі картопля починає занадто рано випускати паростки і накопичує отруйний соланін, а при нижчій температурі вона промерзає і стає нудотно-солодкою.

  Якщо у вас немає підсобного приміщення або воно не призначене для зберігання картоплі, можна тримати бульби на балконі, склавши їх у мішки з тканини і помістивши в дерев’яні контейнери з отворами для вентиляції. Не ставте контейнер впритул до стіни або на підлогу, залиште прозір 15 см із боків та знизу для того, щоб повітря могло вільно циркулювати. Якщо вдарять сильні морози, ви завжди зможете накрити контейнер старим килимом або ковдрою: укрита картопля зможе витримати на балконі морози до -15 ºC.

  У коморі, коридорі або в житловій кімнаті картопля може зберігатися не довше трьох місяців.

  Види і сорти картоплі

  За господарським призначенням сорти картоплі поділяються на технічні, в яких вміст крохмалю більше 16 %, універсальні, зі вмістом крохмалю від 16 до 18 %, кормові, з дуже великими крохмалистими бульбами і високим вмістом білку, та столові, з високим вмістом вітаміну C та білку і в яких крохмалю не менше 18 %. Своєю чергою столові сорти картоплі поділяються на чотири типи:

  • тип A – картопля не розвариста, зі щільною м’якоттю;
  • тип B – злегка розвариста, зі щільною м’якоттю, борошниста;
  • тип C – середньої борошнистості, з м’якою м’якоттю, дуже розвариста;
  • тип D – повністю розварюється.

  Тип A використовують для приготування салатів, типи B і C – для картоплі фрі, пюре і чипсів, тип D – тільки для пюре.

  Розрізняються сорти картоплі і за кольором бульб – білі, червоні, жовті, рожеві і фіолетові.

  За термінами дозрівання сорти картоплі поділяються на шість груп:

  Надранні сорти

  які можна збирати через 34-40 днів після посадки, наприклад:

  • Аріель – високоврожайний столовий сорт із жовтуватою шкіркою і смачною кремовою м’якоттю. Середня вага бульби 170 г. Після приготування картопля не темніє;
  • Рів’єра – високоврожайний сорт, здатний плодоносити двічі за сезон, зі світло-коричневими, великими, гладкими овальними бульбами з жовтою м’якоттю чудового смаку;
  • Мінерва – високоврожайний сорт тривалого зберігання, стійкий до парху та раку, з білими бульбами і жовтою м’якоттю насиченого смаку зі вмістом крохмалю 17,5 %;
  • Беллароза – високоврожайна посухостійка невибаглива картопля з овальними червонуватими бульбами і світло-жовтою м’якоттю чудового смаку. Добре зберігається.

  Ранні сорти картоплі

  що дозрівають за 50-65 днів. Найкращі сорти ранньої картоплі:

  • Імпала – відомий високоврожайний сорт із жовтими, гладкими овальними бульбами, які швидко набирають масу. М’якоть щільна, світло-жовта. З куща можна отримати до 13 картоплин;
  • Ред Скарлетт – голландський сорт із низьким напіврозкидистим кущем, із великими бульбами червоного кольору вагою до 140 г зі світло-жовтою м’якоттю;
  • Дніпрянка – урожайний сорт, що довго зберігається, української селекції з жовтими овальними бульбами, невеликою кількістю вічок і кремовою м’якоттю, що не чорніє після варіння. Цей сорт може дати два врожаї за сезон;
  • Розалінд – високоврожайний сорт із бульбами червонуватого відтінку, жовтою м’якоттю, неглибокими вічками. Середня вага бульби 100 г, вміст крохмалю 17 %.

  Середньоранні сорти картоплі

  на дозрівання яких іде від 65 до 80 днів. Популярні сорти картоплі середньоранньої:

  • Синьоочка – невибагливий високоврожайний сорт із бульбами сірого кольору, бузковими вічками і білою м’якоттю прекрасного смаку;
  • Забава – урожайний сорт української селекції з середнього розміру бульбами з рожевою шкіркою і білою смачною м’якоттю зі зниженим вмістом крохмалю. Вага однієї бульби близько 120 г;
  • Мрія – високоврожайний, стійкий до гнилі, раку та інших захворювань сорт, смаковими якостями нагадує Синьоочку. Бульби рожеві, м’якоть світло-жовта, смачна, вміст крохмалю високий;
  • Невський – сорт з овальними коренеплодами білого кольору з тупою верхівкою і червонуватими вічками, м’якоть біла, на розрізі не темніє. Вміст крохмалю невисокий – 11 %. Вага бульб до 130 г.

  Середньостиглі сорти картоплі

  що вимагають для повної зрілості від 80 до 95 днів:

  • Пікассо – плідний сорт голландської селекції, котрий не вимагає частого поливу, бульби білі з червоними плямами і кремовою м’якоттю. Один кущ може дати до 17 бульб;
  • Санте – урожайний, невибагливий столовий сорт із великими, гладкими овальними коренеплодами жовтого кольору в дрібних вічках і смачною кремовою м’якоттю з невисоким вмістом крохмалю;
  • Загадка Пітера – урожайний сорт, що довго зберігається, з рожевою шкіркою і кремово-рожевою м’якоттю чудового смаку.

  Середньопізні сорти картоплі на зиму

  зріють від 95 до 110 днів:

  • Дезіре – високоврожайний посухостійкий сорт, довго зберігається, бульби червоного кольору з жовтою м’якоттю прекрасного смаку зі вмістом крохмалю 21,5 %;
  • Курода – стійкий до хвороб сорт голландської селекції, не темніє після варіння, з червонуватими овальними бульбами і жовтою м’якоттю з високим вмістом крохмалю – до 21 %;
  • Здабитак – один із найкращих сортів цієї групи, білоруської селекції, з довгастими бульбами жовтого кольору і жовтою м’якоттю зі вмістом крохмалю до 25 %. Одні кущ утворює до 22 бульб.

  Пізні сорти картоплі

  яким потрібно для дозрівання від 110 днів і більше:

  • Орбіта – стійкі до парху та вірусів округлі бульби з жовтою шкіркою і білою м’якоттю гарного смаку, вміст крохмалю до 19 %;
  • Зірниця – стійкий до парху, фітофторозу і вірусів сорт із червоно-фіолетовими бульбами і жовтою м’якоттю невисокої крохмалистості;
  • Кардинал – стійкий до хвороб, лежкий, високоврожайний посухостійкий сорт із видовженими червоними бульбами з поверхневими вічками і світло-жовтою м’якоттю гарних смакових якостей.