Краєзнавчі музеї.

Музеї цього профілю збирають, зберігають, вивчають і експонують матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру певного краю (області, району, міста, села). В них зібрані геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, народної творчості тощо. Характерною особливістю краєзнавчих музеїв є те, що вони, по-перше, експонують матеріальні пам’ятки і свідоцтва, зібрані на порівняно невеликій території, і репрезентують її краєзнавчу спадщину, по-друге, такі музеї можуть мати доволі широку експозиційну палітру, тобто за змістом експонованих предметів можуть поєднувати особливості музеїв історичного, меморіального, природничо-наукового, етнографічного й художньо-літературного профілів. Через це їх часто також називають музеями комплексного профілю.

Краєзнавчі музеї України здійснюють значну науково-дослідну роботу, спрямовану на вивчення колекцій, проводять археологічні розкопки і наукові експедиції, видають наукову і науково-популярну літературу. На базі краєзнавчих музеїв відбуваються наукові читання та конференції, матеріали яких публікуються в наукових працях музеїв.

Попередниками сучасних краєзнавчих музеїв були місцеві музеї, які виникли в Україні наприкінці XIX – на початку XX ст.: Миколаївський (1898 p.), Волинський (в Житомирі, 1902 р.) та ін.

Перший міський музей старожитностей заснований 1825 р. в Одесі. Більшу частину його експонатів становили визначні твори мистецтва, які подарували музею міські колекціонери.

Нині практично в кожній області функціонують обласні краєзнавчі музеї. Багато пам’яток матеріальної і духовної культури свого краю зібрано у краєзнавчих музеях Тернопілля, Кіровограда, Івано-Франківська.

Краєзнавчі музеї – це найчисленніша група серед музеїв нашої країни. До провідних музеїв цього профілю належать: Полтавський краєзнавчий музей, Закарпатський краєзнавчий музей, розташований у стародавньому замку м. Ужгорода; Білгород-Дністровський краєзнавчий музей, Кримський краєзнавчий музей у м. Сімферополі; Чернівецький, Житомирський та Одеський краєзнавчі музеї. Крім того, понад 7 тис. музейних закладів краєзнавчого типу працюють на громадських засадах.

Музеї художнього профілю. У міжнародній практиці музейної справи склався такий розподіл: музеї класичного мистецтва та музеї сучасного мистецтва (авангардистського, постмодерністського тощо). (Образно, другу групу музеїв можна назвати “музеями постійно плинних мистецьких виставок”.) Прірва між цими типами музеїв на рівні суспільних стереотипів дедалі поглиблюється, оскільки, за твердженнями мистецтвознавців, поглиблюється філософська буття – відтворююча прірва між самим традиційним та постмодерним мистецтвом.

Для ілюстрації, наведемо сентенцію одного з найавторитетніших мистецтвознавців сучасності Б. Гройса: “Сучасне мистецтво не займається ні зображенням зовнішнього світу, ні відображенням внутрішнього світу. Воно неначе змінило поле зору і зсунуло його з художнього об’єкта на контекст його функціонування – контекст психологічний, соціальний, політичний, медіальний, мовний тощо. Для сучасного мистецтва витвір мистецтва є певним знаком у системі інших знаків. И саме це відношення одного знаку до іншого є цікавим, а сам по собі знак не цікавий” [33].

Зауважимо: музеї сучасного мистецтва різко відособлюють себе від музеїв-“сховищ” давнього мистецтва й претендують на роль міжнародних та національних центрів культурного життя й осередків модної богемної тусовки. Вони ведуть активну (агресивну) маркетингову політику захоплення споживацького ринку й за допомогою PR-технологій прищеплюють (як на мене, навіть нав’язують) соціуму еталони і модні новинки сучасного культурного життя цивілізації, осередками-репрезентантами якого є саме ці музеї.

Найактивнішими у цьому плані є Нью-йоркський музей “Метрополітен”, французькі Центр сучасного мистецтва імені Ж. Помпіду в Парижі та Музей сучасного мистецтва в м. Бордо, а особливо – глобальна мережа музеїв сучасного мистецтва Соломона Гуггенхайма (у Нью-Йорку і Лac-Вегасі (СІЛА), Венеції (Італія), Берліні (Німеччина) і Більбао (Іспанія) *2 [65].

Класичні музеї художнього профільного типу зберігають, вивчають і пропагують визначні твори живопису, графіки, скульптури, ужиткового мистецтва, а також народної творчості усіх культурно-мистецьких епох (у т. ч. й сучасної), ведуть велику дослідницьку і науково-освітню роботу. Експозиції цих музеїв побудовані таким чином, щоб висвітлювати еволюцію розвитку того чи іншого виду мистецтва в історичній та осередковій (за мистецькими школами) послідовності.

Першим художнім музеєм на території України став Музей художньої промисловості, відкритий 1873 р. у Львові. Пізніше, у 1886 р. було засновано Міський художній музей у Харкові, у 1889 р. – Міський музей красних мистецтв в Одесі.

Провідне місце серед сучасних художніх музеїв України займають: Національний музей українського образотворчого мистецтва України в Києві, Львівська галерея мистецтв, Національний музей українського народного декоративного мистецтва України в Києві, Харківський художній музей, Одеський художній музей. Художні музеї є також у Дніпропетровську, Севастополі, Алупці, Бердянську та в інших містах.

Художні музеї нашої країни не лише зберігають і популяризують твори образотворчого мистецтва, а й організовують суспільно резонансні виставки, підготовлені спільно з іншими музеями чи влаштовані у порядку культурного обміну між країнами.

Краєзнавчий музей, Ромни

Роменський краєзнавчий музей має має одну із найкоштовніших музейних колекцій в Україні. Тут зберігаються понад 40 000 історичних, культурних матеріалів не тільки Ромен, а й Посулля – історичної області на Сумщині. Також у музейному фонді знаходиться 10 000 фоліантів.

Історія музею в Ромнах

Роменський краєзнавчий музей був заснований майже 100 років тому – у 1919, а вже через рік, 28 листопада 1920, була відкрита перша експозиція для відвідувачів музею.

Засновниками краєзнавчого музею у Ромнах стали український скульптор і кінорежисер Іван Кавалерідзе, археолог та професор Микола Макаренко, краєзнавець і перший директор краєзнавчого музею М. Семенчик.

У 2007 році Роменський краєзнавчий музей увійшов до складу історико-культурного заповідника «Посулля».

Відділи та експозиції музею

Краєзнавчий музей має такі відділи:

• відділ історії Роменщини;
• відділ фондів музею;
• відділ Петра Івановича Калнишевського;
• художній відділ;
• відділ природи краю.

У Роменському краєзнавчому музеї, окрім тематичних виставок, які часто змінюються, є й постійні експозиції:

• «Духовні обереги краю»;
• «Роменці – герої Чорнобиля»;
• «Життя в ім’я науки»;
• «Історичний вибір народу»;
• «Віхи історії Роменщини»;
• «Роменщина в роки Великої Вітчизняної війни»;
• діорама «Тваринний світ Роменщини».

Найцікавішими експонатами у краєзнавчому музеї є скіфські старожитності та пам’ятки слов’янської доби, Євангеліє останнього кошового отамана Петра Калнишевського, ікона «Роменська Мадонна» Григорія Стеценка, оригінал Литовського статуту 1588 року і торбан (музичний інструмент) Тараса Шевченка.

Ромни – це місто, де гриміла козацька слава, тож тут є багато експонатів, які мають стосунок до цієї доби: різні козацькі монети, зброя, колекція справжніх козацьких люльок.

Зайшовши до одного із залів музею, ви відчуєте атмосферу відомого Іллінського ярмарку, який проводили у Ромнах у 18 та на початку 19 століття. За своїм масштабом у Російській імперії він поступався лиш ярмарку у Нижньому Новгороді. Відвідували роменський ярмарок Тарас Шевченко, Михайло Щепкін та Остап Вересай.

Як доїхати до музею

Роменський краєзнавчий музей знаходиться у центральній частині міста на вулиці Рози Люксембург, 10, недалеко від міського парку імені Тараса Шевченка та центрального ринку. До залізничного вокзалу пішки йти хвилин 20. У Ромнах зупиняються потяги та електрички з Бахмача, Кременчука та Ромодана.

Години роботи: з 8:00 до 17:00 (крім суботи і понеділка).

Вам також може бути цікаво

Корисні копалини на Місяці

Розвиток космічної індустрії дозволяє людству замислюватися про колонізацію космосу. Найближчою сусідкою для нашої планети є Місяць. До неї три дні польоту, та й здійснені російські програми “Місяць”, “Місяцехід”, а трохи пізніше – американська програма “Аполлон”, показали, що це цілком можливо.

Які корисні копалини є на Місяці

Аналізи місячного грунту виявили не тільки унікальний склад грунту, але і наявність на Місяці корисних копалин. Так, виявлені запаси заліза, титану, алюмінію, магнію, сірки, калію і натрію. У поверхневому ґрунті знайдені поклади такого рідкісного для Землі речовини, як ізотоп гелій-3. Він може використовуватися як паливо в термоядерних реакторах. Крім того, на Місяці знайдені пласти льоду, а це значить, що на Місяці є запаси води. А ось нафти, газу і вугілля не виявлено.

Плани і проекти з видобутку корисних копалин на Місяці

Перші програми по колонізації Місяць з’явилися вже в 60-х роках минулого століття. Програми розробляли дві потужні держави – СРСР і США. Але жоден з проектів не був реалізований. Як і більш пізній проект вчених НАСА – Lunar Oasis. Останній був запропонований в 1989 році і до цих пір вважається одним з найбільш опрацьованих і реалістичних.

• 2028-2030 рр – пілотовані польоти на Місяць.

• 2030-2050 – будівництво населеної бази та полігону з видобутку корисних копалин.

Схожі статті