Що це таке і що він робить
Ця публікація — путівник Європейським Союзом (ЄС) і його діяльністю.
У першому розділі коротко пояснюється, що таке Європейський Союз.
У другому розділі «Що робить Європейський Союз» описано, що ЄС робить у 40 різних сферах для покращення життя людей у Європі та за її межами.
У третьому розділі «Як Європейський Союз ухвалює рішення та діє» описано інституції, які займають центральне місце в процесі напрацювання й ухвалення рішень в ЄС, а також те, як ці рішення перетворюються в дії.
Тексти синього кольору є гіперпосиланнями, за якими у версіях HTML і PDF цієї публікації можна отримати докладнішу інформацію.
1 Коротко про Європейський Союз
Європейський Союз — це унікальний економічний і політичний союз між 27 європейськими країнами.
ЄС, яким ми знаємо його сьогодні, бере початок від декількох договорів, підписаних після Другої світової війни. Першим кроком було сприяння економічній співпраці, заснованій на ідеї, що країни, які торгують одна з одною, стануть економічно взаємозалежними й таким чином підвищать імовірність уникнення конфлікту. Як наслідок, у 1958 році було створено Європейське економічне співтовариство, початковою метою якого було розширення економічної співпраці між шістьма країнами: Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією,.
Відтоді до нього приєдналися ще 22 країни (Сполучене Королівство вийшло зі складу ЄС 31 січня 2020 року), створено величезний єдиний ринок (відомий також як внутрішній ринок), який продовжує розвиватися, розкриваючи повністю свій потенціал.
Те, що починалося як виключно економічний союз, перетворилося на організацію, яка охоплює багато різних галузей політики: від клімату, довкілля й охорони здоров’я до зовнішніх відносин, безпеки, правосуддя та міграції.
Понад пів століття ЄС забезпечує мир, стабільність і процвітання, допомагає підвищувати рівень життя та започаткував єдину європейську валюту — євро. Тепер понад 340 мільйонів громадян ЄС у 19 країнах користуються нею як своєю валютою та її перевагами.
Завдяки скасуванню прикордонного контролю між більшістю держав-членів ЄС люди можуть вільно подорожувати більшою частиною континенту. Крім того, стало значно легше жити та працювати в іншій країні Європи. Усі громадяни ЄС мають право та свободу вибирати, у якій країні ЄС вони хочуть учитися, працювати або вийти на пенсію. Кожна країна ЄС повинна ставитися до громадян інших країн ЄС так само, як до власних, коли йдеться про працевлаштування, соціальний захист і оподаткування.
Основний економічний двигун ЄС — єдиний ринок. Він уможливлює вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та людей. ЄС має на меті прямувати цим курсом й в інших сферах, як-от енергетика, знання та ринок капіталу, і забезпечити максимальне користування цими ресурсами для європейців.
ЄС продовжує зосереджуватися на посиленні прозорості та демократичності своїх керівних інституцій. Рішення ухвалюються якомога відкритіше та ближче до громадян. Ширшими повноваженнями наділено Європейський парламент, який обирають безпосередньо громадяни ЄС, а національні парламенти відіграють більшу роль, ніж раніше, працюючи пліч-о-пліч з інституціями ЄС.
ЄС керується принципом представницької демократії, де громадяни прямо представлені на рівні ЄС у Європейському парламенті, а держави-члени — у Європейській раді та Раді Європейського Союзу.
Громадян заохочують сприяти демократичному життю ЄС шляхом висловлення своєї думки щодо політики ЄС у процесі її розроблення або шляхом внесення пропозицій щодо покращення чинних законів і політики. Європейська громадянська ініціатива створює для громадян можливість активніше висловлюватися щодо політики ЄС, яка впливає на їхнє життя. Громадяни також можуть подавати скарги та запити щодо застосування права ЄС.
Як передбачено в Договорі про Європейський Союз, «Союз засновано на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенство права та поваги до прав людини, зокрема осіб, що належать до меншин. Ці цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує плюралізм, недискримінація, толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків».
Такі цінності — невід’ємна частина європейського способу життя. Людська гідність є засадою основоположних прав, її необхідно поважати та захищати.
Права людини захищено Хартією основних прав Європейського Союзу. До них належать право бути вільним від дискримінації за ознакою статі, раси або етнічного походження, релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації, право на захист персональних даних і право на доступ до правосуддя.
У 2012 році ЄС отримав Нобелівську премію миру за просування справи миру, примирення, демократії та прав людини в Європі.
Бути громадянином ЄС також означає користуватися політичними правами. Кожний дорослий громадянин ЄС має право висувати свою кандидатуру та голосувати на виборах до Європейського парламенту в країні свого проживання або в країні походження.
ЄС засновано на принципі верховенства права. Усі громадяни є рівноправними перед законом, а все, що робить ЄС, ґрунтується на договорах, які добровільно й демократично погодили його держави-члени. Незалежна судова система захищає право та справедливість. Країни, які входять до складу ЄС, передали питання права ЄС під остаточну юрисдикцію Суду Європейського Союзу, рішення якого повинні поважати всі.
Держави-члени та інституції ЄС
Основою ЄС є 27 держав-членів та їхні громадяни. Унікальність ЄС полягає в тому, що всі держави-члени хоча й залишаються суверенними та незалежними, але об’єднують свій суверенітет у тих галузях, де це створює додаткові переваги.
На практиці це означає, що держави-члени ЄС делегують деякі свої повноваження стосовно напрацювання й ухвалення рішень спільним інституціям, які вони створили. Це робиться для того, щоб рішення щодо конкретних питань, які становлять спільний інтерес, могли ухвалюватися демократично на рівні ЄС.
Держави-члени Європейського Союзу у 2022 році
На рівні ЄС до процесу ухвалення рішень залучено декілька інституцій, зокрема:
- Європейський парламент, який представляє громадян ЄС і який вони безпосередньо обирають;
- Європейську раду, яка складається з очільників держав-членів ЄС або їхніх урядів;
- Раду Європейського Союзу (її також називають Радою), яка представляє уряди держав-членів ЄС;
- Європейську комісію, яка представляє інтереси ЄС у цілому.
Національні парламенти держав-членів, як і два дорадчі органи, також відіграють певну роль у процесах ухвалення рішень і законотворення. Цими органами є Європейський комітет регіонів, до складу якого входять представники регіональних і місцевих урядів, та Європейський економічний і соціальний комітет, до складу якого входять представники організацій роботодавців і найманих працівників, а також групи зацікавлених осіб.
Загалом, саме Комісія пропонує нові закони, а Парламент і Рада ухвалюють їх.
Дорадчі органи (Європейський економічний і соціальний комітет та Європейський комітет регіонів) і національні парламенти долучаються до цього процесу шляхом надання своїх висновків щодо законопроєктів, здебільшого з точки зору принципів субсидіарності та пропорційності. Субсидіарність означає, що ЄС діє, за винятком тих сфер, де він має виключні повноваження, тільки тоді, коли заходи будуть більш дієвими на рівні ЄС, ніж на національному рівні. Відповідно до принципу пропорційності заходи ЄС не повинні виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей договорів ЄС.
Потім держави-члени й інституції ЄС або відповідні інституції імплементують ухвалені закони ЄС. У третьому розділі цієї публікації викладено детальну інформацію про те, як ЄС ухвалює та впроваджує рішення.
Договори ЄС
Кожен захід, ужитий ЄС, ґрунтується на договорах, що їх добровільно й демократично схвалили всі країни ЄС. Договори визначають цілі ЄС і встановлюють правила функціонування інституцій ЄС, ухвалення рішень та відносин між ЄС і державами-членами.
В окремих випадках не всі держави-члени беруть участь у тій чи іншій галузі політики ЄС. Наприклад, євро — єдина валюта ЄС, однак наразі зона євро охоплює лише 19 держав-членів, оскільки Данія відмовилася від переходу на євро, а решта країн не відповідають критеріям приєднання до зони євро. 22 держави-члени є учасницями Шенгенської зони, тобто люди можуть перетинати кордон між двома такими країнами, не пред’являючи паспорта. П’ять держав-членів здійснюють власний прикордонний контроль.
Погляд у майбутнє
Комісія під головуванням пані фон дер Ляєн, призначена в грудні 2019 року, взяла новий далекосяжний курс на більш екологічний, цифровий і справедливий ЄС, ґрунтуючись на стратегічному порядкові денному, погодженому лідерами ЄС.
Сьогодні ЄС відповідає на виклики дедалі складнішого та швидкозмінного світу на тлі двох історичних подій світового масштабу — глобальної пандемії, оголошеної в березні 2020 року, і неспровокованої та невиправданої агресії Росії проти України, розпочатої в лютому 2022 року. Ці дві загрози вимагали від 27 держав-членів тіснішої співпраці та швидших дій, ніж будь-коли раніше.
Наприклад, план відновлення «NextGenerationEU» («ЄС нового покоління») допоміг ЄС краще протистояти пандемії COVID-19 та майбутнім надзвичайним ситуаціям у галузі охорони здоров’я. Долаючи ці кризи, ЄС міцно об’єднався як у боротьбі з вірусом, так і в солідарності з Україною. Навіть більше: він не тільки тримав свій сміливий курс на «зелене» й цифрове майбутнє, але й пришвидшив його.
ЄС не лише залежить від солідарності й зусиль щодо співпраці своїх держав-членів —він залучає своїх громадян і заохочує їх до участі. Свіжим прикладом є Конференція про майбутнє Європи. Ця орієнтована на громадян ініціатива виникла навесні 2021 року, тривала 1 рік і залучила тисячі людей з усього ЄС, які зустрічалися для обговорення того, що є важливим для них як для європейців. Тепер інституції ЄС проаналізують пропозиції конференції та дадуть на них відповідь.
2 Що робить Європейський Союз
У другій частині цієї публікації коротко викладено, що ЄС робить у різних галузях політики, а також додано корисні посилання на докладну інформацію.
Європейський Союз (ЄС) – що це таке, визначення та поняття
Європейський Союз – це економічне та політичне об’єднання, яке об’єднує 28 держав. Вона народилася як тип sui generis міжнародної організації для досягнення інтеграції та спільного управління різними народами та державами Європи.
Він народився 1 листопада 1993 р. З набранням чинності Договором про Європейський Союз. Однак цей суб’єкт зв’язується з трьома вже існуючими Європейськими Співтовариствами, щодо яких він створив нову політичну та правову структуру. В даний час він займає 4 493 712 км2 і проживає більше 508 мільйонів людей.
Протягом історії, з різних причин та з різними дійовими особами, політична єдність Європи була постійним питанням. З давніх часів вони намагалися нав’язати політичні структури над реаліями кожної території та кожного народу. Рим, імперія Каролінгів, Священна Німецька імперія чи імперія Наполеона – ось деякі приклади цього.
Однак нинішні корені Європейського Союзу лежать у роки після Другої світової війни. Цей конфлікт, який сколихнув старий континент, означав рівень руйнувань та смерті, який ніколи не був відомий раніше. І переможці, і переможені зазнали великих втрат і їм довелося докласти великих зусиль для відбудови своїх країн.
Заява Шумана
9 травня 1950 року Шуман, французький політик німецько-люксембурзького походження, який вважався одним із батьків Європи, виступив із закликом, який вважається витоком європейської єдності. Так звана декларація Шумана закликала різні держави створити спільні повноваження з управління виробництвом сталі та вугілля. Причиною було те, що обидва виробництва були необхідні для виробництва зброї, так що таким чином було б важко розгорітися конфлікт між країнами, які приймають цей захід.
При цьому, незважаючи на різне прийняття цього повідомлення, тенденція до націоналізму, що панувала роками раніше, була подолана, і в той же час прагнули зберегти міцну позицію, яку Європа втрачала з появою нових держав : СРСР і США.
Європейські спільноти: три спільні зони для об’єднаної Європи
У відповідь на Декларацію Шумана, Паризький договір. З підписанням цього документа Європейська спільнота вугілля та сталі (ЄОВС) була інституціоналізована. У цьому процесі брали участь Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург.
Пізніше, в 1952 році, було створено Європейське оборонне співтовариство (CED). Але в цьому випадку брали участь лише п’ять держав. Франція, внаслідок протидії голлістів та комуністів, була осторонь. Тому його вплив був мінімальним.
Знову в 1957 р. Було дано новий поштовх із підписанням Римських договорів. Шість держав розпочали більш широку співпрацю в економічній, політичній та соціальній сферах. Метою було створення та консолідація спільного ринку, який повинен сприяти інтеграції країн, завдяки вільне пересування людей, товари та капітал. Паралельно через цей документ було створено те, що було відоме як Євратом, Європейське співтовариство з атомної енергії.
Крок до інтеграції в єдину структуру
Європейський підрозділ, до 1965 року, базувався на низці галузевих угод, згідно з кожним із створених Європейських Співтовариств. Але цього року було можливим об’єднання цих трьох утворень із Брюссельським договором зі створенням Європейської комісії та Ради Європейського Союзу.
У 1986 р. Був підписаний Акт про Єдину Європу, який встановив правові умови для створення єдиного ринку, що стало реальністю з 1 січня 1993 р. Завдяки цьому внутрішній ринок був відкритий для вільного руху капіталу та послуг. Крім того, компетенція Співтовариства була розширена на інші сфери, такі як дослідження, технологічний розвиток, навколишнє середовище та соціальна політика. У цьому документі вперше була також названа Європейська рада, яка об’єднала глав держав та урядів кожної з держав-членів. Крім того, була пропагувана спільна зовнішня політика, відома як Європейське політичне співробітництво.
Договір про Європейський Союз, більш відомий як Маастрихтський договір, 1992 р., Запровадив нову інституційну структуру. Європейський Союз базувався на трьох стовпах: стовпі Співтовариства (три Європейські Співтовариства), спільній зовнішній політиці та політиці безпеки, а також поліцейському та судовому співробітництві у кримінальних справах. Перший працював за процедурою громади. Натомість інші базувались на міжурядовій процедурі. Серед найбільш актуальних аспектів, до яких воно призвело, ми можемо вказати право на вільне пересування та проживання в будь-якій країні громади та створення єдиної валюти – євро.
У цей період Європейське економічне співтовариство розширилося, і різні країни стали членами.
Європейський Союз у 21 столітті
Амстердамський договір він був підписаний у 1997 р. Він набув чинності майже через два роки, у травні 1999 р. Після ратифікації усіма країнами-членами ЄС він став юридичною нормою союзу. У цьому договорі згадувались такі принципи, як свобода, демократія, повага прав людини та сталий розвиток.
У 2002 році ЦЕКА було припинено. Отже, сфера його дії стала частиною сфери діяльності Європейського Співтовариства. Ніццький договір, який набрав чинності в 2003 році, послужив реструктуризації деяких аспектів Європарламенту та Комісії, таких як вага держави в цих установах.
У 2004 році відбулася велика подія. 29 жовтня в Римі було підписано Конституційний договір. Цей договір зазнав різних невдач. Хоча це було схвалено в парламенті, в деяких штатах населення висловилося проти цього на референдумах. Так було у Франції та Нідерландах. Це призвело до періоду роздумів, який завершився 2007 р. Берлінською декларацією, для досягнення нової інституційної згоди. Це призвело до Лісабонського договору, підписаного 13 грудня 2007 року.
Лісабонський договір
Лісабонський договір модифіковані попередні договори, такі як Маастрихт та конститутивний документ Європейського Співтовариства. Серед реформ – зменшення можливостей застою у прийнятті рішень Ради Європейського Союзу шляхом голосування кваліфікованою більшістю голосів, Європейського Парламенту з більшою вагою через розширення процедури спільного рішення з Радою ЄС., ліквідація трьох опор Європейського Союзу та створення постатей Президента Європейської Ради та Верховного представника Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки. Хартія основних прав Європейського Союзу стала обов’язковою для держав-членів.
Brexit: симптом кризи в Європейському Союзі?
Європейський Союз зазнав моментів напруги. Іноді через доцентрові тенденції деяких країн. Інший раз через відсутність згоди та консенсусу між державами.
Останній із цих епізодів відбувся у Великобританії. У цій країні референдум про постійність країни дав більшість голосів за вихід з Європейського Союзу. Ця можливість передбачена у статті 50 Договору про Європейський Союз.
Поки незрозуміло, як ця подія врешті-решт буде вирішена. Однак це породило важливі дискусії щодо націоналізму, популізму та політичної та соціальної легітимності Європейського Союзу.