Займенник
Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.
Розряди займенників за значенням
| Однина | Множина | |
| І особа | я | ми |
| ІІ особа | ти | ви |
| ІІІ особа | він, вона, воно | вони |
- Зворотний (себе).
- Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
- Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.
Запам ‘ятайте!
В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.
Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.
| що – відносний займенник | що – сполучник |
| Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що(які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб). | І знали ми, що слави нам не буде. |
Заперечні ( ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний ). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні .
- Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.
Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник) – будь–де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).
- Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
- Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
- У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим.Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
- Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
- Вказівні (той, цей, такий, стільки).
- Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).
Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.
Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).
Відмінювання займенників
Особові та зворотний займенники
| І особа | ІІ особа + себе | ІІІ особа | |||||
| Н. | я | ми | ти (-) | ви | він, воно | вона | вони |
| Р. | мене | нас | тебе (себе) | вас | його (у нього) | її (у неї) | їх (них) |
| Д. | мені | нам | тобі (собі) | вам | йому | їй | їм |
| З. | мене | нас | тебе (себе) | вас | його (нього) | її (неї) | їх (них) |
| О. | мною | нами | тобою (собою) | вами | ним | нею | ними |
| М. | (на) мені | (на) нас | (на) тобі (собі) | (на) вас | (на) ньому, нім | (на) ній | (на) них |
Зверніть увагу!
- У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному.
- Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка.
- Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з прийменниками мають приставний звук н(у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним).
- Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н(його твір, його твору, його твором).
- Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.
Питальні та відносні займенники
| Н. | чий, чиє | чия | чиї | хто | що | скільки |
| Р. | чийого | чиєї | чиїх | кого | чого | скількох |
| Д. | чийому, чиєму | чиїй | чиїм | кому | чому | скільком |
| З. | чий, чийого, чиє | чию | чиї, чиїх | кого, хто | що, чого | скільки, скількох |
| О. | чиїм | чиєю | чиїми | ким | чим | скільком |
| М. | (на) чийому, (на) чиєму, (на) чиїм | (на) чиїй | (на) чиїх | (на) кому | (на) чому | (на) скількох |
Заперечні та неозначені займенники
| Присвійні | Вказівні | |||||||||
| Н. | мій | моє | моя | мої | той | цей | та | ця | ті | ці |
| Р. | мого | мого | моєї | моїх | того | цього | тієї | цієї | тих | цих |
| Д. | моєму | моєму | моїй | моїм | тому | цьому | тій | цій | тим | цим |
| З. | мій, мого | моє | мою | мої, моїх | той, того | цей, цього | ту | цю | тих | цих |
| О. | моїм | моїм | моєї | моїми | тим | цим | тією | цією | тими | цими |
| М. | (на) | |||||||||
Зверніть увагу!
- За зразком займенників мій(моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій.
- Займенники наш, вашвідмінюються, як прикметники твердої групи, їхній –м’якої.
- Займенники те, цезмінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків).
- Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки.
- Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі+ означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи.
- При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…
Стилістичні функції займенників у мові
| Роль займенників у реченні | Приклади |
| Використовуються як один з важливих засобів зв’язку між реченнями в тексті. Вони: |
а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу;
б) замінюють іменники, прикметники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів;
б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.
б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А.Давидов).
Related Posts:
Українська мова: займенник
Займенник. Окрема тема, яка заслуговує на увагу в окремій статті.
Знайомимося з усіма займенниками, щоб якісно і активно готуватись до ЗНО!
Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники співвідносяться з певними іменниками, прикметниками, числівниками, тому, подібно до цих частин мови, відповідають на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?.
Займенники поділяють на такі розряди за значенням:
я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони
себе (відсутня форма Н.в.)
мій, твій, свій, наш, ваш, його, її, їх, їхній
той, цей, такий, стільки
хто? що? який? чий? котрий? скільки?
хто, що, який, чий, котрий, скільки
весь (увесь), всякий (всяк), кожний (кожен), жодний (жоден ), інший, сам, самий
дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, абиякий, абихто, абищо, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-чий, котрийсь, скільки-небудь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, невідь-хто, невідь-що
ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
Морфологічні ознаки. Усі займенники змінюються за відмінками, а співвідносні з прикметниками можуть мати ознаки роду й числа.
він, котрий, мій, анічий, наш
вона, котра, моя, анічия, наша
воно, котре, моє, анічиє, наше
весь, вся, все
(на)кому, на кім
(на)твоєму, твоїм
Синтаксичні ознаки. У реченні займенники виступають тими самими членами речення, що й іменник, прикметник, числівник, з яким вони співвідносяться: Так ніхто не кохав. Незнаний нам початок і кінець. Моя любов чолом сягала неба.
Зверніть увагу! Слово що може виступати в складнопідрядному реченні в ролі займенника (як сполучне слово) і в ролі сполучника. Займенник що в реченні відповідає на питання, виконує синтаксичну роль і може бути замінений на займенник який або інше повнозначне слово. Сполучник що не відповідає на питання, не є членом речення і не може бути замінений на повнозначне слово.
Особові займенники
Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник вінзмінюється також за родами.
Я це повинен розповісти. Ти не можеш спитати? Ми вчора були у лісі.
Ви не забули про зустріч? Він підійшов. Вона добре грала на фотрепіано. Воно було дуже холодне.
Вони ще часто будуть згадувати подорож.
Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою: