Зміст:

Позиції (амплуа) гравців у баскетболі

Залежно від технічного арсеналу, фізичного стану та зростання кожен гравець займає чітко визначену позицію на майданчику.

При грі рівня новачок слід виділяти дві основні позиції, з місцезнаходження гравця на майданчику – задня чи передня лінія.

У сучасному аматорському баскетболі таких позицій – п’ять. Тоді як у професійному баскетболі можна виділити десять позицій.

Пропонуємо ознайомитись з базовим описом амплуа гравців у баскетболі. Якщо ж після прочитання залишаться питання, то задай їх у коментарях.

Перший номер або розігруючий захисник

Розігруючий захисник (англ. Point guard) або плеймейкер (англ. Play maker) є мозком команди.

Він легко звертається з м’ячем. Дивлячись на гру першого першого номера, здається, що баскетбольний м’яч є продовженням його руки. Всі рухи плавні та підконтрольні, але у будь-який момент плавність ходу змінюється різким ривком. Яку комбінацію почати, в який бік піти та як побудувати атаку – це завдання першого номера.

Цей гравець не тільки повинен бачити колег по команді, але й прораховувати ситуацію на майданчику. Під час захисних дій гравець підстрахує команду від швидкого відриву команди суперника. Ще недавно основна роль розігрує полягала у виведенні м’яча зі своєї зони і передачі його в атаку. Але цей час минув.

У сучасному професійному баскетболі пріоритет віддається універсальним гравцям, які поєднують у собі якості, які дозволяють гравцеві грати на суміжних позиціях.

Так виділяється позиція комбогард (Combo Guard).

Виходячи з назви можна визначити, що гравець поєднує комбінацію якостей необхідним для захисту і нападу. Так гравець виконує функції захисника, що розігрує і атакує. У старому трактуванні баскетболу комбогарди розглядалися як гравці, які не вміли повноцінно реалізувати себе на ігровому майданчику. З часом це ставлення до гравців змінилося і зараз можна зустріти відомих та успішних представників комбогардів.

Другий номер або атакуючий захисник

Атакуючий захисник (англ. Shooting guard) є здебільшого головним снайпером команди. Його спеціалізація – це точний кидок з будь-якої дистанції, у тому числі триочковий та штрафний.

Саме другий номер багато в чому відповідальний за результативність команди. Крім точного кидка, гравець даного амплуа має гарний дріблінг. Він легко прориває захист суперника і входить у «фарбу». Атлетичні якості гравця дозволяють йому робити кидки у стрибку після швидкісного дріблінгу. У захисті гравець опікується найнебезпечнішими снайперами команди суперника і є основним перехоплювачем м’ячів. Блискавичний відрив – це саме та якість, якою володіє другий номер.

Універсальний другий гравець який може грати на суміжних позиціях, називається свінгмен (англ. Swingman).

Це амплуа має на увазі суміщення позицій другого і третього номерів. Атлетизм і швидкість спортсмена дозволяють йому результативно грати проти великих гравців, використовуючи швидкість, і проти менш атлетичних суперників. Ця позиція одна з найуніверсальніших, адже її представник однаково добре може провести як атаку, так і захист.

Третій номер чи легкий форвард

Легкий форвард (англ. Small Forward) гравець з основною функцією набору очок для команди. Незважаючи на свою приналежність до гравців периметра, легкий форвард є хорошим помічником великим гравцям при підборі м’яча як під кільцем суперника, так і під своїм. І це успішно виходить у гравців даного амплуа, адже вони мають більш високе зростання, ніж перший і другий номери. Зростання, рухливість та хороша координація дозволяють блокувати кидки суперника та обігравати їх. У зв’язку з високим зростанням багато представників даного амплуа набирають вагу і переходять у представники важких форвардів.

У сучасному баскетболі є поняття пойнтфорвард (англ. Point Forward).

Гравець поєднує позиції першого і третього номерів. Маючи в арсеналі такого гравця, команда може розраховувати на поєднання розігрувальних та атакуючих якостей в одній особі. Чудове бачення майданчика і точні паси разом зі зростанням гравця дозволяють йому обігравати менш високих гравців у команді суперника і проходити для атаки під кільце.

Четвертий номер чи потужний форвард

Звичайно, позиція важкого форварда (англ. Power Forward) має на увазі під собою не тільки висоту, а й міць. У боротьбі за підбір, що є основним завданням цього амплуа, доводиться протистояти великим гравцям. Працюючи переважно під кільцем, гравці вступають у тісний контакт, де кожен завойований сантиметр майданчика дається не так легко.

У 3-х секундній зоні контакт досягає свого апогею, адже саме у цій зоні судді фіксують фоли лише за явних порушень. Якщо в цю зону заходить гравець першого або другого номера, то демонстративне падіння як жест грубої гри з великою ймовірністю не буде помічено суддею. Напруження боротьби під кільцем і правильне положення тіла роблять необхідним для гравця мати відмінну фізичну підготовку разом з витривалістю. Як і будь-який гравець на майданчику, потужний форвард повинен впевнено контролювати м’яч.

Суміжною позицією поєднує у собі вміння третього і четвертого номерів є позиція комбофорварда (Comboforward).

Як і будь-який гравець на майданчику, потужний форвард повинен впевнено контролювати м’яч. Звичайно в технічному арсеналі гравця не зустріти того різноманіття в дріблінг, але він повинен при необхідності виводити м’яч зі своєї зони, перебуваючи під командним пресингом. У цьому плані позиція гравця з часом досить сильно видозмінювалася. Раніше основним завданням четвертого номера було вміння працювати у захисті. Атака залишалася пріоритетною для гравців інших амплуа.

П’ятий номер або центровий у баскетболі

Центровий (англ. Center) – це гравець, завдання якого грати під кільцем та боротися за підбір. Зростання та габарити п’ятого номера відмінно дозволяють йому справлятися з цим завданням. Всім відомо, що хороший і щільний захист у своїй зоні – це запорука успіху на ігровому майданчику.

Саме центровий не дає шансу продовжити атаку після невдалого кидка нападаючої сторони. Багато в чому через свої габарити багато центрових гравців погано реалізують штрафні кидки. Але сучасний баскетбол висуває до гравців цієї позиції нові вимоги. З кожним роком менше гравців на полі вище 220 сантиметрів. Пріоритет віддається менш потужним і більш рухливим гравцям, які так само володіють відмінним кидком з-під кільця і можуть результативно пробити штрафні на останніх хвилинах матчу. Саме п’яті номери є лідерами команди за кількістю підбирань під щитом та кількістю блок-шотів.

Гравець, що має швидкість четвертого номера і силою п’ятого, називається центрфорвард. Цей гравець бореться як за підбір, так і впевнено атакує на межі трисекундної зони обличчям або спиною до кільця. На відміну від типових центрових швидкість центрфорварда дозволяє йому підтримати швидкий відрив. так і впевнено атакує на межі трисекундної зони обличчям або спиною до кільця.

10 фактів про баскетбол, яких ти не знав

Баскетбол — не лише (можливо) найкраща гра з м’ячем, а й спорт з величезним бекґраундом. В історії баскету траплялося чимало моментів, про які ти, напевно, не чув. Виправляємо ситуацію.

Red Bull Half Court

The world’s most global streetball tournament returns as the very best 3on3 basketball teams battle it out worldwide for Red Ball Half Court 2024.

Баскетбол вимагає від гравця великої витривалості, прокачаного командного духу та безлічі навичок, щоб обіграти супротивників та взяти перемогу. Перенесемося в 1891 рік, щоб подивитись початок становлення баскетболу як виду спорту і згадати найяскравіші події з його історії.

5 легенд стрітболу показують корти своєї мрії

Red Bull Half Court — стрітбольный турнир у форматі 3х3

1. Баскетбол винайшов учитель фізкультури

Почнемо, мабуть, із найвідомішого для багатьох факту. Баскетбол придумав учитель фізкультури Джеймс Нейсміт. Сталося це у 1891 році у Спрінгфілді, штат Массачусетс. Щоб розбавити нудні заняття своїх студентів на гімнастичному знарядді, Нейсміт був змушений вигадати нову гру, яка в результаті справила величезний вплив на розвиток світової культури.

2. У баскет грали іншим м’ячем

Наразі у це важко повірити, але спочатку у баскетбол грали футбольним м’ячем. Замість звичних нам кошиків використовувалися кошики з-під персиків, а судді мали прибирати м’ячі з них після кожного вдалого кидка. Кошики з сітками з’явилися лише 1900 року. Тоді ж винайшли й баскетбольні щити, які захищали м’яч та кошик від взаємодій із глядачами.

3. Дріблінг був заборонений

Спочатку у баскетболі заборонялося вести м’яч. Натомість кожен гравець повинен був виконувати кидок у кошик з тієї точки, де він упіймав м’яч. Тільки в 1897 році команда Єльського університету вперше «вела» мʼяч, просуваючись майданчиком. Цей елемент прижився у грі та за 4 роки був зафіксований у правилах.

Джон Уолл та дриблинг — одне ціле

4. Жодних обмежень за складами

Спочатку в баскетболі не було чітких правил за кількістю людей у кожній команді. Нейсміт хотів, щоб гра була досить вільною, і в ній міг брати участь будь-хто. Якийсь час загальна кількість гравців за стандартом складала 18 осіб. Згодом баскетбол прийшов до звичного нам формату 5х5, а ще пізніше еволюціонував і в 3х3.

5. Десять років без данків

Один із найвидовищніших ігрових елементів — слем-данк — був офіційно заборонений перед сезоном 1967-1968. Таке обмеження тривало до сезону 1976-1977. Думаємо, це було одне з найнудніших десятиліть в історії гри.

Слэм-данк був офіційно заборонений на ціле десятиліття

6. Баскетбол був грубою грою

Уяви, що до 1910 поштовхи, утримування, підніжки, удари по супернику не вважалися фолами. Саме у 1910 році це безумство припинилося, коли запровадили правило дискваліфікації гравця за 4 набрані фоли. Кількість фолів до 5 збільшилося 1946 року, а наступного року цей показник дорівнював 6.

7. У суддів був годинник

Баскетбольним арбітрам необхідно було не тільки стежити за процесом гри, але й постійно контролювати час, тому у суддів при собі завжди був годинник, як у футболі. Відраховувався лише загальний час, 24 секунди на атаку тоді ще не було. Це нововведення прийшло у баскетбол у 1954 році, щоб додати до гри динаміки.

8. Турнір NCAA 1979 став початком зльоту NBA

Багато хто знає, що студентський баскетбол у США має колосальну популярність, але свого піку вона досягла у 1979 році, коли у фіналі сезону між собою грали коледжі штату Мічіган та штату Індіана. А той поєдинок досі є однією із найпопулярніших ігор у студентському баскетболі за всю історію. Інтерес до матчу був викликаний дуеллю тоді ще зовсім юних Меджика Джонсона (Мічіган) та Ларрі Берда (Індіана). Згодом саме це протистояння гравців стане головним у NBA 80-х та виведе лігу на абсолютно новий рівень популярності.

9. Жодних триочкових кидків

Незамінний сучасний елемент баскетболу триочковий кидок з’явився у грі лише 1961 року. До цього всі кидки оцінювалися у 2 очки, а штрафні — у 1 очко. Звичайно, зовсім іншою була й ігрова розмітка. Вперше триочкові кидки було запроваджено в іграх Східної професійної баскетбольної ліги, а з 1968 року дальні залпи баскетболістів були офіційно закріплені й у правилах NBA.