Сьогодні День народження Марчелло Мастроянні

Марчелло Мастроянні (Марчелло Вінченцо Доменіко Мастроянні) народився 28 вересня 1924 року в італійському містечку Фонтану Лірі, в родині столяра.

Він пішов по стопах батька і став робітником, іноді брав участь в аматорських виставах. Але незабаром Марчелло всерйоз захопився театром. Його неабиякі акторські здібності помітив режисер Л. Вісконті і запросив в свою драматичну трупу. У кіно Мастроянні дебютував ще підлітком, зігравши епізодичну роль у фільмі «Маріонетка». А ось справжнім кіноактором він став після зйомок у фільмах «Серпнева неділя», «Париж завжди Париж» та ін. Переважно це були комедії, де характерний персонаж Марчелло – скромний і чесний хлопець робочої професії, ідеальний наречений і чоловік для дівчат з простолюду. Зігравши кілька ролей у режисерів Вісконті та Монічеллі, талановитий актор справив враження на великого Фелліні, який запросив її на головну роль у своїй грандіозній кинофреске «Солодке життя» (1960). Цей фільм миттєво зробив Мастроянні відомим і затребуваним актором по всій Європі, у незвичному для нього акторському амплуа інтелектуала і романтичного героя. Під керівництвом режисера Вітторіо Де Сіка Мастроянні і Лорен зіграли разом у таких відомих фільмах, як «Шлюб по-італійськи», «Вчора, сьогодні, завтра». Так народився один з найбільш знаменитих дуетів світового кіно. Виконавська манера Мастроянні відрізняється багатством відтінків і вмінням грати в ансамблі з різними партнерами. При чому у фільмах він грав не тільки позитивних героїв, були і негативні ролі. Піком еволюції антигероя стала роль в картині Вісконті «Сторонній». У 1970-1980-х роках Мастроянні працює дуже багато і успішно. Найчастіше він знімається у Ф. Фелліні і В. Де Сіка, щороку виходить по кілька фільмів з його участю. Зосереджена, стримана манера виконання Марчелло послужила ідеальним фоном для художніх пошуків цих режисерів. Останнє десятиліття 20 століття також принесло Мастроянні низку творчих успіхів. Але актор переходить до ролей вже вікових героїв і віртуозно проводить тему згасаючого цінителя земних радощів. Однією з ролей такого плану став персонаж у фільмі Микити Михалкова «Очі чорні». Мастроянні — володар кількох премій міжнародних кінофестивалів, за внесок у світове кіномистецтво був відзначений призами «Оскар» і «Сезар» і був удостоєний нагороди – Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою». Помер Марчелло Мастроянні 19 грудня 1996 року в Парижі. Біля його смертного одра чергувала законна дружина і мати його дочки – Катрін Деньов.

Марчелло Мастроянні

Марчелло Мастроянні
Марчелло Мастроянні (Марчелло Вінченцо Доменіко Мастроянні) народився 28 вересня 1924 року в італійському містечку Фонтана Лірі, в сім’ї столяра. Він пішов по стопах батька і став робочим, іноді брав участь в аматорських виставах. Але незабаром Марчелло всерйоз захопився театром. Його неабиякі акторські здібності помітив режисер Л.Вісконті і запросив у свою драматичну трупу.

У кіно Мастроянні дебютував ще підлітком, зігравши епізодичну роль у фільмі «Маріонетка». А ось справжнім кіноактором він став після зйомок у фільмах «Серпневе неділю», «Париж завжди Париж» та ін Переважно це були комедії, де характерний персонаж Марчелло — скромний і чесний хлопець робочої професії, ідеальний наречений і чоловік для дівчат з простолюддя.

Зігравши кілька ролей у режисерів Вісконті та Монічеллі, талановитий актор справив враження на великого Фелліні, який запросив його на головну роль у своїй грандіозній кінофреске «Солодке життя» (1960) . Цей фільм миттєво зробив Мастроянні відомим і затребуваним актором по всій Європі, у незвичному для нього акторському амплуа інтелектуала і романтичного героя.

Після головної ролі в новому шедеврі Фелліні «Вісім з половиною» (1963), продюсер Карло Понті привернув актора до ряду проектів за участю своєї дружини Софі Лорен. Під керівництвом режисера Вітторіо Де Сіка Мастроянні і Лорен зіграли разом у таких відомих фільмах, як «Шлюб по-італійськи», «Вчора, сьогодні, завтра» . Так народився один з найзнаменитіших дуетів світового кіно .

Виконавська манера Мастроянні відрізняється багатством відтінків і вмінням грати в ансамблі з самими різними партнерами. При чому в фільмах він грав не тільки позитивних героїв, були і негативні ролі. Піком еволюції антигероя стала роль в картині Вісконті «Сторонній».

У 1970-1980-х роках Мастроянні працює дуже багато і успішно. Частіше за інших він знімається в Ф.Фелліні і В.Де Сіка, кожен рік виходить по кілька фільмів з його участю. Зосереджена, стримана манера виконання Марчелло послужила ідеальним тлом для художніх пошуків цих режисерів.

Останнє десятиліття 20 століття також принесло Мастроянні низку творчих успіхів. Але актор переходить до ролей вже вікових героїв і віртуозно проводить тему згасаючого цінителя земних радощів. Однією з ролей такого плану став персонаж у фільмі Микити Михалкова «Очі чорні».

Мастроянні — володар кількох премій міжнародних кінофестивалів, за внесок у світове кіномистецтво був відзначений призами «Оскар» і «Сезар» і був удостоєний нагороди — Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Помер Марчелло Мастроянні 19 грудня 1996 року в Парижі. У його смертного одра чергувала законна дружина і мати його дочки — Катрін Деньов.

Марчелло Мастроянни (Marcello Mastroianni) – биография, новости, личная жизнь

Марчелло Мастроянни родился 28 сентября 1924 года в горной деревне Фонтана-Лири в Апеннинах в семье Отторино Мастроянни и Иды Иролле.

Его младший брат, Руджеро, ставший впоследствии известным киномонтажёром и киноактёром, появился на свет в Турине, в 1929 году.

Детство и юность Мастроянни прошли в Турине и Риме. Спектакли тех лет были выдержаны в сугубо неореалистической тональности, равно как и первые фильмы с участием молодого актёра.

Сыграв у Висконти в «Белых ночах» (1957) и у Марио Моничелли в криминальной комедии «Злоумышленники неизвестны» (1958), Мастроянни был замечен великим Феллини, который пригласил его на главную роль в своей грандиозной кинофреске «Сладкая жизнь» (1960). Этот фильм мгновенно сделал его известным и востребованным по всей Европе в непривычной для него актёрской ипостаси интеллектуала и космополита.

В 1961 году последовали не менее восторженные отклики кинокритиков о работе Мастроянни в фильме Микеланжело Антониони «Ночь», где его отрешённая манера исполнения точно соответствовала режиссёрской задаче передачи отчуждения, царящего в современном обществе.

Марчелло Мастроянни в фильме “Злоумышленники неизвестны”

Марчелло Мастроянни в фильме “Сладкая жизнь”

Следующие две картины с его участием – «Развод по-итальянски» со Стефанией Сандрелли (режиссёр Пьетро Джерми) и «Частная жизнь» с Брижит Бардо (режиссёр Луи Маль) – были ориентированы на более широкую аудиторию.

Марчелло Мастроянни в фильме “Развод по-итальянски”

Выиграв две подряд награды Британской академии кино, Мастроянни исполнил главную роль в новом шедевре Феллини – «Восемь с половиной» (1963), после чего продюсер Карло Понти привлёк его к ряду проектов с участием своей супруги, Софи Лорен. Под руководством режиссёра Витторио де Сики Мастроянни и Лорен сыграли супругов в «Браке по-итальянски» и «Вчера, сегодня, завтра». Так родился один из самых знаменитых дуэтов мирового кино.

Марчелло Мастроянни в фильме “Восемь с половиной”

Марчелло Мастроянни в фильме “Брак по-итальянски”

После сорока лет Мастроянни вновь работает с Висконти («Посторонний», 1967), Феллини («Рим», 1970) и Романом Полански («Что?», 1973). Очередной проект с Витторио де Сикой и Софи Лорен – «Подсолнухи» (1970) – был осуществлён не без советского участия.

Во второй половине 1970-х – 1980-х годах актёр снимался ещё больше, чем раньше. Каждый год выходило по несколько фильмов с его участием, и хотя они не имели большой популярности у зрителя, критики по-прежнему благоволили к нему.

В 1986 году он получил приз Каннского кинофестиваля и был в третий раз выдвинут на «Оскар», на этот раз за роль в фильме Никиты Михалкова «Очи чёрные».

В одном из последних своих фильмов – «Прет-а-порте» Роберта Олтмена (1994) – Мастроянни сыграл итальянца, вернувшегося из России, который влюблён в героиню Софи Лорен.

Мастроянни умер два года спустя от рака поджелудочной железы. В дни перед похоронами фонтан Треви в Риме, ассоциирующийся с его ролью в «Сладкой жизни» Федерико Феллини, был символически отключён и задрапирован чёрным в знак уважения к ушедшему актёру.

Рост Марчелло Мастроянни: 176 сантиметров.

Личная жизнь Марчелло Мастроянни:

С 1946 года состоял в браке с Флорой Карабеллой.

Марчелло Мастроянни и Флора Карабелла

На съемках во Франции влюбился в актрису Катрин Денёв, у которой от него родилась дочь Кьяра – впоследствии известная актриса.

Марчелло Мастроянни и Катрин Денёв

В 1968 году Марчелло Мастроянни, на тот момент официально женатый на актрисе Флоре Карабелле, встретил Фэй Данауэй.

Данауэй и Мастроянни встречались около трёх лет, но, в конце концов, решили расстаться из-за того, что актёр не стал покидать жену и детей.

Марчелло Мастроянни и Фэй Данауэй

Фильмография Марчелло Мастроянни:

1949 – Августовское воскресенье (Domenica d’agosto) – Эрколе Нарди
1949 – Сердца над морем (Cuori sul mare) – Массимо Фальчетти
1950 – Париж всегда Париж
1952 – Герои воскресного дня (Gli eroi della domenica)
1952 – Девушки с площади Испании
1953 – Лихорадка жизни
1953 – Наши времена
1953 – Дни любви
1954 – Принцесса Канарская
1954 – Жаль, что ты такая каналья
1955 – Двоежёнец
1955 – Прекрасная мельничиха
1957 – Белые ночи (Le Notti Bianche)
1957 – Отцы и дети
1958 – Злоумышленники неизвестны
1960 – Сладкая жизнь (La Dolce Vita) – Марчелло Рубини
1960 – Красавчик Антонио
1961 – Развод по-итальянски (Divorzio All’Italiana)
1961 – Ночь (La notte)
1962 – Семейная хроника
1963 – Восемь с половиной (8½) – Гвидо Анселми
1963 – Товарищи
1963 – Вчера, сегодня, завтра (Ieri, oggi, domani)
1964 – Брак по-итальянски (Matrimonio All’Italiana)
1964 – Казанова-70
1965 – Десятая жертва (La Decima Vittima) – Марчелло Полетти
1965 – Сегодня, завтра, послезавтра (Oggi, domani, dopodomani)
1966 – Маки – это тоже цветы (Opération opium) (The Poppies Are Also Flowers)
1967 – Посторонний – Артур Мерсо
1968 – Любовники (Amanti) – Валерион
1970 – Подсолнухи (Girasoli) – Антонио
1970 – Драма ревности (Dramma della gelosia) – Оресте
1970 – Жена священника (La Moglie del prete)
1971 – Это случается только с другими (Ça n’arrive qu’aux autres)
1971 – Разрешите представиться? – Рокко Папалео
1972 – Убийство в Риме (Massacre In Rome
1972 – Лиза (Сука) («La Cagna»)
1973 – Большая жратва (La Grande Abbuffata)
1973 – Кусай и беги (Mordi e fuggi)
1973 – Что? (Che?) – Алекс
1973 – Привет, артист! (Salut l’artiste) – Николя Монтеи
1974 – Аллонзанфан (Allonsanfàn) – Фульвио Имбриани
1974 – Не тронь белую женщину
1975 – Браво, куколка! (La Pupa Del Gangster) – Чарли Колетто
1975 – Женщина на воскресенье
1976 – Дамы и господа, спокойной ночи! (Signore e signori, buonanotte)
1976 – Благородный венецианец по прозвищу «Полосатая задница» (Culastrisce nobile veneziano)
1976 – Тодо модо (Todo modo) – Дон Гаэтано
1977 – Необычный день (Una giornata particolare)
1977 – Прощай, самец (Ciao Maschio)
1977 – Двойное убийство (Doppio delitto)
1978 – Неаполитанский детектив
1978 – Оставайся сама собой
1979 – Кровавая вражда
1979 – Терраса – Луиджи
1980 – Город женщин (La cittá delle donne) – Снапораз
1981 – Кожа (La Pelle)
1981 – Призрак любви (Fantasma d’amore) – Нино Монти
1982 – За дверью
1982 – Новый мир
1983 – История Пьеры
1984 – Генрих IV (Enrico IV) – Генрих IV
1985 – Джинджер и Фред – Фред
1986 – Пчеловод (Ο Μελισσοκόμος) – Спирос, вышедший на пенсию учитель
1987 – Интервью
1987 – Очи чёрные – Романо Патрое, архитектор
1989 – Который час?
1990 – У всех всё в порядке
1991 – Прерванный шаг аиста
1992 – Красивая любовь – Чезарио Гарибальди
1992 – Второе дыхание (Used People)
1993 – Я не хочу об этом говорить (De Eso No Se Habla)
1993 – Раз, два, три. замри! (Un, deux, trois, soleil)
1994 – Высокая мода (Прет-а-порте) – Сергей / Сержио
1995 – За облаками
1995 – Сто и одна ночь Симона Синема
1996 – Три жизни и одна смерть (Trois vies et une seule mort)
1996 – Путешествие к началу мира
1996 – С согласия Перейры (Sostiene Pereira) – Перейра

последнее обновление информации: 23.11.2023