Звуковий аналіз слова яблуко

Звуковий аналіз слова яблуко в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова яблуко.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова яблуко – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова яблуко (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова яблуко:

1. 1. Яблуко
2. 2. По складам: я ́ –блу-ко (3 склади; наголос на 1-му складі).
3. 3. [ й ’ а ́ блуко ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

    Звуковий аналіз слова їдальня

    Звуковий аналіз слова їдальня в українській мові:

    1 * – букви.
    2 * – звуки, транскрипція слова їдальня.
    3 * – звукова схема (звукова модель) слова їдальня – дошкільнятам, 1 – 4 клас

    4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова їдальня (знаходяться нижче на сторінці).

    Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова їдальня:

    1. 1. Їдальня
    2. 2. По складам: ї-да ́ ль-ня (3 склади; наголос на 2-му складі).
    3. 3. [ й ’ іда ́ л ’ н ’ а ]

    Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
    ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

    Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

    Голосні звуки:

    • На початку слова
    • У середині та в кінці слова після голосного звука
    • Після апострофа
    • Після м’якого знака

    Приголосні звуки:

    • [й] – завжди м’який;
    • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
    • Уподібнення за м’якістю:
      • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
      • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
      • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
      • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
        НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
      • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
      • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
      • завжди позначає два звуки [шч]
      • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
      • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
        Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
        • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
        • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
        • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
        • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
        • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
        • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
        • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
        • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
        • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
        • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
        • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
        • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
        • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
        • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
        • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
        • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
        • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
        • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
          т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
        • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
        • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
          легко – [лехко],
          вогко – [вохко],
          нігті – [н’іхт’і],
          кігті – [к’іхт’і],
          дігтяр – [д’іхт’ар],
          дьогтю – [д’охт’у],
          бігцем – [б’іхцем].
          Ці слова потрібно запам’ятати.
        • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

        Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
        1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
        2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
        3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
        4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
        5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
        6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
        7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
        8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

        Звуковий аналіз слова ведмідь

        Звуковий аналіз слова ведмідь в українській мові:

        1 * – букви.
        2 * – звуки, транскрипція слова ведмідь.
        3 * – звукова схема (звукова модель) слова ведмідь – дошкільнятам, 1 – 4 клас

        4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова ведмідь (знаходяться нижче на сторінці).

        Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова ведмідь:

        1. 1. Ведмідь
        2. 2. По складам: ве-дмі ́ дь (2 склади; наголос на 2-му складі).
        3. 3. [ ведм ’ і ́ д ’ ]

        Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
        ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

        Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

        Голосні звуки:

        • На початку слова
        • У середині та в кінці слова після голосного звука
        • Після апострофа
        • Після м’якого знака

        Приголосні звуки:

        • [й] – завжди м’який;
        • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
        • Уподібнення за м’якістю:
          • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
          • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
          • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
          • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
            НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
          • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
          • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
          • завжди позначає два звуки [шч]
          • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
          • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
            Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
            • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
            • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
            • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
            • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
            • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
            • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
            • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
            • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
            • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
            • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
            • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
            • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
            • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
            • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
            • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
            • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
            • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
            • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
              т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
            • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
            • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
              легко – [лехко],
              вогко – [вохко],
              нігті – [н’іхт’і],
              кігті – [к’іхт’і],
              дігтяр – [д’іхт’ар],
              дьогтю – [д’охт’у],
              бігцем – [б’іхцем].
              Ці слова потрібно запам’ятати.
            • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

            Правила поділу слова на склади в українській мові*

            Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
            1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
            2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
            3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
            4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
            5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
            6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
            7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
            8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.