Синоніми до слова Дорога

Це не була дорога в звичайному для Зони розумінні – вузька ділянка лісу, прохідна для людських ніг і відносно вільна від аномалій.

Переїдемо його впоперек, та й там уже наша дорога.

За нею бігла дорога у вербах, а по той бік дороги виднілося невеличке село.

Я спитав себе, яка в мене дорога, і посміхнувся.

І ко ли стикаються з невдачею, коли не можуть одразу, з першого ж наступу досягти мети, тоді їхня дорога в оте незнане розтягується на довгі місяці, роки, іноді на все життя.

Тільки щоб була дорога та не широка й не вузька, суцільна, барвиста й дзеркальна.

Тепер Горовенко їхав на рідне селище, їхав не по добрій волі, а приневолений; їхав під вартою двох десятників, наче який душогуб або злодій; їхав у Глупів під надзор поліції … і не диво, що дорога батьківщина здавалася йому могилою.

Тож обидва посміхалися один до одного, відчуваючи, що тепер дорога буде і приємною, і повчальною.

Дорога була, одначе, далека, тож іноді думав також про прірву, що її утворило між ним і Лігією це дивне вчення, яке вона сповідувала.

«Як скоро ми не йшли , — згадував запорожець Слоквич , — а дігнати не могли ворога … Весела наша була дорога.

дорога

ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з’єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬ розм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ) розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬ розм. (пряма); КА́М’ЯНКА діал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав (Степан) не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам’янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Де ж той хліб для чиновного сина? Одна до нього дорога — служба (Панас Мирний); Я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (М. Коцюбинський); — Можна надіятись, що вилюдніє (Порфир), обере чесну трудову путь (О. Гончар); — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа); Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки — його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк); — Думаєте в аспірантуру. Наука нам зараз в такій пригоді стане, як ніколи. А чому, дозволю собі вас спитати, обрали собі ви таку тернисту стезю? (Н. Рибак); Я певен, що талановиті й чесні молоді літератори.. знайдуть вірну тропу в своїй роботі (М. Рильський); (Сокіл:) Мені хотілося б, щоб ти зрозумів усе, був справжнім другом, щоб ішов широкою дорогою, а не манівцями (М. Зарудний); Був ти воїном, був ти вітчизни бійцем, І нема на тобі ні краплини Того зла, що людину веде манівцем (Л. Первомайський).

ДО́СТУП (можливість бувати десь, зустрічатися з кимсь, користуватися, займатися чимсь), ХІД (ХО́ДИ), ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПРИ́СТУП розм., ДВЕ́РІ розм. В ті дні все, що робилося на полігоні, було оповите особливою таємничістю, право доступу сюди мали тільки люди найнеобхідніші (О. Гончар); (Петро:) Будем скаржитись. Коли хазяїн нічого не зробе, поїдем до начальства. Я ходи знаю (І. Карпенко-Карий); Шлях до всебічного вивчення атомних ядер відкрився перед фізиками лише після того, як вони навчились впливати безпосередньо на ядро атома (з журналу); — Не можуть звірі сказати, що чоловік тепер так зовсім загороджує їм дорогу до поступу (І. Франко); Здавалося їй, що сюди до Славка не має приступу жодна дівчина, жодна молодиця (Лесь Мартович); Два роки він уже старається попасти до гімназії. Що ж буде, як він і тепер не попаде? Це, виходить, закрити йому двері до знання (Г. Хоткевич).

НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб); Один з танків бере напрямок сюди, важко перевалюючись по нерівностях (О. Гончар); Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Яновський); На ранок загони, кожен своїм маршрутом, дісталися до невеличкого хутора Майбутнього (М. Шеремет); Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дорогу (Панас Мирний); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті. (М. Рильський).

ПРОХІ́Д (місце, де можна проходити, просуватися тощо), ДО́СТУП, ДОРО́ГА, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПРО́МІЖОК (між кимсь, чимсь); ПРО́РІЗ (штучно чи природно утворений); ПРОРИ́В (утворений внаслідок роз’єднання когось, чогось). Півколо розступилося, звільняючи прохід до дверей (Ю. Шовкопляс); Вася провів шлюпку між великим камінням, яке закривало вільний доступ до скелі (В. Собко); Куди його послати, то найде дорогу (Марко Вовчок); У бокові двері, що хід за сцену, раптом вихватилось двоє охоронників (А. Головко); Взвод на ходу витягнувся довгим ключем і поодинці прослизнув у прокопаний в глибокому снігу хідник (Я. Качура); Ворожі постріли лунали трохи спереду, праворуч і ліворуч від нас. Ми повзли в проміжок між двох ворожих автоматників (І. Багмут); Вирішено було зробити тут прямий судноплавний проріз через велику обмілину (з газети); Гвардійська дивізія генерала Тимченка перейшла за Міус, влилась у прорив і розгорнула наступ (П. Дорошко). — Пор. 1. лазі́вка.

Значення в інших словниках

1. дорога — (підготовлена смуга землі для переміщення транспорту) шлях, путь, (асфальтована) шосе, заст. (битий) гостинець, тракт, (суч. високоякісні) траса, магістраль, автострада. Словник синонімів Полюги
2. дорога — доро́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. дорога — Доро́га. 1. Шлях. ● Зайти в дорогу — перешкодити. Чи Ви не могли би габілітуватись тут на доцента руської літератури? Вам би се прецінь було можливо. Варунки у Вас до того є, що Вам могло б зайти в дорогу (Коб., Листи, 128, 517); ● Стояти в дорозі (кому. Українська літературна мова на Буковині
4. дорога — Шлях, ур. путь, (велика) битий шлях, гостинець, (сільська) путівець; (при вулиці) їздня; (поштова) тракт; (асфальтна) шосе, автострада; (важлива) магістраль, траса. Словник синонімів Караванського
5. дорога — [дорога] -гие, д. і м. -оз’і, р. мн. доур’іг Орфоепічний словник української мови
6. дорога — -и, ж. 1》 Смуга землі, по якій їздять і ходять. || Смуга, що лишається як слід після руху кого-, чого-небудь. Головна дорога — дорога з покриттям стосовно до ґрунтової дороги чи позначена відповідними знаками. 2》 Місце для проходу, проїзду. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. дорога — дорога: ◊ кава́лок дороги → кавалок ◊ цісарська дорога → цісарський ◊ сере́дна дорога найліпша завжди найкраща “золота середина” (Франко) (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. дорога — В дорозі, в гостині, пам’ятай о худобині. Обов’язок господаря в дорозі чи в гостині допильнувати, щоб його коні чи воли, не були голодні, та щоб напилися води в час. Вузька дорога до Пана Бога. Дорога до неба вузенька, тому то й прикра. Приповідки або українсько-народня філософія
9. дорога — И, ж., нарк. Шрами на внутрішньому боці руки від ін’єкцій. Щось на кшталт «дороги» — слідів від уколів на вені чи Фсистеми» (Єва). Словник сучасного українського сленгу
10. дорога — (-и) ж. 1. нарк. Шрам на венах від постійного введення наркотиків. БСРЖ, 164; ПСУМС, 23. 2. мн. дороги; крим. Вени. СЖЗ, 37. Словник жарґонної лексики української мови
11. дорога — Автобан (платна автодорога), автодорога, автомагістраль, автострада, асфальтівка, багаш-дорога (якою ходять у полонинах вівці на пасовище), вигаш (т.с. Словник синонімів Вусика
12. дорога — доро́ги розхо́дяться / розійшли́ся чиї. Хто-небудь припиняє взаємостосунки з ким-небудь через життєві обставини, розбіжність поглядів, інтересів і т. ін. Може, .. Фразеологічний словник української мови
13. дорога — Доро́га, -ги, -зі; доро́ги, дорі́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. дорога — ДОРО́ГА, и, ж. 1. Смуга землі, по якій їздять і ходять. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Шевч., II, 1953, 21); Іван стояв на дорозі, дивився їй услід (Шиян, Переможці, 1950, 38). Словник української мови в 11 томах