Морфемний розбір слів: як зробити розбір слова за будовою

З морфемним розбором слова учні знайомляться в другому класі й далі поглиблюють свої знання. Діти дізнаються, як виникають нові лексеми, яка частинка слова є носієм лексичного значення, які є значущі частини слова і як розбирати слова за будовою. Якщо ви хочете вивчити чи повторити цю тему – ознайомтеся зі статтею.

Які є значущі частини слова?

Морфемна будова слова – це розташовані в закономірній послідовності взаємопов’язані значущі частини слова.

Значущі частини слова – це корінь, різні афікси (префікс, суфікс, інтерфікс) та закінчення.

Корінь слова мають усі повнозначні лексеми. Він містить у собі лексичне значення споріднених слів. Наприклад:

Корінь – це спільна частина «лет». Зверніть увагу, що є варіант кореня «літ», але чергування не призводить до зміни значення кореня.

У мові є так звані омонімічні корені:

• Горіти;
• Гористий;
• Гірка;
• Згорілий.

В усіх словах є частинка «гор», утім лексичні значення слів різні. «Горіти» і «згорілий» пов’язані зі значенням горіння, а «гористий» і «гірка» – зі значенням гори.

Афікси є різними й характеризують їх за позицією щодо кореня.

Префікс – це такий афікс, який стоїть перед коренем: казати – сказати (префікс «с»).

Суфікс – це такий афікс, який стоїть після кореня: малий – маленький (суфікс – «еньк»).

Також у деяких дієсловах є специфічна часточка -ся, з допомогою якої надається особливе значення: бити – битися. Її називають постфіксом, бо він стоїть після всіх інших частин.

Є ще інтерфікс – сполучна голосна: хвилеріз (інтерфікс – «е»).

Корінь слова та афікси складають основу. Основа слова – це частина слова без закінчення. Лексичне значення слова міститься саме в основі:

Із цих звукових комплексів можна зрозуміти лексичне значення слів. Частини основи додають щось до лексичного значення, ніби моделюють його. Тому корінь, суфікс і префікс називають значущими частинами слова.

А закінчення слова є показником граматичного значення. Воно є лише в змінюваних словах.

Якщо слово змінюване, але в якійсь формі закінчення не виражене звуком (дуб – дуба, сад – саду), то воно є нульовим і позначається порожнім віконечком поруч зі словом. Будь-яке закінчення, навіть нульове є ознакою змінюваного слова.

Кожна частина слова має графічне позначення. Щоб дізнатися, як позначається суфікс чи корінь, подивіться на зображення.

Що таке форма слова?

Слова з різними закінченнями, але однаковими основами, вважають тим самим словом. Фактично це інша форма слова, її ще називають словоформою.

Утворення форм слова називають словозміною. Залежно від того, можуть утворюватися форми слова чи ні, усі слова поділяють на змінювані й незмінювані. Змінювані слова мають форми слова, відповідно вони мають закінчення.

Незмінювані слова закінчень не мають:

• Швидко;
• Горілиць;
• Журі;
• Шосе;
• Співати;
• Співаючи;
• Прибрано;
• Вимито.

Ці слова мають лише основу. Закінчення в них не позначається навіть порожнім віконечком.

Читайте також: Вивчаємо фонетику: уподібнення та правопис приголосних звуків

Якими бувають основи слова?

Якщо основа слова складається лише з кореня і закінчення, то вона є непохідною:

Непохідна основа збігається з коренем і не поділяється на окремі морфеми.

Інші основи, у яких є хоча б один словотворчий афікс, є похідними:

Основи в цих двох словах складаються з кореня і суфікса.

Що таке спільнокореневі слова?

Спільнокореневі слова мають спільну форму і спільне значення. Наприклад, слова морозець, морозний, заморозки, підморозило, морозиво мають спільну форму (корінь «мороз») і їх поєднує спільний значення «мороз, дуже холодно, мінусова температура».

Корінь є спільною частиною спільнокореневих слів.

Зверніть увагу, що в словах корінь може виражатися однаково, проте означати зовсім різне: око – покотом, околиця, окостенілий. Ці слова не є спільнокореневими.

Водночас у лексемах з однаковим значенням може відбуватися чергування: око – заочний. Такі слова також є спільнокореневими, бо чергування не призводить до зміни значення кореня.

Читайте також: Правопис слів іншомовного походження

Розбір слова за будовою: покроковий план

Визначати закінчення і значущі частини слова в складі лексичної основи є важливим вмінням. Такий аналіз називається розбором слова за будовою. Спробуємо це зробити на прикладі слова «передосінній».

Для того, щоб розібрати це й будь-яке інше слово, необхідно насамперед визначити, змінюване воно чи незмінюване. Для цього змінюємо форму:

• Передосінній;
• Передосіннього;
• Передосінньому.

Слово змінюється, змінною частинкою є «ій». Це й буде закінчення.

Тепер можна позначати основу слова «передосінн», адже частина слова без закінчення і буде його основою.

Далі необхідно дібрати кілька спільнокореневих слів:

Спільною частинкою споріднених слів є частина «осін». Це корінь слова.

Усе, що передує кореню є префіксом. У цьому слові – це «перед». Те, що стоїть після кореня – це суфікс. У слові «передосінній» суфіксом є «н».

Отже, розбір слів за будовою складається з таких кроків:

1. Змінюване / незмінюване слово.
2. Закінчення слова.
3. Основа слова.
4. Добір спільнокореневих слів.
5. Корінь слова.
6. Афікси.

Будова слова: приклади

Спробуємо з допомогою цього алгоритму розібрати за будовою слово «змальовувати»:

1. Незмінюване слово (інфінітив).
2. Немає закінчення.
3. Основа – змальовувати.
4. Малюнок, мальований, малюю.
5. Корінь – мал(ь).
6. Префікс – з; суфікси – овув, а, ти.

Другим словом для розбору буде «сидячий»:

1. Змінюване слово (сидячому, сидячій).
2. Закінчення – ий.
3. Основа – сидяч.
4. Сидіти, посиденьки.
5. Корінь – сид.
6. Суфікс – яч.

Розберемо ще слово «сніговик»:

1. Змінюване слово (сніговику).
2. Закінчення нульове.
3. Основа – сніговик.
4. Сніг, сніжний, сніжити.
5. Корінь – сніг.
6. Суфікс – ов.

Якщо у вас виникають сумніви під час роботи зі складною лексемою, можна скористатися спеціальним сервісом, на якому можна розібрати слово за будовою онлайн.

Тести з теми «Морфемний розбір слів»

Тести із цього розділу трапляються на ЗНО. Завдання з префіксами й суфіксами є дуже рідкісними, а ось тести на знаходження спільнокореневих слів є досить часто. І деяким учням важко з ними впоратися, тому що діти враховують лише зовнішнє оформлення, тобто збіг певних звуків і не замислюються над значенням слів або забувають про можливість чергування звуків у корені.

Щоби потренуватися вирішувати типові завдання, спробуйте відповісти на кілька питань.

В) Огірок;
Г) Горянка.

А) Переганяти;
Б) Наздожену;
В) Навздогінці;
Г) Розігнутися.

А) Музика, музичний, музикант, музикальний;
Б) Мрія, замріяний, мрійник, омріяний;
В) Ходити, ходив, ходили, ходитимуть;
Г) Круг, круглий, округлий, круговий.

А) Лікувати, лікар, ліктьовий, лікарня;
Б) Струна, струнний, струнко, стрункість;
В) Корінь, коріння, кора, кореневий;
Г) Звір, звірок, звіриний, звіринець.

Відповіді: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В; 5 – Г; 6 – В; 7 – Г.

Якщо ви недостатньо добре зрозуміли цю або іншу тему, варто вчасно звернутися по допомогу до репетитора з української мови. Незрозумілі розділи здатні доєднуватися один до одного як снігова куля і із часом погіршувати успішність учня, знижувати його мотивацію.

Наприклад, якщо школяр погано засвоїв тему «Морфемний розбір слів», йому буде важко вивчати орфографічні правила, які здебільшого стосуються певної частини слова (префікса, суфікса, закінчення).

Учитель дізнається про складні й незрозумілі теми, визначить поточний рівень знань і ціль вивчення дисципліни й на основі цієї інформації розробить індивідуальний план навчання. Педагог допоможе підготуватися до наступного уроку, контрольної чи ЗНО, наздогнати пропущений чи незрозумілий матеріал. Знайти репетитора з української мови можна на сайті BUKI.

Як розібрати слово як частину мови і навіщо це робити

Здається, що в повсякденному житті нікому з нас не може знадобитися морфологічний розбір слова. Він не допоможе ні спілкуватися з друзями, ні шукати інформацію, ні навіть вирішувати рівняння. І все ж іноді мозок виконує його на рівні підсвідомості і тим самим встановлює, слово якої частини мови ми тільки що написали, які його граматичні ознаки. Від цього залежить написання деяких слів. Ми пишемо «протягом річки» (ім’я існуюче), але «протягом дня» (привід), «у Мар’ї» (родинний падіж), але «до Мар’ї» (запропонований) – часто навіть не замислюючись про це. Ну а тим, чия свідомість не аналізує ці дані моментально і автоматично, корисно згадати, як розібрати слово як частину мови.

Складність такого розбору в тому, що кожна частина мови має свій набір ознак, і вони описуються в певному порядку – в процесі розбору доводиться орієнтуватися в цій різноманітності.

З чого почати розбір

Спочатку потрібно з питання і загального значення встановити (хоча б попередньо), до якої частини мови належить слово, і визначити початкову форму (як слово дано в словниках).

• Для іменних частин мови це зазвичай іменний падіж єдиного числа (для прикметників також чоловічий рід).
• Для дієслова – інфінітив, який відповідає на запитання Що робити ?/Що зробити?

Дуже важливо не помилитися з початковою формою, тому що за нею визначається частина ознак слова, що розбирається.

Граматичні ознаки

На наступному етапі встановлюються постійні ознаки (для цього і потрібна початкова форма) і непостійні (це робиться за тією формою, яка дана в реченні). У кожного морфологічного класу вони свої. Тому, щоб розібрати слово як частину мови, дієслово, ім “я існуюче або наречення потребують абсолютно різних підходів.

• Для існуючого: рід, схиляння, одушевленість, карна ця назва або власна.
• Для дієслова: вид, сховище, перехідність позначеної ним дії, застава.

Використовуючи цю форму, виділяємо непостійні (змінювані) ознаки. Слід враховувати, що одна й та сама ознака може бути для одних слів постійною, для інших – непостійною. Наприклад, ім’я існуюче не змінює свій рід: для нього це – постійна ознака. А ім’я прикметник і дієслово змінюються по пологах, таким чином, для них це – ознака непостійна.

Роль у реченні

Морфологічний розбір закінчується визначенням синтаксичної ролі слова. Це неможливо, якщо слово дане саме по собі, без контексту. Хоча теоретично неважко зрозуміти, як розібрати слово як частину мови, приклад має велике практичне значення.

Приклади розбору слова

Таким чином, порядок розбору включає три етапи:

• визначити належність до тієї чи іншої частини мови та початкову форму;
• виділити постійні та непостійні ознаки;
• встановити синтаксичну роль.

Спробуємо розібрати слово як частину мови, існуюче і потім дієслово. Візьмемо їх з пропозиції «Повечеряємо в місті?»