Наземні вулкани (79 %) зосереджені вздовж глибинних розломів (у більшості випадків по узбережжю океанів та морів, на острівних дугах та океанічних (вулканічних) островах). Підводні вулкани (21 %) розташовані на океанічному дні і серединних океанічних хребтах. Багато з підводних конусів з часом стають наземними.
Із діючих вулканів Землі найбільш широко відомі Везувій в Італії, Етна та Стромболі в Тірренському морі, Мон-Пеле на острові Мартініка, Катмай на Алясці та Кракатау — на одному з Індонезійських островів між Суматрою та Явою.
У Японії налічується понад сотні діючих і згаслих вулканів.
Такі вулкани знайдено й у різних геологічних структурах України — Карпатах, Криму, Дніпровсько-Донецькій западині та ін. Вони свідчать про колишню вулканічну діяльність на території нашої держави.
Вулка́н — утворення, яке виникає над каналами та тріщинами у земній корі, якими на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід. Галузь геології, яка вивчає вулкани, називається вулканологією. Основною причиною виверження вулкана є тиск газів у магмі.
Вулка́н — геологічне утворення, яке виникає над каналами та тріщинами у земній корі, якими на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід. Галузь геології, яка вивчає вулкани, називається вулканологією.