Мови Перу: який є державним? Якою мовою розмовляють у Перу?

Кожен хоч раз в житті чув про далеку і загадкову країну, де колись мешкали могутні цивілізації інків, ацтеків і майя. Перу – одна з найбільших держав Латинської Америки. За своєю площею ця країна поступається лише двом державам – Бразилії та Аргентині. Загальноприйнятою релігією в Перу є римський католицизм. Столиця – місто Ліма. Населення становить близько 32 млн чол. Головні мови – іспанська, кечуа, аймара. Іноді також використовується і англійська мова.

Подорож до країни інків: яку мову слід знати?

Але яка офіційна мова в Перу – аймара, кечуа чи іспанська? Державними мовами є останні дві – кечуа та іспанська. Мова аймара поширена тільки в області озера Тітікака. Велика частина жителів Перу не володіє європейськими іноземними мовами. Тому для тих, хто планує подорож до цієї стародавньої країни, добре знати хоча б основи іспанської мови. Або ж взяти з собою кишеньковий російсько-іспанський розмовник.

Іспанська в Перу

Іспанські завоювання в минулому багато в чому вплинули на розвиток країни. Зокрема, на те, яку мову в Перу переважає зараз. Його поширення почалося в XV столітті. На території Латинської Америки іспанська мова відрізняється від європейської. По-перше, від традиційного він відмінний вимовою. Іспанська мова в Перу має схожість з андалузьким акцентом офіційної іспанської. Це пов ‘язано з тим, що мешканці Андалузії склали близько 60% від загальної кількості іспанських емігрантів, які оселилися в Південній Америці після її завоювання.

Архаїзми з іспанської мови

Багато з тих слів, що зараз використовуються перуанцями, в сучасному іспанському вважаються застарілими. Наприклад, слово pollera (в перекладі “жіноча спідниця”) зараз вважається архаїзмом. У сучасній іспанській мові Перу воно ще в ходу. Ще одна відмінна риса іспанської в Перу – це велика кількість слів-американізмів. Також місцевий іспанський насичений тубільною лексикою. Ці слова, що збереглися від місцевих мовних груп, зазвичай називаються “індіхенізмами”. Приклади – hamaka (гамак), maiz (кукурудза), tabaco (тютюн), tocayo (тезка), papa (картопля).

Фактично іспанська мова в Перу поширилася після відкриття Колумбом Нового Світу. З цього часу і почалася колонізація місцевих територій, рушійною силою якої була жага наживи завойовників. Щоб якомога швидше освоїти новий континент, іспанський король постійно фінансував нові експедиції. Після завоювання територія Перу стала називатися Новою Кастилією.

Мови групи Кечуа

Поряд з іспанською мовою в Перу також прийнята мова кечуа. В інших країнах він також поширений – на Кечуа говорять у Болівії, Аргентині, Чилі та інших державах. Всього кількість носіїв цієї мови в Південній Америці налічує близько 8 млн. Ця державна мова Перу колись була рідною для аборигенів – до того, як південноамериканські землі були захоплені іспанськими кондістадорами. Насправді кечуа є групою з декількох мов. За різними критеріями лінгвістами виділяється від 2 до 4 діалектів.

Для того щоб передавати пошту на території імперії, інки використовували особливу систему письма за допомогою вузликів. Вона називалася “кіпу”. Зміст листа можна було зрозуміти по сплетінню мотузок, їх кольору і кількості вузликів. У 1560 році вперше був складений словник кечуа – споконвічної мови країни Перу. Автором словника був Домінго де Санто Томас. Мовою кечуа також були написані церковні гімни та основи мови. Вважається, що мови кечуа найбільш тісно пов ‘язані з наречем аймара. Деякі лінгвісти об “єднують їх у дві великі родини – кечумара. Інші ж припускають, що подібності цих двох мов обумовлені їх територіальною близькістю.

Історично мова інків була засобом національної самосвідомості для жителів Анд, а для іспанських завойовників – засобом спілкування з місцевим населенням. Зараз кечуа є досить добре вивченою і задокументованою мовою. Він має орфографічні норми і викладається в школі. З давньої мови Перу також перейшли деякі запозичення і в російську мову: наприклад, це слова “кока” (вічнозелений чагарник в Андах), “пума”, “лама”.

Народ кечуа

Однойменна назва має також і місцеве плем ‘я, яке проживає на великій території. Зараз представники народу кечуа мешкають у таких країнах: Перу, Болівія, північна частина Чилі і північно-західна територія Аргентини. Писемність цього народу базується на латинському алфавіті. Народ кечуа – це носії унікальної високої культури. Головними їхніми заняттями є землеробство, прядіння, плетіння, виготовлення прикрас, різьблення по дереву, а також скотарство. Цікаво, що кечуа, які живуть у долинах, зазвичай будують будинки недалеко один від одного. Мешканці гір живуть відокремлено. Більшість кечуа ходять босоніж, лише зрідка одягаючи сандалі.

Повір “я дивовижного народу

Серед представників кечуа досі можна зустріти тих, хто займається шаманізмом і язичництвом. Індіанці дуже доброзичливі до туристів. Вони можуть виготовити талісман або любовне зілля. Однак вони з деякою підозрою ставляться до повних людей. На це не варто ображатися – серед кечуа прийнято одне незвичайне повір ‘я. Індіанці вірять в існування духу під назвою лікичирі. Це потойбічне створення, за їх повір ‘ям, нападає на людей під час сну і висмоктує з їх тіл підшкірний жир. Чим повнішою є людина – тим більше шансів на те, що на неї нападе лікічірі. Тому, коли кечуа зустрічають огидну людину, вони побоюються, що недалеко від неї може знаходитися лікічирі. Однак вони можуть хвилюватися також у суспільстві незнайомих людей зі звичайною статурою – раптом і під їх зовнішністю також захований страшний перевертень?

Ці повір ‘я вселяють чимало страху спадкоємцям інків: вони намагаються не залишатися вдома одні і ретельно закривати вікна. Щоб не притягнути злих духів, представники цього народу намагаються не переїдати і стежити за вагою. Кухня кечуа відрізняється екзотичністю. Наприклад, вони готують страви з морських свинок – тих самих домашніх вихованців, звичних нам. Не кожен турист погодиться це пробувати.

Кечуа можуть пригостити й іншими стравами. Але при всій їх гостинності вони будуть спостерігати, чи не переїдає їх гість. Тому, яким би смачним не було частування, туристам краще не переїдати в компанії індіанців.

Трохи про державу інків

Народність інків почала своє формування приблизно в XI столітті на території Анд. Інки змогли побудувати найвпливовішу імперію в XIV – XV столітті. Їх основним заняттям було ведення натурального господарства. Перші європейці були здивовані багатству цієї великої імперії. Все більше і більше поширювалися чутки про те, що на території держави знаходиться надзвичайно багате місто Ельдорадо. Через це сюди почали з ‘їжджатися рухомі спрагою наживи європейці.

Велике значення в житті інків займала релігія. У різних областях держави були прийняті різні вірування. Відомо, що інки поклонялися тотемам. А також надзвичайно поширеним був культ предків. Вважалося, що ті, хто пішов на те світло, можуть впливати на врожайність, а також сприяти удачі. Інки будували свої оселі з різних порід каменю – базальта, вапняку, а також діориту. Будинки інків були скромними, в них не було печей.

Мова Аймара

Якою мовою розмовляють у Перу, крім іспанської та кечуа? Інша назва сімейства аймаранських мов – хакі. Всього до мов аймара зараховують 7 діалектів, які деякими вченими також розглядаються в якості окремих мов. Найбільш схожа мова аймара на болівійський діалект кечуа і шматко-кечуа. Носіями мови є близько 2 млн чол. Також це наречие вважається офіційним у Болівії. Серед носіїв дуже поширене володіння двома і трьома мовами: аймара, кечуа та іспанською.

Народ Аймара: особливості світосприйняття

Аймара – це не тільки назва мови. Так називається народ, який також проживає в Андах. Представники народу також населяють західну частину Болівії, північні райони Чилі, півдня Перу. Традиційні заняття племені аймара – це сільське господарство, металургія, виготовлення човнів, а також вирощування рослини коки.

Серед представників народу аймара прийнята дуже незвичайна концепція сприйняття часу. У західної людини існує звична проекція – вона передбачає, що майбутнє розташоване попереду, а минуле, відповідно – ззаду. Однак у незвичайній мові аймара все навпаки. Слово, яке означає минуле, використовується також і для позначення положення “попереду”. Доказом цієї концепції також служить жестикуляція місцевих жителів – особливо, людей літніх. Однак багато сучасних іспаномовних аймарів користуються звичними для західної людини поняттями. Це говорить про переорієнтацію способу мислення молодих представників аймара.

Якими мовами говорять на Кіпрі

Людині, який збирається відправитися за кордон у 2024 році, не завадить заздалегідь ознайомитися зі звичками та стилем життя населення країни призначення. Яка мова на Кіпрі, цікавить більшість мандрівників, які планують відвідати сонячний середземноморський острів.

Які мови є офіційними

Територія острова залишається поділеною між двома державами. У південній частині розташувалася Республіка Кіпр, а в північній – Турецька Республіка Північного Кіпру. Відповідаючи на питання про те, яка мова на Кіпрі є офіційною, слід зазначити: у першій з названих країн державною вважається грецька, а в другій – турецька.

Грецька та її місцеві особливості

Отже, у Південному Кіпрі проживає населення, яке в офіційному діловодстві та повсякденному житті користується грецькою. Однак, вона не є такою у чистому вигляді. В державі використовуються два її різновиди:

1. Новогрецька (кіпрський діалект традиційної грецької). Ця мова Південного Кіпру має незначні відмінності від тієї, яка використовується на території материкової Греції. У ній є невелика кількість так званих острівних слів, значення яких грекам незрозуміло. Дещо відрізняється і вимова. Кіпріоти, на відміну від греків на материку, розмовляють з шептанням: замість звуку «х» вони вимовляють звук, близький до «ш».
2. Кіпрська грецька мова. Вона характеризується суттєвими відмінностями від класичної грецької. Населення материкової Греції зовсім її не розуміє.

Використання двох проміжних форм однієї й тієї ж мови на певній території називається диглосією. Таке явище характерне і для Південного Кіпру.

Турецька та її специфіка

На території самопроголошеної Турецької Республіки Північного Кіпру населення розмовляє переважно турецькою. В цілому ж нею користується 1/5 жителів острова. Турецька як офіційна мова спілкування на Кіпрі є сумішшю двох діалектів: по-перше, це османська турецька, по-друге – діалект Yörük Turkmen, який дотепер використовується у повсякденному спілкуванні жителями Південної Туреччини.

Що таке кіпрський діалект

Протягом п’яти століть турецька мова на території острова дещо трансформувалася. З’явився її кіпріотський варіант, який відрізняється від державної мови Туреччини.

Зокрема, в силу історичних обставин турецька мова Північного Кіпру піддався впливу місцевих грецьких діалектів, дещо менше – англійської та італійської, які тут і сьогодні досить широко використовуються в повсякденному спілкуванні.

Кіпрський діалект відрізняється від класичного турецького базовим порядком слів у реченнях, правилами побудови питань, лексичним запасом (у ньому також є специфічні «острівні слова», незрозумілі туркам).

Видозмінилася і вимова. Наприклад, для кіпрського діалекту характерно оглушення та дзвінкого вираження проривних звуків, використання в деяких словах дзвінкого «z» замість глухого «s» і інші особливості.

Як розмовляють представники національних меншин

Відповідаючи на питання про те, якою мовою говорять на Кіпрі, слід згадати про мовні меншини. Найбільш численними серед них є вірмени та араби-мароніти (вихідці з Лівану та Сирії). Для спілкування вони користуються рідною мовою.

Кіпрська влада надає цим національним товариствам підтримку в збереженні та розвитку їхніх мов. Приміром, тут функціонують школи, в яких викладання ведеться вірменською та арабською. Ними ж публікуються журнали та газети.

На острові багато французів, англійців, румунів, поляків, філіппінців, росіян, грузинів, болгар і громадян інших країн. Незважаючи на те, що державна мова Республіки Кіпр – грецька, а Турецької Республіки Північного Кіпру – турецька, для дітей з іноземних сімей, які тимчасово проживають на острові, працюють приватні англійські, італійські, французькі та навіть російські школи.

Наскільки популярні на Кіпрі англійська та українська

Другою за значимістю мовою на острові є англійська. Найбільш широко вона використовується населенням Південного Кіпру. Англійська почала тут поширюватися з 1925 року, коли Кіпр поповнив список колоній Великобританії. Такий стан справ зберігався до 1960 року. І за цей час англійська встигла тут добре прижитися.

Незважаючи на те, що це не основна мова країни Кіпр, більшість місцевих жителів вільно нею розмовляє. Навіть вивіски та меню багатьох барів, кафе, ресторанів, розважальних закладів дублюються англійською.

Одна з ходових мов Кіпру – російська та українська. Тому ті туристи, які не знають ні грецької, ні англійської, ні турецької, не зіткнуться тут з мовним бар’єром. На курортах практично кожен готель, бар, магазин забезпечений російськомовним персоналом. У багатьох закладах до кандидатів, які претендують на зайняття вакантних посад, висувається така вимога, як знання російської або української.

Російська мова на Кіпрі досить популярна ще й тому, що крім десятків тисяч туристів, які заполоняють місцеві пляжі та готелі, тут на постійній основі проживає велика кількість громадян України. За статистикою, лише на території Лімассола їх близько 20 000 осіб. Багато їх і в Айя-Напе, Протарасі, Ларнаці.

Тільки в Пафосі європейців більше, ніж українців. Тому і державна мова України звучить тут набагато рідше.

Висновок

Слід сказати, що такого поняття, як кіпрська мова, не існує. На території острова розташувалися дві держави, жителі яких в офіційному діловодстві та повсякденному спілкуванні користуються різними грецькою та турецькою.

Дуже поширені на Кіпрі ще англійська, українська та російська. Тому іноземним туристам, охочим відвідати острів, зовсім не обов’язково вивчати перед поїздкою національну мову Кіпру. Якщо у мандрівника є хоча б базові знання англійської, української або російської, він не зазнає труднощів у спілкуванні.

Державна мова Бельгії

Королівство Бельгія входить до числа найменших держав Європи. Його площа становить лише 30 з половиною тисяч квадратних кілометрів. Однак ця невелика країна дуже багата і незвичайна в плані культури. Недарма королівство приваблює мільйони туристів щороку. Тут з ‘єднані культури північної Фламандії і південної Валлонії. Північна і південна частина розрізняються не тільки культурними особливостями, а й, насамперед, мовами. Тому відповідь на питання: “Якою мовою говорять у Бельгії?” “насправді не так простий, як здається.

Три регіони Бельгії

Бельгія включає в себе три регіони: Фламандський регіон (Фландрія) на півночі; Валлонський регіон (Валлонія) у південній частині; Брюссельський столичний регіон – можна сказати, в центрі.

Разом з тим, у країні існує три мовні спільноти:

• Фламандська спільнота. Сюди належать жителі Фландрії і деякі з жителів Брюссельського регіону.
• Французька спільнота. До нього належить населення Валлонії і частина населення Брюссельського регіону.
• Німецькомовна спільнота. Найменше з трьох, до нього належить частина провінції Льєж у Валлонському регіоні.

Як бачите, офіційних мов у Бельгії цілих три – французька, нідерландська та німецька. Це дійсно незвично.

Давайте поговоримо про кожен з регіонів детальніше. Адже без цього нам не вдасться зрозуміти ситуацію з державними мовами в Бельгії.

Фландрія

Фландрія включає в себе п ‘ять провінцій, які схожі за розміром і чисельністю населення.

Тут зараз проживає велика частина населення королівства Бельгія – близько 6,5 мільйонів осіб. В основному це фламандці, за походженням німецький народ. Предки фламандців – франки – з ‘явилися на цих землях ще в V-VIII століттях.

Не так давно, в 1960-х роках, регіон став автономним суб ‘єктом федерації. Відповідно, він володіє своїм бюджетом, парламентом і урядом.

Офіційна мова тут одна – нідерландська. У ньому є відмінності від стандартного нідерландського – наприклад, діалектизми і деякі відмінності в граматиці. У даному регіоні досить багато іммігрантів, і, треба сказати, постійно зростає кількість франкомовної меншини.

Валлонія

Валлонія – це суб ‘єкт федерації, що включає в себе п’ ять південних провінцій. Офіційною мовою тут є французька. Звичайно, він дещо відрізняється від класичної версії французької і має свої особливості. Це по-справжньому помітно в усній промові, тоді як письмова форма дуже близька до паризького варіанту.

У регіоні проживає понад 3 мільйони осіб. Більшість з них – валлони, що розмовляють французькою. А в одній з провінцій під назвою Льєж знаходиться німецькомовна спільнота, але про неї ми поговоримо трохи пізніше.

Цікаво, що в побуті населення Валлонії може використовувати шампанську, лоренську, пікардську та валлонську мови. Раніше вони вважалися діалектами французької, але наприкінці ХХ століття їх визнали регіональними мовами.

Одна з провінцій Валлонії називається Люксембург – так само, як і маленька європейська держава, що межує з ним. Тут, крім французької, в ходу люксембурзька мова.

Брюссельський столичний регіон

Даний регіон також є суб ‘єктом федерації. Після того, як закінчилася Друга світова війна, Брюссель став одним з найважливіших центрів світової політики. На сьогоднішній день він носить горде звання столиці Європейського союзу, також тут знаходиться штаб-квартира НАТО. Брюссель можна по праву назвати центром тяжіння для безлічі міжнародних організацій.

Історично Брюссель був нідерландомовним. Але в XIX столітті ситуація почала змінюватися. Зараз на території Брюсселя найбільше поширена французька мова. Однак офіційними тут є обидві мови – і нідерландська, і французька.

Двомовність стала однією з цікавих особливостей цього регіону. Все, що стосується офіційних публікацій, виходить тут двома мовами – нідерландською та французькою, те ж саме стосується більшої частини реклами. Крім цього, всі назви вулиць, станцій метро тощо мають назви обома мовами. На табличках і покажчиках можна прочитати обидва варіанти назви. У метро зупинки оголошуються також двома мовами.

Німецькомовна спільнота Бельгії

Найменше з мовних спільнот у королівстві Бельгія – це німецькомовне. Тут живуть трохи більше 70 тисяч осіб, велика частина яких розмовляє німецькою мовою.

Як вже говорилося раніше, дана спільнота розташовується в провінції Льєж Валлонського регіону. У столиці провінції перебуває парламент і уряд спільноти.

Майже для всіх, хто проживає на території спільноти, німецька мова є рідною. Тому в основному тут використовується саме він. Однак у деяких випадках при веденні адміністративних справ дозволяється і використання французької.

Територія сучасної німецькомовної спільноти – це частина Східних Кантонів. Майже до кінця XVIII століття вони були незалежними, але 1795 року їх анексувала республіканська Франція. А 1815 року, згідно з рішенням Віденського конгресу, ці землі передали Пруссії.

Під час Другої світової війни ця територія була захоплена Німеччиною і включена до складу Третього рейху. Після завершення війни ці території знову повернулися до Бельгії: Східні Кантони перейшли від Німеччини як компенсацію.

Пройшли десятки років. В даний час багато з місцевих, особливо молодь, вже не сприймають себе як німців. Вони вважають себе бельгійцями.

Суперечності мовних спільнот

Не дивно, що тема мов постійно обговорюється в королівстві. Навіть зараз, коли в країні офіційно виділені три спільноти, суперечки на тему національних мов Бельгії не вщухають.

Незважаючи на періодичні суперечності, багато жителів Бельгії розмовляють всіма трьома мовами (або як мінімум французькою та нідерландською).

А як щодо інших мов?

Бельгія – дуже популярна країна для туристів (щорічно її відвідує кілька мільйонів осіб). І, на їхню радість, майже все населення тут добре говорить англійською. Тому, вирушаючи в ці місця, зовсім необов ‘язково замислюватися про те, яка мова в Бельгії основна.

Також англійська є основною мовою іммігрантів, які проживають у цій країні.