Економічна ефективність виробництва насіння суданської трави в умовах півдня степу України

JavaScript is disabled for your browser. Some features of this site may not work without it.

Економічна ефективність виробництва насіння суданської трави в умовах півдня степу України

Abstract:

Основним принципом впровадження прогресивних технологій вирощування суданської трави є комплексне застосування технологічних елементів, що сприяє їх взаємному доповненню та ефективності окремих агрозаходів. Економічна основа всіх прогресивних технологій – одержання максимальної кількості продукції з мінімальними затратами праці.

Суданська трава: вирощування, корисні властивості

Суданська трава або сорго тав’янисте (лат. Sorghum sudanense ) – однорічна злакова рослина, добре відома у тваринництві як кормова культура, що відрізняється значною продуктивністю й високою харчовою цінністю.

Завдяки потужній кореневій системі суданську траву використовують також для покращення структури ґрунту (підвищення його аерації, вологоємності, дренажних властивостей), а в змішаних посівах з однорічними зернобобовими культурами (соя, вика, чина, горох, люпин) – як зелене добриво.

Суданська трава – соле- і посухостійка, теплолюбна рослина, невибаглива до типів ґрунтів (окрім заболочених і сильно засолених ділянок). У дикому вигляді вона росте в долині річки Ніл (територія сучасних Ефіопії та Судану). Вирощують на зелений корм в Америці, Європі, Африці, Австралії, Індії (лідер виробництва), на Далекому Сході, на Алтаї, в Китаї та Казахстані.

Рослина утворює трав’янистий кущ висотою до 3 м. Інтенсивне зростання суданки починається через 1,5 місяці після посіву, на цей час вона щодоби додає по 5–10 см, завдяки чому можна здійснювати декілька укосів за сезон, оскільки вона дуже швидко відростає після скошування. Другий і третій укоси проводять рівно через місяць після попереднього. В умовах зрошення число укосів може досягати чотирьох – п’яти. Для отримання силосної маси суданку скошують у фазі молочної стиглості зерна.

Кормова цінність зеленої маси й сіна цієї культури значно вища, ніж у інших злакових трав завдяки високому вмісту білків (більше 10%), вуглеводів (68%), протеїну (понад 5%, поступається тільки бобовим культурам), каротину, цукрів і клітковини.

У її складі знаходиться значна кількість макро- й мікроелементів: мідь, залізо, цинк, магній, марганець, молібден, селен, калій і кальцій, фосфор. Корисні властивості суданської трави також обумовлені наявністю в ній вітамінів: РР, А, В ₁ , В ₂ , В ₅ , В ₆ , Н.

Традиційно суданку вирощують для отримання якісних тваринницьких кормів. Проте в Індії та Китаї зерно її здавна використовують як цінний і поживний харчовий продукт. З цієї крупи готують смачну кашу, а з борошна випікають коржі. Дуже корисними є харчові продукти з суданки для хворих на цукровий діабет, оскільки вона має здатність регулювати кількість цукру в крові.

До того ж у крупі суданки знаходяться найпотужніші антиоксиданти (кількість їх у 12 разів більша, ніж у плодах чорниці), які допомагають покращити обмінні процеси в організмі, попередити старіння, стимулювати синтез гемоглобіну, амінокислот, білка, гормонів. Не рекомендується цей продукт тільки в разі індивідуальної непереносимості.

Для вирощування суданської трави найкраще підходять чорноземи й каштанові ґрунти, хоча вона може рости на піщаних і суглинкових землях. Ця культура належить до рослин короткого дня. На початку свого розвитку суданська трава легко переносить затінення.

Попередниками суданки можуть бути озимі, зернобобові і просапні культури. Ґрунт після них збагачують фосфорно-калійними й азотними добривами. Щоб уникнути повільного зростання та розрідження сходів, внаслідок чого поля починають активно заростати бур’янами, суданську траву сіють лише у вологу і прогріту землю (+12…16°С). Насіння закладають на глибину 3–9 см. Після сівби застосовують прикочування посівів, щоб зберегти в ґрунті необхідну вологу.

Норма висіву для суданки становить 20–30 кг/га. У випадку змішаних посівів вона знижується на 15–20%.

У теплих кліматичних умовах сходи з’являються вже через 5–7 днів, але їх подальший розвиток відбувається повільно. І тільки в фазі кущення починається інтенсивне зростання рослин. Перший укіс можна проводити через 35–40 днів після появи сходів.

З метою стимуляції найшвидшого відростання трави, після скошування проводять підживлення посівів органічними та мінеральними добривами. Серед найбільш урожайних і високоякісних сортів суданської трави найпопулярнішими є: «Миронівська 10», «Дніпровська 54», «Одеська 221», «Донецька 5» та інші. Скошування на зелений корм проводять, коли рослини становитимуть заввишки 40–50 см. Для швидкого відростання вегетативної маси залишають надземну частину висотою не менше 6–8 см.

У разі вирощування суданської трави на сіно, збирання врожаю проводять наприкінці фази виходу в трубку (коли рослини починають викидати суцвіття-волоть). Використання суданки як сидеральної культури можливе лише при достатній вологості ґрунту, тому в посушливий період або на зневоднених землях розкладання рослинних залишків і їх гуміфікація неможливі.

Практичний досвід підтверджує, що вирощування суданської трави у змішаних посівах з багатими на білок кормовими культурами (вика, кормовий горох, кукурудза) дозволяє не лише отримати більш цінний та поживний корм, але й значно підвищити врожайність посівів (до 23 т корму с 1 га).

Досить цікавими є й нові, гібридні сорти – сорго-суданкові. Їх перевага полягає в більшій морозостійкості (зі збереженням високого рівня посухостійкості) і скороченні вегетаційного періоду (85–95 днів). Їх також успішно вирощують для отримання зеленого корму, силосу, сінажу і для випасу тварин.

Пошук нових, альтернативних джерел енергії сприяє підвищенню інтересу до вирощування суданської трави як перспективної сировини для біопалива. Невибагливість цієї культури, її посухостійкість, швидке зростання, гарне кущіння та здатність дуже продуктивно нарощувати зелену масу після укосів забезпечують суданці лідируючу роль серед сільськогосподарських культур, які використовуються для отримання біогазу.

Для зручності використання біомасу трави попередньо брикетують. Це полегшує проблему зберігання сировини, її транспортування, а також спрощує технологічний процес переробки. Пресування сировини шнековим способом дозволяє отримати брикети максимальної щільності та вологостійкості, які не поступаються аналогічним з деревних відходів і, до того ж, мають десятикратно збільшений показник тепловіддачі порівняно з вихідною сировиною.

Поділитись в соцмережах: