Київ досі без генплану: наскільки застаріли плани розвитку великих міст України

Генеральний план міста – це основа його раціональної та зручної забудови і розвитку. На жаль, Київ і досі живе за документом, який розробили ще у 1997 році та затвердили у 2002-му. Обіцянки щодо нової концепції розвитку столиці кияни чують ще від 2017 року, та документ і досі не затверджений. «Слово і діло» досліджувало, як просувається робота над новим генпланом, а також наскільки застаріли генплани інших великих міст України.

Генеральний план розвитку Києва та приміської зони, який є чинним на сьогодні, Київрада ухвалила у 2002-му році. Це був четвертий генплан столиці з повоєнних часів. У 2008-му Леонід Кучма видав указ про невідкладні заходи щодо розвитку Києва. Того ж року Київрада почала розробляти новий генеральний план розвитку міста до 2025 року і у 2010-му ухвалила концепцію стратегічного розвитку Києва.

На початку 2019-го року головному архітектору Києва доручили в місячний термін розробити проєкт рішення «Про додаткові організаційно-правові заходи щодо розроблення нового Генерального плану Києва». Але через нестачу законодавчого регулювання це питання було знову поставлено на паузу. Наприкінці року проєкт все ж таки з’явився. Представляючи його на міжнародному форумі «Майбутнє Києва» Віталій Кличко перелічив усі значущі негативні проблеми, з якими щоденно стикається саме місто і які довелося враховувати розробникам. Це складні умови для пересування містом: транспортні затори і недбалі парковання, слабкий розвиток метро, відсутність перехоплювальних паркінгів біля транспортних розв’язок, повільні темпи відновлення громадського транспорту.

Новий генплан Києва: чому його не можуть затвердити і що обіцяє Кличко Затвердити новий генеральний план Києва Віталій Кличко обіцяє з 2017 року. Тим часом ОАСК вже відкрив провадження у справі про його розроблення. 6 травня 2021, 16:55

У березні 2020 року мали відбутися громадські слухання щодо нового генплану, але через карантинні обмеження їх тимчасово скасували.

На початку листопада минулого року керівник «Київгенплану» Сергій Броневицький заявляв, що проєкт генерального плану столиці вже «розроблений на 99%» і наприкінці місяця все-таки розпочнуться громадські слухання. Але цього знову не сталося.

У квітні 2021-го року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі щодо розробки проєкту нового Генплану. Позивач вважає, що Генеральний план Києва від 2002 року є безстроковим та чинним на сьогодні. І, таким чином, розроблення нової редакції документа є незаконним. Серед вимог позову – визнати протиправними дії міської адміністрації і зобов’язати міську владу утриматися від його розроблення. Відповідачі – КМДА і Кабінет міністрів (його просять відреагувати на дії КМДА).

У Чернігові ухвалити новий генеральний план також мали у 2020 році. Це – єдине велике місто, окрім Києва, де генплан також протермінований.

У дев’яти містах України розрахунковий термін дії чинного генплану взагалі не визначено. Серед таких – Вінниця, Луцьк, Кропивницький, Миколаїв, Рівне, Суми, Тернопіль, Херсон та Чернівці.

Рекордсменом за терміном дії генерального плану є місто Дніпро. Він чинний аж до 2046-го року. У Полтаві – до 2041. У Запоріжжі новий план розвитку міста планують ухвалювати у 2036-му році. У Житомирі документ чинний до 2035-го року. До 2031-го генеральні плани діють в Одесі, Хмельницькому та Черкасах. У Львові – лише до 2025 року. В Івано-Франківську та Харкові – до 2026-го.

Раніше «Слово і діло» розпитувало експертів про те,яким буде майбутній генплан Києва та які зміни чекають на столицю за двадцять років.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»

Розроблення генерального плану населеного пункту та внесення до нього змін

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Генеральний план населеного пункту
• 3 Внесення змін до генерального плану
• 4 Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього
• 5 Строк прийняття рішення
• 6 Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватись генеральним планом населеного пункту
  • 6.1 Класифікація обмежень :

  Нормативна база

  • Цивільний кодекс України
  • Земельний кодекс України
  • Закон України “Про Генеральну схему планування території України”
  • Закон України “Про основи містобудування”
  • Закон України “Про архітектурну діяльність”
  • Закон України “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду”
  • Закон України “Про землеустрій”
  • Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”
  • Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації»
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 “Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території”
  • Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383
  • Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548
  • ДБН Б.1.1-15:2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року № 358
  • Постанова Кабінету Міністрів УКраїни №654 від 02 червня 2021 року “Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території”

  Генеральний план населеного пункту

  Генеральний план населеного пункту (далі – генеральний план) – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі – Закон).

  Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина 1 статті 17 Закону).

  Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

  Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів (п. 4.6 Порядку розроблення містобудівної документації). Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини та зони їх охорони (частина 4 статті 17 Закону).

  Обов’язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

  Замовниками генерального плану є виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради (частина 7 статті 17 Закону).

  Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України “Про архітектурну діяльність” та документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про землеустрій”.

  Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

  Генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, – архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.

  Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується (частина 9 статті 17 Закону).

  Внесення змін до генерального плану

  Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України “Про землеустрій”, а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, – у порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про землеустрій” для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану (частина 13 статті 17 Закону )

  Підставами для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до генерального плану населеного пункту є:

  1) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо його розроблення передбачено у комплексному плані;

  2) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо територія територіальної громади включає лише територію населеного пункту і розроблення комплексного плану не передбачено;

  3) рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду звіту про містобудівний моніторинг реалізації генерального плану населеного пункту, який містить пропозицію щодо внесення змін до генерального плану;

  4) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо ініціювання внесення змін до генерального плану населеного пункту через виникнення державної необхідності, якщо це рішення містить положення щодо забезпечення фінансування розроблення зазначених змін (пункт 26 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації).

  Внесення змін до генерального плану населеного пункту допускається за умови їх відповідності комплексному плану (пункт 27 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації).

  Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього

  Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником (абзац 3 частини 2 статті 17 Закону) Розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється трьома організаційними етапами: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 Порядку.

  • Під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.
  • державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад, а у разі наявності суперечностей або необхідності уточнення положень, які містяться у повідомленнях щодо державних інтересів та інтересів суміжних територіальних громад, – забезпечення замовником разом з розробником проведення відповідних нарад та консультацій для узгодження позицій щодо відповідних положень, результати яких вносяться до протоколів узгодження позицій щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад. Протоколи узгодження позицій підписуються відповідними уповноваженими особами райдержадміністрації, облдержадміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Мінінфраструктури (для територіальних громад мм. Києва та Севастополя, з центрами в адміністративних центрах областей) та уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради;
  • проектних рішень містобудівної документації, в тому числі визначення проектних рішень містобудівної документації на місцевому рівні нижчого рівня, що передбачається не враховувати у разі розроблення та затвердження проекту містобудівної документації на місцевому рівні вищого рівня, із зазначенням необхідності внесення змін у відповідну містобудівну документацію на місцевому рівні нижчого рівня, даних Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою;
  • положень та рішень документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та/або підготовка пропозицій щодо внесення змін до відповідних документів державного планування, що здійснюється до оголошення про строки проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації на місцевому рівні, для забезпечення узгодження положень відповідних документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та положень проекту містобудівної документації на місцевому рівні;
  • пропозицій до розроблення або внесення змін до містобудівної документації, наданих фізичними та юридичними особами;

  Строк прийняття рішення

  Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання (частина чотирнадцята статті 17 Закону).

  Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватись генеральним планом населеного пункту

  Класифікація обмежень :

  Клас 1. Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території щодо:

  • території в червоних лініях;
  • території в зелених лініях;
  • території в блакитних лініях;
  • території в жовтих лініях;
  • території в лініях регулювання забудови.

  Клас 2. Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території відповідно до нормативних розмірів, визначених законами, підзаконними актами, державними будівельними нормами та санітарними правилами щодо:

  • охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта транспорту;
  • охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта зв’язку;
  • охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта енергетичної системи;
  • санітарно-захисної зони навколо об’єкта;
  • санітарної відстані (розриву) від об’єкта;
  • санітарно-захисної смуги об’єкта водопостачання;
  • першого поясу зони санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання (суворого режиму);
  • водоохоронної зони;
  • прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах;
  • прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах;
  • берегової смуги водних шляхів;
  • пляжної зони;
  • території, до складу якої входять земельні ділянки, необхідні для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (Постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 2 червня 2021 р. “Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території “)

  Корисні посилання

  Див. також

  Стаття 1. Визначення термінів

  1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

  1) будівництво – нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об’єкта будівництва;

  1 – 1 ) Генеральна схема планування території України – містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;

  2) генеральний план населеного пункту – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

  3) детальний план території – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

  4) замовник будівництва (далі – замовник) – фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку;

  4 – 1 ) інженер-консультант – фахівець із кваліфікаційним рівнем, підтвердженим органом із сертифікації персоналу, акредитованим у відповідній сфері згідно із законом, та/або суб’єкт господарювання, що має у своєму складі таких фахівців, який здійснює управління проектом, забезпечує організаційне і консультаційне супроводження комплексу робіт, пов’язаних із створенням об’єкта архітектури, приймає від імені замовника відповідні рішення та виконує інші функції, визначені договором;

  5) інженерно-транспортна інфраструктура – комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій;

  5 – 1 ) комплексний план просторового розвитку території територіальної громади – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та документація із землеустрою, що визначає планувальну організацію, функціональне призначення території, основні принципи і напрями формування єдиної системи громадського обслуговування населення, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту, охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території;

  5 – 2 ) концепція інтегрованого розвитку території територіальної громади – документ стратегічного планування, який може розроблятися на замовлення органу місцевого самоврядування із залученням місцевих мешканців, суб’єктів господарювання, що зареєстровані та/або здійснюють господарську діяльність на території відповідної територіальної громади або мають намір здійснювати таку діяльність у межах відповідної території, і визначає довгострокові, міждисциплінарні, просторові та соціально-економічні пріоритети розвитку території, є вихідними даними для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні на принципах сталого розвитку з метою підвищення якості життя, доступності та рівності можливостей, сприяння розвитку соціальних суспільних відносин та ділової активності, оптимізації адміністративної діяльності, відповідає державним і регіональним програмам розвитку та затверджується відповідним органом місцевого самоврядування;

  6) лінії регулювання забудови – визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;

  7) містобудівна документація – затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

  8) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі – містобудівні умови та обмеження) – документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

  9) план зонування території (зонінг) – документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;

  9 – 1 ) програма комплексного відновлення області, території територіальної громади (її частини) (далі – програма комплексного відновлення) – обласна або місцева програма відновлення територій, яка визначає основні просторові, містобудівні та соціально-економічні пріоритети політики відновлення і включає комплекс заходів для забезпечення відновлення території відповідної області, території територіальної громади (її частини), яка постраждала внаслідок збройної агресії проти України або в якій сконцентровані соціально-економічні, інфраструктурні, екологічні чи інші кризові явища. Програма комплексного відновлення не належить до містобудівної документації;

  10) приміська зона – територія, що забезпечує просторовий та соціально-економічний розвиток міста;

  11) проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва;

  11 – 1 ) проект повторного використання у будівництві – документація, яка включає архітектурно-планувальні, конструктивні, технічні та технологічні рішення для умов будівництва, визначених завданням на проектування, застосування якої передбачається для багаторазового використання при розробленні проектної документації на будівництво (об’єктів або їх відокремлених частин), має експертну оцінку з позитивним висновком та затверджується замовником такої документації. Проектна документація на будівництво, розроблена із застосуванням проектів повторного використання у будівництві, затверджується замовником на підставі позитивного звіту експертизи, яка здійснюється у випадках, визначених цим Законом;

  12) схеми планування території на регіональному рівні – планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин;

  12 – 1 ) сталий розвиток території територіальної громади – соціально, економічно та екологічно збалансований розвиток території територіальної громади, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасних та майбутніх поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо), технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини;

  13) територія – частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;

  14) червоні лінії – визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення;

  15) засоби безперешкодного доступу до об’єктів – інженерно-технічні, функціональні частини (елементи, конструкції) будинків, споруд будь-якого призначення, що відповідають нормативним вимогам щодо забезпечення доступності і безпеки об’єктів для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема пандуси, підйомники та платформи для осіб з інвалідністю, звукові системи тощо;

  16) маломобільні групи населення – особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі, зокрема особи з інвалідністю, особи з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, громадяни похилого віку, особи з дитячими візками;

  17) функціональна зона території – визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

  2. Термін “лінійний об’єкт енергетичної інфраструктури” вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів”.

  Термін “оператор системи розподілу” вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України “Про ринок електричної енергії”.

  Терміни “власник спеціального майнового права”, “гарантійна частка будівництва об’єкта нерухомого майна”, “девелопер будівництва”, “майбутній об’єкт нерухомості”, “неподільний об’єкт незавершеного будівництва”, “об’єкт незавершеного будівництва”, “подільний об’єкт незавершеного будівництва”, “спеціальне майнове право” вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”.

  Терміни “захисні споруди цивільного захисту”, “інженерно-технічні заходи цивільного захисту” вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України.