Особові займенники – я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони. Зворотний займенник – себе. Присвійні займенники – мій, твій, наш, ваш, їхній, свій. Вказівні займенники – цей, той, такий, стільки.
Займенники «нас», «нам», «нами» є формами займенника 1 особи множини «ми». Займенники «тебе», «тобі», «тобою» є формами займенника 2 особи однини «ти». Займенники «вас», «вам», «вами» є формами займенника 2 особи множини «ви». Займенники «її», «їй», «ній», «нею» є формами займенника 3 особи однини «вона».
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
В залежності від того, на яку особу вказують займенники, вони поділяються на три особи.
Українська мова: займенник
| Розряд | Приклад |
|---|---|
| Особові | я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони |
| Зворотний | себе (відсутня форма Н.в.) |
| Присвійні | мій, твій, свій, наш, ваш, його, її, їх, їхній |
| Вказівні | той, цей, такий, стільки |
Мова – ДНК нації На жаль, під впливом російської мови все частіше «їх» вживається не у властивому значенні. Насправді, «їхній» – це присвійний займенник (відповідає на питання «чий?»), а «їх» – це форма родового й знахідного відмінка від особового займенника «вони» (відповідає на питання «кого?», «чого?», «що?»).
– займенники наш, ваш, всякий, кожний, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи: наш, нашого, нашому…; наша, нашої, нашою… ; наші, наших, нашим…;