1. Склад. Складоподіл

Склад — це частина слова, вимовлена одним поштовхом видихуваного повітря: по-ра, о-чі, каз-ка .

Кожен склад може мати тільки один голосний звук. Голосні звуки називають складотворчими . Отже, у слові стільки складів , скільки голосних звуків.

• односкладові (кіт, рід, сіль);
• двоскладові (ти-ре, ко-лос);
• багатоскладові (ко-ри-дор, вось-ми-ніг).

Залежно від наголосу склади поділяють на наголошені й ненаголошені.

Склад , що закінчується на голосний звук, називається відкритим ( ка-ре-та, ки-ше-ня ), а склад , який закінчується на приголосний, — закритим ( май-стер , пар-кет ).

• Подовжені приголосні при складоподілі можуть розриватися: під-да-шок, гран-ню, суд-ді.
  
• Якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу: ка-ша, ба-бу-ся.
  
• Якщо між голосними є кілька приголосних, то й, в, р, л, м, н , які стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що йдуть після них, — до наступного : май-ка, пил-ка, зір-ка .
• Якщо другим приголосним виступають й, в, р, л, м, н , то разом із попереднім приголосним вони відходять до наступного складу: то-плю, ху-тро.
  
• Якщо обидва приголосні сонорні, то перший належить до попереднього складу, а другий — до наступного : вір-ний, май-но .
  
• Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу: ті-сто, кри-шталь.
  
• Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів : каз-ка, рід-кий.

Структура складу

Кожна мова володіє власним набором типів складів. Різною є будова складу: в одних мовах переважають відкриті і прикриті склади, в інших прикритих зовсім немає, по-різному проходить межа складу. Наприклад, у французькій мові межа складу, як правило, проходить після приголосного (ac-teur); у полінезійських мовах тільки відкриті склади (Ра-па-ну); в уральських і тюркських мовах на початку складу може бути тільки один приголосний; у дагестанських мовах у кінці складу допускаються тільки сполучення “сонорний + шумний”; у німецькій мові дзвінкі приголосні неможливі в кінці складу; в англійській, німецькій, французькій, румунській, чеській мовах два або три голосні тобто дифтонги і трифтонги, утворюють один склад і цим забезпечують їх фонетичну цілісність; у шведській мові склад характеризується компенсаторними відношеннями (зрівноважування) по довготі між голосними і кінцевоскладовими приголосними: за коротким голосним іде довгий приголосний, а за довгим голосним – короткий приголосний.

Отже, більшість мов виявляють фонологічні ознаки складу. В таких мовах звукові ланцюжки утворено співположенням складотворчих “квантів”, які мають чітко виражену внутрішню структуру; складоподіл тут однозначний. (Квант — найменша можлива кількість, на яку може змінитися дискретна за своєю природою величина.)

До числа мов, у яких немає фонологічних ознак складу, належить сучасна українська мова. Звукові ланцюжки в українській мові ґрунтуються на акустично-артикуляційних критеріях: для кожного звука характерний певний ступінь сонорності, відносне зростання м’язової напруженості (За лінгвістичним словником).

Типи складів

Сполучення різних звуків у межах одного складу утворюють різні типи складів.

У мовознавстві заведено позначати голосний буквою v (англ. vocal – голосний), а приголосний — буквою с (англ. consonant – приголосний).

Якщо позначити голосний звук літерою v, або цифрою 0, а приголосний – літерою с, або цифрами 1,2 то можна побачити, який набір типів складів має українська мова.

Основні типи складів

Межа між складами

В українській мові межа між складами проходить:

Коли поєднуються голосний з голосним або голосний з одним приголосним, поділ слова на склади труднощів не викликає. Наприклад: Так ма-ло лю-дей, я-кі у-мі-ють гар-но ста-рі-ти (Р. Стіл).

Український складоподіл

У сучасному українському літературному мовленні складоподіл підпорядкований тенденції наростаючої звучності в межах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з цим українські склади повинні закінчуватися голосними, вони, як най-гучніші, утворюють вершину складу.

Милозвучність нашої мови вимагає усунення груп приголосних у межах одного складу. Коли між складами виявляється збіг приголосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб гучність звуків попереднього складу спадала, а наступного -зростала або повторювала гучність попереднього, тобто гучність ніби пульсує: “біль-шою-меншою” – “меншою-більшою” або однаковою силою звучання.

Позначимо гучність звуків цифрами: голосні (найгучніші) – 4, сонорні приголосні – З, шумні дзвінкі приголосні – 2, а глухі – 1. Наприклад, запишемо у схемі індекс гучності для слова дужка

Бачимо, що це слово слід поділити на склади так: дуж-ка. І в слові казка поділ на склади буде таким: каз-ка, бо якщо віднести [з] до другого складу, то на його початку гучність знижуватиметься, а лише потім наростатиме (з-к), що суперечить природі нашого складу. Порівняйте гучність звуків у словах казка і каска:

а також у словах 1) мирний; 2) рідний; 3) думка; 4) верба:

Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується таким правилам:

• 1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
• 2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-сць.
• 3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
• 4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти,дру-жба.
• 5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
• 6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
• 7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
• 8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний:

Складотворні і нескладотворчі звуки

Складотворні звуки утворюють вершину складу, решта звуків у складі — нескладотворчі. У функції складотворних звуків виступають звичайно голосні, у функції нескладотворчих — приголосні. Разом з тим у кожній мові відомі голосні, позбавлені складотворної функції (пор. укр. [у], [і], наприклад: мо[у]ни[і ], [іду], [у]на[у]), або приголосні, наділені нею (пор. [р], [л] у сербсько-хорватській або чеській мові). Сонорні приголосні можуть бути складотворними і в українській мові. Наприклад: ве-пр, се-ме-стр, мо-нстр.

Кількість вершин сонорності показує кількість складів у слові, а кожна вершина вказує на складотворний звук.

Однак сонорні приголосні в кінці слова після глухих приголосних, особливо в швидкому темпі мовлення, можуть оглушуватися. Тоді їх гучність зменшується і вони втрачають свою складотворну функцію. Внаслідок цього склади, утворені сонорними, які є нетиповими для української мови, втрачаються (За Л. Шевченко).

Теорія сонорності за О. Єсперсеном

Датський лінгвіст О. Єсперсен розробив теорію сонорності ‘(лат. долота -дзвінкий), або звучності, в основі якої ле жать акустичні критерії. Для кожного звука характерний певний ступінь сонорності. Всі звуки поділяються на вісім або десять класів відповідно до ступеня їх сонорності.

Склад утворюється сполученням більш сонорного і менш сонорних елементів. Складоподіл здійснюється в тому місці, де межують найменш сонорні елементи.

Якщо десять класів сонорності позначити цифрами від 0 до 9, наприклад:

• 0 – глухі зімкнені;
• 1 – дзвінкі зімкнені;
• 2 – глухі щілинні (йдеться про звучність, а не про дзвінкість);
• 3 – дзвінкі щілинні;
• 4 – носові;
• 5 – бокові;
• 6 – дрижачі;
• 7 – голосні високого підняття;
• 8 – голосні середнього підняття;
• 9 – голосні низького підняття,

то одержані цифрові формули вказують межу між складами.

Складоподіл за теорією сонорності проходить між двома цифрами, друга з яких є абсолютно найменшою: кон-троль (084-0685), зазгдри-ти (393-167-07).

Однак згідно з теорією сонорності не можна пояснити наявність складів у шепітному мовленні, коли звучність нейтралізується (За С. Семчинським).

Опорні схеми визначення межі складу між приголосними

V – голосний (будь-який); С – сонорний приголосний (будь-який); Д – дзвінкий приголосний (будь-який); Г – глухий приголосний (будь-який).

Увага! Якщо сполучаються “сонорний-сонорний”, “сонорний-дзвінкий”, “сонорний-глухий”, тоді перший сонорний належить до переднього складу, а другий (сонорний, дзвінкий, глухий) – до наступного.

Увага! Якщо сполучаються “дзвінкий-сонорний”, “глухий-сондрний”, тоді другий сонорний разом із дзвінким і глухим належить до наступного складу.

У в а г а ! Обидва приголосні входять до наступного складу, якщо вони шумні (“дзвінкі-дзвінкі”, “глухі-глухі”).

Увага! Між дзвінким і глухим приголосними проходить межа.

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

Склад і складоподіл

Склад — це частина слова, яка ви­
мовляється одним поштовхом види­
хуваного повітря.
Склад може утворювати один чи
кілька звуків, але серед них обов’язко­
во має бути голосний. Саме голосний
звук виступає в ролі складотворного
(складового) й становить вершину
складу. Перед ним і після нього можуть
стояти приголосні, які називають
нескладотворчими.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
У слові стільки складів, скільки голосних звуків.
Залежно від кількості складів сло­
ва поділяють на:
• односкладові: день, ніч, рік, вік;
• двоскладові: вес на, лі-то, о-сінь,
зи-ма’,
• трискладові: снігопад, за-ме-
тіль, ві-хо-ла, за-ві-я, бу-ре-вій”,
• багатоскладові: хлі-бо-роб-ство,
сіль-сько-го-сподар-ський.
Чи є слова, які не можна поділити
на склади? Так, це деякі службові час­
тини мови: в, з, і.
У слові визначають наголошений
склад (на який падає словесний наго­
лос) і ненаголошені склади (решта).

МЕНЮ

• Науки
  • Мовознавство
  • Літературознавство
  • Психологія
  • Історія
  • Культурологія
  • Літературознавчі статті та праці
  • Мовознавчі праці
  • Педагогічні праці
  • Наукові роботи (дипломні, реферати та ін.)

  Нові записи

  • Початок Європи : Епоха Великого Переселення Народів
  • Історія Шумерів і падіння Аккадської Імперії
  • Ядерна зброя: виникнення, розвиток та сучасний стан
  • 245 днів війни в Україні на анімованій карті
  • Висадка в Нормандії: Операція, що змінила хід Другої світової війни
  • Як нацисти втікали в Аргентину після Другої світової війни?
  • Історія Тайваню. Чому він такий важливий для США та Китаю?
  • Велика Британія та її колонії: історія захоплення світу (Перша частина)
  • Арабо-Ізраїльські війни: Битва за виживання
  • Історія України: Український шлях до незалежності

  Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

  Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

  Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!