Як розмножуються зебри

Зебра

Красиві і граціозні, м’язисті і витривалі, жваві і швидкі – все це про родину коневі. Серед цієї родини не можна не помітити яскравого і колоритного смугастого коника – зебру. На відміну від коней зебри досі не стали домашніми, хоча досить велике число представників виду безтурботно живуть у зоопарках по всьому світу. Тим цікавіше для нас історія цих тварин, їхній спосіб життя і звички.

Зебри помітно виділяються серед інших представників своєї родини забарвленням шкури. Тіло тварини покрито контрастними смугами – темні діапазоном від коричневого до чорного, а світлі від бежевого до білосніжного кольорів. Залежно від виду, зебри відрізняються розташуванням і шириною смуг. Наприклад, у гірських та пустельних зебр смуги вужчі, ніж у саванних, а живіт має однорідний світлий окрас. У саванной зебри темні смуги охоплюють живіт подібно поясу. Пустельний вид має широку чорну смугу вздовж хребта.

Цікаво, що кожна зебра має неповторний малюнок смуг, що відрізняється так само, як відбитки пальців у людей. Яскраве забарвлення допомагає тваринам уникати нападу хижаків і захищає їх від укусів комах, яких таке забарвлення дезорієнтує.

Розміри залежать від виду. Середня довжина дорослої особини від 2 до 2,6 метрів, але пустельний вид виростає до 3 метрів у довжину. Вага коливається від 180 до 450 кілограм і залежить від статевої приналежності тварини. Висота у холці може досягати півтора метра.

У зебри смугаста грива-ірокез, що починається від чола і проходить через холку. Хвіст відрізняється від хвоста коня і більше нагадує віслюка.

Батьківщина зебр – африканський континент. З назви кожного виду легко зрозуміти, якій місцевості вони віддають перевагу. Саванні облюбували рівнинну, місцевість де зрідка зустрічаються дерева та чагарники. Вони поширені практично по всій Африці. Пустельні і гірські зебри населяють південні і східні області материка: Ефіопію, Судан, Кенію, Анголу, живучи відповідно до назви або на гірських плато, або в пустелях.

Раціон зебр не відрізняється особливою різноманітністю. Переважно тварини їдять траву і листя чагарників, а також обгризають кору з дерев. На фотографіях вони виглядають дуже вгодованими. Такий вид у них завдяки тому, що тварини їдять цілодобово. А оскільки для переварювання великої кількості зеленої їжі їм потрібно багато води, то смугасті стада постійно мігрують від водопою до водопою.

Зебра – цікавий об’єкт спостереження для біологів. Особливості цих тварин можна розділити на кілька пунктів:

1. Вони тримаються групами, що складаються із самця і 5-6 самок з лошатами. Молодші самці відокремлюються від стада у віці 2-3 років і утворюють власне стадо.

2. У період міграції зебри збираються у величезні стада, змішуючись із табунами антилоп гну і жирафів, разом з якими їх чисельність може налічувати тисячі особин.

3. Зебри можуть розвинути швидкість від 60 до 80 кілометрів на годину. При цьому вони дуже витривалі, що допомагає їм успішно рятуватися від хижаків.

4. Тварини спілкуються між собою за допомогою звуків, схожих на гавкіт собаки і кінського іржання.

5. Вони живуть 27-30 років, але у неволі завдяки відсутності хижаків можуть дожити до 40 років.

6. Зебри – досить агресивні тварини. Вони можуть сильно брикатися задніми копитами, у випадку коли ззаду намагається підібратися хижак. Дика вдача стала причиною того, що зебр люди не змогли приручити, як коней і ослів.

7. Мігруючи, стадо може подолати шлях довжиною до 1000 кілометрів.

За тваринами можна спостерігати нескінченно і постійно будеш дізнаватися щось нове. Краще робити це у дикій природі, так як у зоопарку характерну поведінку зебр не розгледіти.

Зебри досягають статевої зрілості у віці 1,5-2 роки. Вагітність самки триває від 340 до 390 днів і закінчується народженням одного міцного малюка. Двійнята з’являються на світ украй рідко. Самка приносить приплід раз в 2-3 роки.

Малюки здатні самі добувати собі їжу вже у першу добу. Але мама продовжує годувати лоша своїм молоком до 12 місяців життя. До речі, молоко зебри має рожевий колір.

Основними ворогами зебр є великі хижаки типу левів. Також їм загрожують гієни, крокодили, тигри і гепарди. Доросла особина у стані втекти від хижака і навіть відбитися від нього, але малюки ще не можуть швидко бігати. Саме вони стають основною здобиччю голодних хижаків.

Для зебри смертельною може виявитися і зустріч із людьми, які полюють на цих тварин, заради красивої шкури. Гірському виду загрожує зникнення через браконьєрство. Завдяки зусиллям зоопарків тварини добре розмножуються у неволі, тому є надія, що зникнення популяції вдасться уникнути.

Такі прекрасні тварини, як зебри, є окрасою Африки і надають їй неповторного колориту. Дуже хочеться, щоб крихкий природний баланс, не порушувався через необдумані дії корисливих людей і погіршення екології.

Зебра: тварина-ендемік Африки – фото, опис, ТОП-8 цікаві факти

Зебра – унікальна смугаста тварина Африки. Представники цієї родини непарнокопитних відомі своїми дивовижними візерунками з чорно-білих смужок. У світі існує декілька різновидів зебри, але всі вони існують винятково на теренах Африки.

Зебра – класифікація та наукова назва

Зебра – ссавець, що належить до ряду Непарнокопитні. Подібно до коней, ця африканська тварина є представником родини Коневі (Equidae), роду Кінь (Equus).

Групи зебр в останньому поділяються на 2 підроди. До першого з них – Dolichohippus належить 1 вид – зебра пустельна або Греві (Equus grevyi). До підроду Hippotigris належать 2 види: зебра бурчеллова, звичайна або рівнинна (Equus burchellii) та зебра гірська (Equus zebra).

Вважається, що коні, віслюки та зебри мали спільного пращура, який існував на Землі 52 млн років тому. Ця тварина джунглів була схожа на лисицю, мала п’ять пальців на ногах та харчувалася листям та плодами.

Коли спільний пращур коней та зебри мігрував на рівнини, він еволюціонував через меншу кількість місць для схованок. У нього збільшився розмір тіла, виросли довші ноги лише з одним пальцем, а зуби пристосувалися до випасу.

Крім того, ця тварина розвила здатність до швидкого бігу. Саме від неї вже виник доногіппус, який є більш прямим пращуром сучасних коней, віслюків та зебр.

До уваги! Серед наявних видів цих тварин найбільш поширеною є зебра бурчеллова.

Як виглядає зебра? Опис тварини

Зебра – тварина з важким тілом, яке ідеальне для швидкого переміщення завдяки довгим та струнким ногам і вузьким копитам. Саме завдяки цій особливості зовнішнього вигляду вона здатна розвивати під час бігу швидкість до 40 км/год.

Подібно до коней, зебри мають лише один палець на кожній нозі. Він захищений міцними копитами, та саме завдяки його кінчику ці тварини ходять.

Проте найбільш впізнаний вигляд зебрі надають чорно-білі смуги на тілі. При цьому візерунки для кожної особини унікальні. Це дозволяє зебрам ідентифікувати одна одну у стаді.

Зебри мають довгу шию та голову, завдяки чому можуть легко дістатися до трави на землі. До того ж у цих тварин Африки є грива, яка тягнеться від чола та вздовж спини до хвоста.

Візерунок зі смуг у зебр також різниться між видами. Гірські та пустельні зебри мають вужчі смуги та білий низ, тоді як бурчеллові чи звичайні – широкі смуги, які вкривають усе тіло.

Які габарити має зебра?

Довжина тіла гірської зебри становить 2,2 м, тоді як висота у загривку – 1,2-1,5 м. Важать представники цього виду в середньому 260-370 кг. Підвид – гірська зебра Гартмана трохи більша та має тонші чорні смуги, ніж капський підвид.

Довжина тіла зебри Греві становить близько 3 м, і ще 0,5 м становить хвіст, тоді як висота у загривку – 1,4 м. Важать дорослі представники цього виду у межах 350-430 кг.

Звичайна, рівнинна чи Бурчеллова зебра сягає завдовжки 2-2,4 м, тоді як довжина хвоста становить 50-60 см. Висота у загривку становить 1,1-1,4 м. Важать рівнинні зебри у межах 290-340 кг. Самці зазвичай на 10% більші за самиць, а також мають товстішу шию.

До уваги! Зебри від окапі відрізняються за розміром, середовищем існування, раціоном та поведінкою.

Де живуть зебри та яке їхнє середовище існування?

Зебри – тварини, які живуть у саванах та на рівнинах Східної та Південної Африки. Більшість свого часу вони проводять на трав’янистих пасовиськах.

Бурчеллова або звичайна зебра – найчисленніший вид цих тварин. Вона має найширший природний ареал по всій Східній Африці, де ці ссавці бродять на трав’янистих рівнинах. Бурчеллові зебри населяють савани та степи, та надають перевагу злаковим пасовищам, особливо на горбах та пологих схилах невеликих гір.

Гірські зебри мешкають на гірських плато Південної Африки та Намібії. Ареал розповсюдження зебри Греві обмежується посушливими саванами та степами по всій Ефіопії, Сомалі та півночі Кенії.

Зебри еволюціонували до швидкого бігу заради втечі від небезпечних хижаків. Саме тому вони зазвичай мешкають на відкритих рівнинах, де можна побачити хижака ще здалеку та завчасно втекти від нього.

Види зебри

  • Зебра Греві чи пустельна (Equus grevyi) – найбільший вид зебри, також відомий як імператорська. Зустрічається у посушливих саванах у деяких частинах Кенії, Сомалі та Ефіопії. Класифікується як вид, що зникає. Смуги у зебри Греві найтонші та розташовані дуже близько одна до одної, а черевце повністю світле. Також її легко впізнати за великими округлими вухами.
  • Зебра гірська (Equus zebra) має 2 підвиди, один з яких живе у Південній Африці (капська зебра), а другий (зебра Гартмана) – у південно-західній частині Анголи та Намібії. Цей вид надає перевагу гірському середовищу існування та зустрічається у горах на висоті до 2000 м. На відміну від рівнинної, гірська зебра має ширші чорні та вужчі білі смуги, через що здається темнішою, а на ногах смужки доходять майже до копит.
  • Звичайна, бурчеллова чи рівнинна/саванна зебра (Equus burchellii) – найпоширеніший вид, що зустрічається у саванах Східної та Південної Африки.

Поведінка та спосіб життя зебри

Зебри – дуже товариські тварини, які кочують по савані стадами. Такий спосіб життя дозволяє цим тваринам захиститися від хижаків.

Зебри Греві не утворюють справжніх стад. Самець патрулює величезні території площею до 10 кв. км, а самиці та їхні малюки вільно пасуться та іноді утворюють невеликі групи, які харчуються разом.

За сприятливих умов ці тварини збираються разом в одному регіоні. Зрілі самці зебри Греві зазвичай живуть поодинці. Під час сезону розмноження вони намагаються спаровуватися з самицями, які перетинають їхні території.

Гірські зебри живуть невеликими стадами, які не прив’язані до постійної території. Зазвичай такі групи складаються з одного самця-домінанта та приблизно 5 самиць з їхніми лошатами.

Самець зазвичай керує своїм табуном від 5 до 15 років, поки не поступається сильнішому молодому конкуренту. Самиці гірської зебри можуть залишатися в єдиному стаді все життя.

Проте, якщо загальна чисельність стає завеликою, вони можуть відокремлюватися у менші групи, де лідерство займає молодий самець. До того ж можуть існувати окремі групи молодих самців, які ще не мають власного гарему.

Бурчеллові зебри живуть постійними родинними стадами, до 9-10 особин. Керує таким табуном жеребець, якому не менше 5 років, тоді як іншу частину групи становлять самиці та молоді особини. Проте на пасовища та водопій табун веде стара кобила, а замикає його самець-домінант.

Міцні соціальні зв’язки зробили зебр дуже чуйними один до одного. Нерідко вони доглядають за родичами у групі за допомогою зубів. Під час шлюбного сезону самці зебри запекло борються за право розмножуватися з самицями. Вони підіймаються на задні лапи, штовхають та кусають один одного.

ТОП-8 цікаві факти про зебру

  • Зебри насправді мають чорну шкіру та білі смуги.
  • Раніше вважалося, що смуги зебри маскують тварин у природному світлі та тіні, що їх оточує, щоб заплутати хижаків.
  • Насправді смужки у зебри сприяють відлякуванню мух.
  • Формування смуг на задній частині тіла суттєво відрізняється між трьома видами зебр.
  • Звичайна зебра має горизонтальні смуги на боках, де смуги зебри Греві вигнуті вгору.
  • Візерунки на задніх кінцівках настільки сильно відрізняються, що члени одного стада можуть легко ідентифікувати особину у передній частині зграї під час бігу.
  • Подібно до жеребців інших коней, самці зебри загинають верхні губи, що посилює їхній нюх та дозволяє визначити, коли самиця готова до спарування.
  • Зебри агресивніші та вередливіше за коней. Крім того, вони менші за розміром та значно відрізняються за забарвленням.

Що їсть зебра?

Зебри – травоїдні тварини, тобто вони харчуються лише рослинною їжею. Саме з рослин ці тварини отримують поживні речовини, необхідні для виживання.

Переважна більшість раціону зебри (близько 90%) складається з широкого спектра різних трав. До іншої рослинної їжі цих тварин належать листя та бруньки.

Зебри використовують свої гострі передні зуби, що кусати жорсткі кінчики трави, перш ніж подрібнити їх за допомогою плоских кутніх зубів уздовж щік. Оскільки трава має низьку поживну цінність, ці травоїдні тварини Африки повинні проводити на випасі 60-80% дня.

Рівнинні зебри нерідко п’ють біля водойм. Проте інші види зебр, які живуть у більш посушливих регіонах, часто не споживають воду протягом кількох днів. У посушливий сезон зебри можуть мігрувати на величезні відстані у пошуках свіжої трави та водойм, які ще не висохли.

Цікавий факт! Зебра Греві закопується у землю висохлих річкових річищ, щоб отримати доступ до підземної води.

Розмноження та життєвий цикл зебри

Зебри – ссавці, які розвиваються відносно повільно. Самиці не можуть почати розмножуватися, доки їм не виповниться принаймні кілька років. Період вагітності у них може тривати від 10 місяців до 1 року. На світ з’являється єдине дитинча.

Зебри народжуються зі смугами та гривою, а також мають невелику ділянку волосся посередині черева. Малюки можуть стояти протягом декількох хвилин після народження. Це дуже важливо, адже надає їм змогу втекти від хижаків.

Малюки зебри можуть почати їсти траву вже через тиждень після народження. Проте материнське молоко вони споживають до 11 місяців. Молоді зебри залишаються з матір’ю, поки не досягнуть зрілості приблизно у 3 роки.

Тоді самці залишають своє родове стадо, щоб приєднатися до холостяцької групи, а самиці залишаються зі своїми матерями. Групи молодих самців починають кидати виклик домінантним жеребцям, щоб спробувати заволодіти гаремом під час шлюбного сезону. Тривалість життя зебри у дикій природі становить від 20 до 30 років.

Гібриди зебри

Спаровування зебри та свійського віслюка дає гібридне лоша, відоме як зебрула, а зі свійським конем – гібридне лоша, яке йменується зеброїд. Хоча не вважається, що ці види могли б природним чином спаровуватися у дикій природі через географічні відмінності, зараз у світі існує кілька таких гібридних особин.

Вважається, що зебри мають природний захист від певних паразитів. Це спонукало людей розводити коней та віслюків із зебрами, щоб отримати тварину, яка має характер та розмір коня чи віслюка, але й силу та стійкість зебри. Однак, подібно до інших нащадків схрещування, зонкі та зорсе є безплідними, тому не можуть розмножуватися.

Хижаки та загрози зебрам

Зебра – велика й потужна травоїдна тварина, яка може легко втекти від багатьох хижаків. Найчастіше за все на неї полюють леви, леопарди, гієни та африканські дикі собаки. Також, коли зебри перетинають річки або п’ють, на них можуть напасти крокодили.

Зазвичай ці травоїдні тварини втікають від нападника. Проте вони також можуть атакувати хижака ногами та зубами. Зазвичай, помітивши небезпеку, зебри попереджають одна одну про загрозу та тікають від свого хижака щільним стадом. Часто вони або плутають, або просто залякують свого нападника.

Однак найбільшою загрозою для популяції зебри в Африці досі залишаються люди, які зазіхають на їхнє середовище існування. Зникнення саван через випас худоби та розчищення землі для сільського господарства сприяють зменшенню чисельності цих африканських тварин.

Зебра Греві вважається видом, якому загрожує зникнення у майбутньому через знищення природного середовища існування. Гірські зебри належать до списку вразливих видів. Дедалі частіше ці види зустрічаються лише у найвіддаленіших регіонах у межах свого природного ареалу. Капський підвид гірської зебри майже знищений та зустрічається лише на декількох заповідних територіях.

Загальна популяція капської гірської зебри у дикій природі наразі становить до 700 особин. Чисельність гірських зебр Гартмана становить приблизно 15 тисяч особин.

Звичайна або бурчеллова зебра перебуває під загрозою зникнення у дикій природі. Проте цей вид ще доволі поширений, а його чисельність є відносно стабільною. Хоча, подібно до інших видів, звичайним зебрам також загрожує втрата середовища існування.

Зебри: де живуть, чим харчуються, опис і цікаві факти

У сучасному світі багато хто має можливість побачити дивовижних тварин у вольєрах зоопарків. Любителі пригод (і власники доходу вище середнього) можуть дозволити собі більше – наприклад, відправитися в далеку країну, щоб помилуватися найдивовижнішими істотами в їх природному середовищі проживання. Юні любителі зоології із задоволенням дивляться телепередачі і читають книги про наших сусідів по планеті. Але природа зберігає ще безліч секретів.

Наша стаття розповість про зебрів – незвичайних тварин, які завжди привертали увагу людини.

Де живуть зебри, в якій країні? Чим вони харчуються, як рятуються від хижаків, чи дружать з сусідами? Чи їм шкодить діяльність людини? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете в нашій статті.

Опис

Латинська назва цієї тварини перекладається як тигроконь. Звичайно, мова йде тільки про зовнішню схожість, а не про міжродовий гібрид. Але, відверто кажучи, зебра більше схожа на ослика: у неї такі ж високі вуха, коротка жорстка грива, сильна шия, та й зростанням вона поступається коню.

Ці тварини не такі вже й поширені. Єдиний материк, де живе зебра, – це Африка. Причому різні види не ділять загальну площу, а мешкають у різних місцях.

Сусіди і родичі

В даний час вчені виділяють три види підрода: це бурчелова зебра, гірська і Греві. Підвидом бурчолової до недавніх пір була квагга, нині повністю винищена. Примітно, що між собою види полягають у такій же спорідненості, як з іншими кінськими, наприклад, з куланом або конем Пржевальського.

Деякі помилково приймають за родича зебри окапі, адже на його ніжках теж є смуги. Але ступінь споріднення з ним зовсім невеликий (це тварина з сімейства Жирафових).

Місця, де живуть зебри, носороги, леви, приваблюють туристів. Маршрути шикуються таким чином, щоб відвідувачі змогли побачити якомога більше. Хижаків підгодовують працівники національних парків, щоб вони не виявляли зайвого інтересу до людей і травоїдних сусідів.

Але в дикій природі таких великих і агресивних тварин зебри намагаються уникати. А ось з травоїдними побратимами, наприклад, буйволами і жирафами, вони добре ладнають. Нерідко стада збиваються в загальну різношерсту масу, щоб захиститися.

Між собою представники різних видів зебр у природному середовищі не контактують, адже проживають на різних територіях.

Зебра Греві і її ареал

Цю тварину ще називають пустельною зеброю. На жаль, в даний час в природному середовищі їх залишилося близько 2500 особин.

Греві найбільші. У довжину така зебра досягає 3 метрів, висота в холці становить 1,4 метра.

Країни, де живе зебра Греві: Кенія, Сомалі та Ефіопія. Селяться ці тварини тільки в пустелях і напівпустелях. Основу раціону становить груба рослинність, чагарники.

Де живе бурчелова зебра

Цей підвид живе в саваннах і степах. Ареал поширюється на країни південно-східної Африки від Південної Ефіопії до сходу Анголи і ПАР, включаючи Кенію, Танзанію, Мозамбік, Уганду, Замбію і Південний Судан.

Серед усіх видів цей найбільш поширений і численний.

Де живуть і чим харчуються зебри, теж залежить від виду, адже раціон обумовлений кліматичною зоною. У порівнянні з Греві, меню бурчолових більш різноманітно. У нього входять не тільки наземні рослини, але також листя і кора дерев.

Місця проживання гірської зебри

Цей вид вчені підрозділюють на два підвиди. Зебру Хартмана можна побачити в горах південної Африки і Намібії, не вище висоти 2 км метрів над рівнем моря. Чисельність підвиду становить близько 15 тисяч голів.

Капська зебра – найбільш нечисленний з нині існуючих підвидів. За підрахунками вчених, наразі існує не більше 700 особин. Проживають вони в Національному зебровому парку зебр ПАР, а також поблизу Мису Доброї Надії.

Спосіб життя

У дикій природі ці тварини збиваються в невеликі стада-гареми. На чолі завжди стоїть дорослий жеребець, при ньому проживають кілька самок з малюками. Незважаючи на полігамію, сімейства зебр дуже міцні, партнери не розлучаються все життя. Тільки смерть самця може послужити причиною розпаду стада.

Місця, де живуть зебри, зазвичай не містять природних укриттів, тому тварини сподіваються тільки на власні ноги. Всі зебри – відмінні бігуни, їм під силу мчати зі швидкістю до 70 км/год.

Соціальні ролі в групі розподілені. Під час відпочинку стада як мінімум дві самки пильнують, а в разі небезпеки піднімають шум. Під час пересування до водопою першою ходить найдосвідченіша самка, а замикає колону самець – голова сімейства.

У зебр прийнято виручати один одного, піклуватися про поранених. У разі нападу стадо оточує слабких, маленьких і хворих родичів, не даючи гієнам і шакалам підібратися до них. До речі, ці тварини можуть нападати групою навіть на великих котячих, заздривши їх наближення до стоянки. Потужні копита та щелепи з масивними зубами здатні знатно попсувати левову шкуру. Але, звичайно, чималий відсоток подібних сутичок завершується перемогою левиць.

Народження смугастого малюка

Вагітність зебри триває рік або трохи більше (залежно від підвиду і віку самки). Малюк народжується великим, близько 30 кг, і досить самостійним. Він практично відразу встає на ніжки і робить перші кроки.

Мати не підпускає його до стаду перші пару днів, поки він не почне впевнено розпізнавати її запах і малюнок смуг. Вигодовування молоком триває близько 16 місяців, практично до половозрілості.

Цікаві факти

Що спільного у сніжинки, зебри і людської долоні? Всі три приклади мають унікальність. Візерунок смуг не повторюється, знайти двох однакових зебр неможливо. Саме по смугах вони один одного і дізнаються.

Довгий час питання про те, чи є ця тварина чорною в білу смужку або, навпаки, залишалося відкритою. Сьогодні вчені зійшлися на думці, що вірний саме цей варіант, адже предок зебри був темним, а білі плями перетворювалися на смуги в ході еволюції.

Муха цеце, природний ворог багатьох мешканців Африки, розпізнає тільки однотонні плями. Смугасте стадо практично невидиме для неї.

У дикій природі зебри живуть років 25. Але в парку, завдяки хорошому догляду, захисту від браконьєрів і хижаків, а також збалансованому харчуванню, вони доживають до 40 років.

Сумна доля квагги

Красивий окрас і шкура, що добре піддається виділенню, послужили приводом для того, що квагги стали одним з найбажаніших мисливських трофеїв. На думку вчених, ці мешканці африканських саван зовсім не боялися людини, завдяки чому ставали легкою здобиччю мисливця.

Наприкінці позаминулого століття кваггі були повністю винищені.

Зараз збереглися лише нечисленні знімки цих тварин. Від інших видів і підвидів вони відрізнялися забарвленням: тіло квагги не було повністю покрито смугами.

Але якщо раніше головним об ‘єктом підвищеного інтересу служили красиві шкури, то сьогодні превалюють дослідницькі мотиви. Людина починає розуміти, що споживче ставлення до багатств планети, бездумне винищення живого і нерозумне витрачання ресурсів рано чи пізно обернеться проти нього самого. Звичайно, рано заявляти про викорінення браконьєрства, але перші кроки вже зроблені, загальна благородна мета намічена. Природоохоронні заходи, діяльність всесвітніх фондів та ініціативи волонтерів дають надію на те, що сумна історія квагги не повториться.

Related Post

Як дізнатися чи готовий Меренговий рулетЯк дізнатися чи готовий Меренговий рулет

Викласти на деко вистелене пергаментом та розрівняти у прямокутник. Краще не до країв форми. Зверху притрусити пелюстками мигдалю або горіхами. Випікати 30 хв при 160 °С. Чому не виходить меренговий

Скільки підходів робити у СплітіСкільки підходів робити у Спліті

Для більш просунутих атлетів найбільш поширеним варіантом є триденний спліт, який може використовуватися тривалий час. У цьому випадку ви можете включати як базові, так і ізолюючі вправи, роблячи 4-10 підходів