верхи

ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму. Доки шуряк їздитиме на його горбі? Ні! Так не буде! (Я. Гримайло). ве́рхи ї́здити на кому. Вони на нас скоро верхи їздитимуть! .. Не можна їм попускати. (Б. Грінченко).

сіда́ти / сі́сти ве́рхи на кого. Підкорити кого-небудь своїй волі; примусити виконувати свої бажання, примхи тощо; командувати ким-небудь. Те, що сказав професорів син, вкинуло його в таку глибоку прострацію, що зараз кожний, кому тільки наверзеться, може сісти на нього верхи (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. верхи — ВЕРХИ – ВЕРХОМ – ВЕРХОМ Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загубилося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Кибальчич); Хлопчик і дівчинка їдуть верхи на коні (Є. Літературне слововживання
2. верхи — (прибути) кінно, на коні . Словник синонімів Караванського
3. верхи — присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. || Сидячи на чому-небудь, як на коні. Їздити верхи на кому — цілком підкорити кого-небудь своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. верхи — ВЕ́РХИ, присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Т. Шевченко); – Візьму та на твоєму барані верхи і сяду. Словник української мови у 20 томах
5. Верхи — Верхи́ множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
6. верхи — див. висота Словник синонімів Вусика
7. верхи — ВЕ́РХИ (сидячи на коні, мулі, верблюді тощо, звісивши ноги по його боках), ВЕРХО́М рідше; ВЕРХА́МИ (про кількох або багатьох вершників). Серед степу їхали люди. Всі були верхи (Б. Грінченко); (Пархім:) То я сяду верхом та й збігаю (М. Словник синонімів української мови
8. верхи — Ве́рхи, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. верхи — ВЕ́РХИ, присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Шевч., І, 1951, 314); — Візьму та на твоєму барані верхи і сяду. Словник української мови в 11 томах
10. верхи — Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69. Словник української мови Грінченка

верхи

Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках.

Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Т. Шевченко);

– Візьму та на твоєму барані верхи і сяду! – грозивсь Івась (Панас Мирний);

Слідом за барсуком [борсуком] вискочив верхи на коні Макар Макарович (О. Донченко);

// Як на коні (сидячи на чому-небудь).

Ястшембський сидів верхи на стільці (І. Нечуй-Левицький);

На вулиці, верхи на паличках, дітвора гралась у кінний загін (П. Панч);

Бачив він себе на зелених луках верхи на калиновій паличці, босого, з полотняною торбинкою через плече (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. верхи — ВЕРХИ – ВЕРХОМ – ВЕРХОМ Верхи, присл. Сидячи на тварині, а також переносно. Село зовсім загубилося у горах, і до його можна добутися тільки або пішки, або верхи (Н.Кибальчич); Хлопчик і дівчинка їдуть верхи на коні (Є. Літературне слововживання
2. верхи — (прибути) кінно, на коні . Словник синонімів Караванського
3. верхи — присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. || Сидячи на чому-небудь, як на коні. Їздити верхи на кому — цілком підкорити кого-небудь своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Верхи — Верхи́ множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
5. верхи — див. висота Словник синонімів Вусика
6. верхи — ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму. Фразеологічний словник української мови
7. верхи — ВЕ́РХИ (сидячи на коні, мулі, верблюді тощо, звісивши ноги по його боках), ВЕРХО́М рідше; ВЕРХА́МИ (про кількох або багатьох вершників). Серед степу їхали люди. Всі були верхи (Б. Грінченко); (Пархім:) То я сяду верхом та й збігаю (М. Словник синонімів української мови
8. верхи — Ве́рхи, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. верхи — ВЕ́РХИ, присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Шевч., І, 1951, 314); — Візьму та на твоєму барані верхи і сяду. Словник української мови в 11 томах
10. верхи — Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69. Словник української мови Грінченка