Перевірені досвідом рекомендації Українцям Що буде якщо не вийти на відпрацювання при звільненні

Що буде якщо не вийти на відпрацювання при звільненні

Що буде якщо не вийти на відпрацювання при звільненні

Звільнення працівників: про нові правила та актуальну судову практику розповіла адвокат Ганна Лисенко

Ганна Лисенко, адвокат, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», член Комітету з трудового права НААУ

Ганна Лисенко, адвокат, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», член Комітету з трудового права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Звільнення працівників: нові правила та судова практика».

Лектор приділила увагу порядку звільнення та зауважила, що під час війни працівник може бути звільнений:

• з ініціативи працівника;

• у випадку припинення трудового договору;

• з ініціативи роботодавця.

Під час звільнення працівників у період воєнного стану слід враховувати наступне:

• законодавство не містить заборон щодо звільнення працівника в період воєнного стану;

• розширено випадки припинення трудових відносин;

• працівник може звільнитись за власним бажанням без відпрацювання 2-х тижнів у певних випадках;

• видати наказ про звільнення можна у період перебування працівника у відпустці, на лікарняному;

• передбачено новий порядок оформлення звільнення працівника.

Ганна Лисенко розкрила нові правила розрахунку при звільненні працівника. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати, а саме:

• основна та додаткова заробітна плата,

• заохочувальні та компенсаційні виплати,

• інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства (ч.1 ст. 116 КЗпП).

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч. 2 ст. 116 КЗпП).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ст. 117 КЗпП).

У день звільнення, згідно ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний:

1) видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;

2) видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116);

3) провести розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП;

4) на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Лектор акцентувала увагу на законодавчих змінах у частині звільнення, що пов’язані з введенням заборони мобінгу (цькування). Зокрема, працівникам надали право звільнитись «за 1 день», якщо роботодавець чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. При цьому, працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку (п. 1 ст. 44 КЗпП).

Серед нових підстав для звільнення виокремлено наступні:

1) роботодавець може звільнити працівника в односторонньому порядку, якщо ним вчинено мобінг (цькування), що встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили (п. 12 ст. 40 КЗпП).

2) роботодавець може звільнити керівника підприємства за вчинення мобінгу або за невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням (п. 1-2 ст. 41 КЗпП).

Лектор детально розкрила підстави звільнення з ініціативи працівника:

• за власним бажанням – ст. 38 КЗпП;

• розірвання строкового трудового договору — ст. 39 КЗпП;

• розірвання договору у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору — ч. 3 ст. 38, ст. 39 КЗпП.

Проаналізовано питання звільнення працівника за власним бажанням. Так, працівник має право звільнитись, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні (п. 1 ст. 38 КЗпП).

Працівник має право звільнитись у будь-який день, якщо має місце:

• переїзд на нове місце проживання;

• переведення на роботу в іншу місцевість;

• вступ до закладу освіти;

• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;

• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю I групи;

• вихід на пенсію;

• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).

У період воєнного стану працівник має право звільнитись у будь-який день у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника (ст. 4 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX)

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору п. 3 ст. 38 КЗпП.

В огляді окресленого питання лектором проаналізовано судову практику.

Зокрема, у Постанові ВС від 28.06.2022 р. № 202/1705/20, вказано, у разі якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП.

У Постанові ВС від 31.08.2022 року по справі № 369/1906/18 Суд зауважив, що неприйняття керівником роботодавця відповідного управлінського рішення за заявою позивача про звільнення за власним бажанням є порушенням гарантованого у статті 43 Конституції України права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Говорячи про припинення строкового трудового договору, лектор сфокусувала увагу на Постанові ВС від 14.04.2022 року № 463/500/20, у якій визначено, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виявив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Під час вебінару було висвітлено питання звільнення працівника в період воєнного стану за один день з наступних причин:

• ведення бойових дій в районі, де розташоване підприємство;

• загрози для життя і здоров’я працівника;

• без двотижневого попередження.

Виняток становлять випадки:

• примусового залучення до суспільно-корисних робіт,

• залучення до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.

Детально було розкрито порядок звільнення за ініціативою роботодавця. Згідно п.1. ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у період дії воєнного стану можливо:

• під час тимчасової непрацездатності;

• під час відпустки, крім відпустки у зв’язку із вагітністю, пологами та доглядом за дитиною.

Датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, або перший робочий день після закінчення відпустки.

У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Водночас розірвання трудового договору з працівниками, обраними до профспілкових органів з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 – 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41, як і раніше, потребують отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Під час дії воєнного стану було розширено підстави припинення трудового договору:

• звільнення працівника у разі смерті роботодавця-фізичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи померлим (п. 8-1 ст. 36 КЗпП);

• звільнення за відсутність працівника на роботі більше 4 місяців (п. 8-3 ст. 36 КЗпП);

• звільнення з ініціативи роботодавця – відсутність роботи (п. 6 ст. 41 КЗпП);

• вивільнення працівників у зв’язку неможливості забезпечення працівника роботою згідно п. 6. ст. 41 КЗпП (ч. 7 ст. 49-2 КЗпП);

• підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП).

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/a4Txo1q

Як правильно звільнити працівника, аби не програти суд? – відповідь на це питання у тематичному матеріалі на сторінці Advocat Post: https://cutt.ly/X4TxlHO

Найближчі заходи на тему трудового права:

Новини

Відпрацювання 2-х тижнів перед звільненням: чи це обов’язково?

Норма закону

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. Стаття 38 КЗпП говорить про попередження про звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву. Відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки», на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки.

Працівника може бути звільнено й у вихідний для нього день (з дотриманням у день звільнення правила про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення) — це прямо передбачено ст. 116 КЗпП.

Важливо

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому при звільненні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Важливо

За ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП, умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені ст. 40 і 41 КЗпП.

Отже, під час тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці працівник не може бути звільнений тільки на підставах, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, крім припинення трудового договору на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП (нез’явлення на роботу впродовж більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання).

За ст. 121 КЗпП за відрядженими працівниками зберігаються впродовж усього часу відрядження місце роботи (посада). Таким чином, припинення трудового договору під час відрядження законодавством про працю не передбачене.

Відпрацювання при звільненні за згодою сторін

Чи потрібно відпрацьовувати два тижні при звільненні за згодою сторін, складне запитання для новачків кадрової справи та значуще для працівників. Роз’яснюємо норми законодавства та відповідаємо у статті.

«Як можна звільнитися з роботи без відпрацювання?» — запитання, яке часто чують кадровики від працівників, що хочуть піти з роботи якнайшвидше.

Дійсно, у більшості випадків звільнення потребує відпрацювання двох тижнів. Однак є законний вихід із ситуації — звільнення за згодою сторін. Ключова особливість такого виду звільнення з роботи — його дату визначають за домовленістю. Тобто відпрацювання 14 днів при звільненні у такому випадку не є обов’язковим.

Якщо працівник хоче звільнитися «сьогодні на сьогодні», а директор не заперечує, то єдина можливість утілити це в життя — це саме він, пункт 1 статті 36 КЗпП.

Чому тільки так? Досвідчені кадровики добре обізнані з тим, що попередження про звільнення за два тижні — це догма для процедури звільнення за власним бажанням. Звісно, якщо не йдеться про поважні причини як-от вагітність, вихід на пенсію, догляд за дитиною та інше.

Якщо працівник просить звільнити його за власним бажанням — завтра і ані днем пізніше, то навіть, якщо директор готовий пристати на цю пропозицію, оформити звільнення саме за статтею 38 КЗпП — не можна. Зважайте, недотримання двотижневого строку попередження буде порушенням законодавства про працю. Адже ці 14 днів даються не просто так. Людина може й передумати, а відтак відкликати заяву про звільнення за власним бажанням.

А ось відкликати заяву про звільнення за угодою сторін працівник права не має.

Відмовитися від домовленості можна знову ж таки лише за згоди всіх .

Як казали римляни — треба вислухати й іншу сторону.

Рекомендація місяця від редакції порталу «Кадровик-01»

Запрошуємо на вебінар « 10 кейсів з військового обліку, на які не знайдете відповідь у законодавстві », який відбудеться 7 березня. Спікер — юрист, сертифікований експерт з військового обліку Юлія Видиборець. У програмі — обов’язки відповідального за ведення військового обліку, оповіщення про виклик до ТЦК працівників, які відсутні через відрядження, відпустку, хворобу, призупинення трудового договору. Також відповіді на важливі питання: як вести списки персонального військового обліку: сумісники, працівники, яким виповнилося 27 років, працівники, які відмовляються надати інформацію, як роботодавцям реагувати на вимоги ТЦК та СП, який документ підтверджує, що працівник був у ТЦК, чи вимагати його від працівника.

Щоб переглянути вебінар та отримати сертифікат, реєструйтеся

Related Post

Звідки береться сальмонела у курціЗвідки береться сальмонела у курці

Зміст:1 Обережно, сальмонельоз: як уберегти себе та близьких1.1 Як уберегтися від сальмонельозу2 Як уберегтися від сальмонельозу і що робити в разі зараження?2.1 Механізм передачі сальмонельозу2.2 Ознаки сальмонельозу2.3 Діагностика і перша