Перевірені досвідом рекомендації Українцям Хто бере участь у супер старий

Хто бере участь у супер старий

ТОП-30 найкращих мультфільмів усіх часів на думку критиків та глядачів

Будьмо чесними: мультики люблять переглядати не лише діти, але й дорослі.

Ось тридцять мультиків, які мають найвищі рейтинги критиків та глядачів.

Сюжет комедійно-пригодницького анімаційного фільму від Pixar розгортається навколо нових пригод ковбоя Вуді, астронавта Базза, тіронозавра Рекса, песика Слінкі та інших іграшок.

Знову збираються разом, коли їм доводиться перебратися в будинок до своєї нової господині Бонні.

Це екранізація комікса Spider – Verse. Юний Майлз Моралес з Нью-Йорка живе в світі неймовірного потенціалу всесвітів, де екіпіровку супергероя носить не тільки він.

Цей спільний проект студій Disney і Pixar посів десяте місце у списку найприбутковіших мультфільмів усіх часів.

Райлі – звичайна 11-річна школярка, її поведінку визначають п’ять базових емоцій: Радість, Печаль, Страх, Гнів і Відраза.

Емоції живуть у свідомості дівчинки і кожного дня допомагають їй справлятися з проблемами, керуючи усіма її вчинками.

Мігель живе в мексиканському селі в родині шевців і дуже хоче стати музикантом. Щоб здійснити мрію, хлопець має розгадати давню таємницю свого роду, заховану у Країні Мертвих.

Взявши в напарники скелета-провідника та дивакуватого пса Данте, Мігель вирушає в потойбіччя.

Це перший повнометражний анімаційний фільм компанії Волта Діснея і у США загалом.

Крім того, він є першим анімаційним фільмом, виготовленим у повному кольорі.

“Білосніжка” отримала безліч нагород, включаючи “Оскар”.

Продовження мультфільму “Суперсімейка” 2004 року (він є нижче у рейтингу).

Сім’я супергероїв, які відійшли від великих справ і воліють жити звичним непримітним життям, знову вимушена повернутися до справи.

Усі члени сім’ї мають надприродні здібності й у минулому легко справлялися зі злом світового масштабу.

Пригодницька комедія про ведмедика Паддінгтона. Стрічка є продовженням фільму 2014 року “Пригоди Паддінгтона”.

Паддінгтон, оселившись у родини Браун, став дуже популярним. Тож коли його заарештовують за крадіжку, Брауни намагаються довести невинуватість ведмедика.

Ще один “оскароносний” мультик з відмінним гумором.

Сучасний тваринний мегаполіс Зоотрополіс – місто, якому немає подібних.

Він складається з різних ареалів, як то модний квартал Площа Сахара або холодна окраїна Тундратаун, в яких мирно співіснують тварини з усього світу.

Коли до міста прибуває новоспечена офіцер Джуді Хоппс, вона швидко усвідомлює, що бути єдиним кроликом у поліції, де служать великі та серйозні тварини, не так вже й легко.

Продовження мультфільму “Історія іграшок” .

Лейтмотивом сюжету є тема дорослішання дітей та зміни їх інтересів з точки зору іграшок, для яких це обертається трагедією і може здаватися зрадою.

Дивовижно красивий, яскравий, добрий та веселий мультфільм про буркотливого пенсіонера та хлопчика, що відправилися у подорож в літаючому на повітряних кульках будинку.

Це історія про дружбу, спогади, самотність, кохання та любов до життя, яка отримала “Оскар”.

За сюжетом, пенсіонер Карл Фредріксен вирішує виконати обіцянку, яку він дав покійній дружині та здійснити свою мрію про велику пригоду.

Прив’язавши тисячі повітряних кульок до свого будинку, містер Фредріксен відправляється в дивовижну подорож до Південної Америки.

Але виявляється, що в будинку Карла є випадковий “пасажир”, школяр на ім’я Расел…

Мультик удостоєний двох премій “Оскар”.

Блакитна Фея оживила ляльку-маріонетку, але щоб стати справжнім хлопчиком, герою необхідно у добрих справах проявити хоробрість та чесність.

І ось довгоносий непосидько та його совісний друг – цвіркун Джиміні Крікет відправляються на зустріч найнеймовірнішим пригодам.

Третя частина мультфільмів серії “Історія Іграшок”.

Енді виріс і наступного тижня має їхати до коледжу. Іграшки сподіваються, що після від’їзду вони всі разом житимуть на горищі до кращих часів.

Їхній господар справді хотів віднести їх на горище, а Вуді забрати із собою.

Але за випадковістю іграшки опиняються на смітнику. Розчаровані, тим, що для Енді вони стали сміттям, вони добровільно вирушають до дитсадка.

Після нападу хижої риби, Марлін втратив дружину і безліч ікринок, із яких згодом повинні були вирости його діти.

У нього залишився лише один синочок.

І сьогодні, через багато років, Немо вперше йде до школи.

Будучи вельми неслухняною дитиною, він запливає занадто далеко, в заборонену для маленьких риб територію.

Стрічка є продовженням анімаційного фільму “У пошуках Немо”.

Мультик розповідає про рибку Дорі, яка намагається з’ясувати таємниці свого минулого та своєї сім’ї.

Фільм розповідає про 14-річну доньку полінезійського вождя Ваяну.

Двічинка вирушає в подорож океаном у пошуках героя Мауї, здатного повернути процвітання її острову.

Це був перший повнометражний фільм, повністю змодельований на комп’ютері.

За фільмом усі іграшки живі, хоча люди про це і не здогадуються. У малого Енді є найулюбленіша іграшка – ковбой Вуді.

На його День народження йому подарували космічного рейнджера База Рятівника, який став його новим улюбленцем.

Якось Вуді вирішив пожартувати над впевненим у своїй “космічності” Базом. Він попросив його врятувати життя іграшці, що валялася на підлозі, але ненароком скинув рейнджера з вікна.

Засмучені іграшки звинуватили Вуді у тому, що він заздрив Базові і вирішили позбутися його так само. Тепер він разом із рейнджером мають знайти шлях додому.

Головного героя в цьому захопливому мультиплікаційному фільмі звуть Еммет.

Він вважається звичайнісінькою лего-фігуркою, яка до цього моменту займалася будівництвом і зовсім нічого не знає про якесь інше життя, як ніби його запрограмували на таку посаду.

Але одного прекрасного дня доля закинула його на засідання відомих фігурок, які представляють собою вищу еліту цього лего-світу.

Автор українського перекладу – Сергій SKA Ковальчук .

Це історія про Атарі Кобаяші, 12-річного хлопчика, який перебуває під опікою корумпованого мера Кобаяші.

Коли за наказом мера усіх домашніх собак міста Мегасакі висилають до величезного сміттєзвалища, Атарі самостійно рушає на мініатюрному турбогвинтовому літаку до Сміттєвого Острову у пошуках свого вірного песика Спотса.

Там з допомогою зграї нових друзів – дворняжок він організує грандіозний похід, який вирішить долю й майбутнє всієї Префектури.

Фільм розповідає про хлопчика на ім’я Кубо, який має розгадати таємницю своєї спадщини.

У маленькому селищі вікінгів, які спокійно полюють, рибалять та пасуть овець, лише одна велика проблема – сусіди.

Плем’я драконів, яке живе поруч, постійно краде у них овець і руйнує будівлі – тож зрештою люди в рогатих шоломах починають планувати війну на повне знищення летючих істот.

І лише один з них буде намагатись завадити цій війні – хлопець, який потоваришував зі збитим ним драконом.

Події цього захопливого та веселого мультфільму обертаються навколо Шона, який вирішує взяти вихідний і повеселитися, але в підсумку ситуація виходить з-під контролю.

Тепер разом з дружною компанією своїх вірних друзів баранчикові Шону доведеться вирушити у велике місто, щоб допомогти фермеру, який потрапив у великі неприємності.

Ще один “оскароносний” мультик.

В його основі – історія робота на ім’я ВОЛЛ·І, який призначений для очищення Землі від відходів у далекому майбутньому.

Він закохується в іншого робота на ім’я Єва і слідує за нею в космічний простір за пригодами, що змінять долю його виду і долю всього людства.

Один з найчарівніших і всіма улюблених мультфільмів – історія маленького слоненяти з дуже великими вухами, який навчився літати.

Відкрити дивовижний талант і повірити в себе Дамбо допоміг безжурний мишеня Тімоті, який став йому справжнім другом.

Справжня казка про те, як неговіркий і незграбний слоненя перетворився в найбільшу зірку цирку.

Мультик отримав премію “Оскар” за найкращу музику до фільму.

Щур Ремі живе зі своєю сім’єю в сільському будиночку. Він має надзвичайно тонкий нюх і відчуття смаку.

Телепередача про книгу найкращого кухаря Франції Гюсто, яку він побачив в будинку, відкриває перед ним світ кулінарії.

Володарка будинку дізналася про існування щурячої сім’ї і виганяє її зі свого будинку. Ремі потрапляє у водостік і губить своїх близьких.

Вибравшись нагору, опиняється у Парижі біля ресторану відомого Гюсто, який на той час помер. Потрапивши на кухню ресторану, Ремі готує суп, зіпсований прибиральником Лінгвіні…

Ця сімейка мешкає в тихому передмісті.

Вони – сім’я супергероїв, проте вони вже відійшли від великих справ і воліють жити звичним непримітним життям. Усі члени сім’ї мають надприродні здібності й у минулому легко справлялися зі злом світового масштабу.

Аж ось одного прекрасного дня татові і усій його родині доводиться знов одягтися в прогумовані костюми супергероїв і відправитися назустріч новим пригодам.

Потрібно учергове врятувати світ від таємничого лиходія. Хто ж він такий? Цього ще не знають навіть герої з суперсімейки…

Повнометражний аніме-фільм – екранізація однойменної манги 1982 року Хотару Окамото і Юко Тоне.

27-річна дівчина Таеко відправляється з Токіо, де вона живе, в село до родичів, щоб допомогти їм зі збором шафрану.

Під час цієї подорожі вона часто подумки повертається в дитинство, в той час, коли вчилася в п’ятому класі. Вона знову і знову переживає давні відкриття, веселі та важкі моменти свого дитячого життя.

Здається, що Таеко ще не знайшла своє місце в житті і це літня подорож допоможе їй розібратися в собі.

Цей мультфільм присвячений групі The Beatles наповнений п існями у їхньому виконанні.

Одного разу, в чудовій мальовничій музичній країні під назвою Пепперленд (Pepperland) з’явилися нехороші Сині Вреднючки. Вони почали заморожувати всіх направо і наліво, а найгірше було те, що вони заморозили Оркестр Клубу самотніх сердець Сержанта Пеппера – головну музичну силу Пепперленда.

Юний Фред забирається в Жовтий Підводний Човен і пливе на пошуки Музики, яка прожене Синіх вреднючок. Він зустрічає групу The Beatles, і вони погоджуються йому допомогти.

В останньому епізоді ми бачимо вже справжніх, ненамальованих бітлів.

У 2012 році мультфільм відреставрували.

У 2006 році мультик був занесений до списку найкращих американських фільмів-мюзиклів за версією Американського інституту кіномистецтва.

Мультик знятий на основі однойменної французької народної казки.

До двадцятиріччя мультфільму у 2012 році його знову випустили у кінопрокат, тепер у форматі 3D .

Мультфільм у жанрі пластилінової анімації.

Історія розгортається на курячій фермі, організованої за типом нацистського концтабору.

Курочки повинні нести яйця кожен день, щоб не стати обідом для своїх господарів.

Таке життя є нестерпним і під керівництвом заповзятої і невтомної курки Джинджер вони планують втечу з курника…

Мультик розповідає про хлопчика на прізвисько Кабачок (справжнє ім’я – Ікар), який випадково вбиває свою матір-алкоголічку і потрапляє до сирітського притулку.

Мультфільм був висунутий Швейцарією на премію “Оскар” за кращий фільм іноземною мовою, а також брав участь в боротьбі за кращий анімаційний фільм.

Вас також може зацікавити:

Як російські мультфільми впливають на наших дітей і чому це небезпечно

Острів скарбів, Пригоди капітана Врунгеля та Лікар Айболить: мультфільми, за які ми дякуємо Давиду Черкаському

Добірка добрих дитячих мультфільмів українською мовою. Відео

1903-1950

Ерік Артур Блер, який пізніше обрав мистецький псевдонім Джордж Орвелл (George Orwell), народився 25 червня 1903 р. в м. Мотіхарі (Індія). Ця країна в той час була однією з колоній, що належали Британській імперії. Батько майбутнього письменника, Роберт Уолмслі Блер, служив в одному з департаментів індійської адміністрації Великої Британії. Мати, Іда Мейбл Блер, займалася домашнім господарством і вихованням дітей. Саме вона прищепила їм інтерес до мистецтва й іноземних мов.

Оскільки батько приділяв родині мало уваги, Ерік зростав у товаристві матері й сестер — Евріл і Марджорі. Хлопчик нерідко почувався самотнім, бо він не мав друзів-однолітків, з якими можна було б спілкуватися. Тому найкращими друзями Еріка стали книжки. Він захоплювався творами Дж. Свіфта й Дж. Лондона, придумував власні фантастичні світи, вів діалоги з уявними персонажами. Пізніше, в есе «Чому я пишу» (1946), митець зазначав: «Уже з раннього віку, приблизно з п’яти-шести років, я знав, що стану письменником, коли виросту. Я знав, що в мене є хист до мови й здатність дивитися в обличчя неприємним фактам, і мені здавалося, ніби це створювало мій особливий світ, у якому я міг віднайти розраду від реальних турбот і невдач».

Ерік здобув середню освіту у Великій Британії. Тут він отримав стипендію для подальшого навчання в Ітонському коледжі, що й нині вважається однією з найпрестижніших приватних шкіл країни. У коледжі навчалися представники королівської сім’ї, видатні державні діячі, науковці та письменники. До речі, коли Ерік навчався в Ітоні, саме там працював письменник О. Гакслі, який викладав у нього французьку мову.

Після закінчення школи Ерік поїхав у Бірму й вступив до імперіальної поліції в Індії, де служив упродовж п’яти років. Однак посада дрібного поліційного чиновника його не приваблювала, і в 1927 р., повернувшись у відпустку до Англії, Ерік відмовився від старшинського чину й вирішив стати письменником. Деякий час він жив і працював у Лондоні, пізніше — у Парижі. Однак грошей постійно не вистачало, а видавці відмовлялися друкувати його твори, тож Ерік був вимушений підробляти продавцем у книжковій крамниці, шкільним учителем, мити посуд у місцевих ресторанах. Він побачив справжнє життя в бідних кварталах європейських столиць, життя простих трудівників, які потерпали від виснажливих умов праці й часто не могли навіть прогодувати свої родини. Згодом в його творах з’являться представники робочого класу — образи, у яких звеличується людська праця, витримка та сила духу.

Враження від цього періоду відтворені в збірці нарисів «У злиднях Парижа і Лондона», яку було опубліковано в 1933 р. під псевдонімом Джордж Орвелл. Псевдонім, що походив від назви річки Орвелл у Східній Англії, зрештою так і залишився. Саме під цим ім’ям він увійшов в англійську літературу й саме так підписував наступні романи, які виходили друком щороку. У 1934 р. побачила світ книжка «Дні в Бірмі» (нині ця країна має назву Республіка Союзу М’янма), у якій ішлося про роки, проведені на службі в колоніях Британської імперії. Після того Джордж Орвелл опублікував роман «Донька священика» (1935) і праці, присвячені різноманітним сферам суспільного життя — політиці, мистецтву, літературі.

У 1936 р. Джордж Орвелл одружився з Елін О’Шонесі, а того ж року в Іспанії розпочалася громадянська війна. Наприкінці року він поїхав туди як кореспондент BBC й лондонської газети «Observer». Згодом, пройшовши початкову військову підготовку, вирушив на фронт, де отримав поранення горла. Він не розмовляв майже рік і заговорив лише біля мікрофона — під час Другої світової війни Джордж Орвелл був ведучим антифашистських радіопередач. Письменника та його дружину переслідували, вони довго не могли виїхати з Іспанії, та все ж таки їм пощастило покинути країну, уникнувши арештів. Політична боротьба в Іспанії, що супроводжувалася фізичним винищенням «інакомислячих», судовими процесами й розстрілами, відбувалася водночас із великими «чистками» у СРСР, про які було добре відомо письменникові. Невдовзі після повернення на батьківщину вийшла друком його книжка «Уклін Каталонії» (1938).

Спостерігаючи за суспільно-політичними подіями того часу й беручи в них безпосередню участь, Джордж Орвелл бачив, як найсміливіші демократичні поривання зазнають поразки, а прекрасні ідеали революції спотворюються в брудному дзеркалі реальності. Він вважав, що новому часові потрібні нове мистецтво, нове відчуття правди, бо в цю складну добу вже не можна було залишатися осторонь громадського життя й плекати старі романтичні мрії. Нові книжки, за його словами, мають спонукати читачів сумніватися в загальноприйнятих ідеях і гучних лозунгах, ставити незручні запитання, «домислювати до кінця думки, які додумувати зазвичай не хочеться».

Після завершення Другої світової війни письменник оселився зі своєю другою дружиною Сонею на узбережжі Шотландії, де закінчував роман «1984». Джордж Орвелл помер від туберкульозу в лікарні в м. Лондоні (Велика Британія) 21 січня 1950 р.

Яскрава думка

Джордж Орвелл про Джонатана Свіфта

  • «Найбільшим внеском Свіфта в політичну думку треба вважати гнівний сарказм, який він спрямовує, особливо в третій частині ”Мандрів Лемюеля Гуллівера“, на тоталітарне суспільство. Він бачить ”поліційну державу“, де повно шпигунів, де полюють на єретиків і судять ”зрадників батьківщини“, і все це відбувається з єдиною метою: нейтралізувати народне невдоволення, обернувши його на воєнну істерію».

Повість-антиутопія «Колгосп тварин» (1945). Історія створення. Джордж Орвелл жив і працював у першій половині ХХ ст., що було ознаменовано масштабними суспільно-політичними подіями в усьому світі. Він був свідком революційних подій 1917 р. в Росії й установлення радянської влади на території колишньої Російської імперії. Митець ніколи не був у СРСР і знав про цю державу тільки те, що можна було довідатися з книжок і часописів, але поставив собі за мету викрити жахливу сутність сталінського тоталітарного режиму, або «радянського експерименту», як його називали в той час на Заході. Тому невдовзі після повернення з Іспанії він вирішив виступити проти радянського міфу в повісті-антиутопії «Колгосп тварин» (англ. «Animal Farm»), у якій використав форму казки, доступну майже кожному читачеві і яка могла бути легко перекладена іноземними мовами.

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Називати речі своїми іменами

Моральна позиція Джорджа Орвелла характеризується свободою від ілюзій — свободою називати речі своїми іменами, називати диктатуру вождя — диктатурою, а розправу над інтелігенцією — розправою. Письменник ніколи не йшов на компроміс зі своєю совістю, і через це в нього постійно виникали конфлікти з людьми, які його оточували. Він зневажав загарбницьку колоніальну політику Великої Британії, виступав проти фашизму, різко критикував антигуманну політику радянського уряду. Джордж Орвелл писав: «Якщо ви підтримуєте тоталітарні методи, може прийти час, коли їх використають проти вас».

Обкладинка до першого видання повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» 1945 р.

Жанр твору. Анімалістичні образи, мотиви й сюжети використовували у світовій літературі з давніх часів. Тварини були героями народних казок, міфів, легенд, переказів, байок різних часів і народів як алегоричні уособлення певних рис характерів або людських типів. В антиутопії «Колгосп тварин» алегорія набуває широкого соціального масштабу й викривального пафосу. В алегоричних образах і ситуаціях утілені конкретно-історичні проблеми й широкий морально-філософський зміст. Казкова алегорія поєднується із суспільно-політичною сатирою та притчею, що спрямовані не тільки на критику радянської системи, а й на попередження майбутніх поколінь про згубність комуністичної ідеології.

Revolution Gone Wrong. Дія твору відбувається на фермі «Садиба» (Manor Farm), яка належить заможному англійському фермерові — містеру Джонсу. Він розпоряджається великими земельними угіддями, живе в зручному будинку, використовує працю найманих робітників і має багато різних тварин, але тварини ці незвичайні. Вони розмовляють людською мовою й живуть власним життям, про яке людям нічого не відомо.

Найбільш авторитетною на фермі вважається постать старого Майора — величного й мудрого кнура, який, відчуваючи наближення смерті, прагне поділитися з товаришами власним досвідом. Майор переконаний, що всі нещастя тварин виникають через людську тиранію, тому закликає їх повстати проти людини й побудувати «нове суспіль ство», де замість голоду, жорстокості й знущань пануватимуть рівність, братерство, взаємодопомога й достаток. Він урочисто проголошує: «Усі тварини — товариші!» — і під цим гаслом розпочинається підготовка до повстання.

Р. Стейдман. Ілюстрація до повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». 1996 р.

Перший український переклад «Колгоспу тварин»

У 1947 р. казкову повість-антиутопію «Animal Farm» було вперше перекладено іноземною мовою — і цією мовою стала, як не дивно, саме українська. Здійснив цей переклад відомий учений, голова Міжнародної асоціації візантистів, почесний голова Української академії мистецтв і наук у США, професор Гарвардського університету Ігор Шевченко (під псевдонімом Іван Чернятинський). Саме він запропонував Джорджу Орвеллу написати передмову до українського видання «Колгоспу тварин», звернувшись передовсім до українців, які опинилися в таборах на території Німеччини, ставши «переміщеними особами». Це були прості люди, робітники й селяни, деякі з них — неосвічені, але всі вони жадібно читали книжки. І саме їм, тим, хто сповна встигли ковтнути радянського «духу свободи й рівності», була до болю знайомою та близькою тематика цієї напрочуд реалістичної казкової повісті. Відомо, що Джордж Орвелл відмовився від гонорару за українське видання свого твору. У тяжкий післявоєнний час його слова, звернені до українського народу, стали проблиском надії та великою підтримкою для людей, навіть незважаючи на те, що лише дві тисячі примірників (з п’яти тисяч) змогли потрапити до читачів — решту конфіскувала й знищила радянська влада. Ці книжки ще багато років потому зберігали як сімейні реліквії, перечитували й передавали з рук у руки.

Р. Стейдман. Ілюстрація до повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». 1996 р.

Вигнавши Джонса з ферми, тварини вперше відчули себе господарями своєї долі, натхненно працювали й насолоджувалися кожним шматком, здобутим власною працею. Ферму «Садиба» було перейменовано на «Колгосп тварин» (Animal Farm), розпочалася активна просвітницька робота, проводилися уроки читання й писання для всіх мешканців ферми (пригадаймо «лікнеп» (ліквідація неписьменності), здійснюваний більшовицькою владою в 1920-1930-х роках). Використовуючи лексику, характерну для радянської доби (товариш, мітинг, резолюція, триденний робочий тиждень, підривна діяльність, таємний агент, стихійна демонстрація), Джордж Орвелл наближує алегорично-фантастичну ситуацію в «Колгоспі тварин» до реального СРСР. У колгоспі навіть відбуваються щотижневі збори, на яких висувають пропозиції щодо покращення діяльності колгоспу. Але двоє свиней — Сніжок і Наполеон, які найактивніше виступали на зборах, — ніколи не могли дійти згоди. Зрештою Сніжка було вигнано й проголошено ворогом, і на фермі встановилася диктатура Наполеона.

Образна система. Усі тварини по-різному поставилися до повстання. Зокрема, свині розглядали його як можливість узурпувати владу. Вони були розумнішими за інших тварин, тому перебрали на себе керівництво, самі не працювали, а лише давали вказівки іншим, водночас користуючись результатами їхньої праці «для відновлення сил». Але від чого ж свині так утомлювалися? За словами Пищика, їм докучали папки, звіти, протоколи, доповідні, тобто «великі аркуші паперу, які належало рясно списувати, а тоді відразу ж спалювати в грубі. А це має першочергове значення для добробуту Колгоспу» (Переклад Ю. Шевчука).

Образ Пищика — це втілення віртуозного брехуна, який здатний вправно перекручувати факти, чорне називати біле й переконувати всіх у своїй правоті. Саме завдяки красномовству Пищика у «свідомості» тварин виникає яскравий образ ворога: спочатку це була людина, від якої треба було обороняти ферму, але згодом відновлення людської влади стало лише примарною загрозою, потрібен був «новий ворог» — зрадник, якого можна звинуватити в будь-яких невдачах, зокрема в природних катаклізмах (зруйнований буревієм вітряк), випадковостях (розбита шибка, загублений ключ, перекинуті бідони з молоком) і прорахунках влади. Пищик наголошував, що злочинну діяльність Сніжка начебто підтверджували «документи, які вдалося дістати після його втечі» — і це справляє неабияке враження на тварин.

Найчисленнішу групу «прихильників колгоспного режиму» становлять вівці, які не мають власної позиції й не можуть брати участь у змістовному діалозі, тому їх легко обдурити. Вони охоче повторюють запропоновані свиньми лозунги, навіть не розуміючи їхнього значення. Кури, у свою чергу, прокинулися й запротестували проти влади, але принишкли, щойно розпочалися масові покарання. «Силову підтримку» режимові Наполеона забезпечує зграя собак, які охоче розірвуть на шматки будь-якого потенційного «ворога».

«Колгосп тварин» є передовсім яскравим зразком соціальної сатири, у творі також поєднуються іронія, гротеск і пронизливий ліризм. Одним із небагатьох позитивних образів є кінь Боксер — алегоричний образ простого трудівника, який викликає співчуття й повагу. У той час як на фермі плетуть хитромудрі політичні інтриги, Боксер шукає порятунку в праці. Він готовий працювати на благо ферми ще більше — аж доки вистачить сил. А щойно Боксер не зміг виконувати обов’язки, його відправили на шкуродерню. На зароблені гроші свині купили собі ще один ящик віскі. У такий фантастичний спосіб автор відображає трагедію трударів, що, як засвідчує історія СРСР, даремно повірили обіцянкам нової влади.

Р. Стейдман. Ілюстрація до повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». 1996 р.

Алегоричний образ вождя. Використовуючи силові методи для захоплення й утримання влади, Наполеон установлює на фермі диктатуру. Він проголосив себе вождем «Колгоспу тварин», сам нагороджує себе орденами й поступово облаштовується в будинку містера Джонса, вважаючи, що має на це право «за рангом». Вождя не можна було називати просто на ім’я — його офіційним титулом стало «Наш вождь, товариш Наполеон». До того ж свині постійно придумували для нього красномовні епітети — «Батько всіх тварин», «Гроза людства», «Оборонець вівчарні», «Друг каченят» тощо. Усі ці назви суголосні історії керівництва колишнього СРСР. За тих часів усіх радянських вождів (Леніна, Сталіна, Хрущова, Брежнєва та ін.) оспівували в патетичному стилі.

У повісті-антиутопії «Колгосп тварин» кожен успіх, кожна усмішка долі приписувалися Наполеонові. Але насправді життя в колгоспі за його правління було не надто щасливим: тяжкі умови праці, їжі постійно не вистачало, але від зовнішнього світу це приховувалося. Люди повірили, що ферма процвітає. Самих тварин «влада» обманювала, доводячи їм «статистикою», що живуть вони набагато краще, аніж раніше. Так само й радянська влада приховувала інформацію про голодомор українців та інші ганебні явища. Від тварин у творі Джорджа Орвелла «влада» вимагає бути лояльними й покірними, лякаючи їх поверненням містера Джонса. А тих, хто насмілюється сумніватися в безгрішності Наполеона, безжалісно страчують його вірні пси.

Тим часом перекручення фактів доходить до абсурду. Свині вчаться ходити на двох ногах, старе гасло заміняється новим («Чотири ноги — добре, дві ноги — ще краще!»), і із семи настанов залишається лише одна: «Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші» (Переклад Ю. Шевчука). Свині зраджують усі ті цінності, за які боролися, і, урешті-решт, «після тривалого періоду непорозумінь» доходять згоди з людьми. Наприкінці повісті-антиутопії «уже годі було розібратися, де людина, а де свиня».

ДОЛІ ЛЮДЕЙ І КНИЖОК

Небезпечна книжка

Р. Стейдман. Ілюстрація до повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». 1996 р.

Задум повісті «Колгосп тварин» з’явився в Джорджа Орвелла ще в 1937 р., але писати її він почав наприкінці 1943 р., бо в той період активно працював на каналі ВВС. Уже тоді було зрозуміло, що опублікувати цей твір буде складно. Велика Британія та Радянський Союз у той час були союзниками у війні проти фашистської Німеччини, тому англійські діячі намагалися не втручатися у внутрішні справи СРСР і не наважувалися відверто критикувати сталінський режим. Коли Джордж Орвелл завершив рукопис свого твору, більшість видавців не захотіла його друкувати. Навіть Т. С. Еліот, який тоді представляв інтереси видавництва «Faber&Faber», висловився в листі до автора досить різко: «Ми не впевнені, що це правильна точка зору, з якої потрібно критикувати сучасну політичну ситуацію». А один із видавців, побачивши підзаголовок «Казкова повість», відмовився друкувати твір, оскільки вважав, що твори для дітей не користуються попитом на ринку. «Колгосп тварин» урешті побачив світ 17 серпня 1945 р. накладом 4500 примірників. У листопаді того самого року з’явилося друге видання — 10 000 примірників, після чого повість перевидавали безперервно.

Твір має відкритий фінал. Автор нічого не пише про подальшу долю «Колгоспу тварин», але водночас ставить перед читачами важливі запитання. Що таке свобода? Що таке рівність? Як побудувати успішне демократичне суспільство? Якими повинні бути його лідери? Як стати свідомим громадянином? На ці запитання маєте дати відповідь і ви.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Розкрийте історичні умови створення повісті-антиутопії «Колгосп тварин». Поясніть назву твору. 2. Які негативні реалії СРСР відображено у творі? Читацька діяльність. 3. Якими художніми засобами автор викриває абсурд радянської системи? Наведіть приклади іронії, сарказму, сатири, гротеску, пародії. 4. Знайдіть у творі пісні, вірші, гасла. Розкрийте їхній прихований зміст. 5. Проаналізуйте алегоричні образи твору (вождя, його прибічників, охоронців, рабів та ін.). 6. Поясніть імена алегоричних персонажів. Людські цінності. 7. Доведіть, що зміст «Колгоспу тварин» набагато ширший за критику радянщини. Розкрийте актуальність твору для наших днів. Комунікація. 8. Дискусія «Що таке рівність як принцип демократії?». Ми — громадяни. 9. У передмові до українського видання Джордж Орвелл писав, що його метою було «знищення радянського міфу». Як ви думаєте, у чому полягав «радянський міф» і як його створювали? 10. Чи існують ідеологічні міфи в нашому житті? Поясніть. Сучасні технології. 11. За допомогою Інтернету подивіться мультфільм «Ферма тварин» (реж. Дж. Хелас, Дж. Бетчелор, Велика Британія, 1955 р.) або кінофільм «Ферма тварин» (реж. Дж. Стівенсон, США, 1999 р.). Порівняйте екранізацію з книжкою. Творче самовираження. 12. Складіть власну промову від імені «вождя» Наполеона на честь ферми «Садиба». Довкілля та безпека. 13. Проти чого застерігає Джордж Орвелл у повісті-антиутопії? Навчаємося для життя. 14. Знайдіть аналогії (3-4) алегоричним образам і ситуаціям в історії суспільства.

Роман «1984» (1949). Історія створення. ХХ ст. стало епохою великих надій і великих трагедій. Перша, а потім Друга світові війни, розквіт сталінської диктатури, поширення фашизму й нацизму в Європі, переслідування інтелігенції, безжальні розправи над мирним населенням окупованих держав, використання технічних досягнень на шкоду людству (удосконалення військової техніки, застосування отруйних речовин у бою, розробка та випробування ядерної зброї) — усе це призвело до глибокої моральної, економічної та політичної кризи у світі.

Дж. Бертон. Ілюстрація до роману Джорджа Орвелла «1984». 1949 р.

Джордж Орвелл усвідомлював, що посилення жорстокості й наступ тоталітаризму неминуче призведуть до загрози винищення людства. У романі «1984» йому вдалося надзвичайно точно відобразити настрій безпомічності, який охопив тогочасне суспільство, загальне відчуження та втрату моральних ідеалів. Задум роману виник у письменника в 1943 р. Використовуючи здобутки інших представників жанру антиутопії (роман «Ми» Є. Зам’ятіна та «Який чудесний світ новий!» О. Гакслі), він почав писати власний твір.

Художній світ у романі «1984». Джордж Орвелл змальовує фантастичний світ, у якому жити тривожно й небезпечно. На планеті Земля існує три супердержави — Океанія, Євразія та Остазія, кожна з яких завжди воює принаймні з однією іншою. Для населення Океанії війна стала звичною справою. З телеекранів звучать повідомлення про рекордні темпи виробництва чавуну, перевиконання дев’ятої трирічки, збільшення норми шоколаду й «мудре керівництво влади», які ведуть суспільство до «нового щасливого життя». Але насправді люди постійно потерпають від злиднів: будинки не ремонтують, дахи протікають, опалювальна система не працює, електричний струм періодично відключають з метою економії, не вистачає навіть предметів першої необхідності — лез для гоління та шнурків для черевиків.

Океанією керує партія, яка поділяється на внутрішню та зовнішню партії. Кількість членів Внутрішньої партії обмежена — вони мають більше повноважень, наділені особливими привілеями й виконують складніші завдання, аніж члени зовнішньої партії. Головний герой роману Вінстон Сміт та його кохана Джулія належать саме до зовнішньої партії, тобто вони є «гвинтиками й коліщатками» системи, що забезпечують її безперебійну роботу. Окрім партії, більшість населення країни становлять проли (скороч. від пролетаріат) — звичайний робочий люд, погано освічений, який переважно виконує чорну роботу й не бере участі в політичному житті. Лідером партії є Старший брат — таємнича постать, яку ніколи ніхто не бачив, але яка є центром влади Океанії й символом тоталітаризму.

Апарат уряду складається з чотирьох міністерств. Міністерство правди відповідає за новини, розваги, освіту та мистецтво; Міністерство миру — за озброєння та воєнні дії, Міністерство любові — за закон і порядок; Міністерство достатку — за економіку. Ці назви міністерств утілюють разючий контраст між реальністю та ідеологією, тому що інформаційний простір в Океанії цілковито спотворений, на кордонах країни триває постійна війна, усюди панує бідність, а законодавство й правосуддя ґрунтуються винятково на залякуванні й тортурах.

Усі мешканці Океанії боялися Поліції думок, тому що вона могла вивідати найпотаємніші думки й почуття людини. Для них закону не існувало, але всіх, хто повстав проти партії, карали ув’язненням у таборах або смертю. У державі, зображеній у романі «1984», знищують не справжніх, а потенційних злочинців, тобто людей, які ще навіть не скоїли злочину, але в майбутньому можуть становити загрозу для режиму. Головний злочин в Океанії — це думкозлочин. Навіть наодинці із собою людина не може бути вільною — з усіх усюд за нею спостерігає обличчя Старшого брата, а в кожному помешканні є телеекран, який не лише транслює телепередачі, а й виконує функцію своєрідної «камери нагляду».

Мінливість минулого. Джордж Орвелл наголошує, що справжній ворог тиранії — це реальність. Навчившись досконало контролювати людську свідомість, партія може наповнювати її будь-яким змістом, навіть абсурдним. Щодня й навіть щохвилини Міністерство правди передруковує всі книжки, газети, доповіді й інші документи, щоб узгодити їхній зміст з лінією партії на певний момент. Існує партійне гасло, яке проголошує: «Хто контролює минуле, той контролює майбутнє: хто контролює сучасне, той контролює минуле» (Переклад В. Шовкуна). Однак у світі, зображеному в романі «1984», не існує насправді ані минулого, ані майбутнього. Епоха Старшого брата — це одне нескінченне теперішнє, у якому партія завжди права.

Людина проти системи. Головний герой роману Вінстон Сміт почувається самотнім і безпорадним у бездушному світі й починає вести щоденник, намагаючись відмежуватися від загального божевілля й упорядкувати свої думки. Герой сумнівається в тому, що всі інші сприймають як норму, прагне зрозуміти мотиви діяльності партії, ставить складні запитання самому собі й до навколишнього світу. Між Вінстоном Смітом і Джулією виникає кохання — почуття, на яке ніхто в Океанії не мав права.

Але думкозлочин неможливо приховати, і герої чудово це усвідомлюють. Рано чи пізно Поліція думок усе одно спіймає та знищить тих, хто наважився мислити й жити (хоча б у думках і почуттях) самостійно. Розмовляючи із Саймом, колегою з Міністерства правди, Вінстон думає, що його колись теж розпорошать: Сайм надто розумний, надто ясно бачить і надто відверто говорить, читає забагато книжок і порушує питання, які варто було б замовчувати. А за подружжям Парсонсів слідкують їхні власні діти, і, урешті-решт, донька містера Парсонса доносить на нього за те, що він говорив уві сні.

Дж. Бертон. Ілюстрація до роману Джорджа Орвелла «1984». 1949 р.

Композиція твору. У першій частині роману вміщено зав’язку всієї подальшої оповіді, у якій описано світ головного героя Вінстона Сміта. Друга частина присвячена його коханню з Джулією й налагодженню контактів з О’Браєном, щоб розпочати підпільну діяльність проти партії. А в третій частині йдеться про «лікування» Вінстона в Міністерстві любові.

На початку твору у Вінстона виникають сумніви щодо світу, у якому він живе. Він занотовує в щоденник запитання, рефлексує й дає на них відповіді. Але потім у Міністерстві любові О’Браєн послідовно порушує всі ті питання, які колись поставив собі Вінстон, і так само переконливо дає на них відповіді, які не лише заперечують усі колишні уявлення Вінстона, а й знищують його особистість. Тобто Вінстон отримує відповіді, які його завжди цікавили, але вони унеможливлюють його подальше існування.

У романі «1984» Джорджу Орвеллові вдалося відобразити почуття безкінечної самотності й безпомічності, що охоплює особистість у світі, де немає свободи думки та слова, немає щирих, людяних стосунків, немає людини як такої. «Якщо ви людина, Вінстоне, то ви остання людина. — каже йому О’Браєн. — Ви вже поза історією. Вас не існує» (Переклад В. Шовкуна).

Однак партія в тоталітарному світі, змальованому Джорджем Орвеллом, ніколи не знищує своїх ворогів, не зробивши їх союзниками, бо якщо людина вмирає зі словами непокори на вустах — це означає поразку системи. У Міністерстві любові злочинців не карають, а «виправляють», «лікують», роблять їх знову «нормальними» і життєздатними членами суспільства. Саме в цьому полягає глибинний сенс назви Міністерство любові — воно витягне з людини будь-яку потрібну інформацію, примусить зрадити рідних і близьких, знищить її «Я» і водночас заставить любити жорстку систему. На останніх сторінках роману Джордж Орвелл показує трагічну картину завершення духовної смерті героя. Він полюбив Старшого брата. Міністерство любові досягло своєї мети. Чи зміг би Вінстон Сміт протистояти системі? І чи було це можливо в ситуації тотального контролю й насильства? Ці питання письменник адресував сучасникам і нащадкам.

ДОЛІ ЛЮДЕЙ І КНИЖОК

Роман, який викликав страх у влади

У романі «1984» Джордж Орвелл розкрив сутність тоталітаризму, основні принципи влади, справжню мету її існування та методи керування суспільством. Він писав про насильницьке єдинодумство, що стало ознакою сталінської доби, про атмосферу страху, пристосуванство, безпринципність, які змушували називати чорне білим, а біле — чорним; про беззаконня, шпигунство, придушення незалежної думки й почуття; про бундючну парадність, за якою ховалися економічний авантюризм і політичні прорахунки; про прагнення перетворити людину на «гвинтик і коліщатко» системи, позбавивши її будь-яких уявлень про свободу. Після першої публікації роман деякий час був під забороною навіть у США — тодішня верхівка вважала «1984» небезпечним для країни. У Радянському Союзі цей роман побачив світ лише 1989 р., одночасно з романом «Архіпелаг ГУЛАГ», у якому О. Солженіцин описав злочини комуністичного режиму проти народу.

Дж. Бертон. Видання роману Джорджа Орвелла «1984». 1949 р.

Яскрава думка

З післямови Е. Фромма до роману Джорджа Орвелла «1984»

  • «Чи можна настільки змінити людське єство, що людина забуде про своє прагнення до свободи, гідності, чесності, кохання, — тобто чи може людина забути про те, що вона людина? Чи притаманний людському єству динамізм, який реагуватиме на порушення цих базових людських потреб, намагаючись перетворити нелюдяне суспільство на людяне. Якщо світ ”1984“ стане головною формою життя на цій планеті, це буде світ божевільних, а отже, нежиттєздатний світ (Орвелл натякає на це дуже тонко, показуючи шалений блиск в очах лідера партії). Він хоче попередити й пробудити нас. Він усе ще має надію, але, на відміну від авторів ранніх західних утопій, його надія пронизана відчаєм. І справдитися ця надія може тільки тоді, коли ми визнаємо небезпеку, яка нині стосується всього людства та від якої нас застерігає роман ”1984“, — небезпеку суспільства роботів, які втратили останні залишки індивідуальності, любові, критичного мислення, і навіть не усвідомлюють цього через ”дводумство“».

Дж. Бертон. Ілюстрація до роману Джорджа Орвелла «1984». 1949 р.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Назвіть соціально-політичні явища та події, які відображено в романі «1984». 2. Які ознаки антиутопії виявилися у творі? Читацька діяльність. 3. Розкрийте духовну еволюцію Вінстона Сміта. Складіть у зошиті план (цитатний) динаміки героя. 4. Визначте роль теми кохання у творі. 5. Випишіть із щоденника головного героя найважливіші для нього запитання. Чи отримав він на них відповіді? 6. Які методи застосовувала партія проти думкозлочину? Людські цінності. 7. Назвіть цінності, які були втрачені в Океанії. Чому їм не було місця в цій державі? Комунікація. 8. Дискусія «Як може людина протистояти тоталітаризму?». Використайте знання з літератури й історії. Ми — громадяни. 9. Намалюйте в зошиті схему державної структури Океанії. До яких реальних тоталітарних систем вона подібна? Доведіть. Сучасні технології. 10. За допомогою Інтернету подивіться фільм «1984» (реж. М. Редфорд, Велика Британія,1984 р.) за однойменним романом Джорджа Орвелла. Чи вдалося режисерові й акторам відтворити образи головних героїв, атмосферу страху в Океанії? Творче самовираження. 11. Напишіть твір на тему «Чого навчає людство роман ”1984“»?». Лідери й партнери. 12. Конкурс фанфікшн (або малюнків) на тему роману «1984». Довкілля та безпека. 13. Які небезпеки сталінського режиму викрито в романі Джорджа Орвелла? 14. Які небезпеки сучасного світу передбачив письменник? Навчаємося для життя. 15. Створіть (усно) сюжет роману «Україна у 2084 році».

Хто бере участь у супер старий

Виводять Мартина під руки Гервасій і Палажка, Марися йде за ними.

То я вам послі докажу. Це дуже цікаво.

Мартин, Гервасій, Протасій, Палажка, Марися, Микола і Степан. Мартина садовлять на стільці. Він жовтий — від розлиття жовчі.

М а р т и н. Здрастуйте. Бачите, як перевівся Боруля!

Г е р в а с і й. Послухай же мене. Мартине, я тобі добра зичу. Зараз і поздоровшаєш.

М а р т и н. Ні… ще поїду в город, повезу всі дворянські бумаги Каєтану Івановичу…

Г е р в а с і й. Знову за своє! Мало тобі лиха через те химерне дворянство?

М а р т и н. Бумаг же, бумаг багато… П’ять літ діло йшло… зовсім було признали, сопричислили… і не утвердили! І через що? Пустяк! Сказано у бумазі, що не так хвамилія стоїть: у нових бумагах — Боруля, а у старих — Беруля. Бодай тому писареві руки назад лопатками повикручувало, що написав — Беруля… Я і сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беруля… Може, й Беруля. Та так і покинуть? Жаль живий бере мене за серце… А може, ще Каєтан Іванович…

Г е р в а с і й. Витягне з тебе яку сотню або й дві.

М а р т и н. А як докаже, що Боруля й Беруля — однаково?

Г е р в а с і й. Чом же він і досі не доказав? Повір мені, Мартине, нічого з цього не буде, тілько хазяйство зведеш, дітей старцями зробиш і сам у бідності помреш. Чого ж ти хочеш?

Г е р в а с і й. Ні, торби! Воно ж тебе в хворобу угнало, глянь на себе… воно тебе посварило з Красовським і зо мною, — всі біди твої від нього. Хазяйство ледве живе, а дворянство без розуму і без науки хліба не дасть. Послухай мене: спали всі бумаги, щоб і не свербіло, бо ти слабий на дворянство і умреш, від цієї хвороби.

М а р т и н. А як утвердять. Може, хоч після смерті утвердять…

Г е р в а с і й. Ну, роби як хочеш!

П а л а ж к а. Старий, зглянься на нас, послухай Гервасія, нащо нам те дворянство, як ти помреш, а ми без хліба останемся…

М а р и с я. Рідний мій, дорогий тат… папінька! Нам не треба дворянства; одного бажаєм: щоб ви одужали, і знову будем жить весело, як колись…

Боруля шука очима Степана.

С т е п а н. І я, папінька, не хочу дворянства…

М а р т и н. І ти, Стьопа?! Не хочеш? Дворянства не хочеш. Ти? (Зітхає.) Всі не хочуть… Хлопи… хлопи. (До Палажки.) Піди, душко, принеси палятурку, там у мене під подушкою…

Нехай Омелько принесе соломи і затопе грубку.

Марися пішла, а-через яке врем’я вертається з Омельком, котрий вносе солому, запихає у грубку і підтоплює.

Потухне послідня іскра від бумаг, потухне моє життя… Умру на ваших очах, побачите!

Палажка вносе палятурку, повну бумаг. Мартин розв’язує.

Право на дворянство. Грамота… герб. І це все спалить. (Читає крізь сльози.) Отношеніє Дворянского депутатського собранія от 16 февраля 1858 года за. № 1541 о признанії рода Борулі в дворянстві. (Говоре.) Було ж, виходить, за що признать… Атестат прапрапрадіда. Підписав сам суперетендент Савостьян Подлевський… Бумага синя… як лубок… старинна бумага! (Чита.) Отношеніє Казенной Палати о несостоянії рода Борулі в подушнім окладі… (Говоре.) Скрізь Боруля, а там десь Беруля. Ох. Копія свидетельства дванадцяти дворян, що весь рід Боруль завше вів род жизні, своиственний дворянам… Особливо я! Герб… герб. Червоне поле, а по червоному полю хрест голубий, знамена зверху і внизу дві пушки…

О м е л ь к о. Підпалив, горить!

М а р т и н. Не кричи! Чого кричиш? Видай тебе чорти підпалили у пеклі, — поспішаєш! І своїми руками спалить дворянські достоїнства. Не можу.

Г е р в а с і й (хоче взять). То давай, я спалю.

М а р т и н (захища бумаги). Стривай, стривай! Дай я ще надивлюся на них. Хоч герб оставить на пам’ять онукам, і грамоту прапрапрадіда, і атестат…

Г е р в а с і й. Щоб знов розсвербілось дворянство? Та не будь дитиною, пали!

М а р т и н. А!! Ну, підведіть мене!

(Він бере бумаги, робе два ступні до грубки і стає.) Не можу!! Руки тремтять… у серце шпигає…

О м е л ь к о. То віддайте, мені, пане, надигарки!

М а р т и н. А щоб ти подавився! А щоб ти утопився. Дворянські бумаги на цигарки?! Щастя Твоє, що я слабий.

О м е л ь к о. Та що ж я таке сказав?

М а р т и н. Мовчи! Бо я тобі з носа печерицю зроблю!

О м е л ь к о. Поки зберетесь, то воно й погасне. Піду ще соломи внесу.

М а р т и н. Стьопа. А як же ти будеш служить без. дворянських бумаг? Тобі й чина не дадуть?

Г е р в а с і й. Та він і так не служить, його оставили за штатом, —земський суд скасували, тепер такі чиновники не нужні.

С т е п а н. Так, папінька! Це правда, та я боявся вам сказать! Нас тридцять чоловік оставили за штатом.

М а р т и н. За штатом. Не служиш. Не нужен. Земського суда нема. Ведіть мене!!

За штатом. (Кида бумаги в піч.) Горять червоно, як кров дворянська, горять. О-о-о! Нещасний хлоп Мартин Боруля. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля! (Ридає.) Пустіть! Рятуйте бумаги. Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду… (Підбіга до печі.) Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки — бидло! (Тихо плаче.)

П а л а ж к а. Годі, старий! Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-старосвітськи…

С т е п а н і Марися (цілують його). Папінька, заспокойтесь!

М а р т и н. Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!

Г е р в а с і й. Заспокойся, Мартине. А тепер я знов просю тебе: давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми на весіллі забудемо усе лихо! Та накажемо їм, щоб унуків наших добре. вчили, то й будуть діти їх дворяне!

М а р т и н. Я з радістю! Ідіть, діти, сюди. Нехай вас бог благословить, та вчіть, вчіть дітей своїх, щоб мої онуки були дворянами.

М а р и с я і Микола обнімають Гервасія, Палажку, цілуються з Степаном.

П р о т а с і й. А я вам на цей случай розкажу цікаву річ… Літ тридцять тому назад…

Г е р в а с і й. Нехай на весіллі кому-небудь розкажеш.

Г е р в а с і й. Кажу, на весіллі кому-небудь розкажеш.

П р о т а с і й. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо і рота не роззявляй…

М а р т и н. Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру.

О м е л ь к о. І що б то було на цигарки віддать!

Related Post

Чи можна купувати бу жорсткий дискЧи можна купувати бу жорсткий диск

Зміст:1 Жорсткі диски1.1 Переваги серверних HDD1.2 Як вибрати жорсткий диск для сервера1.3 SAS або SATA: що краще1.4 Переваги співпраці з інтернет-магазином Servak2 Відновлення даних жорсткого диска після форматування2.1 Способи форматування

Свиня у яблукахСвиня у яблуках

Зміст:1 Чи можна свиням їсти яблука?1.1 ↑ Чи можна свиням їсти яблука?1.2 ↑ Основні поживні речовини яблук для свиней1.2.1 ↑ Вітамін С1.2.2 ↑ Вітамін А1.2.3 ↑ Калій1.2.4 ↑ Антиоксиданти1.3 ↑