8 Цікавих фактів про радянську грановану склянку

Що ти знаєш про грановану склянку? Класика посуду радянських часів, сьогодні гранована склянка стає раритетом. Пропонуємо познайомитися з цікавими фактами, що стосуються цього гранчастого посуду, якими ти можеш блиснути на найближчому пиятиці.

Цей невід`ємний атрибут радянського побуту був уперше виготовлений у 1943 році на найстарішому скляному заводі Росії в місті Гусь-Хрустальний саме в тому вигляді, як ми звикли його бачити. Класика посуду радянських часів, сьогодні гранована склянка стає раритетом. Пропонуємо познайомитися з цікавими фактами, що стосуються цього гранчастого посуду.

1. Радянська гранована склянка створила скульптор. Принаймні так вважається, що дизайн саме для цієї склянки розробила відомий радянський скульптор, творець знаменитого монумента «Робітник і колгоспниця» Віра Мухіна. За однією з легенд, вона створила цей «шедевр» скляного посуду разом із автором «Чорного квадрата» Казимиром Малевичем у блокадному Ленінграді у 1943 році.

2. Вартість склянки залежала від кількості граней. Випускалися склянки з 10, 12, 14, 16, 18 та 20 гранями. Були ще з 17, але випуск з непарною кількістю граней складніший, тому зупинилися на найбільш прийнятному та зручному – з 16 гранями. Перші грановані склянки були з 10 гранями та коштували 3 копійки. Класичний 16-ти гранний – 7 копійок, а якщо більш рифлений, з 20 гранями, то 14 копійок. Але місткість склянки залишалася незмінною: до скляного обідка – 200 мл, до країв – 250 мл.

Як правильно пити алкоголь

3. Поява гранчастої склянки обумовлена ​​науково-технічним прогресом. Таку форму та структуру склянки продиктувала виробнича потреба, а не фантазія художника. Ще до війни радянськими інженерами було винайдено диво техніки – посудомийна машина, в якій міг митися посуд лише певної форми та розміру. Саме такий стакан дуже підходив для цього агрегату, і до того ж він був дуже міцний через товщину та особливий спосіб виготовлення скла.

4. З радянською гранчастою склянкою пов`язаний відомий вислів «помітити на трьох». За часів Хрущова заборонили торгувати горілкою в розлив, а з продажу прибрали дуже зручні пляшки, звані «мерзавчики» — по 125 мл та «чекушки» — по 200 мл. Тепер півлітрова пляшка горілки в 2 склянки не поміщалася, а на три ділилася ідеально – “за совісті”. Якщо налити в склянку до скляного обідка, то входить рівно 167 г горілки, що становить третину півлітрової пляшки.

5. Молдавський історик називає радянську грановану склянку причиною пияцтва в Молдові. За словами В`ячеслава Стевіле, до 1944 року, допоки радянські війська не звільнили Молдову від фашистських окупантів, у країні пили з маленьких склянок обсягом 50 мілілітрів. Радянські солдати принесли грановану містку склянку, стійку від падіння і міцну. Після цього молдавани стали пити більше.

Що не слід робити за барною стійкою?

6. У народі радянську грановану склянку називали «маленківською». Це пов`язано з міністром оборони Георгієм Маленковим, за наказом якого для окремих категорій військовослужбовців виділялося 200 г горілки, що видається на обід. Тим же, хто не пив, дозволялося обміняти свою пайку в обсязі гранчастої склянки на тютюновий пайок або цукор. Це правило проіснувало недовго, але дуже запам`яталося багатьом військовим, які служили на той час.

7. У 80-ті роки XX століття радянські грановані склянки стали масово вибухати. У народі пішли чутки про нову антиалкогольну кампанію, про підступи капіталістів, які покусилися на «святе» і вибрали найвдаліший об`єкт. Але все виявилося набагато прозаїчніше. На завод поставили імпортну лінію з виробництва склянок та перестали враховувати точну технологію виготовлення. Як наслідок, склянки почали розсипатися, лопатися по швах, у них відвалювалося денце. В однієї жінки «вибухнув» накритий до свята стіл. Цей факт було відзначено в одному з випусків сатиричного кіножурналу «Фітіль».

8. Радянська гранована склянка повсюдно використовувалася у громадському харчуванні. Це загальновідомий факт. Але мало хто знає, що цей факт визнається фахівцями неофіційним культурним знаком радянської епохи як символ чогось суспільного, публічного, що об`єднує. І це справді так. Загальні гранені склянки стояли в автоматах з газованою водою, у їдальнях з компотом та кефіром, з чаєм та киселем у дитячих садках та школах.

Конкурси з алкоголем: 20 веселих та цікавих алкогольних ігор

А на залізниці досі подають чай у гранованих склянках радянського зразка з підсклянником, що напрочуд приємно і мило.

Історія знаменитого гранованого посуду продовжується.

Ці радянські сервізи можна продати за кілька тисяч: перевірте свою шафу

Радянські сервізи – це посуд, яким зараз користуватися вже не хочеться, а викинути не піднімається рука. Про те, як вигідно продати старий фарфор або фаянс і не продешевити – читайте в матеріалі.

Багато хто з нас прекрасно пам’ятають радянські сервізи, які прикрашали серванти наших мам і бабусь. За скляними дверцятами стояли ряди святкових чашок, тарілок, блюдець та келихів.

На жаль, все рано чи пізно закінчується. Те, що для старшого покоління було символом добробуту в домі, з роками втратило свою актуальність. Давайте будемо чесними – ані діти, ані онуки ніколи не будуть користуватися посудом з країни, якої вже давно не ыснуэ. В цьому випадку оптимальний варіант – продати непотрібний набір.

У це складно повірити, але якщо у вас залишився сервіз від бабусі, можливо, ви – потенційно багата людина. Ми розповімо, які чайні сервізи цінуються, скільки коштує посуд часів СРСР і повірте, – цифри вас здивують.

Які радянські сервізи цінуються

Для того, щоб зрозуміти, які сервізи цінуються, досить зайти на спеціалізований сайт, наприклад OLX або Shafa. Врахуйте, що Вам щедро заплатять за посуд з клеймом Дулевського або Ленінградського фарфорових заводів. Якщо посуд цілий, без сколів, тріщин та з добре збереженим малюнком – ставки підвищуються. Ну а якщо ви отримали у спадок повний набір з 14 і більше предметів, і вони всі в гарному стані – вважайте, що ви зірвали джек-пот.

Чи можна продати старий посуд

Так можна, і повірте, це буде досить вигідно. Наприклад, за порцеляновий самовар Ленінградського заводу вам запропонують мінімум 5-6 тисяч гривень.

Набір з двох чайних чашок у вас без проблем куплять за 2-3 тисячі гривень. Погодьтеся, дуже непогана ціна для посуду, який вам не потрібен. Але врахуйте, що на чайний сервіз ЛФЗ СРСР ціна залежить від багатьох факторів і, якщо за одну чашку вам дадуть місячну зарплатню, інша може не коштувати жодної копійки. Зверніть увагу на клеймо. На жаль, з роками багато які клейма частково стираються. Чим чіткіше проглядається назва виробника – тим більшу суму вам запропонують.

Набір з шести чашок Костянтинівського фарфорового заводу можна продати за 5 тисяч гривень. Врахуйте, що йдеться про набір, який складається з 12 предметів, де кожен предмет символізує місяць року. Чим більше чашок вціліли до наших днів – тим більшу ціну вам запропонують.

Чайно-столовий сервіз “Мадонна” на 12 персон зараз коштує близько 55-60 тисяч гривень.

Тарілка “Каховська ГЕС” після підриву російськими окупантами дамби коштує не менше 40 тисяч гривень за штуку.

А ось за столовий сервіз з клеймом Дулівського заводу можете сміливо просити не менше 30 тисяч гривень.

Скільки коштує радянський сервіз

На жаль, але єдино правильної відповіді на це питання немає і не може бути. Будь-який колекціонер вам скаже, різний посуд коштує по-різному. І далеко не завжди хороший стан виробу гарантуватиме високу ціну при продажу.

Для колекціонерів важливі наступні моменти

• рік випуску;
• виробник;
• скільки років протрималася на ринку мануфактура, що випускала набір. Чим швидше вона пішла з ринку – тим більш рідкісними є вироби, які вона виробляла;
• тираж;
• кількість предметів в наборі, чим більше предметів збереглося – тим вищою буде ціна.

І звісно, вкрай важлива наявність клейма. Наприклад, за супову тарілку з клеймом “Серп і Молот” Дулівського фарфорового заводу вам запропонують від 3 тисяч гривень.

А ось блюдо того ж заводу у вас з радістю куплять мінімум за 1,5 тисячі гривень.

Найдорожчий посуд СРСР -можливо, у вас саме такий набір

По-справжньому цінні сервізи СРСР – це як правило столові набори з кількістю предметів від 24. Чим більше предметів – тим вища ціна. Наприклад, столовий сервіз часів НДР можна продати за 55-60 тисяч гривень.

Чайно-столовий сервіз “Кленовий лист” на 12 персон можна продати за 80-85 тисяч гривень.

Якщо ж у вас чайний сервіз з вкрай рідкісним малюнком “Жниці” – можете вважати себе щасливчиком. За такий набір вам запропонують від 100 тисяч гривень.

А ось за сервіз з більш популярним малюнком “Лілія” ви зможете виручити набагато більш скромну суму. Але погодьтеся, 11-13 тисяч гривень за чайний сервіз, який вам не потрібен – це відмінна пропозиція.

Не багато дадуть і за чайний сервіз 50-х років з традиційним для тих років забарвленням “горошок”. Його ви зможете продати за 2 тисячі гривень.

Чайний набір з популярним в 50-х забарвленням “конфеті” сміливо можете віддавати за 4 тисячі гривень.

Куди можна здати старий сервіз – місце, про яке ви не знали

Найпростіший спосіб знайти покупця – подивитися, що шукають на OLX або Shafa . Любителі старовини відстежують кожне оновлення і повірте, якщо ви виставите на продаж щось більш-менш цінне, ваш сервіз куплять за лічені дні.

Якщо ж ви хочете не просто продати набір, а отримати естетичне задоволення від процесу – їдьте до клубу колекціонерів . Як правило, такі клуби є в кожному місті. Любителі старовини збираються в одному й тому ж місці в певний день тижня, викладають свої скарби і починається диво. Ніде і ніколи ви не побачите такого переплетення епох, як в клубі колекціонерів.

Ще один варіант – ринок, на якому торгують предметами старовини . Такі ринки називають “блошиними” і вони є в кожному місті. Більш того, ці ринки спеціалізуються на предметах, які там виставляють на продаж. Наприклад, в Києві на Петрівці можна знайти шикарну букіністику, а на Куренівці біля пташиного ринку – будь-який предмет побуту часів СРСР. Повірте, такі ринки є і у вашому місті, а зараз, в епоху інтернету дізнатися про них – справа двох секунд. Принадність таких місць в тому, що там завжди крутяться професійні колекціонери, які намагаються знайти свій діамант в купі мотлоху. Якщо ви принесете щось вартісне, у вас його заберуть відразу.

Але якщо історія і колекціонування – не ваш коник, а ви лише хочете продати бабусину спадщину і намагаєтеся зрозуміти, які чайні сервізи цінуються – вам потрібен OLХ.

Як визначити вартість сервізу і не дати себе ошукати

Якщо ви не професійний колекціонер і не маєте уяви про те, який посуд СРСР цінується, перед тим як виставляти товар на продаж – дізнайтеся порядок цін.