Пихата летюча миша

Н астала осінь. Холодно стало в лісі. Маленька летюча миша літала між дерев і гірко плакала. Почув це король птахів — орел.

— Чому ти плачеш? — запитав він.

— Я плачу, бо мені холодно.

— Але ж інші птахи та звірі теж мерзнуть, проте не скаржаться, — заперечив орел.

— Їм краще, ніж мені, бо звірі мають густе хутро, а птахи пір’я, а я нічого не маю, — схлипнула летюча мишка.

Орел замислився, а потім звелів своїм слугам — сорокам зібрати зі всіх пташок по одній пір’їнці. Коли мишка причепила всі пір’їнки, то перетворилася на птаха казкової краси.

Летюча мишка дуже запишалася. Вона перестала розмовляти з лісовими мешканцями і цілими днями, сидячи на гілці, милувалася своїм відображенням у річці.

Образились птахи і поскаржились своєму королю — орлу.

— Летюча мишка, — сказали вони, — тепер вважає себе першою лісовою красунею. Вона ні з ким не розмовляє і всіх називає потворами.

Орел наказав сорокам привести до себе летючу мишку.

— Чи правда, що ти тепер всіх зневажаєш? — запитав він.

— Певно що так, — згорда відповіла летюча мишка. — Адже вони всі такі негарні порівняно зі мною! Подивись сам! — Вона розправила крила і покрутилася перед орлом на всі боки.

— Гарна, що й казати, — визнав орел. — А тепер подивимось на твою вроду без чужого пір’я.

По цих словах птахи кинулись до летючої мишки і позабирали свої пір’їни. Побачивши своє відображення у річці, летюча мишка аж очі заплющила: на неї дивилося непоказне коричневе звірятко. Їй стало так соромно, що відтоді вона літає лише вночі, щоб нікому не потрапляти на очі.

Оперета «Летюча миша»: зміст, відео, цікаві факти, історія

«Летюча миша» – це класичний зразок танцювальної оперети, що оспівує яскраві емоції, любовні переживання і сімейні перипетії під урочисті мотиви вальсу і польки . Музичний твір, створене знаменитим австрійським композитором Іоганном Штраусом в ХIХ столітті, як і раніше користується успіхом і симпатією серед театральної публіки. Мелодраматичний і комедійний стиль оперети, пронизаний філігранної іронією і тонким гумором, легко сприймається глядачем, а приємна, ненав’язлива музика створює відчуття свята, інтриги і щастя.

Сюжет твору «Летюча миша» актуальний завжди, адже він описує вічні проблеми сімейного побуту, подружніх відносин, любові і ревнощів, радості і розчарувань. Пікантна ситуація, в яку потрапляють головні герої твору, відкриває перед глядачем всю палітру емоцій. Невірного Айзенштайн належить закохатися у власну дружину, постає в образі прекрасної незнайомки, а чарівною Розалінда слід осягнути нові грані жіночої мудрості і чарівності, щоб відродити колишні почуття і зберегти сімейне вогнище.

Короткий зміст оперети Штрауса «Летюча миша» і безліч цікавих фактів про цей твір читайте на нашій сторінці.

Діючі лиця

голос

опис

Генріх фон Айзенштайн тенор барон, викритий у зраді Розалінда сопрано баронеса, дружина Айзенштайна Адель сопрано служниця Розалінди Альфред тенор таємний залицяльник Розалінди Фальк баритон товариш Айзенштайна, підлаштуватися розіграш Франк баритон директор в’язниці Блінд тенор правозахисник Айзенштайна Князь Орловський меццо-сопрано власник палацу, в якому відбувся маскарад

Короткий зміст оперети «Летюча миша»

Перша частина твору відбувається в будинку Айзенштайна. Альфред співає любовну серенаду Розалінда. Покоївка Адель сміється над нещасним закоханим і читає лист від своєї сестри із запрошенням на бал до князю Орловському. Дівчина мріє про акторську кар’єру і знайомство з впливовим театральним покровителем якраз до речі. Адель відпрошується у Розалінди під приводом хвороби близької родички і відправляється на маскарад разом зі своєю сестрою.

В цей час з’являється господар будинку Айзенштайн з адвокатом Блінд. Судовий процес зазнав фіаско і тепер Азейнштайн змушений провести вісім діб у в’язниці за бійку. Після бурхливих з’ясувань з підзахисним адвокат йде. Несподівано з’являється доктор Фальк, який запрошує Азейштайна на бал. Лукавий чоловік каже Розалінда, що їде до в’язниці, а сам, тим часом, відправляється на маскарад. Коли він пішов до Розалінда приходить Альфред, щоб в черговий раз зізнатися в любові. У цей момент з’являється директор в’язниці Франк з наміром забрати з собою Айзенштайна. Боячись скомпрометувати свою кохану, Альфред видає себе за засудженого Айзенштайна і йде разом з Франком.

Друга дія оперети насичене яскравими подіями, інтригами і викриттями. Доктор Фальк обіцяє князю Орловському справжню розвагу. Розіграш є помстою Айзенштайн за невдалу насмішку над товаришем. Якось, після маскараду, він залишив п’яного Фалька спати на лавці в костюмі кажана і сьогодні невірний друг заплатить сповна за свій необачний вчинок.

Фальк все ретельно спланував, він придумав запрошеним гостям нові амплуа. Адель постає в образі талановитої актриси, Айзенштайн представляється французьким маркізом Ренар, а Франк – французьким шевальє. Дізнавшись Адель, Айзейнштайн збентежений, однак найцікавіше ще попереду.

Кульмінацією сюжету є прибуття почесна гостя – таємничої угорської графині в масці. Це Розалінда. Вона також запрошена на маскарад і з подивом знайомиться зі своїм чоловіком, покоївки і Франком, не виказуючи себе. Нічого не підозрюючи, Айзенштайн доглядає за незнайомкою, запрошує її на побачення і просить показати обличчя. «Графиня» відмовляється знімати маску і забирає у закоханого «маркіза» годинник, за якими він і дізнається її при наступній зустрічі.

Третя дія відбувається у в’язниці. До ранку сюди приходить Айзенштайн і бачить за гратами Альфреда. Ревнивий чоловік вимагає роз’яснень від дружини, яка також прийшла до в’язниці, щоб відновити справедливість. У відповідь на підозри Розалінда показує годинник, подарований угорської графині. Айзенштайн викрито, а Фальк нарешті помстився за образу «кажана». Князь Орловський дякує Фалька за веселий вечір і дає обіцянку посприяти розвитку акторської майстерності Адель. Адвокат Айзенштайна повідомляє про його виправдання, а Розалінда великодушно прощає свого легковажного, але дуже коханого чоловіка.

Тривалість вистави

I Акт II Акт III Акт 45 хв. 50 хв. 35 хв.

фото:

Цікаві факти

• Існує версія, що при написанні твору «Летюча миша», Йоганн Штраус взяв реальний випадок з життя. Народна поголоска оповідала про історію невірного чоловіка, який не впізнав свою дружину в маскарадною масці і був полонений її чарівністю і загадковістю.
• У 1979 році Роланом Петі був поставлений балетний варіант оперети. Прем’єра відбулася в Марселі. Автором внесені невеликі правки в сюжет твору, зокрема спостерігається зміна імен головних героїв і місця подій. Так, наприклад, Айзенштайн став Іоганном, його дружина – Белла, а Фальк перейменувався в Ульріха. Дія відбувається в Парижі. Найбільш важливу роль в постановці відводитися богемського танцю.
• П’єса «Годинник з боєм», взята за основу оперети «Летюча миша», зазнала безліч змін. Планувалося перетворити сюжет таким чином, щоб він мав «віденський» характер. Значну роль в створенні нинішнього твори зіграв талановитий драматург і композитор Р. Жене. Оригінал п’єси з французькими мотивами був істотно змінений і отримав нову назву: «Ніхто не любить кажана». Заради віденської публіки в сценарії з’явився новий персонаж – жартівник і веселун, доктор Фальк. Одного разу один Штрауса, Густав Леві, прочитав п’єсу і порадив Р. Жене віддати твір «королю вальсів».
• Оперета «Летюча миша» особливо оспівує жіночий характер, підкреслює чарівність і мудрість прекрасної статі. Композитор створив сюжет таким чином, щоб викликати інтерес глядача до двох головних жіночих ролей.
• Багато фахівців вважають, що знаменитий австрійський композитор Йоганн Штраус є першопрохідцем в області танцювальної оперети.
• Відповідно до думки деяких істориків, перша дружина великого композитора Йогана Штрауса, Генрієтта Трефц, радила чоловікові спробувати свої сили в жанрі оперети і сприяла його роботі над музичними творами. Оперна співачка активно займалася копіюванням нот і підготовкою чоловіка до гастролей. За іншою версією французький композитор Жак Оффенбах запропонував Штраусу припинити роботу над вальсами і створювати оперети . З тих пір Штраус написав шістнадцять оперет і «Летюча миша» – третя за рахунком.

• «Летюча миша» екранізувалася приблизно 20 раз і по праву завоювала світову популярність. Перші кінофільми з’являються в 1917 році. Тоді художні постановки були німими.
• У 1918 році відкрили астероїд 900 Rosalindе. Космічний об’єкт був названий на честь головної Герона оперети.
• У 1942 році вийшов у світ мюзикл «Розаліда», створений на основі твору «Летюча миша».
• Перші постановки оперети не відрізнялися успіхом, однак один доброзичливий відгук був надрукований в газеті «Morgenpost» (Берлін). Автор видавництва жартівливо заявив, що під час перегляду оперети легко захворіти морською хворобою від ритмічних погойдувань глядачів в такт мелодійним звукам. Дійсно, Штраус вважається королем вальсу, тому в опереті переважають танцювальні мотиви.
• У 1975 році в книзі «Зоряний годинник оперети» А. Володимирській згадується про музичному творі «Летюча миша». Автор зазначив, що в театрі ще не чули мелодій настільки сонячних і веселих.
• В останні роки свого життя Йоганн Штраус мало з’являвся на публіці і майже не виходив зі свого будинку. Однак в день 25-річчя музичного твору «Летюча миша» композитор зробив виняток. З нагоди торжества його запросили в якості диригента. На жаль, літній музикант не розрахував свої сили і занадто старався під час вистави. По дорозі додому Штраус прохолов. Внаслідок застуди почалося запалення легенів, і серце великого маестро зупинилося 30 червня 1899 року.

Популярні арії та номери з оперети «Летюча миша»

Арія Розалінди про батьківщину – Klaenge der Heimat (Csárdás) (слухати)

Куплети Орловського – Ich lade gern mir Gäste ein (слухати)

Куплети Аделі – Mein Herr Marquis (слухати)

Історія створення і постановки

Основою для написання твору стала п’єса «Ревельон», створена знаменитими драматургами Мельяка і Галеві. Сюжет припав до душі Штраусу , Тому «Летюча миша» написана з винятковим натхненням і закінчена в максимально стислі терміни. Всього 6 тижнів або 42 ночі знадобилося композитору для завершення роботи. Над лібрето працювали Карл Хаффнер і Ріхард Жене.

5 квітня 1874 року відбулася презентація оперети, проте спочатку вона не супроводжувалася захопленими оваціями глядачів. Критики вважали спектакль банальним і посереднім і, тим самим, вплинули на загальну думку публіки. Учасники постановки очікували більшого успіху, але сам Штраус не надто засмутився подібним результатом. Ще 17 раз був поставлений спектакль для віденської публіки і влітку того ж року твір увінчалося успіхом в Берліні. Оперета переможно повернулася на віденську сцену. Тепер твір отримує високі оцінки і схвальні відгуки, вона стає справжньою “родзинкою” оперетковій сцени.

Через три роки в Парижі презентується перероблена версія під назвою «Циганка». Вистава завойовує довгоочікуване визнання серед глядачів різних країн, в тому числі Австралії та Індії. Однак справжній тріумф оперета отримала тільки через 20 років після постановки в Гамбурзі. Європейський глядач гідно оцінив комічний спектакль, який став одним з найбільш яскравих і представницької театральних творів.

У Росії «Летюча миша» завжди проходить з успіхом. На столичних театральних сценах комедія з’являлася періодично: в 1933 році, потім в 1962 році, а також в 1972-му. Остання версія поставлена ​​Георгієм Анісімовим.

У 1946 році комедія була представлена ​​в новій, оригінальній інтерпретації. Змінена версія Михайла Вольпина і Миколи Ердмана послужила основою для зняття художнього фільму.

«Летюча миша» – це репертуарний довгожитель. Вокальні та оркестрові номери оперети виконуються кращими світовими музикантами. Забавна історія з любовними інтригами і викриттями до вподоби глядачам будь-якого віку, і ось уже друге століття ця комічна постановка не сходить з театральних афіш різних країн.

Сподобалася сторінка? Поділіться з друзями:

Відео: дивитися оперету «Летюча миша» Штрауса