Додаток ЗП — зменшення нарахованої суми податку

Додаток ЗП призначений для розшифровування показника рядка 16 ЗП декларації з податку на прибуток. Тут визначають загальну суму, на яку можна зменшити податок на прибуток, нарахований за звітний період.

Зверніть увагу! Сума, розрахована в цьому додатку, зменшує саме податок на прибуток, тобто показник, визначений після застосування до об’єкта оподаткування ставки податку на прибуток (18 %). А ось зменшення/збільшення об’єкта оподаткування на податковоприбуткові різниці розраховують в окремому додатку РІ до рядка 03 РІ декларації (див. «8. Додаток РІ — податковоприбуткові різниці» цього номера).

Виходить, заповнювати додаток ЗП до декларації за 2020 рік будуть тільки ті прибутківці, які мають право зменшити суму нарахованого податку на сплачені:

1) закордонні податки (п.п. 141.4.9 ПКУ) — рядок 16.1 додатка ЗП;

2) авансові внески з дивідендів (п.п. 57.1 1 .2 ПКУ) — рядки 16.2 — 16.4.2 додатка ЗП;

3) акцизний податок, сплачений за важкими дистилятами (газойлем), що класифікуються в товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, використаними платником на дизель-електричних локомотивах і самоскидах вантажопідйомністю понад 75 т — рядок 16.5 додатка ЗП.

Але варто нагадати, що з 23.05.2020 р. Законом № 466 з ПКУ виключено п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ. Тому з цієї дати можливість зменшувати нарахований податок на прибуток на суму акцизного податку зникла.

Але давайте не ходитимемо навколо і перейдемо до порядку заповнення показників додатка ЗП (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Порядок заповнення додатка ЗП

Код рядка

Назва рядка

16

Зменшення нарахованої суми податку (рядок 16.1 + рядок 16.4.1 + рядок 16.5 додатка ЗП)

Показник цього рядка являє собою загальну суму, на яку підприємство може зменшити податок на прибуток, нарахований за звітний період. Її визначають за формулою, винесеною в назву рядка:

Ряд. 16 = ряд. 16.1 + ряд. 16.4.1 + ряд. 16.5.

Тому для визначення показника рядка 16 спочатку потрібно заповнити рядки 16.1 — 16.5 додатка ЗП.

Підсумкове значення рядка 16 додатка ЗП переносять до рядка 16 ЗП декларації

16.1

Сума податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачений суб’єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду (підпункт 141.4.9 пункту 141.1 статті 141 розділу III Податкового кодексу України)

Тут показують суму податків, сплачених за межами України (у тому числі сплачених закордонними філіями (відокремленими підрозділами)), яку можна зарахувати при визначенні податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні. Можливий такий залік при дотриманні одночасно двох умов (п.п. 141.4.9 і п. 13.5 ПКУ):

1) за наявності довідки про суму сплаченого податку/збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Така довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. Для країн, що приєдналися до Гаазької конвенції 1961 р., яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, достатньо проставляння на довідці апостилю. До того ж не вимагають ані легалізації, ані посвідчення апостилем документи, видані країнами — учасницями міжнародних договорів про правову допомогу (див. підкатегорію 102.16 БЗ).

Щоправда, тільки наявність договору про правову допомогу не гарантує автоматичного звільнення будь-якого офіційного документа від легалізації або проставляння апостилю. Важливо, щоб відповідне формулювання фігурувало в тексті самого договору (див. лист Мін’юсту від 11.05.2010 р. № 26-26/291). Детальніше про легалізацію документів див. «Податки & бухоблік», 2018, № 102, с. 83.

Крім того, за роз’ясненнями податківців, така довідка має бути оформлена на паперовому носії, а ось використання електронних довідок законодавством не передбачено (див. підкатегорію 102.16 БЗ);

2) за наявності чинного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Перелік країн, з якими Україна станом на 01.01.2020 р. уклала такі договори, див. у листі ДПСУ від 04.02.2020 р. № 1852/7/99-00-09-02-02-07.

Звертаємо увагу! Не можна зарахувати при визначенні податку на прибуток (а отже, не показують у рядку 16.1) такі податки, сплачені за кордоном (п.п. 141.4.9 ПКУ):

— податок на капітал/майно та приріст капіталу;

— податки на реалізацію (продаж);

— інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.

При визначенні суми закордонних податків, яку можна зарахувати в рахунок сплати податку на прибуток (тобто при визначенні показника рядка 16.1), дотримуйтеся декількох важливих правил:

1) сума закордонних податків, яка йде в залік протягом податкового періоду, не може перевищувати суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні протягом цього ж періоду. Іншими словами, залік можливий тільки в межах (!) нарахованого податку на прибуток. Тому показник рядка 16.1 додатка ЗП до річної (квартальної) декларації має бути не більший (!), ніж сума нарахованого податку з рядка 06 декларації «звичайного» підприємства.

Суму перевищення сплачених закордонподатків над величиною нарахованих податкових зобов’язань звітного періоду окремо в декларації з податку на прибуток не показують;

2) суми закордонподатків зараховують у рахунок податку на прибуток щоквартально наростаючим підсумком. Суми, що не «зіграли» за підсумками року, на наступний рік не переносяться, і зарахувати їх у зменшення податку в наступному році не вийде (див. лист ДПСУ від 16.01.2020 р. № 152/6/99-00-07-02-02-06/ІПК);

3) довідка про суму сплаченого податку повинна підтверджувати сплату податку саме у звітному періоді (тобто в нашому випадку у 2020 році). А ось за довідкою про сплату податку за межами України, наприклад, у 2019 році, на думку податківців, зменшити податок на прибуток за 2020 рік не можна. Але все-таки не поспішайте позбавлятися від такої минулорічної довідки: на її підставі можна зменшити податок на прибуток 2019 року шляхом подання уточнюючої декларації (див. лист ДПСУ від 16.01.2020 р. № 152/6/99-00-07-02-02-06/ІПК, підкатегорію 102.02 БЗ);

4) якщо у звітному періоді підприємством отримано збитки, провести залік не можна;

5) суму податку, сплаченого в іноземній валюті, перераховують у гривні за курсом НБУ на дату сплати такого податку за кордоном (див. листи ДПСУ від 16.01.2020 р. № 152/6/99-00-07-02-02-06/ІПК і від 15.10.2019 р. № 761/6/99-00-07-02-02-15/ІПК).

Пам’ятайте! Залік податків, сплачених за кордоном, у рахунок податку на прибуток в Україні є податковою пільгою (код пільги «11020085» згідно з Довідником № 101/2). А отже, суму заліку потрібно додатково показати в додатку ПП (див. «2. Заповнюємо декларацію: нюанси» цього номера)

16.2

Сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді (переноситься показник рядка 6 додатка АВ до рядка 20 АВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств)

У рядку 16.2 додатка ЗП показують суму нарахованих і сплачених протягом звітного періоду (!) авансових внесків з дивідендів.

Ряд. 16.2 додатка ЗП = ряд. 6 додатка АВ = ряд. 20 АВ декларації

Нагадаємо: суму попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду дивідендних авансових внесків можна зараховувати у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації за такий податковий (звітний) період завдяки п.п. 57.1 1 .2 ПКУ.

Причому це право на залік поширюється також на суму авансових внесків, сплачених прибутківцем (колишнім єдиноподатником) при виплаті дивідендів за період його перебування на спрощеній системі оподаткування (див. підкатегорію 102.09 БЗ). Для визначення суми такого заліку і перехідного залишку незарахованого авансового внеску й заповнюють рядки 16.2 — 16.4.2.

Зверніть увагу: прибутківці-квартальники протягом року показують сплачені дивідендні авансові внески в рядку 16.2 наростаючим підсумком. Це означає, вони мають право показувати «свіжі» дивідендні авансові внески (сплачені протягом звітного року) у «квартальних» додатках ЗП — до декларацій за I квартал, півріччя, три квартали, рік (п.п. 57.1 1 .2 ПКУ).

До речі, сплачену суму дивідендних авансів зараховують тільки в рахунок сплати задекларованого зобов’язання з податку на прибуток. А ось повернути ці суми з бюджету або зарахувати в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів) не можна. Виною тому абзац шостий п.п. 57.1 1 .2 ПКУ.

Про ці та інші подробиці нарахування і виплати дивідендів див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 33, с. 75

16.3

Сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку (рядок 16.4.2 додатка ЗП до рядка 16 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств попереднього звітного (податкового) року)

Тут місце перехідних минулорічних дивідендних авансових внесків. Звідки вони беруться?

Річ у тому, що п.п. 57.1 1 .2 ПКУ дозволяє суму перевищення авансового внеску, сплаченого протягом звітного періоду, над сумою нарахованого податкового зобов’язання звітного періоду переносити у зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів до повного її погашення. На цій підставі до рядка 16.3 потрапляє сума дивідендних авансових внесків, яка не «зіграла» в зменшення податку на прибуток за підсумками минулого року.

Іншими словами, при заповненні декларації за 2020 рік сюди переносять значення рядка 16.4.2 додатка ЗП до декларації за минулий 2019 рік:

Ряд. 16.3 додатка ЗП за 2020 рік = ряд. 16.4.2 додатка ЗП за 2019 рік.

У квартальників протягом року значення рядка 16.3 у «квартальних» додатках ЗП буде однаковим (див. лист ДПСУ від 16.07.2020 р. № 2921/ІПК/99-00-05-05-02-06)

16.4

Сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) (рядок 16.2 + рядок 16.3), у тому числі:

Як випливає з назви рядка, її показник розраховують за формулою:

Ряд. 16.4 = ряд. 16.2 + ряд. 16.3.

Виходить, тут зазначають загальну суму сплачених дивідендних авансових внесків: «свіжих» (сплачених протягом звітного року) і перехідних минулорічних.

Потім суму з рядка 16.4 розбивають на дві частини, які поміщають:

1) до рядка 16.4.1 — це сума дивідендних авансових внесків, що фактично зменшують податок на прибуток звітного періоду, тобто сума, яка йде в залік;

2) до рядка 16.4.2 — це сума авансових внесків з дивідендів, що не «зіграла» у звітному періоді (вона, на відміну від сплачених, але не зарахованих у рахунок сплати податку на прибуток закордонподатків, не згорає, а переноситься на наступні періоди і може бути врахована у зменшення податку в майбутньому).

Будьте уважні! Квартальники протягом року показують суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток наростаючим підсумком (показник рядка 16.4 формується з урахуванням наростаючого підсумку). Відповідно і значення рядка 16.4 додатка ЗП протягом року розподіляють між рядками 16.4.1 і 16.4.2 також наростаючим підсумком протягом року. А ось переносити показник рядка 16.4.2 «квартального» додатка ЗП до рядка 16.3 наступного «квартального» додатка ЗП не можна. Тільки за підсумками року (!) авансові внески, що не «зіграли» (показник рядка 16.4.2 додатка ЗП до декларації за рік), ви повинні будете перенести до рядка 16.3 додатка ЗП до декларації за I квартал наступного року

16.4.1

сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді

Тут показують зараховані авансові внески (тобто суму, яка фактично зменшує нарахований податок на прибуток за підсумками звітного періоду).

Квартальники в рядку 16.4.1 зазначають авансові внески при виплаті дивідендів, нараховані та сплачені за звітний квартал, півріччя, три квартали, рік, які відносять на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за той же період: квартал, півріччя, три квартали, рік (див. лист ДПСУ від 16.07.2020 р. № 2921/ІПК/99-00-05-05-02-06, підкатегорію 102.20.02 БЗ).

Як ви розумієте, до рядка 16.4.1 потрапляє тільки та частина дивідендних авансових внесків з рядка 16.4, яка не перевищує (!) суму нарахованого податку (або податку, що залишився, якщо його вже зменшили на суму закордонподатків з рядка 16.1)

16.4.2

сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 – рядок 16.4.1, переноситься до рядка 16.3 додатка ЗП до рядка 16 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період)

У рядку 16.4.2 показують дивідендні авансові внески, які відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток у наступних звітних (податкових) періодах. Простіше кажучи, тут осяде частина авансових внесків з дивідендів, яка залишилася та не «зіграла» у зменшення податку поточного періоду.

Нагадаємо, що дивідендні авансові внески, які потрапили до рядка 16.4.2, не зникають, а враховуються далі в зменшення податку в наступних періодах до повного погашення завдяки п.п. 57.1 1 .2 ПКУ.

Показник цього рядка визначають за формулою:

Ряд. 16.4.2 = ряд. 16.4 – ряд. 16.4.1.

Зверніть увагу! Якщо у звітному періоді отримано збитки, то до рядка 16.4.2 переносять усю суму, відображену в рядку 16.4 додатка ЗП, тобто рядок 16.4.2 дорівнюватиме рядку 16.4 (див. підкатегорію 102.20.02 БЗ).

Значення рядка 16.4.2 додатка ЗП до декларації за 2020 рік:

— квартальники перенесуть до рядка 16.3 додатка ЗП до декларації за I квартал 2021 року;

— річники — до рядка 16.3 додатка ЗП до декларації за 2021 рік

16.5

Сума сплаченого за поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються у товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД.

Залишок суми, не врахований у зменшення за поточний податковий (звітний) період, не зменшує податок на прибуток у наступних податкових (звітних) періодах (пункт 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України)

Нагадаємо: з 01.01.2018 р. платники мали право зменшувати нарахований податок на прибуток на суму сплаченого за звітний період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), які класифікуються в підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, за умови, що такий газойль використаний для дизель-електричних локомотивів і самоскидів вантажопідйомністю понад 75 т (п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Скористатися цією нормою могли тільки платники акцизного податку з реалізації пального, які сплатили акцизний податок (див. лист ДФСУ від 19.02.2019 р. № 597/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Проте з 23.05.2020 р. п. 15 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, який дозволяв зменшувати нарахований податок на прибуток на сплачений акциз, Законом № 466 був виключений. Тому наразі таке право відсутнє. До речі, ці зміни були враховані наказом № 649: в оновленій формі декларації рядок 16.5 із додатка ЗП виключений. Отже, у наступних податкових періодах ми цей рядок більше не побачимо

Легальна оптимізація з податку на прибуток: що провернути?

Кінець року – саме час подумати про те, що можна (і потрібно) зробити, щоб знизити податок на прибуток до сплати. Пропонуємо розглянути не тільки ті способи, які дозволяють зробити це зараз на шкоду майбутньому, а й ті, які можуть зменшити податкові зобов’язання з податку на прибуток без шкоди «завтрашнього дня». При цьому оптимізувати будемо в основному облік бухгалтерскій.Оптімізаціі є різні, і частина з них підійде тільки незахищеним платникам податків. Але є й універсальні способи, що дозволяють зменшити зобов’язання з податку на прибуток, в тому числі і високоприбутковим платникам податку (а також низькодохідних «добровольцям»).

Оцінка запасів. Навіть не право, а обов’язок оцінювати запаси за чистою вартістю реалізації встановлює п. 25 П (С) БО 9, якщо на дату балансу: їх ціна знизилася, вони зіпсовані, вони застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Уцінку запасів до чистої вартості реалізації проводять за рішенням керівника, оформляючи при цьому акт уцінки згідно п. 3.15 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р № 2.

Але і витрати в частині собівартості таких запасів у разі їх продажу будуть меншими. Маніпуляції з амортизацією. Маємо на увазі такі хитрощі.

Зміна методу нарахування амортизації. Погратися можна з усіма методами нарахування амортизації, передбаченими в бухгалтерському обліку п. 26 П (С) БО 7, крім виробничого. Справа в тому, що в податковому обліку його застосування не допускається згідно з п.п. 138.3.1 ПКУ.
Низькодохідні платники податку на прибуток цілком можуть «переключитися» на його використання, якщо, за їхньою оцінкою, це здатне збільшити витрати на амортизацію.

Змінювати методи нарахування амортизації потрібно таким чином, щоб із застосуванням нового методу амортизації сума амортизації виходила більше, ніж вона була при використанні раніше передбаченого методу. Більш «ефективні» в цьому плані методи прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод.

Причому така зміна можна проводити як щодо нових об’єктів, так і вже були в експлуатації. У другому випадку ніяких виправлень в частині раніше нарахованої амортизації проводити не потрібно: адже зміна методу нарахування амортизації – це не що інше, як зміна облікових оцінок (лист Мінфіну від 02.11.2009 р № 31-34000-20-23-5535 / 5708 ) .Але «провернути» обговорюване зміна не так просто: для цього доведеться внести зміни до наказу про облікову політику підприємства.

Адже методи нарахування амортизації основних засобів фіксують в такому документі відповідно до абз. 5 п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р № 635.

Зменшення терміну корисного використання об’єкта. Чим менше такий термін, тим більша сума нарахованої амортизації. Але встановлюючи / переглядаючи такий термін, необхідно враховувати наступні обмежувачі.
По-перше, при визначенні терміну корисного використання (експлуатації) п. 24 П (С) БО 7 велить враховувати:

– очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

– фізичний та моральний знос, що передбачається;

– правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

По-друге, платники податку, які застосовують різниці, зобов’язані враховувати мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, встановлені п.п. 138.3.3 ПКУ. Адже навіть якщо в бухгалтерському обліку такі платники встановлять менш тривалі терміни нарахування амортизації, на фінрезультат до оподаткування в кінцевому підсумку вплинуть суми, нараховані в обліку податковому. Виною тому – коригування фінансового результату, передбачені пп. 138.1 і 138.2 ПКУ (пор. 046391400).

Встановлення нульової ліквідаційної вартості об’єкта. Амортизація (хоч в податковому, хоч в бухгалтерському обліку) «з’їдає» лише амортізіруемуюстоімость об’єкта. Вона являє собою різницю між первісною (або переоціненою) та ліквідаційною вартістю об’єкта. Відповідно, чим менше ліквідаційна вартість, тим більше буде амортизується (і тим більші суми будуть віднесені до складу витрат у вигляді амортизації).
Ліквідаційна вартість згідно п. 4 П (С) БО 7 – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем ( ліквідацією).

Якщо це можливо, потрібно встановлювати ліквідаційну вартість об’єкта, що дорівнює нулю. Інша справа, що вийде це не завжди. Зокрема, заборонено встановлювати нульову ліквідаційну вартість при переоцінці основних засобів, ліквідаційна вартість яких дорівнювала нулю (п. 17 П (С) БО 7), або якщо використовуєте метод амортизації зменшення залишкової вартості (п. 26 П (С) БО 7) .

Нарахування прискореної амортізацііоб’ектов групи 4. Для застосовують різниці є можливість скористатися нормами п. 43 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
Зазначеним пунктом встановлено можливість нараховувати амортизацію об’єктів групи 4 з застосуванням мінімально допустимого терміну, рівного 2 років. Чи не застосовують різниці низькодохідні платники можуть встановити термін корисного використання об’єктів групи 4, що дорівнює двом рокам, в бухгалтерському обліку і фактично отримати той же результат, що і високоприбуткові платники, які скористалися п. 43 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.

Але, збільшуючи таким чином витрати на амортизацію об’єктів в короткостроковій перспективі (і зменшуючи тим самим фінрезультат до оподаткування), ви позбавляєте себе можливості нарахування амортизації таких об’єктів вже через 2 роки після їх введення в експлуатацію.

Дроблення. Маємо на увазі окремий облік складових частин об’єкта. Нагадаємо: об’єктом основних засобів може вважатися не тільки актив в цілому (конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій), але і його частини (відповідно до п. 4 П (С) БО 7).
В результаті деякі з цих частин можна класифікувати як малоцінні необоротні матеріальні активи (далі – МНМА). Це, в свою чергу, дає можливість амортизувати їх методами 100% і 50/50%, передбаченими п. 27 П (С) БО 7. Особливо вигідний перший з цих методів, адже він дозволяє вже в першому місяці використання об’єкта віднести до складу витрат у вигляді амортизації всю його вартість, яка амортизується.

Коригування в частині нарахованої амортизації, передбачені пп. 138.1 і 138.2 ПКУ, МНМА не стосуються. Згодні з цим і податківці (категорія 102.05 ЗІР).

Ремонт або поліпшення? Від відповіді на це питання залежить, яким чином в обліку будуть відображені витрати на проведений захід. Чи то вони відразу потраплять до складу витрат звітного періоду (при проведенні ремонту), то вони будуть збільшувати витрати періоду поступово у вигляді амортизації (при проведенні поліпшення).

Як розумієте, в короткостроковій перспективі більш вигідний саме перший варіант. Тому якщо є можливість класифікувати проведені роботи як ремонт, бажано надходити саме так. Але можливо це не завжди. Зокрема, п. 31 Методрекомендацій № 561 наводить приклади поліпшень, які, як наслідок, ремонтом бути не можуть.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних робіт приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Однак якщо вирішили продати повністю Замортизований об’єкт, то навіть думати забудьте про його дооцінку перед продажем. Заборонити вам її не проводити ніхто не має права.

Платникам ПДВ не доведеться переживати щодо мінімальної бази оподаткування. Адже за основними засобами вона відповідає Бухоблікові балансової вартості об’єкта (згідно п. 188.1 ПКУ), а вона в нашому випадку дорівнює нулю.

Вартісний критерій для ОС / МНМА. Якщо в податковому обліку п.п. 14.1.138 ПКУ встановлює чіткий вартісний критерій для відділення основних засобів від МНМА, то в обліку бухгалтерському рішення цього питання віддається на відкуп підприємства. Установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА, підприємствам в бухгалтерському обліку дозволяє п.п. 5.2.7 П (С) БО 7.

Встановивши вартісний критерій на якомога вищому рівні, ви тим самим отримуєте можливість збільшити амортизаційні витрати. Оскільки при такому підході більше необоротних активів потрапить до складу МНМА (а не основних засобів), то і амортизацію на них можна нараховувати за допомогою надвигідно методу 100% амортизаційної вартості в місяці введення об’єкта в експлуатацію.

При цьому врахуйте: зміна обговорюваного критерію п. 2.6 Методрекомендацій № 635 трактує як зміна облікових оцінок. Відповідно, класифікувати по-новому вийде лише ті об’єкти, які введені в експлуатацію після внесення змін до розпорядчого документа про облікову політику підприємства.