Перспективи порідного удосконалення молочного скотарства

Забезпечення населення України молоком і молочними продуктами вітчизняного виробництва є актуальним питанням продовольчої безпеки. Тому на державному рівні розвиток молочного скотарства визначено серед пріоритетних напрямів аграрної політики України, на які спрямовуватиметься фінансова підтримка коштами державного бюджету. Розвиток галузі планується досягати шляхом збільшення поголів’я корів, порідного (генетичного) поліпшення худоби та технічного переоснащення приміщень та технологічних процесів.

Для прийняття вмотивованих управлінських рішень важливим є аналіз динаміки розвитку галузі впродовж останніх років. За статистичними даними протягом останніх десяти років поголів’я корів молочних і молочно-м’ясних порід скоротилось майже удвічі, а у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах – вчетверо (див. табл.). Попри одночасне зростання на 71,6% середнього надою корів валове виробництво молока у 2009 році скоротилось порівняно з 2001 на 13,5%. На нашу думку, це спричинено зниженням купівельної спроможності населення, випереджаючим (порівняно зі зростанням закупівельної ціни на молоко) ростом цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали та інші засоби виробництва. За практичної відсутності державної фінансової підтримки в умовах кризи це зумовило зниження рентабельності, отже, бізнесової привабливості молочного скотарства.

За відсутності порідного перепису та обліку динаміку порідного складу молочної худоби з певним наближенням можна оцінити лише за матеріалами держплемреєстру, тобто за активною (племінною) частиною популяції. Поголів’я племінних корів останні десять років більш, ніж на половину репрезентовано тваринами української чорно-рябої молочної породи (див. рис.). За означений період частка тварин цієї породи дещо скоротилась (на 2%). Друге за поголів’ям корів місце у порідній структурі стабільно займає українська червоно-ряба молочна порода, частка якої за 10 років зросла на 1%. Третьою за чисельністю корів лишається українська червона молочна порода, частка якої разом з іншими спорідненими червоними породами сягнула 2010 року 11%. Відсоток племінних корів симентальської та голштинської порід дещо знизився (з 5 до 4%). Найменш чисельною серед новостворених вітчизняних порід лишається українська бура молочна порода, поголів’я корів якої разом зі спорідненими бурою карпатською, лебединською і швіцькою не перевищує 2%.

За середнім надоєм впродовж останніх 10 років помітну перевагу зберігають племінні корови голштинської породи, продуктивність яких за означений період зросла на 17,9%. На друге місце за надоєм серед інших молочних порід 2010 року вийшли племінні корови української червоно-рябої молочної породи, продуктивність яких зросла на 36,3%. У корів української чорно-рябої молочної породи надій з 2001 по 2010 роки зріс на 26,9%, симентальської – на 49,9%, української червоної молочної з 2006 по 2010 – на 11%. Скорочення майже втричі поголів’я племінних корів української бурої молочної породи (з 1395 до 479 голів) і використання виключно бугаїв поліпшувальної швіцької породи забезпечило найвищі темпи зростання їхньої продуктивності (на 55,8%). Проте локалізація надто малочисельної (менш як 500 корів) активної (племінної) частини української бурої молочної породи лише у чотирьох племінних стадах не дає достовірних підстав стверджувати про її лідерство за продуктивністю та найкращі перспективи внутріпорідного генетичного поліпшення серед інших вітчизняних молочних порід.

Природний біологічний антагонізм надою і відтворної здатності корів логічно зумовив у більшості випадків зворотний міжпорідний рейтинг за виходом телят на 100 корів. Зростання за останні 10 років надою племінних корів спричинило зниження виходу телят на 100 корів на 5,8% (від 85,8 до 80,8). Найвищі надої корів голштинської породи є однією з основних причин у більшості випадків порівняно низького рівня відтворення у племінних стадах (зниження від 76,6 до 68,7). Вищою за середню виявилась відтворна здатність корів українських червоно-рябої та червоної молочних і симентальської порід, а найкращою – у стадах порівняно низькопродуктивної червоної степової породи.

Одним з головних завдань племінних господарств є вирощування і реалізація племінних телиць і нетелей. За матеріалами племінного реєстру встановлено, що частка (відносно корів основного стада) реалізованого племінного молодняку різних порід зумовлюється як попитом з огляду на рівень продуктивності і рентабельності, так і до певної міри лімітується рівнем відтворної здатності. Реалізація найбільш запитуваного на ринку племінного молодняку голштинської породи попри найвищий рівень надою істотно знижується (у 2,5-3,1 разів), що, на нашу думку, лімітується низьким рівнем відтворення і скороченням тривалості господарського використання корів у племінних стадах. Стабільним впродовж останніх десяти років лишається попит і реалізація племінних телиць і нетелей найбільш чисельних українських чорно-рябої та червоно-рябої молочних порід (2,07-3,62% від поголів’я корів).

Найбільш високий рівень реалізації молодняку (8,69 %) зафіксовано 2006 року у племінних стадах української червоної молочної породи. З огляду на невисоку молочну продуктивність попит і реалізація племінних телиць і нетелей червоної степової породи за десять років знизився майже у 20 разів. Через малочисельність популяції та низький попит на ринку за 2006 і 2010 роки не реалізовано жодної голови племінних тварин української бурої молочної породи.

Проведений за матеріалами племінного реєстру аналіз дозволяє рекомендувати наступні найбільш доцільні шляхи і напрями порідного удосконалення молочного скотарства в Україні. Основними на подальшу перспективу мають лишатися новостворені українські чорно-ряба, червоно-ряба і червона молочні породи за переважно внутріпорідного їх селекційного удосконалення та обмеженого залучення генофонду поліпшувальної голштинської породи. З огляду на критичну малочисельність популяції генетичне поліпшення бурих порід має об’єднувати стада як української бурої молочної, так і лебединської, бурої карпатської та швіцької порід за використання переважно бугаїв поліпшувачів швіцької та української бурої молочної порід за збереження генофонду в обмеженому числі стад лебединської та бурої капатської. Певну частку у порідній структурі молочної худоби й надалі займатиме чистопорідне удосконалення комбінованої молочно-м’ясної симентальської породи. З огляду на зниження відтворної здатності та тривалості господарського використання процес розширеного відтворення худоби голштинської породи доцільно проводити поглинальним на обмеженому поголів’ї схрещуванням за визнання недоцільності та неефективності масового імпорту чистопорідного молодняку з Північної Америки та Європи.

До 90% реалізованого генетичного прогресу за великомасштабної селекції забезпечується використанням перевірених за потомством бугаїв поліпшувачів, що зумовлює найактуальнішу потребу відновлення вітчизняної системи селекції та випробування плідників. Для одержання ремонтних бугайців формується група бугайвідтворних корів з числа високопродуктивних тварин в атестованих племінних стадах відповідної породи. За надоєм за кращу лактацію потенційні матері бугаїв мають перевищувати стандарт породи щонайменше на 80%, за вмістом жиру і білка в молоці – не нижче стандарту. До групи визнаних матерів бугаїв науковцями та фахівцями головної установи НМЦ «Розведення тварин» і регіональних центрів добираються корови з молочним типом і без істотних вад екстер’єру. Перевага надається тваринам зі стабільно високою продуктивністю впродовж низки лактацій.

За визнаними матерями ремонтних бугаїв закріплюють (парування на замовлення) бугаїв-поліпшувачів переважно категорії П5, які оцінені за потомством методом РПЦ або методом країни походження імпортованого плідника з повторюваністю понад 60%. Умовна кровність очікуваного приплоду має відповідати напрямам програми селекції відповідної породи, селекційний індекс за походженням перевищувати +800. Для одержання нового покоління племінних бугайців доцільно використовувати стимулювання поліовуляції та ембріотрансплантацію (ПОЕТ) від кращих відібраних до групи бугайвідтворних корів.

На випробування за потомством ставлять бугаїв із підтвердженим генетичним тестуванням походженням у віці 15-18 місяців після перевірки (вибракування до 50%) за інтенсивністю росту маси та спермопродуктивністю. У стислий термін (до 6 місяців) від кожного перевірюваного плідника по 30-50 спермодоз (загальною кількістю 300 доз) використовують для парування корів у не менш як 5 підконтрольних (атестованих племінних) стадах. У кожному підконтрольному стаді одночасно використовують не менше чотирьох перевірюваних бугаїв.

Відповідно до чинної нормативної бази підконтрольні (атестовані племінні) стада мають вести електронний облік продуктивності та іншої інформації про племінних тварин у вигляді електронної бази даних господарства (наразі найпоширеніша СУМС ОРСЕК), архів якої з періодичністю двічі на рік надаються до загальнодержавної бази даних. За матеріалами останньої за використання методу BLUP проводиться централізована оцінка племінної цінності бугаїв за продуктивністю потомства. До використання щороку за вимогами чинного відповідного положення проводиться атестація і допуск перевірених за потомством плідників за тиску добору не нижче 1:4.

Організація та порядок проведення оцінки плідників за потомством здійснюється у відповідності до чинної «Інструкції із селекції племінних бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід». У кожному підконтрольному стаді для парування перевірюваними плідниками має щорічно виділятися від 20 до 30% корів. Найдоцільніше впровадити усталений світовий досвід парування усіх корів-первісток перевірюваними плідниками (кожна друга тільність від перевірюваних плідників).

• Дуже низька частка підконтрольного поголів’я корів. Ближчими роками вона має у рази збільшитись з кінцевою метою організації індивідуального обліку в усіх агроформуваннях і фермерських господарствах з розміром стад понад 50 корів. На подальшу перспективу є потреба розробки методичних засад залучення до оцінки бугаїв за потомством дрібних стад індивідуальних господарств населення (2-5 корів).
• Відсутність системи індивідуальної оцінки корів за вмістом соматичних клітин, адаптованої до рекомендацій ICAR лінійної класифікації первісток за типом будови тіла, обов’язкового документування легкості отелень (дистоції), методики прогнозної оцінки за тривалістю господарського використання корів (дочок оцінюваних за потомством плідників), що унеможливлює визначення комплексного селекційного індексу бугаїв. У багатьох випадках в атестованих племінних господарствах не ведеться навіть індивідуальне тестування корів за вмістом жиру і білка в молоці. Лише незначна частка з них тестує якість молока у сертифікованих лабораторіях. Тому на першому етапі відновлення системи випробування плідників за потомством структура комплексного селекційного індексу може включати інформацію лише за надоєм, вмістом жиру і (на частині поголів’я) білка в молоці дочок. Функціонування повноцінного сучасного комплексного селекційного індексу можливе лише у міру вирішення зазначених проблем організації індивідуального обліку за широким спектром показників на значній (понад 30%) частині поголів’я корів. Проте тенденція останніх років до спрямованого скорочення числа атестованих племінних (підконтрольних) стад призводить навпаки до зменшення частки підконтрольного поголів’я.

Відновлення системи випробування бугаїв за потомством в умовах приватної власності та ринкової економіки неможливе без економічного стимулювання (матеріального інтересу суб’єктів племінної справи). Низький рівень рентабельності переважної більшості племпідприємств і селекційних центрів (у багатьох випадках збиткових без бюджетних дотацій) зумовлює практичну відсутність фінансових ресурсів для придбання ремонтних бугайців та утримання плідників до одержання результатів оцінки за потомством. З огляду на зазначене доцільним та конче необхідним вбачається часткове (не менш як 50%) або повне відшкодування зазначених витрат коштами державного бюджету за статтею селекція у тваринництві. Світова практика засвідчує доцільність стимулювання участі підконтрольних (племінних) господарств у випробуванні бугаїв за потомством шляхом разових виплат за надану інформацію про завершену лактацію корів-первісток дочок перевірюваних плідників, яка на першому етапі впровадження також має здійснюватись коштами державного бюджету.

Інструкція з ведення племінного обліку в молочному козівництві

ІНСТРУКЦІЯ
з ведення племінного обліку в молочному козівництві I. Загальні положення 1. Ця Інструкція визначає правила заповнення, порядок ведення форм племінного обліку, що застосовуються у козівництві, з метою організації достовірного, систематичного обліку продуктивності, походження кожної тварини, інших селекційних ознак для проведення селекційно-племінної роботи. 2. У цій Інструкції терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України «Про племінну справу у тваринництві». 3. Племінний облік узгоджується з бухгалтерським обліком і складається з таких елементів: ідентифікація (присвоєння клички та ідентифікаційного номера); визначення живої маси, молочної продуктивності та якості молока; запис інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку. 4. На підставі даних племінного обліку формується інформація про кожну тварину, породу, стадо, генеалогічну групу, популяцію окремих регіонів та країни в цілому. 5. Племінний облік забезпечують суб’єкти племінної справи у тваринництві всіх форм власності до вибуття тварин, після чого усі його форми передають на зберігання до архіву. 6. Племінний облік у молочному козівництві ведуть за такими формами: 1) форма № 1-кзм «Картка племінного цапа»; 2) форма № 2-кзм «Картка племінної кози»; 3) форма № 3-кзм «Журнал обліку парування (осіменіння), окоту козематок та реєстрації приплоду»; 4) форма № 4-кзм «Журнал обліку вирощування та бонітування племінного молодняку кіз молочних порід»; 5) форма № 5-кзм «Звіт про результати бонітування кіз молочних порід»; 6) форма № 6-кзм «Перелік ознак для формування інформаційної бази даних кіз молочного напряму продуктивності». 7. Форми призначено для накопичення первинної інформації, яку потім заносять до електронної бази даних та використовують для автоматизованої обробки результатів селекційно-племінної роботи. 8. Якщо у господарстві використовують автоматизовану систему управління молочним козівництвом, племінний облік ведуть та роздруковують за позиціями, зазначеними у затверджених формах. II. Загальні вимоги до заповнення форм племінного обліку 1. Усі графи форм заповнюються чітко та розбірливо. Під час заповнення форм племінного обліку необхідні виправлення здійснюють тільки чітким перекресленням попередньої інформації. Після кожного виправлення той, хто виправляв помилки, повинен поставити підпис. Не допускається зафарбовування, підтирання даних. 2. Кожен показник, що є у формах, записують з такою визначеною точністю: 1) жива маса племінних тварин і молодняку (кг) – до 1 кілограма; 2) результати вимірювання тварин (см) – до 1 сантиметра; 3) надій молока за лактацію (кг) – до 1 кілограма; 4) кількість молочного жиру/білка (кг) – до 1 кілограма; 5) добовий надій молока (кг) – до однієї десятої кілограма; 6) вміст у молоці жиру/білка (%) – до однієї десятої відсотка; 7) усі відносні показники (%) – до однієї десятої відсотка (один знак після коми). III. Визначення показників для заповнення форм племінного обліку 1. Визначення показників, що характеризують розвиток кіз 1. Визначення показників для заповнення форм племінного обліку та проведення зоотехнічних і селекційних заходів відбувається у певному віці тварин відповідно до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2018 року № 104 (далі – Інструкція з бонітування кіз молочних порід). 2. Живу масу визначають шляхом індивідуального зважування на вагах. Результати заносять до форм племінного обліку на дату зважування або в перерахунку на необхідний вік. Перерахунок живої маси на необхідний вік здійснюється шляхом визначення середньодобового, а потім – загального приросту з подальшим його додаванням (або відніманням) до живої маси на дату зважування у випадках перевищення (або недосягнення) твариною встановленого вимогами віку. Середньодобовий приріст визначається за формулою:

3. У тварин визначають такі основні проміри екстер’єру (тулуба): висоту у холці – відстань від найвищої точки холки по прямій до землі; висоту в крижах – відстань від найвищої точки крижової кістки до землі; глибину грудей – відстань від холки до грудної кістки за вертикаллю, дотично до заднього кута лопатки; ширину грудей – найбільшу відстань між зовнішніми виступами ребер, дотично до заднього кута лопаток; ширину в сідничних горбах – відстань за горизонталлю між зовнішніми виступами сідничних горбів; ширину в маклоках – відстань за горизонталлю між зовнішніми виступами маклоків; довжину тулуба по діагоналі – відстань між переднім краєм плечелопаткового суглоба і внутрішнім виступом сідничних горбів; обхват грудей – обхват за вертикаллю дотично до заднього кута лопатки. 2. Визначення показників, які характеризують продуктивність кіз 1. Молочну продуктивність кіз визначають на основі даних проведення контрольного доїння козематок. Початком лактації вважається перший день після окоту, а закінченням – останній день доїння. Контрольне доїння кіз проводять не рідше одного разу на місяць. Перше контрольне доїння проводять через 10-30 днів після окоту, а останнє – за 30-10 днів до очікуваного запуску. Вміст жиру і білка в молоці контролюють щомісяця, відбір контрольної проби молока для визначення їх вмісту проводять протягом доби від різних надоїв пропорційно до кількості надоєного молока під час контрольного доїння або визначають окремо під час кожного доїння. Під час контрольного доїння визначають: кількість молока за доїння (кг) шляхом зважування або вимірювання у літрах, перераховуючи у кілограми множенням об’єму на середню щільність молока – 1,029; надій молока: за добу – це сума разових надоїв (кг) за добу; за місяць – це добуток надою за добу (кг) і числа дійних днів між контрольними доїннями (календарний місяць); за лактацію – це сума надоїв (кг) за усі місяці лактації. Якщо у календарному місяці окоту або запуску кози контрольне доїння не проводили, надій за цей період визначають множенням контрольного надою (кг) за найближчу контрольну добу на відповідне число неконтрольованих дійних днів. 2. Кількість молочного жиру/молочного білка (кг) за 240 днів або скорочену закінчену лактацію обчислюють за сумою добутків місячного надою (кг) на вміст жиру/білка в молоці (%), поділеною на 100. Середній вміст жиру/білка в молоці (%) за лактацію дорівнює кількості молочного жиру/молочного білка, помноженій на 100 і поділеній на надій за 240 днів або скорочену закінчену лактацію. 3. Порядок проведення оцінки якості молока 1. Визначення показників, що характеризують якість молока, проводиться у лабораторіях, які мають статус суб’єкта племінної справи у тваринництві – підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції, та інших акредитованих лабораторіях. З метою визначення показників якості молока проводиться відбір контрольної проби протягом доби від різних надоїв пропорційно до кількості надоєного молока. 2. Проведення відбору контрольної проби молока здійснюють за допомогою вимірювальних приладів: градуйованої піпетки; дозованого шприца. Відбір контрольної проби молока проводиться у пронумеровані пробні стаканчики, номер стаканчика є номером контрольної проби і зазначається у формі племінного обліку (форма № 2-кзм). Перед початком контрольного доїння в кожний пробний стаканчик вносять консервант. Для відбору проби частину молока від одного надою переливають в окрему ємність і ретельно перемішують, після чого пробу відбирають з цієї ємності вимірювальним приладом пропорційно до надою. 3. Відбір середньої контрольної проби молока проводять за умови, якщо об’єму пробного стаканчика недостатньо. Взяту пробу молока протягом доби зливають в окрему ємність, добре перемішують і з неї беруть середню контрольну пробу молока, але не менше ніж 50 мл. У документах племінного обліку середню контрольну пробу позначають літерою «С». 4. Мінімальний об’єм проби від першого доїння повинен забезпечити визначення в контрольній пробі компонентів якості молока та складати не менше ніж 50 мл. 5. Після кожного відбору молока пробний стаканчик закривають кришкою та легкими поштовхами перемішують його вміст і розміщують у штатив. На штатив наносять маркування, яке складається з коду підприємства та порядкового номера ящика. Відібрані проби зберігають у холодному приміщенні і після закінчення контрольного доїння негайно відправляють до лабораторії. IV. Заповнення форм племінного обліку в молочному козівництві 1. Форма № 1-кзм «Картка племінного цапа» (далі – картка цапа) – основний документ індивідуального племінного обліку від народження до кінця господарського використання тварини, призначений для накопичення всебічної інформації про тварину: продуктивність, індивідуальні та племінні якості цапа, його родовід, лінійну належність, інтенсивність використання у відтворенні. Картка цапа є основним документом для запису тварини до державної книги племінних тварин (далі – ДКПТ) та електронного реєстру. Картка цапа заповнюється на усіх цапів-плідників. До складу форми входить основна частина та сім розділів, які несуть певну інформацію. В основній частині картки цапа зазначають: ідентифікаційний номер, кличку, місце народження (господарство, де народилася тварина, та його адреса); господарство, область, де використовують тварину, – у графі «Власник»; число, місяць, рік народження цапа – у графі «Дата народж.»; у числі скількох народилася тварина – у графі «Кількість в окоті»; живу масу при народженні – у графі «Маса при народж., кг»; породу і породність, що визначаються відповідно до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, у помісних тварин зазначають частки крові вихідних порід; дату та причину вибраковки чи вибуття; фото цапа, на якого заводиться картка; число, місяць, рік та номер, під яким тварину внесено до ДКПТ. У розділі I «Походження» вносять дані про предків цапа до третього покоління включно: до лівої частини заносять ідентифікаційні номери, клички, дати народження, продуктивність за найвищу лактацію, комплексний клас материнських предків цапа: матері (М), матері батька (МБ), матері матері (ММ) та матері матері матері (МММ); до правої – ідентифікаційні номери, клички, дати народження, бали (індекси) за екстер’єр, здоров’я, плодючість, комплексний клас, категорію племінної цінності та селекційний індекс батьківських предків цапа: батька (Б), батька батька (ББ), батька матері (БМ) та батька матері матері (БММ). До розділу II «Молочна продуктивність предків цапа» вносять інформацію про молочну продуктивність двох поколінь материнських предків цапа та зазначають номер лактації, рік, тривалість лактації в днях, фактичний надій, вміст та кількість молочного жиру та білка. До розділу III «Оцінка типу будови тіла цапа» вносять інформацію про дату (рік) бонітування, фактичний вік тварини при бонітуванні, живу масу, висоту в холці, обхват грудей, бали за тип будови тіла, масть, темперамент, роги, вади та дефекти типу будови тіла (за наявності), дані генетичного контролю. До розділів IV «Використання цапа» та V «Оцінка цапа за якістю потомства» на зворотному боці картки цапа вносять дані про: кількість спарованих (запліднених) цапом кіз за рік, ефективність (частка тих, що розкотилися від спарованих), кількість народжених козенят, в тому числі цапків, кізочок, мертвих, гермафродитів; частку потомства цапа класу «еліта» за живою масою (в шість місяців), типом будови тіла та здоров’ям, клас визначають згідно з Інструкцією з бонітування кіз молочних порід; кількість дочок, їх середні показники: надій, вік першого окоту, середній надій, вміст жиру, білка, сума молочного жиру та білка за лактацію дочок; за результатами оцінки дочок виставляється категорія племінної цінності цапа. До розділу VI «Результати використання двох поколінь предків цапа та їх оцінка за якістю дочок» вносять дані використання та оцінки батька цапа, батька батька та батька матері. У розділі VII «Визначення комплексного класу цапа» зазначають інформацію про кількість балів за певну ознаку згідно з додатком 11 до Інструкції з бонітування кіз молочних порід, виставляють комплексний клас та селекційний індекс. У нижній частині зворотного боку картки цапа заносять дані щодо його участі у виставках та отримані нагороди. Дату заповнення картки цапа засвідчує зоотехнік з племінної справи та керівник (власник), підпис останнього закріплюється печаткою. 2. Форма № 2-кзм «Картка племінної кози» (далі – картка кози) – основний документ індивідуального племінного обліку від народження до кінця господарського використання тварини, призначений для накопичення всебічної інформації про тварину: продуктивність, індивідуальні та племінні якості кози. Картка племінної кози є основним документом для запису тварин до ДКПТ. Якщо у господарстві використовують автоматизовану систему управління молочним козівництвом, картки на козематок, що вибули, обов’язково друкують та зберігають в архіві. Картки козематок, що вибули: систематизують (за алфавітом кличок чи ідентифікаційними номерами), переплітають у книги та нумерують; складають список козематок, які вибули, розміщують на титульній сторінці книг та заносять до алфавітного покажчика. Картку племінної кози заводять на всіх козематок основного стада. До складу форми входить основна частина та п’ять розділів, що несуть певну інформацію. Основну частину картки кози заповнюють аналогічно до картки цапа. У розділі I «Походження» до лівої частини заносять дані про ідентифікаційні номери, клички, дати народження, номери та оцінку молочної продуктивності за найвищу лактацію (надій, вміст і кількість молочного жиру та білка), екстер’єр, комплексний клас (категорію племінної цінності) двох поколінь материнських предків кози: матері (М), матері батька (МБ), матері матері (ММ). До правої частини заносять дані щодо продуктивності двох поколінь батьківських предків кози аналогічно до картки цапа. У розділі II «Продуктивність та оцінка кози» зазначають інформацію про номер лактації, її тривалість, продуктивність за завершену лактацію та 240 днів лактації (надій, вміст та кількість жиру і білка в молоці), результати оцінки кози, заносять комплексний клас, категорію племінної цінності та селекційний індекс. У розділі III «Результати бонітування кози» зазначають інформацію: у верхній частині – проміри та кількість балів за результатами оцінки тварини за певними ознаками; у нижній частині – дані щодо масті, темпераменту, властивостей під час доїння, вад екстер’єру, рогів, даних генетичного контролю. У розділ IV «Відтворювальна здатність» заносять інформацію про осіменіння та всі окоти кози, багатоплідність, стать та ідентифікаційні номери народжених козенят. На зворотному боці картки у розділі V «Молочна продуктивність» заносять дані щодо проведення контрольних доїнь впродовж ряду лактацій. Нижню частину зворотного боку картки кози заповнюють та затверджують аналогічно до картки цапа. 3. Форма № 3-кзм «Журнал обліку парування (осіменіння), окоту козематок та реєстрації приплоду» – форма, призначена для накопичення інформації щодо плану підбору, парувань, окоту козематок, характеристик народженого молодняку, його росту до проведення відлучення. У формі зазначають: кличку та ідентифікаційний номер козематки, рік народження, породу та породність, масть; ідентифікаційні номери основного та резервного цапів, кількість парувань та дату фактичного окоту; породу, породність, стать, масть, ідентифікаційний номер приплоду, його живу масу при народженні та відлученні, подальше призначення. 4. Форма № 4-кзм «Журнал обліку вирощування та бонітування племінного молодняку кіз молочних порід» – форма, призначена для занесення індивідуальних результатів вирощування племінного молодняку. У формі зазначають: ідентифікаційний номер, дату народження, стать, породу та породність, масть; ідентифікаційні номери та племінну цінність батьків; результати зважування та оцінки екстер’єру від відлучення до першого парування, подальше призначення. 5. Форма № 5-кзм «Звіт про результати бонітування кіз молочних порід» – форма, призначена для зведення результатів бонітування цапів-плідників, козематок та молодняку. Звіт складають усі суб’єкти з племінної справи у тваринництві, які мають племінних тварин та ведуть племінний облік згідно з цією Інструкцією, за породами. Звіт включає 7 аналітичних таблиць та висновки і пропозиції за результатами бонітування, які заповнюють на підставі даних бонітування тварин із форм № 1-, 2-, 3-, 4-кзм або за даними автоматизованої бази даних господарства. Звіт підписують керівник (власник) суб’єкта господарювання та зоотехнік з племінної справи. У таблиці 1 «Структура стада та його класний склад» зазначають інформацію про: розподіл тварин за статевовіковими групами, породністю та класами; запис тварин до ДКПТ – усього та з наявних (графа 2 дорівнює сумі граф 4-10). У таблиці 2 «Характеристика цапів-плідників» розміщують інформацію про: розподіл цапів за віком; живу масу, висоту в холці, тип будови тіла, розподіл за класом і категорією різновікових цапів. У таблиці 3 «Характеристика козематок» зазначають інформацію, яка характеризує середні показники продуктивності та живої маси пробонітованих козематок залежно від лактації. У таблиці зазначається поголів’я пробонітованих козематок, за винятком первісток із незакінченою лактацією. У таблиці зазначають: розподіл поголів’я козематок за лактаціями; надій, вміст жиру і білка в молоці; живу масу, тип будови тіла та класний розподіл різновікових козематок. Таблиця 4 «Відтворювальні якості цапів-плідників» містить інформацію про рівень відтворювальної здатності різновікових цапів та середню багатоплідність козематок. У таблиці зазначають: кількість спарованих з цапами кіз та тих, що окотилися, їх багатоплідність, відсоток заплідненості; кількість народжених козенят, в тому числі цапків, кізочок, мертвих. У таблиці 5 «Класний розподіл ремонтного молодняку» вносять дані, які характеризують класний розподіл чистопородного та помісного молодняку за живою масою та комплексним класом при відлученні, у 6-, 12-15-місячному віці та на час першого парування. У таблиці 6 «Відомості про реалізацію племінних тварин» зазначається інформація про реалізацію племінних тварин за звітний період, їх жива маса та розподіл за класами. У таблиці 7 «Список козематок з племінною цінністю категорії «А» вносять перелік козематок, молочна продуктивність яких перевищує мінімальні вимоги до класу «еліта» на 35%. У таблиці зазначають: кличку та ідентифікаційний номер козематки; кличку та ідентифікаційний номер її батька; вік та номер лактації у звітному році; показники молочної продуктивності (надій, вміст і кількість жиру та білка в молоці); показники живої маси та комплексний клас. У розділі 8 «Висновки та пропозиції за результатами бонітування» зазначають інформацію про стан, перспективи селекційної роботи та шляхи виконання програми селекційно-племінної роботи у господарстві. Аналіз роблять на основі порівняння зі станом минулого року з обов’язковим визначенням напрямів подальшої селекційної роботи в стаді та заходів з поліпшення стану. Проводять короткий аналіз матеріалів основних таблиць звіту та вносять пропозиції щодо плану відбору та підбору в стаді на наступний рік. Голова та члени комісії з бонітування молочних кіз власноруч ставлять підписи у кінці форми, зазначаючи посади, прізвище та ініціали. 6. Форма № 6-кзм «Перелік ознак для формування інформаційної бази даних кіз молочного напряму продуктивності» – форма, призначена для постійного накопичення в електронній базі даних інформації про племінні та продуктивні якості кіз молочних порід з метою забезпечення оперативного управління селекційним процесом та своєчасної звітності. Форма № 6-кзм заповнюється щорічно на кожну тварину згідно з пунктом 9 розділу I Інструкції з бонітування кіз молочних порід. До електронної таблиці формату Microsoft Excel заносять такі дані: суб’єкт господарювання – найменування повне та скорочене – «Текстовий»; код згідно з ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), цифрами – «Текстовий»; керівник (власник) – прізвище, ім’я по батькові – «Текстовий»; місцезнаходження/місце проживання – поштовий індекс, адреса – «Текстовий»; місце провадження господарської діяльності – поштовий індекс, адреса – «Текстовий»; контакти – сайт, e-mail, телефон/факс – «Текстовий»; порода – назва породи (словами, наприклад, зааненська чп) – «Текстовий»; породність – помісі порід (словами, наприклад, зааненська х місцева 50%/50% (частки крові кожної породи)) – «Текстовий»; стать – 1 (цап), 2 (коза) – «Текстовий»; масть – словами (біла, сіра, чорна, коричнева, світло-сіра, темно-сіра, світло-коричнева, темно-коричнева, строката тощо) – «Текстовий»; наявність рогів – словами (рогатий(а), комолий(а)) – «Текстовий»; дата народження – дата у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; генетичний паспорт тварини: групи крові, поліморфні білки та ферменти, ДНК-маркери – відповідними словами та символами – «Текстовий»; результати експертизи походження та аномалій – відповідними словами та символами – «Текстовий»; в числі скількох народжений – цифрами (1, 2, 3) – «Числовий»; ідентифікаційний (індивідуальний) № – 12-значний ідентифікаційний № тварини або індивідуальний № тварини – «Текстовий»; ідентифікаційний (індивідуальний) № батька – «Текстовий»; ідентифікаційний (індивідуальний) № матері – «Текстовий»; жива маса при народженні – кг – «Числовий» (1 знак після коми); дата відлучення – дата у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; жива маса при відлученні – кг – «Числовий»; жива маса у 6 місяців – кг – «Числовий»; жива маса у 12 місяців – кг – «Числовий»; дата першого парування – дата у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; жива маса при першому паруванні – кг – «Числовий»; висота в холці при першому паруванні – см – «Числовий»; дата поточного бонітування – дата у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; жива маса на дату поточного бонітування – кг – «Числовий»; висота в холці на дату поточного бонітування – см – «Числовий»; тип будови тіла на дату поточного бонітування – середній бал – «Числовий» (1 знак після коми); об’єм еякуляту (середній) – мл – «Числовий» (2 знаки після коми); осіменено козематок цим цапом – цифрами – гол. – «Числовий»; окотилося козематок, осіменених цим цапом – гол. – «Числовий»; мертвонародженість – (кількість мертвонароджених козенят в приплоді, отриманому за рік від певного цапа) – % – «Числовий»; дата окоту козематки – дата у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; багатоплідність козематки – козенят у приплоді – гол. – «Числовий»; народилося живих козенят козематки – гол. – «Числовий»; стать приплоду козематки – цифрами (1:1, 1:2:2) або словами (цапок, кізочка), перераховуючи весь приплід – «Текстовий»; великоплідність козематки (середня маса козенят) – кг – «Числовий»; № лактації козематки – цифрами порядковий номер лактації – «Числовий»; дата відлучення козенят від козематки – у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; загальна кількість надоєного молока від козематки за лактацію – кг – «Числовий»; жир (середній) – у % – «Числовий» (2 знаки після коми); білок (середній) – у % – «Числовий» (2 знаки після коми); дата закінчення лактації козематки – у форматі «ДД.ММ.РРРР» – «Дата»; комплексний клас – еліта (ел), перший (I), еліта помісі (елп), другий (II), перший помісі (Іп), третій (ІІІ), другий помісі (ІІп), брак (бр) – «Текстовий». V. Ідентифікація та мічення кіз 1. Ідентифікація та реєстрація кіз здійснюється відповідно до Порядку ідентифікації та реєстрації овець і кіз, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 січня 2018 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2018 року за № 155/31607. 2. Для певних господарських цілей (встановлення індивідуальних робочих номерів) допустимо проводити мічення кіз шляхом татуювання на вухах, вищипів на вухах, встановлення електронних чипів, випалювання номерів на рогах, а також тимчасове мічення. 3. Для татуювання на вухах використовують спеціальні щипці і змінні металеві цифри з гострими голчатими кінцями. Номер ставлять з внутрішнього боку вуха. Цифри номера потрібно розміщувати посередині вуха паралельно до його довжини, при цьому на лівому вусі номер розпочинають від голови, а на правому – від кінця вуха. 4. Індивідуальна нумерація вищипами на вухах застосовується у стадах кольорового забарвлення та в невеликих господарствах за спеціально розробленою системою нумерації кіз за цифровим ключем М.Ф. Іванова (додаток). Вищип, зроблений на різних ділянках вуха, означає таке число: на нижньому краї лівого вуха – 1; на верхньому краї лівого вуха – 3; на кінці лівого вуха – 100; вищип на нижньому краї правого вуха означає – 10; на верхньому краї правого вуха – 30; на кінці правого вуха – 200; круглий вищип посередині лівого вуха – 400; круглий вищип посередині правого вуха – 800. 5. Електронні системи ідентифікації тварин – використання систем радіочастотної ідентифікації. В електронній системі ідентифікації використовуються три основних компоненти: зчитувач – ридер, сканер, ідентифікатор; мікрочип – транспондер, датчик, мітка; комп’ютерна система обробки даних. 6. Для індивідуального мічення рогатих цапів та козематок застосовується випалювання номерів на рогах. Для випалювання використовують спеціальні металеві тавра. У річному віці рогатим племінним тваринам номер випалюють (переносять на правий ріг) на видному місці рогу за допомогою металевих цифр. 7. Тимчасові мітки або робочі номери ставлять тваринам у період осіменіння, окоту, ветеринарних обробок, хвороби, науково-виробничих дослідів та проводять за допомогою нашийників, фарби, маркерів та олівців для короткочасного маркування тварин (до 4 тижнів).